Курсова робота

на тему:

Переробка рекламної листівки (для офсету)

План

Реферат

Вступ

Огляд сучасних технологій і устаткування

. Професійні сканери.

. Рольові фотоскладальні автомати

. Барабанні фотоскладальні автомати

. Растрові процесори

. Типи растрів

. Кольоропробне устаткування

Аналогові кольоропроби

Цифрові кольоропроби

. Контрольно-вимірювальне й переглядове устаткування

. Програмне забезпечення для керування кольорами

Технічна характеристика і аналіз якості ілюстрацій зразку

Блок-схема

Список використаної літератури

Реферат

Дана курсова робота виконана з дисципліни „Додрукарська обробка
графічної інформації” на тему „Переробка рекламної листівки”.

Загальний обсяг курсової роботи 36 сторінок. Включає в себе літературний
огляд сучасного стану до друкарської обробки графічної інформації,
маршрутно-технологічну карту, блок-схему.

Ключові слова: кольорокалібрування, оптична щільність, растрування,
фоточутливі елементи, кольоропроба, кольороподіл, кольорокорегування,
трепінг.

Вступ

Кінець ХХ – початок ХХІ століття ознаменувалися надзвичайно бурхливим
розвитком технологій у світі видавництва й друку, випуску друкованої
продукції, наближенням всіх етапів не тільки підготовки, але й
безпосередньо виробництва поліграфії до робочого місця редактора,
видавця, дизайнера. Процес друку в самому широкому діапазоні якості й
видів поліграфічної продукції став більше доступний, значно спрощений
для замовників. Основним компонентом цієї еволюції, звичайно, є стрімке
зростання цифрових і комп’ютерних технологій, з усе більше широким
використанням найсучаснішого апаратного й програмного забезпечення у
всіх стадіях видавництва, починаючи з набору текстів й уведення
зображень, аж до друку тиражу. Активне використання цифрових технологій
приводить не тільки до створення усе більше зроблених пристроїв, але й
до появи якісно нових принципів роботи. За останній рік прикладом таких
нововведень з’явилися: доступні цифрові камери для фотозйомки із
професійною якістю, системи кольорової цифрової печатки
(Direct-to-Print) і пристрою для висновку офсетних форм
(Direct-to-Plate), значно поліпшені системи кольорокалібрування на всіх
етапах видавничого процесу.

Безсумнівно, що активний розвиток засобів комунікації, неймовірна
популярність Internet в усім світі також вносять свій внесок в
удосконалювання додрукованих і друкованих процесів, а в деяких випадках
дозволяють підійти зовсім по-новому до головної мети підготовки й
печатки будь-якого друкованого матеріалу наданню інформаційних
матеріалів до читача або користувача інформації.

Бурхливий розвиток і розмаїтість пристроїв, систем і технологічних
прийомів, використовуваних у редакційно-видавничому виробництві,
постійне відновлення комп’ютерних компонентів, швидке старіння технічних
рішень, все це визначає зростання ролі системного підходу до формування
або модернізації технічної бази видавництв.

Огляд сучасних технологій і устаткування

Професійні сканери. Створення на комп’ютері будь-якої графічної роботи,
такий як колаж, фотолистівка, обкладинка журналу або рекламний буклет,
починається з підбора й уведення різних зображень. Способів зберігання
графічної інформації досить багато: це й бібліотеки СD-RОМ (наприклад,
Adobe Image Club Graphics), і спеціалізовані бази даних цифрових
графічних зображень, і багато чого іншого. Але основним носієм графічної
інформації для поліграфічних і дизайнерських потреб залишаються звичайні
кольорові слайди на фотоплівці. Для оцифровки зображень із кольорових
слайдів або фотографій і призначені сканери. Чим вище вимоги до якості
зображення, що вводить, чим складніше сам слайд, чим більша кількість
слайдів потрібно відсканувати за виділений час, тим вище вимоги,
пропоновані до сканера. Для професійної роботи зі сканування
використаються пристрої, що реалізують дві основні технології
сканування: планшетну (площинну) і барабанну.

Планшетна технологія. У планшетній технології оригінали розташовуються
на плоскому піддоні і як оптичний сенсор використається лінійна ПЗС
(прилад із зарядовим зв’язком або ССО) матриця з більшою кількістю
осередків.

Кількість осередків у матриці визначає оптичний дозвіл сканера.
Сканування виробляється лінія за лінією при відносному переміщенні
оригіналу й ПЗС матриці на крок обраного механічного дозволу сканера.
Таким чином, в одиницю часу сканується одна горизонтальна лінія
оригіналу.

Горизонтальний і вертикальний дозвіл у планшетних сканерах, як правило,
не збігаються. Більше значення відповідає механічному дозволу
(дискретизації переміщення каретки), менше — ПЗС матриці. Із цієї
причини застосовують матриці на різне число елементів, що й формує різні
класи планшетних сканерів.

Параметр оптичної щільності характеризує можливість сканера сприймати
інформацію з «щільних» слайдів. Чим вище максимальна оптична щільність
тим краще пророблені темні області слайда. Максимальна оптична щільність
у планшетних сканерів порівняно невелика й становить 3.0 3.2D у
настільних моделей й 3.5 — 3.7D у професійних моделей. За рахунок
штучного зсуву оптичного діапазону сканера в область тіней вдається
досягти значення максимальної щільності 4.0D (правда при цьому сканер
повинен мати гарний запас по розрядності, щоб не сильно звужувати
гистограмму від сканованого зображення — не нижче 36 розрядів на
крапку). Барабанна технологія сканування реалізує інші принципи роботи.

Барабанна технологія. Барабанна технологія має на увазі розміщення
оригіналів на поверхні прозорого обертового барабана. Оптичний сенсор у
барабанній технології — це три фоточутливих елементи (для червоних,
синьої й зеленої колірних складових). Принцип сканування в барабанній
технології схожий із процесом нарізки різьблення на токарському
верстаті: оптичний сенсор рухається уздовж осі обертового барабана й
коло за навкруги сканує зображення. В одиницю часу сканується одна
крапка на оригіналі. Швидкість обертання барабана визначає швидкодія
сканера. Крок переміщення оптичного сенсора уздовж осі барабана визначає
оптичний дозвіл.

Залежно від кроку переміщення оптичної системи барабанного сканера
змінюють апертуру — діаметр отвору, через яке світло проходить від
оригіналу до фотоелементів. Це запобігає впливу сусідніх крапок
оригіналу на скануєму в цей момент. Які існують варіації в конструкції
барабанних сканерів. По-перше, це тип фоточутливих елементів. У дешевих
моделях барабанних сканерів застосовують фотодіоди, чутливість яких не
дуже висока, що приводить до зниження значення максимальної оптичної
щільності. У професійних барабанних сканерах використають фотоелектронні
помножники, які забезпечують дуже високу чутливість, і, відповідно, —
максимальну щільність до 3.9 — 4.2D. Кількість апертур задає кількість
дозволів, які можна використати при скануванні. В ідеалі необхідно мати
плавно змінювану апертуру, що дозволить плавно змінювати дозвіл від 300
dpi до максимуму, але такі апертури важко виконати апаратно, тому
використають кілька апертур заданого діаметра. Чим більше значення
апертур у сканері тим більше гнучко можна задавати дозвіл сканування.
Для кожної апертури потрібно свій стан фокусування оптичної системи. В
одних сканерах використають свою лінзу для кожного значення апертури,
але більш вигідно використати одну, але «м’яку» оптичну систему.

