.

Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 6928
Скачать документ

Курсова робота

Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при лікуванні шлунка.

Зміст

Вступ.

Анатомія шлунка.

Механізм дії мінеральних вод на функціональний стан шлунка.

Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини

на основі функції шлунка у хворих виразковою хворобою

та хронічним гастритом.

особливості механізму дії мінеральних вод при виразковій

хворобі та хронічному гастриті.

Застосування мінеральних вод Буковини при хронічному

гастриті та виразковій хворобі.

Лікування мінеральними водами оперованого шлунка.

Використана література.

Вступ

В комплексній терапії захворюванню травного каналу велика роль
відводиться санаторно-курортному лікуванню – сильному фактору в
закріпленні біологічного механізму захисно-пристосованих реакцій
організму.

Велика увага приділяється розвитку місцевих курортних баз, що в значній
мірі сприяє більш повному практичному використанню джерел мінеральних
вод.

Практика показала, а наукові дослідження підтвердили велику ефективність
лікування на місцевих курортах, в звичайних кліматичних умовах, так як
акліматизація буває довгою і не завжди безхворобною.

Велике розповсюдження в лікуванні виразкової хвороби і хронічного
гастриту дістають мінеральні води Буковини. В наш час досліджений
хімічний склад більше 100 джерел, розміщених на території Чернівецької
області, 20 із яких можуть бути використані для внутрішнього
застосування. Експериментальні роботи Е.І. Каленай, О.Д. Гаске (1971)
свідчать про зниження секції шлункового соку, вільної соляної кислоти, а
також пепсиноутворення під дією сульфатно-алюмінієвої мінеральної води
Лунки. В.А. Калугін (1973) підкреслює виражений гальмуючий вплив
гідрокарбонатно-натрієвої мінеральної води Брусницька на основні функції
шлунка. Е.Г. Самсон, Д.Е.Лук’янчук (1970), В.А. Ліхачев (1970)
відмічають стимулюючу дію хлоридно-натрієвої мінеральної води Черешенка
на секреторну, кислотоутворюючу і моторну функції шлунка хворих
хронічним гастритом. Аналогічні дані в експерименті отримані Е.І.
Капекой і Г.А. Дмітрієвой (1970). Благотворний вплив на протіканняя
хронічного гастриту дають мінеральні води Дубова роща, Ожевська.

Профілактичний напрямок охорони здоров’я забезчує етапність надання
медичної допомоги. При раціональному використанні таких етапів, як
стаціонар, поліклініка, курорт, можна добитися в 70% достатньо довгої
медичної, а потім, і соціально-трудової реабілітації. Цей показник може
бути значно збільшений шляхом застосування в практику раціональних
реабілітаційних міроприємств.

В Чернівецькій області організовано реабілітаційне відділення для
гастроентерологічних хворих. Використовуються також профілакторії при
великих підприємствах, проводиться амбулаторне лікування хворих в
гастроентерологічних кабінетах. В комплексі реабілітаційних міроприємств
використовується лікування мінеральними водами.

Анатомія шлунка

Шлунок – це м’язовий орган, який являється розширеним відділом травного
каналу, розміщується у верхній частині живота, більше в лівій його
половині, і є вмістилищем поживних речовин. Ємність шлунка 1-10 л. Із
середини шлунок вистелений слизовою оболонкою, яка має повздовжні
складки. В слизовій оболонці шлунка розміщено до 5 мільйонів залоз, які
виділяють за добу до 1-1,5 літрів шлункового соку. Весь шлунок
пронизаний кровоносними судинами та нервами.

Їжа в шлунку затримується на 10-12 год. Для нього характерні механічна і
хімічна обробка їжі. Стінки шлунка мають здатність розмикати їжу.
Шлункові залози виробляють шлунковий сік, ферменти якого розщеплюють
поживні речовини. Шлунковий сік, ферменти якого розщеплюють поживні
речовини. Шлунковий сік містить соляну кислоту, яка має значення в
травленні, а також згубно діє на мікробів, які потрапляють в шлунок із
їжею, і фермент пепсин, під дією якого проходить початкове розщеплення
білків. Слиз, який виділяють особливі залози, захищає слизову оболонку
шлунка від механічних пошкоджень і дії кислого шлункового соку.

В шлунку, який вміщує від 1,5 до 3 літрів рідини, їжа весь час
переміщується, поступово переходить від вхідної частини через дно і тіло
шлунка до вихідної його частини. Переміщування їжі і її проходження
забезпечується мускулатурою шлунка.

Із шлунка харчова маса поступає в початковий відділ тонкого кишечника –
дванадцятипалу кишку.

Шлунковий сік новонародженого містить ферменти, молочну та соляну
кислоти і кухонну сіль, які звичайно є і в дорослих. У шлунковому вмісті
дітей грудного віку знаходять сичужний фермент (лабфермант, хамазин),
який має велике значення для перетравлювання молочних білків. Активність
лабферменту наростає протягом першого року життя дитини.

Активність пепсину, який розщеплює гідролітично більшість альбумінів до
альбумоз і пептонів, значною мірою залежить від стану здоров’я дитини,
індивідуальних особливостей її організму, способу вигодовування та інших
факторів.

Ліпоза шлунка, активована соляною кислотою, відзначається у дітей
особливістю розщеплювати тільки добре емульсований жир, особливо жир
молока. Активність ліпози наростає з віком дитини і зазнає впливу всіх
ендо- та екзогенних перелічених вище факторів, так само як і інші
ферменти травлення. У шлунку близько 25% емульсованих жирів їжі
розщеплюється до гліцерину і жирних кислот.

Соляну кислоту, яка є важливою частиною шлункового соку, виявляють у
вільному і зв’язаному вигляді вже у новонароджених. Кількість її з віком
дитини збільшується, що сприяє ферментативному розщепленню білків і
жирів у шлунку. Від кількості соляної кислоти залежить також
бактерицидні властивості шлункового вмісту. Ступінь кислотності залежить
від характеру прийнятої їжі та стану здоров’я дитини.

