Реферат на тему:
Подорож сторінками історії села Семаківці.
Мета: Розширити знання учнів про рідне село. Його мешканців. Виховувати
в учнів стійке почуття національної свідомості й високої духовності.
Любов до рідного краю, почуття гордості за славних земляків. Розвивати
творчі здібності учнів.
Обладнання: План-карта села Семаківці, малюнки дітей свого села, осель.
Зміст заходу.
1. Вступне слово вчителя.
Шановні батьки, діти, гості.
Учні 4-Б класу підготували не нову, але досить актуальну тему про
рідний край, про найрідніший куточок, про землю, на якій ми народились і
живемо, про с. Семаківці. Ми спробуємо заглянути в минуле нашого села,
реальні, іноді сумні, а іноді приємні сторінки історії нашого села.
Діти частково самі збирали матеріал: цікавилися у дорослих, як виникла
назва села, вулиць, хто будував громадські будівлі.
Тож пропонуємо вашій увазі подорож сторінками історії села Семаківці.
1. Де найкраще місце на землі.
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій край
На стежині сонце я зустрів
Привітав його і запитав:
– Всі народи бачиш із висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі?
Сонце усміхнулося здаля:
– Правда, все я бачу з висоти
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина – то найкращій край!
/Д.Павличко/
Є багато країн на землі
В них – озера, річки і долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина!
Є багато квіток запашних
Кожна квітка красу свою має
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у Рідному Краю.
Є багато пташок голосних,
Любі, милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у Рідній Країні.
Рідний край
В ранковій тиші щось шепочуть клени.
У небі чути трелі солов’я
Доброго ранку Україно нене
Моя чарівна, сонячна земля
Приспів
Мій рідний краю я твоя дитина
Твій колосочок і промінчик “я”
Цвіти красою земле Україно
Тобі співаю “я”
Тут народився вкраю барвінковім
Тут в перше глянув в небо голубе
Тут дарувала мама колискові
Як не любити краю краю мій тебе
Приспів
Багато гарних сіл на світі,
Але мені миліш за все
Моє село Семаківці
Таке прекрасне і неповторне.
У цім селі я народився
У нім живуть мої батьки,
Куди не глянь – дерева й квіти.
І в їх вінку блищить ріка.
Історія назви села.
Вперше в документах Семаківці загадуються в 1482 р. Отже тоді село вже
існувало і люди тут жили задовго до першої згадки.
Назва села, як вважають краєзнавці, походить від імені, чи прізвища
якогось Семака. Хто він? Звідки прийшов і коли тут посилився? Про це
можемо тільки здогадуватись.
А мені тато розповідав, що жило 2 брати Семаки за прізвищем. Один
оселився тут. А інший в Семаківцях Городенківського району. І місцину,
де оселилися назвали Семаківці.
А мені бабуся розказувала, що жив багатий чоловік і було в нього семеро
дітей. Йому дуже сподобалась ця місцина. Осилився тут господар. А
місцину назвав Семаківці.
Ой селом-селом
Ой селом-селом
Зелень кругом:
У садках село втонуло
Кожне дерево вдягнуло
Зелений шолом.
Ой селом-селом –
Гомінко кругом:
Кожна пташечка співає;
Над квітками бджілка грає
Золотим крилом.
Вийду на поля:
Ой пахтить земля!
Мов співає рідна скиба
Пісню праці, пісню хліба,
Серце звеселя.
Все кругом росте.
Буйно так цвіте,
Пестить гори і долини
Гріє простір України
Сонце золоте!
/Марійка Підгірянка/
Пісня про с. Семаківці
Семаківці
Ой рідні мої Семаківці
Розкинулись понад Прутом
І зараз в зеленій маївці
Пісні тут лунають кругом.
Від 1772 по 1918рр. село, як і вся Галичина перебуває під владою
Австро-Угорщини. На цей період припадають такі події.
В 1848р. було скасовано панщину і в пам’ять про цю вікову дату мешканці
села встановили Хрест – один на широкій вулиці, а другий на
Надпрутській. Біля цих Хрестів за традицією молодь щороку 16 травня, аж
до 1939р. влаштовувала народні забави, гуляння.
У 1886р. через землі села пролягла залізниця Львів-Чернівці, була
цісарська дорога, яке згодом у 1950-их рр.. стала асфальтованою
автотрасою.
В 1885р. побудовано сучасну церкву, а дзвіниця ще давніша і є пам’яткою
покутської дерев’яної архітектури 18 століття. В цей час у селі
Семаківці була школа – 2-ох. Потім 4-ох класна.
Є школа найкраща за всі на землі,
Одна у селі і у мене єдина
Над нею у вирій летять журавлі
За ними – дитинства щасливі години.
Від дзвоника до дзвоника –
Найкращі відкриття
Цей дзвоник, ніби сонечко
Веде нас у життя.
Школа, школа – наша берегиня
Найрідніша стежка на землі
Там, де двір широкий,
Там де небо синє.
