РЕФЕРАТ

Розвиток ринку Інтернет послуг в Україні

ВСТУП

Для полегшення аналізу розвитку електронних послуг в Україні їх
розділяють на первинні (off-line and on-line accesses) та вторинні
(електронна комерція, електронне навчання, телемедицина, електронне
врядування…).

Коли ми говоримо про розвиток ІНТЕРНЕТ мереж, то тут нашими основними
індикаторами розвитку є доступ до ІНТЕРНЕТу громадян, швидкість передачі
інформації в мережі, доступ до глобальних мереж, розвиток національної
змістовної частини. На даний час учасниками первинного ринку електронних
послуг в Україні є понад 3 мільйони користувачів ІНТЕРНЕТ, правда,
практично 90% їх є локалізовані в першій десятці найбільших міст
України, що казує на досить низький рівень розвитку ІНТЕРНЕТ в малих
містах та селах.

Неформально український сегмент мережі Інтернет почав свій розвиток із
кінця 1990 року, а офіційно домен.UA було зареєстровано у грудні
1992-го.

На кінець 2008 року 70% компаній зі списку Fortune використовували у
своїй роботі Інтернет. Обсяг електронних угод, що укладаються з
допомогою Інтернету, зріс до 300—500 млрд. доларів. Частка малого
бізнесу в електронній комерції сягнула 27%. Тепер звернемося до
українських реалій. Що сьогодні пропонують провайдери, якими є динаміка
ринку та його перспективи?

Вибір провайдера

Не просте завдання, і не тільки тому, що вибирати доводиться в умовах
великої кількості провайдерів. Сфера інтернет-послуг ще далека від
досконалості, на шляху свого формування вона лише подолала перший етап —
період первинного накопичення капіталу. Скінчилися часи, коли
провайдером могла оголосити себе будь-яка компанія, що орендує канал в
операторів першого рівня.

Останні мають власні канали передачі інформації у світову мережу. Повною
мірою до першого рівня можна зарахувати «Укртелеком», Golden Telecom,
Digital Generation і компанії, що використовують власні супутникові
канали.

Причому «Укртелеком» прагне бути основним провайдером послуг на всіх
рівнях. Монопольне становище дозволяє реалізовувати цю мету. Однак, на
думку експертів, нестабільна якість каналів, не досить кваліфікована
технічна підтримка, прагнення домінувати в усіх ринкових нішах
викликають недовіру насамперед із боку провайдерів першого та другого
рівня, а ознайомлення з тарифною політикою нерідко відлякує пересічного
споживача. Однак більшість провайдерів першого рівня як зовнішні канали
використовують орендовані в «Укртелекому» зовнішні волоконнооптичні
канали.

На думку аналітиків, до трійки найбільших інтернет-провайдерів України
входять IPTelecom, LuckyNet, Golden Telecom.

Комутовані-некомутовані: кого більше?

Є два варіанти підключення до Інтернету: комутований і некомутований.
Комутований доступ (dial-up) — через телефонний дзвінок до оператора з
подальшим з’єднанням. Некомутований доступ — постійне з’єднання з
провайдером: через виділену лінію, телефонну лінію (технології xDSL), з
допомогою телевізійного кабелю чи по радіоканалу з прийомом-передачею
через антени.

Dial-up має перевагу в ціні. Але насправді придатний він лише для
приватних користувачів. Чим більша потреба у використанні Інтернету, тим
частіше в такому разі займатиметься телефонна лінія, за яку слід платити
окремо.

Однак, за словами Валентина Прокопченка, керівника сектора розвитку
послуг компанії Golden Telecom, поки що більшість користувачів вдається
до комутованого доступу. Частка тих, хто використовує некомутований
доступ, — усього 10%, щоправда, їх кількість стабільно зростає.

Директор департаменту прямих продажів компанії IPTelecom Сергій Кукса
вважає, що кількість клієнтів по виділених каналах сьогодні збільшується
динамічніше, ніж по комутованих. За його даними, у Києві є близько 3,5
тис. виділених ліній, а обсяг ринку становить 5,2—5,7 млн. дол. Усі
великі компанії намагаються перейти на виділені канали.

І ще. За даними досліджень, проведених компанією «Воля»:

— 87,6% респондентів вважають, що використання Інтернету на підприємстві
виправдане з комерційної точки зору;

— 48,9% підприємств підключені до Інтернету вже один-три роки, 34,6% —
понад три роки, 15,4% — менше року;

— 62,2% підприємств зараз працюють в Інтернеті через телефонну лінію,
лише 32,4% мають виділені лінії. Водночас у 54,3% фірм немає можливості
говорити по телефону, одночасно використовуючи Інтернет.

Dial-up дорожчає, виділені канали дешевшають

Якщо два роки тому підключитися по виділеній лінії коштувало близько 1,5
тис. дол., то сьогодні це ж, приміром, у IPTelecom можна зробити за 420
дол. А в LuckyNet узагалі пропонують підключення за одну гривню.
Щоправда, реально це здійснюється за 1920 грн., які лягають на депозит.

Таке різке зниження вартості підключення пояснюється здешевленням
устаткування, зростанням конкуренції між провайдерами. Протягом 2002
року вартість підключення по виділених лініях знизилася більш ніж
удвічі. Дешевшають зовнішні канали, як супутникові, так і наземні. Хоча
різке зниження цін інколи ставить операторів на межу банкрутства.

На думку Павла Блоцького, директора компанії Digital Generation, деякі
провайдери, роблячи ставку на низькі ціни, заганяють себе в ситуацію,
коли доводиться заощаджувати на устаткуванні, на розширенні зовнішніх
каналів, наймати низькооплачуваний і менш компетентний персонал. Все це
позначається на якості послуги, що надається клієнту, для якого в
окремих випадках погана якість каналу може вилитися в набагато більші
збитки, ніж економія на тарифах.

За оптоволокно й «останню милю»!

Що стосується технології побудови, виділені лінії мало чим різняться.
99% провайдерів орендують їх в «Укртелекому», і тільки одиниці доводять
свої лінії. Але клієнт відчує різницю, коли порівняє лінії від різних
провайдерів. Основний вплив на якість Інтернету має як пропускна
здатність і якість зовнішнього каналу, так і «остання миля», тобто
якість кабелю, прокладеного до клієнта, а також технологія передачі
сигналу в кабелі та використовуване обладнання. Важливу роль відіграє й
рівень кваліфікації персоналу провайдера.

Golden Telecom будує виділені лінії в основному на базі власної мережі,
тобто зона обслуговування абонентів обмежується тими районами і
будинками, куди приходять комунікації компанії.

IPTelecom ставить лише синхронне устаткування: швидкість прийому
дорівнює швидкості передачі. Його устаткування також передбачає
різноманітні способи захисту інформації.

Компанія «Воля» для організації «останньої милі» використовує мережу
кабельного телебачення, в якій дані Інтернету передаються поруч з
аналоговими та цифровими телевізійними сигналами.

Ці провайдери використовують в основному волоконнооптичні зовнішні
канали, що забезпечують надійніший зв’язок, порівняно з супутниковими
каналами. Зв’язок із супутником має певну часову затримку, порівняно з
наземним з’єднанням. Втім, ця різниця становить сотні мілісекунд, що при
використанні найпоширеніших сервісів Інтернету практично не помітна «на
око».

Тарифна політика

Майже всі українські провайдери мають схожі підходи в тарифній політиці,
хоча розібратися в них із нальоту не так уже й просто. В одних пакетах
передбачено абонентну плату за певну швидкість (до 64 кбіт/с, до 128,
256 кбіт/с і вище) із базовою кількістю трафіку (1, 2, 4 Гбайт) і
додатковою оплатою трафіку понад ліміт (від 400 грн. на місяць). І
«скажені» тарифи на необмежену кількість трафіку на певних швидкостях
(тисяча гривень на місяць), що пов’язано з необхідністю сплачувати
«Укртелекому» за передачу великих обсягів інформації через його зовнішні
волоконнооптичні канали.

Частина операторів узагалі не «світять» свої ціни, заявляючи: «все
вирішується в кожному конкретному випадку під конкретні рішення для
конкретного клієнта». Так, GoldenTelecom прямо не заявляє про свої ціни.

LuckyNet пропонує нові тарифні плани «Україна», що декларують швидкість
«до 8 Мбіт за секунду». Це означає здійснення зв’язку на максимально
можливій швидкості на лінії абонент— провайдер. Заковика полягає в тому,
що таку швидкість можна розвинути лише на коротких (до 1,5 км) і якісних
(до 300 Ом) виділених каналах, яких не так уже й багато. Ця швидкість
тим більше не може гарантуватися далі, при виході на зовнішні канали,
оскільки сумарна пропускна здатність виділених ліній клієнтів у десятки
разів перевищує пропускну можливість зовнішнього каналу провайдера. У
результаті клієнт має ту смугу в зовнішньому каналі, яку йому вдається
отримати, конкуруючи з іншими клієнтами.

Тарифи IPTelecom вирізняються своєю визначеністю та прозорістю для
клієнта. При цьому, незалежно від швидкості підключення (від стандартної
128 кбіт/с до 2 Мбіт/с), гарантується робота саме на вибраній швидкості
навіть при виході на зовнішні канали. Так само стійке з’єднання
гарантується і Digital Generation. Суть такої політики полягає в тому,
що клієнтові гарантується та пропускна здатність, яку він замовив, а на
випадок збоїв системи здійснюється негайна технічна підтримка.

«Кабельний» Інтернет

З’єднанню через виділену телефонну лінію є альтернатива: радіопередача
даних у зоні прямої видимості, xDSL через телефонну лінію з можливістю
використання телефона для розмов і, звісно ж, зв’язок через телевізійний
кабель. Послуги надають кілька провайдерів. Як правило, вони одночасно є
операторами кабельного телебачення. Інтернет по каналах мережі
кабельного телебачення дозволяє уникнути залежності від вартості послуг
операторів телефонного зв’язку, що дає змогу встановлювати тарифи на
нижчому рівні. При цьому ніхто не відбирає можливості одночасно
переглядати програми цифрового телебачення.

Катерина Гончарова, начальник відділу маркетингу компанії «Воля»:

— Доступ в Інтернет по мережах кабельного телебачення набуває дедалі
більшої популярності у світі. Пов’язано це передусім зі зростанням
потреби користувачів у високошвидкісних з’єднаннях, яких не може
забезпечити dial-up доступ. А виділені лінії — це досить дороге і
заморочливе задоволення для домашніх користувачів, так само як і для
малих та середніх офісів. Кабельний Інтернет у такому разі виступає
технологією доступу в Інтернет, яка є найоптимальнішим поєднанням ціни
та якості. Оскільки немає потреби в побудові виділених ліній (доступ
дається на базі наявної мережі кабельного телебачення, яке вже сьогодні
заходить у кожну квартиру), то вартість організації такого з’єднання
набагато дешевша. Крім того, технологія кабельного Інтернету не потребує
встановлення відповідної частини устаткування передачі даних окремо для
кожного користувача на майданчику провайдера, що також здешевлює
підключення абонента. Висока пропускна здатність систем, а також
можливість для клієнтів зв’язуватися безпосередньо, без участі зовнішніх
інтернет-серверів, дозволяє реалізовувати багатокористувацький доступ до
корпоративних баз даних, спільну роботу декількох користувачів над одним
документом.

???????¤?¤?$???????/?айбутньому наша компанія планує запустити послуги
VPN — створення захищеного виділеного зв’язку між офісами, що
перебувають у зоні охоплення кабельною мережею.

Прогнози фахівців зводяться до того, що провайдери кабельного
телебачення захоплять значну частину ринку домашніх користувачів, а
також малого і середнього бізнесу. Однак через обмеженість загальної
пропускної смуги каналу і відсутність можливості отримати індивідуальний
канал із гарантовано високою пропускною здатністю, для великих
корпоративних клієнтів більш привабливим рішенням є xDSL, а надалі

На ринку ІНТЕРНЕТ послуг працює понад 278 ISPs, що забезпечує
конкурентність середовища і, можна сказати, що ринок вже залишив свою
інноваційну фазу, коли послуга “доступ до ІНТЕРНЕТ” була інновацією.
Прийшов час боротьби за розподіл ринку в великих містах і поширення на
малі, тому найближчим часом слід очікувати створення стратегічних
альянсів між Інтернет компаніями, які контролюють більшість ринку, і
малими ISPs, а також відкриття філій чи представництв на умовах
дистриб’ютора чи агента. Серед проблем, які ставлять ISP це монополія
УкрТелеком на внутрішні канали зв’язку.

Досить суттєвий вплив на розвиток ринку електронних послуг створюють і
продавці hardware та software, які лише в минулому році забезпечили
користувачів більше, ніж 500 000 комп’ютерами. При чому значна частка
належить українським компаніям–виробникам. Складно говорити про
створення конкуренції на глобальному ринку ICT при відсутності достатніх
інвестиційних ресурсів, але створити робочі місця і призупинити відтік
висококваліфікованих кадрів з України такі компанії можуть, і тут треба
сприяти розвитку ICT бізнесу через системи бізнес інкубаторів,
технологічних парків, програм податкових кредитів та венчурного
капіталу.

