Коломийська школа №9. Історія і сучасність (науковий реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2072
Скачать документ

Науковий реферат з краєзнавства

на тему:

Коломийська школа №9. Історія і сучасність

* * *

Лунає дзвінок…

І перший вчитель

Веде у клас своїх діток.

І в цю хвилину урочисту

Почнеться перший твій урок.

Портфель, книжки і зошит чистий,

Дитячий галас навкруги.

До знань доріжечку тернисту

Ніколи не забудем ми.

Бойчук Христина, випускниця 2005 року

* * *

Рідну школу я люблю,

Кожен день сюди спішу,

В ній прекрасні вчителі –

Мудрі, щедрі, дорогі.

Моя школа, наче казка,

Хочеш вчитися в ній –

Будь ласка!

Грищук Наталія, випускниця 2003 року

* * *

Вчителі нам допоможуть

Вибрать вірний шлях життя,

Щоб здійснились наші мрії.

Щоб поринуть в майбуття.

Мурченко Олена, учениця 11-А класу

Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9 з поглибленим
вивченням англійської мови.

Школа заснована 1 листопада 1945 року.

В 1944-1945 навчальному році в Коломиї була одна російська школа №12.
Директором працював Калиновський Володимир Михайлович, завучем – Шимко
Любов Єдуардівна. Навчалось у школі 186 учнів.

1 листопада 1945 року СШ № 12 розділилася на дві школи: СШ№ 8, в якій
навчалося 286 дівчат, і неповну чоловічу школу № 9, в якій навчалося 212
хлопців.

Першим директором цього навчального закладу була Шимко Любов Єдуардівна.
У школі працювало 17 педагогів.

Основне приміщення СШ№9, від дня заснування й до 1955р.,
знаходилося на проспекті Лесі Українки (колишня вул. Кірова, 43, нині
стомат-поліклініка).

Франка,6 (колишня вул. Чкалова, нині військкомат). Там же у дворі
збудовано в 1958 році спортзал, а в 1961 році – шкільні майстерні.

Від 1 вересня 1961року і до сьогоднішнього дня школярі навчаються в
будинку колишнього міськвиконкому на вул. Драгоманова, 1 (колишня вул.
Толстого).

У 1950р. зі стін школи було випущено перших 16 випускників.

Від 1951 року директором школи стає Грайф Яков Ізрайлович – пристрастний
ентузіаст шкільної справи, натхненник нових ідей, справжній учитель
учителів.

Разом з ним працювали його заступники з навчальної роботи Полякова Ф.М.,
Сосновська І.О., Сурков B.I.

Окрім вивчення основ наук у школі від 1956 року було введено виробниче
навчання, учні опановували слюсарну, токарну, швейну та ткацьку справи.

В 1972 -73 роках школа перейшла на кабінетну систему. Кращі кабінети
школи – фізичний, хімічний, біологічний, кабінети математики, історії та
географії.

Тоді ж запрацювала і шкільна їдальня на 120 місць. Завдяки своїм
традиціям і досягненням, школа стає відомою в області і республіці.

Чималий вклад у розбудову школи, примноження її славних традицій внесли
і наступні керівники, колишні випускники школи Козлов С. І. та Султанов
Ю.І.

Від 1977року до 1983 у школі працювало 50 педагогів. Заступниками
директора були Адамова Л.В.. Сурков В.І.. Буличева Л.М., Гончаренко Л.І.

Від 1983р. біля керма школи в часи перебудови та становлення
незалежності нашої держави став Василь Михайлович Перцович, а його
заступниками ВдовшаОА., Дубяга Г.К., Сідор Р.В.

Від 2000 року школу очолює Лариса Олексіївна Іваськів, випускниця школи
1971 року.

Її заступниками працюють Гавука Н.І., Бедзюк Г.В., Дмитрук У.М.

Педагогічний колектив школи від моменту її заснування і до наших днів
відзначався високою професійною майстерністю, працелюбністю, відданістю
шкільним традиціям, педагогічним новаціям. Плідно трудяться у школі наші
ветерани Гончаренко Л.І., Дубовецька В.І., Вдовіна O.A., Дубяга Г.К.,
МатвієвсьКий Г.П., Лаінпин A.C.