Загальна тривалість шлункового травлення залежить насамперед від складу
та характеру їжі. При природному вигодовуванні у здорової дитини
залишків грудного молока в шлунку немає вже через 2-3 год., коров’яче
молоко виявляють протягом тривалішого часу – через 3-4 год.

Механізм дії мінеральних вод на функціональний стан шлунка

В результаті багаточисленингх досліджень, основних на фізіологічній
науці І.П. Павлова, було створено уявлення про механізм дії курортних
факторів на організм, згідно якому відповідна реакція органіка на діб
складного комплексу курортних факторів проявляється в трьох
взаємозв’язаних фазах:

Виражені рефлекторні реакції відмічаються при дії мінеральних вод на
інтерфецептори різних ділянок травного каналу В.Г.Кассіль, 1971, Т.Г.
Кіпіані, 1974). Про рефлекторну природу впливу мінеральних вод на різні
функції травного каналу і інші системи свідчить швидкість наступаючих
відповідних реакцій. Так, наприклад, зміна секреторної і моторної
функції шлунка спостерігається в перші хвилини після введення
мінеральних вод.

Збудження секреції шлунка при подразненні блукаючого нерва виникає в
присутності привратникового гастрина, на участь якого в механізмі дії
мінеральних вод указують Е.Б. Вигоднер (1979), В.М. Дерябіна з
співавторами (1979( і ін. Тормозячий вплив секретину на секрецію шлунка
в екперементі установлено L.Jonson (1970) і ін. В працях Г.П. Абрамова,
Н.Д. Лебедєва (1971) представлені дані про вплив блукаючого нерва на
збереження рівня і активності деяких біологічно активних явищ,
приймаючих учать в гуморальній регуляції дії травної системи організму.
Є відомо про участь симпатичної частини автономної нервової системи в
рухово-секреторних реакціях шлунка Г.Н. Пропастін (1971) відмічає, що
симпатична частина автономної нервової системи шляхом дії катехоламінів
на адренорецептори шлунка приймає участь в регуляції травних реакцій.

Я.П. Скляров (1961, 1968) доказав, що збудження в торможення шлункових
залоз находиться в прямій залежності від співвідношення кількості
вільного ацетилхаліна і активності холінестерози. Таким чином,
халінергічна активність шлункового соху являється показником участі
парасимпатичної частини автономної нервової системи в регуляції
функціонального стану шулнквоиї залоз. Л.Н. Карпенко (168) і інші
відводили значну роль дії гормонів процесі регулятивної діяльності мозку
на травну систему. В існуванні мінеральних вод на секреторну і інші
функції шлунка беруть участь гормони гіпофіза, надниркових залоз,
щитовидної залози, інсулярний апарат підшлункової залози. Установлено
стимулюючі дії глюкокортикоїдів на секрецію шлунка. При зміну рівня
гормонального напруження коркового явища надниркових залоз при
хронічному гастриті повідомляють багато авторів.

І.Н. Білоусов (1965) рахує, що при дії хлоридно-натрієвих мінеральних
вод джерела Карма дон на рецепторні поля слизової оболонки травного
апарату збільшується виділення 17-кетостреоїдів, натрію і калію з сечею,
а також рівень АДГ крові. Таким чином, мінеральна вода збільшує
фільтраційну функцію нирок, стимулює діяльність гіпотатамо-гіпофізорної
системи і коркового явища надниркових залоз. На фоні прискорення
секреції шлункового соку збільшують вміст антидіуретичного гормона
гіпофіза, уповільнюючи втрату рідини з сичею.

Зрошення мінеральних вод Боржомі слизової оболонки привратникової
частини шлунка збуджує виділення кислого вмісті тіла його в слизовій
оболонці. Цей ефект пояснюється як результат віддачі в кров гормона
гастрична.

Вплив мінеральних вод, опосередкує через центральну нервову систему і
кору великого мозку, а через них передане на автономну нервову і
ендокринну систему, викликає організмі цілий ряд здвигав: зміну обміну
явищ, місцевої і загальної реактивності організму і покращує дію
регуляторних механізмів.

Рефлекторний механізм діє мінеральних вод передбачає не тільки
складно-рефлекторну і нервово-хімічну фазу, але також і фазу наслідку.

Біологічна сутність наслідку стоїть в переході організму на новий
метаболічний рівень.

Г.В. Данилевич, А.А. Дзизинський (1967), Я.В. Поляков, В.П. Казначеєв
(1968) відмічають, що під впливом мінеральних вод змінюються трофічні
функції центральної нервової системи, параметри збудження периферичних і
центральних нервових елементів і окисно-відновні процеси в тканинах,
нормалізуються функції системи гіпофіз – надниркові залози, збільшують
потенціал імунологічної системи. Указані зміни дають передвисилки для
складного ланцюга реакції, яка почавшись і період непосердкованої дії
курортних факторів, продовжується в наслідках. В цьому плані механізм
дії мінеральних вод відновлюється, напевно, через середовище
невро-арденало-холінергічних і невро-гіпофізарно-картоикоїдних функцій.
Ця особливо упевненість в світі даних про вплив гормонів і біологічно
активних явищ на генетичний апарат клітини.

А.П. Пелещук, С.А. Горчакова, Л.А. Серебріна (1974) та інші автори
ражують. Що механізм дії мінеральних вод потрібно розглядати з позиції
загальної регуляції водно-сольового обміну. Регуляція
водно-електролітного балансу в організмі відновлюється нервовою системою
при участі гуморального звена. Під впливом мінеральних вод на нервову
систему в організмі змінюються процеси осмосу і дифузії, поверхневе
напруження. Електричні заряди клітин, концентрація іонів водню,
реактивність організму, часто вирівнюються або зникають обернені
функції різних органів і іноді безслідно-патологічні утворення.

