ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

по програмуванню

А

Адреса – номер байта в оперативній або іншій пам’яті комп’ютера.

Адреса змінної – адреса першого байта ділянки пам’яті, що займається
змінною.

Алфавіт – скінченна множина символів.

Алгебра Буля – алгебра, множина елементів якої складається з бульових
значень «хибність» і «істина» та операцій бульового множення
(кон’юнкція), бульового додавання (диз’юнкція) і заперечення. У мові
Паскаль значення позначаються сталими false і true, а операції – знаками
and, or і not відповідно.

Алгоритм – описання дій, які треба виконати для розв’язання якоїсь
задачі.

Алгоритм евристичний – алгоритм, побудований на основі евристики.

Аргумент у виклику підпрограми – вираз, який відповідає параметрові,
означеному в заголовку підпрограми. Якщо параметр є ім’ям змінної, то
аргумент задає значення, що присвоюється параметрові-значенню перед
виконанням виклику, або змінну, що ставиться у відповідність
параметрові-змінній. Якщо параметр є ім’ям підпрограми, то аргумент
задає підпрограму, яка при виконанні виклику «підставляється на місце»
параметра. У сучасних мовах програмування параметр може бути ім’ям типу
– тоді аргумент задає тип.

Б

Байт – ділянка пам’яті, що може мати 256 різних станів. Кожний байт
оперативної пам’яті має свій номер – адресу.

Бібліотека підпрограм – файл, у якому в системі програмування
зберігаються «стандартні» підпрограми.

Блок – ділянка дискової пам’яті фіксованого розміру (найчастіше, 512
байтів), що є одиницею фізичного обміну даних.

Блок-схема – форма вираження алгоритмів. Послідовність дій задається
стрілками.

Буфер – спеціальна ділянка пам’ яті програми, яка надається кожній
файловій змінній при її зв’ язуванні. З її використанням зменшується
загальна кількість фізичних обмінів даними між пам’яттю програми та
зовнішніми носіями, що сприяє більш ефективному виконанню програми.

В

Виклик підпрограми – позначення процесу виконання підпрограми. У мові
Паскаль виклик функції є виразом – його значенням є значення, що
повертається з виклику. Виклик процедури є оператором.

Виклик підпрограми рекурсивний – виклик підпрограми, записаний у її
власному тілі.

Вираз (мови високого рівня) – запис, що задає застосування операцій до
операндів – значень простіших виразів. Застосування операцій утворює
процес обчислення значення виразу. Результатом цього процесу є значення
виразу. У загальному розумінні це запис у деякій системі позначень,
тобто мові.

Відношення – одна з операцій порівняння, позначених у мові Паскаль
знаками =, <>, <, <=, >, >=. В математиці відношенням на множині
називається підмножина її декартового квадрату.

Вказівник – змінна, значеннями якої є адреси.

Вказівник типізований – змінна, значеннями якої є адреси змінних деякого
типу, заданого в її означенні.

Г

Генератор псевдовипадкових чисел – підпрограма, в результаті
багаторазових викликів якої породжується послідовність псевдовипадкових
чисел.

Глибина рекурсії викликів рекурсивної підпрограми – кількість викликів
рекурсивної підпрограми, процеси виконання яких розпочато, але ще не
закінчено.

Граматика – система описання структури виразів мови. У ній задаються
алфавіт (множина термінальних символів), система понять мови (множина
нетермінальних символів), а також правила побудови виразів мови (множина
продукцій, або правил виведення). Є однією з метамов.

Д

Дані – значення, записані в оперативній пам’яті або іншому пристрої
комп’ютера.

Директива транслятора – завдання того чи іншого режиму трансляції
програми. Можуть задаватися за допомогою засобів системи програмування
або безпосередньо в програмі. У Турбо Паскаль-програмах записуються як
коментарі вигляду {$послідовність-директив}.