Поруч з ними набувають педагогічної майстерності БілейчукД.М., Романик
Б.Ю., Гулик Л.М., Щеняєва Н.М., Косован М.І., Трохимчук О.В., Йолкіна
Н.В., Філійович І.Б., Лютник Г.Б., Бонарєва С.О., Косован Є.К., Цапурак
Т.С.

В школі працюють її випускники Юрченко Н.Р. Щоголь Л.М., ВарвароваС.Є.,
Роздайбіда С.Ф., Дяків Б.А., Бойчук Т.А., Прокоф’єва І.В., Іваськів Р.
М., Дячук М.П., Тютюнков С.О.

Від 90-х років у школі введено посаду практичного психолога, яку обіймає
Матейчук О.В.

Серед учителів 17 відмінників освіти України, новатори державних нар
огород. Школа пишається своїми заслуженими вчителями Шимко Л. Є.
Шашкіною М.М., Сурковою М.Г., вчителями-методистами та старшими
учителями: Іваськів Л.О., Курко Г.П., Білейчук Д.М., Цубік В.М.. Кравчук
В.М. Вдовиною О.А., Дуб ягою Г.К., Дубовицькою, Гончаренко Л.І.,
Перцович В.М., Якуб’як Г.В., Лєвашовою М.В., Гулик Л.М., Чубак Г.В.,
Щоголь Л.М., Небесною Н.Р., Качуром Г.Л., Баб’юк Н.Є.

(Заслужені вчителі)

Довгий час художньою самодіяльністю школи керував композитор і поет
Циганков Д.Д., Меморіальна дошка, якого встановлена на фасадній стіні
школи в травні 2005 року за сприянням учнівського парламенту школи та
доброчинців.

А зараз у школі лунає баян Віблого М.Г.

Визнаними майстрами позакласної виховної роботи у свій час були
Будовецьа В.І., Козлоа С.Л., Єрмакова С.С., Макарова С.Й., Бокар’єва
С.О. Філійович І.Б. Іваськів Л.О., Бабенко І.М., Щенчєла Н.М.

Школа пишається своїми випускниками. Серед них:

Кабузан В. -доктор історичних наук

Молчанов О, -кандидат технічних наук

Єрьоменко В. – інженер-випробувач

Єрьоменко А. – директор СШ № 8

Артюхов В, — кандидат технічних наук

Лапін О. – кандидат технічних наук

Перепьолкін П. – доктор хімічних наук

Лисенюк В. – науковець-геронтолог

Цугалевич Л. – доктор наук

Кобилянська А. — заслужена артистка України

Ткачук С, – заслужений працівник культури України

Кіращук Н. – доктор економічних наук

Тройська Н. – член Спілки художників України

Нагайцеви Анатолій і Сергій – науковці (США)

Гасій В. – олімпійський чемпіон та багато інших.

2005 рік. 60-річчя школи

До цієї дати школа підійшла з новими здобутками у навчанні і спорті.
Переможцями і призерами предметних олімпіад її і III етапів стали Мішина
І.(9-Б кл.), Качур В. (10-А кл.), Яворська Н.(8-А кл.), Василюк Т.(11-Б
кл.), Мараренко Д. (9-Б кл.), Кравчук О.(10-Б кл.), Павліченко О.(9-Б
кл.). Ферлей Х.(11-Б кл.), Шаля О. (11-Б кл), Козолій М.(8-А кл.), Жилак
В.(8-А кл.), Павлюк Р.(8-А кл.), Ткачук А. (7-А кл.), Мурченко О. (10-А
кл.), Геник Ю. (7-А кл.), Коновалова В. (11-А кл.), Ясінська В. (8-А
кл.). Визнана випускником року і одержала іменну стипендію Героя
України, депутата обласної ради Василя Ткачука учениця 11-Б класу
Василюк Тетяна. Спортивну славу школи примножили учні Ткачук Анастасія
(8-А кл.), Стрихар Ігор (10-Бкл.), Бойчук Роман (4-А кл.),збірна команда
футболістів, випускники школи Іллюк Анатолій, Іванов Олег, Коптюх Ліля,
Бєлов Олександр…

У Києві, у вищому училищі фізичного виховання, відбувся ІV Міжнародний
турнір з вільної боротьби, присвячений пам’яті національного героя
України Степана Бандери. Коломию представляли три спортсмени і один із
них Юрій Семенюк (ЗОШ №9) – третє місце, які стали призерами цих
змагань.

Випускниця ЗОШ № 9 Алла Кобилянська – співачка, засл. артистка України.

