.

Коломийська гімназія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
366 2973
Скачать документ

Реферат з краєзнавства

Коломийська гімназія

ПЛАН

Заснуванні гімназії:

а) національність і віросповідування гімназистів;

б) матеріальна база;

в) гурткова робота.

Польський період:

а) справа виховання;

б) гурткова робота;

в) шкільні свята.

Радянський період:

а) перший післявоєнний навчальний рік;

б) СШ №1 в ІІ половині 40-х років”

в) виховна робота.

Відомі люди, що вчилися в гімназії.

Заснування гімназії.

Від часу революційних подій 1848 року громадськість Покуття домагалась у
Коломиї гімназії. Вже в 1849 році Коломийська окружна “руська Рада” під
керівництвом Миколи Верещинського. Що фінансував наклад “Русалки
Дністрової” внесла до уряду відношення. Яке підписало багато визначних
людей від Дністра до Чорногорки, підтвердила його також Коломийська
міська управа, в якій переважали українці на чолі з бургомістром
Дрималиком. Але уряд не задовольнив прохання громадськості Покуття,
виправдовуючи свою відмову нібито з бюджетних причин. Тільки в серпні
1861 року Віденське Міністерство освіти дало згоду на заснування в
Коломиї гімназії. В 1869 році ця школа була замінена на реальну
гімназію, а найвищою постановою від 25 серпня 1871 року перейменована на
цісарсько-королівську вищу реальну гімназію. 1 листопада 1861 року
відкрився в Коломиї 1 клас чотирикласової міської гімназії з латинською
мовою, як предметом навчання. Українською мовою викладалась релігія й
українська граматика. А всі інші предмети на німецькій мові.

До 1871 року гімназія поміщалась на міській площі недалеко церкви в
приватному, досить гарному будинку. З вересня 1871 року навчання
розпочалось в новому будинку по вулиці Міцкевича. Це приміщення місто
побудувало за рахунок свого бюджету. З 1 січня 1896 року міська управа
передала це будинок державі. В цьому ж будинку працювала чотири класова
народна школа з польською мовою викладання. В гімназії працювало три
вчителі: Теодор Білоус – директор, німець Григорій Гравель, поляк
Перкевич.

Незважаючи на німецьку мову викладання. гімназія мала український
характер. Т. Білоус організував при школі бібліотеку, придбав необхідні
навчальні посібники, а найбільшою його заслугою було батьківське
піклування про талановитих бідних селянських хлопців, яких сам вишукував
під час мандрівок по селах Покуття. В 1964-1865 навчальному році
гімназія мала 4 повні класи: 229 учнів, з них 125 українців, 86 поляків,
12 вірменів, 12 євреїв, які видавали себе тоді за німців.

У Галичині під Австрією з 1772 року до 1851 р. не з’явилося жодної
книжки українською мовою. Усі шкільні підручники були латинські або
німецькі, навіть закону Божого українські діти вчились вкупі з
латинниками. 1852 року у Відні вийшла державним накладом “Руська
читанка” Василя Ковальського, в 1854 році – “Хрестоматія
церковно-слов’янських і давньоруських” Якова Головацького. Шкільною
граматикою української мови була “Граматика руського язика” Якова
Головацького. Лише з деяких предметів учні мати право відповідати
по-українськи.

Після відходу Т.Білоуса Коломийська гімназія стала осередком польського
шовінізму, класових і національних суперечностей та боротьби між
шкільною молоддю. Польські вчителі разом з дирекцією вважали за потрібне
звільнитись від небажаних учнів з села, вже в 1868-1869 н.р. їх
кількість зменшилась на 60. Щоб утвердити перевагу учнів польської
національності, дирекція створює труднощі при вступі дітей з
українського середовища.

У 1878 р. директором гімназії був Каліст Кручковський. З 21 вчителя лише
четверо українці. В гімназії навчається 319 учнів і 7 екстернів, з них

поляків – 168

українців – 125

німців –1

євреїв – 25

Навчання в гімназії тривало 8 років. Викладали такі предмети: релігію,
латинь, польську, українську, німецьку, французьку та грецьку мови,
фізику, логіку, географію, історію, математику, природознавство,
психологію, співи, єврейську релігію. Латинської мови було 8-6 годин на
тиждень, а української 2-3.

У першому і другому класах вивчали читанку Партицького, 1 у третьому й
четвертому – старослов’янську та староруську за хрестоматією
Головацького. У сьомому та восьмому – українську літературу за
підручником Барвінського. При гімназії була бібліотека, де переважала
література польською та німецькою мовами. З української літератури були
повісті Федьковича, Нечуя-Левицького, “Кобзар” Т.Шевченка та інші.

