Курсова робота

Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка.

Зміст

Вступ.

Анатомія шлунка.

Механізм дії мінеральних вод на функціональний стан шлунка.

Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини

на основі функції шлунка у хворих виразковою хворобою

та хронічним гастритом.

особливості механізму дії мінеральних вод при виразковій

хворобі та хронічному гастриті.

Застосування мінеральних вод Буковини при хронічному

гастриті та виразковій хворобі.

Лікування мінеральними водами оперованого шлунка.

Використана література.

Вступ

В комплексній терапії захворюванню травного каналу велика роль
відводиться санаторно-курортному лікуванню – сильному фактору в
закріпленні біологічного механізму захисно-пристосованих реакцій
організму.

Велика увага приділяється розвитку місцевих курортних баз, що в значній
мірі сприяє більш повному практичному використанню джерел мінеральних
вод.

Практика показала, а наукові дослідження підтвердили велику ефективність
лікування на місцевих курортах, в звичайних кліматичних умовах, так як
акліматизація буває довгою і не завжди безхворобною.

Велике розповсюдження в лікуванні виразкової хвороби і хронічного
гастриту дістають мінеральні води Буковини. В наш час досліджений
хімічний склад більше 100 джерел, розміщених на території Чернівецької
області, 20 із яких можуть бути використані для внутрішнього
застосування. Експериментальні роботи Е.І. Каленай, О.Д. Гаске (1971)
свідчать про зниження секції шлункового соку, вільної соляної кислоти, а
також пепсиноутворення під дією сульфатно-алюмінієвої мінеральної води
Лунки. В.А. Калугін (1973) підкреслює виражений гальмуючий вплив
гідрокарбонатно-натрієвої мінеральної води Брусницька на основні функції
шлунка. Е.Г. Самсон, Д.Е.Лук’янчук (1970), В.А. Ліхачев (1970)
відмічають стимулюючу дію хлоридно-натрієвої мінеральної води Черешенка
на секреторну, кислотоутворюючу і моторну функції шлунка хворих
хронічним гастритом. Аналогічні дані в експерименті отримані Е.І.
Капекой і Г.А. Дмітрієвой (1970). Благотворний вплив на протіканняя
хронічного гастриту дають мінеральні води Дубова роща, Ожевська.

Профілактичний напрямок охорони здоров’я забезчує етапність надання
медичної допомоги. При раціональному використанні таких етапів, як
стаціонар, поліклініка, курорт, можна добитися в 70% достатньо довгої
медичної, а потім, і соціально-трудової реабілітації. Цей показник може
бути значно збільшений шляхом застосування в практику раціональних
реабілітаційних міроприємств.

В Чернівецькій області організовано реабілітаційне відділення для
гастроентерологічних хворих. Використовуються також профілакторії при
великих підприємствах, проводиться амбулаторне лікування хворих в
гастроентерологічних кабінетах. В комплексі реабілітаційних міроприємств
використовується лікування мінеральними водами.

Анатомія шлунка

Шлунок – це м’язовий орган, який являється розширеним відділом травного
каналу, розміщується у верхній частині живота, більше в лівій його
половині, і є вмістилищем поживних речовин. Ємність шлунка 1-10 л. Із
середини шлунок вистелений слизовою оболонкою, яка має повздовжні
складки. В слизовій оболонці шлунка розміщено до 5 мільйонів залоз, які
виділяють за добу до 1-1,5 літрів шлункового соку. Весь шлунок
пронизаний кровоносними судинами та нервами.

Їжа в шлунку затримується на 10-12 год. Для нього характерні механічна і
хімічна обробка їжі. Стінки шлунка мають здатність розмикати їжу.
Шлункові залози виробляють шлунковий сік, ферменти якого розщеплюють
поживні речовини. Шлунковий сік, ферменти якого розщеплюють поживні
речовини. Шлунковий сік містить соляну кислоту, яка має значення в
травленні, а також згубно діє на мікробів, які потрапляють в шлунок із
їжею, і фермент пепсин, під дією якого проходить початкове розщеплення
білків. Слиз, який виділяють особливі залози, захищає слизову оболонку
шлунка від механічних пошкоджень і дії кислого шлункового соку.

В шлунку, який вміщує від 1,5 до 3 літрів рідини, їжа весь час
переміщується, поступово переходить від вхідної частини через дно і тіло
шлунка до вихідної його частини. Переміщування їжі і її проходження
забезпечується мускулатурою шлунка.

Із шлунка харчова маса поступає в початковий відділ тонкого кишечника –
дванадцятипалу кишку.

Шлунковий сік новонародженого містить ферменти, молочну та соляну
кислоти і кухонну сіль, які звичайно є і в дорослих. У шлунковому вмісті
дітей грудного віку знаходять сичужний фермент (лабфермант, хамазин),
який має велике значення для перетравлювання молочних білків. Активність
лабферменту наростає протягом першого року життя дитини.

Активність пепсину, який розщеплює гідролітично більшість альбумінів до
альбумоз і пептонів, значною мірою залежить від стану здоров’я дитини,
індивідуальних особливостей її організму, способу вигодовування та інших
факторів.

Ліпоза шлунка, активована соляною кислотою, відзначається у дітей
особливістю розщеплювати тільки добре емульсований жир, особливо жир
молока. Активність ліпози наростає з віком дитини і зазнає впливу всіх
ендо- та екзогенних перелічених вище факторів, так само як і інші
ферменти травлення. У шлунку близько 25% емульсованих жирів їжі
розщеплюється до гліцерину і жирних кислот.

Соляну кислоту, яка є важливою частиною шлункового соку, виявляють у
вільному і зв’язаному вигляді вже у новонароджених. Кількість її з віком
дитини збільшується, що сприяє ферментативному розщепленню білків і
жирів у шлунку. Від кількості соляної кислоти залежить також
бактерицидні властивості шлункового вмісту. Ступінь кислотності залежить
від характеру прийнятої їжі та стану здоров’я дитини.

Загальна тривалість шлункового травлення залежить насамперед від складу
та характеру їжі. При природному вигодовуванні у здорової дитини
залишків грудного молока в шлунку немає вже через 2-3 год., коров’яче
молоко виявляють протягом тривалішого часу – через 3-4 год.

Механізм дії мінеральних вод на функціональний стан шлунка

В результаті багаточисленингх досліджень, основних на фізіологічній
науці І.П. Павлова, було створено уявлення про механізм дії курортних
факторів на організм, згідно якому відповідна реакція органіка на діб
складного комплексу курортних факторів проявляється в трьох
взаємозв’язаних фазах:

Виражені рефлекторні реакції відмічаються при дії мінеральних вод на
інтерфецептори різних ділянок травного каналу В.Г.Кассіль, 1971, Т.Г.
Кіпіані, 1974). Про рефлекторну природу впливу мінеральних вод на різні
функції травного каналу і інші системи свідчить швидкість наступаючих
відповідних реакцій. Так, наприклад, зміна секреторної і моторної
функції шлунка спостерігається в перші хвилини після введення
мінеральних вод.

Збудження секреції шлунка при подразненні блукаючого нерва виникає в
присутності привратникового гастрина, на участь якого в механізмі дії
мінеральних вод указують Е.Б. Вигоднер (1979), В.М. Дерябіна з
співавторами (1979( і ін. Тормозячий вплив секретину на секрецію шлунка
в екперементі установлено L.Jonson (1970) і ін. В працях Г.П. Абрамова,
Н.Д. Лебедєва (1971) представлені дані про вплив блукаючого нерва на
збереження рівня і активності деяких біологічно активних явищ,
приймаючих учать в гуморальній регуляції дії травної системи організму.
Є відомо про участь симпатичної частини автономної нервової системи в
рухово-секреторних реакціях шлунка Г.Н. Пропастін (1971) відмічає, що
симпатична частина автономної нервової системи шляхом дії катехоламінів
на адренорецептори шлунка приймає участь в регуляції травних реакцій.

Я.П. Скляров (1961, 1968) доказав, що збудження в торможення шлункових
залоз находиться в прямій залежності від співвідношення кількості
вільного ацетилхаліна і активності холінестерози. Таким чином,
халінергічна активність шлункового соху являється показником участі
парасимпатичної частини автономної нервової системи в регуляції
функціонального стану шулнквоиї залоз. Л.Н. Карпенко (168) і інші
відводили значну роль дії гормонів процесі регулятивної діяльності мозку
на травну систему. В існуванні мінеральних вод на секреторну і інші
функції шлунка беруть участь гормони гіпофіза, надниркових залоз,
щитовидної залози, інсулярний апарат підшлункової залози. Установлено
стимулюючі дії глюкокортикоїдів на секрецію шлунка. При зміну рівня
гормонального напруження коркового явища надниркових залоз при
хронічному гастриті повідомляють багато авторів.

І.Н. Білоусов (1965) рахує, що при дії хлоридно-натрієвих мінеральних
вод джерела Карма дон на рецепторні поля слизової оболонки травного
апарату збільшується виділення 17-кетостреоїдів, натрію і калію з сечею,
а також рівень АДГ крові. Таким чином, мінеральна вода збільшує
фільтраційну функцію нирок, стимулює діяльність гіпотатамо-гіпофізорної
системи і коркового явища надниркових залоз. На фоні прискорення
секреції шлункового соку збільшують вміст антидіуретичного гормона
гіпофіза, уповільнюючи втрату рідини з сичею.

Зрошення мінеральних вод Боржомі слизової оболонки привратникової
частини шлунка збуджує виділення кислого вмісті тіла його в слизовій
оболонці. Цей ефект пояснюється як результат віддачі в кров гормона
гастрична.

Вплив мінеральних вод, опосередкує через центральну нервову систему і
кору великого мозку, а через них передане на автономну нервову і
ендокринну систему, викликає організмі цілий ряд здвигав: зміну обміну
явищ, місцевої і загальної реактивності організму і покращує дію
регуляторних механізмів.

Рефлекторний механізм діє мінеральних вод передбачає не тільки
складно-рефлекторну і нервово-хімічну фазу, але також і фазу наслідку.

Біологічна сутність наслідку стоїть в переході організму на новий
метаболічний рівень.

Г.В. Данилевич, А.А. Дзизинський (1967), Я.В. Поляков, В.П. Казначеєв
(1968) відмічають, що під впливом мінеральних вод змінюються трофічні
функції центральної нервової системи, параметри збудження периферичних і
центральних нервових елементів і окисно-відновні процеси в тканинах,
нормалізуються функції системи гіпофіз – надниркові залози, збільшують
потенціал імунологічної системи. Указані зміни дають передвисилки для
складного ланцюга реакції, яка почавшись і період непосердкованої дії
курортних факторів, продовжується в наслідках. В цьому плані механізм
дії мінеральних вод відновлюється, напевно, через середовище
невро-арденало-холінергічних і невро-гіпофізарно-картоикоїдних функцій.
Ця особливо упевненість в світі даних про вплив гормонів і біологічно
активних явищ на генетичний апарат клітини.

А.П. Пелещук, С.А. Горчакова, Л.А. Серебріна (1974) та інші автори
ражують. Що механізм дії мінеральних вод потрібно розглядати з позиції
загальної регуляції водно-сольового обміну. Регуляція
водно-електролітного балансу в організмі відновлюється нервовою системою
при участі гуморального звена. Під впливом мінеральних вод на нервову
систему в організмі змінюються процеси осмосу і дифузії, поверхневе
напруження. Електричні заряди клітин, концентрація іонів водню,
реактивність організму, часто вирівнюються або зникають обернені
функції різних органів і іноді безслідно-патологічні утворення.

Багато авторів указують, що складові частини мінеральних вод швидко
діють на рецептори судин і тканин, при всмоктуванні в кров змінюють
електролітний склад останнім. Це веде до зміни осмотичного тиску крові,
лімфи, здатності білків тканин зв’язувати воду, регуляції
кислотно-щілинної рівності в організмі і т.д.

Спостереження В.В. Желтвай (1967), R. Yunter (1967), W. Smidtkessen
(1969) свідчать про те, що хлоридні води змінюють водно-сольовий обмін,
збільшують гідрофільність тканин, зменшують діурез, підсилюють
кислотообмін, тому при виразковій хворобі їх назначення недоречне. Разом
з тим у здорових людей прийом мінеральної води не спричиняв впливу на
цей вид обміну.

Вплив мінеральної води на процеси травлення зв’язані із змінами рН, його
осмотичного тиску і з хімічною взаємодією цього складу з компонентами
над ходячої мінеральної води. Зміни рН в першу чергу можуть відзначатися
на активності ферментних процесів, протікаючи в травному каналі.
Максимальна активність кишкових ферментів спостерігається при рН
5,0-7,0. В більшості мінеральних вод рН знаходиться в цих розмірах. Тому
їхній вплив на рН середовища особливо важливий при запальних процесах в
слизовій оболонці травного канала, а також при порушенні секреції
підшлункової залози, супроводжується різким зниженням рН складового
тонкої кишки.

Мінеральні води, які містять іони в тій концентрації що й тканини тіла,
викликають порушення іонної рівноваги. Співвідношення іонів NaБ К, Са, в
крові людини змінюється під впливом споживання мінеральних вод, при чому
збільшення іонів Са особливо важливо з точки зору протизапальної дії
мінеральних вод. Вони потовщують оболонки клітин, послаблюють
перистальтику кишок, посилюють фагоцитоз, сприяють вимиванню продуктів
запалення.

Іони Na, особливо разом з іонами Са, затримують воду в організмі,
збільшують секрецію шлункових залоз, підсилюють моторну функцію кишок,
причому гіпертонічні розчини натрія хлорида, лихо всмоктуючись,
викликають транссудацію в порожнині кишки. Рідкий вміст кишок викликає
посилену перистальтику.

Наявність іонів НСО3 в мінеральній воді, особливо в гідрокарбонатній,
має велике значення. З ними зв’язують стимуляцію секреторної діяльності
шлунка і видільної функції нирок.

Ю.Д. Попов, М.П. Новиков (1965), H. Cehmidt, U/Keltseh, L.A. Martini
(1970) установили, що при активації залоз шлунка виникає падіння
концентрації іонів Na, невеликий ріст рівня іонів К з слідуючим падінням
і ріст рівня хлоридів. Вони також установили, що при високому вмісті
іонів К і Na рівень уроперсина низький.

Д.В. Тасмач (1965) відмічає, що при пониженні рівня іонів К
спостерігається послаблення рухової функції шлунка, а підвищення їх
рівня супроводжується підсиленням її. При порушенні обміну іонів Na і Л
змінюється екскреторна і всмоктувальна функції шлунка. Іони К і Na
відіграють головну роль у водному обміні організму як буфери,
підтримуючи необхідний осмотичний тиск в тканинах і не тканинних рідинах
організму.

Сульфатний іон збуджує і посилює моторну і евакуаторну функції шлунка,
збільшують жовчовиділення, При з’єднанні його з іоном Са утворюється
кальцій сульфат, який послаблює перистальтику кишок, одночасно маючи
протизапальну дію.

За останні десятиліття в зв’язку з розвитком фізичних і хімічних методів
аналізу в багатьох мінеральних водах знайдено різну кількість
мікроелементів. Г.А. Невраєв (1962) показує, що найбільш часто в
мінеральних водах присутній (йод, бром, залізо, миш’як, кобальт,
марганець та ін. Деякі із них в деякій кількості мають на організм
лікувальну дію (йод, бром), інші входять в склад гемоглобіну (залізо),
деяких гормонів (цинк), вітамінів (кобальт) і т.д.

Присутність їх в мінеральній воді відмічає її фізіологічну і лікувальну
дію. Дія мінеральної води на організм залежить від того, які біологічно
активні компоненти містяться в ній.

Залізо, марганець, мідь, кобальт участують в процесах кровотворення.
Кобальт стимулює, а мідь зменшує секрецію і моторну функцію шлунка.
Накопичення цинку в органах тісно зв’язане з процесами синтезу білка.
Мідь, молібден, цин та інші мікроелементи мають вплив на активність
ферментів, окисно-відновні та інші процеси в організмі.

С.П.Білак (1967) установив, що невелика кількість заліза в мінеральних
водах Келегін і Шиян, може дати на організм людини великий вплив, так як
окислення і прискорення біохімічних процесів виникає під впливом залози.

В основі механізму дії мінеральних вод на моторну діяльність травного
каналу лежать нерво-рефлекторні і нерво-гуморальні механізми при
регуляційній участі нервової системи. Аналізуючи механізм дії
мінеральних вод на моторику функцію шлунка, А.Г. Сакян (1960) відмічає,
що під впливом внутрішнього прийому мінеральних вод в зв’язку з
активізацією сульфгідрильних груп виникає поновлення порушеного обміну
явищ в рецепторних і ефекторах, завдяки чому нормалізуються рефлекторні
реакції шлунка. В руховій діяльності шлунка при дії мінеральних вод,
очевидно, важливу роль відіграє збільшення активності сульфгідрильних
груп ряду ферментів, які участують в хімізмі скорочення м’язів.

Відомо, що деякі мінеральні води сприяють розчиненню і вимиванню слизі,
затуханню запальних явищ в слизовій оболонці і т.д.

П.Г. Царфіс (1971) видав теорію багатоступеневої дії – 8 ступенів. Перша
ступінь включає ефективний шлях рефлекторного процесу. Він починається з
нервових закінчень на периферії і закінчується в підкоркових структурах
мозку. Частина імпульсів реалізується на молекулярно-органому рівні без
участі центральних механізмів регуляції. Друга ступінь формується в
місцевих клітинних утвореннях слизової оболонки і шкіри. Це первинний
механізм утворення енергії фактора, який сприяє поступленню сигналів в
центральну нервову систему. Інтенсивність і характер цих сигналів
оприділюються структурою фактора, методикою його використання,
характером поломки функціональної системи, потенціальною можливістю
клітинних структуру і їх реактивністю. Третя ступінь включає шлях, по
якому трансформована енергія направляється із коркових і підкоркових
структур в органи і тканини.

Четверта ступінь зв’язана з включенням регуляторів і оновлюється шляхом
нервово-гуморальної регуляції. Транспорт гормонів до тканин і клітинних
структур, в свою чергу, змінює тканевий метаболіз і становище
гомеостаза. П’ята ступінь переключає адаптивні системи на розвиток
захисних і компенсаторних механізмів, а також на регуляцію і поновлення
порушених функцій. Шоста ступінь знаходиться в тісному зв’язку з
гепато-лієнальною системою і наднирковими залозами, включання яких
поновлюється ваго-симпатичними утворами і імпульсами синокаротидної
зони. Сьома ступінь зв’язана з процесом резорбції фармакологічно
активних явищ мінеральних фон, восьма – із міною внутріклітинного
метаболізму, в результаті виникає новий рівень енергетичного потенціалу,
змінюється реактивність клітинних структур органів і систем, через які
реалізується терапевтичний ефект.

Багатоступенева теорія механізму дії, як підкреслює автор, не тільки
розкриває значення терапевтичного ефекта, але і визначає тактику при
оцінці характеру протікання захворювань і методику диференціального
призначення лікувального фактора, в тому числі і мінеральних овд.

Представляється важливим висновок П.Г. Уарфіса про те, що на кожному
етапі включення різних ступеней виникає бальнео-фізіологічна або
бальнео-патологічна реакція.

Ці реакції в різній степені виражені при включенні останніх ступеней і
при неадекватних умовах можуть привести до загострення захворювання.

Автор розглядає бальнеологічну реакцію як складний процес, зв’язаний з
порушенням обміну катехоламінів, дисоціацією ферментних систем,
підвищення автоімунних процесів, що приводить до деструкції калогенових
структур з’єднувальної тканини і погіршення клінічного протікання
захворювання.

Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини на основні функції
шлунка у хворих виразковою хворобою та хронічним гастритом

Біологічні дії мінеральних вод залежать від функціонального стану
шлункових залоз і організму в цілому, способу їх застосування і ряду
інших факторів.

Для виявлення характеру дії мінеральних вод на кислотоутворюючу і
моторну функції шлунка використали “Гострі” спостереження, включаючи
вплив інших факторів комплексної терапії (режим дня, лікувальне
харчування та ін.), що дозволяє встановити оптимальну температуру і дозу
прийомної мінеральної води.

“Гострі” спостереження. Є однократним введенням мінеральної води, його
проводили при неперервній регістрації змін рН і тиску (Р)
внутрішлункового середовища за допомогою вітчизняних радіотелеметричних
пристроїв “Капсула”, “Капсула-М” і методу внутрішлункової рН-метрії по
Лідару.

При радіотелеметричному дослідженні за допомогою прийомного пристрою,
який записує сигнали мініатюрного радіопередатчика, введеного в травний
канал, регіструються відповідні фізіологічні, фізичні і хімічні явища.

Метод внутрішлункової рН-метріх по Лідару оснований на змінах активної
реакції складового шлунка яе елкетроліта.

По даним В.Н. Чорнобрового (1969) і Н.Ф. Трояна (1970), рН і розмірах
1,5-2,2 відповідає нормальним показникам кислотності, оприділених за
допомогою тетраційного метода, 2,3 і більше – пониженим, 1,0-1,4 –
повишеним показникам кислотності складового шлунка.

Використані методи дослідження були удосконалені. Так, для виявлення
характеру дуодентального впливу гідрокарбонатних мінеральних вод на
кислотну речовину шлунка був удосконалений зонд, який дозволяє під час
дослідження внутрішлункової рН вводити мінеральну воду прямо в
дванадцятипалу кишку. В дуодентальний зонд діаметром 4 мм пропускається
зонд меншого діаметру (2,5 мм), на кінці якого укріплюється дуодентальна
олива. Радіопілюля закріплюється до дуодентального зонда в 10-12 см від
оливи.

Цю відстань можна змінювати в залежності від положення органів в
черевній порожнині або досліджуваної ділянки кишки.

Дослідження рН вмісту шлунка проводили також за допомогою комбінованого
методу: зонда Лідара і радіо пілюлі рН. Відстань між датчиками склала 1
см, вимірювання проводили на одній рівні шлунка, і тому різниця між
показниками двох датчиків майже не виявлялась, але в окремих випадках
досягала 0,1-0,2.

Через 60 хв. після дослідження базального кислотоутворення однократно
вводили 150-200 мм мінеральної води.

Аналіз результатів, отриманих при вивченні динаміки рН вмісту шлунка
хворих хронічним гастритом, показав, що виражене збільшення концентрації
іонів водню базального секрету після введення мінеральної води з високою
достовірністю спостерігалось у хворих з рівномірно зниженою
інтенсивністю кислотоутворення. При коливанні крайніх величин рН від2,3
до 3,2 до введення мінеральної води після введення її спостерігалось
зниження рН в кислу сторону. Коливання крайніх величин складали на 120-й
хвилині досліду 1,3-2,2.

0,17.

У хворих з різко зниженою інтенсивністю кислотоутворення змін
внутршішлункової рН не спостерігалось.

У окремих хворих з кінцевим кислотоутворенням середньої інтенсивності
при коливаннях крайніх величин рН від 1,5-2,1 після введення мінеральної
води спостерігається зсув її до стану максимальної активності
кислотопродукуючих залоз.

При введенні мінеральної води хворим з кінцевим рівнем рН 1,0-1,4 зсуву
не було, лише у частини з них відмічалось збільшення рН на 0,1-0,2.

Таким чином зрівняльне вивчення динаміки показників базального рН в
зв’язку з однократним введенням мінеральної води хворим хронічним
гастритом виявлено стимулюючий вплив її на базальне кислотоутворення. У
частини хворих з рівномірно зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка
під впливом одноразового прийому мінеральної води збільшення
концентрації іонів водню не спостерігалось. При гастрофіброскопії
відмічено, що переробник великих розмірів зіяє.

Мінеральна вода строком годності 1-3 міс.має таку ж стимулюючу дію на
кислот видільні залози, так як вода, яку використовують прямо із
джерела. Усе після одноразового введення у 77% хворих відмічалось
збільшення концентрації іонів Н і виділеного базального сектору.

Ефект від введення мінеральної води при строці годності 6 міс.
невеликий, так чи інакше і в цьому випадку відмічається активізуючи дія
мінеральної води на шлункові залози.

Оптимальна концентрація одноразової дози мінеральної води мала існуюче
значення для слідуючи досліджень, її підбирали індивідуально з
урахуванням даних, отриманих при радіотелеметрії. Ліпший ефект
відмічався при введенні 200 мл нерозведеної мінеральної води.

Аналогічні дослідження, проведені з мінеральною водою Черешенка, виявили
чітку стимулюючу дію на кислотовидільні залози у хворих хронічним
гастритом. Ці дослідження дозволили встановити, що мінеральна вода
Черешенка може давати як збуджуючу, так і тормозячу дію на секреторну
діяльність шлунка.

Однак тормозяча дія цієї мінеральної води виявилося менш постоянним, що
в більшості випадків об’яснюється затрудненням евакуації мінеральної
води із шлунка.

При вивченні впливу одноразового прийом мінеральної води на показнику
внутршлункової РН установлено найбільш виражене збільшення концентрації
іонів Н у хворих хронічним гастритом з рівномірно зниженою секреторною
функцією шлунка. При кінцевому кислотоутворенні високої інтенсивності
введення цієї мінеральної води на рівень внутрішлункової рН особливого
впливу не виявило.

Представляє інтерес дії мінеральної води на ритм кислотоутворення
шлунка. Так, переривчасте кислотоутворення після прийому мінеральної
води, як правило, змінювалось неперервним ритмом його.

Відмітили більш виражений зсув показника рН в кислу сторону при
двомоментному введенні мінеральної води х інтервалом 30 хв. Установлено
також, що мінеральна вода разом з харчовим подразником приводить до
великої стимуляції кислотоутворення відносно з введенням харчового
подразника з кип’яченою водою.

Після прийому мінеральної води з харчовим подразником в жодному разі не
спостерігався переривчастий ритм кислотоутворення.

Використання метода внутрішлункової рН-метрії показало, що прийом
мінеральної води особливо не змінював рівня внутрішлункової рН або
спостерігалась тенденція до збільшення кислотоутворення на рівні тіла
шлунка і збільшення щілинного компонента секреції на рівні його
приворотневої печери при кінцевому кислоту творенні середньої
інтенсивності.

При базальному килсотоутворенні рівномірної або різко зниженої
інтенсивності після введення мінеральної води спостерігається
достовірний зсув показника рН в кислоту сторону на рівні тіла шлунку
Відмічені зсуви показників внутрішлункової рН більш точніше
просліджувалися при рівномірно зниженій інтенсивності кислотоутворення.

Однократне введення мінеральної води Брусницька в період дослідження
бащального килостоутворення методом ендорадіозондування показало, що
вслід за її прийомом спостерігалось збільшення рівня внутрішлункової рН.
Тому через 10-30 хв. в залежності від рівня базальної рН і евакуаторної
функції шлунка показник внутрішлункової рН повертався до кінцевого
рівня.

Найбільший інтерес представляли зміни в динаміці, тобто через 1 год.
Після введення мінеральної води. Майже у 1/5 хворих виразковою хворобою
з високим показником базальної рН малась тенденція до її зниження.

У 2/3 обслідуваних уже через 45-60 хв. після введення мінеральної води
спостерігалось підвищення рівня внутрішлункової рН.

Підвищення показників рН було більш виражено у хворих з
кислотоутворенням високої інтенсивності і значно рідше – у хворих з
кислотоутворенням середньої інтенсивності.

У 1/5 випадків у хворих виразковю хворобою із зниженим кислотоутворенням
під впливом мінеральної води відмітили зниження рівня внутрішлункової
рН.

Думки дослідників про вплив мінеральної води, прийнятої після пробного
сніданку (після їди), суперечливі.

Тому вивчили вплив мінеральної води, прийнятої після пробного сніданку,
використовуючи метод ендорадіозондування рН.

Введення мінеральної води через 1-1,5 год після пробного сніданку дало
короткочасну дію на вміст шлунка, а потім показник внутршіцілинної рН
повертається до кінченого рівня. Пальпуючий вплив її на кислотоутворення
виявити не удалося. Мінеральна вода, введена зразу або через 15-20 хв.
після пробного (хлібного) сніданку, подовжувала проти кислотну дію їжі,
яке продовжувалося 60 хв. і більше, після чого показник кислотності
вмісту шлунка повернувся до кінцевого рівня або знизився.

Дуодентальну дію мінеральної води ми можемо спостерігати у тих випадках,
коли вона вводиться прямо в дванадцятипалу книжку. Вивчення впливу
мінеральної води на секрецію шлунка прямо з поверхні дванадцятипалої
кишки має без сумніву, практичне значення. Дійсно, якщо буде встановлено
гальмуючу дію тої чи іншої мінеральної води на секрецію шлунка, задача
лікування хворих з підвищеною збудливістю шлункових залоз зведеться
головним чином до вибору таких методів дачі мінеральної води, які
розвивали б найшвидше перевести її в дванадцятипалу кишку. Між тим,
вплив мінеральних вод, введених прямо в дванадцятипалу кишку, на
секреторну діяльність шлунка недостатньо.

Було вивчено дію мінеральної води Черешенка, введеної прямо в
дванадцятипалу кишку за допомогою радіотелеметричної системи “Капсула”,
на секрецію шлунка.

Хворому у дванадцятипалу кишку було введено зонд, до якого прикріплена
рідаокапсула рН так, щоб вона знаходилась в шлунку. Положення зонда і
капсули контролювали за допомогою рентнегоскопії. Радіо капсулою
досліджували кінцевий фон шлунка. 150-200 мл мінеральної води 4-го
розведення, підігрітої до температури 37,7оС, і продовжували регістрацію
показників внутрішлункової рН. Проведення дослідження позволили
встановити, що мінеральна вода Черешенка з поверхні дванадцятипалої
кишки дає негативну дію на секрецію шлунка.

Вплив мінеральної води Брусницька із дванадцятипалої кишки на
кислотоутворення виражено значно сильніше, ніж китп’яченою і мінеральної
води Черешенка. Крім того, слід відмітити, що введення кип’яченої і
менеральної води прямо в дванадцятипалу кишку не виявило гальмуючої дії
на кислотоутворюючу функцію шлунка.

Також вивчили вплив мінеральних вод Буковини на моторну функцію шлунка у
хворих хронічним гастритом і виразковою хворобою.

Внутрішлунковий тиск вимірювали методом електрогастрографії, за
допомогою радіокапсули Р і методом електрометричної гастрографії. У
хворих хронічним гастритом встановлений переривчастий ритм
перистальтичної активності шлунка. Частота хвиль в період “роботи”
шлунка не відрізнялася від аналогічного показника у здорових людей. У
хворих хронічним гастритом з незмінною секреторною функцією відмічена
тенденція до підвищення базального тиску на рівні тіла шлунка (Р<0,3). При хронічному гастриті з рівномірно вираженою секреторною недостатністю базальний внутрішлунковий тиск на обох рівнях був знижений. Фазовий тиск, амплітуда хвиль у цих хворих в зрівнянні з контролем були зменшені на обох рівнях. Значно понижені показники гастро грами з високою ступінню статистичної достовірності відмічено у хворих хронічним гастритом з різко вираженою секреторною недостатністю. У 1/3 обслідуваних хворих хронічним гастритом на гастро грамах оприділяються явища дискінезії. У всіх хворих хронічни гастритом на гастро грамах можна було відрізнити періоди “роботи” і “спокою” шлунка. Однократне введення мінеральної води Черешенка визивало повишення внутршілунковго тиску у більшості хворих хронічним гастритом. Разом з тим відмічено незначне пониження внутрішлункового тиску під впливом цієї води у хворих виразковою хворобою. Таким чином, мінеральну воду Черешенка треба назначати строго диференційовано з урахуванням кінцевого стану не тільки кислотутворюючих залоз, але також і моторно-евакуаторної функції шлунка. Прийом мінеральної води Ожевська застосовувався як в період “спокою”, та і в період “роботи” шлунка. В подальшому після введення мінеральної води протягом 60 хв. продовжували спостерігати за змінами кінцевого стану моторики шлунка. Аналіз гастро грам дозволив виявити деякі особливості дії мінеральної води на моторику шлунка в залежності від його рухливої активності в момент введення. Введення мінеральної води як в період активної перистальтичної діяльності шлунка, так і в “спокої” супроводжувалось першоначальним короткочасним (2-3 хв.) підвищенням внутрішлункового тиску, в більшості випадків на рівні тіла шлунка. В дальнішому динаміка змін внутрішлункового тиску оприділювалась кінцевим станом моторної діяльності шлунка. Так, при введенні мінеральної води в період високої моторної активності протягом 10-15 хв. достовірно зменшився в порівнянні з кінцевим, при чому більш інтенсивно – в порожнині приворотневої печери. Подібна тенденція відмічена і в змінах перистальтичних скороченнях. Максимальне пониження рухової активності шлунка спостерігається на 18-27-й хвилині дослідження. В подальшому моторна діяльність шлунка активізувалась, причому зареєстровано збільшення амплітуди хвиль і фазового внутрішлункового тиску в порівнянні з кінцевим рівнем. При введенні мінеральної води Ожевська в період “спокою” спостерігалось підвищення внутрішлункового тиску. Максимальна перистальтична діяльність спостерігалась через 12-20 хв. після прийому мінеральної води. Дія мінеральної води Ожевська, веденої в кількості 100-150 і 200-1250 мл, однакова. В першому випадку відмічено тільки збільшення внутрішлункового тиску. Таким чином, відповідна реакція нервово-рухового апарату шлунка на введення мінеральної води Ожевська оприділюється його кінцевим функціональним станом. Мінеральна вода, введена в період “роботи” шлунка, визиває першоначальне гальмування з наступною активізацією рухової діяльності шлунка. Прийом мінеральної води в фазу “спокою” забезпечується через деякий період під час виникнення секреції шлунка. У хворих хронічним гастритом при введенні кип’яченої води (контрольна група). Так як і при введенні мінеральної води, в 14 випадках спостерігалась тенденція до зміни рухової функції шлунка. Однак період гальмування скорочень шлунка після введення кип’яченої води в період активних перистальтичних скорочень продовжувався не більше 4-9 хв. без суттєвої активізації їх в наступному. Введення кип’яченої води в фазу “спокою” трохи стимулювало скорочення шлунка тільки через 13-26 хв. Був врахований метод електроманометричної гастрографії з внутрішлунковою рН-метрією по Лідару. Це дозволило одночасно вести спостереження не тільки за кінцевим станом рухової і кислотоутворюючої функції шлунка на двох рівнях, але і прослідити за наслідком їх зміни при введенні мінеральної води Ожевської. Установлений зсув рН в кислу сторону при введенні мінеральної води Ожевська в період “спокою” шлунка. При введенні її в шлунок в активну фазу також спостерігався зсув рівня рН в кислу сторону, однак без статичної достовірності. Аналіз дії мінеральної води на моторику шлунка при введенні її в різні фази перистальтичної діяльності дозволить уточнити методику її прийому з ціллю забезпечення найбільш продовжуючого контакту складових частин мінеральної води з рецепторним апаратом слизової оболонки шлунка. Для збереження спостережливих зсувів моторної діяльності шлунка при введенні мінеральної води одноразовий об’єм її не повинен бути менше 100 мл. Час повторного введення мінеральної води розрахували на основі співвідношення усереднених графіків дії мінеральної води на рухову активність шлунка. В зв’язку з тим, що мінеральна вода, введена в період активних скорочень шлунка, протягом 18-27 хв. гальмує його перистальтику, а при введенні в період “спокою” через 12-20 хв., активізує її, повторний прийом повинен співпадати з початком встановлення інтенсивності рухової діяльності шлунка. Така методика розрахована на повторне гальмування мінеральної води активізуючи секрецій шлунка. Повторний прийом мінеральної води в період “спокою” діяльності шлунка буде направлений на пониження активізації нервово-рухового апарата його, що забезпечить довге знаходження мінеральної води в шлунку. Слід зазначити, що частина води, прийнята в період активної перестальтичної діяльності, все ж встигне перейти в дванадцятипалу кишку. Виходячи з цього методика двохмоментного прийому може бути застосована тільки для вод, які не мають дуодентальної дії. У хворих виразковою хворобою з повинною моторною функцією шлунка прийом мінеральної води Брусницька здійснював її зниження, при зниженій – спостерігалось підвищення моторики шлунка. Також вивчався час евакуації мінеральної води Брусницька по методу, визначеного Б.Е. Вотчалом із співавторами (1967), у хворих виразковою хворобою. Ввкведення в шлунок при температурі 22 або 37оС, вона евакуює з нього протягом 30-45 хв. Залежності часу евакуації від температури введеної мінеральної води виявити не вдалося. Аналогічні результати отримані при введенні мінеральної води в шлунок натще при температурі 22 або 37оС. Особливості механізму дії мінеральних вод при виразковій хворобі та хронічному гастриті Лікування мінеральними водами викликає в організмі ряд умовних і безумовних реакцій. Мінеральна вода при введенні в середину дає збуджуючу дію на всі органи і тканини, а найбільш суттєво впливає вона на різні елементи нервової системи, які здійснюють регуляцію внутрішніх органів і систем організму. В експерименті доказано, що навіть короткочасна дія умовного подразника викликає відповідну реакцію організму, яка продовжується протягом багатьох годин і навіть днів. Сформований умовний рефлекс довго не погасає. При прийомі всередину лікувальних мінеральних вод виникає збудження інтерфецепторів, які знаходятья в слизовій оболонці травного каналу. Імпульси, які виникають у інтерфецепторах, доходять до вищих відділів центральної нервової системи, і в той час виникає відповідна реакція. Мінеральна вода, поступивши в травний канал, завдяки збуджуючій дії складових частин може давати рефлекторний вплив на органи травлення із всіх відділів травної системи. Сучасні уявлення про механізм гальмуючого впливу мінеральних вод на секрецію шлунка заперечливі. Про правила застосування мінеральних вод немає на одного рішення. І.В.Селіванова (1963), У.П. Джерелі (1965) і інші автори рахують, що з ціллю стимулюючого ефекта на секрецію шлунка воду потрібно приймати за 10-30 хв до їди. О.Н.Ганич, В.І. Булеца (1965) і інші в експериментах і клінічних дослідженнях показали, що мінеральна вода, прийнята безпосередньо перед їдою або під час їди, дає виражену стимулюючу дію на секрецію шлунка, а прийнята до їди, навіть за короткий час, може евакуватися в дванадцятипалу кишку і звідти видати гальмуючий вплив на секрецію шлунка. Г.Черняєв (1969) відмітив виражене зниження секреції соляної кислоти при застосуванні мінеральної води за 1,5 год. До їди хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку і за 20-30 хв. – з пониженою секрецією. Емпіричний режим пиття не забезпечував нормалізації секреції шлунка. Т.Малинов із співавторами (1977) провели лікування хворих виразковою хворобою. Пляшковою мінеральною водою дрібними дозами – 100 мл через кожну годину. Вони прийшли до висновку, що такий прийом немає особливостей перед прости методом. Прийом гідрокарбонатних вод натще рефлекторно гальмує секрецію, кальцій і магній подавляють запалуні реакцію і моторику. В.Т. Коробі цин із співавторами (1970) виявив, що прийом мінеральної води Моршинська через годину після прийому їжі викликає гальмування кислотності і секреції шлунка у хворих виразковою хворобою. При гастриті, із пониженою секрецією шлункового соку, мінеральну воду рекомендується пити за 15-30 хв. до їди. При цьому вода не вспіває ввійти в кишки до моменту поступлення їди в шлунок. Затримуючись в шлунку, вона змішується із їжею. В.М. Дерябі на із співавторам (1965) виявили, що Пятигорська мінеральна вода джерела № 17, введена хворим хронічним гастритом із пониженою секреторною функцією за 30 хв. до прийому їди, видає більш сильну стимулюючу дію на секрецію шлунка, чим прийнята одночасно з їжею. В той час сальні води, які потрапляють в шлунок безпосередньо перед їжею, стимулюють його секреторну функцію. Мінеральна вода джерела №1 курорту Трускавець, введена за 30 хв. до прийому їжі хворим із пониженою кислотністю, стимулює кислотоутворення і секрецію шлунка. Аналогічні результати отримані З.К. Яхонтовой (1965) при вивченні мінеральної води Ерининського джерела. Автором виявлено, що мінерально вода, прийнята за 15-20 хв. до харчового подразника, приводить до значного збільшення секреції шлунка. Ряд авторів відмічають. Що мінеральні води дають сокогінну дію при дачі їх за 0,5 год. До їди і одночасно з їжею. Ряд дослідників придають значенню температурі застосованої мінеральної води: при виразковій хворобі із підвищеною секторною функцією шлунка рекомендується приймати теплу мінеральну воду (35-40оС), при пониженій секреторній функції – кімнатної температури. Холодна вода підсилює рухову функцію травного каналу, сприяє спазму жовчних шляхів та кишок. Гальмування секреції шлунка при прийомі холодної мінеральної води за деякий час до їди в значній мірі викликається рефлекторним впливом кишок. Тепла мінеральна вода знижує перистальтику, повільно евакуюється із шлунка в кишки. Тому її сокогінна дія може бути пояснена більш довшою затримкою в шлунку і стимулюючою дією на секреторну функцію шлункових залоз. Гаряча мінерально вода Єсентуки № 17 стимулює функцію травного каналу. При цьому спостерігаються зміни збудливості, чутливості нервово-м’язевого апарату шлунка. Найкращі результати при лікуванні хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю слід чекати при застосуванні субтармальних мінеральних вод. На підсилення травної активності шлункового соку під впливом мінеральних вод указують Н.П. Лешенко, М.Д. Торохтін та ін. Н.П. Ляшенко і М.Лендєл встановили, що дія мінеральної води на пептичну активність шлункового соку підсилюється при прийомі її за 15-20 хв. до їди, а при прийомі до 1-1,5 год. – знижується. І.А. Гордієвич, Т.М. Нікіфорова, Н.Н. Середюк, В.Г. Денисюк при лікуванні хворих виразковою хворобою мінеральними водами відмічають зниження пепсину шлункового соку. Л.А. Макарова, З.С. Касимова та інші відмітили нормалізацію пептичної активності шлункового соку при лікуванні хворих виразковою хворобою різними мінеральними водами. Більшість дослідників рахують, що ферментативна функція шлунка підсилюється під впливом прийому мінеральної води за 15-20 хв. до їди або безпосередньо перед їдою і гальмується при прийомі мінеральної води за 1-1,5 год. до їди. Г.К. Бутвин вивчав дію мінеральної води Моршинська на моторно-евакуаторну функцію шлунка у хворих виразковою хворобою і приймав до висновку, що дія її проявляється різко в залежності від режиму прийому, а також від кінцевого стану евакуаторної діяльності шлунка. У хворих з пониженою і нормальної евакуаторною функцією шлунка мінерально вона викликає значне підсилення її. Прийом мінеральної води за 15 хв. до їди хворими з прискореною евакуаторною функцією уповільнює її. Мінеральна вода джерела №1 нормалізує евакуаторну функцію шлунка. О.Н. Ганич, В.І. Булеца вивчали дію вуглекисло-гідрокарбонатно-натрієвої мінеральної води на евакуаторну функцію шлунка в експерименті і прийшли до висновку, що важливими факторами являється кінцевий функціональний стан рухового апарату шлунка, температура мінеральної води і її кількості. Мінеральна вода, введена в шлунок в період роботи, евакуює значно швидше, ніж введення в період спокою. При надходженні її в шлунок в період абсолютного спокою мінеральна вода при температурі 20оС раніше залишає шлунок, ніж при 37оС. Швидше евакуюється із шлунка мінеральна вода, введена в кількості 150 мл, порівняно з 400 мл – при введенні в такому об’ємі вона довго затримується в шлунку. Таким чином, більшість дослідників відмічають прискорення моторно-евакуаторної діяльності шлунка в результаті дії мінеральної води. Однак останнє залежить від функціонального стану шлунка, а також від хімічного, газового складу, температури і кількості введеної води. Лікування мінеральними водами хворих виразковою хворобою дає безпосередній вплив на слизову оболонку шлунку. Н.Ніколов та інші виявили, що мінеральна вода безпосередньо впливає на слизову оболонку шлунка і кишок, а всмоктавшись, поліпшує функціональний стан печінки і підшлункової залози. П.П. Джугелі, Н.І. Пахтер, В.Г. Денисюк та інші автори відмічають, що мінеральні води сприяють зникненню диспепсичних явищ, болі в надчеревній ділянці, покращують об’єктивні дані, які зв’язані з анатомічними змінами в слизовій оболонці травного каналу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Н.В. Соколова встановила, що в результаті лікування на курорті Єсентуки у більшості хворих виразковою хворобою зникає морфологічний синдром запалення; інфільтрація нейтрофільними гранулоцитами, яка буває при атрофічному гастриті, не змінилась. В ряді випадків поверхневий гастрит під впливом проведеного лікування зникає. Мінеральна вода Брусницька по хімічному складу близька до вод єсентуки № 4, Арени, Драговська, Кваси та ін. Мінеральні води цього типу дають добрий лікувальний ефект при виразковій хворобі. Однак мінеральна вода Брусницька відрізняється від вищеназваних наявністю кремнієвої кислоти, яка має високу біологічну активність і загальну мінералізацію. Брусницька мінеральна вода дає гальмуючий вплив на кислотоутворення шлунка. Введення її після прийому пробного сніданку зразу або через 15-30 хв. продовжує антацидну дію їжі. Аналогічні дані отримані при вивченні мінеральних вод подібного хімічного складу. Дія мінеральної води в деякій степені залежить від її іонного складу, особливе місце тут відводиться гідрокарбонатному іону. Ряд дослідників рекомендують для лікування захворювань органів харчування, втому числі і виразкова хвороба, приймати тільки щільні мінеральні води. Солі калію, кальцію, магнію стимулюють моторну функцію шлунка, а натрій хлорид уповільнюють її. Мінеральна вода Брусницька містить вищеназвані компоненти в порівняно малій кількості. Цим можна пояснити те, що вона не керує вирощеним одностороннім вмінням – стимулювати або понижувати функцію шлунка. Мінеральна вода Дубова роща по хімічному складу і кількістю солей подібна джерелу № 2 курорту Трускавець. Однак вміст мікроелементів, в тому числі брома, в ній більше, ніж у водах інших джерел. Працями останніх років доказано підвищення реактивності парасимпатичного відділу автономної нервової системи. З цієї точки зору щоденний прийом хворими хронічним гастритом із секреторною недостатністю мінеральної води Дубова роща, в склад якої входить бром, дає позитивний впрів на функціональний стан нервової системи. Цей факт заслуговує уваги, якщо врахувати тісний взаємозв’язок між секреторною діяльністю шлунка і функціональним станом нервової системи. Мінеральна вода Черешенка по своєму хімічному складу і механізму дії подібна водам Моршинська – А джерела № 1 курорту Мор шин, джерел Ново-Директорський № 3 курорту Стара Руса, Валенера курорту Лієпа. Мінеральна вода Ожевська по своєму хімічному складу подібна водам Миргородська, Куяльник № 4, Озеро Карачі та ін. Однак мінеральна вода Ожевська містить такі рідкісні мікроелементи, як цинк, фтор. Необхідно відмітити, що навіть близькі по хімічному складу мінеральні води можуть давати різну дію на організм, і навпаки, мінеральні води, різні по хімічному складу, застосовуються при одних і тих же захворюваннях. Виходячи із того, що мінеральні води, діючи на різні рецепторні поля травного каналу, впливають на роботу секреторно-моторного апарату шлунка, цілеспрямовано приймати мінеральні води Черешенка, Дубова роща, Ожевська повільно, невиткими ковтками, забезпечуючи більш довгий контакт їх із слизовою оболонкою ротової порожнини, шлунка, із їх рецепторним апаратом. Повільний прийом мінеральної води оправданий із точки зору гормональної дії на секрецію шлунка. Іон Na, входячий в склад мінеральних вод Черешенка, Дубова роща і Ожевська, бере участь в обміні разом з іоном Н при секреції соляної кислоти. Ферментовиділення може змінити не тільки в результаті вплив іонів мінеральної води на індукцію гормонів травного каналу, але і в результатів дії іоно-мінерального складу води на активність уже виділеної молекули ферментів. Такі іони, як Fe, Мg та інші, які входять в кл сад міняльних вод Буковини в біологічно активних концентраціях, по даним ряду авторів, дають стимулюючу дію на кислотоутворюючу і секреторну функції шлунка. Крім того. Розчини, включаючі сіль магнію, каналізують діяльність ряду ферментів травного каналу. Таким чином, мінеральні води Черешенка, Дубова роща і Ожевська дають стимулюючу дію на основні функції шлунка. Застосування мінеральних воді Буковини при хронічному гастриті та виразковій хворобі Був вивчений вплив курсового лікування мінеральними водами, а також на стан секреторної кислотоутворюючої, ферментативної, моторно-евауаторної функції шлунка в динаміці. Обслідувано в клінічних умовах 453 хворих і 78 практично здорових осіб. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки була у 83 чоловік, шлунка – у 12, дванадцятипалої кишки і шлунка – у 9, гаститодуоденіт – у 16 хворих, хронічний гастрит – у 353 хворих (гастрит з нормальною кислотоутворюючою функцією – у 28, з помірно зниженою – у 153, з різко зниженою – у 147, з повишеною – у 25). У більшості із них тривалість захворювання була до 5 років. Дослідження проводили з урахуванням кінцевого стану функції шлунка. Мінеральна вода Дубова роща кімнатної температури назначалась по 200 мл 3 рази в день безпосередньо перед їдою. На початку лікування її застосовували в розведенні 3:1 (3 частини мінеральної води), потім при відсутності нереносимості і послаблюючої дії двали нерозвинену. Курс лікування 24-27 днів. Впилв курсового лікування мінеральною водою Дубова роща на функціональний стан шлунка вивчали у 114 хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю. Аналіз клінічного протікання захворювання під впливом курсового лікування показав значення покращення самопочуття у всіх хворих, у більшості зникли диспетичні явища, болеві відчуття. Щоденний прийом протягом 24-27 днів мінеральної води Дубова роща завдяки вмісту в ній браку дав деякий вплив на функціональний стан нервової системи (особливо у жінок), виражених в зменшенні роздратованості, більш спокійному сні і т.