Час веселим дзвоником летить.
У 1904р. заможні молоді господарі села почали селитися в мальовничому
урочищі Кринички біля р. Турка. Так виник хутір – село Кринички за
кілька км. від Семаківець.
У 1919-1939рр. село знаходилось під владою Польщі. На цей період
припадає поселення пані Кабатової, якою було зведено двір і канцелярію
(нині клуб).
Період з 1939 по 1950 роки – найстрашніший в історії краю, села.
В 1939р. почалася ІІ світова війна – деякі мешканці були в польському
війську.
А в 1941 – 1944рр. село перебувало під німецькою окупацією. Молодь
вивозили на примусові роботи в Німеччину, розстрілювали, здавали
примусово продукти окупантам.
В 1944 р. прийшла Червона Арімя. Відбувалась тотальна мобілізація на
фронт. 82 мешканці села загинули на фронті – в основному в болотах в
Прибалтиці, бо були як слід не навчені військової справи.
Залишилися вдови, сироти, яким дуже важко приходилось виживати у
повоєнні роки. Багато мешканців села були репресовані і вивезені в
Сибір.
І це ми маємо знати, бо це було, це реальність.
В 1946р. організовано колгосп – для більшості селян – це була трагедія,
бо треба було віддати найдорожчий селянський скарб – коней, с/г
інвентар, стодоли, а скарб наживався потом селян.
Старші люди пам’ятають як підписували на державну позику, як не
віддавали молоді документів, щоб працювали в місті, 7 років служби в
Радянській Армії.
Розорювали толоки, відрізали присадиби, тим, хто не виробив мінімум
трудоднів і як жінки гнули спини, мерзли у благеньких фуфайках, гумових
чоботах на буряках.
Були закриті школа і церква.
Маємо знати і про те, що згодом колгосп став передовим, бо люди наші
працьовиті, а землі родючі, з’явилась сучасна техніка на полях.
У колгоспні часи, а це майже 50 років, у людей минула юність, молодість,
вони закохувались, одружувались, виховували дітей. І це маємо знати.
В 1972р. відкрито пам’ятник загиблим воїнам.
Вічна слава солдату-герою
І солдатові без нагород –
Хто загинув хоробро між бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому
Як і маршалу слава оця.
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності і смертю бійця.
І однаково боляче нам,
Бо бійців рядових і героїв
Смерть оцінена рівно – життя!
В селі в минулому були відомі майстри народних промислів: теслі,
будівники, кушніри, ткачі, музики.
Село славилось своїм хором, драматичним гуртком. Прославляли село в
районі шахісти, велосипедисти, борці, волейболісти. А чи знають сьогодні
хлопці, що їх дідів і прадідів вчив футбольним премудростям син
священика Ярослав Ріпецький у 30-х роках ХХ століття.
Село Семаківці постало на благословенній Богом землі. Бо тут народилися,
виросли відомі, знані в селі, районні, області, Україні і за її межами
люди.
В 1991р. Україна стала незалежною. Мешканці села одностайно
проголосували тоді за незалежність. За роки незалежності створено спілку
селян. Згодом в 1997р. розпайовано землю, почала діяти зупинка
приміських поїздів, підведено в село природний газ з місцевих родовищ,
стало можливим людям займатися підприємницькою діяльністю.
І ми усі живемо у цьому найкращому, найблагословеннішому місці на землі,
де народилися і живуть наші батьки, дідусі і бабусі. Ми всі любимо наше
рідне село і пов’язуємо з ним своє майбутнє. Тому, хочу, щоб ви почепили
символічні квіточки-портрети там де стоїть ваша оселя на карті села і
пояснити, чому називаються так вулиці, на яких ви живите.
Пісня “Найкраще місце на землі”
Біжить струмочок невеличкий
Навкруг городи і поля
Куди не глянь ніби казка
Моє село моя земля
Приспів
Найрідніша земле колисковий краю
Кращого за тебе більш ніде не має
Кружляють бджоли працьовиті
В гаях співають солов’ї
Моє село мене чарує
Воно найкраще на землі
Приспів
Летять у небі голубому,
Курличуть дружно журавлі
Їх ніжним поглядом вітають
Мої ровесники малі
Приспів
Підсумок.
Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім святом запалити у ваших сердечках
хоча б маленький вогник гордості за те, що ви народились у цьому селі,
селі Семаківці.
Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати і вивершувати. Хай буде
щасливою ваша дорога.
Будьте горді, чесні, розумні. Любіть свій рідний край!
Усе змінюється, але наша земля буде вічною. Її майбутнє у ваших руках.
Пісня “Це моя Україна”
Зацвітає калина
зеленіє ліщина,
степом котиться диво-луна
Приспів
Це моя Україна
Це моя батьківщина
Щоб, як тато і мама – одна
Пробудилась тополя
і безмежному полю
вже співає веснянки вона
Приспів
Нахилилась вербиця,
щоб напитись водиці,
заквітчала всю землю весна.
Приспів
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