Оплата за навчання в 1878 р. становила 2331 зл. Повністю звільнених від
оплати за навчання було 149, а 29 учнів сплачували половину суми.
Стипендію одержували 9 учнів. Стипендія в цілому на навчальний рік
дорівнювала 1285 зол. Р. Існував допоміжний фонд учням в сумі 1785
зол.р. Він складався з добровільних внесків учителів та громадян м.
Коломиї, з доходів за продані білети на концерти та з процентів від
грошей.

У восьмому класі на кінець навчального року було 9 учнів стаціонарних та
2 екстерни.

Кількість учнів-українців у наступних роках спадає. Якщо 1877-1878
навчальний рік учні української національності становили 39,1%
загальної кількості, то чотири роки пізніше в 1881-1882 н.р. це
відношення спало до 35,4%. Директором гімназії був тоді Емануїл Вольф.
Згідно зі звітом дирекції за цей н.р. в школі було 358 учнів, в тому
числі 201 поляк, 30 українців, 127 німців.

З половини 1880 року починається більший приплив до гімназії учнів з
села. Як видно з класних журналів за 1885 рік, до двох перших класів
прийнято45 українців, 41 поляк,14 євреїв. Тисне нездорова атмосфера яе
методів навчання. так і вихідного впливу вчителів. Ось що розповідає
Василь Стефаник, який вступив до першого класу Коломийської гімназії в
1883 році: “У великій залі першої класи польської гімназії в Коломиї ми,
селянські хлопців. Зайняли послідню лавку. Товариші наші в лакерованих
чобітках глузували з нас та насміхалися. Як же ж учитель німецької мови
сказав мені: “Іди мудю, свині пасти!” “То ціла класа зареготала, а
професор натуральної історії Вайгель бив мене тростиною по руках тому,
що я не міг досягнути образка з намальованою гієною, бо образок високо
причеплений, а я був ще малий. Потім цей учитель своїм прутом підоймив
сорочку, яка спадала верх штанців, і показав класі пояс мого голого
тіла. Класа ревла з утіхи, я вийшов зараз з класи і пішов на свою
квартиру”. А про методи навчання В.Стефаник, завершуючи свої спогади про
Коломию, пише: “Гімназія, крім формального навчання і ворожого
відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала”.

А) національність і віросповідування

У перших чотриьої навчальних роках в паралельних українських класах до
1896/97 н.р. включно всі учні були греко-католицького віросповідування,
української національності. Виняток становив один учень
римо-католицького віросповідування, польської національності. В 1889/90
н.р. навчалось 4 учні поляки, а в 1903/-4 н.р. один учень-поляк. В
наступних навчальних роках учнів польської національності в українській
гімназії вже не було.

Зате учні-українці ходили також і до польської гімназії. У 1900/01 н.р..
коли українська вже усамостійнилась, до польської їодили 42
греко-католики, але до української національності зараховували себе
тільки 17 учнів. Значно пізніше, в 1909/10 н.р., польську гімназію
відвідувало 56 греко-католиків, та українцями називалися лише 35 учнів.

Причина така. Незначна частина нестійкої інтелігенції, яка належала до
табору москвофілів, давала своїх синів до польської гімназії і з
ненависті до українців подавала своїх синів за поляків. Те саме робили
батьки кар’єристи, особливо з мішаного подружжя (батько українець, мати
полька), які готували своїх дітей до легкого просування вгору по
суспільній драбині.

А як було з учнями Мойсеєвого віросповідування? За весь час існування
української гімназії за австрійських часів лиш один зарахував себе до
єврейської національності. У 1910/11 н.р. українську гімназію
відвідувало 24, а в 1913/14 – 30 учнів Мойсеєвого відосповідування,
однак всі вони видавали себе за німців. Зате в 1909/10 н.р. Коломийську
польську гімназію на всіх учнів в школі 734 чоловік відвідували 322 учні
Мойсеєвого віросповідування, з них один зарахував себе до німців, а 321
– до польської національності.

Б) матеріальна база

Крім добрих учителів матеріальна база школи має вирішальне значення
засвоюванню програмного матеріалу з основ наук. Ще з перших років
існування паралельних класів при польській гімназії керівник
українських відділів, а пізніше директор самостійної української
гімназії разом з учительським колективом працювали над цим питанням.

