Реферат з краєзнавства

ТЛУМАЧ

Тлумач — місто районного підпорядкування (з 1939 p.), районний центр.
Розташований на березі річки Тлумачику, за 25 км від обласного центру та
залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить
автомагістраль Івано-Франківськ — Городенка. Населення — 5085 чоловік.

На території району — 59 населених пунктів. Вони входять до складу 23
сільських, міської та селищної Рад депутатів трудящих. Населення — 61,6
тис, чоловік, з нього — 8,8 тис. міського.

Район багатий на поклади будівельних матеріалів: кварцевий пісок,
вапняк, мергель, гравій, червону глину, бутовий камінь тощо.
Розробляються поклади торфу. Район — сільськогосподарський,
зерно-тваринницького напрямку із значним розвитком технічних культур. Є
27 колгоспів. Орних земель — 35 тис. га, сінокосів та пасовищ — 8 тис.
га, садів 806 га. Промисловість району представлена 5-ма підприємствами
— Тлумацький міжколгоспний комбінат будівельних матеріалів,
райоб’єднання «Сільгосптехніки», побуткомбінат, харчокомбінат, друкарня.

У районі працює 45 загальноосвітніх шкіл. Є 37 клубів, 14 будинків
культури, 64 бібліотеки, 7 лікарень.

Під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст.,
виявлено поховання доби ранньої та пізньої бронзи.

Виникнення міста Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава
Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що
йшли з Галича на схід, було засновано поселення товмачів. Тут жили
князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торговельні
справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з
представниками іноземних держав. Саме цим і пояснюється назва поселення
Товмач (польською мовою —Тлумач). Він згадується в Іпатіївському
літопису під 1213 роком.

Поступово Тлумач зростав, населення його займалося землеробством,
ремеслом, розвивалася торгівля. У 1386 році у Тлумачі, який стає на той
час власністю корони Речі Посполитої, для поширення католицизму й
полонізації місцевого населення створюється католицька парафія. Право на
володіння ним надавалось шляхті як нагорода за службу королеві. В 1370
році Тлумачем володіють рідні великого феодала Миколи Коритка, а в 1396
році всі землі його околиць король передає шляхтичу Владиславу
Опольському. Кожний новий власник використовував тимчасове право
володіння містом для посилення експлуатації селян та ремісників.

За рахунок трудящих збагачувалась і католицька церква. 1485 року Казимир
Ягелончик наділив місцевий костьол помістям, землею, городами, ставом,
звільнив його від податку.

В кінці XIV-XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів
з’являються ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також
землеробством. У 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року
король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку.

На ярмарок приїздили купці з різних кінців України та з зарубіжних
країн. Продавали ремісничі вироби, худобу й продукти сільського
господарства. Доходами від торгівлі користувався уряд: 1521 року
королівським указом в кількох містах, у т. ч. й Тлумачі, запроваджено
збирання мостового, гребельного і торгового податків. Дальший розвиток
ремісничого виробництва привів до появи цехів. Найбільш поширеними були
ковальське, сідлярське, пекарське ремесла. Працювали тут також м’ясники,
цирульники, гончарі. В 1578 році у Тлумачі було 432 жителі.

Жорстока експлуатація трудящих королівським урядом, шляхтою, католицькою
церквою викликала постійний опір населення, У 1590-1648 роках
відбуваються виступи тлумацьких міщан проти шляхти. За участь в одному з
них було віддано до суду цирульника Лавніка. Радо зустрічало населення
міста загін запорізьких козаків, які, переслідуючи підстаросту з
Коломиї, в 1612 році зайняли Тлумач. Шляхта та міська верхівка втекли з
міста. Козаки перебували тут кілька днів.

