РЕФЕРАТ
На тему:
Письменники нашого краюГринюк Лесь (Олекса)
(псевд. і крипт.: Г.; Л.; Л. Г.; Гр. Лесь; Ст. В.; Віль; Вільшанський
Степан, Лесь Гр…; 25.03.1883, с. Воскресінні, тепер Коломийського
району – 7.08.1911, там же) – укр. письменник і перекладач. З відзнакою
закінчив Коломийську гімназію (1902), деякий час навчався на юридичному
факультеті Львівського університету, але через важку хворобу і
матеріальні нестатки змушений був покинути навчання. Редактор газет —
коломийської «Поступ» (1903-1905), де надрукував статтю «Про Василя
Стефаника» (1904), і чернівецької «Буковина» (1907-1908). Автор збірки
оповідань «Весняні вечори» (Коломия, 1904), перекладів повісті М. Гоголя
«Тарас Бульба» (Коломия, 1909), комедії «Б. Б’єрнсона «Новоженці»
(Коломия, 1910), книги Ф. Ніцше «Так мовив Заратустра» (Коломия, 1910) і
«Трьох оповідань» Л. Андреева (Коломия, б.p.), вірші (в альманасі «За
красою». Чернівці)
Аронець Мирослав
Народився 2.03.1941 року в с.Видинові Снятинського р-ну
Івано-Франківської області. Закінчив Київський державний художній
інститут в 1965 році. За фахом мистецтвознавець. Статті про художників
Прикарпаття та народне мистецтво Покуття друкувалися в журналі «Народна
творчість та етнографія», «Дзвін». Його як поета вперше представив
журнал «Дзвін», друкував свої поезії в журналі «Дніпро». У видавництві
«Карпати» (Ужгород) були видані збірки «Грані хвиль» (1972), «Криниці
вогню» (1982), «Світло різця» (1988). Член письменників України з 1984
р. Працює в жанрі прози, а як художник — пейзажист і графік. Готує до
друку книжку поезій і новел.
Арсенич Дмитро
(27.11. 1938, с. Нижній Березів Косів. р-ну) — укр. письменник. Закінчив
Середньоберезівську СШ (1956), працював на різних роботах в
Яблунівському лісництві, з 1959 — на Ворохтянському лісозаводі, з 1964 —
на заводі «Коломиясільмаш». Автор книжки афоризмів «Постріли з лука»
(К., 1987) і численних публікацій у збірниках, журналах і газетах.
Блавацький Володимир
(справжнє прізвище — Трач; 15.11.1900, Косів — 8.01.1953, Філядельфія,
США) — український актор, режисер і письменник. Після закінчення
Коломийської гімназії виступав на сцені Коломийського мандрівного театру
В. Коссака, театрів О. оагарова, П Стадника, «Березіль» Л. Курбаса
(1927), І. Когутяка, в Просвітянському театрі П. Сороки. Керівник
новозаснованого театру ім. І.Тобілевича (1928-1933), театру «Заграва»
(1933-1938) і театру ім. І. Котляревського (1938-1939). У 1941-1944 один
із організаторів і керівників Львівського оперного театру, 1944-1949 —
_у Німеччині, з 1949 — у Філядельфії, де працював на укр. радіостанції.
Ролі — Малахій («Народний Малахій» М. Куліша), Гамлет (1943, у
однойменній п’єсі В.Шекспіра). За власною інсценізацією новел В.
Стефаника поставив виставу «Земля» (1937), що викликала статтю В.
Стефа-ника «Під вражінням вистави «Землі» (у рад. виданнях скорочено).
Постановник вистав «Камінний господар» Лесі Українки, «Народний Малахій»
і «Мина Мазайло» М. Куліша та ін.
Глинський Теофан
(1806 р. -17.04.1893 р., с. Городниця, нині – Городенківський район) –
публіцист, історик, мовознавець, культурно-громадський діяч, 1829р.
закінчив Львівський університет. У 1848 – 1849рр. – секретар
Богородчанської руської ради. Домагався обов’язкової початкової освіти
для українців, викладання в навчальних закладах українською мовою.
Учасник з’їзду діячів української культури 1848р. у Львові. Автор низки
статей на громадсько-політичні теми, з історії, мовознавства, зокрема:
“Гадки в образоваії і розвиванії письменного руського язика” (1851),
праці “Граматика мала руського язика для шкіл парафіальних в Галіції”
(1845, не опубл.), поетичних переспівів з біблійної міфології сюжетів на
морально-етичні теми. Друкувався у журналах “Зоря”, “Правда”, газетах
“Батьківщина”, “Діло”, “Руська Рада”, “Вестник… для русинів
Австрийской державы” та ін.