Щодо розвитку змістовної частини ІНТЕРНЕТ, то тут необхідно відмітити
створення Українських академічно-дослідницьких мереж, а це — UARNet,
КARNet, URAN, і в вересні 2002 року розпочав свою роботу проект на
розвиток Української Національної Дослідницько-Освітньої Мережі UNREN ,
який орієнтований на підключення України до єдиної Європейської
академічної мережі GEANT. Стан розвитку Українських дослідницьких та
академічних мереж детально обговорювався на NATO ADVANCED NETWORKING
WORKSHOP HYPERLINK
«http://www.cei.uran.net.ua:8101/archives/2003apr-workshop/agenda.htm»
http://www.cei.uran.net.ua:8101/archives/2003apr-workshop/agenda.htm в
квітні 2003 року . В вересні закінчується перший рік безплатного
підключення до GEANT, але на цій початковій стадії університетській та
академічній спільноті не вдалося скористатися цим доступом в повній
мірі.

Одним з найкращих індикаторів розвитку змістовної частини ІНТЕРНЕТ є
відвідуваність веб сайтів. Практично третю частину трафіку по сайтах
забезпечують бізнесові сайти, навчальні сайти – близько 15% процентів,
державні сайти і ІНТЕРНЕТ проекти з державної політики не перевищують 10
%. Все інше — це туризм, розваги, фінанси…. Правда, відвідувати — це
ще не означає скористати, а тим більше управляти інформацією.

Існують певні проблеми мовного бар’єру: 80% змістовної частини
ІНТРЕРНЕТу є англійською мовою, 80% сайтів в українському сегменті
Інтернету є російськомовними. При цьому, частка україномовних сайтів
складає 14%, а 4% сайтів представляють свою інформацію двома мовами –
українською й російською. Але тут необхідно надіятися на молодь, яка
сьогодні активно вивчає дві — три мови, що є необхідною умовою праці в
глобальному суспільстві.

Для управління інформаційними потоками в середині мережі, а також
залучення додаткових ресурсів для її наповнення і розповсюдження почали
створюватись провайдери вторинних електронних послуг. А це — електронні
магазини та е-комерція, центри дистанційного навчання та е-навчання,
е-уряди й електронне врядування.

Не зважаючи на наявність ряду e-Ukraine медіа проектів ( HYPERLINK
«http://www.e-ukraine.org» http://www.e-ukraine.org ,
http://www.ukraine-gateway.org.ua/, http://e-ukraine.info,
http://www.e-ukraine.org.ua http://www.isu.org.ua/), які здійснюють
активну роботу з просування ідеї електронної України, існує певний
бар’єр між урядовими структурами, громадами і бізнесом як на етапі

розробки програми, так і в процесі її впровадження. Тому необхідно
більше уваги приділяти створенню та розвитку соціальних партнерств для
досягнення спільних цілей Національної Інформаційної Програми.

В першу чергу, хочу зупинитись на тому, що питання законодавчого поля в
напрямку розвитку України як електронної держави можна вважати
вичерпаним з прийняттям в травні-червні 2003 р. законів “Про електронний
підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про
телекомунікації”. Таким чином, з 2004 року створені сприятливі умови для
розвитку електронної комерції та інтернет-банкінгу. На даний час
прикладом електронного бізнесу B2B є веб сайт компанії КвазарМікро. Є
також цілий ряд ініціатив електронного бізнесу B2C, але всі вони
об’єднані одною проблемою безпеки електронних платежів. Також ряд банків
(Аваль, Приватбанк) дозволяють клієнтам здійснювати контроль за власними
рахунками через ІНТЕРНЕТ. Міжнародний комерційний банк використовує
платіжні системи Bank Online для проведення розрахунків через ІНТЕРНЕТ
та систему банківського обслуговування клієнтів ICB-net, учасників
електронної комерції.

Тепер повернемося до розвитку електронного дистанційного навчання
(e-learning) в Україні. В 1998 році було створене партнерство з
розвитку дистанційного навчання (до якого ввійшли 27 навчальних
закладів, науково-дослідні інституції, громадські організації, ISP
UARNet). Вже в 1999 році були знайдені кошти для створення Української
Системи Дистанційного Навчання (UDL System) www.udl.org.ua, яка сьогодні
є провайдером

методологічних, технологічних і управлінських рішень в дистанційній
освіті. Поступово з’являлись Центри Дистанційного Навчання в окремих
університетах Харкова, Києва, Львова, Сум, та ін. міст, які пропонують
е-навчання/e-learning як складову своїх університетських програм, а
також організовують семінари з професійного розвитку викладачів. Для
організація та управління електронними курсами використовуються як
комерційні веб платформи (WebCT, Прометей…) так і відкриті навчальні
веб платформи, які,

