Реферат на тему:

Балинці – моє село.

Балинці – село, центр сільської ради. Розташовані в долині річки
Чорнявої, за 35км від районного центру. Населення – 1506 чоловік.
Сільраді підпорядковані села Бучачки і Трофанівка.

На території Балинців зустрічаються знахідки часів Київської Русі. За
народними переказами, Балинці засновано у 13-14ст. Тоді село мало назву
„Балканський хутір” (від слова „балка”). Це припущення підтверджується
тим, що навіть і досі на околиці села збереглися рештки земляних
укріплень, де знаходиться посуд тих часів. Перша письмова згадка про
Балинці належить до 1462р. Село згадується й пізніше в 1483 та 1495рр. В
цей час Балинці були власністю галицького судді.

Масове закріпачення селян і загарбання земель феодалами призводило до
зменшення селянських наділів. Якщо наприкінці 15ст і в середині 16ст
селянський наділ у середньому становив 1/2 лану, то в 17ст. він
зменшився до 1/4 лану. 54% селянських господарств були малоземельні, а
21,8% — безземельні. У шляхетських і церковних маєтках панщина тривала
до 5 – 6 днів на тиждень. Селян позбавили права виходу з громади. Крім
панщини, вони сплачували різні грошові побори на користь феодала й
держави.

Важкий феодально-кріпосницький гніт доповнювався жорстокими
національно-релігійними утисками. Польські феодали намагалися силоміць
ополячити населення Балинців шляхом „навернення” їх у католицьку віру. З
цією метою вони заснували у Гвіздці римсько-католицьку парафію, яка
поширювала свій вплив і на Балинці. Але завдяки стійкості селян процес
ополячування відбувався дуже повільно. У 1870р. з 1364 чоловік
населення, яке проживало в Балинцях і Трофанівці, римо-католиків було
лише 21 чоловік. Посилення соціального й національного гніту
загострювало визвольну боротьбу трудящих. Під впливом агітації посланців
Б.Хмельницького селяни Балинців гуртувались в озброєні загони. У 1648
році, коли селянсько-козацькі війська здійснювали похід на Львів, селяни
Балинців разом з повстанцями інших сіл напали на маєток поміщика в селі
Кулачківцях, спалили його , а майно розподілили між собою. З роками
поглибився процес зубожіння трудящих, зросло число безземельних і
безкінних господарств. У 40-х роках 18ст. на 465 дворів припадало лише
30 коней і 192 воли.

Все це стало причиною нового піднесення класової боротьби. В
1743-1744рр через Балинці переходив загін Олекси Довбуша. Мешканці села
охоче постачали опришкам продовольство, створювали їм умови для
перепочинку, повідомляли про засідки ворога і розташування каральних
загонів.

За часів австрійського поневолення становище селян Балинців не
поліпшилося. Крім важких феодальних повинностей, вони платили до 50%
різних видів податків – на утримання церкви, сільського писаря,
забудівлі тощо. Один лише поземельний податок поглинав у селян 10%
їхнього прибутку.

У 1809р селяни Балинців відмовилися відробляти панщину. У відповідь
власниця села шляхтянка А. Анжинська вчинила над кріпаками масову
екзекуцію.

Не принесло селянам полегшення й скасування кріпосного права. Селяни
втратили сервітути. Переважна частина земель залишилось у руках
поміщика, церкви і куркулів. За переписом 1870р в Балинцях разом із
присілком Трофанівкою проживало 1945 чоловік, їм належало 92 морги орної
землі і лук, 158 моргів пасовищ, 7 моргів лісу. А тим часом поміщики
Агопсовичі а також церква мали 598 моргів орної землі, 13 моргів
пасовищ, 11 моргів сіножатей та 81 морг лісу.

У пореформений період селяни виступали не тільки проти своїх поміщиків,
вони вимагали від австрійських властей відкрити українські школи і
бібліотеки для трудящих, вшановувати пам’ять видатних діячів української
культури. Під тиском народних мас у 1852р Уряд змушений був дозволити
Балинцях тривіальну (трикласну) школу з українською мовою викладання.
Проте її відвідувало дуже мало селянських дітей. Про безпросвітну
темряву населення свідчить той факт, що наприкінці 19ст. в Балинцях
згнила через недогляд цінна бібліотека, зібрана покійним священником
Никоновичем .