Винничук Юрій
(1952, м.Івано-Франківськ) – укр. письменник, перекладач і журналіст.
Закінчив філологічний факультет педагогічного інституту ім. В.Стефаника.
Працював художником-оформлювачем. У вересні 1988 створив естрадну групу
«Не журись!», а на її основі Львівський естрадний театр «Не журись!»,
завідувач його літературної частини. Тепер редактор львівської газети
«Пост-Поступ». Автор ювістей і оповідань «Спалах» і «Діви ночі», збірки
віршів «Зображення» (К., 1991).
Блонський Тит
(криптоніми — Б.Т.; Б.Т.К; Т.К.Б.; 9.04.1830, м. Тлумач. – 6.07.1897,
с.Дора, тепер у скл. м. Яремча) — укр. письменник. За поглядами —
москвофіл, писав язичієм. Автор трагедії «Анастасія» (1886) з історії
Галицького князівства XII ст.; історичної повісті «Розвалина» (1895), де
відображено знущання польської шляхти з українського народу: поеми
«Аккерманская пленница» (1863) і вірша «Падшим героям 1877-1878», і
вірша визволенню Болгарії від османського іга (1879).
Витвицький Софрон
(1819р.-1879р.) – священик, письменник, етнограф на Гуцульщині. Посол до
австрійського сейму 1861р. Писав українською і польською мовами про
Гуцульщину, її населення й звичаї, а також драматичні твори, що успіху
не мали. М.Возняк з цього приводу писав (“Українські драматичні вистави
в Галичині в першій половині XIX століття”. Записки НТШ. – Львів. –
кн.2. – т.88. – 1909р. – ст.62-64), що Витвицький Софрон “ставши послом
до австрійського краевого парламенту (сойму), закликав до згоди між
всіма суспільно-політичними станами і течіями. Свій вимріяний ідеал
показав у своїх мелодрамах, в яких, попри запевнення, що вони написані в
“чисто рускім язиці”, “цілі легіони слів церковних, польських і т.д. Яка
мова, така й правопись…” Фольклорно-етнографічні доробки
С.Витвицького: 1852р. в “Зорі Галицькій” (ч.54 – 56) надрукував
“Статистически-историческое обозръніе Гуцуловъ въ Коломыйскомъ окрузь со
характеристикою ихъ”; 1863р. – “Rys historyczny о Huculach”;
1868р.-“Правда” (ч.2) – стаття “Якій крімь иншихъ обхідь весбленай у
княгинь гуцульскихъ”; 1869р. – “Правда” (ч.7, 8) – стаття “Дещо зъ
традицій гуцульской”.
Бобикевич Костянтин
(1855р., с.Старі Скоромохи, нині Галицький район – 09.09.1884р.,
с.Пасічна, нині у складі Івано-Франківська). У журналі “Зоря”
опублікував оповідання з життя студентів – “Клопоти “скінченого”
академіка” (1881) і “На обзоринах” (1882), у газеті “Руслан” – повість
“Жертва панського весілля” (1905), де змальовує важкі умови навчання
вихідців з народу, знущання польської шляхти з української населення
Галичини.
Гоголь Марія
(2 серпня 1962р., с.Саджава Богородчанського району) – поетеса, автор
поетичних збірок “Намисто душі” (1999), “Дивосад” (2002).
Бора Богдан
(справжнє прізвище — Борис Шкандрій; 11.04.1920, с. Павелче, тепер
Павлівка Тисменицького р-ну – 20.08.1997) укр. письменник, учасник
визвольних змагань 40-х pp. Закінчив Станіславську українську гімназію і
Коломийське педучилище, деякий час учителював. У 1943 вступив до дивізії
«Галичина», закінчив підстаршинську і старшинську школи, здобув
військове звання хорунжого. Після ІІ другої світової війни перебував у,
таборі військовополонених у Ріміні (Італія) і на роботах в Англії, де
видав «Нарис методики викладання української мови», опублікував низку
статей. Друкується з 1940(вірш «Колгоспне поле» у «Радянській Україні»,
тепер «Прикарпатська правда»). Автор поет, збірок «В дорозі» (Ріміні,
1946), «У вирію» (Ріміні, 1947), «Буремні дні» (Торонто-Лондон, 1982),
«Твердь і ніжнісь» (Лондон, 1972), в яких оспівує трагічну долю
дивізійників, тугу за Україною, віру в її краще майбутнє.
