РЕФЕРАТ

на тему:

“Микола Савчук.

Літературний портрет”

 

Савчук Микола, син Василя і Марії, народився 14 липня 1959 р.,
с.Великий Ключів, на Коломийщині… Відомий поет-гуморист і естрадний
виконавець, журналіст, краєзнавець. Закінчив факультет журналістики
Львівського університету (1987), від 1987 р. працює в газетах: спочатку
коломийських, а від червня 1994 р. – власний кореспондент Всеукраїнської
загальнополітичної газети «Молодь України» в Івано-Франківській області.
Автор і упорядник 18 книжок і брошур, голова редакційно-видавничого
комітету «Енциклопедія Коломийщини», який готує і видає це багатотомне
видання. Має багато публікацій у періодиці на теми Гуцульщина,
коломийки, національне відродження та ін. Член Гуцульського товариства,
літературного товариства «Плин», член редакційного комітету
Всеукраїнської газети «Веселі вісті» (м.Київ).

Від кінця 1989 пише гумор, від 1990-го виконує його зі сцени.
Започаткував у нову добу діалектний гумор і сатиру в пресі та на
естраді. Пише літературною мовою і говіркою свого села, що належить до
гуцульського діалекту. Автор книжок гумору «Хи-хи, Ха-ха»
(Івано-Франківськ, 1991), «Як ми були в одному союзі» (Коломия, 1993),
«Аме-ерика!» (Парма, США, 1996), «Савчукові смішні коломийки» (Київ,
1999) та книжки пародій «Перекривини» (Гартфорд, США, 1995). Багато
віршованого гумору Миколи Савчука опубліковано в різних часописах
України, в т.ч. й закордонної України. Особливо популярні коломийки
Миколи Савчука, які теж вміщено в багатьох газетах і журналах, які
протягом 1999 р. в кожному номері публікували «Молодь України» і
«Всевідо», у 2000 р. «Молодь України» вміщує шумки Миколи Савчука, а
«Всевідо» й надалі продовжує публікувати коломийки. Прозовий гумор
Миколи Савчука також різноманітний, але найбільше написав автор свого
роду оповідок із ознаками фейлетонів під псевдонімом Пилип Задюганий
з-під Коломиї, які теж передруковувало багато часописів. Співаний гумор
коломийського автора складається з доброго десятка жартівливих пісень та
з коломийок. Особливо популярними є пісні «Ой ти, любко моя з Коломиї»
(входить до репертуару гурту «Дзвони» (м.Коломия) та засл.артиста
України О.Марцинківського, багатьох професійних та самодіяльних
колективів і виконавців) та «Співання про кохання», яку популярна
радіопрограма УР-1 «Від суботи до суботи» тривалий час використовувала в
своїх передачах.

Микола Савчук – автор гуморознавчих досліджень про Едварда Козака,
Миколу Понеділка, гумор українських емігрантів, проблему сучасного
українського гумору, гумор Прикарпаття, які публікував у журналах «Аrt
Line», «ПіК», в газетах «Галичина», «Свобода» (США), передавав по
Івано-Франківському обласному радіомовленню.

Микола Савчук – відомий естрадний виконавець власного гумору,
жартівливих пісень, коломийок. Лауреат першого Всеукраїнського фестивалю
гумору й сатири (Київ, 1992), переможець традиційного Прикарпатського
фестивалю гумору й сатири «Андрея» (Тлумач, 1993), переможець
Всеукраїнського фестивалю «Доля» (Івано-Франківськ, 1998), учасник і
член журі інших фестивалів гумору й сатири. Заслужений артист України
(2000), лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. П. Сагайдачного
(2000); член редакційної ради Всеукраїнської гумористичної газети
«Веселі вісті» (м. Київ) та Всеукраїнської асоціації гумору й сатири
«Весела Січ» (м. Запоріжжя). Дав багато концертів по містах і селах
України, виступав перед українськими громадами Великобританії (1994) та
США (1995-96), Канади (2000-02), Польщі (2001-03), Італії (2003), Росії
(2003). Автор п’ятьох авторських гумористичних аудіоальбомів: «Співання
про кохання» (Парма, США, 1995), «Діаспорний гумор» (Парма, США, 1996),
«Жартувати аби не хорувати» (Львів, 1999); «Сміх крізь сльози» (Калуш,
2000), «Сім день не їж, а весело дивисі» (Калуш, 2000). Видав 20 книжок
(гумор, поезія, краєзнавство).

Гумористичні твори Миколи Савчука в репертуарі нар.артиста України Петра
Бенюка (Львів), засл. артиста України Гриця Драпака (Тернопіль), Ігоря
Чепіля (Івано-Франківськ), Володимира Садов’яка (Тлумач), міні-театру
«КУМ» (Калуш) та ін. професійних і самодіяльних виконавців.