Весною 1910р. на вічі в Балинцях селяни зажадали, щоб вибори до
австрійського парламенту проходили на основі загального, прямого,
рівного виборчого права при таємному голосуванні. Ставилась також вимога
збільшити число мандатів для українців відповідно до кількості
населення, утворити окрему національну курію. Віче вимагало, щоб „по
громадах, де є більшість українців, були школи українські і не було б
примусу польської мови”. В 1912р. трудящі села добилися відкриття
чотирикласної школи з українською мовою навчання.

Значною подією в Балинцях було спорудження в1914р. на кошти селян
пам’ятника Т. Г. Шевченку. Ініціаторами цього стали: І. Корбутяк, М.
Демчук, М. Рурак та І. Угринчук – учасники місцевого хору. За їх
пропозицією погруддя Кобзаря купили за 360 золотих у Косовського
різьбяра. Липи що ростуть тепер навколо пам’ятника, завезено в 1930р. О.
Соколяном та М. Корбутяком із с. Сопова .

Перша світова війна призвела до занепаду селянських господарств. Усіх
чоловіків призовного віку мобілізували на фронт. В наслідок реквізиції
для потреб війни зменшилася кількість робочої і продуктивної худоби.
Територія Балинців перетворилася на арену жорстоких боїв між російськими
і австро-угорськими військами, село кілька разів переходило з рук у
руки.

Від російських революційно настроєних солдатів селяни дізнались про
події в Росії. Чоловіки, яких силоміць мобілізували до австро-угорської
армії і відправили на фронт, добровільно здались у російський полон.
Повернувшись додому, Г. М. Грицюк, Г.І. Качуляк, І.В. Проскурняк та інші
розповідали своїм односільчанам про перемогу Великої Жовтневої
соціалістичної революції, встановлення Радянської влади у Росії, про
націоналізацію промисловості й передачу землі селянам.

Розповіді про соціалістичні перетворення в Радянській державі мали
значний вплив на селян і надавали їх виступам більшої рішучості. У
1918р. вони захопили і поділили між собою землю та майно поміщика
Агопсовича, який утік до Гвіздця і повернувся до Балинців лише через
півроку в супроводі війська. Селян-пропагандистів знову відправили до
війська. І.М. Грицюка було засуджено до 3 місяців тюремного ув’язнення.

З новим загарбанням Галичини панською Польщею в Баленцях ще більше
зросла кількість малоземельних і безземельних селянських господарств.
Посилився податковий тягар. Все це примушувало бідняків емігрувати за
кордон у пошуках „кращої долі”. Але й там на них чекали лише злидні,
безправ’я, голод і поневіряння. За роки польської окупації з території
теперішньої Балинцівської сільської Ради виїхало за океан 75 чоловік.

Колонізаторська політика буржуазного уряду Польщі особливо проявилася в
спробах ополячування українського населення і, зокрема, учнівської
молоді.

Селяни Балинців рішуче виступали проти полонізації. 7 лютого 1927р.
вони надіслали скаргу міністерству освіти і віросповідань у Варшаві,
гнівно протестуючи проти полонізації української школи в селі, де мешкає
99% українців. Проте кураторія Львівського шкільного округу 20 листопада
1930р. прийняла рішення про запровадження в Балинцівській школі
двомовного навчання, що фактично означало викладання всіх предметів
(крім релігії й української мови) польською мовою.

Нестача приміщень і вчителів, дуже низький матеріальний рівень життя
призвели до того, що в селі майже половина дітей не відвідували школу і
мало хто закінчував її. В 1938р. в Балинцях навчалося лише половина
дітей шкільного віку. За всі роки панування польських окупантів тільки 2
уродженці села здобули вищу освіту і 7 чоловік середню освіту. Про
медичну допомогу селянинові лишалось тільки мріяти, адже за візит лікаря
чи обстеження треба було заплатити 5-7 золотих. Їх селянин міг заробити
в пана працюючи більше тижня.

