Реферат з краєзнавства

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені
Йосафата Кобринського

Вступ

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені
Йосафата Кобринського знаходиться в м. Коломия, вул. Театральна, 25.
Музей є науково-освітнім закладом, основним завданням якого є:

– вивчення та розкриття творчості народних майстрів Гуцульщини та
Покуття з найдавніших часів до наших днів;

– вивчення художньої, історичної, наукової та пізнавальної цінності
фондів музею;

– проведення наукових розвідок, наукових відряджень та експедицій;

– написання тематико-експозиційних планів, наукових звітів,
науково-методичних розробок по музеєзнавству;

– координація науково-дослідної роботи з іншими науковими закладами,
залучення до науково-дослідної роботи спеціалістів відповідного профілю.

Музей є державним закладом, користується правами юридичної особи,
підпорядковується Головному управлінню туризму і культури
Івано-Франківської ОДА.

Однією з важливих і найбільш трудомістких ділянок обліку розрахунків є
розрахунки заробітної плати. У кожній сфері та галузі економіки є свої
характерні особливості щодо нарахування зарплати. Бухгалтеру бюджетної
установи при веденні обліку розрахунків із заробітної плати нині не
достатньо володіти лише досконалими знаннями бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство з питань оплати праці доволі об’ємне, що впливає на
облік, так і на правильність визначення розмірів посадових окладів,
надбавок та інших виплат. Крім того, як правило, в більшості бюджетних
установах бухгалтер додатково виконує функції економіста, статиста,
кадровика та інших облікових професій, тому необхідно в першу чергу
детально ознайомитись з вимогами законодавства щодо оплати праці.

Метою даної бакалаврської роботи є ознайомлення і вивчення обліку
розрахунків заробітної плати в даній установі, та навчитись правильно
оформляти первинні документи.

Бакалаврська робота складається з трьох розділів які в свою чергу
містять підрозділи.

Перший розділ бакалаврської роботи присвячується вивченню теоретичних
щодо обліку заробітної плати засад. У цьому розділі розглядається
економічна сутність щодо обліку заробітної плати, класифікаційні ознаки,
аналізуються та узагальнюються визначення, алгоритми формування
показників тощо.

У другому розділі бакалаврської роботи наводиться коротка характеристика
організаційно-виробнича та фінансово-економічна характеристика музею
Гуцульщини та Покуття.

Третій розділ присвячується питанням організації та методики
бухгалтерського обліку у музею.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛОМИЙСЬКОГО МУЗЕЮ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА
ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ ІМ. Й. КОБРИНСЬКОГО

2.1. Економічна характеристика Коломийського музею народного мистецтва
Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.
Кобринського (надалі музей) є науково-освітнім закладом, який збирає,
вивчає, популяризує твори народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Музей е державним закладом, заснований головним управлінням
(департаментом) з гуманітарних питань виконавчого комітету обласної Ради
народних депутатів (надалі засновник), користується правами юридичної
особи. Оперативне керівництво музеєм здійснюється засновником та
уповноваженим ним-органом-управлінням культури облвиконкому.

Основний суспільно-громадський зміст діяльності музею на нинішньому
етапі побудови Української держави полягає у відродженні духовності,
поширенні народних звичаїв та обрядів, боротьбі за збереження кращих
надбань матеріальної та духовної культури Гуцульщини та Покуття.

Для забезпечення діяльності музею надається право укладати договори з
підприємствами, об’єднаннями, спілками селян, установами, організаціями,
товариствами, малими підприємствами і окремими особами, необхідними для
забезпечення науково-освітньої, збиральницьої, фондової, експозиційної,
виставочної, науково-методичної роботи та видавництва.

У своїй діяльності музей користується Конституцією і законами мистецтва,
Косівським художньо-виробничим комбінатом художнього фонду України,
Косівським виробничо-художнім об’єднанням, Косівським технікумом
народних художніх промислів, Вижницьким училищем прикладного мистецтва,
районними відділами всієї Гуцульщини та Покуття, Інститутом
народознавства АН України, Інститутом Гуцульщини товариств Америки І
Канади.

Музей користується правами юридичної особи, має свій самостійний баланс,
розрахунковий рахунок в банку, печатку та інші атрибути.

