Реферат

на тему:

Поняття про міжнародні інформаційні агентства. Субрегіональні
інформаційні агентства

Поняття про міжнародні інформаційні агентства

Сучасне життя неможливо уявити без упорядкованого руху інформації, який
відображає процеси та явища, що мають місце у житті суспільства, фіксує
знання, соціальний досвід та історичну пам’ять. Інформація потребує до
себе серйозного ставлення, оскільки є інтелектуальним надбанням країни
та її громадян, ресурсом суспільства, який не має витрачатися
неефективно.

Міжнародні інформаційні агентства на сьогодні – великі корпоративні
організації, які займаються пошуком, накопиченням та поширенням
інформації у різних сферах міжнародного співробітництва. Міжнародні
інформаційні агентства, які починали з розповсюдження новин, з розвитком
інформаційних технологій перетворилися на спеціалізовані центри з
визначеним напрямком діяльності (фінансова сфера, торгові відносини –
сфери, де інформаційні агентства мають безпосередній інтерес).

На сьогоднішній день існує велика кількість інформаційних агентств, що
діють як на національному, так і на наднаціональному рівнях. Національні
агентства присутні приблизно в 120 країнах; за останні 10 років їх
кількість значно збільшилася. Але приблизно в 40 країнах ще немає
інформаційних агентств, з них у 24 країнах, де кількість населення
перебільшує 1 млн мешканців.

Існує велика різниця між масштабом, радіусом дії та ефективністю
операцій різних інформаційних агентств:

– незначна кількість агентств являє собою великі багатонаціональні чи
транснаціональні підприємства, що займаються збором і розповсюдженням
новин у всьому світі;

– більшість агентств є національними підприємствами, завдання яких
полягає у розповсюдженні новин у своїй країні та передачі новин про цю
країну за кордон;

– деякі агентства обмежуються розповсюдженням національних новин;

– певні агентства проголошують себе прихильниками широких соціальних чи
політичних, національних і міжнародних цілей, здійсненню яких вони
сприяють;

– більшість агентств були створені для збору та передачі всіляких новин,
з тим, щоб задовольнити всіх бажаючих отримати об’єктивну інформацію;

– меншість агентств мають конкуренцію на національному і міжнародному
ринках новин;

– більшість агентств мають конкурентів при розповсюдженні новин для
«закордону», але є монополістами щодо розповсюдження національних новин;

– невелика кількість агентств має виключні права всередині країни на
внутрішні та закордонні новини.

Серед інформаційних агентств п’ять найбільших: Франс-Прес (Франція),
Ассошіейтед прес (США), Рейтер (Великобританія), ИТАР-ТАСС (Росія) та
Юнайтед Прес Інтернешнл (США) – займають панівне положення на світовій
арені завдяки розвитку і технічній могутності їх систем збору новин та
їх розповсюдженню в світі багатьма мовами. Регулярний збір і
розповсюдження новин у світі здійснюється п’ятьма світовими агентствами
чи їх посередниками. Кожне агентство має відділення більш ніж в ста
країнах світу та тисячі співробітників і кореспондентів. Ці агентства
отримують новини в обсязі сотні тисяч слів у день. Кожне агентство,
працюючи цілодобово, направляє новини тисячам клієнтів, національним
агентствам, агентствам друку, теле- та радіостудіям.

Субрегіональні інформаційні агентства

Правовою основою діяльності інформаційних агентств є дво- або
багатосторонні договори, а також відповідні угоди про співробітництво чи
угоди про використання певних інформаційних послуг.

Угоди про співробітництво можуть бути двосторонніми, субрегіональними,
регіональними чи міжнародними. Співробітництво між декількома
агентствами не виключє можливості двосторонніх угод, так само, як і
двосторонні угоди не можуть замінити більш широке співробітництво між
більшою кількістю агентств. Існують навіть ознаки того, що ці різні
форми співробітництва доповнюють і підтримують одна одну. Є багато
прикладів тісних зв’язків між агентствами у різних частинах світу.
Наприклад, співробітництво між такими сусідніми країнами, як Туреччина,
Іран і Пакистан. Агентства Анадолу Ейдженсі, Парс Н’юс Ейдженсі та
Ассошіейтед Прес оф Пакистан домовились про співробітництво, починаючи з
вересня 1972 р. у сфері обміну новинами, розрахованими на місцеве
розповсюдження, а також новинами відповідних країн, що розповсюджуються
по всьому світові. У даному випадку три агентства обмінюються на
постійній основі новинами (англійською мовою, яка за домовленістю між
ними є мовою їх спілкування), фотоматеріалами, статтями. Отримуючи,
перекладаючи і розповсюджуючи в своїй країні матеріали, кожне агентство
є центром обробки інформації для асоційованих агентств.