Посилення соціального і національного гніту та політичного безправ’я
викликало дальше загострення класової боротьби. Виступи балинцівских
селян стали більш організованими і цілеспрямованими після створення
1922р. підпільного осередку КПСГ. Його очолив В.Ю. Корбутяк. Наступного
року такі організації виникли в Трофанівці і Бучачках. Першими
комуністами тут були: О.І. Качуляк, В. Каралаш Д.М. Лящук,
П.В.Проскурняк та інші. Комуністи мали значний вплив на селянські маси.

В згуртуванні й політичному вихованні населення Балинців, Трофанівки та
Бучачків чимала заслуга комуніста В.Ю. Корбутяк. Він народився в
Балинцях 1883р. в сім’ї бідняка. Змалку пізнавав злидні нестатки. Перед
першою світовою війною емігрував до Канади звідти переїхав до США. За
океаном він зв’язав свою долю з революційним рухом, брав участь у
мітингах, демонстраціях, страйках. У 1920р.,повернувся до рідного села,
привіз з собою твори К. Маркса, Ф. Енгельса та В.І. Леніна і відразу
поринув у революційну роботу. На зборах селян, під час бесід з
односільчанами він розповідав про міжнародне становище, економічний
розвиток СРСР, про шляхи боротьби трудящих за їх соціальне й національне
визволення. Під його керівництвом комуністи розвішували червоні прапори,
вивчали революційні пісні, організовували Першотравневі демонстрації. 1
травня 1923р. понад 200 чоловік непомітно пробрались до Бучачків, звідки
з червоними прапорами, музикою вирушили до містечка Заблотова, де
відбувся мітинг. Це перше масове святкування надовго залишилося у
пам’яті трудящих. Про В.Ю.Корбутяка Як організатора походу і мітингу в
Заболотові стало відомо Гвіздецькому повітовому суду. Незабаром його
заарештували.

Коли Коломийський окружком КПЗУ, секретарем якого після звільнення став
В.Ю. Корбутяк, вирішив урочисто відзначити 1 травня 1924р. в Заболотові,
до нього одразу почали готуватись комуністи Балинців. Удень свята в селі
відбулися збори трудящих, потім селяни з червоними прапорами і
революційними піснями попрямували до Заболотова на святкову
демонстрацію. Коли почався мітинг, десятки озброєних поліцаїв,
прокладаючи собі шлях багнетами, кинулись до трибуни. Пролунали
постріли. Та захопити прапор й арештувати організаторів демонстрації
поліції на цей раз не вдалося.

Вірним помічником комуністів була комсомольська організація, створена
1926р. Її спочатку очолював М.В. Проскурняк, а з 1929р.- М.М. Лящук.
Комсомольці Я.В. Корбутяк, М.М. Яворська та інші проводили велику роботу
серед молоді, розповсюджували революційну літературу. Вони закликали
молодь бойкотувати вибори до польського сейму у 1928р. В 1933р.
балинцівські комсомольці М. Лящук і Ю. Грицюк взяли активну участь в
організації страйку сільськогосподарських робітників у маєтку поміщика
Агопсовича.

У грудні 1931 року до Балинців приїхав член ЦК КПЗУ, відомий український
письменник Ярослав Галан. У клубі, де зібралося понад 300 членів
місцевої організації „Просвіта”, він виступив з доповіддю „Боротьба
українського народу за соціальне й національне визволення”. Оратор
відзначив, що на перешкоді визвольної боротьби стоять українські
буржуазні націоналісти, які вірно служать панівним класам. З особливою
силою доповідач і виступаючі підкреслили спільність інтересів
українського, російського і польського народів у боротьбі проти
гнобителів. На зборах було викрито і затавровано наступ українських
буржуазних націоналістів на скльробівський рух. Після другої доповіді
Я.Галана про стан „Просвіти” і діяльність її керівництва, збори
одностайно прийняли резолюцію, спрямовану на боротьбу проти польських
окупантів та їх прислужників – українських буржуазних націоналістів і
уніатів.

Польсько буржуазно-поміщицький уряд відповів на піднесення революційної
боротьби трудящих репресіями і судовими розправами. У вересні 1930 року
на 2,5 року кинуто до в’язниці Я. Корбутяка .

В 1934 році в Коломиї відбувся судовий процес. Обвинувачували 37 чоловік
у революційній діяльності. Серед засуджених були комсомольці з Балинців
– М.М. Лящук, С. Яв орський, М. Яв орська , М.Й. Демчик .

У вересневі дні 1939 року було покладено край гніту, злидням і темряві.
Селяни Балинців з перших днів визволення взяли активну участь у
підготовці до виборів до Народних Зборів Західної України. Депутатом від
Балинцівського виборчого округу було обрано колишню підпільницю,
комсомолку М. Яв орську. Селяни одностайно вітали рішення Народних
Зборів.

Селяни Балинців, Бучачків, Трофанівки одержали безплатно понад 800 га
землі, багато зерна, сільськогосподарського інвентаря та худоби.

В Балинцях почала працювати українська школа. Відкрили клуб і
бібліотеку. Селяни вперше побачили кіно. Прагнучи краще зрозуміти
радянське життя, вони жадібно читали газети, збиралися вечорами у хатах,
де вивчали Радянську Конституцію, слухали про Каїну Рад. Жителі Балинців
обрали сільську Раду, її першим головою став М. Корбутяк

Для кращого вивчення досвіду колективного господарювання на початку 1940
року в східні області республіки виїхала делегація селян Гвіздецького
району. В складі делегації був і представник балинцівських селян О.Ю.
Корбутяк. Повернувшись у село, він докладно розповів про економічні
успіхи колгоспів, життя колгоспників. Влітку 1940 року організовано
колгосп ім. Тимошенка. Ініціаторами створення його були активісти села.
Головою обрали О.Ю. Корбутяка. На полях запрацювали трактори. Комбайни
та інші сільськогосподарські машини, які надіслала Гвіздецька МТС. У
колгоспі створили дві бригади, їх очолили О.І. Симотюк , М.С.
Грабовецький.

Але скористатись наслідками колективної праці селяни не змогли. 2 липня
1941 року до села вдерлися фашистські війська. Вони грабували селян і
вивозили всі цінності до Німеччини. За найменшу непокору людей жорстоко
карали, вбивали, кидали до в’язниці, відправляли в рабство до Німеччини.
В селі було замордовано 40 чоловіків, 120 юнаків та дівчат вивезено на
фашистську каторгу.

Трудівники Балинців бойкотували заходи окупаційних властей – ховали від
загарбників хліб, худобу. За антифашистку агітацію гітлерівці і їх
прислужники – оунівці закатували брата В.Ю.Корбутяка Миколу і сина —
комсомольця Ярослава. М. Кульчицького, який приховував віл фашистів
худобу, кинули до в’язниці. Замордовано у катівні одного з перших
сільських комуністів В’ю Каралаша. Билинці визволили від фашистів
війська 1-го Українського фронту 27 березня 1944 року. В селі було
відновлено Радянську владу. Розпочала свою діяльність сільська Рада.
Відкрилися клуб, бібліотека, школа.

Молодь призовного віку пішла до лав Червоної Армії, щоб добити
ненависних фашистів. Понад 100 бійців не повернулися додому. За бойові
заслуги 180 уродженців села удостоєні бойових нагород. Серед них
зв’язковий командир батальйону І.О. Корбутяк. При форсуванні річки Шпрее
він успішно вивів батальйон з оточення, за що був нагороджений орденом
Слави 3-го ступеня. Він має також орден Червоної Зірки, медаль „За
визволення Праги”. Високої бойової погорди – ордена Слави 3-го ступеня –
удостоєно снайпера І.С. Вирстюка, який брав участь у боях в Східній
Пруссії.