У відповідності з художнім профілем музею основним його завданням є:

І. Експозиційна робота

– основне завдання експозиції розкриття творчості народних майстрів
Гуцульщини та Покуття, на конкретних експонатах показати високу художню
цінність творів, а також умови, в яких розвивалося народне мистецтво в
різні періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народних Гуцульщини та Покуття,
на конкретних експонатах показати високу художню цінність творів, а
також умови, в яких розвивалося народне мистецтво в різні періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народного мистецтва в різні
періоди.

У коло головних питань, що розглядаються в експозиції, входять розкриття
основних стильових художніх особливостей народного мистецтва Гуцульщини
та Покуття, їх еволюція, збереження і розвиток народних традицій,
збагачення їх новими формами така композиціями, новаторські пошуки
притаманні сучасному народному декоративно-прикладному мистецтву
Гуцульщини і Покуття. В експозиції показані найбільш високохудожні
твори, розкрито багатство форм, мотивів, композицій, кольорової гами.

Завдання експозиції полягає в томи, щоб на прикладі кращих зразків
виховувати у відвідувачів високі естетичні смаки, гордість і любов до
України, зокрема до Гуцульщини та Покуття.

Музей створює експозицію на основі найновіших досягнень науки й у
відповідності з методичними принципами музеєзнавства, дотримуючись при
цьому хронологічного й монографічного принципів.

Експозиція має такі відділи:

а) художньої обробки дерева,

б) художньої кераміки,

в) художньої обробки металу та шкіри,

г) ткацтва, вишивки, одягу,

д) писанкового розпису,

е) Косівський відділ народного мистецтва Гуцульщини.

Музей розробляє структуру і тематико-експозиційний план і проекти
художнього оформлення експозицій, які затверджуються органами культури
по підлеглості музею і рецензуються науково-освітнім відділом
Міністерства культури України.

2. Науково-освітня та науково-збиральницька робота.

Основними II формами є:

– екскурсії по експозиції, виставках,

– консультації,

– лекції і бесіди, згідно тематикою музею,

– гурткова робота (уроки народознавства),

– робота з народними майстрами, студентами художніх закладів, учителями
шкіл.

– глибоке вивчення розвитку народного мистецтва Гуцульщини та Покуття,
творчості окремих народних майстрів з найдавніших часів і до наших днів
(написання доповідей, статей, підготовка каталогів, альбомів,
путівників).

– вивчення фондів музею, визначення їх художньої і наукової цінності
(каталоги, картотеки по видах, осередках, майстрах, картографіях).

– організація наукових експедицій, розвідок, відряджень для збору
відомостей про народне мистецтво, творчість окремих народних майстрів,
експонатів для поповнення фондів та експозиції. Результати відряджень
оформляються відповідними звітами, які здаються заступнику директора з
науки та зберігаються в архіві музею.

Музей готує до видання науково-освітньої праці та популярні видання, що
відображають розвиток народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, його
багатство, путівники, каталоги, огляди фондів, звіти з експедицій, а
також інформаційні матеріали, які популяризують музей, програми роботи
зі школами, вузами – музей має право обмінюватися виданою літературою з
іншими музеями та установами. Видає власний науково-освітній журнал
“Народний дім”.

Музей має право:

Орієнтації на науково-дослідницьку, культурно-освітню, пошукову та
збиральницьку роботу.

За згодою засновника визначити свою організаційну структуру. Для
розв’язання окремих завдань у музеї можуть створювати тимчасові відділи,
сектори, комплексні цільові групи.

Організаційна структура розробляється і розглядується науково-методичною
Радою і затверджується директором музею.

На охорону, яка повинна включати систему заходів, що забезпечують
недоторканість музею та музейних збірок, захист їх від крадіжок,
пошкоджень, пожеж, актів вандалізму. Заходи по охороні музею мають
здійснюватись цілодобово.

Самостійно визначати програми науково-дослідницької роботи, підготовки
конференцій, семінарів, наукових питань.

Запрошувати в односторонньому порядку спеціалістів з різних профілів
музейної діяльності, художників, мистецтвознавців для надання
консультацій з музейної роботи. Оплату у відповідності з діючими
розцінками.

Організовувати обмін експонатів з іншими музеями з дозволу Міністерства
культури України.