д. Функціональний стан шлунка залежить в деякій мірі від кислотності шлункового соку, тобто від степені активності іонів Н. Це можна встановити лише радіотелеметричним і зондовим методами. Визначити степінь кислотності шлункового соку титраційним методом неможливо. За допомогою тетраційного методу виявляють тільки кількість іонів Н, але не їх активність. Крім того, застосування тетраційного метода для визначення кислотності вмісту шлунка зв’язано з рядом неточностей, які можуть стерти картину дійсного стану. Також в поліклінічних умовах не завжди можливе вивчення кислотоутворюючої функції шлунка методом радіотелеметрії і внутрілункової рН-метрії. Тому було застосовано фракційне дослідження вмісту шлунка. Аналіз кінцевих даних функціонального стану шлунка показав, що в 92% випадків спостерігалось зниження годинного напруження секреції, дебіт-години вільної соляної кислоти. В результаті курсового лікування мінеральної води Дубова роща у більшості хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю збільшився показник годинного напруження секреції з 0,015-0,045 до 0,025-0,11 (Р<0,001), а показник дебіт-години-вільної соляної кислоти з 0,15-0,96 до 0,265-2,67 ммоль (Р<0,03). В тих випадках, коли не наступила зміна секреції, відмічено збільшення дебіт-години вільної соляної кислоти, що дозволяє оцінити терапевтичну дію цієї мінеральної води як позитивне. Під впливом курсового лікування мінеральною водою Дубова роща у більшості хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю виявлена чітка тенденція до підвищення ферментоутворюючої функції шлунка. Рівень пепсиногена крові підвищився з 0,086-0,0126 до 0,014-0,53 г/л (Р<0,05), а дебіт-година пепсину – з 0,15-3,1 до 0,25-4,51 г/л (Р<0,01). Найбільш чітка тенденція до нормалізації ферментоутворюючій функції шлунка виявлена в осіб молодого віку з тривалістю захворювання до 5 років. Велике значення має степінь компенсації запального процесі і більшості хворих хронічним гастритом в період затухання загострення показники функціонального стану шлунка залишились без зміни; у частини із них спостерігалась тенденція до нормалізації функцій шлунка. Таким чином, при оцінці терапевтичної ефективності мінеральної води Дубова роща необхідно врахувати степінь компенсації запального процесу. Чітку стимулюючу дію на кислотутворюючу функцію шлунка з достовірним підвищенням годинного напруження секреції і дебіт години вільної соляної кислоти, а також нормалізуючий вплив на пепсиноутворюючу функцію мінеральна вода дає при гастриті із секреторною недостатністю в період ремісії. При загостренні захворювання терапевтична ефективність мінеральної води виражена в меншій степені. Для порівняння отриманих результатів обслідували здорових осіб (контрольна група). Аналіз кінцевих даних внутрішлункової рН-метрії показав безперервне виділення соляної кислоти у 79% хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю, переривчасте - 17%. Після проведення курсового лікування мінеральною водою Дубова роща у більшості хворих спостерігалось виражене збільшення концентрації іонів Н, при чому найбільш чітко воно проявилось при кінцевому рН 2,3-3,4. В окремих випадках після проведеного курсового лікування зміни показників внутрішлункової рН не спостерігалось, хоч самопочуття і загальний стан хворих покращився. У більшості із них тривалість захворювання була більше 10 років, майже у всіх були супутні захворювання )хронічний коліт та ін.). Гастрофіброскопічні показники при хронічному гастриті в зв’язку з курсовим лікуванням мінеральною водою Дубова роща. Можливість гастрофіброскопічного контролю в процесі лікування привертає увагу багатьох дослідників, однак в доступній нам літературі не вказано даних про використання вищеуказаного методу для оцінки терапевтичної ефективності дії мінеральних вод при захворюваннях травного каналу. Ендоскопічні дослідження хворих хронічним гастритом проводили за допомогою біопсіонного гастрофіброскопа фірми, “Олімпу” (Японія). Дослідження проводиться натище з попереднім введенням 0,1% апропіна, а також змащуванням глотки і верхнього відділу стравохода 1% розчином дікаїна. Багато авторів рекомендують вводити хворим підшкірно 1 мл 1% розчину промедола. Це методика підготовки хворих до обстеження була змінена. З ціллю виключення впливу промедола на функціональний стан шлунка відказались від введення його. Для знаття нервового напруження застосовували психотерапію. В усіх випадках хворі переносили дослідження спокійно. Огляд починали з субкардинальної частини, а потім по мірі проходження апарата до приворотневої печери і воротам оглядали всі частини шлунка. Огляд значно полегшувався завдяки зміні вугла дистального кінці гастроорібросокопа і повороту апарата навкруг своєї осі. При оцінці запальних змін в шлунку виходили із анатомічних особливостей його. А також із нормальної гостроскопічної картини, описаної Н.С. Смірновим і Н.А. Скуя. Також використовували слідуючи критерії для розділення хворих по групах на основі результатів гастрофіброскопічного дослідження: хронічний гастрит з рівномірно і різко вираженими запальними змінами, з рівномірно (вогнищева атрофія) і різко вираженими атрофічними змінами. Рівномірно виражені запальні зміни слизової оболонки часто спостерігались при невеликому терміні захворювання. Рідко виражені запальні зміни були в осіб молодого віку. Велика кількість налетів слизу на стінках шлунка розглядали як виявлення доброї захисної функції організму. Запальні зміни в слизовій оболонці шлунка носили в основному вогнищевий характер. Навіть при дифузному ураженні відмічалась різна степінь вираженості запального процесу в тих чи інших участках слизової оболонки шлунка. При гастрофіброскопічному дослідженні у частини хворих спостерігали співвідношення проліферативно-ексудативних змін з атрофічними. Враховуючи те, що всі особи з подібними змінами хворіють протягом довгого часу, розглядали це як перехідну стадію до атрофії слизової оболонки. Крім того. У більшості хворих цієї групи мали місце супутні захворювання: хронічний холецистит і холцистангіохоліт. В результаті курсового лікування відмічено протизапальну дію мінеральної води Дубова роща у хворих з рівномірно вираженими запальними змінами: зменшення або зникнення гіперемії, набряку, налетів слизу і наявність блиску. У випадках дифузного ураження запальні зміни набули вогнщевого характеру . В слід протизапальної дії мінеральної води зникли підслизисті крововиливи, які були результатом незначного пряження запальної слизової оболонки. При атрофії слизової оболонки шлунка динаміка була незначною. При загальній позитивній дії мінеральної води Дубова роща на функціональний стан шлунка при хронічному гастриті з секреторною недостатністю ефект лікування в більшості випадків залежить від морфологічної форми гастриту. За даними гістологічного дослідження, проведеного в динаміці морфологічна форма гастриту в результаті курсового лікування мінеральною водою змінювалась мало. Найбільш чіткі зміни спостерігались при поверхневому гастриті. Найменш – при атрофії слизової оболонки. Однак в усіх випадках відмічалось зменшення або зникнення набряку строми слизової оболонки шлунка і клітинної інфільтрації. В ряді випадків спостерігались стовщення раніше уточненої слизової оболонки і зменшення дистрофічних змін у епітеліальних клітинах. При оцінці динаміки морфологічної картини слизової оболонки шлунка враховувалось, що степінь гістологічних змін різна в межах органічного участка її. На основі гастрофіброскопічного дослідження встановлено, що запальний процес в слизовій оболонці носить вогнищевий характер. Це підтверджується і результатами прищільної гастробіопсії: морфологічна картина слизової оболонки шлунка була різна в залежності від місця взяття біопсії і степені вираженості запальних змін на цьому участку. Вогнищеві порушення спостерігались не тільки при легких змінах в слизовій оболонці шлунка, але і при дифузних пораженнях її. Гістологічні вивчення слизової оболонки різних частин шлунка свідчать про велику чи малу ступінь вираженості патологічного процесу. Покращення самопочуття. Яке спостерігається у хворих після курсового лікування мінеральною водою Дубова роща, супроводжувалось значним зниженням запального процесу в слизовій оболонці, яке виражалося в зменшенні або зникненні гіперемії, набряку, слизі, клітинної інфільтрації. При співвідношенні результатів гастофіброскопії і прицільної гастро біопсії з дослідженням секреторної і кислотоутворюючої функції шлунка, проведених в динаміці, відмічений певний паралелізм, по мірі наростання тонкості морфологічних змін зниження концентрації іонів водню внутрішлункового середовища було найбільш вираженим. Разом з тим при незначних структурних змінах слизової оболонки шлунка відмічено збільшення концентрації іонів водню під впливом лікування мінеральною водою Дубова роща. Л.В. Косова нова рахує що підсилення кислотоутворення під впливом мінеральної води в деякій мірі можна пояснити наростанням числа обкладних клітин залоз шлунка. При атрофії слизової оболонки шлунка зміни секреторної і кислотоутворюючої функції шлунка в результатів курсового лікування мінеральної води Дубова роща були незначними, однак загальне самопочуття хворих покращувалось. Таким чином, мінеральна вода Дубова роща дає протизапальну дію на слизову оболонку шлунка у хворих хронічним гастритом з секреторною недостатністю, що виражається в зменшенні гіперемії, набряку, зникнення налетів слизі, зменшення кровоточивості її. Результати гістологічного виявлення (нормалізація структури слизової оболонки шлунка, зменшення набряку і клітинної інфільтрації) підтверджують терапевтичну ефективність бромно-хлориднонатрієво-кальцієвої мінеральної води Дубова роща при хронічному гастриті із секреторною недостатністю. Мінеральна вода Черешенка призначалась з урахуванням кінцевого стану моторно-евокуаторної функції шлунка. При гастриті із пониженою секреторною функцією воду давали по 200 мл за 5-15 хв. до їди. При чому чим різкіше виражена секреторна недостатність , тим меншим був інтервал між прийомом води і їжі. Для лікувальних цілей рапу розводили кип’яченою відстояною водою в 4 різних пропорціях: 1-е розведення – 5 мл ропи, 2-е – 10 мл рапи, 3-е – 15 мл рапи, 4-е – 20 мл рапи на 200 мл води. Останнє розведення в процесі лікування застосовували рідко, але застосовували в “гострих” спостереженнях. При курсовому лікуванню мінеральною водою Черешенка застосовували перші 3 розведення, при чому кожне розведення підбирали індивідуально. Курс лікування 24-27 днів. Вивчення впливу довгого застосування мінеральної води Черешенка на основі функції шлунка проведено у 122 хворих завжди відчували поліпшення загального стану, зникали або зменшувались різні диспепсичні розлади. Особливо добрий вплив мінеральна вода дала на загальне самопочуття хворих хронічним гастритом із різною ступінню секреторної недостатності. Динаміку функціональних змін шлунка оцінювали по радіотелеметричним показникам і даним фракційного дослідження вмісту шлунка. Слід підкреслити, що реакції, які намічалися у хворих в “гострих” спостереженнях майже повністю закріплювались при курсовому лікуванні мінерально водою Черешенка. Тому у більшості хворих хронічним гастритом спостерігали підвищення кислотності вмісту шлунка, тобто прискорення кислотоутворюючої функції шлунка. І більшості хворих секреторну і кислотоутворюючу функцію шлунка оприділювали по методу Леп орського: кислотність, залишок, годинне напруження секреції дебіт-години вільної соляної кислоти до і після лікування. Надавали великого значення показнику дебіт-години вільної соляної кислоти як найбільш точному тесту ефективності лікування. Крім того, цей показник більше всього наближається до показника кислотності вмісту шлунка. В результатів курсового лікування у хворих нормалізувались показники секторної функції шлунка або появлялась тенденція до їх нормалізації. Мінеральна вода Черешенка викликає підсилену кислотоутворюючу функцію у деяких хворих. Причому непреривність регістрації показників радіо капсули дозволяє відмітити момент підсилення кислотоутворюючої функції шлунка. В середньому воно наступає на 40-50-й хвилині. По даним Н.