Реферат з краєзнавства
Найвідоміші пам’ятники міста Полтави
МОНУМЕНТ СЛАВИ
Споруджено у 1805-1811 р.р. в центрі Круглої площі до 100-річчя
Полтавської битви. Перший монумент на честь цієї події встановлено у
1778 році на території Полтавської фортеці біля Вознесенської церкви. У
кінці 18 століття розібраний. Напередодні 100-річного ювілею полтавський
губернський архітектор М.А. Амвросимов виконав два ескізи пам’ятника у
вигляді колони, увінчаної орлом, на зразок тріумфальних колон, якими
відзначалися перемоги у давньому Римі. 27 червня 1804 року на вулиці
Олександрівській (тепер Жовтнева) було закладено фундамент майбутнього
монументу. Ескізи М.А. Амвросимова надіслали на розгляд до Академії
мистецтв у Петербург, де їх доручили опрацювати відомому архітектору
Ж.Тома де Томону. Підписаний ним проект датовано 1805 роком, будівництво
розпочато у 1806 році. У роботах взяли участь скульптори Ф.Ф. Щедрін,
І.П. Мартос, І.Гордєєв; відливав деталі майстер П.Якимов. Загальна
вартість монумента становила понад 150 тис. крб.
Монумент Слави — чавунна колона тосканського ордера на кубічному
гранітному постаменті, що стоїть на ступінчатому стилобаті у формі
чотирикутного бастіону, в основу якого вмонтовано 18 гармат (10 з
полтавської фортеці, 8 – з Перевалочної). Верхня площина огороджена
литою чавунною граткою, декоративні стояки якої виконано у вигляді
вкладених у піхви мечів, обернених клином до землі, що символізувало
завершення військових дій. Грані постаменту прикрашають горельєфні
бронзові композиції з римською військовою атрибутикою. У центрі
композиції з південно-східного та північно-західного боків – великі
бронзові кільця у вигляді змій, що тримають себе за хвіст, так зване
“кільце повернення” – алегорія вічності і повторюваності світу. У кільці
на південно-східній грані позначена дата Полтавської битви: “июня 27-го
1709 года”. На протилежному боці: “Окончен в 1809 году”. Однак монумент
Слави було відкрито 27червня 1811 року. Колона – цегляна одягнута
чотирма чавунними кожухами, шви між якими закрито
трьома пасками у вигляді вінків дубового листя. Колону увінчує півсфера,
на якій – бронзовий позолочений орел з блискавками (стрілами Перуна) у
кігтях і лавровим вінком у дзьобі, обернений у бік поля Полтавської
битви. Висота колони разом з капітелью 10,35 м, орла з півсферою –
2,11м, розмах крил орла – близько З м, нижній діаметр колони – 1,84 м,
верхній – 1,30 м, розміри стилобата 12,2×12,2 м. Монумент Слави замикає
перспективу восьми вулиць міста, є його ідейною і містобудівною
домінантою, утворює разом із забудовою Круглої площі довершений ансамбль
доби російського класицизму.
ПОЛЕ ПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ
1999 року виповнилося 290 літ з часу Полтавської битви, але інтерес до
неї не зменшується. Матеріали, зосереджені в фондах музею історії
Полтавської битви, давно вийшли за межі не тільки Полтавської
битви, а й 21-річної Північної війни, у вир якої були втягнені Московією
Польща, Данія, Швеція, Україна, Туреччина. 1909 року з ініціативи
викладача історії Полтавського Петровського кадетського корпусу І.Ф.
Павловського було відкрито перший музей на полі Полтавської битви, який
в часи громадянської війни був пограбований і припинив своє існування.
23 вересня 1950 року музей історії Полтавської битви відкрито вдруге,
1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам’ятників,
пов’язаних з Полтавською битвою, — оголошено державний
історико-культурним заповідником “Поле Полтавської битви” з охоронною
зоною історичного поля загальною площею 771,5 га. Але на даній території
(район Хрестовоздвиженського монастиря, Яківці — Петрівка — Семенівка —
Жуки — Осьмачки — Тахтаулове — Івонченці — Рибці — Пушкарівка) значні
події відбувалися до і після Полтавської битви.
В охоронній зоні заповідника “Поле Полтавської битви” розташовано чотири
старих поселення та понад ЗО курганів, які археологи датують 1 тис. до
н.е. та 1 тис. н.е.
1399 року на Полі відбувся один з етапів великомасштабної битви великого
князя литовського Вітовта з татарськими військами хана Тімур-Кутлуга
(Темір Кутлуя) та Едигея (Єдигея). Тут золотоординці завдали удару
союзникові Вітовта ханові Тахтамишу.