Дія елементарна – узагальнення присвоювань та операцій над значеннями
скалярних типів (порівняння, додавання, множення тощо).

Доступний елемент файла – елемент, який можна читати або записувати в
даний момент виконання програми.

Доступність компонента структури даних – можливість обробляти компонент
у той чи інший момент виконання програми. Компоненти рівнодоступні, якщо
їх доступність не залежить від їх розташування в структурі, інакше вони
нерівнодоступні.

Драйвер – програма, за допомогою якої виконується обмін даними між
пам’яттю програм і портом пристрою уведення–виведення.

Е

Евристика – правило, метод або прийом, призначений для підвищення
ефективності пошуку розв’язку задачі.

Екземпляр задачі – задача, поставлена не в загальному вигляді, а з
конкретним набором значень параметрів.

Елемент масиву – змінна типу, заданого в означенні масиву.

Ефект побічний – зміна значення змінної з ім’ям, глобальним у
підпрограмі.

З

Завантаження – запис програми в оперативну пам’ять. Виконується за
спеціальною програмою – завантажником, що входить до складу операційної
системи.

Задача – питання чи вимога щось зробити (обчислити, намалювати тощо).

Задача масова – задача, що ставиться в загальному вигляді з параметрами.

Запис – у мові Паскаль змінна структурного типу, що складається з
окремих змінних скалярних і структурних типів. Те ж саме, що структура.
Також це тип змінних-записів.

Змінна (величина) – у найширшому розумінні це узагальнення, абстракція
реальних та уявних об’єктів або їхніх окремих характеристик, які можуть
мати різні стани. У програмуванні це ділянка пам’яті, що ставиться у
відповідність імені змінної, записаного в програмі, під час виконання
цієї програми. Ім’я змінної вказує, або посилається, на цю ділянку
пам’яті.

Змінна автоматична – змінна, розміщена під час виконання програми в
пам’яті автоматичній.

Змінна, глобальна в підпрограмі – змінна, чиє ім’я використовується, але
не означається в підпрограмі. Воно означається в програмі або одній з
підпрограм, що охоплюють дану.

Змінна динамічна – змінна, що створюється у вільній пам’яті і знищується
при виконанні спеціальних операцій, указаних у самій програмі. На
відміну від інших видів змінних, не має імені в програмі, а
ідентифікується за допомогою встановленого на неї вказівника.

Змінна локальна – змінна, ім’я якої означено в підпрограмі і яка
розміщається в локальній пам’яті процесу виконання виклику підпрограми.
Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.

Змінна локальна статична – змінна, ім’я якої означено в підпрограмі, але
яка розміщається в статичній пам’яті програми разом із змінними
програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.

Змінна статична – змінна, розміщена під час виконання програми в її
статичній пам’яті.

Значення – число, символ або елемент іншої множини, представлений у
комп’ютері.

І

Ідентифікатор – позначення об’єкта, яким цей об’єкт ідентифікується,
тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і
цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім’я. Щоправда, в мовах
програмування деякі об’єкти, що є частинами складніших об’єктів,
ідентифікуються не ім’ям, а виразом, у якому ім’я може ідентифікувати
цей складніший об’єкт. Наприклад, елементи масивів або структур.

Іменування – присвоювання імені деякому об’єкту. У мові Паскаль
іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const ім’я =
вираз із сталими;

Ім’я – те ж саме, що ідентифікатор.

Ім’я, глобальне в підпрограмі – ім’я, записане, але не означене в
підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що
охоплюють дану.

Ім’я зовнішнє – ім’я, під яким файл відомий у файловій системі
операційної системи.

Ім’я, локальне в підпрограмі – ім’я, означене в ній.

Індекс – номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є
номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами
лише перелічуваних типів.

Індексова множина масиву – множина індексів елементів масиву. У мові
Паскаль це носій перелічуваного типу.

Індексування операція – операція, застосовна до масивів. Результатом її
є елемент масиву, заданий ім’ям масиву та індексом елемента.

Ініціалізація – означення змінної разом із присвоюванням їй початкового
значення.

Інтерпретація – обробка програми, записаної мовою високого рівня, яка
полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється
при виконанні програми-інтерпретатора.

Інформація – відображення реального чи уявного світу в якомусь
матеріальному носії.

К

Катенація – операція дописування до кінця однієї послідовності символів
іншої.

Код цілого додатковий – машинна форма подання від’ємного цілого числа у
двійковій системі. Утворюється з оберненого коду додаванням 1 як до
двійкового натурального.

Код цілого обернений – машинна форма подання від’ємного цілого числа у
двійковій системі. Утворюється з прямого коду заміною 0 на 1 і 1 на 0.

Код цілого прямий – подання додатного цілого у двійковій системі
числення, тобто послідовністю 0 і 1.

Команда машинна – указання процесору на зразок «прочитати значення з
оперативної пам’яті», «записати значення в пам’ять», «обчислити
результат застосування операції до значень» і т.п.

Купа – те ж саме, що пам’ять вільна.

Л

Лексична одиниця мови, лексема – свого роду «цеглинка мови», подібна
словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають
деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її
лексику. Мова Паскаль має п’ять видів лексем: стала, ім’я, знак
операції, роздільник і коментар.

М

Магазин – послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і
вилучати їх з цього ж кінця.

Масив – змінна, утворена послідовністю змінних, причому:

— усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;

— кількість їх зафіксовано в означенні масиву й у процесі виконання
програми не змінюється;

— кожний компонент має свій номер у послідовності (індекс) і
відрізняється ним від інших елементів (ідентифікується);

— доступність компонента для обробки не залежить від його місця в
послідовності.

Масив багатовимірний – масив, елементи якого є масивами.

Масовість алгоритму – властивість алгоритму задавати розв’язання множини
екземплярів задачі масової.

Метамова – мова, призначена для описання структури виразів іншої мови.

Метасимвол – символ метамови, який вживається у її виразах і відсутній в
алфавіті означуваної мови.

Мітка – позначення, яким оператор чи його складова частина
ідентифікується в програмі.

Мова – система запису, призначена для передачі змісту. В основі має
алфавіт і правила утворення найпростіших виразів мови (лексем), а також
правила побудови складніших виразів із простіших. Ці дві групи правил
називаються відповідно лексичною і синтаксичною системами мови. Виразам
мови, починаючи від найпростіших, зіставляється позначений ними зміст,
тобто їхня семантика. Правила, за якими виразам мови зіставляється
зміст, утворюють семантичну систему мови. Розумінням мови і є знання
цієї системи, тобто уміння зіставити виразу його зміст.

Мова машинна – мова запису програм машинних, до виконання яких і
призначений комп’ютер. Є системою запису команд машинних.

Мова програмування високого рівня – мова запису програм, призначених для
виконання їх комп’ютером, у яких його дії позначено з вищим ступенем
узагальнення, ніж у мовах машинних.

Мова формальна – множина виразів, заданих деякою формальною системою,
напр., сукупністю форм Бекуса-Наура чи граматикою.

Модуль – збірник означень імен у мові Паскаль.

О

Область дії означення імені – сукупність місць у програмі, де ім’я
позначає об’єкт, вказаний саме в цьому означенні. За правилами мови
Паскаль, означення імені діє від місця його запису в підпрограмі
(програмі чи модулі) до її кінця. Якщо в цій області є підпрограми,
означення діє і в них. Але якщо вони містять своє власне означення цього
імені, то за тими ж правилам до кінця їх блоків діють їхні власні
означення.

Означення імені – запис, яким задається, що саме позначає ім’я. У мові
Паскаль ім’я може позначати змінну, сталу, тип, підпрограму, модуль,
програму або її окремий оператор. В останньому разі воно називається
міткою. Програма чи підпрограма самі по собі є означеннями їх імен.

Означення змінної з ініціалізацією – те ж саме, що ініціалізація.

Означення рекурсивне – означення елементів множини, яке задає елементи
за допомогою інших елементів цієї ж множини. Об’єкти, задані рекурсивним
означенням, також називаються рекурсивними.

Оператор – запис у мові програмування, що задає зміну станів пам’яті
програми. У мові Паскаль є оператори таких типів: присвоювання,
розгалуження (умовний), складений, переходу, циклу, а також виклики
процедур.

Операційна система – система програм та інших даних, за допомогою якої
організується робота комп’ютера в цілому. Вона визначає, команди якої
саме з програм процесор має виконувати в той чи інший момент часу. Вона
також забезпечує обробку файлів.

Операція машинна – операція, яку може виконати комп’ютер із значеннями,
записаними в регістрах процесора.

П

Пам’ять автоматична – область пам’яті оперативної, в якій розташовуються
ділянки локальної пам’яті процесів виконання викликів підпрограм. Ця
назва походить від того, що ділянки займаються та звільняються без явних
на те указань у програмі, записаній мовою високого рівня, тобто
«автоматично». Ділянки розташовуються за принципом «останньою зайнята –
першою звільнена», тому автоматичну пам’ять називають програмним стеком.

Пам’ять вільна – частина пам’яті програми, у якій змінні створюються та
знищуються при виконанні операцій, указаних у самій програмі, записаній
мовою високого рівня. Називається так, тому що не займається командами
програми та змінними, означеними в програмі.

Пам’ять зовнішня – пам’ять на зовнішніх носіях даних, наприклад,
магнітних дисках. Носії розміщаються на спеціальних пристроях
уведення-виведення, до яких належать дисководи, а також екран,
клавіатура, миша та ін.

Пам’ять оперативна – складова частина комп’ютера, призначена для
зберігання програм, що виконуються або готові до цього.

Пам’ять програми – сукупність імен змінних, означених у програмі. Не
плутати з пам’яттю процесу виконання програми.

Пам’ять процесу виконання програми – сукупність змінних, які у процесі
виконання програми поставлено у відповідність іменам її змінних.

Пам’ять регістрова – пам’ять усередині процесора, утворена регістрами.

Пам’ять статична – область пам’яті, що виділяється під змінні, означені
в програмі або модулі, а також під статичні змінні підпрограм.
Називається так, тому що протягом усього процесу виконання програми
відповідність її змінних та імен програми залишається незмінною.

Параметр – ім’я, що позначає величину, незмінну для конкретного
екземпляра задачі, рівняння тощо. Різні значення параметра відповідають
різним екземплярам задачі, рівняння тощо. Про значення цього слова в
програмуванні див параметр підпрограми. Параметр-змінна – параметр
Паскаль-підпрограми, який у її заголовку означається з описувачем var.
При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка
пам’яті, уже зіставлена аргументу. Аргументом може бути лише ім’я або
інший вираз, що позначає змінну.

Параметр-значення – параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку не
має описувача var. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у
відповідність ділянка локальної пам’яті, куди копіюється значення
аргументу. Аргументом може бути довільний вираз відповідного типу.

Параметр-підпрограма – параметр Паскаль-підпрограми, яким позначаються
інші підпрограми у їх викликах у тілі даної підпрограми. Ім’я конкретної
«іншої» підпрограми задається у виклику даної.

Параметр підпрограми – ім’я, означене в заголовку підпрограми. В її
блоці воно позначає змінну, підпрограму або тип. Дії, задані
підпрограмою, описуються з використанням параметра. Ці дії виконуються з
конкретним значенням, змінною, підпрограмою або типом, що задається у
виклику підпрограми як аргумент.

Параметр фактичний – те ж саме, що аргумент у виклику підпрограми.

?

 

?

Oe

Ue

a

ae

e

?

»

&

J

L

b

d

¬

c &

[ – те ж саме, що параметр підпрограми.

Перелік – взаємно однозначна відповідність між елементами множини та
натурального ряду (або його початкового відрізка 0, 1, 2, … , n).

Підпрограма – у мові Паскаль процедура або функція. З одного боку, є
описанням розв’язання деякої задачі, що виникає як підзадача в задачах,
розв’язання яких описують програми. З іншого боку, є означенням свого
імені, яким далі у вигляді виклику підпрограми позначається процес
виконання дій, заданих нею.

Підпрограма, вкладена в дану – у мові Паскаль підпрограма, записана в
блоці даної підпрограми (програми).

Підпрограма, що охоплює дане означення імені – у мові Паскаль
підпрограма (програма), у блоці якої записано це означення, або
підпрограма, що охоплює підпрограму, у блоці якої записано це означення.

Підстановка аргументу на місце параметра підпрограми за значенням –
процес, у якому обчислюється значення відповідного аргументу, вказаного
у виклику підпрограми, і присвоюється локальній змінній, поставленій у
відповідність параметру-значенню.

Підстановка аргументу на місце параметра підпрограми за посиланням –
процес, у якому змінна, уже поставлена у відповідність аргументу,
ставиться у відповідність параметру-змінній.

Подання числа з плаваючою точкою – подання дійсних чисел у вигляді ? M?
2p, де M – дробова частина (мантиса), p – порядок. У поданні зафіксовано
розряди мантиси, порядку та знаковий.

Подання числа з фіксованою точкою – поданні дійсних чисел у вигляді ?
E.M, де E – ціла частина числа, M – дробова (мантиса). У поданні
зафіксовано розряди цілої та дробової частин, а також знаку.

Поле структури – змінна, що є компонентом змінної-структури.

Поліморфізм – у програмуванні властивість операції бути означеною для
різних типів. Така операція називається поліморфною.

Порівняння – операції =, <>, <, >, <=, >=. У мові Паскаль означені для
всіх базових типів, а також для всіх типів перелічуваних, що задаються
програмістом.

Порт – ділянка оперативної пам’яті, виділена кожному пристрою
уведення-виведення. З нього пристрій переносить дані на зовнішній носій,
записуючи їх, наприклад, на диск або екран комп’ютера. І саме в порт
записуються дані від пристроїв, наприклад, від клавіатури або дисковода.
Обмін даними між портом і пам’яттю програм ведеться за допомогою
спеціальних програм – драйверів.

Послідовність рекурентна – послідовність, члени якої задовольняють деяке
співвідношення рекурентне.

Послідовність упорядкована – послідовність довжини 1 або така, що кожний
її наступний член не менше попереднього.

Пошук за ключем – пошук серед номерів елементів послідовності A
найменшого (як правило) номера i такого, що A[i] дорівнює заданому
значенню (ключу).

Пошук двійковий – пошук за ключем у послідовності, значення якої
упорядковані. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому
випадку прямо пропорційна двійковому логарифму довжини послідовності.
Ключ порівнюється з елементом у середині послідовності, після чого
шукати достатньо в одній із половин, на які розділяється послідовність.
Тому цей пошук ще називається дихотомічним.

Пошук лінійний – пошук за ключем у послідовності, який полягає в
послідовному перебиранні елементів. Називається так, оскільки його
тривалість у гіршому випадку прямо (лінійно) пропорційна довжині
послідовності.

Програма – те ж саме, що алгоритм. У програмуванні частіше так називають
алгоритми, призначені для виконання їх комп’ютером. Або такі, що за
допомогою комп’ютера їх можна перетворити до вигляду, придатного для
виконання комп’ютером.

Програма машинна – програма, записана мовою машинною.

Процедура – описання (як правило, параметризоване) обчислень, в
результаті виконання яких змінюється стан пам’яті програми або якась
інформація надходить у «зовнішній світ». Одночасно вона є означенням її
імені.