Горбаль Костя
(22.05.1836 р., м.Тисмениця -14.01.1903 р., м.Перемишль) – письменник,
педагог, журналіст, історик, громадсько-політичний діяч, народовець.
Народився у бідній ремісничій родині. Гімназію та університет закінчив
самотужки завдяки репетиторству. З 1881р. по 1888р. -учитель польської і
руської (української) літератури в стрийській гімназії. Противник
москвофільства і “язичія”. Всупереч офіційному правилу вживання
етимологічного правопису вживав фонетичний правопис – “кулешівку” і
“драгоманівку”. Редагував часописи “Вечерниці”, “Нива” (1865р.), “Русь”
(1867р.). Автор низки гумористично-сатиричних фейлетонів, що написав у
20 літ і опублікував у “Ділі” під рубрикою “Під неділю” (без підпису або
під псевдонімами), оповідань, статей про М.Шашкевича і з різних питань
української мови. Переклав на польську мову оповідання Марка Вовчка
“Одарка”. Співавтор і співвидавець брошур “Слово на слово”, “Голос на
голос”.
Бойко Багдан
(02.06.1937р., с.Діброва, Рогатинщина – 26.07.2000р., там же) – головний
редактор журналу перевал. Український письменник, автор багатьох романів
і повістей. Зокрема “Маки червоні”, “Дорога додому”, “Столочене жито”,
“По голови… По голови”. Остання повість була відзначена Міжнародною
премією “У свічаді слова” Є.Бачинського (США). За цю окремо видану
повість Бойко був удостоєний премії ім. В.Стефаника (1998), а в 2000р. –
представлений на здобуття Національної премії ім. Т.Шевченка. Лауреат
премії ім.О.Гончара за книгу “По голови… По голови”.
Андрусяк Іван
(нар. 28 грудня 1968р., с.Вербовець Косів. р-ну) – поет, літературний
критик. Автор поетичних книжок “Нова дегенерація” (1992р.), “Депресивний
синдром” (1992р.), “Отруєння голосом” (1996р.), “Шарга” (1998р.),
“Дерева і воля” (2000р.). Лауреат видавництва ” Смолоскип” (1996р.),
премії “Благовіст”.
Андрухович Юрій
(нар. 13 березня 1960, м.Івано-Франківськ) – поет, прозаїк, есеїст,
перекладач. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного
інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному
інституті в Москві (1991). Починав як поет, видав поетичні збірки “Небо
і площі” (1985), “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини”
(1991). Разом із В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу
Бу-Ба-Бу (див. “Бу-Ба-Бу: Т.в.о.(…)ри” (1995). У 1996р. захистив
кандидатську дисертацію “Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції
модернізму”. З прозових творів першим був опублікований цикл оповідань
“Зліва, де серце” в журналі “Прапор” за 1989 р. Згодом вийшли друком
романи “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія”. Останній роман
“Дванадцять обручів” викликав неоднозначну реакцію читачів та критики.
Твори письменника перекладено і видано у Польщі, Німеччині, США, Швеції,
Росії, Австрії.
Боднарчук Іван
(21.10.1914р., с.Чернятин, Городенківщина – Канада) – український
письменник і педагог. Автор підручників для українських шкіл – читанок
“Ластівка”, “Ромашка”, “Соняшник”, “Ватра”, пристосовує для школярів
“Княжу славу”, автор книги “До рідних причалів”. Був членом управи
Канадського відділу Світового Об’єднання українських письменників
“Слово”. Редагував журнал для молоді “Сумківець”, співпрацював у
часописах “Новий шлях”, “Мета”, “Нові дні” та ін. Заснував Бібліотечний
Фонд при Фундації українознавчих студій, вніс у нього 50 тисяч доларів.
Літературні твори: “На перекресних шляхах”(1954), “Кладка”(1957),
“Знайомі обличчя”(1961), “Друзі моїх друзів”(1967), “Далекі
обрії”(1968), “Покоління зійдуться”(1975), “Затрачені ранки”(1978), “У
дорозі життя”(1985), “Розквітлі сузір’я”(1987), “У вікнах життя”(1990),
“На весло”(1991).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