Співробітництво між агентствами, що належать до більш чи менш великого
географічного регіону, може здійснюватися у різних формах. Найбільш
цікавими є субрегіональні інформаційні агентства, регіональні та
міжнаціональні асоціації агентств. До субрегіональних, наприклад,
належить агентство КАНА (Карібіан Н’юс Ейдженсі). Воно належить 17
органам інформації. Його адміністративна рада обирається і репрезентує
приватні та урядові засоби інформації. КАНА функціонувала за допомогою
агентства Рейтер з часів його заснування в липні 1975 р. до січня 1976
р., коли воно стало незалежним агентством. Агентство Рейтер мало службу,
яка протягом довгого часу обслуговувала Карибський район, і КАНА було
створено в основному за тим же прикладом щодо масштабу, якості,
організаційної структури, кадрів і бюджету. Служби КАНА були визначені
відповідно до потреб тих, хто хоче отримувати більш детальну інформацію
про Центральну і Південну Америку, міжнародну інформацію під кутом зору
Карибського району. Кількість іноземних абонентів служби загальної
інформації КАНА невпинно збільшується.

Яскравим прикладом співробітництва регіональних агентств є діяльність
пан-африканського інформаційного агентства ПАНА. У листопаді 1977 р. в
Уганді було проведено нараду африканських міністрів інформації, в якій
взяли участь 84 представники з 24 країн, де було прийнято рішення про
утворення міжурядового інформаційного агентства ПАНА. Воно має
розповсюджувати інформацію про соціальне, економічне, культурне і
політичне положення в Африці, його метою є сприяння регіональному
співробітництву, а також політична єдність африканських країн. Йдеться
про розповсюдження інформації про Африку як всередині, так і за межами
країни. ПАНА має штаб-квартири, організаційну і технічну структуру,
регіональні центри та самостійний бюджет.

У чотирьох регіонах (Європа, Азія, Африка і Арабський світ) існують
організації (асоціації), союзи інформаційних агентств, які були створені
для сприяння співробітництву між незалежними і у фінансовому відношенні
автономними установами. Таким чином, вони отримують можливість краще
використовувати існуючі ресурси і більш відкрито обмінюватися досвідом,
а також виробляти більш близькі позиції в підході до оцінки новин у
різних районах світу, без завдання шкоди структурі та організації
кожного агентства.

Перша нарада директорів агентств відбулася в Парижі в 1923 р. з метою
обговорення щойно відкритого нового ринку у сфері комунікації. Було
прийняте рішення про скликання першої Європейської конференції
інформаційних агентств, в якій взяли участь представники 24 країн Європи
(перша Європейська конференція асоційованих агентств, Берн, 1924 р.). Це
була перша дискусія не тільки щодо проблеми відносин із владою,
телеграфними і радіокомпаніями, але і щодо гегемонії світових агентств,
яка загрожувала європейському регіону в період між двома війнами.

Європейський альянс інформаційних агентств відновив свою діяльність
після другої світової війни. Він був офіційно заснований на нараді в
Страсбурзі в серпні 1957 р. Альянс мав прийняти лише одного члена від
кожної країни. Його метою було встановлення регулярних контактів між
відповідальними особами європейських агентств і сприяння співробітництву
між агентствами в технічній сфері, включаючи засоби передачі інформації,
телекомунікації, питання про тарифи, захист новин.

Європейський фотографічний союз (ЄПУ) також є одним з наслідків
співробітництва європейських агентств. Він був заснований 1951 р. з
метою обміну фотографічними матеріалами про події в Європі, підтримуючи
в цілому інтереси своїх членів, покращання технічного обладнання своїх
агентств-членів.

