Калуш

Хто сьогодні в Україні не знає місто Калуш, що розкинулося на березі
річок Сівки і Лімниці — приток Дністра?..

З містом пов’язана боротьба славних синів і доньок України за її
незалежність. Серед них імена Богдана Хмельницького — гетьмана війська
Запорізького, о. Івана з Грабівки (Грабівського) та Семена Височана —
полковників, ватажків народного повстання, Дмитра Паліїва — сотника,
політичного і військового діяча, Миколи Саєвича — поручника УСС та
сотника УГА, Івана Сохацького — голови повітової організації
Українського народно-демократичного об’єднання, о. Андрія Бандери —
посла до парламенту ЗУНР у Станіславі, Степана Бандери — організатора та
провідника ОУН, Миколи Климишина — соратника Степана Бандери,
українського публіциста, політика, Михайла Кравціва — інженера,
громадського і політичного діяча, Івана Куровця — лікаря, громадського і
політичного діяча, Михайла Струтинського — журналіста, громадського і
політичного діяча.

Велику культурну спадщину для українського народу залишили про собі
митці, науковці, літератори, які народилися або пов’язали свою творчу
діяльність із Калушем.

Це — Іван Франко, видатний український письменник, учений, громадський
діяч, Антін Могильницький — літератор, посол до парламенту у Відні,
Григорій Смольський — видатний художник, Іван Рубчак, актор та співак
театру ім. М. Заньковецької у Львові, Богдан Рубчак — вчений, поет,
професор Іллінойського університету в Чикаго (США), Анна
Гуменілович-Йонкер, громадсько-політична діячка в Канаді, Михайло
Гуцуляк — педагог, директор торговельної школи в Калуші, Олесь Бабій —
письменник, літературознавець, Павло Ковжун — художник,
мистецтвознавець, громадський і політичний діяч, Михайло Козоріс —
письменник, юрист, Костянтина Малицька (літ. псевдонім Віра Лебедева,
Чайка Дністрова) — письменниця, перекладачка і педагог, Гнат Рожанський
— видавець першого «Кобзаря» в Галичині, популяризатор творчості Т.
Шевченка, Богдан Стебельський — літературознавець, критик і публіцист,
Микола Федюшко — літературознавець, критик, публіцист, Григорій
Цеглинський — просвітитель, культурний і громадський діяч, педагог,
драматург, Іван Белей — літературознавець, журналіст, перекладач. Силою
розуму, силою духу, силою рук сьогоднішніх калушан твориться нова
сторінка літопису нашого славного міста.

У 1988 році калушани активно включилися у процеси національного і
духовного відродження.

Поїздки концертно-агітаційних бригад із представниками товариства
«Просвіта», Народного Руху та новітніми політичними організаціями на
східні терени України зробили велику пропагандистську справу у здобутті
Незалежності. Пісні про національне відродження та визвольну боротьбу,
література про «білі» плями нашої історії, листівки з викриттям та
засудженням комуністичного режиму все це, без сумніву, заважило на
терезах, коли вирішувалася доля України. А в кульмінаційний період
підготовки до проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року
сотні калушан із синьо-жовтими прапорами, плакатами на підтримку
демократичних перетворень вирушили на лівобережну Україну та під стіни
Верховної Ради.

Там вони будили в приспаних, зневірених і змордованих душах своїх братів
і сестер віковічне прагнення до волі, до незалежності.

Сьогодні Калуш має добру славу в промислових колах нашої країни і за її
межами. Хіміки, шахтарі, металурги концерну «Оріана» виготовляють
продукцію, що за своєю якістю і конкурентноздатністю відома на світовому
ринку. Машинобудівники акціонерних товариств «Карпатнафтомаш» та заводу
будівельних машин впевнено виходять на широкий простір
торговельно-економічних відносин. Потужні будівельні фірми міста звели
десятки промислових об’єктів на Прикарпатті та по всій Україні.

Нових форм і змісту набуває культура та освіта. Воскресають забуті
імена, причетні до визвольного руху за незалежність України,
відроджуються фольклорно-етнографічні обряди, звичаї. Усе це втілюється
в літературно-мистецькі заходи, шкільні навчальні програми.