Багато авторів указують, що складові частини мінеральних вод швидко
діють на рецептори судин і тканин, при всмоктуванні в кров змінюють
електролітний склад останнім. Це веде до зміни осмотичного тиску крові,
лімфи, здатності білків тканин зв’язувати воду, регуляції
кислотно-щілинної рівності в організмі і т.д.

Спостереження В.В. Желтвай (1967), R. Yunter (1967), W. Smidtkessen
(1969) свідчать про те, що хлоридні води змінюють водно-сольовий обмін,
збільшують гідрофільність тканин, зменшують діурез, підсилюють
кислотообмін, тому при виразковій хворобі їх назначення недоречне. Разом
з тим у здорових людей прийом мінеральної води не спричиняв впливу на
цей вид обміну.

Вплив мінеральної води на процеси травлення зв’язані із змінами рН, його
осмотичного тиску і з хімічною взаємодією цього складу з компонентами
над ходячої мінеральної води. Зміни рН в першу чергу можуть відзначатися
на активності ферментних процесів, протікаючи в травному каналі.
Максимальна активність кишкових ферментів спостерігається при рН
5,0-7,0. В більшості мінеральних вод рН знаходиться в цих розмірах. Тому
їхній вплив на рН середовища особливо важливий при запальних процесах в
слизовій оболонці травного канала, а також при порушенні секреції
підшлункової залози, супроводжується різким зниженням рН складового
тонкої кишки.

Мінеральні води, які містять іони в тій концентрації що й тканини тіла,
викликають порушення іонної рівноваги. Співвідношення іонів NaБ К, Са, в
крові людини змінюється під впливом споживання мінеральних вод, при чому
збільшення іонів Са особливо важливо з точки зору протизапальної дії
мінеральних вод. Вони потовщують оболонки клітин, послаблюють
перистальтику кишок, посилюють фагоцитоз, сприяють вимиванню продуктів
запалення.

Іони Na, особливо разом з іонами Са, затримують воду в організмі,
збільшують секрецію шлункових залоз, підсилюють моторну функцію кишок,
причому гіпертонічні розчини натрія хлорида, лихо всмоктуючись,
викликають транссудацію в порожнині кишки. Рідкий вміст кишок викликає
посилену перистальтику.

Наявність іонів НСО3 в мінеральній воді, особливо в гідрокарбонатній,
має велике значення. З ними зв’язують стимуляцію секреторної діяльності
шлунка і видільної функції нирок.

Ю.Д. Попов, М.П. Новиков (1965), H. Cehmidt, U/Keltseh, L.A. Martini
(1970) установили, що при активації залоз шлунка виникає падіння
концентрації іонів Na, невеликий ріст рівня іонів К з слідуючим падінням
і ріст рівня хлоридів. Вони також установили, що при високому вмісті
іонів К і Na рівень уроперсина низький.

Д.В. Тасмач (1965) відмічає, що при пониженні рівня іонів К
спостерігається послаблення рухової функції шлунка, а підвищення їх
рівня супроводжується підсиленням її. При порушенні обміну іонів Na і Л
змінюється екскреторна і всмоктувальна функції шлунка. Іони К і Na
відіграють головну роль у водному обміні організму як буфери,
підтримуючи необхідний осмотичний тиск в тканинах і не тканинних рідинах
організму.

Сульфатний іон збуджує і посилює моторну і евакуаторну функції шлунка,
збільшують жовчовиділення, При з’єднанні його з іоном Са утворюється
кальцій сульфат, який послаблює перистальтику кишок, одночасно маючи
протизапальну дію.

За останні десятиліття в зв’язку з розвитком фізичних і хімічних методів
аналізу в багатьох мінеральних водах знайдено різну кількість
мікроелементів. Г.А. Невраєв (1962) показує, що найбільш часто в
мінеральних водах присутній (йод, бром, залізо, миш’як, кобальт,
марганець та ін. Деякі із них в деякій кількості мають на організм
лікувальну дію (йод, бром), інші входять в склад гемоглобіну (залізо),
деяких гормонів (цинк), вітамінів (кобальт) і т.д.

Присутність їх в мінеральній воді відмічає її фізіологічну і лікувальну
дію. Дія мінеральної води на організм залежить від того, які біологічно
активні компоненти містяться в ній.

Залізо, марганець, мідь, кобальт участують в процесах кровотворення.
Кобальт стимулює, а мідь зменшує секрецію і моторну функцію шлунка.
Накопичення цинку в органах тісно зв’язане з процесами синтезу білка.
Мідь, молібден, цин та інші мікроелементи мають вплив на активність
ферментів, окисно-відновні та інші процеси в організмі.

С.П.Білак (1967) установив, що невелика кількість заліза в мінеральних
водах Келегін і Шиян, може дати на організм людини великий вплив, так як
окислення і прискорення біохімічних процесів виникає під впливом залози.

В основі механізму дії мінеральних вод на моторну діяльність травного
каналу лежать нерво-рефлекторні і нерво-гуморальні механізми при
регуляційній участі нервової системи. Аналізуючи механізм дії
мінеральних вод на моторику функцію шлунка, А.Г. Сакян (1960) відмічає,
що під впливом внутрішнього прийому мінеральних вод в зв’язку з
активізацією сульфгідрильних груп виникає поновлення порушеного обміну
явищ в рецепторних і ефекторах, завдяки чому нормалізуються рефлекторні
реакції шлунка. В руховій діяльності шлунка при дії мінеральних вод,
очевидно, важливу роль відіграє збільшення активності сульфгідрильних
груп ряду ферментів, які участують в хімізмі скорочення м’язів.

Відомо, що деякі мінеральні води сприяють розчиненню і вимиванню слизі,
затуханню запальних явищ в слизовій оболонці і т.д.

П.Г. Царфіс (1971) видав теорію багатоступеневої дії – 8 ступенів. Перша
ступінь включає ефективний шлях рефлекторного процесу. Він починається з
нервових закінчень на периферії і закінчується в підкоркових структурах
мозку. Частина імпульсів реалізується на молекулярно-органому рівні без
участі центральних механізмів регуляції. Друга ступінь формується в
місцевих клітинних утвореннях слизової оболонки і шкіри. Це первинний
механізм утворення енергії фактора, який сприяє поступленню сигналів в
центральну нервову систему. Інтенсивність і характер цих сигналів
оприділюються структурою фактора, методикою його використання,
характером поломки функціональної системи, потенціальною можливістю
клітинних структуру і їх реактивністю. Третя ступінь включає шлях, по
якому трансформована енергія направляється із коркових і підкоркових
структур в органи і тканини.

Четверта ступінь зв’язана з включенням регуляторів і оновлюється шляхом
нервово-гуморальної регуляції. Транспорт гормонів до тканин і клітинних
структур, в свою чергу, змінює тканевий метаболіз і становище
гомеостаза. П’ята ступінь переключає адаптивні системи на розвиток
захисних і компенсаторних механізмів, а також на регуляцію і поновлення
порушених функцій. Шоста ступінь знаходиться в тісному зв’язку з
гепато-лієнальною системою і наднирковими залозами, включання яких
поновлюється ваго-симпатичними утворами і імпульсами синокаротидної
зони. Сьома ступінь зв’язана з процесом резорбції фармакологічно
активних явищ мінеральних фон, восьма – із міною внутріклітинного
метаболізму, в результаті виникає новий рівень енергетичного потенціалу,
змінюється реактивність клітинних структур органів і систем, через які
реалізується терапевтичний ефект.

Багатоступенева теорія механізму дії, як підкреслює автор, не тільки
розкриває значення терапевтичного ефекта, але і визначає тактику при
оцінці характеру протікання захворювань і методику диференціального
призначення лікувального фактора, в тому числі і мінеральних овд.

Представляється важливим висновок П.Г. Уарфіса про те, що на кожному
етапі включення різних ступеней виникає бальнео-фізіологічна або
бальнео-патологічна реакція.

Ці реакції в різній степені виражені при включенні останніх ступеней і
при неадекватних умовах можуть привести до загострення захворювання.

Автор розглядає бальнеологічну реакцію як складний процес, зв’язаний з
порушенням обміну катехоламінів, дисоціацією ферментних систем,
підвищення автоімунних процесів, що приводить до деструкції калогенових
структур з’єднувальної тканини і погіршення клінічного протікання
захворювання.

Вплив однократного введення мінеральних вод Буковини на основні функції
шлунка у хворих виразковою хворобою та хронічним гастритом

Біологічні дії мінеральних вод залежать від функціонального стану
шлункових залоз і організму в цілому, способу їх застосування і ряду
інших факторів.

Для виявлення характеру дії мінеральних вод на кислотоутворюючу і
моторну функції шлунка використали “Гострі” спостереження, включаючи
вплив інших факторів комплексної терапії (режим дня, лікувальне
харчування та ін.), що дозволяє встановити оптимальну температуру і дозу
прийомної мінеральної води.

“Гострі” спостереження. Є однократним введенням мінеральної води, його
проводили при неперервній регістрації змін рН і тиску (Р)
внутрішлункового середовища за допомогою вітчизняних радіотелеметричних
пристроїв “Капсула”, “Капсула-М” і методу внутрішлункової рН-метрії по
Лідару.

При радіотелеметричному дослідженні за допомогою прийомного пристрою,
який записує сигнали мініатюрного радіопередатчика, введеного в травний
канал, регіструються відповідні фізіологічні, фізичні і хімічні явища.

Метод внутрішлункової рН-метріх по Лідару оснований на змінах активної
реакції складового шлунка яе елкетроліта.

По даним В.Н. Чорнобрового (1969) і Н.Ф. Трояна (1970), рН і розмірах
1,5-2,2 відповідає нормальним показникам кислотності, оприділених за
допомогою тетраційного метода, 2,3 і більше – пониженим, 1,0-1,4 –
повишеним показникам кислотності складового шлунка.

Використані методи дослідження були удосконалені. Так, для виявлення
характеру дуодентального впливу гідрокарбонатних мінеральних вод на
кислотну речовину шлунка був удосконалений зонд, який дозволяє під час
дослідження внутрішлункової рН вводити мінеральну воду прямо в
дванадцятипалу кишку. В дуодентальний зонд діаметром 4 мм пропускається
зонд меншого діаметру (2,5 мм), на кінці якого укріплюється дуодентальна
олива. Радіопілюля закріплюється до дуодентального зонда в 10-12 см від
оливи.

Цю відстань можна змінювати в залежності від положення органів в
черевній порожнині або досліджуваної ділянки кишки.

Дослідження рН вмісту шлунка проводили також за допомогою комбінованого
методу: зонда Лідара і радіо пілюлі рН. Відстань між датчиками склала 1
см, вимірювання проводили на одній рівні шлунка, і тому різниця між
показниками двох датчиків майже не виявлялась, але в окремих випадках
досягала 0,1-0,2.

Через 60 хв. після дослідження базального кислотоутворення однократно
вводили 150-200 мм мінеральної води.

Аналіз результатів, отриманих при вивченні динаміки рН вмісту шлунка
хворих хронічним гастритом, показав, що виражене збільшення концентрації
іонів водню базального секрету після введення мінеральної води з високою
достовірністю спостерігалось у хворих з рівномірно зниженою
інтенсивністю кислотоутворення. При коливанні крайніх величин рН від2,3
до 3,2 до введення мінеральної води після введення її спостерігалось
зниження рН в кислу сторону. Коливання крайніх величин складали на 120-й
хвилині досліду 1,3-2,2.

0,17.

У хворих з різко зниженою інтенсивністю кислотоутворення змін
внутршішлункової рН не спостерігалось.

