Реферат
на тему:
Музеї Тернополя
План
Краєзнавчий музей
Художній музей
Музей політичних в’язнів
Висновок
1.Краєзнавчий музей
Тернопільський обласний краєзнавчий музей – відомий в Україні та у
близькому і далекому зарубіжжі науковий і науково-просвітницький заклад
– коріннями своїми сягає початку ХХ століття.
90 років тому в Тернополі було відкрито перший музейний заклад –
регіональний музей Подільського товариства “Народна школа”.
Ще в 1906 році краєзнавці міста, згуртовані при товаристві
“Народної школи”, почали клопотати про створення в Тернополі музею. Для
його експозиції збирали археологічні знахідки, бони (паперові гроші) і
нумізматику (монети), народний одяг, стародруки, природничі експонати.
В 1910 році для музею було виділено чотири кімнати в будинку товариства
“Народної школи” по вулиці Качали, 2. Протягом трьох років велися роботи
по створенню експозиції.
Довгий час вважалося, що музей був відкритий 1912 р., бо в цьому
році було видано путівник. Фактично ж це був лише каталог музейних
експонатів. Готуючись до відзначення ювілейної дати, працівники
Тернопільського краєзнавчого музею віднайшли в обласному архіві
примірник запрошення на відкриття музею, яке відбулося 13 квітня 1913
року. Це достовірний документ, який дає підставу музеєві починати своє
літочислення саме з цієї дати. Після відкриття музей проіснував недовго.
В роки Першої світової війни він припинив свою діяльність, а значна
частина експонатів була втрачена.
Вдруге музей був відкритий для відвідувачів в 1930 році. Проте і
цього разу він не став державною установою, а його діяльність
здійснювалася силами громадськості. Тепер він називався “Регіональний
музей Подільського товариства “Народної школи”.
Лише в 1939 році в Тернополі було створено державну установку
Тернопільський історико-краєзнавчий музей. Його основу становили фонди
існуючого громадського музею, які систематично поповнювалися новими
експонатами про трудове життя міста і області.
Значно поповнилися фонди художніми збірками, націоналізованими в
поміщицьких маєтках.
В роки Другої світової війни охоронець фондів музею Стефанія
Стефанівна Садовська зуміла заховати частину цінних експонатів в
підвалах музейного приміщення і зберегти їх. За це ця мужня і
високоосвідчена жінка була нагороджена орденом “Знак Пошани”.
Сьогодні у складі музею працює 35 наукових працівників, які
професійно забезпечують усі види музейної діяльності:
науково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну, виставочну,
видавничу, комплектування фондів, збереження пам’яток історії та
культури, науково-методичну та іншу.
У фондах Музею зберігається майже 120 тисяч експонатів. Музей має велику
бібліотеку закритого типу, книжковий фонд якої становить 11500 одиниць.
Щорічно Музей обслуговує біля 100 тис. відвідувачів.
Сьогодні Тернопільський краєзнавчий музей – це один із
найсерйозніших наукових і просвітницьких закладів України.
2.Художній музей
Тернопільський обласний художній музей було засновано
розпорядженням облвиконкому від 1.05.1991 р. на базі колишньої Картинної
галереї, одного із відділів Краєзнавчого музею. Фактично новостворений
заклад культури почав діяти з 1 червня. На той час це був третій
державний музей в області.
Після вирішення організаційних, юридичних і кадрових проблем 9
серпня у виставковій залі влаштовано першу виставку картин Андрія
Петрика (1919-1990), У жовтні в двох інших залах відкрилася для огляду
постійно-діюча експозиція творів українського і зарубіжного мистецтва.
Художньому музею було передано 552 твори образотворчого мистецтва,
згодом додано ще 139.
Художній музей має давнішу історію. Його родовід починається від
Регіонального Подільського Музею, відкритого 13 квітня 1913 р. в
чотирьох залах Товариства Народних Шкіл (ТНШ) по вул. С.Качали, 1-2.
Засновником музею був проф. Станислав Сороківський, довголітній голова
управи ТНШ. Він також опрацював перший путівник по музею.
