КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Що таке BIOS, CMOS, програми – архіватори, як провірити якість диску,
Norton Comander, вибір дискового пристрою, способи запуску Windows –
додатку, як добавити новий пункт в Головне меню.
Що таке BIOS, CMOS? Яку функцію вони виконують в ПК?
BIOS- це базова система введення-виведення (Base Input-Output System).
Призначенням BIOS є виконання найбільш простих i універсальних послуг
операційної системи, що пов’язані зi здiйсненням вводу-виводу.
Іншими словами, BIOS виконує роль “екрану” між програмами і великою
різноманітністю конкретних апаратних засобів.
BIOS призначена для:
а) тестування основних компонентів ПК після включення харчування;
б) виклик блоку початкового завантаження BOOT RECORD;
в) обслуговування системних переривань нижнього рівня, тобто тих які
вимагають безпосереднього керування апаратними компонентами (дисплеєм,
клавіатурою, магнітними дисками, принтерами, комунікаційними каналами).
Таким чином, BIOS є програмною оболонкою навколо апаратних засобів
комп’ютера, яка надає можливість іншим програмам, у тому числі й самій
операційній системі, звертатися до апаратних компонент через механізм
переривань.Суть механізму переривань полягає в тім, що поточна робота
машини, у чому б вона не складалася, припиняється на короткий проміжок
часу визначеним сигналом, що однозначно вказує на виникнення ситуації,
що вимагає негайної обробки.
Очевидно, що від того, як саме настроїть BIOS той чи інший пристрій,
залежить швидкодія і стабільність усієї системи в цілому. Програма
Setup, доступ до якої можна одержати, натиснувши “DEL” (чи “F2”) при
завантаженні, саме і дозволяє змінювати ті значення, що завантажуються в
регістри різних пристроїв, насамперед чіпсета материнської плати. До
речі, зберігаються вони в пам`яті, що харчується від батарейки, а
пам`ять цю називають CMOS (Complimentary Metal-Oxide-Semiconductor, що
споживає невелику потужність у статичному режимі логіка).
Робота таких стандартних пристроїв, як клавіатура, може обслуговуватися
програмами BIOS, але такими засобами неможливо забезпечити роботу з
усіма можливими пристроями (у зв’язку з їх величезною різноманітністю та
наявністю великої кількості різних параметрів). Але для своєї роботи
програми BIOS вимагають всю інформацію про поточну конфігурацію системи.
З очевидних причин цю інформацію не можна зберігати ні в оперативній
пам’яті, ні в постійній.
Спеціально для цих цілей на материнській платі є мікросхема
енергонезалежної пам’яті, яка по технології виготовлення називається
CMOS. Від оперативної пам’яті вона відрізняється тим, що її вміст не
зникає при вимкненні комп’ютера, а від постійної пам’яті вона
відрізняється тим, що дані можна заносити туди і змінювати самостійно, у
відповідності з тим, яке обладнання входить до складу системи.
Мікросхема пам’яті CMOS постійно живиться від невеликої батарейки, що
розташована на материнській платі. У цій пам’яті зберігаються дані про
гнучкі та жорсткі диски, процесори і т.д. Той факт, що комп’ютер чітко
відслідковує дату і час, також пов’язаний з тим, що ця інформація
постійно зберігається (і обновлюється) у пам’яті CMOS. Таким чином,
програми BIOS зчитують дані про склад комп’ютерної системи з мікросхеми
CMOS, після чого вони можуть здійснювати звертання до жорсткого диска та
інших пристроїв.
Для чого потрібні програми – архіватори? Які програми – архіватори ви
знаєте?
Один з недоліків магнітних носіїв полягає у тому, що вони не
забезпечують абсолютну збереженість інформації. Ця інформація може бути
зруйнована частково або повністю внаслідок фізичного псування носія,
внаслідок дії зовнішніх магнітних полів, старіння магнітного покриття та
ін. Бувають випадки, коли потрібна інформація знищується випадково.