Наприкінці XVI ст. становище міщан ще більше погіршується в зв’язку з
нападами іноземних загарбників — татар і турків. У 1594 році Тлумач
спалили татари. Не встигли місто відбудувати, як у 1617-1618 роках знову
воно було спалене під час нового татарського набігу. Люстрація 1621 року
свідчить про занепад економічного життя й значне зменшення населення
міста. Після цих руйнівних нападів у Тлумачі почали зводити оборонні
споруди. Вони являли собою земельні насипи з частоколом, а вхідні брами
будувались з каменю. Про ці оборонні споруди пізніше згадує мандрівник
І. Вердум, який подорожував по Галичині в 1670-1672 роках і позначив на
своїй карті Тлумач як фортецю. Населення міста поповнювалось за рахунок
селян, які тікали від кріпосників з навколишніх сіл. 1643 року до
Тлумача втекло десять родин.

В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року,
повстали міщани Тлумача, які об’єдналися з селянами навколишніх сіл.
Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках
повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює
панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у
Тлумачі, двір шляхтича Яблоновського.

В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки.
Тлумач був зовсім зруйнований. Протягом другої половини XVII ст. місто
поступово відбудовується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст.,
зростає його( населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786
року — 1014 жителів.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з
окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома
меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась
лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна,
Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передається графам Дзедушицьким,
які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

На поміщицьких полях вирощувалася картопля, її збирання вимагало
одночасно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця
за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було
всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016
найманих робітників.

Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку
діяльність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який
становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної
праці кріпаків. Поміщик продавав зерно, худобу, продукти тваринництва,
лісові матеріали та інше6.

У 1838 році граф Дзедушицький у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843
році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і
т. п. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний
оборот підприємства сягав 2,5 млн. злотих7. 1844 року в усій Галичині
перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у
Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному
з найкращих років — 1844 — завод виробляв липіе 30 тис. цнт цукру. В
50-х роках створюється акціонерне об’єднання цукровиків, яке здійснило
реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потужність до 43-70
тис. цнт рафінованого цукру на рік. В той період завод досяг найбільшої
продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у
Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був
закритий.

Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача.
Тут працювали ґуральня, два млини, три приватні цегельні, деревообробна
майстерня і кілька дрібних кустарних підприємств. 1886 року прокладено
залізницю Тлумач — Палагичі, віднині стає близькою важлива залізнична
магістраль Станіслав — Гусятин. У Тлумачі розвивається товарне
тваринництво, він відіграє важливу роль у постачанні м’яса на ринок.
Завдяки спорудженій залізниці створюються сприятливі умови для вивозу
сільськогосподарської сировини з цього краю. З Тлумача, Отині, Калуша та
їх околиць щороку відправлялося 15 тис. голів худоби до Відня й
Будапешта. Розвиток економіки супроводжувався посиленням експлуатації
трудового населення, збільшенням повинностей. Так, навесні 1887 року
трудящі Тлумача й Тлумацького повіту виступили проти нового дорожнього
закону, за яким кожен селянський двір був зобов’язаний щорічно
виконувати по 4 дні шарварків.

Наприкінці XIX ст. у Тлумачі зводять дво-та триповерхові будинки. На
головній вулиці прокладено каналізацію й водопровід, здійснюються
меліоративні роботи по осушенню лук. Дещо робилось для розвитку освіти й
охорони здоров’я. Тривіальна школа, яка існувала з 1823 року, в 80-х
роках реорганізується в п’ятикласну, а 1897 року на її базі створюються
дві (чоловіча та жіноча), розпочинає діяльність школа по підготовці
стельмахів. У цей час у Тлумачі було 3 лікарі та 3 акушерки, працювала
аптека. Але і освіта, і медична допомога були доступні лише заможним
верствам населення. З 100 народжених 1896 року в Тлумацькому повіті
дітей померло 24,1 процента.

У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом
лютого-червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та
австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки.
В лютому 1917 року його знов зайняли російські війська, але невдовзі
змушені були відступити6. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі
кам’яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

Коли Тлумач опинився під владою буржуазної Польщі, робітники й трудящі
селяни не мирилися з окупацією. В 1922 році вони бойкотували вибори до
польського сейму та сенату. І хоч на час виборів до міста ввели
батальйон піхоти, вибори були зірвані: по Тлумацькому повіту
проголосувало всього 24,5 проц. виборців до сейму та 21,5 проц. до
сенату.