Серед експонатів музею були твори професійного малярства і
пластики, килими і вишивки, стильова порцеляна, монети, оригінальні
документи. Під час Першої світовоївійни росіяни знищили колекцію.
Зруйноване приміщення у 1925 р. було відновлене. Музейна збірка
збільшилася. Вона мала реґіональний характер і складалася з 4-х
розділів: історичного, етнографічного, сучасного мистецтва (художні
промисли) та природничого. З-поміж експонатів мистецького розділу
виділялися колекції медалей і пам’ятних відзнак, порцеляни і скла;
гравюри, акварелі, олійні картини, різьба. На Тернопільщині зібрано
гончарні вироби народних майстрів, одяг, килими, великодні писанки і
витинанки. Історик д-р Л.ФІнкель заповів цінну книгозбірню, яка склала
основу музейної бібліотеки. Друге відкриття музею відбулося 9 листопада
1930 р. Тоді ж видано новий путівник по музею.
Восени 1939 року Реґіональний Подільський Музей нова влада
реорганізувала у Тернопільський історико-краєзнавчий музей. Фонди музею
поповнилися багатьма творами живопису, скульптури і графіки Західної
Європи ХУІІ-ХІХст. з націоналізованих колекцій графів Потоцких і
Козєбродских.
Музей відновив свою діяльність 15 липня 1945 р. Напочатку 1960-х
років радянська влада почала масово закривати храми. Таким чином, у
музейних збірках опинилися ікони, різьба і стародруки, у т.ч. барочні
барельєфи Й.ГПІнзеля з Бучача.
Збірка творів Краєзнавчого музею склала основу Картинної галереї,
відкритої 6 травня 1978 р. у колишньому Домініканському костьолі. Значну
допомогу в організації ґалереї надали провідні музеї України та Дирекція
художніх виставок СХУ. Завідував нею ігор Ґерета, який підготував
путівник (Львів, 1981). У січні 1986 р. Картинну ґалерею перевели у
нинішній павільйон-прибудову до житлового будинку. Його торгові
приміщення поспішно пристосували під виставкові зали. Останніми ропами
ґалерея постійної експозиції не мала, займалася організацією виставок.
Основні фонди Художнього музею у 1999р. складали 1583 експонати.
Після приєднання Почаївського музею їх стало 38397. Музейна збірка
доповнилася творами декоративно-ужиткового мистецтва. Від часу
заснування ведеться збір та опрацювання науково-допоміжного фонду,
архіву та бібліотеки з мистецтва. Перші два роки збірка збільшувалася за
рахунок закупки творів у художників і приватних осіб, а відтак
виставкової діяльності, подарунків мистців і колекціонерів. Окремі фонди
складають праці та документальні матеріали А.Петрика (49 картин),
Д.Шолдри (50 картин), А.Малюци (92 твори).
Зала 1. Мистецтво України
Зал українського мистецтва поділений на три секції. У першій
подано малярство, різьбу і графіку Галичини XVII ст. та сакральне
мистецтво XIX -початку XX ст. Тут представлені оригінальні твори
українського барокко середини XVIII ст.: різьблені барельєфи Й.Г.Пінзеля
(«Подорож до Еммаусу», «Царські врата»), дерев’яна пластика А.Осинського
(«Св. Апостоли Петро і Павло»), парсунний «Портрет Миколая Потоцкого»,
«Св. Миколай», стародруки з гравюрами Й. та А, Гочемських,
Н.Зубрицького, А.Козач-ківського. З ними тематично пов’язані ікони XIX –
початку XX ст., зокрема «Ісус Христос», «Бог-Отець, Пресвята Богородиця
з малим Ісусом та святими». Українські майстри збагатили іконопис новими
виражальним засобами, а в канонічні релігійні сюжети вдихнули реальне
життя. Барельєфи Пінзеля -справжні музейні перлини, які мають світове
значення.