У окремих хворих з кінцевим кислотоутворенням середньої інтенсивності
при коливаннях крайніх величин рН від 1,5-2,1 після введення мінеральної
води спостерігається зсув її до стану максимальної активності
кислотопродукуючих залоз.

При введенні мінеральної води хворим з кінцевим рівнем рН 1,0-1,4 зсуву
не було, лише у частини з них відмічалось збільшення рН на 0,1-0,2.

Таким чином зрівняльне вивчення динаміки показників базального рН в
зв’язку з однократним введенням мінеральної води хворим хронічним
гастритом виявлено стимулюючий вплив її на базальне кислотоутворення. У
частини хворих з рівномірно зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка
під впливом одноразового прийому мінеральної води збільшення
концентрації іонів водню не спостерігалось. При гастрофіброскопії
відмічено, що переробник великих розмірів зіяє.

Мінеральна вода строком годності 1-3 міс.має таку ж стимулюючу дію на
кислот видільні залози, так як вода, яку використовують прямо із
джерела. Усе після одноразового введення у 77% хворих відмічалось
збільшення концентрації іонів Н і виділеного базального сектору.

Ефект від введення мінеральної води при строці годності 6 міс.
невеликий, так чи інакше і в цьому випадку відмічається активізуючи дія
мінеральної води на шлункові залози.

Оптимальна концентрація одноразової дози мінеральної води мала існуюче
значення для слідуючи досліджень, її підбирали індивідуально з
урахуванням даних, отриманих при радіотелеметрії. Ліпший ефект
відмічався при введенні 200 мл нерозведеної мінеральної води.

Аналогічні дослідження, проведені з мінеральною водою Черешенка, виявили
чітку стимулюючу дію на кислотовидільні залози у хворих хронічним
гастритом. Ці дослідження дозволили встановити, що мінеральна вода
Черешенка може давати як збуджуючу, так і тормозячу дію на секреторну
діяльність шлунка.

Однак тормозяча дія цієї мінеральної води виявилося менш постоянним, що
в більшості випадків об’яснюється затрудненням евакуації мінеральної
води із шлунка.

При вивченні впливу одноразового прийом мінеральної води на показнику
внутршлункової РН установлено найбільш виражене збільшення концентрації
іонів Н у хворих хронічним гастритом з рівномірно зниженою секреторною
функцією шлунка. При кінцевому кислотоутворенні високої інтенсивності
введення цієї мінеральної води на рівень внутрішлункової рН особливого
впливу не виявило.

Представляє інтерес дії мінеральної води на ритм кислотоутворення
шлунка. Так, переривчасте кислотоутворення після прийому мінеральної
води, як правило, змінювалось неперервним ритмом його.

Відмітили більш виражений зсув показника рН в кислу сторону при
двомоментному введенні мінеральної води х інтервалом 30 хв. Установлено
також, що мінеральна вода разом з харчовим подразником приводить до
великої стимуляції кислотоутворення відносно з введенням харчового
подразника з кип’яченою водою.

Після прийому мінеральної води з харчовим подразником в жодному разі не
спостерігався переривчастий ритм кислотоутворення.

Використання метода внутрішлункової рН-метрії показало, що прийом
мінеральної води особливо не змінював рівня внутрішлункової рН або
спостерігалась тенденція до збільшення кислотоутворення на рівні тіла
шлунка і збільшення щілинного компонента секреції на рівні його
приворотневої печери при кінцевому кислоту творенні середньої
інтенсивності.

При базальному килсотоутворенні рівномірної або різко зниженої
інтенсивності після введення мінеральної води спостерігається
достовірний зсув показника рН в кислоту сторону на рівні тіла шлунку
Відмічені зсуви показників внутрішлункової рН більш точніше
просліджувалися при рівномірно зниженій інтенсивності кислотоутворення.

Однократне введення мінеральної води Брусницька в період дослідження
бащального килостоутворення методом ендорадіозондування показало, що
вслід за її прийомом спостерігалось збільшення рівня внутрішлункової рН.
Тому через 10-30 хв. в залежності від рівня базальної рН і евакуаторної
функції шлунка показник внутрішлункової рН повертався до кінцевого
рівня.

Найбільший інтерес представляли зміни в динаміці, тобто через 1 год.
Після введення мінеральної води. Майже у 1/5 хворих виразковою хворобою
з високим показником базальної рН малась тенденція до її зниження.

У 2/3 обслідуваних уже через 45-60 хв. після введення мінеральної води
спостерігалось підвищення рівня внутрішлункової рН.

Підвищення показників рН було більш виражено у хворих з
кислотоутворенням високої інтенсивності і значно рідше – у хворих з
кислотоутворенням середньої інтенсивності.

У 1/5 випадків у хворих виразковю хворобою із зниженим кислотоутворенням
під впливом мінеральної води відмітили зниження рівня внутрішлункової
рН.

Думки дослідників про вплив мінеральної води, прийнятої після пробного
сніданку (після їди), суперечливі.

Тому вивчили вплив мінеральної води, прийнятої після пробного сніданку,
використовуючи метод ендорадіозондування рН.

Введення мінеральної води через 1-1,5 год після пробного сніданку дало
короткочасну дію на вміст шлунка, а потім показник внутршіцілинної рН
повертається до кінченого рівня. Пальпуючий вплив її на кислотоутворення
виявити не удалося. Мінеральна вода, введена зразу або через 15-20 хв.
після пробного (хлібного) сніданку, подовжувала проти кислотну дію їжі,
яке продовжувалося 60 хв. і більше, після чого показник кислотності
вмісту шлунка повернувся до кінцевого рівня або знизився.