Найчастіше сівачка працює з композитором Мар’яном Гаденком (пісня
“Зорепад”, “Із голосу скрипки”) і Олександром Злотником (пісні
“Розірваний шлюб”, “Пробач мені”). А улюбленим твором репертуару Алла
вважає твором композитора Остапа Гавриша “Несу свій хрест”, також брала
вона участь у концертній програмі пам’яті Назарія Ярчука “Із голосу
скрипки”, який відбувся в палаці “Україна” м. Києва. І так багато можна
писати.

З гордістю відзначаємо, що за роки свого існування школа зробила 55
випусків, це біля 6000 учнів. Школа пишається кожним з них, зичить їм
доброго здоров’я, особистого щастя, добробуту і завжди рада їх бачити та
вітати в рідних стінах.

В ЗОШ № 9 також вчилася моя мама, котра гордиться тим, що вчилася в цій
школі.

Першим директором храму наук, його провідною зіркою стала талановитий
педагог і організатор, учителька російської мови і літератури Любов
Едуардівна Шимко, директор школи від 1945- 1951рр.

Допомагали її енергію уміння знайти ключик до дитячих душ, ще
сімнадцять педагогів, серед яких і вчителька початкових класів, а згодом
– російської мови і літератури Т.Говорухіна. Вона однією з перших
нагороджена значком “Відмінник народної освіти УРСР”.

Її директорство припало на важкі післявоєнні роки, соли в школі не було
електрики й у класах світили гасові тампи, бракувало палива, дрова
заготовляли вчителі на чолі 5 директором. Це були нелегкі часи.

60 р. минуло відтоді. Нелегкими були вони. Не вистачало палива, меблів,
унаочнення…

Підручників, як і зошитів не вистачало, бібліотека була бідна.
Підручниками учні були забезпечені всього на 30% на одну навчальну
чверть кожній дитині видавали лише по вісім зошитів. Але це не заважало
вчителям сумлінно виконувати свою роботу. А учня – навчатися.

Але Любов Едуардівна, за професією вчитель російської літератури,
приносила до класу свої власні книжки. Вона читала дітям так, що в класі
стояла тиша. А в дитячих очах мерехкотіли сльози, коли лунали рядки з
“Лицарі” Лермонтова чи рядки з “Ты помнишь, Алёша, дороги Смоленщины”
Симонова. А скільки звучало різних інсценізацій байок Крилова, народних
казок. Саме тоді покладено початки літературних віталень.

Вже від 1970 р. школа готувала водіїв-професіоналів. Того ж року введено
й вивчення вже від першого класу англійської мови.

Протягом багатьох років шефом школи був Коломийський завод “Сільмаш”,
який надавав велику допомогу в створенні матеріально-технічної бази
школи, оформленні навчальних кабінетів у провадженні, туристичних
поїздок. Н абазі заводу був створений табір праці і відпочинку ,
проводили спільні вечори, змагання, конкурси, свята “День
машинобудівника”, “Ну-мо, хлопці”, “Ну-мо, дівчата”.

Окрім навчальних процесів, дбати тут і про матеріальну базу. Наприклад,
якщо 1956 році шкільна бібліотека нараховувала 900 книг, то вже за
якийсь час кількість книг зросла у декілька разів. Звилися нові
кабінети: хімії, фізики, біології, музики, домоводства, іноземних мов;
обладнано кабінет технічних засобів, де можна було знайти кіноапарат з
кінопроектором, будь-яку потрібну дрібничку. А коли в 1972-73 роках
школа перейшла на кабінетну систему в старших класах, тут були обладнані
ще й кабінети української і російської мов та літератури.

Із введенням на початку сімдесятих років вивчення початкової військової
підготовки створено кабінет військової справи. Тоді ж запрацювала й
шкільна їдальня на 120 місць.

Але праця директора вимагала чимало часу на адміністративні папери.
Вдома ж чекала єдина і улюблена х донька Зоя, яка хотіла спілкуватися з
матусею, слухати казки та пісні. Ось чому Любов Едуардівна вирішує
залишити посаду керівника школи і залишиться просто вчителем. І вона
була Вчителем з великої літери, яка виховала на прикладах російської і
зарубіжної літератури не одне покоління, для якого книга стала дорогою
на все життя.