Завдання фокуса в такій системі виробляється максимально точно для
кожного значення апертури. Важливим фактором якості сканування є спосіб
розташування й закріплення барабана. Справа в тому, що коли барабан
обертається, то неминуче виникає вібрація («биття») однієї зі сторін
барабана. У цьому випадку гарним рішенням є вертикальне закріплення
барабана. Кожен барабанний сканер має ряд переваг і недоліків.

Рольові фотоскладальні автомати. Фотоскладальний автомат є необхідним,
досить складним й, як правило, досить дорогим пристроєм. Ще кілька років
назад невеликі видавництва газет, редакції журналів або рекламні
агентства не могли розраховувати на використання власних фотовивідних
пристроїв і виконання операцій кольороподілу через складність
обслуговування техніки й дуже високої вартості апаратури. Вирішальний
внесок у зміну ринку вивідних пристроїв зробила американська компанія
Ultre, розташована в штаті Нью-Йорк, США. В 1985 році, коли всі
фотоскладальні пристрої, застосовувані у видавництвах, використали
газовий лазер і коштували не менш 100,000 американських доларів,
компанія ULTRE розробила технологію фотоекспонування, засновану на
напівпровідниковому лазері.

Такий підхід виявився досить ефективним і значно менш дорогим. Створені
компанією Ultre ФНА з інфрачервоним лазерним діодом поклали початок
створенню цілого класу пристроїв, що змінили подання про поліграфічний
фотовисновок, як про надзвичайно дорогий процес.

Принцип, закладений у механізм фотоскладальних автоматів Ultre, дуже
простий й, отже, недорогий, а головне, завдяки його використанню,
пристрій стає значно більше надійним і зручним в експлуатації й
обслуговуванні. Фоточутливий матеріал розташовується не по окружності,
як у дорогих барабанних пристроях, а переміщається планарно щодо каретки
з обертовою призмою. При обертанні призми лазерний пучок переміщається
від одного краю фотоматеріалу до іншого. При цьому експонується одна
лінія крапок по всій ширині фотоматеріалу. Потім плівка зміщається для
експонування наступної лінії, і процес повторюється.

Такий принцип одержав назву «капстановый» від англійського слова capstan
(вал, роль; так само використається більше точний російський термін
«рольовий»). Ця назва відбиває використання механізму подачі
фотоматеріалу через систему валів.

Фоточутливий матеріал розташований по окружності, що забезпечує рівну
відстань від призми до поверхні плівки. При такому способі
пред’являються дуже високі вимоги до якості й точності виготовлення
барабана або напівкруглих боковин, по яких розправлена плівка. Це значно
підвищує вартість пристрою.

В «капстановом» фотонаборі механізм сканування лазерним променем
набагато простіше й, отже, набагато дешевше. Фотоплівка простягається
уздовж фокальної площини (лінії). По краях фотоматеріалу спостерігається
деяке збільшення діаметра плями за рахунок невеликий розфокусировки й
відхилення кута експонування від ідеального 90 .

Уникнути цього небажаного ефекту дозволяє спеціальна лінза, установлена
відразу за обертовою призмою, яка забезпечує необхідною корекцією
фокуса. Ефективно така лінза працює тільки при кутах відхилення лучачи
лазера до 60, причому до її якості пред’являються дуже високі вимоги.
Щоб одержати ширину висновку 400 мм, призма повинна бути вилучена від
фокальної площини на відстань 400 мм або більше. Тому капстанові
пристрою звичайно мають ширину вивідного формату до 400 мм й орієнтовані
на формат GTO. Подальші спроби збільшити формат експонування просто за
рахунок збільшення кута розгорнення лучачи й розширення механізму
протягання плівки приводять до різкого падіння якості одержуваних
фотоформ. Для того, щоб досягти тієї якості, якого чекають користувачі
від ФНА формату А2, необхідне використання безлічі додаткових
конструктивних рішень для забезпечення точного позиціювання плівки, що
рухається, для точного фокусування лазерного променя й багато іншого.
Саме використання високоточної механіки замість простого збільшення
розмірів й є причиною настільки значної й зовсім обґрунтованої різниці
цін на рольові фотоскладальні автомати формату А2 і ФНА менших розмірів.

Барабанні фотоскладальні автомати. Всі сучасні фотоскладальні автомати
(ФНА) Heidelberg Prepress виконані за принципом «внутрішній барабан»,
відповідно до якого виробляється експонування фотоформи, нерухомо
закріпленої на внутрішній поверхні порожнього незамкнутого циліндра.
система, Що експонує, при цьому переміщається уздовж осі симетрії
барабана, а обертова призма забезпечує сканування лучачи поперек
напрямку руху оптичної системи, по радіусі барабана. За рахунок цього
досягаються високі значення точності позиціювання лучачи й
повторюваності відбитків по всьому форматі. Крім базової технології ФНА,
критерієм якості так само виступають такі показники, як дозвіл,
кількість градацій сірого й лініатура. Ці показники зв’язані між собою
нехитрою пропорцією: лініатура дорівнює дозволу, діленому на двійковий
логарифм кількості градацій сірого, котре може бути передано одним
растровим осередком. Пристрою Heidelberg Prepress забезпечують висновок
традиційного растра з лініатурой до 305 dpi (не говорячи вже про
спеціальні можливості алгоритмів растрування Diamond Screening) при
повторюваності в межах 5 мкм.

Растрові процесори. Необхідним засобом для висновку растрових зображень
на ФНА або системі цифрової печатки є растровий процесор (RIP
-Rasterising Image Processor). Він може бути реалізований як у вигляді
окремого електронного пристрою, так й у вигляді програми й интерфейсной
карти для звичайного комп’ютера. Завдання растрового процесора
складається в інтерпретації (перекладі) файлу печатки, створеного за
допомогою прикладних програмних засобів, у файл растрового формату й
передача цього файлу на ФНА. У поліграфії як стандарт на кодування даних
у файлі печатки є графічна мова PostScript, розроблений компанією Adobe.
Більшість растрових процесорів працюють саме із цим стандартом.

Більшість виробників растрових процесорів використають один із цих
алгоритмів. Наявність єдиного стандарту на графічні дані сильно спрощує
життя виробникам прикладного ПО. Цим досягається незалежність від
вивідних апаратур, зберігаючи при цьому максимальна якість.

Растровий процесор виконує ряд основних функцій: прийом даних, їхню
інтерпретацію, растрування даних і висновок на фотоскладальний автомат.

Основні функції RIP

прийом даних від робочої станції. Виробляється як правило через мережний
інтерфейс. Дані попадають у вхідну чергу, що асоціюється з якимсь
набором характеристик висновку: дозвіл, лініатура, формат,
кольорокорегування.

інтерпретація даних. Під інтерпретацією розуміється обробка даних мови
на предмет помилок, видалення елементів, які сховані іншими (перебувають
під ними), підключення резидентних шрифтів і т.п.

кольороподіл (якщо воно вже не виконано на робочій станції).

Коли вхідний файл є кольоровим композитним, те кожен його елемент може
відображати будь-які кольори з величезної гами. Для передачі всієї цієї
гами зовсім не потрібно використати стільки фарб. Досить взяти кінцеве
число базових квітів, досить рознесених у спектрі видимого світла, щоб з
них сформувати всі інші. Такі кольори: червоний (Red), зелений (Green) і
синій (Blue) аддитивна модель або голубий (Cyan), пурпурний (Magenta) і
жовтий (Yellow) субтрактивна модель. У кольоровій поліграфії
використається субтрактивна моделі, а так само додаткові чорні кольори
для посилення якості передачі темних відтінків. Кольороподіл — це
розбивка одного композитного файлу на кольороподільні, число яких
відповідає числу базових квітів. Кожен кольороподільний файл, звичайно,
передає 256 відтінків.