Друга половина XIX – початок XX ст. – час розквіту українського
мистецтва. Про творчість пейзажистів С.Васильківського, П.Левченка,
М.Пимоненка дають уявлення ліричні етюди-мініатюри. Славетного І. Репіна
представляє сільський «Український пейзаж». В експозиції подані
регіональні школи: київська, львівська, закарпатська. «Пейзаж» І.Труша –
поетичний закуток старого садка, а «Собор се. Юра» – улюблений
архітектурний мотив О.Новаківського. Краса Карпат відображена в картині
Ф.Манайла. Різночасові й різні за манерою виконання твори киян:
К.Трохименко «Місяць над Дніпром», М.Хан «Перед бурею», М.Глущенко
«Поезія берізок». Поряд жанрова картина Т.Яблонської та портрет роботи
С.Григор’єва. Творів М.Бойчука, уродженця Тернопільщини, музей не має,
проте засади «бойчукізму» відчутні в картині «Козак Мамай» О.Кравченка,
його учня. Зацікавлення у глядачів викликає розповідальне полотно
Д.Нарбута «Сорочинський ярмарок». На стенді з творами графіки звертають
увагу гравюри В.Заузе, М.Дерегуса і Н.Хасевича. Скульптуру репрезентують
портрети роботи Д.Крвавича, Г.Кальченко.
В останній секції розміщені твори мистців, які народилися або
працюють на Тернопільщині. Тут представлені картини А.Манастирського,
О.Шатківського, П.Обаля, гравюри О.Кульчицької, Л.Левицького, Я.Музики
уродженців області, які жили у Львові. Паралельно можна ознайомитися із
творчими здобутками сучасних живописців Тернополя (А.Ткаченко,
Д.Шайнога, С.Ковальчук, С.Нечай, Я.Новак, Б.Ткачик). Дозволяють
порівняти різні напрямки скульптурні роботи І.Сонсядла, І.Мердака,
В.Лупійчука, Я.Бурди. Окремий розділ складають твори мистців української
діаспори, що мають національне і світове значення: скульптура
М.Паращука, графіка Я.Гніздовського.живописА.Малюци.Д.Шолдри.Х.Куріци,
Б.Титли.
Зала 2. Зарубіжне мистецтво
Музейну експозицію продовжує західно-європейська графіка, у свій
час передана Ермітажем із Санкт-Петербурга. За браком місця графічні
листи експонуються у переході до зали. Розділ розпочинає офорт із циклу
«Види Риму» відомого італійського мистця XVIII ст. Д.ПІранезі. Витончені
психологічні зарисовки сучасників бачимо у літографіях француза
П.Гаварні. Технічною досконалістю відрізняються листи репродукційної
графіки з картин майстрів Італії, Німеччини, Франції.
Чільне місце в залі займають полотна польських живописців Ф.Лампі
(«Весталка»), ЮФаллата («Повернення з полювання»), Ю.Меґоффера
(«Співачка»), Є.Коссака («Повстанець»). Відомо, що автор картини «На
жнивах» В. Щепанік до війни жив у Тернополі.
Малярство Росії представлене пейзажами «передвижників» І.Шишкіна,
М.Клодта, А.КІсельова. «Портрет старої» В.Маковского є етюдом до більшої
картини «Очікування». Окрема стіна виділена для творів релігійного
живопису невідомих майстрів Австрії, Німеччини, Італії. Великий образ
«Христос в Еммаусі» (1863 р.), що поступив із церкви с.Криве
Підволочиського району, – одне з останніх надбань музею.
Кращі риси італійського Відродження втілює картина «Муки святого».
Привертають увагу ілюзорний натюрморт «Симфонія» (1753 р.), досконалий
«Портрет молодого чоловіка» невідомого автора. Французьку школу
представляють два твори на міфологічні теми і класичний пейзаж середини
XVIII ст. Про мистецтво Чехії дають уяву картини мистців кола П.Брандля
«Навчання рахунків» і «Портрет чоловіка з монетами». Експозицію
доповнюють теракотова статуетка ангела, погруддя хлопчика (автор
П.Біліньскі) та бронзова копія голови Венери Мілосської.