на відміну від комерційних, є обмежені в своїх можливостях. Хочеться
відмітити добре технологічне забезпечення Центрів дистанційного навчання
Академії Управління і університету “Київський Політехнічний Інститут”.
Тим не менше, говорити, що існує окремий ринок навчальних e-послуг, ще
надто рано. Технології e-learning просто підсилюють позиції окремих
навчальних закладів на ринку освітніх послуг. Досить багато дискусій
ведеться як на рівні Міністерства України з питань освіти і науки, так
і в університетах щодо відсутності відповідного законодавчого поля, але,
на мою думку, вони не є повністю оправдані, оскільки можна і треба
працювати і в існуючому законодавчо-нормативному полі. Про що свідчить
дистанційно-модульна програма Львівського інституту менеджменту, який
входить до Української Системи Дистанційного Навчання і вже здійснив
третій набір на програму MBA. Тому розвиток e-learning, в першу чергу,
залежить від бажання навчального закладу впроваджувати ці послуги в
навчальний процес і наявності критичної маси викладачів, які готові
вдосконалити свою педагогічну майстерність для віртуальних навчальних
середовищ . Безумовно, розвиватимуться і відкриті електронні програми й
курси, електронні форуми і консультації по мірі зростання попиту на
неперервну освіту, яка повинна бути доступною будь-де і будь-коли. Крім
того, технології е-learning відкривають чудові можливості

для зміни як системи освіти, так і управління знаннями (від передачі до
конструювання знань). Відкриваються можливості для забезпечення доступу
до освіти та подолання соціальної ізоляції інвалідів. Але прийшов час
звертати увагу на якість е-learning послуг і встановити єдині стандарти
якості, що забезпечить в майбутньому обмін кредитами і налагодження
міжуніверситетського партнерства в єдиній системі електронного
університету (більш детальну інформацію щодо розвитку е-learning див. в
додатку).

В телемедицині доброю є практика передачі і вивчення динамічних даних
ехокардіографічних досліджень через шикокополосний ІНТЕРНЕТ, а також
використання веб технологій для електронної охорони здоров”я/е-heathcare
послуг. Зокрема, в грудні 2002 року за ініціативою ряду міжнародних
лікарських товариств була створена віртуальна спільнота на платформі UDL
за участю лікарів, дослідників, студентів, представників громадських та
донорських організацій, які працюють над вирішенням проблем ВІЛ/СНІД

(профілактика, лікування, соціальна адаптація хворих).

Щодо розвитку електронного уряду (е-gavernment), то тут ми знаходимося у
зародковому стані, для якого характерною є велика кількість конференцій,
семінарів, публікацій. В загальному є розуміння необхідності привнесення
цієї ідеї для забезпечення демократичності й прозорості роботи урядових
структур. А це, в першу чергу, через дистрибуцію інформації до широкого
кола громадян, налагодження інтерактивності між урядовими структурами,
громадами і бізнесом, вдосконалення самої системи врядування, надання
послуг з інформаційного забезпечення між різними гілками влади та
міжнародного співробітництва. Цікаві ініціативи е-gavernment походять з
Київської та

Львівської Міських Адміністрацій. В лютому 2003 р. Кабінетом Міністрів
України була прийнята постанова про заходи щодо створення електронної
інформаційної системи “Електронний Уряд”. Хочеться вірити, що ці заходи
будуть визначатись в міжсекторному партнерстві.

Висновок

Отже для того, щоб розширити шляхи розвитку електронних послуг в
Україні потрібно:

В першу чергу, необхідно поширити ІНТЕРНЕТ-послуги на малі міста
України, що забезпечить широкий доступ до електронних послуг як в
великих містах, так і в сільських районах.

Сприяти розвитку програм UNREN та інших академічно-дослідницьких мереж.

Продовжити роботу над впровадженням ICT в освіту, зокрема, відпрацювання
методологічних і технічних підходів для поширення e-learning,
підготовку викладацького складу і створення системи контролю за якістю
електронних послуг в навчанні.

Підтримувати ініціативи з теле-медецини, спрямовані на пошук

профілактичних та медичних рішень, зокрема в кардіології, раку молочної
залози, туберкульозу та ВІЛ/СНІД.

Надати допомогу Уряду України в написанні Білої книги з е-gavernment,
використовуючи соціальне партнерство уряду, бізнесу та громадських
організацій.

Розвивати систему бізнес-інкубації для ICT фірм, що забезпечать нові
робочі місця і призупинять відтік висококваліфікованих кадрів з України.

Похожие записи