Ці обставини вимагають від користувача мати на дискетах архівні копії
документів. При цьому їх необхідно перевіряти та поновлювати не менше
ніж один раз на півроку.
Якщо увесь обсяг інформації уміщується на кількох дискетах, то архівні
копії можна зберігати в тому самому вигляді, в якому з ними працюють,
тобто в початковому. Для створення копій таких документів використовують
стандартні засоби операційних систем.
Але зберігання архівів у початковому вигляді дуже не вигідно за великих
обсягів інформації. Річ у тому, що при зберіганні інформації в
початковому вигляді не ефективно використовується поверхня носія.
Доцільно вихідну інформацію попередньо стиснути (упакувати), а потім уже
створювати її копії. Такий процес створення архівних копій називають
архівацією. При архівації досягається економія дискового простору від 20
до 90 %, що дозволяє на одному й тому самому носії зберігати значно
більший обсяг інформації.
Для архівації файлів використовують спеціальні програми, які називають
архіваторами. Перші архіватори з’явилися в 1985 р. Вони можуть
об’єднувати в один архівний файл цілі групи файлів, включаючи і
каталоги.
Можливості сучасних архіваторів широкі і різноманітні. Але можна
виділити функції, які є загальними. До них відносяться: можливість
додавання файлів в архів, поновлення архіву, перегляд файлів в архіві,
знищення файлів в архіві, захист файлів від несанкціонованого доступу,
вилучення файлів з архіву, перевірка цілісності архіву та ін.
Архівний файл може використовуватися тільки після того, як він буде
відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований. Розархівацію
виконують або ті самі архіватори, або окремі програми, які називають
розархіваторами.
До числа найвідоміших та широко використовуваних архіваторів
(розархіваторів) слід віднести: PKZIP.EXE, PKUNZIP.EXE, ARJ.EXE,
PKPAK.EXE, PKUNPAK.EXE, LHA.EXE.
Широке поширення отримали програми-оболонки архіваторів, які дозволяють
у зручному інтерактивному режимі працювати з архівами. Приклади таких
програм: RAR, NARC, SHEZ, ARCVIEW, WINZIP та ін. Як правило, ці програми
дозволяють: переглядати вміст архівних файлів (різних типів),
розархівовувати файл або групу файлів, знищити файли з архіву, виводити
вміст файла на екран монітора та ін.
Програми WINZIP працюють у Windows. Після запуску на екрані монітора
з’являється головне вікно програми, у якому можна працювати з архівами
ZIP, ARJ, LZH та ін. Використовуючи меню і піктограми, які дублюють
основні команди меню, можна не тільки розархівувати файл, але й створити
нові архіви у різних форматах. . На мал. показано вигляд вікна програми
у режимі перегляду архіву fd4.arj. У вікні відображена повна інформація
про файл архіву. Вибираючи файли у списку та користуючись меню або
піктограмами, можна їх переглядати, сортувати, знищувати,
розархівовувати та додавати інші файли в архів.
При виборі конкретного типу архіватора (розархіватора) керуються двома
критеріями: швидкістю його роботи та коефіцієнтом упаковки (стиснення).
При цьому для одних типів файлів кращим може бути один архіватор, а для
інших типів файлів — інший. Так, для файлів, які містять текстову
інформацію, з ряду перерахованих архіваторів кращими є ARJ і PKZIP, але
розархівовує скоріше PKZIP.
Треба відмітити, що для архівації та розархівації файлів потрібно з
клавіатури вручну вводити до десятка і більше команд, що вкрай
неефективно. Ці команди можна оформити у вигляді окремої програми (такі
програми називають командними файлами). У цьому випадку вся сукупність
команд автоматично виконується при запуску відповідної програми.
Як провірити якість диску і ліквідувати можливі логічні помилки?
1)Використання програми ScanDisk для виявлення та усунення помилок на
диску.
Програма ScanDisk призначена для пошуку логічних та апаратних помилок на
жорсткому та гнучких дисках, а також відбудови пошкоджених даних.
Щоб запустити програму ScanDisk, натисніть кнопку «Пуск», виберіть
команду «Программы», потім — «Стандартные», потім — «Служебные» і,
нарешті, — «Проверка диска». Після виконання вказаних дій на робочому
столі з(явиться вікно програми:
2) Використання програми Norton Utilities.
Щоб уникнути втрати даних, Norton Utilities 2000 не тільки виявляє, але
й запобігає багатьом системним проблемам. Norton Disk Doctor перевіряє
запис в Boot-секторі, таблиці розміщення файлів і директорії й виконує
серію поверхневих тестів для перевірки стану жорстких дисків . Для
більшої зручності Norton Disk Doctor можна настроїти для автоматичної
оптимізації дисків у фоновому режимі. Norton Disk Doctor провадить
моніторинг і аналіз “життєво важливих ділянок” системи й забезпечує
безперебійну роботу комп’ютера.
Norton Comander. Переміщення по каталогам. Вибір дискового пристрою.
Пакет програм NORTON COMMANDER (скорочено NC) дозволяє:
•виконувати будь-які команди DOS;
•давати наочне зображення дерева каталогів на дискеті, а також вміст
каталогів і файлів;
•створювати, переіменовувати, копіювати, вилучати каталоги та файли;
переглядати і редагувати текстові файли, бази даних, таблиці.
Пакет програм NC включає головну програму NC.EXE і ряд допоміжних
програм, за допомогою яких розширюються можливості пакета. Запуск Norton
Commander здійснюється командою NC. Після запуску NC у верхній частині
екрана з’являються два прямокутні вікна-панелі (див.малюнок), обмежені
подвійною рамкою. Нижче цих панелей розміщується запрошення DOS
(командний рядок), ще нижче — рядок, який вказує на призначення
функціональних клавіш F1-F10.
F1 HELP – коротка інформація про призначення клавіш при роботі NC.
F2 MENU – користувальницьке меню.
F3 VIEW – перегляд текстового файлу, документа.
F4 EDIT – редагування текстового файлу.
F5 COPY – копіювання файлів.
F6 RENMOV – пересилання, перейменування файлу.
F7 MKDIR – створення каталога (підкаталогів).
F8 DELETE – видалення файлів чи підкаталогів.
F9 PULL DN – у верхньому рядку екрана виводяться меню, що містять режими
роботи NC.
F10 QUIT – вихід з NC.
Зміна диска відбувається шляхом натискання клавіш «Alt» + «F1», а потім
«Enter».
Для виведення на панель інформації того або іншого диска необхідно
ввести команду за допомогою комбінацій клавіш:
При цьому на відповідну панель виводиться допоміжне вікно з переліком
імен доступних дисків.
Зміна диска на потрібений відбувається шляхом натискання клавіш
керування курсором або введенням імені диска й наступним натисканням
клавіші
даної команди переведе панель у режим відображення поточного каталогу
заданого диска.
При вказівці імені дисководу, у якому не виявилося дискети, після
невеликої паузи на екрані з’явиться вікно з повідомленням про помилку й
пропозицію або повторити операцію після установки диска, або змінити
невірно введене ім’я.
Клавішами керування курсором можна переміщати селектор по екрані,
виділяючи інший файл або каталог. Для швидкого переміщення селектора по
каталогу можна використати клавіші:
– переміщення в початок каталогу;
Для того щоб увійти в який-небудь підкаталог поточного каталогу, треба
встановити на нього селектор і натиснути клавішу
каталог вищестоящого рівня (батьківський) треба встановити селектор на
перший рядок панелі (із двома крапками) і натиснути
При переході в інший каталог або на інший диск автоматично змінюється
запрошення в командному рядку, відображаючи завжди шлях до поточного
каталогу.
Для активізації іншої панелі екрана використається клавіша табуляції
, при натисканні якої селектор переводиться на протилежну панель, і
ця панель стає поточною.
Перерахуйте основні елементи вікон діалогу і прийоми роботи з ними.
Елементи діалогового вікна.
