Реферат

Місто Рогатин.

Прикарпатське місто Рогатин мальовничо розкинулося серед пологих
пагорбів галицького Опілля, на перетині гомінких шляхів між
Івано-Франківськом, Львовом, Тернополем. Давнє місто широко відоме як
батьківщина Роксолани (Насті Лісовської). Доньку місцевого священика у
1520 році спіткала гірка доля тисяч Я співвітчизників. Під час
руйнівного нападу турків на Рогатин її забрано було у ясир і продано на
невільничому ринку в Криму. Згодом юна русинка потрапила до султанського
гарему Сулеймана II (Пишного) і тривалий час істотно впливала на
політичні справи могутньої Османської держави, її ім’я ще за життя
оточене було легендами в багатьох європейських країнах. Донині з пошаною
згадують його й рогатинці, адже побутує думка, що Роксолана робила все
можливе, щоб криваві набіги турків та кримчаків обминали її рідну
Роксоланію-Україну.

РОГАТИН У XVI—XVII ст.

Історія Рогатина бере початок від часів Галицько-Волинського князівства.
В околицях села Підгороддя, неподалік міста, розкопано декілька городищ
X—ХІІІ ст. Збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти
церкви, сліди житлової забудови. Перша згадка про Рогатин за
літературними джерелами припадає на 1184 р. У XII ст. землі теперішньої
Рогатинщини були вотчиною Ростиславичів — правнуків Ярослава Мудрого —
Рюрика, Володара та Василька.

Після захоплення 1349 року галицьких земель королівською Польщею Рогатин
розбудовується на теперішній території. В буллі папи Боніфація IX
перемишлському єпископу Рогатин вперше названо містом.

Інтенсивний розвиток міста починається після надання йому 1415 року
магдебурзького самоврядування та пов’язаних з ним привілеїв. Включений
до числа королівських володінь, Рогатин часто переходив від одних
орендарів до інших.

У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого
ремісничо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий
час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд
підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оленячого
рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста,
структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїнських міст
вигляд. Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа,
оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами.
Посередині стояла ратуша, збудована 1539 року. При ній містилися
майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж
фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев’яний або мурований
ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що
ними забудовано тепер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і
мурованих льохах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки,
на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев’яними
трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до
Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гостинці.
Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земляних укріплень
подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортечної та Валової. В
люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом»,
тобто дерев’яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його
місці виросли кам’яні мури. Замок у Рогатині був дерев’яний. Оборонне
значення відігравали дві найбільші культові споруди міста: церква Різдва
Богородиці та костьол Св. Миколая. Їх високі дзвіниці з вузькими
вікнами-бійницями дотепер домінують у міській забудові. В межах міста,
неподалік Львівської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев’яна церква
Св. Варвари та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та
костьол домініканців. Дерев’яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія
(не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині
налічувалося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова
передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільнішим
плануванням. Дерев’яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан
стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й
купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре
розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29
ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський,
різницький, пекарський, кушнірський, бондарський. До спільного цеху
входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував
музичний цех.

Поруч з площею Роксолани, вулиця Міцкевича, де знаходиться

Рогатинська музична школа, відкрита в 1962 р. Близько 300 дітей
навчаються тут грі на фортепіано, струнно-смичкових, народних та духових
інструментах. В учбовому закладі створено хоровий колектив, оркестр
народних інструментів, ансамбль скрипалів та бандуристів.

Навчання в музичній школі допомагає юним громадянам глибше пізнавати
мистецтво, задовольняти естетичні запити. Почуття прекрасного вихованці
школи зберігають на все життя.

Багато випускників школи, закінчивши музичні училища вузи,
працюють в культосвітніх закладах області.

В Рогатині працю: також дитяча юнацько-спортивна школа. Юні
стрільці, вихованці школи, не раз були призерами змагань. В
спортивній школі побудовано прекрасний тир, трудиться згуртований
колектив тренерів, закоханих у свою справу. З Рогатина починала шлях у
великий спорт неодноразова чемпіонка країни з кульової стрільби Леся
Леськів.

Викликає інтерес приміщення учбового корпусу технікуму, з яким зв’язані
пам’ятні події в житті міста. В 1909 р. в цьому будинку після тривалих
клопотань прогресивної громадськості була відкрита українська гімназія.
Передові ідеї мали великий вплив на формування поглядів вихованців
гімназії. В таємних гуртках учні вивчали марксистську літературу,
знайомились із соціалістичним рухом на Галичині. У засіданнях
нелегальних груп разом із гімназистами брали участь робітники Рогатина.

Вихованці гімназії урочисто відзначили сторіччя з дня народження
великого українського поета-революціонера Т. Г Шевченка. В березні 1914
р в учбовому закладі відбувся концерт, під час якого виконувалися пісні
на слова Кобзаря.

В гімназії навчалися відомі діячі КПЗУ— В. Сірко, К. Максимович. Любов
до свого народу виховували у гімназистів викладачі — письменники Денис
Лукіянович та Антон Крушельницький, Історик Іван Крип’якевич. Малювання
викладав у гімназії художник Юліан Панькевич.