Організовувати в приміщеннях музею виставки з колекцій музеїв України та
світу.

Популяризувати мистецтво гуцулів та покутян через засоби масової
інформації та шляхом побудови виставок у музеях України та світу.

Знайомитись з діяльністю музеїв України, працювати над спільними
науково-дослідними програмами.

Знайомитись з діяльністю музеїв на громадських засадах, надавати
методичні допомоги щодо збиральницької, експозиційної та
науково-освітньої роботи.

Встановлювати ділові наукові контакти з іншими музеями України та
зарубіжжя, українськими та зарубіжними відомствами та організаціями.

Організовувати в музеї та в приміщеннях інших установ, організацій,
підприємств як платні так і безплатні виставки.

Організації мистецьких асоціацій, розпродажу краєзнавчої літератури,
сувенірів, художніх календарів, листівок, значків тощо.

Складання договорів з народними майстрами, художниками на реалізацію в
музеї (через касу музею) творів мистецтва. Продавати, дарувати
музейно-видавничу продукцію (проспекти, каталоги, путівники, альбоми,
журнали).

За згодою засновника передавати іншим організаціям та установам, за
договірними цінами, надавати безплатно на тимчасове користування
виставочні зали та транспортні засоби.

З дозволу засновника списувати з балансу у встановленому порядку
морально застарілі, зношені та ті, що не підлягають ремонту, матеріальні
цінності й ресурси.

Кооперувати не договірних засадах матеріальні та фінансові засоби з
іншими підприємствами, організаціями, закладами соціально-культурної
сфери.

Музей при виконанні робіт і надання послуг використовує ціни і тарифи,
вказані в прейскурантах, а при відсутності їх договірні ціни.

Вирішення питань купівлі майна, устаткування, раціонального використання
музейного приміщення, наявного транспорту.

Вступу в дольову участь будівництва житла для своїх працівників, доплати
за їх проживання в гуртожитках, організації оздоровлення, відпочинку
туризму.

Музей має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність в межах
діючого законодавства на основі угод, інших юридичних актів, укладених
ним з іноземними, юридичними та приватними особами.

Музей знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні засновника та
управління культури облвиконкому і звітується перед ними з основних
питань діяльності.

Музей фінансується за рахунок коштів обласного бюджету, надання
додаткових платних послуг відвідувачам, договірних стосунків на
госпрозрахунковій основі, іншими підприємствами, закладами,
організаціями.

Музей від свого імені може бути позивачем у суді, арбітражі.

Джерелами прибутку музею є надходження:

– від реалізації вхідних квитків музею е надання платних послуг
відвідувачам, які встановлюються адміністрацією музею.

– за виконану роботу (послуги), за проведені заходи відповідно до
договорів з державними, кооперативними та громадськими установами,
організаціями, підприємствами.

– від платного показу кіно і відеофільмів, добровільних внесків різних
підприємств, кооперативних, громадських організацій і окремих громадян.

– інші надходження, які не суперечать чинному законодавству.

При визначенні розміру бюджетних асигнувань музею, кошти, які поступають
з інших джерел не є основою для зменшення розміру бюджетних асигнувань.

Розподіл коштів здійснюється у відповідності з чинним законодавством,
відповідно до кошторису.

Невикористані кошти музею залишаються на його рахунку і можуть бути
використані в наступному календарному році.

Прибуток від комерційної діяльності музею після оплати платежів у бюджет
використовується згідно нормативами.

Права, обов’язки та функції працівників музею визначаються чинним
законодавством і кваліфікаційними характеристиками посад наукових
працівників, які затверджуються Міністерством культури України за
погодженням Міністерства праці України, інших – законодавством України
про працю.

Працівники музею складають єдиний трудовий колектив і мають право на:

– оплату праці відповідно чинного законодавства;

– захист професійної честі і гідності;

– матеріальне, житлово-побутове, медичне і соціальне забезпечення
відповідно до встановлених норм і пільг;

– участь у громадському самоврядуванні, обговорення основний питань
діяльності музею, а також його підрозділів і внесення пропозицій
адміністрації закладу;

– самостійне планування своєї виробничої, управлінської та господарської
діяльності та вибір форм, методів і засобів їх здійснення науковим
працівникам надається право на підвищення кваліфікації, вільний вибір
форм і змісту навчання, організацій і установ, які здійснюють підвищення
кваліфікації.