растрування даних, отриманих на етапі інтерпретації й кольороподілу. ФНА
дозволяє передати тільки два відтінки: біла й чорний (елементарна
крапка). Растрування — це спосіб передачі гами відтінків шляхом
об’єднання елементарних крапок у групи. Така група називається растровим
осередком. Чим більше елементарних крапок поєднують у групи, тим більше
відтінків можна передати, але при цьому логарифмічно падає дозвіл такого
зображення.

вивід на ФНА. Виробляється передача растрових полів на ФНА, де вони
експонуються й виводяться.

Є кілька способів растрування кольороподільних файлів. Їх можна
розділити на два основних класи: формування амплитудно-модульованих
растрових осередків і частотно-модульованих растрових осередків.
Традиційним є перший спосіб, що одержала назва напівтонового растра.
Растрові осередки із центра заповнюються елементарними крапками й
формують певні геометричні фігури (кола, ромби, еліпси). Чим більше
площа такої фігури, там більше темний відтінок передає растровий
осередок. Виходить регулярна повторювана структура, що має назву
растрові ґрати. Кількість вузлів таких ґрат на одиницю довжини зветься
лініатура й характеризує ступінь деталізації надрукованого зображення.
Щоб при печатці растрові ґрати різних колірних шаром (різних базових
квітів) не накладалися друг на друг їх повертають на різні кути. Це
забезпечує правильну передачу кольору, але також приводить до двох
паразитних явищ — утворенню муару (інтерференції між ґратами різних
колірних шарів) і утворенню «розеток» (періодично повторюваних кільцевих
структур). Цих недоліків не має другий спосіб растрування —
частотно-модульований. При частотно-модульованому способі елементарні
крапки заповнюють простір растрового осередку по стохастичному законі.
Головне — їхня кількість, що потрапила в растровий осередок (ні однієї —
кольори білий, 100% — кольори чорний, 50% — кольори сірий). При цьому
досягається дуже висока суб’єктивна деталізація зображення. Але є й
недоліки. Їх два — потрібно багато часи для розрахунку такого розміщення
елементарних крапок (відповідно й ресурсів комп’ютера) і вимоги до
калібрування друкованого преса набагато вище, ніж при стандартному
напівтоновому растрі. Перший недолік можна уникнути, розраховуючи заново
не кожну крапку, а лише ті, відтінок яких ще не зустрічався. Уникнути
другого недоліку можна при твердій орієнтації друкованого циклу на
роботу тільки зі стохастичними растрами, що виключає необхідність
перекалібровки при зміні типу растра.

Завдання керування растровою печаткою тісно пов’язана з керуванням
потоками даних і розподілом інформації в локальних мережах. Ця обставина
підштовхує розроблювачів крім функцій властиво інтерпретації й
растрування включати в растрові процесори різні опції. Це можуть бути
операції по виконанню автоматичного треппинга, організація ОРІ-серверів
на станції растрування, організація кольоропроби з використанням тих же
даних, що й для ФНА, керування чергами завдань печатки й розподіл
растрів на форматі висновку й т.д. Всі ці завдання або більшість із них
вирішуються в растрових процесорах Heidelberg Prepress DeltaTechnology й
ULTRE RIP.

Сімейство растрових процесорів Heidelberg DeltaTechnology. Небагато
історії — як з’явився растровий процесор Delta Компанія Linotype-Hell
(тепер Heidelberg PrePress) споконвічно як растрові процесори для своїх
фотовивідних пристроїв пропонувала спеціалізовані обчислювачі із
закритою архітектурою й побудовані на спеціальній апаратній базі. Така
концепція був досить довгий час виправданий, тому що обчислювальні
ресурси звичайних персональних комп’ютерів були не дуже більшими. Але на
початку 90-х років ситуація стала стрімко мінятися. Стала очевидної
висока динаміка росту потужності персональних обчислювальних засобів і
компанія Linotype-Hell однієї з перших на ринку фотовивідної техніки
скористалася цим. Був створений растровий процесор, що використає як
апаратна база стандартну комп’ютерну платформу з відкритою програмною й
апаратною архітектурою.

Використовуючи стандартну комп’ютерну платформу було дуже легко й
порівняно дешево піднімати продуктивність растрового процесора. Це стало
незаперечною користувальницькою перевагою Delta Technology.

Всі ресурсномісткі операції виконувалися на робочій станції, у те час,
як властиво растрування велося на апаратному обчислювачі-прискорювачі
Delta Tower. З’єднання переваг апаратної й програмної реалізації
растрового процесора дали дуже гарний результат по гнучкості й
обчислювальній потужності.

У момент, коли початку поставлятися версія Delta Technology 3.0 компанія
Linotype-Hell пішла ще далі. Була випущена чисто програмна реалізація
Delta Software RIP. У цій версії растрування було перенесено з Delta
Tower на робочу станцію, а апаратне з’єднання вивідного пристрою й
растрового процесора було виконано через интерфейсну карту PCI-SpeedWay
(інтерфейс SpeedWay — це патентована розробка компанії Linotype-Hell для
зв’язку растрових процесорів і вивідних пристроїв). DeltaSoftware RIP,
маючи більшість переваг Delta Technology, коштував значно дешевше й
дозволяв користувачам при невеликих капіталовкладеннях перейти із
застарілих растрових процесорів (таких як RIP 40 або RIP 50) до більше
сучасної технології.

Принципи побудови растрових процесорів Delta Як уже було сказано,
растрові процесори Delta діляться на дві категорії: програмно-апаратна
версія (Delta Technology) і чисто програмна версія (Delta Software RIP).
До них ставляться:

робочу станцію платформи Intel

програмне забезпечення Delta Tech Software

апаратний растеризатор Delta Tower

Робоча станція функціонує під керуванням Microsoft Windows NT Server,
забезпечуючи користувальницький графічний інтерфейс і підтримку
мультипроцесорної конфігурації. Використання саме платформи PC-Windows
NT забезпечило найбільшу універсальність застосування растрових
процесорів Delta. Операційна система виконує підтримку всіх
використовуваних мережних протоколів, користувальницький інтерфейс
наочний і досить простий для навчання. Апаратне забезпечення станції PC
порівняно недорого й можна за невеликі гроші зібрати потужну
конфігурацію навіть при використанні комп’ютерів від іменитих виробників
(Brand Name).

Під керуванням Windows NT працює програмне забезпечення Delta Tech
Software. Воно реалізує підтримку вхідних черг по прийому
PostScript-завдань, пріоритетну передачу цих завдань для інтерпретації
або перенапрямку на інші PostScript-пристрої, виконання попередньої
обробки й одержання проміжного формату Delta List.

Дані у форматі Delta List можуть бути візуально переглянуті й спрямовані
на висновок. Якщо висновок виконується на фотонабір або систему прямого
експонування пластин, то Delta List передається на апаратний
растеризатор Delta Tower, у якому виробляється фізичне растрування даних
відповідно до обраного алгоритму, дозволом і кутами нахилу растрових
ґрат. Delta Tower з’єднується з фотовивідним апаратом через
високошвидкісний послідовний интерфейс SpeedWay.

Тепер більш докладно про кожен етап технологічного процесу проходження
даних в Delta Technology. Прийом PostScript-файлу від робочої станції
здійснює модуль PrintManager. За допомогою PrintManager створюють вхідні
черги, кожна з яких має асоційований з нею набір параметрів: формат,
дозвіл, лініатуру, алгоритм растрування, кути нахилу растрів, пристрій
призначення, пріоритет й ін. Крім того є можливість завдання шаблона для
виконання найпростішого спуска полос прямо в растровому процесора
(Visual Auto Page Position). Вся інформація про завдання, що проходять
через PrintManager відображається в статусному вікні Delta Control.

Після проходження Print Manager завдання інтерпретується. Як
інтерпретатор використається оригінальний алгоритм від компанії Adobe —
Adobe CPSI level 2. Далі, дані передаються на модуль створення
проміжного формату Delta List — Delta List Generator.

Проміжний формат є простим одноплановим графічним форматом, що не
містить об’єктів, що перекриваються. Delta List є апаратно-незалежним,
що дозволяє виводити його з різними лініатурами й з використанням різних
алгоритмів растрування. Дані у форматі Delta List також можна
переглянути й візуально. Це позволяетизбежать витрати плівки при
виникненні помилок формування PostScript-файлу. Наявність проміжної
стадії значно заощаджує час растрування, тому що відбувається
розпараллелювання (конвеєризація) обробки завдань і не потрібно
додаткове перерастрування при виникненні помилок або при повторному
висновку.

Заключна стадія обробки даних виконується в Delta Tower. Цей модуль є
аппаратно-залежний і виконує фізичне растрування даних з Delta List у
набір бітових повній для відповідних базових квітів (наприклад CMYK).
Растрування дані передаються у фотовивідний пристрій, де з їхньою
допомогою створюється фотоформа або офсетна пластина (у випадку Ct).
Delta Tower поставляються у двох варіантах (Delta Tower HQS й Delta
Tower I.S.), що розрізняються наборами алгоритмів растрування. Про
алгоритми растрування буде докладно розказано нижче.

У такий спосіб дані можуть обробляються в одному із трьох модулів, що
допускає троєкратне розпараллелювання завдання й, отже, троєкратне
підвищення продуктивності в порівнянні з послідовною схемою обробки.

Другий тип реалізації растрового процесора Delta — чисто програмна
версія. Характерні відмінності Delta Software RIP від Delta Technology
ця відсутність проміжної фази Delta List й, як наслідок, відсутність
апаратного растеризатора Delta Tower. Підключення фотовивідного апарата
вироблятися через интерфейсну карту PCI-SpeedWay. Delta Software RIP має
менше можливостей по розширенню й не має режиму попереднього перегляду
даних.

Основна перевага Delta Software RIP у значно більше низькій вартості.
Якщо при роботі виникне потреба в більшій продуктивності растрового
процесора, то Delta Software RIP легко модернізується в повну версію —
Delta Technology.

Концепція R.O.O.M.

Абревіатуру R.O.O.M. (RIP Once Output Many) можна перевести як
растрування виконується один раз, печатка виконується багато разів».
Зміст даної концепції — відхід від додаткової інтерпретації вихідного
PostScript файлу при його перевисновку або висновку на іншому пристроїв.

Такий підхід дозволяє значно заощаджувати час. Крім того при висновку на
інші пристрої (наприклад, при висновку на цифрову кольоропробу),
користувач одержує відбиток ідентичний фотоформам.

В основі концепції R.O.O.M. лежить технологія використання Delta List
-проміжного документа, одержуваного після етапу інтерпретації даних
PostScript файлу. Такий Delta List можна зрівняти із цифровою
фотоформою. З такої «фотоформи» можна одержати скільки завгодно
відбитків на різному встаткуванні (кольоропробу, фотовивідному апарату,
системі прямого експонування пластин). Її можна зберігати для
майбутнього використання.

Крім того є можливість робити додаткові маніпуляції з даними у форматі
Delta List — виконувати операції треппинга, спуска смуг.

Система Delta Proof Open забезпечує сумісність растрового процесора
Delta практично з будь-яким цифровим кольоропробному устаткуванням. При
цьому повною мірою використається концепція R.O.O.M., що гарантує
відповідність кольоропробному відбитка отриманим фотоформам. Єдина
вимога до пристрою цифровий кольоропробі — воно повинне мати
ICC-профіль, що характеризує. В основі роботи Delta Proof Open лежить
створення TIFF IT/CT-CMYK файлу відповідно до профілю вивідного
пристрою.

Автоматично виконується зниження дозволу до 300dpi (дозволу, достатнього
для виконання кольоропробі). Для підстроювання кольорів використається
убудована в Delta Technology система керування кольорами.

Якщо потрібне одержання пробного відбитка великого формату (наприклад
74-ого або 102-ого), то використають опцію Delta Formproof.

Ця опція дозволяє виводити всю зібрану смугу на широкоформатний
кольоровий струминний принтер — наприклад ENCAD NovaJet Pro. Тут також
застосовується концепція R.O.O.M.

Досить часто при випуску періодичної журнальної продукції виникає
потреба печатки невеликої кількості пілотних екземплярів номера.

Пилотні екземпляри використаються для виявлення помилок на останній
стадії підготовки або для узгодження інформації, наведеної в номері.
Печатка офсетним способом пилотних номерів економічно дуже не вигідна —
особливо якщо в наслідку щось поміняється. У цьому випадку потрібен
перевисновок фотоформ, виготовлення нових офсетних пластин. І ми не
говоримо вже про собівартість властиво печатки маленького тиражу. Для
растрового процесора Delta Technology є унікальне рішення, що дозволяє
уникнути всі перераховані вище проблеми. Це модуль ColorFlash,
використовуваний для підключення стандартного кольорового копіювального
апарата CANON CLC 700/800 до Delta Technology. Отриманий відповідно до
концепції R.O.O.M. Delta List використається для печатки на
копіювальному апарату і якщо все в порядку, те т же самий Delta List
використається при висновку фотоформ.

Ще одним цікавим варіантом розширення можливостей растрового процесора
Delta Technology є цифровий спуск полос. Якщо в користувача є
фотовивідний апарат великого формату, то найбільша продуктивність такого
комплексу досягається при експонуванні плівки максимального формату. Але
найчастіше формат окремої виведеної сторінки набагато менше
максимального формату. У цьому випадку на одному аркуші фотоплівки можна
розмістити кілька фотоформ сторінок. У наслідку ці сторінки можна або
вирізати (для подальшого ручного монтажу спускового макета), або, якщо
формат фотонабору точно відповідає формату друкованого преса — цілком
використати для виготовлення офсетної пластини. Після печатки з такої
пластини, отриманий аркуш залишиться сфальцювати (зробити зошит) і
обрізати зайві краї. Процес розміщення окремих сторінок по великому
форматі з урахуванням наступного фальцювання, розміщення обрізних і
технологічних міток зветься «спуск смуг». Для автоматичного створення
таких спускових макетів із що прийшли PostScript завдань і служить
спеціальна станція — Heidelberg Prepress SignaStation. За допомогою цієї
станції користувач у візуальному інтерактивному редакторі створює
шаблони спускових макетів і правила із заповнення вхідними сторінками.
Шаблони можуть містити як одноформатні сторінки, так і разноформатні.
Останні можуть бути, наприклад, етикетками, викрійками картонної тари й
ін. Станція SignaStation у стандартній комплектації працює з будь-якими
PostScript-даними, видаючи на вихід також PostScript дані, але вже
великого формату й з необхідною інформацією. У випадку використання
SignaStation разом з растровим процесором Delta Technology процес можна
спростити. У якості вхідних і вихідних даних будуть дані у форматі Delta
List. Це виключає виникнення PostScript помилок і значно підвищує
швидкість роботи (не потрібна потрійна інтерпретація даних).

Особливо продуктивність підвищується у випадку безлічі однотипних
завдань (наприклад при виконанні операції Step&Repeat для однакових
етикеток).

Інтерпретується тільки одна етикетка, а не весь їхній величезний масив.
Міст між растровим процесором й SignaStation називається Delta Signa
Extension й є опцією до растрових процесорів Delta Technology.

Досить часто при фотовисновку трапляється ситуація, коли вивідний
пристрій простоює, тому що вхідне завдання досить складне й об’ємне.
Іншими словами недостатньо потужності растрового процесора щоб повністю
завантажити ФНА. У цьому випадку можна піти двома шляхами.

Більшість ФНА виробництв Heidelberg PrePress має два вхідних інтерфейси.
Це дозволяє підключити два растрових процесори до одному ФНА так, що
один з них буде виводити одну зібрану смугу, а іншої в цей момент
підготовляти наступну. Але як показує практика, більшість часів
витрачається не на растрування, а на інтерпретацію PostScript-завдання.
У цьому випадку зовсім не обов’язково мати два рівноцінних растрових
процесори.

Концепція Delta List дозволяє в Delta Technology створювати проміжний
формат — Delta Document, і експортувати його на станцію що має Delta
Tower і підключену до ФНА. Delta document містить у собі інтерпретовані
дані завдання у форматі Delta List й інформацію про ФНА: формат, дозвіл,
лініатуру, тип растра й ін. Станція для підготовки Delta Document
зветься Delta Prep Station. Таких станцій у технологічному ланцюжку може
бути стільки, скільки потрібно для повного завантаження ФНА.

Ще однією опцією є модуль формування даних у форматі CIP3. Формат CIP3
використається для передачі дані завдання пов’язаних із друкованої й
постдрукарською частиною створення публікації на технологічне
обладнання, використовуване на цих этапах. Така інформація може
передаватися через послідовний інтерфейс або у вигляді файлу через
змінний носій.

Більшість перерахованих доповнень до Delta Technology й Delta Software
RIP не входить у стандартну комплектацію й повинні здобуватися окремо.
Але більшість користувачів недовірливі й хочуть подивитися — які вигоди
їм принесуть ті або інші опції. У растрових процесорах Delta
реалізований механізм, що дозволяє користувачеві в плині 20 днів
використати будь-яку опцію, не платячи за це гроші. Такий режим
називається Demo Mode. Після проходження 20 днів інформація про
деактивации режим Demo Mode записується в апаратний ключ, що захищає
програмне забезпечення від копіювання й більше викликаний бути не може.
У цей момент користувач повинен вирішити — треба йому придбати ту або
іншу опцію в постійне чи використання ні.

Типи растрів. Одним з найбільш значимих факторів успіху растрових
процесорів Delta є бібліотеки високоякісних растрів. Під растрами в
цьому випадку розуміються алгоритми передачі відтінків сірих кольорів
кожної колірної плашки шляхом висновку груп елементарних крапок на
фотовивідному пристрої. Зробимо невеликий відступ і розкриємо кілька
понять, пов’язаних з передачею кольорів шляхом растрування.

Для гарної якості передачі відтінків квітів потрібно, щоб один осередок
кольроподільної плашки міг би передавати один з 256 відтінків від
чорного до білого. Тому що у фотовивідному апарату є всього два значення
яскравості елементарної крапки (крапки, що відповідає диметру засветки
лазерним променем), те передача відтінків можлива при угрупованні таких
елементарних крапок у т.зв. растрові осередки. Для передачі 256
відтінків стандартним напівтоновим методом потрібна осередок розміром
16х16 елементарних крапок.

Періодичність проходження таких осередків зветься линиатура. При печатці
потрібно, щоб такі осередки з різних колірних шаром не накладалися один
на одного. У теорії це досягається шляхом нахилу растрових ґрат різних
колірних шаром на певні кути друг щодо друга. На практиці неможливо
точно витримати кути через складність математичних обчислень і через
обмеження самої фотовивідної техніки. Із цієї причини виникають два
неприємних ефекти: муар (інтерференція накладених друг на друга
растрових решіток) і розетка (кільцева фігура, одержувана через
візуального об’єднання сусідні осередки в кільця). Щоб уникнути цих
ефектів, а також досягти деякого суб’єктивного поліпшення якості
наступного відбитка застосовують різні хитрості, реалізовані в
алгоритмах растрування.

Алгоритми растрування діляться на два більших класи:
амплитудно-модульовані й частотно-модульовані. В амплитудно-модульованих
растрах яскравість осередку обернено пропорційна її розміру. При цьому
буває кілька форм таких осередків: круглі, овальні, ромбовидні,
лінійчаті й ін. У частотно-модульованому растрі елементарні крапки в
певному відсотку заповнюють площа осередку за випадковим законом.

Для растрових процесорів Delta є наступні різновиди растрів:

RT (Rational Screening)

HQS (High Quality Screening)

I.S. (Irrational Screening)

Gravure Dot

D.S. (Diamond Screening)

Mega DOT

Сімейство растрів RT представляє із себе традиційні растри,
використовувані в апаратних кольороподілювачах Hell. Растрові осередки
мають постійну структуру, ідеальна періодичність ліній, кути нахилу ґрат
відповідно: 0 , 18.4 , 45 , 71.6. Традиційні кути для растрів RT (15 ,
75 , 0 , 45) не використаються. Більше новим і технологичнимє сімейство
HQS. Ці растри засновані на технології «суперосередку», у яку входить
велика кількість растрових осередків і ця конструкція використається для
розрахунку кутів нахилу, близьких до ідеального. Це приводить практично
до повної відсутності муару при печатці. У растрах HQS можливо зрушувати
кут нахилу на 7.5 , що дозволяє створювати форми для флексодруку й для
високого друку. Іншим цікавим набором растрів є сімейство I.S. У растрі
I.S. змінюється форма крапки залежно від її положення — еліптична крапка
начебто обертається навколо своєї осі.

Це забезпечує високу якість передачі розтяжок (градієнтних заливань).
Для растрів I.S. є велика кількість конфігурацій кутів нахилу/лініатур.
Крім того, використовуючи растр I.S. можна задавати різні значення
дозволу фотовивідного пристрою по горизонталі (уздовж осі барабана) і по
вертикалі (по скануючим шляхам). Це дозволяє без видимого погіршення
якості зображення у два-три разів підняти швидкість висновку.

Сімейство растрів Gravure Dot використається винятково для виконання
фотоформ, з яких у наслідку методом травлення буде виготовлятися барабан
для високого друку. Частотно-модульований клас растрів у растрових
процесорах Delta представлений сімейством D.S. (Diamond Screening).
Основна перевага частотно-модульованого растра — це фантастично висока
деталізація зображення й відсутність яких би те не було паразитних явищ
(муари, розетки). Також Чм-растри нечутливі до невеликих несполучень
колірних шарів. Розмір осередку для сімейства D.S. становить від 15 до
30 мкм.

Найбільш сучасним алгоритмом ратсрування, створеним для Delta є
сімейство Mega Dot. Растрові ґрати для Cyan й Magenta нахилені під кутом
90 й осередку мають лінійчату структуру. Осередку шарів Yellow й Black
нахилені під 45 , але Yellow має лінійчату форму, у той час, як шар
Black має круглу форму крапки. При цьому не виникає перекриття шарів
Black й Yellow через різні форми крапок. Основне достоїнство растра Mega
Dot, ця відсутність ефекту розеток, навіть на низьких лініатурах. Так
само підвищується візуальна деталізація зображення й забезпечується
більша плавність градієнтних заливань.

Сумісність із вивідними пристроями. Растрові процесори Delta призначені
насамперед для фотовивідної техніки виробництва Heidelberg PrePress
(колишньої Linotype-Hell). Як сервер, процесори Delta можуть
використатися й окремо. У цьому випадку можна виконувати цифровий спуск
смуг, організовувати файлового, принтерний й OPI-сервера. Але все-таки
найцікавіше сполучення цих двох функцій.

Найближче майбутнє: PostScript 3, PDF й інші. На сьогоднішній день
растрові процесори Delta Technology поставляються у версії 4.2 (для
Delta Software RIP новітня версія — версія 1.2). Наступне покоління
Delta Technology буде мати номер версії 5.0 і містити в собі значні
зміни й нововведення. Насамперед, Delta Technology 5.0 буде підтримувати
Post Script 3. Новий стандарт на мову обміну даними дозволить поліпшити
якість відтвореного зображення: більша кількість відтінків, більше
плавні градиентные заливання, пряма підтримка багатоколірного
кольороподілу Hi-Fi Color. Крім того, стандарт Post Script 3 забезпечує
пряму роботу із платформо-независимым форматом обміну даними PDF. Для
видавництв, що використають електронні засоби поширення інформації нова
версія Post Script дозволить прямо підтримувати експорт даних в HTML,
PDF, інші графічні формати.

У новій версії растрового процесора Delta Technology буде реалізована
концепція Post Script Extreme, що дозволить використати одночасно трохи
інтерпретаторів для обробки одного завдання. Це приведе до радикального
підвищення продуктивності, можливості значного нарощування архітектури
процесора залежно від зростаючих потреб.

Разом з виходом версії 5.0 компанія Heidelberg планує розширити спектр
вивідних пристроїв, додавши системи Ct CREO Platesetter, свій власний
цифровий офсет Quickmaster DI 46-4, деякі моделі сублимаціонних
кольорових принтерів. Так само буде розширена сумісність програмного
забезпечення Delta Technology з робочими станціями. У додавання до
платформи Intel PC буде додана платформа DEC Alpha.

Користувачі старих, але добре зарекомендували себе фотовивідних апаратів
Linotronic 330 й Linotronic 560 зможуть замінити застарілі растрові
процесори на Delta Software RIP. Зв’язок робочої станції растрового
процесора й ФНА буде здійснюватися через интерфейсную карту PCI
-Li2/Li5.

Ще одним нововведенням версії 5.0 быдет використання паспорта завдання —
JobTicket, що дозволить автоматизувати виконання специфічних операцій,
властивих кожному окремому завданню. До таких операцій ставляться
функції OPI, виконання треппинга, виконання спуска смуг, керування
параметрами висновку, створення профілів CIP3 і деякі інші функції.

Всі перераховані вище можливості й нововведення забезпечують існуючій і
майбутній версіям растрових процесорів Delta Technology лідируюче місце
серед аналогічної техніки у світі.

Кольоропробне устаткування. Для того, щоб об’єктивно оцінити якість
тиражного відбитка ще до його виготовлення виконують пробні відбитки.
Якщо тираж передбачається чорно-білим, то пробний відбиток можна
виконати на звичайному лазерному принтері; залишається врахувати лише
різницю в дозволі відбитка із принтера й тиражного. Основні труднощі
виникають, якщо потрібно не чорно-білий, а кольоровий пробний відбиток.
Ідеальний варіант — це відбиток, виконаний тими ж фарбами й на тім же
встаткуванні, що й тираж. Але це дорого, довго й, отже, не дуже зручно.
Для швидкого, зручного й недорогого виконання таких пробних відбитків
були придумані кольоропробні пристрої.

Кольоропробні пристрої розділяються на два більших класи: аналогові й
цифрові. Першими з’явилися аналогові кольоропробні пристрої
(кольоропроби). Є ряд незаперечних переваг аналогових цветопроб над
цифровими. Але при виборі аналогового кольоропробного пристрою необхідно
пам’ятати, що аналогова кольоропроба, як правило, є досить більшим
пристроєм і вимагає наявності кваліфікованого оператора. Крім того,
аналогові кольоропроби не можуть використатися там, де немає фотоформ,
наприклад, у технології Computer-to-Plate.

Аналогові кольоропроби. Своя назва цей клас одержала в силу особливості
технологічного процесу: як вихідна інформація використаються звичайні
фотоформи, зображення з яких контактним способом переноситься на основу.
Якщо виконаний відбиток улаштовує по якості, то ці ж фотоформи
використаються при виготовленні офсетних пластин для печатки тиражу.
Таким чином, пробний відбиток практично ідентичний тиражному (як по
кольорах, так і за структурою растра). Це є більшою перевагою аналогових
кольоропроб. В аналогових кольоропробах можуть використатися не тільки
базові Смук-кольора, але й додаткові кольори — наприклад з бібліотеки
РАNТОNЕ, що дозволяє виконувати кольропробу для нестандартних друкованих
процесів.

Цих недоліків позбавлені цифрові кольоропроби. Цифрові кольоропробні
пристрої власне кажучи являють собою звичайні кольорові принтери.
Відмінність полягає в тому, що цифрові кольоропроби використають
Смук-тонеры (у деяких випадках використаються додаткові кольори), мають
досить велике колірне охоплення (звичайно ширше, ніж в офсетних пресів)
і працюють під керуванням програмного забезпечення, що дозволяє
эмулювати колірні стандарти офсетних пресів. Крім того, у ряді випадків
є можливість емалювати і кольори (відтінок) тиражного паперу. У цифрових
цветопроб так само є й недоліки. У першу чергу вони пов’язані з
обмеженим дозволом кольорових принтерів, що приводить до неможливості
емулювати форму растра (виключення становлять принтери, що використають
струминну безперервну технологію печатки). У такий спосіб на цифрових
кольоропробі в основному одержують лише емуляцію кольорів. Другий
недолік — це неможливість печатки спеціальних простих квітів —
металізованих, флюоресцентних, високо насичених.

Які технології й принципи використаються у кольоропробі. В аналогові
використаються дві основних технології роботи — «мокра» й «суха». У
мокрій технології листові тонерні плівки експонуються в копіювальній
рамі через фотоформи й обробляються в рідких реактивах (звідси й назва
процесу — мокрий). У сухій технології так само використаються листові
тонерні плівки, які перед експонуванням накочуються в ламинаторі на
основу, насвітлюються й розділяються. Неекспоновані місця віддаляються,
а експоновані — прилипають до основи. Процес повторюється для кожного
колірного шару. І «мокрий» й «сухий» процес мають варіації в
технологіях, але основна ідея така як було описано вище.

Для цифрових кольоропроб використається кілька технологій кольорової
печатки, кожна з яких має переваги й недоліки. Найпоширеніша технологія
— термо-сублимаційна. При цій технології барвник у вигляді пари
осаджується в ту саму крапку растра, що забезпечує повну шкалу відтінків
без растрування (фотографічна якість). У цієї технології найбільш широке
колірне охоплення. Далі в порядку зменшення поширеності йдуть струминна
бульбашкова, лазерної, струминної безперервної, тверда-чорнильна
технології.

Виконання кольоропроби є важливою ділянкою в додрукарському процесі. Із
цієї причини до підбора встаткування для кольоропроби варто віднестися
максимально відповідально. Більшість друкарень у якості кольоропроб
визнають тільки аналогові кольоропробні відбитки й це багато в чому
визначає вибір користувача. Ідеальним варіантом є наявність й аналогової
й цифровий кольоропроби. При цьому досягається компроміс між якістю,
оперативністю й сумісністю.

Контрольно-вимірювальне й переглядове устаткування. Що таке якісна
поліграфічна продукція? Відповісти на це питання складно, тому що
будь-яка людина має сугубо індивідуальні вимоги й оцінки якості. Щоб
результат міг задовольнити більшість, використають вимірювальні
інструменти й пристосування, здатні дати об’єктивно незалежну оцінку. Ці
інструменти використаються протягом усього процесу — починаючи від
підготовки інформації, і закінчуючи офсетним друкованим пресом.
Важливість використання цих інструментів не менше, ніж використання,
наприклад, якісного сканера або фотонабору. Адже чим точніше результат
виміру на проміжному етапі, — тим вище якість кінцевої продукції.

Якщо ведеться робота з кольорами, то потрібні інструменти, які можуть ці
кольори об’єктивно виміряти. Такими інструментами є спектрофотометри.
Вони дозволяють із високою точністю передати спектральні характеристики
кольорів, на основі яких програмне середовище здатне, наприклад,
підібрати аналог зі шкали Раntоnе або розкласти прості кольори на
триадні.

Спектрофотометри також використаються для калібрування й характеризации
різних кольорових пристроїв (моніторів, принтерів, друкованих пресів).
Для настроювання фотовивідний і проявлювальна техніки (техніки, де
використаються чорно-білі матеріали — фототехнічна плівка) використають
чорно-білі денситометри. Ці прилади дозволяють виміряти оптичну
щільність тестових плашок у минаючому й відбитому світлі й внести
необхідні корекції у ВОНА, його растровий процесор і проявлювальну
машину. Цим досягається точність передачі відтінків по всім
кольороподільним формах і досягнення необхідної щільності фотоформ, для
якісного виготовлення офсетних пластин. На етапі печатки застосовують
кольорові денситометри, різні лінзи й мікроскопи.

За допомогою кольорових денситометрів здійснюють контроль за якістю
кольорів протягом печатки тиражу. Це дозволяє уникнути таких неприємних
наслідків, як розбіжність кольорів на початку печатки й наприкінці.

Кольорові денситометри вимірюють оптичну щільність 100%-ных заливань
базових квітів, відсоток заповнення растра, рівень розтискування крапки
(розтікання фарби після нанесення на папір), треппинг, баланс сірого при
його печатці триадными фарбами й інші параметри. Тому що в офсетній
пресі використаються фарби різних стандартів (SWOP, Euroscale, Newsprint
й інші), те при виборі денситометра важливо, щоб він був орієнтований на
необхідний стандарт. Так, пристрою із широким діапазоном використаються
для формату SWOP (для цього застосовуються убудовані фільтри Status-T),
пристрою з вузьким діапазоном (NB-фільтр) — Euroscale. Крім того, щоб не
виникало різниці в показаннях при вимірі готових відбитків або ще
«сирих» (з невисохлою фарбою), у кольорових денситометрах повинен бути
встановлений поляризуючий фільтр.

Крім кольорових денситометрів, для контролю за друкованим процесом
використають лінзи й мікроскопи, які дозволяють візуально оцінити якість
формування растрової структури й помітити різні механічні дефекти в
процесі. До таких дефектів ставляться неправильний баланс барвника й
розчинника, що викликає згортання фарби в краплі й, отже, приводить до
нещільної растрової крапки, зрушення й змазування растрових крапок через
нещільний або занадто щільного притиску паперу, «двоїння» крапок через
неповний перенос фарби з вала на папір. Все це можна вчасно помітити за
допомогою мікроскопів з підсвічуванням і виконати необхідні корекції на
пресі.

Ще один важливий етап контролю за якістю передачі кольори — візуальне
порівняння кольоропробі й тиражного відбитка. Для досягнення
максимальної якості при такому порівнянні потрібно врахувати зовнішнє
висвітлення. Для цього застосовують переглядові «ящики» — спеціальні
ніші з каліброваним висвітленням. Крім того, для перегляду оригіналів
слайдів і фотоформ використають переглядові столи з підсвічуванням.

Для визначення якості виведених плівок застосовуються чорно-білі
денситометри. За допомогою денситометрів визначають такі параметри
плівок, як щільність плашок, щільність напівтонових зображень, якість
растра, відсоток заповнення плашки.

Принцип роботи денситометра дуже простий. Прилад складається з
фоточутливого елемента й логічної схеми, що перетворить дані в
стандартні одиниці й виводить їх на убудований дисплей.

Джерело світла (може бути як зовнішній, так й убудований) направляє
світловий потік через бажану ділянку обробленої плівки на фоточутливий
елемент, що у свою чергу приймає те, що пройшло крізь плівку й передає
дані на логічну схему для обробки й відображення на дисплеї.

Денситометр є необхідним інструментом при калібруванні фотовивідного
апарата й растрового процесора. З його допомогою вимірюють оптичну
щільність надрукованої тестової таблиці й вносять поправочні значення в
растровий процесор. Також чорно-білий денситометр може використатися при
підборі режиму й контролі роботи проявляючої машини. У цьому випадку
забезпечується контроль за ступенем обробки матеріалу: плівка не повинна
бути передержана або недотримана в проявнику при заданій температурі.

При підготовці поліграфічної продукції виникає велика кількість «вузьких
місць» і проблем, які не можуть бути вирішені стандартними програмними й
апаратними засобами. Ці проблеми досить часто приводять до зниження
якості продукції, до додаткових затримок, що у свою чергу приводить до
зниження прибутковості. Із цієї причини дуже важливо при проектуванні
додрукарського комплексу заздалегідь урахувати ці проблеми. Деякі з
виникаючих питань і проблем описані далі.

Чим вище якість поліграфічної продукції, тим більшого обсягу графічні
файли використаються при її підготовці. Файли більшого обсягу при
їхньому проходженні через комп’ютерну мережу (а саме так проходить у
комплексі, де є більше одного комп’ютера) значно знижують її пропускну
здатність. Крім того, при верстці таких файлів вимоги до апаратного
забезпечення станцій верстки дуже високі (багато пам’яті, потужний
процесор отже висока вартість). Усього цього уникнути дозволяє
застосування технології OPI (Open Prepress Interface). У рамках цієї
технології всі файли високого дозволу (і, отже, більшого обсягу)
складаються на сервер і програма OPI автоматично перетворить ці
зображення в зображення низького (екранного) дозволу й складає в певну
директорію на тім же сервері. Ця ж програма організує принтерну (або
фотоскладальну) черга, через яку виробляється пробний й остаточний
висновок. На станції верстки, оператор заверстує файли низького
(екранного) дозволу й друкує в чергу OPI-сервера. Програма OPI-сервера
приймає завдання й автоматично заміняє зображення низького дозволу на
файли високого дозволу й відправляє на необхідний вивідний пристрій.

Результатом є значне розвантаження мережі, дешевина станцій верстки й
підвищення продуктивності комплексу в цілому.

У попередньому розділі каталогу були розглянуті монтажні столи для
виконання аналогової імпозиції (спуска полос). Якщо є ФНА, що по форматі
відповідає використовуваній друкованій машині, то має сенс виконувати не
аналогову, а цифрову імпозицію. Це значною мірою заощадить час і
підвищить якість спускового макета. Особливо це важливо, якщо спусковий
макет має великий формат (72, 74 або 102), а ФНА має систему перфорації
приводних отворів. Цифрова імпозиція є єдино можливим варіантом
створення спускового макета при використанні технології
Computer-to-Plate. При цифровий імпозиції виконуються наступні основні
операції: правильне розташування сторінок для дотримання їхньої
нумерації після фальцювання в зошит й обрізки; облік товщини паперу на
компенсацію зрушення сторінок при фальцюванні; розміщення на спусковому
макеті довідкової тестової інформації й обрізних міток. Фізично цифрова
імпозиція виконується шляхом запуску програми імпозиції, що створює
спеціальну чергу й печатку виробляється в цю чергу. Як вхідний формат
задається формат видання (наприклад А4), у якості вихідного — формат
спускового макета (тобто формат ФНА). Програма імпозиції приймає від
станції висновку оригінальний PostScript — файл із усіма сторінками
видання, формує інший PostScript-файл із усіма спусковими макетами й
пересилає його на вивідний пристрій. Технологія цифровий імпозиції може
бути об’єднана з OPI.