Миколу Савчука інакше ще називають коломийським сміхованцем,
неперевершеним коломийкарем, найвеселішим гуцулом. Гуцульські коломийки
співає у документальному фільмі «На бистрині» та в 5 серії
багатосерійного фільму «Острів кохання». Колекціонує український гумор:
книжки, часописи, листівки, значки, сувеніри, концертні афіші, атрибути
фестивалів, світлини, карикатури, особисті речі відомих сміхотворців.
Мав виставку своєї колекції гумору під назвою «Український гумор відомий
і не» в Музеї історії Коломиї.

Савчукова коломийка

1. Казав чоловік до жінки:

«Жінко моя люба,

Україна така бідна,

А ти така груба!»

2. Українці мої милі,

Що би ви хотіли,

Аби ви щось учинили,

А не теренділи.

3. Були вибори вже тричі,

Тричі обираєм,

Сваримося, клянемося,

А маєм, що маєм.

4. На Вкраїні люд веселий,

Добре тут нам жити:

За повітря і за сонце

Не треба платити.

5. Патріоти, патріоти,

Та й ви, демократи,

Та вас може хіба той світ

Докупи з’єднати.

6. Ой радила юна гривня

Долару старому:

“Чому ти тут командуєш?

Тікай геть додому!”

7. Було колись на Вкраїні –

Ревіли гармати,

А тепер є на Вкраїні –

Ревлять депутати.

8. Є жіночки, мов лисички,

Мужчини, мов коні,

Та якщо ви президентом –

Стережіться “монік”.

9. Скажіть мені, ерудити,

Як того назвати,

Хто за працю по півроку

Не дає зарплати.

10. Нас Шевченко найменшого

Брата вчив любити,

А в нас дехто без старшого

Не може прожити.

11. Нема світла, нема газу

Та й нема зарплати

І головне – нема того,

Що можна послати.

12. У нас борщі й вареники,

Київські котлетки,

А нам пхають у рот піцци,

Гот-доги й креветки.

13. Україно, Україно,

Чом то так буває:

Є вже прапор, герб і гривня,

А тебе немає.

14. Дайте мені миску борщу

І влийте сметанки,

І не треба мені чіпсів,

Ні “Галіна-бланкі”.

15. Ветерани, ветерани,

Лихо владі з вами,

Нащо стали по пенсії

Сумними рядами?

16. Виїжджає наша молодь

До Канад і Францій,

А до нас тимчасом їдуть

В’єтнамці й афганці.

17. Вже півсотні літ минуло,

Як змовкли гармати,

А декому хотілося б

Знову Берлін брати.

18. У Києві є мастаки

Гроші позичати,

А хто буде відтак тії

Борги віддавати?

19. Нас рекламами щоденно

З ефірів годують…

До чого наш народ бідний –

Ще його й дратують.

20. Що це таке: буфонада,

А чи клоунада,

Чи естрада, чи шарада,

Чи Верховна Рада? 21. Стояв долар у трусиках,

Рубль – в панталонах,

Та й міряли свої курси

На мості Патона.

22. Простий міщух український,

Чи проста селючка

Таки ліпше зажартують,

Ніж Вєрка Сердючка.

23. У курчатах діоксин є,

В огірках – нітрати:

І не їсти – помирати,

І їсти – вмирати.

24. Можна мати владу й ефір,

Рейтинг підробити,

Та головне — знати мірку

Й не переборщити.

25. Ростуть ціни на се, на те,

На світло й на воду,

А із ними ростуть роги

В нашого народу.

26. Що кросворди тепер модні

На те є причина:

У нас тепер у кросворді

Уся Україна.

27. Українську медицину,

Як не поважати,

Коли вона усе вміє,

Лиш не має вати.

28. В Україні всюди чути

Російську естраду,

А як хочете вкраїнську,

То їдьте в Канаду.

29. Така у нас ідилічна

Вкраїнська картина:

На пенсії діда й баби

Живе вся родина.

30. І ти шахтар, і я шахтар,

Ми – хлопці з Донбасу,

Як не дадуть нам зарплату –

Дамо по мордасу.

31. Ми носимось з російськими

Книжками й піснями,

А вкраїнську хай вивчають

Шпигуни з послами.

32. Одні тягнуть до Заходу,

А інші – до Сходу,

Розтягли вже половину

Нашого народу.

33. Екстрасенси, астрологи

І телеведучі

Закутують нам голови

У мокрі онучі.

34. Колись: церква, коса, cапа,

Лицарство і слава,

Тепер: жуйки, дискотеки,

Відео і кава.

35. Ті хочуть нас у Росію,

Ті – в НАТО забрати,

А ми собі сапки в руки

Й на дачу сапати.

36. Лєнкі й Свєткі – в Туреччині,

У Польщі – Наташі,

Як це добре, що вони вже

Повії не наші.

37. Ми такого Президента

Хотіли би мати,

Що пером не описати,

Словом не сказати.

38. Що є легше молоду:

Виїхати в Штати,

Чи платити за семестри,

Чи сісти за грати?

39. Дотримуймось, українці,

Ухвали нової:

Сало пишім з великої,

А Москва – з малої.

40. Замінив нам телевізор

Обкоми й райкоми,

Мали б велетні родитись,

А родяться гноми.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи