Віртуальний університет реальність і майбутнє
Початок третього тисячоліття відкриває нову сторінку в історії
суспільного розвитку. З впевненістю можна сказати, що це – пріоритети
науково-освітньої моделі суспільного розвитку, яку ще часто називають
інвестиційно-інформаційною або ноосферною. До синонімів цих понять можна
віднести поняття: “електронне суспільство”, “інформаційні та
інтелектуальні ресурси”, “електронний уряд”, “електронна освіта” та ін.
Сьогодні українська вища школа усвідомлює потребу у побудові економіки
нового типу, орієнтованої, насамперед, на інноваційну та інформаційну
моделі розвитку, де визначальну роль відіграватиме інтелектуальний
капітал, високі технології і наука.
Експерти і досвід показують, що загальновизнаним шляхом підвищення
конкурентоспроможності не тільки розвинених, а й перехідних економік є
розбудова економіки, яка базується на знаннях. Спроможність країни до
створення знань, зокрема наукових, їх розповсюдження та ефективного
використання для розвитку виробництва стають у такій економіці основними
факторами зростання поряд із традиційними джерелами – інвестиціями та
трудовими ресурсами суспільства.
Як показують дані Світового звіту про конкурентоспроможність, Україна
має досить високий рейтинг у групуванні країн за індексом спроможності
до інновацій (38 місце з 80 країн у 2002 р.), за індексом розвитку
технологій ми лише на 72 місці, інформаційно-комунікаційних технологій –
на 67 місці, а зростання конкурентоспроможності – на 77 місці [1]. В
урядових коментарях це пояснюють, у першу чергу, низькою якістю
підприємницького середовища, руйнівним впливом державних субсидій на
конкуренцію і низьким рівнем розвиненості маркетингу. На нашу думку, ці
проблеми мають зовсім інші акценти – ефективність упровадження – це
також наука, яка хоча і коштує великих грошей, але й дає велику віддачу
при умові правильних аргументованих рішень.
На початку ХХІ століття нова науково-технічна революція створила
принципово інший інноваційний зв’язок між наукою, освітою, технологіями
та економікою. Інтенсивний розвиток ринкової економіки за останні роки у
провідних країнах світу призвів до виникнення неочікуваного парадокса.
Наука, освіта і технології зайняли перші місця в усіх без винятку
сучасних рейтингах, що визначають вартість будь-якої компанії або навіть
на рівні міждержавних порівнянь.
За своєю суттю економіку знань (орієнтовану на знання економіку) можна
уявити як економіку, у якій джерелом зростання є знання (в основному
спеціалізовані, наукові), у результаті використання яких, поряд із
природними ресурсами, капіталом, працею, домінуючим фактором стають
процеси накопичення і використання знань, внаслідок чого постійно
зростає конкурентоспроможність економіки.
Найважливішою сферою, що є інфраструктурою сучасної науки та освіти,
визначена інформаційна сфера, у якій Україна має унікальний кадровий
ресурс. Щорічно вищі навчальні заклади випускають 50 тисяч спеціалістів
з інформаційно-комунікаційних технологій. За кількістю сертифікованих
програмістів Україна програє лише трьом супердержавам – США, Індії та
Росії. Але, на жаль, ці кількісні показники не є визначальними. За
оцінками Міжнародного телекомунікаційного союзу, Україна перебуває лише
на 84 місці серед 178 обстежених країн за доступом населення до
телекомунікаційних технологій. Обсяг експорту комп’ютерних послуг
становив, за даними Держкомстату, лише 12,2 млн дол., або 0,3 % обсягу
експорту послуг за 2003 р. [1].
Перехід від освіти до інформатизації також не є однозначним. Досвід
розвинених країн свідчить, що стара філософія освіти себе вичерпала –
сьогодні освіта вже не є підготовкою до життя, як було кілька років
тому, а власне – способом життя. Навчання протягом життя стає нині
формою захисту особистості і суспільства проти непередбачуваності і
ризиків сучасного світу.