Процес – послідовність дій. У програмуванні це дії, що виконуються за
алгоритмом.

Процес виконання виклику підпрограми – процес, у якому запам’ятовується
точка повернення в програму, обчислюються аргументи та підставляються на
місце параметрів підпрограми, виконуються оператори тіла підпрограми та
відбувається повернення до виконання програми з точки повернення.

Процесор – складова частина комп’ютера, що виконує команди машинні. Його
структура подібна структурі комп’ютера, тобто він має свою
«надоперативну» пам’ять, внутрішню шину та власне операційний пристрій.

Р

Регістр – ділянка пам’яті у складі процесора, в яку записуються операнди
та результати операції машинної для якомога швидшого її виконання.

Рекурсія – використання означень рекурсивних.

Роздільник – символ, за допомогою якого відокремлюються одне від одного
лексичні та інші одиниці програми. У мові Паскаль ними є дужки, символи
«,», «;», «:» та деякі інші.

Розіменування – породження значення змінної за її ім’ям.

Розіменування вказівника – операція, що застосовується до вказівників.
Її результатом є сама змінна, на яку встановлено вказівник.

Рядок – у загальному розумінні це послідовність символів із явно
позначеним кінцем. У програмуванні це 1) послідовність символів; 2)
змінна, значенням якої є послідовність символів; 3) послідовність
символів із явно позначеним кінцем у файлі-тексті.

С

Секція параметрів – у мові Паскаль означення однотипних параметрів
підпрограми того самого виду (або параметри-значення, або
параметри-змінні). Має вигляд списку імен, за яким після двокрапки
записано ім’я типу. Секція параметрів-змінних починається словом var
перед списком.

Семантика – зміст деякого позначення, тобто власне те, що їм позначено.
Наприклад, семантикою програми є множина процесів її виконання,
семантикою оператора – зміни станів пам’яті, що відбуваються при його
виконанні.

Система програмування – система програм та інших засобів, які
забезпечують створення машинних програм за допомогою мови програмування
високого рівня, наприклад, мови Паскаль або її сучасних діалектів.

Система введення-виведення – набір програмних засобів роботи з файлами,
що входять до складу системи програмування.

Система числення – система запису, або позначення, чисел.

Система числення позиційна – система запису чисел, у якій числове
значення, що ставиться у відповідність цифрі, залежить від її позиції в
записі числа.

Скидання буфера – копіювання даних із заповненого буфера на зовнішній
носій.

Складність алгоритму. Нехай A позначає алгоритм розв’язання деякої
масової задачі. Позначимо через F(A, екземпляр) кількість елементарних
дій у процесі розв’язання цього екземпляра задачі за алгоритмом A, а
через F(A, n) – максимум кількості елементарних дій серед усіх
екземплярів, що характеризуються деяким розміром n. Кожному n = 1, 2, 3,
… відповідає певне значення F(A, n), тобто існує функція, яка розмірам
n ставить у відповідність максимальні кількості елементарних дій,
виконуваних за алгоритмом A. Ця функція і є складністю алгоритму.

Складність задачі – найменша зі складностей алгоритмів її розв’язання.

Сортування – переупорядкування елементів послідовності так, що в
результаті утворюється неспадна або незростаюча послідовність.

Список лінійний – послідовність елементів деякої множини. У
програмуванні це, як правило, послідовність структур у вільній пам’яті,
в елементах якої зберігаються елементи деякої множини.

Список упорядкований – список, що подає послідовність упорядковану.

Співвідношення рекурентне – рівність, що виражає член послідовності
через k попередніх (один або кілька) за допомогою деякого виразу. Якщо
відомі попередні члени sn–k, … , sn–1, то вираз фактично задає
обчислення наступного sn. Це обчислення називається застосуванням
рекурентного співвідношення.