Діалогові вікна використовують у тих випадках, коли користувач повинен
втручатися у роботу операційної системи або відкритого додатку
(запущеної Програми) з метою зміни режимів роботи, зміни деяких
параметрів, введення деякої додаткової інформації і т.д. Часто у таких
вікнах для користувача виводиться деяка інформація, на основі якої він
має прийняти рішення про зміни відповідних режимів роботи чи побачити
реакцію системи на його дії.
Для взаємодії користувача з системою діалогові вікна мають спеціальні
елементи управління (див.малюнок): Флажок, Переключатель, Строка ввода,
Счетчик, Список, Ползунок.
Флажок (прапорець). Такі елементи використовують для вибору параметрів
або установки відповідних режимів роботи. У вікнах такі елементи
управління подані маленькими квадратними віконцями. Прапорці вважаються
установленими, якщо у віконцях установлено значок. Стан будь-якого
прапорця не залежить від стану інших, розташованих у тому самому вікні.
Переключатель (перемикач). Такий елемент схожий на попередній, але із
запропонованого списку параметрів потрібно вибрати тільки один з них.
Счетчик (лічильник). Елемент являє собою віконце, у якому відображаються
конкретні числові значення параметра та дві кнопки управління. Одне
клацання по кнопці призводить до збільшення числа на деяке дискретне
значення. Другу кнопку використовують для зменшення значення параметра.
Якщо клацнути мишею по віконцю, то значення параметра може бути
відредаговано безпосередньо за допомогою клавіатури.
Список (список). Використовують відкриті списки і списки, які
розкриваються. У відкритому списку елемент вибирають за допомогою смуги
прокрутки. Для роботи зі списком, який відкривається, спочатку його
потрібно відкрити, клацнувши мишею по кнопці.
Строку ввода (рядок введення) використовують для введення текстової
інформації за допомогою клавіатури. Перед початком роботи необхідно
клацнути мишею по області введення. Після появи у віконці текстового
курсора, можна починати введення інформації.
Елемент типу Ползунок (повзунок) використовують для зміни значення
деякого параметра у відповідному інтервалі. Положення повзунка
змінюється за допомогою миші методом перетягування,
Які ви знаєте способи запуску Windows – додатку?
знайдіть групове вікно, де є потрібний Windows – додаток, використовуючи
для цього засоби упорядкування, або розкрийте пункт меню «Окно»;
у повному переліку групових вікон знайдіть потрібне, клацнувши по ньому
лівою кнопкою «миші»;
достатньо двічі клацнути потрібний ярлик на робочому столі.
Вкажіть порядок завершення роботи з Windows – додатком.
Windows – додаток знаходиться в робочому стані в будь якому стані вікна
(повноекранне, нормальне, піктограма). Тому згортання робочого вікна до
піктограми не означає завершення роботи Windows – додатку, так як і при
такому стані вікна, додаток все ще займає місце в оперативній пам’яті,
хоча на екрані і не представлений.
Завершити роботу додатку можна слідуючими способами:
подвійним клацанням лівої кнопки «миші» на кнопці системного меню;
одним клацанням розкрити системне меню і вибрати пункт Закрыть.
активне вікно додатку можна закрити клавіатурною комбінацією Alt+F4.
Як добавити новий пункт в Головне меню.
Головне меню відкривається клацанням по кнопці Пуск. Меню завжди має
сім стандартних пунктів (команд): Программы, Документы, Настройка,
Поиск, Справка, Выполнить і Завершение работы…
Проте користувач може завжди включити у це меню додаткові команди, які
будуть розміщені вище рядка Программы і відокремлені від основного
списку команд лінією.
-натиснути кнопку «Пуск»;
-вибрати «Все программы»,клацнути правою кнопкою на миші,вибрати
«Свойства»;
-«Настроить»;
-«Добавить»;
-«Обзор папок»;
-вибрати потрібний ярлик;
-«Далее»;
-вибрати «Главное меню»;
-«Готово».
Література
Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. «Практичний курс
інформатики.» К. 1999.
Пушкарь О.І. «Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології.»
К. «Академія», 2000.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