Музей очолює директор, який призначається і звільняється засновником на
подання управління культури на контрактній основі. Директор організовує
всю роботу музею, несе відповідальність за його діяльність представляє
музей у всіх установах і організація, управляє майном, укладає договори,
видає договори, видає доручення відкриває у банку відповідні рахунки, є
розпорядником кредитів музею, підписує перспективні та поточні плани
музею, забезпечує контроль за збереженням фондів, їх обліком і охороною.

В рамках своєї компетенції директор:

– видає накази по музею, затверджує положення про відділи, посадові
інструкції, правила користування музеєм;

– здійснює прийом, звільнення і переміщення працівників музею у
відповідності до трудового законодавства, рекомендаціями, атестаційної
комісії, заохочує працівників, накладає в установленому порядку
дисциплінарні стягнення, дбає про поліпшення умов праці і побуту
працівників;

– вирішує питання організації оплати праці;

– застосовує в установленому порядку різні форми господарювання
колективу, договірну та інші форми оплати праці, індивідуальну трудову
діяльність, гнучкі режими праці, спільно з профкомом музею, головним
охоронцем фондів представляє на затвердження трудовому колективу
“Правила внутрішнього розпорядку”;

– визначає необхідну чисельність працівників, затверджує штатний розклад
і встановлює посадові оклади у відповідності з діючими схемами без
дотримання середніх окладів і без врахування співвідношення чисельності
керівного складу і спеціалістів у межах фонду заробітної плати (єдиного
фонду оплати праці).

– в установленому порядку встановлює працівникам доплати, надбавки,
порядок і розміри преміювання за рахунок і з межах економії заробітної
плати.

– департамент вправі делегувати директору й інші повноваження.

Заступник директор по науковій частині призначається і звільняється з
посади директором музею за погодженням з управлінням культури, головного
управління (департаменту) з гуманітарних питань облвиконкому відповідно
до чинного законодавства.

При музеї діє з правом дорадчого органу науково-методична рада, в яку
мають право входити крім директора також представники місцевих наукових
закладів громадських організацій. Склад науково-методичної Ради
затверджується за представленням музею управлінню культури, якому він
підпорядковується.

При музеї діє фондово-закупівельна комісія, функції якої визначені
спеціальними інструкціями.

Основними підрозділами музею є відділи, які очолюють завідуючі,
обов’язки яких визначені посадовими інструкціями.

Права і обов’язки працівників визначаються “Правилами внутрішнього
трудового розпорядку” та посадовими інструкціями.

Право на заняття вакантних посад заступник директора по науковій
частині, вченого секретаря, головного охоронця фондів і завідуючих
відділами визначаються існуючими кваліфікаційними вимогами.

Участь з трудового колективу з управлінні музею здійснюється згідно з
порядком, передбаченим законом про трудові колективи.

Законом про державне підприємство та іншими діючими актами. Основною
формою здійснення повноважень трудового колективу музею є загальні збори
колективу, на які виносяться основні питання виробничої діяльності,
соціального розвитку колективу, організація різних форм комерційної
діяльності музею. Рішення загальних зборів трудового колективу
вважаються прийнятими, якщо за нього проголосувало більше половини
присутніх на них. Воно носить дорадчий характер.

Установа підпорядкована головному управлінню культури та туризму
Івано-Франківській ОДА. Директор музею має двох заступників: заступник
директора по організаційній частині і заступник директора по
організаційній частині і заступник директора по господарській частині.

Музей має два філіали, які працюють на правах окремих музеїв (Косівський
музей і музей Писанки). Фінансову діяльність здійснює головний
бухгалтер, в його підпорядкуванні знаходиться провідний економіст та
старший касир. В підпорядкуванні старшого касира є ще два касира.

Установа подає в податкову адміністрацію міста відповідно у всі фонди
щоквартальні звіти нарахуванню та утриманню податкового податку з
заробітної плати працівників (ф. 8 ДР).

Що два роки музей перевіряється органами контрольно-ревізійного
управління і відповідно усіма фондами.

Звіт про нарахування заробітної плати здається у відділ статистики
щомісячно.

Середня чисельність працівників – 7 штатні одиниці.