Виходячи на пенсію, Любов Едуардівна обіцяла навідуватись до школи,
допомагати в усьому, ділитись досвідом. Але тяжко захворіла й рано пішла
з життя. В пам’яті своїх колег і учнів – випускників вона назавжди
залишиться як добрий друг, порадниця, чудовий Вчитель.

Великий тягар зміцненні матеріальної баз школи ліг на плечі н ступного
керівника Яків Ізраїловий Грайф, директор школи від 1951-1977рр., який
обіймаючи ю посаду протягом двадцяти шести років дбав не тільки про
міцні й ґрунтовні знання учнів, а й про оснащення навчальних кабінетів
за останнім словом педагогічної думки. І як вдячність за копітку працю –
нагорода, орден Трудового Червоно прапора у 1972 р. Це був великий
Педагог, Учитель від Бога, друг, у повному розумінні цього слова.

Ae

AE

?

o

8

l

?

AE

o

T ` ? Ae u ,

t

?????$??$????? ? A Ae o u *

,

r

t

v

Nної людини, бо й сам був людиною творчою, жив багатим духовним життям і
допомагав зростати вчителям та учням. Тоді в школі працювали різні
гуртки, а на предметних олімпіадах та оглядах художньої самодіяльності
школа займала перші місця. У роботі колективу враховувався досвід
педагогів – новаторів. Він домігся того, щоб у навчальний процес було
введено автосправу. І після закінчення школи учні одержували права
водія. А базові підприємства “СільманІ” та швейна фабрика давали учням
професії токаря і швеї. Великі зусилля приклав до будівництва їдальні,
спортзалу, майстерень… Кабінети оснащувалися технічними засобами
навчання. СШ № 9 єдина в місті була готова до початку навчального року
ще у червні.

За його ініціативою запроваджено, і це стало традицією, свято “За
честь школи”. Він дуже любив і шанував традиції школи, а їх було немало.
На свята приїздило багато гостей з усієї України та інших республік
колишнього Союзу.

Був прекрасним сім’янином, люблячим батьком, добрим дідусем. Здібний
організатор, активний громадський діяч, був добрим порадником, щирим
товаришем і приятелем. Кожен коломиянин його глибоко поважав і з
гордістю казав: “Наш Грайф”.

Франківську, Києві…

І тому не дивно, коли домовину з його тілом встановили перед школою, то
плакали не лише учні школи й учителі, які глибоко його любили й
поважали, але й жителі міста, всі, хто його знав, хто хоч раз з ним
спілкувався, хто чув про цю Людину, про цього Педагога.

Чималий вклад у розбудову школи, примноження її славних традицій вніс
наступний керівник, колишній випускник школи №9 Сергій Іванович Козлов.
Був директором з 1977р. – 1980 року.

Сьогодні всі знають Сергія Козлова в місті и за його межами, як
керівника народного театру поезії “Орфей” і як директора школи, основним
акцентом у роботі якого було – виховання справжньої людини. А це, вважав
він, можна зробити через виховання таланту, який є у кожного. Ось чому
за час його директорства в школі з’явилися клуби за інтересами, трудові
учнівські бригади, літні табори праці та відпочинку.

Будучи сам закоханий у літературу, класичну музику, добре розуміючи
живопис, директор все робив, щоб ці здібності розвивалися і в учнів. Це
він відкрив Геннадія Ткаченка, який є лауреатом Всесоюзних і російських
конкурсів естради в жанрі гумору, його вихованці Олег Арван та Ігор
Яковенко (музиканти і співаки), Алла Авер’янова – Кобилянська, заслужена
артистка України, Андрій Шпак, художник (на жаль, рано пішов з життя і
не встиг завоювати звань).

За час керівництва Сергія Івановича діяв клуб вихідного дня. Що казати,
не всім це подобалось, проте своїм прикладом він надихнув колектив на
педагогічні подвиги.

Свої зусилля він спрямовував на вдосконалення навчально – виховного
процесу та на пошук ефективних шляхів щодо оновлення змісту освіти, на
забезпечення умов для гармонійного розвитку учнів. Козлов, будучи
вихованцем Якова Ізраїловича Грайфа, продовжував ‘ шкільні традиції. Під
його керівництвом працював шкільний радіовузол, який транслював цікаві
тематичні передачі.

