Реферат на тему:
Суть і методологічні основи управління операційної системи
Термін “операції” є досить широким і стосується промислового та
сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією
будь-якого типу (державною, приватною тощо).
Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги,
що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло,
ніяка організація існувати не може. Для здійснення операційної функції
створюється відповідна операційна система.
Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію
операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних
стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового
підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною
системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають
нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому
управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за
виключенням того, що управління операціями охоплює більш широке коло
проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого
спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі
промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності
менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної
лікарні тощо.
Операційний менеджмент – це термін, що походить від англійського
Production and Operations Management, що в перекладі означає управління
виробництвом.
Американські професори Річард Чейс та Ніколас Аквілано визначають
операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для
виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські
дослідники: Сег Лі та Марк Шнай-дер’янс визначають операційний
менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які
використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування
операційної системи
Російські професори З.П.Румянцева та Н.А.Саломатін визначають виробничий
менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують
виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також
управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному
режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням,
витратами у виробництві144. Кожний із визначених елементів стосується
управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду у їх
взаємозв’язку та взаємодії.
Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно
підприємства – це процес проектування, планування, узгодження, контролю
всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення
праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та
послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.
Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної
стратегії (рис.1).
Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох
взаємопов’язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та
підсистеми планування і контролю (рис.2).
Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов’язану
безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.
Підсистема забезпечення не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але
виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми.
Підсистема планування та контролю отримує від переробної системи
інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища
(цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього середовища (попит на
продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).
Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно
та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу
можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією
для всіх: безумовне виконання заданої виробничої програми і досягнення
при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових
засобів.
На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії
оцінки та контролю своїх цілей. Типовими критеріями для оцінки
промислової фірми є:
1. Кількість виготовленої продукції.
2. Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.
3. Утримання обладнання.
4. Якість та надійність продукту.
5. Вчасність доставки.
6. Капіталовкладення та їх окупність.
7. Гнучкість при зміні продукту.
8. Гнучкість зміни обсягів виробництва.
Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність виробника і
меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер, беручи до
уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей
корпоративного рівня:
1. Витрати споживача.
2. Виграш часу.
3. Якість продукції.
4. Гнучкість.
Цілком очевидно, що критерії Р.Шонбергера є досить вдалою спробою
реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.
У сучасних умовах господарювання специфіка управління виробництвом
визначається з врахуванням ринкових умов, які з середини 80-х років
характеризуються такими чинниками:
• скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклатури виробів при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво великих партій стандартних
продуктів);
• значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з конвеєрними
пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня
підготовки персоналу;
• зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання
замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих
систем та у механізмі прийняття рішень.
Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва передбачає:
• орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;
• проведення фундаментальних наукових досліджень:
• диверсифікацію виробництва;
• інтенсивну інноваційну діяльність;
• максимальне використання творчої активності персоналу.
Список використаної літератури
Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів, «Світ», 1995.
– 296с.
Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия
«Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. – 512с.
Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Издательство «Триада,
ЛТД»,1997. – 384 с.
Завадський Й.С. Менеджмент. Т. 1. К.: УФІМБ, 1997. – 542с.
Менар К. Экономика организаций: Пер. с франц. / Под ред.
А.Д.Худокормова. – М.: Инфра–М, 1996. – 160с.
Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Знання, 1998. –
512с.
Ринкове середовище
корпоративна стратегія
система планування та контролю
операційний менеджмент
операційна стратегія
Персонал
складники продукту
процеси
підприємства (підрозділи)
Рис.1. Порядок побудови системи операційного менеджменту
На виході:
На вході:
підсистема планування та контролю
підсистема забезпечення
переробна підсистема
Плани, рішення, коригуючі дії
.
Інформація з мікросередовища
Інформація із зовнішнього середовища
праця
матеріали
капітал
інформація
енергія
продукція
послуги
Рис.2. Операційна система та її підсистеми
Інформація про стан системи
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