З року в рік росла кількість навчальних посібників та експонатів в
окремих кабінетах. Якщо в 1892-18893 н.р. вчительської бібліотеки
куплено 72 твори в 102 томах та 7 журналів. В 1913-1914 н.р. в цій
бібліотеці нараховувалось вже 1335 творів в 2107 томах і 2900
екземплярів звітів дирекції гімназії та інших шкіл. Крім цього. За
пронумеровано 28 газет – 8 українських, 7 польських, 13 німецьких.

Бібліотека для учнів в 1892-1893 н.р., коли почав працювати перший
паралельний клас, одержала в дар 64 українські книжки. В 1893-1894 н.р.
куплено для цієї бібліотеки 32 книжки українською мовою.

В 1913-1ё914 н.р. учнівська бібліотека мала 978 творів в 1277 томах на
українській мові, 725 творів в 776 томах у польській мові та 620 творів
у 865 томах в німецькій мові. Крім цього, у відділі для бідних учнів
було куплених і подарованих 800 шкільних підручників.

В) Гурткова робота

Автор “нарису історії Коломийської гімназії від 1892/93 н.р. до 1911/12
н.р.” Никифор Даниш згадує, що з початком 1896/97 н.р. поважніші учны
(ІV паралельного класу заклали) “Тайний гурток для самоосвіти”. З
членських внесків закуплено 60 творів найновіших письменників і упрошено
кілька редакцій присилати свої газети “Діло”, “Буковина” та інші”. Збори
членів відбувалися щосуботи на квартирі одного з членів, пізніше раз в
місяць. Обговорювались звіти з прочитаних книжок. Влітку такі сходили
відбувалися в лугах над Прутом.

Тайним керівником гуртка в 1913/14 н.р. був учень VІ-б класу Михайло
Савчук. Кожен з гуртківців вибирав собі псевдонім і в списках фігурував
під придбаним прізвищем. Гуртківці збиралися на другому поверсі в
будинку, поруч з єврейською божницею по вулиці Пекарській. Читати і
обговорювати літературні, природничі а суспільноплітичні теми. Одного
разу запросили на збори представника якоїсь єврейської організації, який
досить цікаво розповів про розвиток суспільства, про ідею соціалізму…

Щоб відвернути молодь від таємних організацій, шкільні власті дозволили
створити в гімназіях наукові гуртки та читальні, яким допомагали і
заохочували учительські колективи. У другому півріччі 1907/08 н.р. в
Коломийській гімназії створено 3 гуртки – літературний, історичний та
природничий, які проявляли жваву діяльність. На загальних зборах члени
відповідного гуртка обирали голову, його заступника. Секретаря і
складали план роботи. Регулярно відбувалися сходини учнів, на яких
визначений гуртківець читав доповідь, після чого відбувалося її
обговорення. Опікуном гуртка був учитель відповідного предмету. Його
роль зводилася до участі звичайного члена гуртка.

Літературний гурток організувався в квітні 1908 року. Головою обрано
учня 7-го класу Петра Гродзинського. Опіунами були по черзі вчителі др.
Ярослав Гординський, Богдан Левицький (викладачі української
літератури), Михайло Роздольський та Михайло Лаврін (учитель німецької
мови).

Польський період

24 травня 1919 року Покуття зайняли румуно-боярські окупанти, а у
вересні того ж року змінили їх польські війська. Розпочалась нова ера в
житті українців Західної України – ера боротьби за права народу в усіх
сферах громадського життя.

Влітку 1920 року почулися від Дністра гуркоти гармат. Це Червона Армія,
розгромивши на Україні війська Пілсудського, зайняла Поділля і швидко
наближалась до Львова.

Та мрії українського народу про возз’єднанням з радянською Україною тоді
не здійснилися.

На західноукраїнських землях почала господарювати панська Польща,
політика якої спрямовувалася на повільне, але систематичне соціальне й
національне поневолення українського народу Західної України. Але як
довго на міжнародній арені точилася справа західноукраїнських земель,
Польща поводилась обережно.

Але польський уряд не визнав жодних рішень уряду ЗУНР в шкільних
справах, а взяв на своє фінансування лише ті школи, що були державні
перед розпадом Австрії.

У лютому 1921 року ліквідував Крайову шкільну раду у Львові, а замість
неї створив кураторію Львівської шкільної округи. В цій новій інституції
українське громадянство не мало своїх представників, внаслідок чого
українці не мали жодного впливу на вирішування шкільних справ державною
владою, особливо на розвиток українського державного шкільництва, 31
липня 1924 року ухвалено в польському сеймі шкільний “красовий закон”,
запропонований міністром Грабським про утраквізацію шкільництва, що ввів
в українських середніх школах навчання історії й географії Польщі
польською мовою та польське внутрішнє урядування. В початкових школах
одним розчерком пера замінено школи з українською мовою навчання на так
звані утраквістичні, де тільки українська мова, арифметика і
природознавство викладались рідною мовою, всі інші предмети – польською.
Міністр Грабський публічно заявив тоді, що “за 25 років не буде
українського питання в Польщі”. А через 15 років з приходом радянської
армії не стало польського питання в Західній Україні.