Основними культурно-просвітницькими осередками є палаци культури,
Народні Доми, виставковий зал та музей-садиба імені Івана Франка. У
дитячих клубах, центрі художньої та технічної творчості учнівської
молоді, навчально-виробничому комбінаті є сприятливі умови для
самопізнання і самореалізації кожної дитини.

Гордістю і славою міста стала гімназія, вихованці якої є частими
переможцями у міжнародних наукових та творчих конкурсах, всеукраїнських
предметних олімпіадах.

Понад 700 дітей навчається у двох музичних школах міста. Калуш гідно
презентує молодіжний музичний рух на Всеукраїнських фестивалях «Червона
рута», «Доля», ім. В. Івасюка.

Розвиток спорту, його традиції — також яскрава сторінка в історії
Калуша. Сьогодні у місті існує належна спортивна база — працюють
спортивні школи, стадіон «Хімік», плавальні басейни.

Ім’я калушанина легкоатлета Євгена Аржанова стало відомим світові в 1972
році, коли він завоював срібну медаль на XX Олімпійських іграх у Мюнхені
(ФРН). Від того часу в Калуші виросло багато спортсменів, які виборювали
високі призові місця на світових турнірах.

У 1997 році футбольному клубові «Калуш» (до 1996 р. «Хімік»)
виповнюється 50 років. З Калуша починав у 1957 році свій футбольний шлях
Заслужений майстер спорту Йожеф Сабо — тренер Національної збірної
України, в минулому гравець київського «Динамо».

Калуш має тисячолітню історію, її витоки сягають глибини віків. Тут жили
пракалушани, починаючи з бронзового віку, освоювали землю, виварювали
сіль. Поступово невелике поселення в період середньовіччя переросло у
містечко, яке згодом отримало магдебурзьке право.

Місто збільшувалося, зростало населення, його автохтонні
мешканці-українці займалися сільським господарством, ремісництвом,
торгівлею, зберігали прабатьківські традиції, розвивали свою культуру.

Історія Калуша — це водночас історія нашої багатостраждальної і
героїчної України.

Минули століття, заросли травою могили давніх калушан, стали таємницею
історичні події. І ось спробу висвітлити минуле Калуша робить відомий
учений, академік, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч
науки і техніки України Володимир Грабовецький.

Народився він у селі Печиніжині на Коломийщині. Закінчив історичний
факультет Львівського університету ім. І. Франка. В 1953 році на
запрошення академіка Івана Крип’якевича, учня Михайла Грушевського,
перейшов на посаду наукового співробітника відділу історії України
Інституту суспільних наук АН України. Завдяки винятковій працездатності
В. Грабовецький виявив в архівах України, Росії, Польщі багато важливих
документів і на їх основі опублікував 850 наукових праць, серед них 15
монографій, кілька десятків окремих видань, сотні статей, наукових
розвідок, присвячених здебільшого історії Прикарпаття.

В. Грабовецький — автор шести вже опублікованих томів із запланованого
ним десятитомового видання «Нариси історії Прикарпаття». Особливо багато
зробив він для дослідження історії міст і сіл Галичини. З-під його пера
вийшли такі фундаментальні праці з історії урбанізації, як «Історія
Коломиї», «Нарис історії Галича», «Звенигород», «Городок», «Надвірна» та
ін.

А тепер читачі отримали можливість познайомитись із історією Калуша,
підготовленою академіком Володимиром Грабовецьким.

Ця праця, на відміну від інших видань з історії нашого міста, написана
на багатому першоджерельному, архівному матеріалі та в строгому
хронологічно-проблематичному плані. Спираючись на джерела та досконало
вивчивши літературу, автор розглядає історію Калуша від праісторичних
часів до початку XX століття на широкому історичному тлі.

Приємно, що першу професійну книгу з історії Калуша автор подарував
калушанам на відзначення 560-річчя першої письмової згадки про місто.

Окремо хочу подякувати літературному редакторові видання п. Ярославові
Радевичу-Винницькому, праця якого суттєво вплинула на якість книги.

Вірю, що книжка стане каталізатором нових наукових пошуків в історії
стародавнього Калуша, спричиниться до написання його новітньої історії
XX століття і літопису революційних перетворень останнього десятиліття —
епохи Відродження Самостійної Соборної Української Держави.

Похожие записи