Район Жуки — Рибці — Івонченці — Полтава став 1658 року полем битви між
законнобраним гетьманом І. Виговським і полтавським полковником Мартином
Пушкарем, який розв’язав в Україні громадянську війну, що коштувала
українському народові 50 тисяч загиблих та знаменувала початок занепаду
Української козацької республіки, держави — України, заснованої Б.
Хмельницьким. Ці події, національно-визвольну війну проти Польщі, період
Руїни, добу І. Мазепи опише найзнаменитіший козацький літописець Самійло
Величко, який з 1710 по 1718 роки жив і працював над літописом поблизу
поля Полтавської битви в селі Жуках.
Потрапивши в орбіту Москви, Полтавське поле стає місцем паломництва
російських самодержців та сановників: Катерина II, О. Суворов, Олександр
І, Микола II.
Поле Полтавської битви притягувало до себе не тільки військових, але й
вчених, громадських діячів.
У північно-східній частині поля Полтавської битви, в Яківцях, у садибі
своєї дружини Софії Олександрівни Скліфосовської, з 1871 року щоліта, а
з 1900 року постійно жив і працював, робив добро людям Микола Васильович
Скліфосовський, вчений-хірург, один з піонерів черевної хірургії,
антисептики та асептики в Роси. Садибу Скліфосовських називали
“Полтавською Швейцарією”.
1884 року на території поля Полтавської битви створено Полтавське
дослідне поле, з 1910 року — поолтавська сільськогосподарська дослідна
станція, в її науковій діяльності брали безпосередню участь українські
та російські вчені: А.Є. Зайкевич, О.О. Ізмаїльський, М.І. Вавилов, В.І.
Вернадський, В.В. Докучаєв.
З полем Полтавської битви повязана і історія Полтавського військового
аеродрому, початок якому, як цивільному, поклав у 1923 році М.А.
Комарницький. Аеродром після звільнення Полтави від німецької окупації
став базою для проведення знаменитої операції “Френтік”, в останні
десятиліття — місце дислокації бомбардувальників авіації далекої дії.
Зараз, поруч з аеродромом, археологи віднаходять предмети, що охоплюють
значний проміжок часу — від XVI до XX століття. Західна частина поля
Полтавської битви до 1993 року хоронила в собі смертоносний ядерний
потенціал колишнього Радянського Союзу, здатний знищити все живе на
земній кулі.
1962 року в північно-східній частині поля Полтавської битви, поблизу
Яківців, закладено дендропарк — нині пам’ятка садово-паркового мистецтва
державного значення з площею 140 га. На сьогоднішній день державний
історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви” став значним
культурним науково-методичним центром по вивченню історії України
періоду Х\ЛІ-Х\ЛІІ століть в контексті європейської історії; 1994 року в
музеї створено постійно діючу виставку “Козацька держава”. Інтерес до
діяльності заповідника проявляють засоби масової інформації України,
Росії, Швеції та інших держав, науковці, громадськість. Заповідник “Поле
Полтавської битви” єдиний в Україні входить до ІАМАМ — Міжнародної
організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО, включений до
всесвітнього туристичного маршруту.
Грандіозний пласт історії заповідного Полтавського поля ще на довгі роки
може бути об’єктом вивчення фахових істориків, краєзнавців, археологів.
ПАМ’ЯТНИК ЗАХИСНИКАМ ПОЛТАВИ І КОМЕНДАНТУ ФОРТЕЦІ О.С. КЕЛІНУ
Поблизу колишніх Мазурівських воріт, на місці 4-го бастіону фортеці, де
21-22 червня 1709 року шведи організували найзапекліший штурм фортеці.
Відкритий до 200-річчя Полтавської битви — 26 червня 1909 року,
створений скульптором О.Л. Обером та архітектором О.О. Більдерингом.
Пам’ятник являє собою композицію з куба і прямокутної призми на ньому,
покладених на основу з трьох східців. Біля підніжжя призми в північній
її частині лежить бронзовий лев. Під левом мідна дошка з написом: ”
Доблесному коменданту Полтави
полковнику Келіну і славним захисникам міста в 1709 році”. На південній
частині також напис: “1 квітня 1709 року Карл XII обложив Полтаву. Три
місяці гарнізон і жителі героїчно відбивали всі атаки шведів, останній
запеклий штурм відбитий доблесними полтавцями 1-22 червня, після чого
Карл XII зняв облогу”.
Після встановлення радянської влади герб Росії було збито.
Під час німецько-фашистської окупації Полтави пам’ятник був пошкоджений
найбільше: цінні бронзові частини — лев, дошка — були викрадені. Після
визволення Полтави монумент реконструйовано.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