В перші післявоєнні роки трудівникам села доводилося працювати в умовах
жорстокої боротьби проти українських буржуазних націоналістів. У грудні
1945 року оонівські бандити напали на Балинці і Трофанівку, спалили 10
хат і замордували селян О.В.Корбутяка, К. Корбутяк, І.Дячука, П.Грицюка,
вчительку школи М.М. Максимчук, яка сімнадцятирічною пішла на фронт,
брала участь у боях. Тієї ж ночі загинув від рук бандитів і її батько М.
Максимчук. У 1946 році зграя буржуазних націоналістів розгромила
сільський клуб. Однак селяни не злякалися оскаженілих виродків, а
розгорнула проти них рішучу боротьбу. Сільська молодь і демобілізовані
воїни створили винищувальний загін, який очолив М.А.Стефанський.
спираючись на органи Радянської влади,селяни знешкодили бандитів.

Восени 1945 року в Балинцях почала працювати земельна громада. Вона
допомагала сільській Раді навести порядок у використанні громадських
угідь, сприяла залученню широких мас трудівників до вирішення всіх
господарських питань, відновлення колгоспу. Безкінним, бідняцьким
господарствам , сім’ям інвалідів Великої Вітчизняної війни і вдовам
надавали допомогу в обробітку землі.

Роботу по відновленні артілі очолили комуністи. Вже наприкінці 1948 року
в колгоспі об’єдналося 30 селянських родин. За господарством було
закріплено 411 га землі. Перші успіхи сільського господарювання,
масово-політична робота комуністів сприяла тому, що селяни дружно
вступали до колгоспу. На кінець 1949 року колгоспна сім’я налічувала 264
господарств.

В 1950 році в селі було завершено суцільну колективізацію і на цій
основі ліквідовано куркульство – соціальну опору бандитизму. Того ж року
колгоспи сіл Бучачків, Трофанівки, Балинців злилися в одне господарство
– колгосп ім.Франка.

Створена 1948 року партійно-кандидатська група переросла в 1950 році у
територіальну партійну організацію. До її складу ввійшли комуністи
колгоспу, школи й маслозаводу. В результаті зростання кількісного складу
комуністів, їх політичної зрілості в січні 1952 році Балинцівську
територіальну партійну організацію було розукрупнено на дві – сільську і
колгоспну. Секретарем партійної організації колгоспу обрали члена партії
з 1923 року О.І. Качуляка. Комуністи очолили усі найвідповідальніші
ділянки виробництва і сумлінно ставилися до виконання своїх обов’язків.
Завдяки активній діяльності партійної організації невпинно зростало
артільне господарство.

В 1956 році колгосп названо іменем В.Ю. Корбутяк. Артіль щороку
добивалася виробничих успіхів, перевиконувала план продажу державі
сільськогосподарської продукції.

Провідними зерновими культурами тут стали пшениця, ячмінь, кукурудза, а
з технічних культур – цукрові буряки й тютюн. У 1967 році колгосп
виростив по32,3 цнт пшениці і 38цнт кукурудзи з гектара. Ланка
комуністки М.О. Яремійчук одержала по 651,4 цукрових буряків з гектара.
Ланкову удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а решту членів
ланки нагороджено орденами й медалями. Наступного року ця ланкова вже
виростила по 810цнт цукрових буряків. Послідовниці М.О. Яремійчук –
ланки. Г.О. Джаман, Е.В.Качуляк зібрали по 623 і 615цнт цукрових буряків
та 150цнт картоплі з гектара.

Успішно розвивається тваринництво. В1969 році колгосп мав740 голів
великої рогатої худоби, в тому числі 450 корів, понад 900 і 500овець. У
1967 році на кожні 100 га сільськогосподарських угідь одержано по 287цнт
молока та по 95цнт м’яса. Продаж державі продукції тваринництва за
останні 10 років зріс майже в 28 разів. Свинарка Н. Лесюк забезпечує
середньодобовий приріст по 450 – 500, свинарка М. Стефанчак – по 540 –
550 грамів від кожної тварини. Добрих успіхів досягла М.П.Ферлей. у 1954
році по – 6528.Її удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Досвід
М.П.Ферлей став надбанням доярок Г.І. Семенчик, Г.М. Джиголик та інших.