Разом із батьківським комітетом, громадськими організаціями і трудовими
колективами направляв роботу на підвищення якості знань і рівня
виховання свідомого громадянина країни. Культура спілкування,
порядність, відвертість і щирість у стосунках з колегами – таким увійшов
в історію школи Сергій Іванович.

Юрій Ібрагімович Султанов. Також колишній учень ЗОШ №9, а потім директор
школи від 1980-1983 рр.

Енергійний, молодий, з досвідом методичної роботи, Юрій Султанов прийшов
у школу з великим бажанням унести інновації до навчальне – виховної
роботи.

Як випускник школи, зберігав і продовжував шкільні традиції: свято “За
честь школи”, зустрічі з випускниками, трудові табори, робота
драмгуртка, інструментального ансамблю.

Своїм завданням ставив направлення роботи педколективу на’ підвищення
якості навчання, на поліпшення трудового і морального виховання
підростаючого покоління, викорінення формалізму в оцінці результатів
праці вчителів, посилення зв’язку школи з життям.

Він започаткував навчання шестиліток. Створив ідеальні умови для них –
ігротеки, сон, харчування. Чимало зусиль приділяв документації щодо
добудови класів і школи. На високому рівні поставлено роботу
батьківського комітету, проводилися цікаві лекторії для батьків. У школі
працювало 9 груп продовженого дня, де всі учні одержували гаряче
харчування.

Школа виконувала план набору учнів в профтехучилища на будівничі
професії.

Значна робота здійснювалася із запровадження передового досвіду
вчителів. Педагоги Поліна Проскуріна та Марія Шашкіна (заслужена
вчителька) славилися на всю Україну.

Юрій Султанов збагатив кабінет своїх заступників методичною літературою
з оптимізації навчально -виховного процесу. Школу прикрашали стенди, в
яких висвітлювався передовий досвід та поради щодо вдосконалення
майстерності педагогів. Проводилися методичні тижні. Працювали клуби
“Факел”, “Час”, учнівські організації… На обліку в дитячій кімнаті
міліції в той час не було поставлено жодного учня.

Доля розпорядилась так, що представник славного східного народу після
закінчення Азербайджанського університету в Баку, працював у Коломиї й
районі вчителем, заступником директора, директором, завідувачем
методичного кабінету, викладачем педучилища, а після захисту дисертації
в Івано -Франківському педінституті, виховав не одне покоління мовників.

Юрій Султанов – автор окремих розділів сучасних шкільних підручників із
зарубіжної літератури, наукових публікацій, лауреат І премії
Всеукраїнського конкурсу науково-методичних досліджень. Окрім того, Юрій
Ібрагімович писав вірші і є автором багатьох поетичних збірок.

Чудесний вечір поезії колишнього учня і директора відбулося в
Коломийській ЗОШ №9. Від був присвячений виходу першої книжки віршів
Юрія Султанова – доцента кафедри світової літератури Прикарпатського
університету ім. В.Стефаника, кандидата педагогічних наук, який ніколи
не забував Коломию і свою альфаметр.

Юрій Ібрагімович був зворушений увагою до його наукової та поетичної
праці, розповів про себе, свої творчі задуми, ознайомив з новими книгами
з зарубіжної літератури, які видав, подарував друге число журналу
“Зарубіжна література в навчальних закладах”, де він є членом
редколегії, тому подбав, щоб тут надрукували свої дослідження коломияни,
а також підписав багатьом свою збірку “Алхимия виртуальных игр”, коли
його оголосили лауреатом премії “Світослав” літературного товариства
“Плин”.

Василь Михайлович Перцович, директор школи від 1983-2000 р. Упродовж 17
років був біля керма школи в часи перебудови та становлення незалежності
нашої держави.

Василь Михайлович – людина розважлива, спокійна, скромна, стримана,
тактовна. У спілкуванні з учителями він підходив до кожного з
урахуванням характеру, проявляв співчуття до колег, а іноді підтримував
усмішкою та жартом.

Моя мама пригадала що коли вона вчилася школі 5-6 клас, їхня вчителька
з географії захворіла Василь Михайлович замінив її. І коли він почав
питати учнів (а вони не підготувались до уроків), то не ставив їм
двійки, а в кут, щоб потім виправити на наступник раз. Він давав шанс
учням.

Завданням своїм ставив формування цінностей загальнолюдської моралі,
виховання відповідальної поведінки учнів, особистісних якостей: волі,
наполегливості в навчанні, залучення учнів до активної роботи шкільної
родини. Вимагав від учителів бачити в кожній дитині людину, виявляти
позитивні риси характеру у підлітка, любити і поважати учня. Школа
продовжувала традиції єдності навчання і виховання.