І. Лєбєдєва, після введення подразника в шлунок серекерція появлялася через 29-65 хв. В ряду випадків відмічали підвищення кислотності вмісту шлунка, особливо при кінцевому пониженому рівні її. Це зв’язано з кінцевим руховим станом шлунка при прискореній евакуації мінеральна вода поступає в дванадцятипалу кишку і починає понижувати кислотоутворюючу функцію з рефлекторних зон. По кривим показникам рН вмісту шлунка встановлено: спочатку рівень кислотності під впливом мінеральної води понижувався, а потім, по мірі поступлення її в дванадцятипалу кишку, він підвищувався. Це було підтверджено і досліджено з безпосереднім введенням мінеральної води в дванадцятипалу кишку. В той час введення кип’яченої води при тих же умовах в осіб контрольної групи викликало дуже незначні зміни рівня кислотності вмісті шлунка. Сила продовження збуджуючої дії мінеральної води залежала від кінцевого функціонально стану шлунка: чим більше уповільнена евакуація і чим нижчий тонус шлунка, тим сильніша збуджуюча дія мінеральної води, і навпаки. Вплив мінеральної води Черешенка на основній внутрішлунковий тиск визначали за допомогою радіотелеметрії. Крім того, досліджували рухову функцію шлунка при електрогастрорафії. Зразу після одноразового прийому мінеральної води підвищувався тиск в шлунку. Потім, по мірі евакуації, у хворих хронічним гастритом вода викликала підвищення внутрішлункового тиску. В той же час введення кип’яченої води особам контрольної групи суттєво не впливало на цей показник. У хворих хронічним гастритом після курсового лікування тиск в порожнині шлунка підвищився. В іншої групи хворих дослідували електропотенціал шлунка до і після курсового лікування мінеральною водою. До лікування у обслідуваних відмічені великі відхилення цього показника. Під впливом курсового лікування мінеральною водою Черешенка у хворих хронічним гастритом спостерігалось підвищення електропотенціала шлунка. Як показали отримані дані, вплив мінеральної води Черешенка на основний внутршілунковий тиск і рухову функцію шлунка як в “гострих” спостереженнях, так і при курсовому лікуванню залежало від кінцевого функціонального стану шлунка: при кінцевій пониженій функції шлунка мінеральна вода часто підвищувала тиск, а при підвищеній – понижувала його. Враховуючи, що гіпертонічні розчини прискорюють евакуацію, використовували цей принцип при призначенні тих чи інших розведень мінеральної води Черешенка. Для досягнення рухової функції шлунка і кишок і використовували 3-е і 4-е розведення води (гіпертонічні розчини), а 1-е і 2-е розведення її використовували при нормальній і підвищеній руховій функції шлунка. Під впливом курсу лікування мінеральною водою появилась тенденція до нормалізації показників пепсиногену крові і уропепсина. Зміна показників інкреторної діяльності шлунка в багато чому залежить від хімічного складу води і часу прийому їжі, так як існує тісний зв’язок між відділами уропепсина і мінеральним обміном. Проведені дослідження дозволяють прийти до висновку, що хлоридно-сульфатно-натрієва вода Черешенка особливо показана при захворюваннях травного каналу, що супроводжується пониженням секретної і кислотно утворюючої функції шлунка. Мінеральна вода Ожевська. Проведено курсове лікування мінерально водою Ожевська хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю. Аналіз скарг і даних фізичного метода дослідження дозволив виявити позитивну динаміку клінічного протікання захворювання під впливом проведеної терапії. Методика прийому мінеральної води Ожевська в процесі курсового лікування у 30% хворих хронічним гастритом відрізнялась від загальноприйнятої. Основана вона на спостереженнях, проведених при комплексному вивченні впливу однократного прийому мінеральної води на стан килсотоутворюючої і моторної функції шлунка. Мінеральну воду приймали 3 рази в день двомоментна 100 мл за 20-25 хв. до прийому їжі і 150 мл безпосередньо перед їдою. Контрольна група хворих приймала мінеральну воду по 200-250 мл за 5-10 хв. до їди 3 рази в день. Динаміка змін клінічної картини захворювання в процесі курсового лікування мінеральною водою була різна в залежності від методики прийому води. Після курсового лікування мінеральною водою Ожевська спостерігалась покращення стану секреторної і кислотоутворюючі функції шлунка у обслідуваних хворих по показникам базальної і наступної секреції. При цьому збільшення об’єму порції натще, ріс показника 1 годинного напруження базальної і наступної секреції відмічені у 83% хворих. І 80,8% людей в результаті курсового лікування мінеральної води Ожевська спостерігалось збільшення показника дебіт-години вільної соляної кислоти, базальної і наступної секреції. Зміни ферментоутворюючої функції шлунка при проведенні курсового лікування мінеральною водою Ожевська свідчать при збільшенні вмісту нежина у вмісту шлунка, пепсиногена крові у більшості хворих хронічним гастритом. Частіше всього позитивна динаміка ферментоутворюючої функції шлунка під впливом курсового прийому мінеральної води Ожевська спостерігалась при давності захворювання до 5 років особливо в осіб молодого віку. Оприділений інтерес представляє співвідношення змін кислото- і пепсиноутворюючої секреторної функції шлунка в кінці курсового лікування при прийомі мінеральної води за двома методиками. Після проведеного курсового лікування мінеральною водою Ожевська спостерігалась зміна концентрації іонів водню внутрішлункового середовища у хворих хронічним гастритом. Найбільш чітко інтенсивність кислотоутворорення збільшилась у хворих з кінцевою рН 23-34. Вивчена динаміка показників внутрішлушкової рН на рівні приворотневої печери шланка і тіла його. Після проведеного лікування рівень рН в приворотневій печері шлунка понизився. Стимулююча дія мінеральної води Ожевська на концентрацію іонів водню більш виражена при двомоментній методиці її прийому в процесі курсового лікування. 0,11 (Р<0,3). 1,7 хв. У хворих хронічним гастритом в результатів курсового прийому мінеральної води Ожевська спостерігався ріст показників базального і фазового внутрішлункового тиску, збільшення амплітуди хвиль на двох рівнях – приворотневої печери і тіла шлунка. Як показана статистична обробка, ймовірність нормалізації порушеної моторики або їх зсув в сторону нормалізації в процесі курсового лікування мінеральною водою Ожевська вище у хворих хронічним гастритом з рівномірно вираженою секреторною недостатністю. Для оцінки ефективності терапевтичної дії мінеральної води на патологічні зміни слизової оболонки шлунка гастофіброскопічні дослідження проводили як на початку, так і вкінці лікування. Курсовий прийом мінеральної води Ожевська дав хороший вплив на характер гастрофіброскопічної картини у хворих хронічним гастритом. Ендоскопічна картина нормалізувалась за рахунок зміни запального компоненту. Мінеральна вода Ожевська при курсовому прийому дає вираженому протизапальну дію. Так, проведене лікування дало зникнення при знаків запалення у 56% хворих, значно зменшило, ограничило їх – у27%. При аналізі гострофіброскопічної картини в динаміці відмічено, що після проведеного лікування повністю зникли гіперемія слизової оболонки шлунка, її набряк, нерівномірне відложення слизі, більш глибокі зміни слизової оболонки (атрофічні) стали порівняно стійкими. Спостережений на початку лікування у частини хворих хронічним гастритом дуодено-гастральний рефлекс знятий, за даними гастрофіброскопії, у 48% випадків, що свідчить про зменшення в результатів курсового прийому мінеральної води Ожевська моторних порушень гастродуоденальної системи. Оприділений інтерес представляє співвідношення зміни кислотоутворюючої функції шлунка і гастрофіброскопічної картини в процесі курсового прийому Ожевської мінеральної води. Відмічено, що регресія запального процесі слизової оболонки шлунка у хворих хронічним гастритом під впливом застосування мінеральної води Ожевська помітно випереджує внормовані функції залоз. Максимальна інтенсивність кислотоутворення відмічена в кінці лікування, в той час коли помітне зменшення або ліквідація запального процесу, за даним гастрофіброспокії, спостерігається уже на 14-16 день лікування. Незначна позитивна динаміка відмічена і в характері ендоскопічних при знаків атрофії слизової оболонки шлунка. Звертає на себе увагу спів падання строків регресії гастрофіброкопічних при знаків запалення слизової оболонки шлунка і клінічної симптоматики захворювання. Напевне, деякі симптоми хронічного гастриту в значній мірі обумовлені не тільки ступінню секреторної недостатності, рівнем рухового порушення, але і розповсюдженістю і характером запального процесу. За даними гістологічного дослідження у 83% випадків після проведеного лікування відмічено зменшення загальної інфільтрацїі слизової оболонки. Таким чинно, якщо різні форми хронічного гастриту розглядати як окремі стадії одного і того є патологічного процесу, який закінчується повною атрофацією слизової оболонки шлунка, то можна заключити, що лікування мінеральною водою Ожевська призупинило прогресування. А в початкових стадіях сприяло поворотному розвитку патологічного процесу. Динаміка гастрофіброскопічної картини курсового застосування мінеральної води Ожевська свідчать про облагоприятний вплив на патологічно змінену слизову оболонку шлунка у хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю. При цьому відмічено її протизапальну дію. Дані гістологічного дослідження структури слизової оболонки підтверджують терапевтичну ефективність курсового застосування мінеральної води Ожевська при хронічному гастриті із секреторною недостатністю. Мінеральна вода Брусницька кімнатної температури назначалась хворим виразковою хворобою по 150 мл 3 рази в день. На основі даних, отриманих при однократному введенні (“гостре” спостереження), її назначали через 30 хв. після прийому їжі. Курс лікування 21-24 дні. Аналіз скарг і даних фізичних методів дослідження показав покращення загального самопочуття хворих і об’єктивних показників, що, як правило, співпадало із тенденцією до нормалізації даних лабораторних методів дослідженя. В зв’язку з тим, що в основі сучасної методики прийому мінеральних вод лежить врахування секреторної функції шлунка, розділили обслідуваних хворих по групам в залежності від стану секреції і кислотності шлункового соку. Секреторна функція шлунка відображає адаптаціонні можливості організму і являється результатом діяльності його пристосованих механізмів при виразковій хворобі. Крім того, дослідження секретоної функції шлунка можливо в умовах як стаціонару, так і поліклініки – на будь-якому етапі лікування хворих. Врахування секреторної і килсотоутворюючої функції шлунка проводили по показникам годинного напруження секреції і дебіт-години вільної соляної кислоти. В результатів проведеного лікування зменшилася кількість хворих з порушеними функціями шлунка Співвідношення кінцевих даних з отриманими після проведеного курсового лікування. Свідчать про те, що найбільші зміни пройшли в осіб з підвищеною і пониженою секреторною і кислотоутворюючою функціями шлунку. Кислотоутворююча функція шлунка значно знизилась. В порції натще зменшився вміст соляної кислоти. Значно зменшився вміст соляної кислоти в нервово-хімічну фаху секреції. У хворих із пониженою секторною і кислотоутоврюючою функціями шлунка спостерігали також значні зсуви під впливом систематичного прийому мінеральної води . Після проведеного лікування значно підвищились показники годинного напруження секреції і дебіт-години вільної соляної кислоти. Дані внутрішлункової рН-метрії по Ліпару свідчать про зміни базального кислоту творення під впливом курсового прийому мінеральної води. Значне покращення стану в результатів курсового лікування мінерально водою Брусницька досягнуто у 80,4% хворих, покращення – у 13.4% покращення неотримано у 6,2% хворих. В процесі курсового лікування внутрішлункова рН значно змінилась. У 64% хворих в результатів курсового лікування кислотоутворення натще знизилось, у 21% при кінцевому низькому кислотоутворенні воно підвищилось. У хворих виразковою хворобою із супутніми захворюваннями печінки і жовчного міхура базальне кислотоутворення було значно зниженим, а після проведеного курсового лікування мінеральною водою спостерігалось підвищення кислотоутворюючі функції шлунка натще. Цим пояснюється підвищення секреторної і кислотоутворюючої функції шлунка у цих хворих. В процесі курсового лікування значно змінилась протеолітична активність шлункового соку, крові і сечі. До лікування нормальними були одиничні показники, після лікування нормалізувались всі показники, крім вмісту пежина в порції натще. Особливо помітні зміни спостерігались у хворих із підвищеною і зниженою протеолітичною активністю. При підвищеній протеолітичній активності рівень пежину в порції натще складав до лікування 2,6 од., після лікування – 1,5 од. (Р<0,001), пепсиногена крові – 0,109 і о,066 г/л (Р<0,001), уропесиногена – 0,119 і 0,068 г/л (Р<0,001). При зниженій протеолітичній активності ці показники були рівні 0,06 і 0,56 од. (Р<0,04), 0,031 0,081 г/л (Р<0,001) і 0,017 і 0,028 г/л (P<0,1). У хворих із нормальною секреторною і кислотоутворюючою функціями шлунка не змінився ні один показник протеолітичної активності. Тільки в порції натще спостерігалось підвищення протеолітичної активності вмісту шлунка. У осіб з підвищеними функціями шлунка всі показники після курсового лікування достовірно знизилися. У хворих виразковою хворобою із пониженою секреторною і кислотоутворюючою функціями всі дослідні показники підвищились, хоча достовірні зміни спостерігались тільки в динаміці робіт-години пепсина і пепсиногена. Такий характер змін після лікування мінеральною водою Брусницька у хворих виразковою хворобою свідчать про те, що між цими показниками є відповідний взаємозв’язок. Для вивчення безпосереднього впливу мінеральної води на протеолітичну активність вмісту шлунка паралельно провели два дослідження. В одному для розведення шлункового вмісту використовували дистильовану воду, а в другому – мінеральну воду джерела. 11) г/л. При дослідженні моторної функції шлунка встановлено, що якщо до лікування долучалася гіпокінезія (73% хворих) , то після лікування мінеральною водою Брусницька знизилася моторна функція шлунка. У 59% хворих виразковою хворобою скоротлива здатність м’язевої оболонки значно підвищилась. Клінічні появлення виразкової хвороби зв’язані з анатомічними змінами в слизовій оболонці травного каналу, а покращення клінічного перебігу її – з атрофічною взаємодією мінеральних вод на слизову оболонку шлунка, які виражаються зникненням або зменшенням синдрому запалення. Аналіз результатів гастрофіброскопії у хворих показав, що під дією курсового лікування мінеральною водою зникали або зменшувались об’єктивні признаки запалення слизової оболонки шлунка (гіперемія, налети, набряк). Для підтвердження указаних змін проаналізували морфологічну картину слизової оболонки шлунка. Результати фіброскопії і гастроскопії показали, що під впливом курсового лікування мінеральною водою Брусницька зникає або зменшується синдром запалення. Для виявлення впливу курсового застосування мінеральної води Брусницька на рівень деяких цитоплазматичних ферментів крові визначали кількість ацетилхаліна, холінестерози (виворотки і еритроцитів) і моноаміноксидази до і після лікування. Встановлено достовірне зниження вмісту ацетилхоліна крові, на основі чого судили про зниження тонуса блукаючого нерва, який, як правило, підвищений у хворих виразковою хворобою. Рівень інших ферментів не змінився. Із 33 хворих із підвищеним рівнем кислотності шлункового вмісту до лікування після курсового застосування мінеральної води Брусницька у 10 цей рівень зберігався, у 24 – показник кислотності шлункового вмісту досяг нормального рівня. У 2 – знизився. Із 18 людей з нормальними показниками кислотності шлункового вмісту до лікування після курсового прийому цієї води у 15 цей рівень зберігся і у 3 знизився, із 14 чоловік із кінцевим зниженим рівнем кислотності шлункового вмісту після лікування у 4 цей показник залишився на тому ж рівні, у 7 – досяг норми і у 3 – став підвищеним. Кращі результати лікування отримані у хворих виразковою хворобою в період лікування мінеральною водою не завжди співпадає з нормалізацією функціонального стану шлунка, кишок, печінки, оскільки клінічні проявлення захворювання значно випереджають анатомо-морфологічні зміни. Тому лікування хворих виразковою хворобою повинно бути довгим. Завдяки хімічному складу мінеральна вода Брусницька не викликала загострення виразкової хвороби. Таким чином, мінеральна вода Брусницька являється ефективним середовищем лікування виразкової хвороби із підвищеними функціями шлунка. Мінеральну воду Брусниць ку слід використовувати при хронічному гастриті зі підвищеною і нормальною секреторною діяльністю шлунка (гіпер- і нормацидний гастрит). Протипоказами до її застосування являються виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії різко вираженого загострення або з повторними масивними кровотечами в останні декілька місяців; ускладнення після операції на шлунку; виразковий коліт, кишкові кровотечі та інші протипоказання. Виключаючи застосування мінеральних вод. Мінеральні води Черешенка, Дубова роща, Ожевська слід використовувати при хронічному гастриті із пониженою і нормальною секреторною діяльністю шлунка, при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів різної етіології (гепатит, холецистит, ангіохоліт); при колонопатії, в тому числі при запорі. Лікування мінеральними водами оперованого шлунка Вивченню механізму дії мінеральної води при різних захворюваннях органів травлення, в тому числі при виразковій хворобі, присвячено велике число досліджень. Виділено з фази дії мінеральних вод на організм: складно рефлекторна, нейрохімічна і фаза наслідку. Значення рефлекторних реакцій в механізмі лікувальної дії мінеральних вод при їх внутрішньому застосуванні підтверджується багато численними даними. Перш за все, ця швидкість реакції всього травного каналу у відповідь на ведення мінеральної води (швидка зміна секреторної, моторної, всмоктуючої та інших функцій травної системи). Експериментальними дослідженнями доказано, що подразнення мінеральною водою рецепторів якого-небудь одного із органів травної системи рефлекторно викликає зміни в інших органах цієї системи. Наприклад, при подразнені рецепторів шлунка змінюється моторна функція кишок, зовнішньосекреторна функція підшлункової залози, жовчоутворююча, жовчовидільна функції печінки і рухова активність жовчного міхура. Велике значення мають газовий склад і температура, асматичний тиск та інші фізико-хімічні властивості мінеральних вод. Внутрішнє застосування мінеральних вод дає вплив на вміст або появлення в крові та інших рідких середовищах в організмі біологічно активних явищ. Компоненти мінеральних вод (макро- і мікроелементи) включаються як необхідний “відновний” матеріал в структурні групи біологічно активних явищ – гормонів, ферментів, вітамінів і самих елементі тканин. При внутрішнім застосуванні мінеральних вод має значення температурний фактор. Доказано, що мінеральні води більш високої температури (39-40оС),мають виражену спазмовану дію, гальмуючи евакуаторну функцію шлунка кишок. В усіх випадках необхідно визначити дозу мінеральної води і розовість її прийому в добу, а також часу прийому по відношенню до часу прийому їжі. Вміст вільної вуглекислоти в мінеральній воді повинен бути мінеральним (слабо вуглекислі води), краще, якщо вона взагалі відсутня. Так як не виключена можливість негативного впливу вуглекислого газу на інтрерфецептори тонкої кишки. Крім того, вуглекислий газ може сприяти підсиленню і без того підвищеної перистальтики тонкої і товстої кишки. На кінець, води, які містять у великій кількості вуглекислоту, можуть підвищувати внутрішлунковий тиск. Чуттєве значення має температура мінеральної води. При більшості пострезекційних синдромів мінеральна вода повинна призначатися у теплому воді (38-39оС). Дуже холодна і дуже гаряча вода дає негативний вплив на моторику шлунка. Тепла мінеральна вода змінює періодичну моторну діяльність кишок в сторону зниження збудливості, тому при визначенні температури мінеральної води для хворих після резекції шлунка слід враховувати стан моторної функції кишок. При наявності явлень шлункового і дуодентального спазу після операцій на шлунку з ваготомією рекомендується мінеральні води середньої мінералізації (5-8г/л), які містять вуглекислоту, сульфатні іони. Відомо, що більш мінералізовані, газовані, невисокої температури мінеральні води, які містять ще і сульфатні іони, сприяють підсилення перистальтики і моторної діяльності органів травлення. Промивання культи шлунка мінеральною водою призначається тільки при вираженому гастриті, а також при порушенні функції анастомоза (анастомазит). Промивання проводиться по щадній методиці: ономоментно вводиться не більше 250-300 мл води під малим тиском, загальний розхід води 1,5 2 л на одну процедуру, в 3-6 прийомів, 1-2 рази в тиждень, на курс лікування 3-4 процедури. Для промивання слід використовувати ті є мінеральні води, що і для пиття, Промивання культи шлунка дає благоприятний вплив на протікання запального процесу, покращує і моторну функцію культи шлунка, підсилює жовчовиділення, підвищує внутрісекреторну функцію підшлункової залози, Велике значення мають промивання шлунка у хворих із шлунковим стазом після ваготомії. Використана література П. Царфіс, Л.А. Серебріна – “Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки. Профілактика шлунково-кишкових захворювань” – А.Я. Губергріц, Л.А. Лещинський, Я.С. Ціммерман. Л.А. Сеербріна, М.А. Бліндер – “Курортне лікування захворювань оперованого шлунка”.

Похожие записи