Стала – позначення числа або іншого значення. Також це ділянка пам’яті,
стан якої не може мінятися у процесі виконання програми.

Стала бульова – у мові Паскаль запис вигляду false або true, позначає
відповідно значення, про які ми звикли говорити «хибність» і «істина».

Стала дійсна – позначення числа типу дійсних. У мові Паскаль – числа
типу real. Являє собою послідовність певної структури з десяткових цифр,
крапки та знаків «‘+», «–», «E», «e».

Стала символьна – позначення елемента типу символів. У мові Паскаль це
символ в апострофах, наприклад, ‘x’, ‘1’.

Стала рядкова – те ж саме, що літерал.

Стала ціла – це, як і в математиці, позначення цілого числа у вигляді
послідовности десяткових цифр, можливо, із знаком «+» або «–» попереду.

Стан змінної – пара вигляду (ім’я змінної, значення змінної). Значення,
а відтак і стан, може змінюватися при виконанні операторів програми.

Стан пам’яті процесу виконання програми – сукупність станів змінних.
Розглядається найчастіше як функція, областю визначення якої є множина
змінних процесу виконання програми, а областю значень є об’єднання
носіїв типів цих змінних.

Стек – те ж саме, що магазин.

Стек програмний – те ж саме, що пам’ять автоматична.

Структура – у мовах програмування змінна структурного типу, що
складається зі змінних скалярних і структурних типів, кожна з яких
ідентифікується окремим ім’ям. Це також значення змінної-структури. У
мові Паскаль це те ж саме, що запис.

Сумісність типів – можливість запису операндів різних типів у виразах
(наприклад, типи цілих і дійсних сумісні).

Сумісність типів за присвоюванням – можливість присвоювати змінним
одного типу значення іншого типу (у мові Паскаль дійсний тип сумісний за
присвоюванням з цілим, але не навпаки).

Т

Текст – послідовність символів, розбита на рядки.

Тип – пара (множина елементів, множина операцій з ними). Множина
елементів називається носієм типу, множина операцій – сигнатурою.

Тип адресний – тип, значеннями якого є адреси.

Тип бульових значень Boolean – у мові Паскаль тип із носієм, значення
якого позначаються сталими false, true, а операції алгебри Буля –
знаками and, or, not. Є реалізацією цієї алгебри. Належить до типів
перелічуваних.

Тип-діапазон – у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом
вигляду C1..C2, де C1, C2 – сталі того самого типу перелічуваного. Також
є перелічуваним.