За його керівництва у школі почав працювати клуб “Берегиня”, на
засіданнях якого учні поглиблювали знання про народні традиції, звичаї
та обряди. Проводилися яскраві Шевченківські дні традиційне свято “За
честь школи”, спортивні змагання та вечорниці. Велику увагу приділяв
роботі з батьками .

Багато зусиль, здоров’я і терпіння доклав Василь Михайлович, щоб
добудувати класи, заасфальтувати подвір’я школи, де тепер проходять
шкільні лінійки і свята.

Після проголошення незалежності України, Василь Михайлович організував
поїздку учнів та вчителів у Донецьку область для пропагування
незалежності України та обміну досвідом роботи з колегами Краснодонських
шкіл. Учні та вчителі СШ №9 виступали , там з українськими піснями й
танцями, їх радо вітали на сході України.

Василь Перцович робив усе для того, щоб навчальний процес був на
високому рівні, а виховання в школі мало патріотичний характер.

Чуйний, скромний, тактовний – таким був директор СШ №9 Василь Михайлович
Перцович.

Лариса Олексіївна Іваськів, директор школи від 2000 року.

Лариса Олексіївна сьогодні в місті єдина жінка, яка очолює заклад.

Вона берегиня род, як талісман, молода, елегантна, чарівна та вродлива,
до речі, теж випускниця нашої школи №9. Вона мудрий і здібний керівник,
вимоглива до себе й до інших, її кредо – чесна, обов’язкова, ретельна,
нелегка праця на благо людей, на благо дітей. Це керівник, після
спілкування з яким у тебе наче виростають крила і ти хочеш зробити все
якнайкраще. Мимоволі виникає думка, що багато чого залежить від
особистості.

Лариса Олексіївна щ з дитинства мріяла про фах учителя. Мама її
викладала українську, батько – музику. А ще приваблював її театр, сцена.
Її перша роль Корми Фансі у п’єсі Ярослава Галана “Під золотим орлом”,
яка дістала найвищу оцінку на республіканському конкурсі самодіяльних
драматичних колективів. Правда, вчилася у фінансовому інституті, але ж
доля привела п. Ларису в шкільні класи. Викладала трудове навчання, вела
факультатив з ринкової економіки. Відразу вступила у Тернопільський
педінститут. Учитель, заступник директора школи з виховної роботи,
десятки складених сценаріїв для заходів школи, міста, області, директор
навчального закладу. Останнє призначення було для неї несподіванкою, але
– приємною. Має директор чудове оточення педагогів.

Лариса Олексіївна приділяє особливу увагу учнівському самоврядуванню.
Ввела чи мало нового, відновила старі традиції школи. Учком перетворила
в ради, а потім в учнівський парламент, ввела дні дублена,
самоврядування, відновила КВК, учні почали брати участь у міському та
обласному конкурсах ерудитів “Що? Де? Коли?”, де перемагали навіть у
студентів. Організовувала зустрічі з відомими людьми – поетами й
композиторами Коломийщиини, традиційними стали вечори пам’яті Володимира
Івасюка, Назарія Яремчика та воїнів-афганців.

Директорство Лариса Олексіївна прийняла в нелегкий для країни час,
зменшилися фінансові надходження для шкіл, нерегулярно виплачували
зарплату вчителям. Тяжкий тягар ліг на її тендітні плечі — ремонт та
оснащення школи, придбання шкільного обладнання, наповнення необхідною
літературою бібліотеки, оформлення за сучасними вимогами вчительської,
виготовлення нових стендів. Але все робилося й робиться вчасно. Бо
директор уміє дипломатично домовитися і з батьками, і з доброчинцями.
Допомагають упоратися з труднощами здобуті знання у двох вищих
навчальних закладах – фінансовому та педагогічному.

Лариса Іваськів – людина творча, високої відповідальності, запальна,
енергійна і, водночас, ввічлива та доброзичлива. Ця жінка – велика
патріотка своєї школи, міста Коломиї, та Батьківщини.

Педагогічний колектив 9-ї школи відзначався не лише працелюбністю,
високою професійною майстерністю та дружелюбністю. Але й своїми
традиціями які зберіг дотепер.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018