Дуодентальну дію мінеральної води ми можемо спостерігати у тих випадках,
коли вона вводиться прямо в дванадцятипалу книжку. Вивчення впливу
мінеральної води на секрецію шлунка прямо з поверхні дванадцятипалої
кишки має без сумніву, практичне значення. Дійсно, якщо буде встановлено
гальмуючу дію тої чи іншої мінеральної води на секрецію шлунка, задача
лікування хворих з підвищеною збудливістю шлункових залоз зведеться
головним чином до вибору таких методів дачі мінеральної води, які
розвивали б найшвидше перевести її в дванадцятипалу кишку. Між тим,
вплив мінеральних вод, введених прямо в дванадцятипалу кишку, на
секреторну діяльність шлунка недостатньо.

Було вивчено дію мінеральної води Черешенка, введеної прямо в
дванадцятипалу кишку за допомогою радіотелеметричної системи “Капсула”,
на секрецію шлунка.

Хворому у дванадцятипалу кишку було введено зонд, до якого прикріплена
рідаокапсула рН так, щоб вона знаходилась в шлунку. Положення зонда і
капсули контролювали за допомогою рентнегоскопії. Радіо капсулою
досліджували кінцевий фон шлунка. 150-200 мл мінеральної води 4-го
розведення, підігрітої до температури 37,7оС, і продовжували регістрацію
показників внутрішлункової рН. Проведення дослідження позволили
встановити, що мінеральна вода Черешенка з поверхні дванадцятипалої
кишки дає негативну дію на секрецію шлунка.

Вплив мінеральної води Брусницька із дванадцятипалої кишки на
кислотоутворення виражено значно сильніше, ніж китп’яченою і мінеральної
води Черешенка. Крім того, слід відмітити, що введення кип’яченої і
менеральної води прямо в дванадцятипалу кишку не виявило гальмуючої дії
на кислотоутворюючу функцію шлунка.

Також вивчили вплив мінеральних вод Буковини на моторну функцію шлунка у
хворих хронічним гастритом і виразковою хворобою.