До речі Ю. Панькевич був також видатним мистецтвознавцем, одним з
організаторів «Товариства для розвою руської штуки», створеного у
Львові. Він спілкувався з І. франком, створив глибоко психологічний
портрет великого Каменяра, Ілюстрував його твори. Прекрасні живописні
полотна, зокрема портрети Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка,
створені в Рогатині в 20-х роках, не принесли визнання автору Нищ
картини Ю. Панькевича зберігаються в музеях України.

На центральній магістралі, вулиці Галицькій, розміщена більшість
промислових підприємств Рогатина.

Серед них нижній склад Рогатинського лісопункту. Сюди щорічно
поступає на переробку близько 50 тисяч кубометрів деревини. Крім
будівельного лісу, з нижнього складу в різні кінці Української,
Молдавської, Литовської держав. Інші союзні республіки відправляються
чорнові меблеві заготовки, дошки, інші вироби.

Лісівники дбають про комплексне використання деревини. Всі відходи
переробки лісу подрібнюються на технологічну тріску, яка іде для потреб
народного господарства. В 12-й п’ятирічці виробництво розширюється На
нижньому складі споруджується сушильний І паркетний цехи, нові побутові
приміщення.

В Рогатині охороняють зелені багатства краю. Ботанічним заповідником
оголошена так звана Чортова гора, розміщена за 3 км від Рогатина. Це
пам’ятка республіканського значення, де збереглося більше 20 рідкісних
рослин, таких як сон великий, черевички зозулині, ковила каменелюбна та
інші, занесені до Червоної книги України.

Більшість підприємств Рогатина тісно пов’язані з сільськогосподарським
виробництвом. Одним з них с комбінат хлібопродуктів, розміщений по
вулиці Галицькій. На комбінат поступає добірне зерно, вирощене в
колгоспах і радгоспах району, 150 тонн сортового борошна щоденно
виробляє підприємство.

Комбінат після реконструкції став механізованим сучасним підприємством.
По далеких і близьких адресах відправляється звідси борошно, щоб
незабаром перетворитися в запашні паляниці. Гордістю комбінату є його
славні трудівники: Є. П. Лялька, В Ю. Мельник, Я М. Гарасим, які стали
визнаними майстрами борошномельної справи.

АРХІТЕКТУРНІ ПАМ’ЯТКИ РОГАТИНА.

Вулицею Коцюбинського пройдемо до річки Гнила Липа. Зразу за містком, у
затишному куточку, знаходиться музей дерев’яної архітектури і живопису
XVI—XVІІІ ст., розташований в колишній Святодухівській церкві. Це
архітектурна пам’ятка XVI ст. Вона являє собою тридільний храм,
складений з товстих дубових брусів. Центральний зруб перекритий
наметовим дахом з трьома заломами і закінчується ліхтариком. Бічні
пірамідальні бані дуже схожі на оборонні вежі. В дворі знаходиться
триярусна дзвіниця, вкрита як і церква, дерев’яним ґонтом.

В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в
1650 р. Це — перлина українського мистецтва XVІІ ст.

Живопис іконостасу відзначається художньою довершеністю, в ньому втілені
високі ідеали гуманізму. Над створенням ікон безіменні митці працювали в
період визвольної війни українського народу 1648-1654 р.

В образах святих зображені люди, яким властиві глибокі
пристрасті. Сповнена експресії фігура архангела Михаїла символізує
оборонця рідної землі. З мечем і щитом в руках, він готовий до бою з
ворогом. Реалістичний портрет богоматері. На ньому зображена проста
українська жінка з лагідними очима, сповненими материнської любові.
Виразні портретні характеристики у пророків та апостолів.

Рельєфна різьба нагаду: ренесансну орнаментику білокам’яної архітектури
Львова та інших західноукраїнських міст.

Про високу мистецьку цінність іконостасу свідчить і той факт, що його
бічні врата з іконами «Архангел Михаїл» та «Мельхиседек» в 20-х роках
XIX ст. експонувалися у Відні на міжнародній художній виставці.

Крім іконостасу, в музеї експонується церковний живопис XVI ст.
Представлені також твори декоративної різьби та скульптури, виконані
народними майстрами. Експонати музею викликають значний інтерес у
відвідувачів.

Працівники музею проводять значну роботу по вивченню і збереженню
вітчизняної художньої спадщини.

Пам’ятка архітектури — Святодухівська церква — свідчить не тільки про
глибину творчої думки майстрів минулого, але й і про високу культуру
наших сучасників, шанобливе ставлення до пам’яток старовини, про
прагнення зберегти їх для майбутніх поколінь.

На східному боці площі Леніна височить 30-метрова чотирикутна мурована
вежа, яка завершує давню культову споруду. Це костьол святого Миколая,
споруджений, за архівними документами, в 1666 р. Проте архітектурні
прийоми свідчать про більш раннє походження цієї пам’ятки, якій властиві
елементи готики і пізнього ренесансу.

В конструкції костьолу органічно поєднуються принципи
оборонної і культової архітектури. Вежа використовувалась не
лише як дзвіниця, а й спостережний пункт. Під час облоги
Рогатина захисники міста вели вогонь по ворогу з вузьких
бійниць костьолу. Костьол, перекритий стрільчатим склепінням вражає
своєю величністю. Його будівничі турбувалися, щоб вигляд та оздоблення
приголомшували віруючих, в основній своїй масі неграмотних,
виховували в них побіжність, сліпу покору.

Похожие записи