Головний бухгалтер працює за комп’ютером, в програмі 1С “Бухгалтерія”.
Всі звіти робляться за рахунок машинної обробки.

Кошторисом на 2005 рік передбачено видатків з бюджету в сумі 746700
гривень профінансовано 715206 гривень. Заборгованість по заробітній
платі та інших соціальних виплатах немає.

Реструктуризованої заборгованості по установах немає.

Будь-який по взаємозаліком не проводилось.

Розбіжностей між даними різних форм звітності, а також між показниками
звітності на кінець 2004 року і початок 2005 року немає.

Штрафи по бюджету не сплачувалися.

Коштів на виконання окремих доручень, благодійних внесків, грантів та
дарунків протягом 2005 року не стримувалось.

Поточних рахунків в установах банків немає.

2.2. Формування облікової політики музею.

Облікова політика бюджетної установи – це сукупність визначених в межах
чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються
бюджетною установою для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика в бюджетних установах базується на основних принципах
бухгалтерського обліку, яких бюджетні установи повинні дотримуватися при
веденні рахунків і складанні фінансової звітності.

Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову
звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в
бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з
перерахування її за курсом Національного банку України на дату
здійснення операції або складання звітності. Операції повинні бути
відображені в обліку в тому звітному періоді, в якому вони були
здійснені.

Облікова політика щодо методів оцінки, обліку і контролю активних та
пасивних операцій ґрунтується на відповідних нормативних документах.
Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів,
якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Оцінка – це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової
звітності мають визнаватися й обліковуватися у балансі та фінансовому
звіті.

Активи і зобов’язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання
чи виникнення (за первісною або поточною вартістю).

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на
показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані із
зазначенням їх причин і змін. Не вважається зміною в обліковій політиці:

– нова облікова політика щодо операцій, які не с суттєвими;

– нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від
попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх
виникнення.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної
звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі
нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які
покладено обов’язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це
дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за
єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність
облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з
конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для
нього форми ведення обліку.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність
прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво
бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те
законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого – як сукупність
конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського
обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і
особливостей господарської діяльності.

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори:
форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид
економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової
роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури
продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою,
наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства
ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне
забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень
забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови
організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його
керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням
з обов’язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів
побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання
фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської
служби.

Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової
політики. Підприємство самостійно визначає параметри та напрями
облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему
регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення
інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з
урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології
обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку
звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників
на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила
документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову
систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на
окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені
підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним
включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і
головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить
успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського
обліку підприємства, має певні обов’язки, зокрема забезпечує дотримання
на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського
обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і
статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на
рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь
в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат
від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує
перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою
чергу керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами
бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного
висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та
відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою,
історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та
періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової
політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується
підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися
незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).
Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв’язку зі змінами в
законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку
або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо
такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній
записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє
поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку
забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня
реєстрації підприємства до його ліквідації. Успішне ведення
бухгалтерського обліку на підприємстві великого мірою залежить від здало
вибраної форми обліку та належної організації роботи бухгалтерії як
структурного підрозділу підприємства. Організаційна форма побудови
обліку на підприємстві визначається його особливостями, територіальним
розміщенням його структурних підрозділів, системою управління, рівнем
самостійності структурних підрозділів, чинною системою контролю та
звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах
та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій
у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і
звітності покладається за Законом на керівника (власника) підприємства.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно
обирає форми його організації. Керівник підприємства залежно від
розмірів підприємства, його організаційної структури, системи
управління, обсягів роботи може:

– створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;

– ввести до штату підприємства посаду бухгалтера;

– користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, котрий займається підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи;

– вести бухгалтерський облік на договірних засадах з централізованою
бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– вести бухгалтерський облік та .складати звітність особисто, якщо
підприємство не зобов’язане оприлюднювати свою звітність.