Внутрішлунковий тиск вимірювали методом електрогастрографії, за
допомогою радіокапсули Р і методом електрометричної гастрографії. У
хворих хронічним гастритом встановлений переривчастий ритм
перистальтичної активності шлунка. Частота хвиль в період “роботи”
шлунка не відрізнялася від аналогічного показника у здорових людей. У
хворих хронічним гастритом з незмінною секреторною функцією відмічена
тенденція до підвищення базального тиску на рівні тіла шлунка (РОсобливості механізму дії мінеральних вод при виразковій хворобі та хронічному гастриті Лікування мінеральними водами викликає в організмі ряд умовних і безумовних реакцій. Мінеральна вода при введенні в середину дає збуджуючу дію на всі органи і тканини, а найбільш суттєво впливає вона на різні елементи нервової системи, які здійснюють регуляцію внутрішніх органів і систем організму. В експерименті доказано, що навіть короткочасна дія умовного подразника викликає відповідну реакцію організму, яка продовжується протягом багатьох годин і навіть днів. Сформований умовний рефлекс довго не погасає. При прийомі всередину лікувальних мінеральних вод виникає збудження інтерфецепторів, які знаходятья в слизовій оболонці травного каналу. Імпульси, які виникають у інтерфецепторах, доходять до вищих відділів центральної нервової системи, і в той час виникає відповідна реакція. Мінеральна вода, поступивши в травний канал, завдяки збуджуючій дії складових частин може давати рефлекторний вплив на органи травлення із всіх відділів травної системи. Сучасні уявлення про механізм гальмуючого впливу мінеральних вод на секрецію шлунка заперечливі. Про правила застосування мінеральних вод немає на одного рішення. І.В.Селіванова (1963), У.П. Джерелі (1965) і інші автори рахують, що з ціллю стимулюючого ефекта на секрецію шлунка воду потрібно приймати за 10-30 хв до їди. О.Н.Ганич, В.І. Булеца (1965) і інші в експериментах і клінічних дослідженнях показали, що мінеральна вода, прийнята безпосередньо перед їдою або під час їди, дає виражену стимулюючу дію на секрецію шлунка, а прийнята до їди, навіть за короткий час, може евакуватися в дванадцятипалу кишку і звідти видати гальмуючий вплив на секрецію шлунка. Г.Черняєв (1969) відмітив виражене зниження секреції соляної кислоти при застосуванні мінеральної води за 1,5 год. До їди хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку і за 20-30 хв. – з пониженою секрецією. Емпіричний режим пиття не забезпечував нормалізації секреції шлунка. Т.Малинов із співавторами (1977) провели лікування хворих виразковою хворобою. Пляшковою мінеральною водою дрібними дозами – 100 мл через кожну годину. Вони прийшли до висновку, що такий прийом немає особливостей перед прости методом. Прийом гідрокарбонатних вод натще рефлекторно гальмує секрецію, кальцій і магній подавляють запалуні реакцію і моторику. В.Т. Коробі цин із співавторами (1970) виявив, що прийом мінеральної води Моршинська через годину після прийому їжі викликає гальмування кислотності і секреції шлунка у хворих виразковою хворобою. При гастриті, із пониженою секрецією шлункового соку, мінеральну воду рекомендується пити за 15-30 хв. до їди. При цьому вода не вспіває ввійти в кишки до моменту поступлення їди в шлунок. Затримуючись в шлунку, вона змішується із їжею. В.М. Дерябі на із співавторам (1965) виявили, що Пятигорська мінеральна вода джерела № 17, введена хворим хронічним гастритом із пониженою секреторною функцією за 30 хв. до прийому їди, видає більш сильну стимулюючу дію на секрецію шлунка, чим прийнята одночасно з їжею. В той час сальні води, які потрапляють в шлунок безпосередньо перед їжею, стимулюють його секреторну функцію. Мінеральна вода джерела №1 курорту Трускавець, введена за 30 хв. до прийому їжі хворим із пониженою кислотністю, стимулює кислотоутворення і секрецію шлунка. Аналогічні результати отримані З.К. Яхонтовой (1965) при вивченні мінеральної води Ерининського джерела. Автором виявлено, що мінерально вода, прийнята за 15-20 хв. до харчового подразника, приводить до значного збільшення секреції шлунка. Ряд авторів відмічають. Що мінеральні води дають сокогінну дію при дачі їх за 0,5 год. До їди і одночасно з їжею. Ряд дослідників придають значенню температурі застосованої мінеральної води: при виразковій хворобі із підвищеною секторною функцією шлунка рекомендується приймати теплу мінеральну воду (35-40оС), при пониженій секреторній функції – кімнатної температури. Холодна вода підсилює рухову функцію травного каналу, сприяє спазму жовчних шляхів та кишок. Гальмування секреції шлунка при прийомі холодної мінеральної води за деякий час до їди в значній мірі викликається рефлекторним впливом кишок. Тепла мінеральна вода знижує перистальтику, повільно евакуюється із шлунка в кишки. Тому її сокогінна дія може бути пояснена більш довшою затримкою в шлунку і стимулюючою дією на секреторну функцію шлункових залоз. Гаряча мінерально вода Єсентуки № 17 стимулює функцію травного каналу. При цьому спостерігаються зміни збудливості, чутливості нервово-м’язевого апарату шлунка. Найкращі результати при лікуванні хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю слід чекати при застосуванні субтармальних мінеральних вод. На підсилення травної активності шлункового соку під впливом мінеральних вод указують Н.П. Лешенко, М.Д. Торохтін та ін. Н.П. Ляшенко і М.Лендєл встановили, що дія мінеральної води на пептичну активність шлункового соку підсилюється при прийомі її за 15-20 хв. до їди, а при прийомі до 1-1,5 год. – знижується. І.А. Гордієвич, Т.М. Нікіфорова, Н.Н. Середюк, В.Г. Денисюк при лікуванні хворих виразковою хворобою мінеральними водами відмічають зниження пепсину шлункового соку. Л.А. Макарова, З.С. Касимова та інші відмітили нормалізацію пептичної активності шлункового соку при лікуванні хворих виразковою хворобою різними мінеральними водами. Більшість дослідників рахують, що ферментативна функція шлунка підсилюється під впливом прийому мінеральної води за 15-20 хв. до їди або безпосередньо перед їдою і гальмується при прийомі мінеральної води за 1-1,5 год. до їди. Г.К. Бутвин вивчав дію мінеральної води Моршинська на моторно-евакуаторну функцію шлунка у хворих виразковою хворобою і приймав до висновку, що дія її проявляється різко в залежності від режиму прийому, а також від кінцевого стану евакуаторної діяльності шлунка. У хворих з пониженою і нормальної евакуаторною функцією шлунка мінерально вона викликає значне підсилення її. Прийом мінеральної води за 15 хв. до їди хворими з прискореною евакуаторною функцією уповільнює її. Мінеральна вода джерела №1 нормалізує евакуаторну функцію шлунка. О.Н. Ганич, В.І. Булеца вивчали дію вуглекисло-гідрокарбонатно-натрієвої мінеральної води на евакуаторну функцію шлунка в експерименті і прийшли до висновку, що важливими факторами являється кінцевий функціональний стан рухового апарату шлунка, температура мінеральної води і її кількості. Мінеральна вода, введена в шлунок в період роботи, евакуює значно швидше, ніж введення в період спокою. При надходженні її в шлунок в період абсолютного спокою мінеральна вода при температурі 20оС раніше залишає шлунок, ніж при 37оС. Швидше евакуюється із шлунка мінеральна вода, введена в кількості 150 мл, порівняно з 400 мл – при введенні в такому об’ємі вона довго затримується в шлунку. Таким чином, більшість дослідників відмічають прискорення моторно-евакуаторної діяльності шлунка в результаті дії мінеральної води. Однак останнє залежить від функціонального стану шлунка, а також від хімічного, газового складу, температури і кількості введеної води. Лікування мінеральними водами хворих виразковою хворобою дає безпосередній вплив на слизову оболонку шлунку. Н.