Реферат з культури

Девід Лінч — відомий кінорежисер

      Девід Лінч (нар. 20 січня 1946, Місула, Монтана) – американський
кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.

      Народився в сім’ї вченого. Дитинство провів на узбережжі Тихого
океану, разом із батьком досліджуючи природу і географію невеликої
частини американського північного Заходу, яка й стане Твін Піксом в
однойменному телесеріялі. У 17 років Лінч вступає у Школу мистецтв у
Вашинґтоні. Вивчення живопису й скульптури та захоплення німецьким
експресіонізмом початку століття, зокрема мистецьким доробком О.
Кокошки1, вплинули на формування творчого мислення Лінча.

“Бабуся” – про незадоволеного своїми батьками хлопчика, який вирішує
виростити на городі бабусю. Уже в цих ранніх спробах помітні риси
поетики зрілого Лінча: особливе відчуття комічного й гіпертрофія
буденного, яка таїть безодні чорного гумору та екзистенціяльного абсурду
буття. 1972 р. Лінч почав роботу над першим повнометражним фільмом, що
зробив його культовим режисером. У центрі “Голови-ластика” (1977) –
образ скромного клавстрофобного недоумка і його нудотного чада. Дія
фільму розвивається серед заповненого какофонією урбаністичних звуків
індустріяльного пейзажу. Фільм стає гітом андеґравнду.

викликав проте огиду й нездоровий інтерес у навколишніх (вісім
“Оскарів”, головний приз фестивалю фантастичного кіно в Аворіязі,
французький “Сезар” за найкращу иноземну стрічку). 1984 р. Діно де
Лаврентіс запросив Лінча для екранізації фантастичного роману Френка
Херберта “Дюна”, але, всупереч комерційним намірам продюсерів, режисер
створює чергову стрічку індивідуального стилю із захопливим образом
психоделічного всесвіту.

      Фільм, як грандіозна космічна фантазія Лінча, повний колоритних
образів, однак він провалився у прокаті і не знайшов визнання у
критиків, які вважали його невдалим дисбалансом між авторським стилем і
комерційним мультиб’юджетним кіно. Але вже наступна стрічка режисера —
“Блакитний оксамит” – стала взірцем екстраваґантного поєднання насилля,
чорної комедії та сюрреалістичного трилера. Фільм озвучив А.
Бадаламенті2.

      У квітні 1990 р. американська телемережа “АВС” розпочала показ
найгеніяльнішого витвору Лінча — серіялу “Твін Пікс”. Відтоді весь світ
захопила “твінпіксоманія”. За, здавалося б, спокійним життям маленького
провінційного містечка почав стежити навіть той глядач, який колись із
презирством ставився до серіялів. У “Твін Піксі” ховаються злочини,
насилля, викрадення, наркотики, сексуальний садизм та инше зло, якого не
можна собі навіть уявити.

      Шлях до правди нагадує спуск на все нові й нові кола Дантового
пекла.

      На запитання, чому фільми Лінча здаються такими дивними,
містичними, інтернетівський сайт режисера відповідає: “Вони є такими
лише тому, що ви так ставите запитання; ви самі робите їх такими”.

      Після стрічки “Дикі серцем” Лінч стає суперзіркою поп-арту. 1991
р. режисер пародіює процес творення програм у серіялі “У прямому етері”.
1992 р. ставить “Номер у готелі” – витончено стилізований міні-триптих
історії, що відбувається в одній кімнаті готелю в різні роки (Лінч зняв
дві новели, одну – Джеймс Синьорелі).

      Він знімає відеокліпи (для Мадони – “Bad girl”), рекламні ролики,
стає продюсером фільмів. 1993 р. з’являється передісторія серіялу “Твін
Пікс: Вогонь, іди зі мною”. Щоправда, відчуваючи вичерпаність і
спустошеність, Лінч на 4 роки зникає з простору кіноматографу. Тільки,
1995 таки стає головою журі на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
1997– тріумфальне повернення Лінча у велике кіно. ”Шосе в нікуди” –
мінімалістична стрічка про містичне роздвоєння на грані життя та смерти,
озвучена музикою Бадаламенті та модних сучасних груп.

      У 1999 р.Девід Лінч шокує публіку новою стрічкою “Проста історія”,
яка була новаторською у всіх відношеннях. Це історія про людські
стосунки – дружбу, любов, ненависть, нерозуміння. Цим режисер зірвав зі
себе маску “великого містифікатора”. 2001 р. Лінч утілює в життя свій
давній задум. Стрічка “Малголанд Драйв” – заплутана історія стосунків
двох подруг, які випадково стали свідками однієї загадкової події.

      На завершення додамо, що всесвітньо відомий режисер Девід Лінч, як
у своїх фільмах, так і в житті є великим оригінальним диваком.

      Фільмографія режисера

      2002 Darkened Room

      2001 Mulholland Dr.

      1999 The Straight Story

      1997 Lost Highway

      1995 Lumiere et compagnie — документальне кіно

      1993 Hotel Room – телесеріял

      1992 On the Air — телесеріял

      1992 Twin Peaks: Fire Walk with Me

      1990 Industrial Symphony No. 1: The Dream of the Broken Hearted —
ТБ

      1990 American Chronicles — телесеріял

      1990 Wild at Heart

      1990 Twin Peaks — телесеріял

      1989 The Cowboy and the Frenchman — короткометражка

      1988 «Francais vus par…, Les» — телесеріял

      1986 Blue Velvet

      1984 Dune

      1980 The Elephant Man

      1977 Eraserhead

      1974 The Amputee — короткометражка

      1970 The Grandmother

      1968 The Alphabet

      1966 Six Figures Getting Sick

1 Кокошка Оскар (1886-1980) – австрійський живописець, драматург.
Представник експресіонізму. Писав картини в нервовій, різкій,
болісно-напруженій манері (“Сила музики”, 1918-20), досягаючи ліризму і
багатства кольорів у пейзажах (“Венеція”, 1924), гострої характеристики
в портретах (“І.М.Майский”, 1942-43). Побудовані на гротеску драми
Кокошки (“Вбивці – надія жінок”, 1907) насичені романтичною символікою,
алегоріями. Антифашистська п’єса “Коменський” (1939).

2 Анджело Бадаламенті (псевд.Едні Бедейл),1937р.н. – американський
композитор, аранжувальник, поет. Написав музику до телесеріялу “Твін
Пікс”

Похожие записи