Тоді Тлумач залишався невеликим провінціальним містечком з
слаборозвинутою економікою. Не вистачало роботи. На 628 дворів у 1933
році припадав 1121 житловий будинок. Ці «господарства» мали невеличкі
клаптики землі, а деякі були й цього позбавлені. А от тлумацькій
поміщиці Долайсовій належало 147 га землі, 50 га приміських лісів
володів ксьондз Табачківський. У Тлумачі працювали лише приватна
електростанція, три млини, 8 приватних майстерень, торгувало кілька
десятків невеличких магазинів, 13 корчем. У Тлумачі нараховувалось 166
ремісників, переважно шевців, кравців, ковалів, слюсарів, будівельників,
столярів, різників, перукарів.

Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною
допомогою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6
приватних лікарів і аптека, І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та
жіноча українські школи, початкова українська школа, польська державна
гімназія та польська приватна жіноча семінарія5, проте значна частина
дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не досить дбали місцеві власті і
про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було невеличке польське
театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і
«Каменяр».

Становище робітників лишалося тяжким. Зростала кількість безробітних.
Якщо в 1931 році їх налічувалось 31 чоловік, то в 1938 році — вже 182
чоловіка. Зубожіння трудящих досягає страхітливий розмірів. Деякі з
доведених до відчаю робітників ставали на шлях самогубства.

Боротьба трудящих за своє визволення успішно завершилась у вересневі дні
19В0 року. 19 вересня вночі до Тлумача ввійшли частини Червоної Армії.
Ранком 20 вересня весь трудовий Тлумач був на вулицях і вітав своїх
визволителів, а через два дні відбувся загальноміський мітинг.
Громадський порядок у Тлумачі підтримував загін народної міліції з 52
міських активістів. Трудящі взяли активну участь у виборах до Народних
Зборів Західної України. На Народних Зборах у Львові представник Тлумача
Ф. П. Луцик виступив з промовою, в якій розповів про тяжке життя
трудящих Тлумацького повіту за часів панської Польщі, і, виражаючи їх
волю, підтримав пропозицію про встановлення на західноукраїнських землях
Радянської влади та возз’єднання їх з Українською РСР в складі CPСP.

У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3
депутатів до обласної Ради, 50 — до районної. Першим головою
райвиконкому був обраний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта.
Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників
трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І.
Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед
першою світовою війною виїхав на заробітки до СІЛА, звідки у 1926 році
був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на батьківщину,
він очолював осередок КПЗУ в Буківній. У квітні 1940 року створюється
Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади висунули
793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.

Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули
турботу Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали
десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня,
поліклініка, пологовий будинок3. Почала виходити газета (в 1939
році—«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»).
Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили
артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об’єднала 250 вишивальниць
міста і району.

Перші соціалістичні перетворений в місті перервав напад фашистів. 2
липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки
окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію
Тлумач—Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків,
залізничну станцію, електростанцію, пошту, школу, млин, лікарню,
поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано
МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жителів міста та 274 чоловіка
вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час
окупації скоротилась у 2 рази.

Тлумачани чинили опір загарбникам. Більша частина населення ухилялась
від поставок сільськогосподарської продукції, теплого одягу та сплати
податків, відмовлялася їхати до гітлерівської Німеччини. Зимою 1944 року
фашисти заарештували 80 жителів міста, їм загрожував розстріл. Патріотам
та рідним потерпілих вдалося визволити в’язнів. З Тлумачем підтримувала
зв’язки львівська підпільна організація «Народна гвардія» імені Івана
Франка.

Трудящі міста подавали всіляку допомогу своїй армії: 200 громадян
Тлумача поповнили лави Червоної Армії і хоробро бились на різних
фронтах. У боях за Вітчизну загинула половина комуністів міста. За
ініціативою тлумачан у районі збирали кошти на будівництво танкової
колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800 пудів хліба. Школярі району
зібрали 3 тис. крб. на ланку літаків «Учень Станіславщини». До фонду
Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.