Ніколов та інші виявили, що мінеральна вода безпосередньо впливає на слизову оболонку шлунка і кишок, а всмоктавшись, поліпшує функціональний стан печінки і підшлункової залози. П.П. Джугелі, Н.І. Пахтер, В.Г. Денисюк та інші автори відмічають, що мінеральні води сприяють зникненню диспепсичних явищ, болі в надчеревній ділянці, покращують об’єктивні дані, які зв’язані з анатомічними змінами в слизовій оболонці травного каналу при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Н.В. Соколова встановила, що в результаті лікування на курорті Єсентуки у більшості хворих виразковою хворобою зникає морфологічний синдром запалення; інфільтрація нейтрофільними гранулоцитами, яка буває при атрофічному гастриті, не змінилась. В ряді випадків поверхневий гастрит під впливом проведеного лікування зникає. Мінеральна вода Брусницька по хімічному складу близька до вод єсентуки № 4, Арени, Драговська, Кваси та ін. Мінеральні води цього типу дають добрий лікувальний ефект при виразковій хворобі. Однак мінеральна вода Брусницька відрізняється від вищеназваних наявністю кремнієвої кислоти, яка має високу біологічну активність і загальну мінералізацію. Брусницька мінеральна вода дає гальмуючий вплив на кислотоутворення шлунка. Введення її після прийому пробного сніданку зразу або через 15-30 хв. продовжує антацидну дію їжі. Аналогічні дані отримані при вивченні мінеральних вод подібного хімічного складу. Дія мінеральної води в деякій степені залежить від її іонного складу, особливе місце тут відводиться гідрокарбонатному іону. Ряд дослідників рекомендують для лікування захворювань органів харчування, втому числі і виразкова хвороба, приймати тільки щільні мінеральні води. Солі калію, кальцію, магнію стимулюють моторну функцію шлунка, а натрій хлорид уповільнюють її. Мінеральна вода Брусницька містить вищеназвані компоненти в порівняно малій кількості. Цим можна пояснити те, що вона не керує вирощеним одностороннім вмінням – стимулювати або понижувати функцію шлунка. Мінеральна вода Дубова роща по хімічному складу і кількістю солей подібна джерелу № 2 курорту Трускавець. Однак вміст мікроелементів, в тому числі брома, в ній більше, ніж у водах інших джерел. Працями останніх років доказано підвищення реактивності парасимпатичного відділу автономної нервової системи. З цієї точки зору щоденний прийом хворими хронічним гастритом із секреторною недостатністю мінеральної води Дубова роща, в склад якої входить бром, дає позитивний впрів на функціональний стан нервової системи. Цей факт заслуговує уваги, якщо врахувати тісний взаємозв’язок між секреторною діяльністю шлунка і функціональним станом нервової системи. Мінеральна вода Черешенка по своєму хімічному складу і механізму дії подібна водам Моршинська – А джерела № 1 курорту Мор шин, джерел Ново-Директорський № 3 курорту Стара Руса, Валенера курорту Лієпа. Мінеральна вода Ожевська по своєму хімічному складу подібна водам Миргородська, Куяльник № 4, Озеро Карачі та ін. Однак мінеральна вода Ожевська містить такі рідкісні мікроелементи, як цинк, фтор. Необхідно відмітити, що навіть близькі по хімічному складу мінеральні води можуть давати різну дію на організм, і навпаки, мінеральні води, різні по хімічному складу, застосовуються при одних і тих же захворюваннях. Виходячи із того, що мінеральні води, діючи на різні рецепторні поля травного каналу, впливають на роботу секреторно-моторного апарату шлунка, цілеспрямовано приймати мінеральні води Черешенка, Дубова роща, Ожевська повільно, невиткими ковтками, забезпечуючи більш довгий контакт їх із слизовою оболонкою ротової порожнини, шлунка, із їх рецепторним апаратом. Повільний прийом мінеральної води оправданий із точки зору гормональної дії на секрецію шлунка. Іон Na, входячий в склад мінеральних вод Черешенка, Дубова роща і Ожевська, бере участь в обміні разом з іоном Н при секреції соляної кислоти. Ферментовиділення може змінити не тільки в результаті вплив іонів мінеральної води на індукцію гормонів травного каналу, але і в результатів дії іоно-мінерального складу води на активність уже виділеної молекули ферментів. Такі іони, як Fe, Мg та інші, які входять в кл сад міняльних вод Буковини в біологічно активних концентраціях, по даним ряду авторів, дають стимулюючу дію на кислотоутворюючу і секреторну функції шлунка. Крім того. Розчини, включаючі сіль магнію, каналізують діяльність ряду ферментів травного каналу. Таким чином, мінеральні води Черешенка, Дубова роща і Ожевська дають стимулюючу дію на основні функції шлунка. Застосування мінеральних воді Буковини при хронічному гастриті та виразковій хворобі Був вивчений вплив курсового лікування мінеральними водами, а також на стан секреторної кислотоутворюючої, ферментативної, моторно-евауаторної функції шлунка в динаміці. Обслідувано в клінічних умовах 453 хворих і 78 практично здорових осіб. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки була у 83 чоловік, шлунка – у 12, дванадцятипалої кишки і шлунка – у 9, гаститодуоденіт – у 16 хворих, хронічний гастрит – у 353 хворих (гастрит з нормальною кислотоутворюючою функцією – у 28, з помірно зниженою – у 153, з різко зниженою – у 147, з повишеною – у 25). У більшості із них тривалість захворювання була до 5 років. Дослідження проводили з урахуванням кінцевого стану функції шлунка. Мінеральна вода Дубова роща кімнатної температури назначалась по 200 мл 3 рази в день безпосередньо перед їдою. На початку лікування її застосовували в розведенні 3:1 (3 частини мінеральної води), потім при відсутності нереносимості і послаблюючої дії двали нерозвинену. Курс лікування 24-27 днів. Впилв курсового лікування мінеральною водою Дубова роща на функціональний стан шлунка вивчали у 114 хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю. Аналіз клінічного протікання захворювання під впливом курсового лікування показав значення покращення самопочуття у всіх хворих, у більшості зникли диспетичні явища, болеві відчуття. Щоденний прийом протягом 24-27 днів мінеральної води Дубова роща завдяки вмісту в ній браку дав деякий вплив на функціональний стан нервової системи (особливо у жінок), виражених в зменшенні роздратованості, більш спокійному сні і т.д. Функціональний стан шлунка залежить в деякій мірі від кислотності шлункового соку, тобто від степені активності іонів Н. Це можна встановити лише радіотелеметричним і зондовим методами. Визначити степінь кислотності шлункового соку титраційним методом неможливо. За допомогою тетраційного методу виявляють тільки кількість іонів Н, але не їх активність. Крім того, застосування тетраційного метода для визначення кислотності вмісту шлунка зв’язано з рядом неточностей, які можуть стерти картину дійсного стану. Також в поліклінічних умовах не завжди можливе вивчення кислотоутворюючої функції шлунка методом радіотелеметрії і внутрілункової рН-метрії. Тому було застосовано фракційне дослідження вмісту шлунка. Аналіз кінцевих даних функціонального стану шлунка показав, що в 92% випадків спостерігалось зниження годинного напруження секреції, дебіт-години вільної соляної кислоти. В результаті курсового лікування мінеральної води Дубова роща у більшості хворих хронічним гастритом із секреторною недостатністю збільшився показник годинного напруження секреції з 0,015-0,045 до 0,025-0,11 (РВикористана література П. Царфіс, Л.А. Серебріна – “Лікувальне застосування мінеральних вод Буковини при захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки. Профілактика шлунково-кишкових захворювань” – А.Я. Губергріц, Л.А. Лещинський, Я.С. Ціммерман. Л.А. Сеербріна, М.А. Бліндер – “Курортне лікування захворювань оперованого шлунка”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020