Бухгалтерія як структурний підрозділ підприємства – складова
адміністрації тісно взаємопов’язана з усіма виробничими підрозділами і
службами підприємства. Взаємовідносини бухгалтерії з оперативно
відокремленими підрозділами підприємства полягають у тому, що перша
отримує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, у свою
чергу, забезпечує їх економічною інформацією про результати їхньої
роботи. Характер цих взаємовідносин визначає організацію бухгалтерського
обліку, яка може бути централізованою або децентралізованою.
Застосування централізованої організації бухгалтерського обліку залежить
від конкретних умов роботи окремих підприємств або об’єднань, ступеня їх
оперативної самостійності та організаційно-територіальної
відокремленості.

Централізована організація бухгалтерського обліку передбачає створення
на підприємстві єдиного облікового центру, який здійснює весь обліковий
процес – центральної бухгалтерії. При цьому документування здійснених
операцій проводиться у відповідних господарських підрозділах у
встановлені графіком документообороту терміни, ці документи надходять у
центральну бухгалтерію, де після ретельної перевірки та обробки стають
підставою для ведення синтетичного та аналітичного обліку. Центральна
бухгалтерія наприкінці звітного періоду за даними синтетичного й
аналітичного обліку складає баланс та інші форми фінансової та
статистичної звітності. Така організація бухгалтерського обліку набула
поширення на порівняно невеликих підприємствах з компактним розміщенням
підрозділів. Вона має низку переваг і недоліків. До переваг можна
віднести, зокрема, те, що ефективно використовуються професійний
потенціал облікового персоналу, обчислювальна техніка в умовах АРМ,
забезпечуються своєчасність та якісне складання звітності. Серед
істотних недоліків – відірваність контролю за місцем здійснення
документування операцій, недостатність інформаційного забезпечення
керівників середньої ланки під час прийняття відповідних рішень або
здійснення поточного контролю діяльності структурного підрозділу.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є
правильний вибір форми організації, що передбачена Законом, а також
встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка б найбільше
відповідала конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність
облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягів
облікових і контрольних робіт, системи управління,
організаційно-територіальної відокремленості. Слід ураховувати специфіку
підприємства, наявність облікових кадрів та рівень їхньої кваліфікації і
досвід роботи на кожному підприємстві. Головний бухгалтер визначає
структуру облікового апарату та розподіл обов’язків між окремими
працівниками.

Структура облікового апарату тісно пов’язана з розподілом обов’язків між
конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового
працівника, його обов’язки, відповідальність і права визначаються
службовими характеристиками та посадовими інструкціями. Це дає змогу
уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для
злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання
своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб
управління підприємством. Розподіл обов’язків між конкретними
виконавцями є прерогативою головного бухгалтера, якого призначає на
посаду і звільняє з посади власник (керівник) підприємства. За
функціональними обов’язками працівники, зайняті обліком і звітністю,
підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником
підприємства за погодженням головного бухгалтера. Він встановлює для
кожного облікового працівника службові обов’язки і контролює їх
виконання.

За умови сформованої структури бухгалтерського апарату підприємства та
розподілу обов’язків між окремими його працівниками організовується
документооборот, тобто шлях проходження документа від його складання до
здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення
документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники
контролює, коли і кому передає, наступне використання документа. Графік
документообороту затверджується головним бухгалтером, який і здійснює
контроль за його дотриманням.

Залежно від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової
інформації, рівня її автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів
головний бухгалтер обирає доцільну форму ведення бухгалтерського обліку,
яка забезпечувала б ефективне здійснення облікового процесу з
мінімальними витратами.

Завершальним етапом організації бухгалтерського обліку є встановлення
складу й обсягу оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності
відповідно до строків подання.

Отже, зважена та обґрунтована система заходів з організації
бухгалтерського обліку і проведення облікової політики має гарантувати
своєчасне та повне інформаційне забезпечення внутрішніх і зовнішніх
користувачів.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або
розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний
наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік
прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію
вимагається Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні”.

Наказ про облікову політику – це документ внутрішнього користування,
який підписують особи, що мають право першого та другого підпису
(традиційно – керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При
складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру,
необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма
власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку
підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам
наказ має повно відображати особливості організації та ведення
бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та
зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом поточного року не
допускається. Цю принципову норму регламентує чинний Закон. Будь-яка
зміна положень облікової політики має бути обґрунтована і відображена у
пояснювальній записці до річного звіту підприємства.

Похожие записи