3.Музей політичних в’язнів
У 1996 році у м. Тернополі на вул. Коперніка, 1 відкрито
унікальний
історико-меморіальний музей політичних в’язнів, як відділ
Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
Засновниками музею були обласний краєзнавчий музей, Інститут
Національного відродження України (керівник – історик, археолог і
краєзнавець Ігор Герета) та Тернопільська обласна спілка політв’язнів і
репресованих України.14 жовтня 1996 року відбулося відкриття й освячення
приміщення музею, а 4 грудня того ж року міська рада своїм рішенням №
871 надала в безкоштовну оренду Тернопільському краєзнавчому музею 17
колишніх камер підвального приміщеня.Завідуючим музеєм став колишній
дисидент, філолог за спеціальністю Ярослав Іванович Павуляк, а старшим
науковим працівником – колишній політв’язень, реабілітований Ігор
Андрійович Олещук. 2000 року в штат музею науковим працівником було
зараховано члена спілки театральних діячів Ореста Івановича Савку. 2001
року рішенням голови обласної ради Василя Олійника музеєві передані всі
26 колишніх камер слідчого ізолятора КДБ.Експозиція музею розміщена в
слідчих ізоляторах колишнього КДБ, через які пройшли десятки тисяч
патріотів, котрі вели безкомпромісну боротьбу з більшовицьким
тоталітаризмом. Камери, «карцери», двері, замки, «очки» нагадують про
жорстокі знущання каральної системи над патріотами України, створюють
відповідну ауру і справляють психологічний вплив на відвідувачів.У
камерах змонтовані експозиції, які відтворюють режим утримання в’язнів,
методи провадження допитів і матеріали про перебування в’язнів у
таборах.У камері №4 висить карта колишнього СРСР з нанесенням місць
розташування
більшовицьких ГУЛАГівських таборів. Є стенди, присвячені керівникам
збройного підпілля: Роману Шухевичу, Василю Сидору, Дмитру
Клячківському, Омеляну Польовому, генералу УПА Гончаренку, Полковнику
«Енею» та іншим.У музеї також представлені особисті речі колишніх
політв’язнів: вервечка, виготовлена з хліба, копія табірного альбому з
картинками, табірні чоловічі і жіночі костюми, взуття, манекен повстанця
і в’язня ГУЛАГу, саморобні наручники зразка 1945 р., металеве ліжко
«дисидента», макет табору, оригінали табірних листів, поштівок тощо. У
тій же четвертій камері змонтовано стенд з фотографіями і біографіями
творців
ОУН–УПА, малюнки підпільного художника Ніла Хасевича, копії присяги
українського повстанця.Оформлено також стенд, на якому вміщені 35
фотографій з унікального фотоархіву УПА, який знайдено у 1999 році на
Косівщині Івано-Франківської області.У музеї також представлені
матеріали, які відображають репресії більшовиків на теренах Західної
України у 1939–41 рр. в тюрмах Тернополя, Чорткова, Кременця, Бережан,
Львова, Дем’янового Лазу на Івано-Франківщині. Є експозиція, присвячена
розстріляному українському національному відродженню і розстрілу
політичних в’язнів Соловецького монастиря, в урочищі Сандормох у 1937
році.Наукові працівники музею займаються пошуковою роботою, допомагають
у видавництві «Енциклопедії боротьби і репресій у XX ст.», читають
лекції, проводять екскурсії, беруть участь у наукових конференціях,
панахидах на могилах воїнів УПА і репресованих.2002 року, до 60-річчя
УПА, на фасаді будинку колишнього КДБ у м. Тернополі на вул. Коперніка,
1 встановлено пам’ятну стелу, присвячену жертвам політичних репресій,
які чинилися у цьому будинку в 1945–1986 роках.За останні роки в музеї
знято декілька фільмів.
Висновок
Відвідавши ці прекрасні музеї, я отримав велике задоволення.У
Краєзнавчому музеї я дізнався про історичне минуле наших земель, про
природу, яка була тут у різні періоди, про тварин,які проживали у наших
краях від найдавніших часів і до сьогодні.
У художньому музеї я побачив прекрасні картини та скульптури
талановитих українських художників та скульпторів, про способи створення
картин,про їх вік та події з якими вони пов’язані.
У музеї політичних в’язнів я побачив в яких жахливих умовах
перебували політичні в’язні справжні українські патріоти, які готові
були віддати своє життя заради нашої рідної України, заради нашої мови,
культури та релігії.
PAGE
PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