Першим більш-менш повноцінним навчальним роком за Польщі в Коломийській
українській гімназії був 1920/21 н.р. Розпочався він 15 вересня 1920
року, а закінчився 28 червня 1921 року.

Директором гімназії і з приходом панської Польщі був Прокіп Мостович,
викладач латинської мови. Прибули сюди й нові вчителі: Олекса Ковбуз –
учитель латинської, грецької, німецької та інших мов, випускник цієї ж
гімназії Іван Стражник, учитель математики і помічник директора, Юліан
Степанович Ковалів, учитель німецької й української мов, Іван Храпливий,
учитель латинської, грецької і української мов та стенографії в двох
відділах (український і німецький), пізніше довголітній помічник
директора, Маркіян Несільський (син колишнього директора гімназії),
контрактовий учитель фізкультури.

Вільно ручних рисунків і ручних робіт в І та ІІ класах навчав Степан
Михалюк. Співів у двох відділах в І-V класах 4 години тижнево з 1922
року навчав математик і фізик Роман Шипайло.

У школі відкрито 8 класів у 15 відділах. На початок навчального року тут
було 559 стаціонарних учнів і 245 екстернів (приватистів). Під час
навчального року вибуло 11 учнів (стаціонар) і 129 учнів екстернів, на
кінець навчального року залишилось 548 стаціоаристів і 116 екстернів.
Тоді гімназію відвідувало відносно багато учнів-євреїв (172
стаціонаристи і 51 екстерн). Більшість з них учились на відмінно.

Велика кількість екстерні (приватистів) у 1920/21 н.р. пояснюється тим,
що це були учні старші віком, яким нормальне навчання перервала перша
імперіалістична війна 1914/18 рр. та польсько-українська війна 1918/19
рр.

Матеріальна база гімназії, яка до війни була досить багатою внаслідок
воєнних подій і господарювання в шкільному будинку військових частин,
потерпіла чималі втрати. Планову відбудову бібліотек і кабінетів
відкладено до кращих часів.

Бібліотека для вчителів мала перед війною понад 1600 книжок, її
здекомплексували і залишилося менше 1000 томів.

Бібліотеку вчителів і учнів доручено впорядкувати і вести вчителю Юліану
Коваліву. При ньому нараховувалось 207 шкільних підручників для бідних
учнів, що не відповідало потребам. Географічно-історичні, фізикальний і
природничий кабінети здекомплектовані. Через брак фізкультурного залу
навчання фізкультури взимку відбувалось в одній з класних кімнат, а
влітку на гімназичному подвір’ї.

Коломийська польська гімназія. Яку очолював Станіслав Боронь, що в 1921
році була в стадії переходу на новий тип гімназії гуманістичний (з ІІІ
класу вивчалась латинська мова), а грецьку вже не вивчали). В І-V класах
введено навчання за новою програмою, а в ІV і VІІІ – за програмою
класичних гімназій. Тут було 459 стаціонарних і 59 приватних учнів.
Учнів-євреїв – 91 стаціонарист і 24 приватних. Вони прийняли польську
національність, як свою рідну.

Соціальний склад батьків учнів польської гімназії відмінний, як
українській гімназії того часу. Найбільше в школі батьків державних
урядовців (179), а селян тільки 29. В українській гімназії у тому часі
на 559 дітей селян було 241 стаціонарних і 65 приватистів, зате синів
кооператорів і купців було 139. Це явище пояснюється тим, що багато
української інтелігенції посвятило себе кооперативному рухові, а деяка
частина займалася приватним купецтвом, бо польський уряд не приймав
українців на державні посади.

Польській гімназії присвоєно ім’я короля Казимира Ягайловича на знак
того, що в 1484 році на Косаківських полях під Коломиєю цьому королеві
склав поклін волоський воєвода Стефан. Цим актом поляки хотіли за
маніфестувати, що Покуття, як вся Галичина, – це давні корінні польські
землі.

ЛІТЕРАТУРА:

Воло щук В.Д. “Коломийська гімназія”. Коломия 1997.

В.Костащук “нариси історії Коломийської гімназії”, 1970 р.

В.Повз. “Спомини про гімназійні часи 1935-3942 рр.” 1996 р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020