Тип дійсних значень real – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого
позначаються сталими дійсними. У сигнатурі типу є операції +, –, *, /,
порівняння =, < тощо, функції стандартні математичні, а також функції trunc (ціла частина) і round (найближче ціле). Тип-перелік – у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом вигляду (I1, … , Ik), де I1, … , Ik – довільні ідентифікатори, відмінні від зарезервованих. Є типом перелічуваним. Тип перелічуваний – тип мови Паскаль, для якого означено операції succ (наступний), pred (попередній) і ord (порядковий номер елемента), а також порівняння. Типи boolean, char і integer, на відміну від типу real, – перелічувані. У програмі перелічуваний тип можна означати у вигляді типу-переліку або типу-діапазону. Тип символьних значень char – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими символьними або виразами вигляду chr(ціле). Належить до типів перелічуваних. Тип скалярний – у мові Паскаль тип, елементи якого розглядаються й використовуються як неподільні, тобто такі, що не мають ідентифікованих окремо частин. Тип структурний – у мові Паскаль тип, елементи якого є послідовностями елементів інших типів (одного й того самого типу, як масиви та файли, або різних, як записи). Довжина послідовності може бути постійною, як у масивів і записів, або змінною, як у файлів. Елементи послідовності можна позначати окремо. Тип цілих значень integer – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими цілими. У сигнатурі типу є всі операції із сигнатури типу дійсних (крім функцій trunc і round), а також операції типів перелічуваних і функція chr. Точка повернення з підпрограми – місце в програмі, що описує дію, якою виконання програми продовжується по закінченні процесу виконання виклику підпрограми. Запам'ятовується в локальній пам'яті цього процесу. Трансляція – переклад на машинну мову програми, написаної на не-машинній мові. Виконується за спеціальною програмою-транслятором. У Умова – фраза, що може бути або істинною, або хибною. У мовах програмування умови мають вигляд виразів, у результаті обчислення яких породжується одне з двох значень ("істина" чи "хибність"). Умова завершення – у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу repeat. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то тіло оператора далі не виконується, тобто виконання оператора repeat завершується. Умова продовження – у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу while. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то далі виконується тіло оператора, тобто виконання оператора while продовжується. Ф Файл – дані на зовнішніх носіях, певним чином організовані та об'єднані в єдине ціле. Файл безтиповий – файл, що розглядається як послідовність байтів. Файл введення стандартний – клавіатура комп'ютера. Файл виведення стандартний – екран комп'ютера. Файл індексовий – файл цілих, який створюється для прискорення пошуків у типізованому файлі. Значеннями елементів індексового файла є номери (або інші позначення) елементів основного файла. Перший елемент індексового файла вказує на найменший із елементів основного файла за деяким їх упорядкуванням, другий – на наступний тощо, останній – на найбільший. Файл типізований – файл, що розглядається як послідовність змінних деякого типу, заданого в означенні відповідної файлової змінної. Файлова змінна – змінна програми, записаної мовою високого рівня, яка виступає представником файла у програмі. Файлова система – система організації файлів та інформації про них, а також засоби їх обробки, що входять до складу операційної системи. Файловий вказівник – змінна, значенням якої в той або інший момент виконання програми є номер доступного елемента файла. Факторизація – розкладання натурального числа на прості співмножники. Форма Бекуса–Наура (БНФ) – запис вигляду <поняття> ::= <метавираз>, де
знак «::=» читається як «має структуру», а <метавираз> є послідовністю
символів мови та позначень її понять. Є синтаксичним правилом, тобто
задає структуру виразів мови, що є представниками вказаного поняття.
Названа за прізвищами її авторів. Є різновидом правила виведення
граматики.

Формат – система організації даних у файлах.

Функції стандартні математичні – у мовах програмування це математичні
функції sin, cos, exp, ln та деякі інші. Їх обчислення реалізовано
машинними підпрограмами, зібраними у спеціальну бібліотеку в складі
системи програмування.

Ц

Цифра – символ, яким позначається деяке ціле число. У позиційних
системах числення цим числом є одне з кількох перших натуральних чисел
або 0. У непозиційних системах числення, наприклад, Римській, це не так.

Ч

Черга – послідовність, така що елементи додаються в її кінець, а
вилучаються з її початку.

Числа псевдовипадкові – числа, що є членами деякої рекурентної
послідовності та породжуються в результаті багаторазових викликів
генератора псевдовипадкових чисел. Їх послідовність, крім, як правило,
першого числа, не є випадковою, але має властивості, що дозволяють
розглядати її як послідовність чисел випадкових.

Числа випадкові – числа, послідовність яких не має ніяких
закономірностей, і тому не дозволяє за будь-яким її відрізком обчислити
наступний за ним член.

Числа Фібоначчі – послідовність {f} чисел 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, … , у
якій f1=f2=1, а наступні члени задаються рекурентним співвідношенням
fn=fn–2+fn–1, n>2. Названі так за Леонардо Пізанським, на прізвисько
Фібоначчі, який першим їх описав.

Число – абстрактне математичне поняття, що виражає кількість. У
програмуванні під числом, як правило, розуміють його подання в пам’яті
комп’ютера, що не зовсім точно.

Ш

Шина – пристрій, за допомогою якого здійснюються переміщення значень між
процесором та пристроями введення–виведення.

Похожие записи