Для боротьби з бандами українських буржуазних націоналістів трудящі
міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боролись близько
500 активістів —представників місцевого населення. Водночас вони вели в
селах роз’яснювальну роботу серед обдурених націоналістичною пропагандою
людей.

Вже 10 серпня 1944 року в місті працювало багато підприємств, в т. ч.
млин, пекарня; підготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась
відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна.

Велика увага приділялась народній освіті, закладам культури. Для шкіл
виділили найкращі приміщення. Відновили роботу українська та польська
школи, районна бібліотека. З листопада 1944 року почала виходити районна
газета.

Селянам району було повернуто 2450 га поміщицької та куркульської землі.
Під час весняної сівби 1945 року на полях працювало 1300 супряг, які
допомогли у сівбі безкінним господарствам, в т. ч. 986 господарствам
червоноармійців.

В Тлумачі найбільш розвиненими галузями промисловості є харчова і
будівельних матеріалів. Вони працюють на місцевій сировині.
Харчокомбінат має в своєму складі ковбасний, хлібобулочний цехи, цех
безалкогольних напоїв і виготовлення фруктових соків, 2 млини, олійницю.
Продукція комбінату, зокрема фруктові соки, надходить в інші місця
республіки. Добре устаткований найновішими машинами молокозавод
переробляє щорічно 50-70 тис. цнт молока. Одним з великих підприємств
будівельної промисловості є Тлумацький міжколгоспний комбінат
будівельних матеріалів, створений 1956 року. Це підприємство об’єднує
дві цегельні, вапняний та гіпсовий заводи. За рік комбінат виробляє
понад 7 млн. штук цегли, 7,3 тис. тонн вапна, 4,3 тис. тонн гіпсу, 18
тис. тонн вапняного порошку, понад 3700 кв. м мозаїчних плиток.

За роки, що минули після війни, певних успіхів досягла і освіта.
Споруджено будинок середньої школи з світлими класними кімнатами і
навчальними кабінетами, спортивним і актовим залами, на базі дитячого
будинку відкрито восьмирічну школу-інтернат. В середній школі та в
школі-інтернаті працює 98 учителів. За сумлінну працю в комуністичному
рихованні дітей трьох педагогів міста нагороджено орденами й медалями
СРСР, а 8 — значками «Відмінник народної освіти». В травні 1963 року до
міста переїхав сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку.
Він має навчальний триповерховий корпус з спортивним залом, світлими й
просторими аудиторіями та кабінетами, добре впорядковані гуртожитки,
клуб. У технікумі підготовлено близько 3 тис. спеціалістів. Тут діють
щорічні стаціонарні курси перепідготовки бухгалтерів і плановиків.

Велику культурно-виховну роботу серед населення ведуть 9 бібліотек
міста. Успіхом у читачів користувались скликані районною бібліотекою
читацька конференція «Хімія в сільському господарстві», тематичний
вечір «Сім’єю дорожити вмійте», диспут на тему «В чому
краса людини?» тощо. Багато в чому допомагає школі у вихованні
підростаючого покоління дитяча бібліотека, її працівники влаштовують
конференції юних читачів, проводять бесіди про життя і творчість
радянських письменників, випускають усний журнал «Хочу все знати»,
влаштовують ранки казок та ін. В місті працює також медична
бібліотека.

У місті створена сітка лікувальних установ з кваліфікованими медичними
працівниками. 1969 року тут працювали районна поліклініка,
рентгенкабінет, дитяча й жіноча консультації, зубний кабінет, районна
лікарня, районна дитяча лікарня, тубдиспансерне відділення та ін.
Особливою пошаною, тлумачан користуються хірург А. Ф. Палагнюк, головний
лікар тубдиспансера Т. В. Литвинова.

Змінилися матеріальні й побутові умови життя трудящих Тлумача. В місті
виросли нові вулиці, зведено триповерхове приміщення для установ,
двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно
збільшилася житлова площа комунальних будинків.

Похожие записи