У колгоспі запроваджено внутрішньогосподарський розрахунок планових
завдань. Введення госпрозрахунку, вдосконалення організації праці
сприяло піднесенні економіки колгоспу. Якщо в 1964 році грошові доходи
колгоспу становили 512 тис. крб., то в 1968 році – 885 тис. крб.
Неподільні фонди артілі зросли до 1млн. 235тис. карбованців.

Зріс також машинний парк артілі. В 1968 році на полях колгоспу працювало
16 тракторів, 12 комбайнів, 15 автомашин, 3 картоплекопалки та бвгвто
інших сільськогосподарських машин. В господарстві є пилорама, млин і
олійниця.

Економічний розвиток колгоспу став надійним джерелом невпинного росту
добробуту й культурного рівня колгоспників. У минуле відійшли злидні,
нестатки. В 1968 році колгоспниця М.П. Семенчик, яка працює в
бурякосійній ланці Героя Соціалістичної Праці М.О. Яремійчука, заробила
678крб., 422кг пшениці, 390кг картоплі, 189кг цукру, 11цнт буряків.
Колгоспниця К.Д. Максимчук одержала того ж року 564крб., 442кг пшениці,
390кг картоплі,179кг цукру, понад 10цнт буряка. Колишня селянка-біднячка
виховала і вивела на трудовий шлях восьмеро дітей. Найстарша , Ганна –
помічник бухгалтера колгоспу, Марія закінчила педагогічний інститут і
вчителює в Обертині, Наталка і Ярина працюють на заводі, син Микола –
шофер колгоспу, Дмитро служить у Радянській Армії, наймолодший Іван
вчиться в Чернівецькому житлово-комунальному технікумі. Колгоспний лад
докорінно змінив обличчя села. Тут споруджено понад 520 житлових
будинків, їх вкрито бляхою, шифером або черепицею. Майже в кожній хаті є
нові меблі, радіоприймач, швейні машини, велосипеди.

Партійна і комсомольська організації приділяли велику увагу підвищенню
освітнього й культурного рівня населення. В 1945 – 1951 роках в селі
працювали гуртки по ліквідації неписьменності, якими керували вчителі
школи.

Змінився професійний склад населення. В селі працює 26 шоферів, 99
трактористів і комбайнерів, 12 агрономів, 13 зоотехніків і
ветфельдшерів, 3 електрики. Крім того, тут живе 264 робітники і
службовці, в тому числі 39 вчителів, 7 медпрацівників, 6 працівників
культури, 18 працівників торгівлі.

В Балинцівській середній школі навчається понад 500 учнів. Середню
освіту за останні 13 років здобуло понад 524 чоловіка. 82 уродженці
Балинців закінчили вуз. Серед них – 10 інженерів, 48 учителів. Три сини
колишнього бідняка В.Д.Корбутяка – випускники університету. Один з них
вчителює в Заболотові, другий – кандидат географічних наук, третій –
математик. Тепер у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах
навчається 76 чоловік.

Жителі села користуються послугами чотирьох бібліотек. Пропагуючи книгу,
культосвітні працівники широко використовують книжкові виставки,
бібліотечні плакати, читацькі конференції, огляд літературних новинок,
літературні диспути. На громадських засадах у колгоспі працює кабінет
політичної освіти.

Своє дозвілля трудівники проводять у сільському клубі, де є стаціонарна
кіноустановка, гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр. Широкою
популярністю в селі користуються ансамблі баяністів і домристів
Балинцівської середньої школи. На районних та обласних оглядах художньої
самодіяльності драмгуртківці села неодноразово здобували призові місця і
нагороджувалися грамотами й преміями. Культосвітні заклади й самодіяльні
аматори постійно користуються підтримкою й практичною допомогою жіночої
ради. Створений нею хор жінок часто виступає з концертами перед
трудящими Балинців та інших сіл району.

В селі працюють три медпункти, пологовий будинок та колгоспний дитячий
садок. Вже давно забули тут про епідемічні інфекційні захворювання,
різко знизилась смертність серед населення.

I x

;uuuuuuuuuuuuiiiiiiiiiiiiiii

b?i’a—x?4?>¤oooooooooooooooooooooooooooo

U$ssoea?ae»ae

Похожие записи