Аналогічні угрупування існують в Африці, де в 1963 р. було створено Союз
Африканських інформаційних агентств (ЮАІА); в Азії, де з 1961 р. існує
Організація азіатських інформаційних агентств. Арабські агентства, зі
свого боку, 1964 р. створили власну організацію – Союз арабських
інформаційних агентств (ЮААІ), який зараз об’єднує 18 національних
агентств.

Основні цілі цих регіональних об’єднань у різних регіонах можна
сформулювати наступним чином: сприяння розширенню діяльності
національних агентств регіону і співробітництва між ними, розвитку
обміну інформацією між агентствами, технічному співробітництву між ними,
підготовці журналістів.

Активний обмін інформацією між агентствами на національному та
наднаціональному рівнях – процес, що заохочується та має місце у країнах
та регіонах по всьому світові. Країни – учасниці СНД не є винятком.
Стаття 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав передбачає
сприяння широкому інформаційному обміну та необхідність укладання угод
зі вказаної сфери взаємодії. У листопаді 1992 р. уряди держав-учасниць
уклали угоду про співробітництво в галузі інформації. В угоді
зазначається, що сторони розглядають усі види інформаційних обмінів як
найважливішу форму співробітництва. Учасниками обмінів можуть бути не
тільки засоби масової інформації, а й громадяни, їх об’єднання, державні
та урядові установи, а також їх представництва на території
країн-учасниць СНД. Сторони зобов’язуються сприяти всім формам
співробітництва між різними засобами масової інформації своїх країн для
забезпечення широкого вільного розповсюдження і обміну інформацією.

Фотоінформаційна база СНД може стати третьою в світі після глобальних
фотослужб англійського агентства Рейтер і американського Ассошіейтед
прес.

Важко переоцінити роль угоди про основні принципи взаємодії з
інформаційним агентством «Інтерфакс» у розбудові інформаційного простору
у межах країн – учасниць СНД. Цю угоду було підписано президентами країн
– учасниць СНД 1996 р. У результаті підписання цього документу, уперше в
міжнародній практиці недержавний засіб масової інформації став офіційним
і повноважним розповсюджувачем інформації у межах СНД та здійснює
функції з міждержавного інформаційного обслуговування. Як інформаційний
повноважний представник «Інтерфакс» зробив акредитацію при
Парламентській Асамблеї РЄ, і фактично був зареєстрований як друкований
орган СНД. Інформаційне агентство «Інтерфакс» наділяється правом
виконання функції офіційного розповсюджувача інформації у межах
Співдружності та виконання функцій в міждержавному інформаційному
обслуговуванню.

Взаємовідносини кожної держави-учасниці з інформаційним агентством
«Інтерфакс» зі здійснення ним функцій, викладених в угоді, регулюються
окремими договорами. Україна підписала договір з «Інтерфакс» про
співробітництво та взаємний обмін інформацією.

Країни, що підписали угоду, відповідно до національного законодавства
сприяють інформаційному агентству «Інтерфакс» та створеним ним на їх
території інформаційним структурам у здійсненні функцій зі збору і
розповсюдження інформації на території країн про події, що мають місце
на території країн, про засідання Наради голів держав і наради голів
урядів СНД, про прийняття документів у межах СНД, про діяльність органів
Співдружності. Діяльність інформаційного агентства «Інтерфакс»
здійснюється без залучення коштів, що виділяються на утримання статутних
і галузевих органів Співдружності. В інтересах своєчасного
розповсюдження інформації, кожна зі сторін відповідно до національного
законодавства сприяє «Інтерфакс» у його діяльності на своїй території, в
тому числі у розвитку інформаційних структур, що складають єдину систему
міждержавного інформаційного обслуговування сторін.

Угода про основні принципи взаємодії з інформаційним агентством
«Інтерфакс» є відкритою для приєднання будь-якої держави-учасниці СНД,
що визнає положення даної угоди. Угода підписана терміном на п’ять
років. Після закінчення терміну угода автоматично продовжує свою
чинність на той самий період, якщо сторони не приймуть іншого рішення.

Угода створила основу для активного проникнення інформаційного агентства
«Інтерфакс» на інформаційні ринки країн – учасниць СНД і для реалізації
комерційних проектів на основі співробітництва із урядовими колами
держав Співдружності і з громадсько-політичними партіями і рухами.

Республіка Казахстан підписала угоду з деякими зауваженнями, а
Узбекистан та Україна виключили для себе пункт 7.

Похожие записи