Потенціал освітньо-наукової сфери, спроможність людини до навчання,
сприйняття, фільтрації та використання нових знань в епоху стрімкої
інформаційної революції формується з дитинства, ставить нові завдання і
вимоги до всіх рівнів освіти. Розглянемо окремі з них:
– забезпечення свободи вибору студентами змісту навчання і підвищення
мобільності навчання у вищій школі;
– перехід на нові інноваційні моделі фінансування освіти, упровадження
багатоканальних систем мобілізації і надходження коштів на освіту і
науку, стимулювання інвестицій у студентство й освітні програми
(стипендії, кредити, гранти, дотації та ін.);
– упровадження і підтримку цифрової педагогіки для покращання якості і
економії інтелектуальних ресурсів у освіті та НДР [1].
x
Виконання вказаних завдань і вимог означає фактично створення і
розгортання повномасштабного віртуального університету і дистанційного
навчання у вищому навчальному закладі. Для кожного окремого вузу – це
питання його конкурентоспроможності і входження в майбутньому у
європейську освіту. Для української вищої школи і фундаментальної науки
вказані аспекти особливо важливі внаслідок її великої території та
специфічного положення у Східній Європі та на Євразійському континенті.
Для України і нашої академії віртуальний університет – це ще майбутнє, а
для світової вищої школи – уже реальність. Як виглядають віртуальні
університети? Кілька прикладів:
1. Ефективно функціонуюча система дистанційного навчання та віртуальний
університет Монтереі (Мексика) дистанційно забезпечує навчання з 2 500
навчальних курсів для 43 000 студентів, електронна бібліотека вміщує
понад 1 млн позицій електронного каталогу (рис.1,овалами відзначені
найголовніші компоненти – віртуальний університет, дистанційне навчання
і електронна бібліотека).
2. Лідируючий віртуальний університет на пострадянському просторі – МЕСІ
(Московський державний університет економіки, статистики та інформатики,
Росія): близько 200 дистанційних курсів, приблизно 20 тис. студентів
дистанційно, майже 300 тис. джерел в електронній бібліотеці (рис. 2).
Види послуг у дистанційному навчанні є кількох категорій – від окремих
дистанційних курсів або їх сукупності, до послуг у вигляді так званих
освітніх траєкторій або комплексної системи дистанційної освіти
віртуального університету. Освітня траєкторія – це навчання через
Інтернет в обсязі окремої спеціальності.
Рис. 1. Сайт віртуального університету Монтерей (Мексика)
Комплекс дистанційної освіти університету – це можливість навчання через
Інтернет для більшості спеціальностей відповідного університету. Тут
можна дати ще одне із визначень віртуального університету – це
інформаційна система на базі вищого навчального закладу (або сукупності
навчальних закладів) для надання послуг вищої освіти і науки через
Інтернет на рівні освітніх траєкторій або систем дистанційної освіти.
Необхідно зазначити, що активні дослідження щодо створення віртуального
університету реалізуються і в нашій академії та представлені вже
працюючими експериментальними версіями електронної бібліотеки і системи
дистанційного навчання “Прометей”.
Для розглянутих вище прикладів: дистанційне навчання в університеті
Монтереі – це кілька десятків повномасштабних спеціальностей і це
справді віртуальний університет. Для МЕСІ – на сьогодні це всього 4
спеціальності (тобто освітніх траєкторії). На жаль, в Україні навіть у
провідних щодо дистанційного навчання вузів – КПІ, МАУП, КНЕУ – ми ще не
охоплюємо навчання за освітніми траєкторіями.
Рис. 2. Сайт віртуального університету МЕСІ (Росія)
Узагальнюючи сутність дистанційного навчання, хотілось би відзначити
найголовніші цілі створення і впровадження віртуального університету в
нашому освітньому просторі взагалі і для нашої академії зокрема:
1. Індивідуалізація і персоналізація навчального процесу у віртуальному
університеті (навчання для кожного студента або слухача – залежно від
його здатностей і особливостей та перехід від групових форм навчання до
персональних графіків);
2. Інтенсифікація та вдосконалення використання викладацьких ресурсів
(економія ресурсів, покращання контролю знань, зменшення непродуктивних
форм роботи викладачів, залучення досвіду найкращих фахівців світу);
3. Підвищення ефективності і якості навчання (до європейських
стандартів);
4. Збереження і примноження педагогічних знань і методик навчання,
мобілізація адміністративного ресурсу вузу для програм ДН.
5. Здешевлення компонентів навчального процесу (меншою кількістю
викладачів – готувати більшу кількість студентів) і захоплення нових
сегментів ринку освітніх і наукових послуг (як в національному масштабі,
так й глобально, сюди ж можна віднести Інтернет, євроінтеграцію,
міжнародні проекти, гранти та ін.).
ЛІТЕРАТУРА
1 . Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015
роки) // Шляхом Європейської інтеграції / Авт. кол.: А.С. Гальчинський,
В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування
НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.:
ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