Треппинг. При багатоколірному друку неминуче виникають невеликі (або
більші — залежно від стану встаткування й застосовуваної технології
друку) зрушення колірних шарів друг щодо друга. Це приводить до появи
білих (або іншого кольорів) зазорів між векторними елементами зображення
-шрифтами, плашками, графікою. Такі зазори сильно знижують візуальна
якість друкованої продукції й можуть привести до бракування всього
тиражу. Уникнути подібного явища допомагає виконання операції треппинга.
У результаті треппинга границі векторних елементів трохи розширюються й
елементи в різних колірних шарах не граничать один з одним, а небагато
перекривають один одного. У цьому випадку навіть якщо відбувається
зрушення колірних шарів, то елементи однаково залишаються візуально
неспотвореними (не утвориться явний зазор між їхніми границями).

Треппинг можна виконувати безпосередньо в дизайнерській програмі, але
при цьому є недолік: якщо одне й теж зображення друкують різними
способами, те для кожного способу його треба переверстувати, змінюючи
параметри треппинга. Часто зображення є в такому форматі, що його
неможливо редагувати (наприклад у форматі PostScript). Все це підводить
до думки, що треппинг було б набагато ефективніше виконувати
безпосередньо перед печаткою й в автоматичному режимі. Така можливість
є. Треппинг може виконуватися автоматично в растрових процесорах або за
допомогою окремої програми, що працює аналогічно програмам імпозиції:
організує вхідну чергу, приймає PostScript-завдання, виконує треппинг по
заданих параметрах і відправляє нове PostScript-завдання далі по
ланцюжку (наприклад, на фотонабір або в програму виконання цифровий
імпозиції).

Перед висновком фотоформ потрібно переконатися в правильності
сформованого PostScript-завдання. Подивитися на розміщення елементів,
переконатися, що включено шрифти, перевірити, що зображення у високому
дозволі. Це заощадить час, фотоплівку, а значить і гроші при висновку.

Візуальний контроль сьогодні може виконуватися в більшості растрових
процесорів. Також, є спеціальні програми, які дозволяють раструвати
PostScript-завдання у файл для перегляду. Такі програми працюють як
мережні принтери й користувач просто друкує в чергу, організовану цими
програмами. На виході програми не фотоформа, а зображення на екрані.

Програмне забезпечення для керування кольорами. При підготовці
кольорової поліграфічної продукції максимум уваги приділяється якості
передачі кольору. Домогтися воістину високоякісного кольорів можна
тільки із застосуванням спеціальних програмних й апаратних інструментів.
Роботу з кольорами в додрукарському комплексі логічно можна розділити на
дві частини: кольорокорегування й кольоросинхронизація.

Ці частини можуть використатися як незалежно друг від друга, так й у
комплексі, доповнюючи один одного.

Кольорокорегування — це набір дій, спрямованих на перетворення
зображення, при якому досягається необхідне сполучення квітів. Якщо
потрібно забрати колірну вуаль із зображення — виконують
кольокорегування. Якщо потрібно додати колірну вуаль певного тону
(досить розповсюджений дизайнерський прийом), — знову виконують
кольорокорегування. Але найпоширеніше застосування кольорокорегування —
це «витягування» квітів на зображеннях, у яких ці кольори представлені
недостатньо добре На слайдах, як правило, кольори небагато бруднуваті,
не так насичені й не той тон.

Використовуючи засобу звичайних програм, наприклад Adobe Photoshop,
важко виконувати такі «природні» корекції. Із цієї причини для
кольорокорегування застосовується спеціалізоване ПО — LinoColor
виробництва Heidelberg Prepress. Виконання кольорокорегування, як
правило, сполучають зі скануванням. Для цього в програмі LinoColor крім
інструментів для кольорокорегування є інтерфейс для керування сканерами
(які так само виробляються Heidelberg Prepress).

У процесі роботи над кольоровим зображенням, це зображення проходить ряд
пристроїв, у яких застосовуються різні способи його відображення (або
уведення). Типовими пристроями є: кольоровий сканер, цифрова камера,
монітор, кольоропробний принтер, офсетний прес. Кожне із цих пристроїв
має свій унікальний набір квітів, які цей пристрій може відобразити (або
розпізнати). Цей набір називається колірне охоплення пристрою. У такий
спосіб одне й теж зображення на пристроях з різними колірними
охопленнями буде виглядати по різному. Це приводить до того, що
зображення на виході значно відрізняється від задуманого. Щоб звести до
мінімуму такі перекручування в додрукарських комплексах застосовують
системи кольоросинхронизації.

Завдання таких систем полягає в тому, щоб так скорегувати кольори
зображення при переході від одного пристрою до іншого, щоб компенсувати
різницю колірних охоплень цих двох пристроїв.

Для цього використається ядро, що виконує всі розрахункові операції й
набір колірних профілів (своєрідних паспортів кольорових пристроїв), у
яких є інформація про колірне охоплення пристрою, моделі побудови гами
квітів з базових (RGB, CMYK, YCC і т.п.). Найпоширенішою системою
кольоросинхронизації є Apple Color Sync. Її популярність забезпечується
двома факторами: досить гарною якістю перетворених зображень і тим
фактом, що ColorSync інтегровано в операційну систему MacOS і може бути
використаний будь-яким користувачем. Система ColorSync буде
забезпечувати якісний результат тільки в тому випадку, якщо колірні
профілі пристроїв правильно і якісно побудовані. У такий спосіб завдання
якісної передачі кольори зводиться до правильної побудови профілів
пристроїв. Процес побудови профілю для пристрою називається
характеризацією пристрою. Для профілів пристроїв був розроблений
універсальний формат, що дозволяє різним системам кольоросинхронизації
використати ті самі профілі.

Такий стандарт на профілі одержав назву ICC. Для побудови ICC-профілів є
досить велика кількість програм, які розрізняються за рівнем сервісу,
можливостям, універсальності й вартості.

Увазі користувачів пропонується два рішення, що ставляться відповідно до
бізнесу-класу й класу Hi-End — програма Color Synergy виробництва
компанії Candela і набір програм ColorOpenICC виробництва Heidelberg
Prepress.

Технічна характеристика і аналіз якості ілюстрацій зразку

Зразок рекламна листівка Майбутній плакат

Розмір 39,6х26,5 2-сторонній 53х39,6 1-стороній

Спосіб друку офсетний офсетний

Лініатура 80 лін/см 120 лін/см

Папір газетний офсетний

Фарбовість 4 фарби 4 фарби

Зауваження

Низька чіткість зображень Виправити за допомогою фільтрів у Photo Shop
підвищити чіткість зображення

Низька кольрова насиченість, передача полутонів Зробити кольорову і
тонову корекцію за допомогою гістограми, рівнів

Недостаній контраст зображень Збільшити контрастність деяких зображень

Блок-схема

Ознайомлення з ілюстрацією

Сканування ілюстрації

Оброблення ілюстрації за допомогою Adobe Photoshop 6

Corel Draw 12

Кольороподіл

Кольоропроба цифрова

Кольорова корекція

Вивід на плівку

Список використаної літератури

Айдриг С., Айдриг Э. Сканирование – професиональний поход. – Минск: ООО
„Попудри”, 1997.

Барановський І. В., Яхимович Ю. П. Поліграфічна переробка образотворчої
інформації. – Київ – Львів. 1999.

Шовгенюк М. В., Білорус В. Е., Міклушка І. З., Дудяк В. О. Ввід і вивід
зображень в комп’ютерних видавничих системах. – Львів: Фенікс, 1998.

Шихт Г. Ю. Цифровая обработка цветных изображений. – М.: Издательство
ЭКОМ, 1997.

HYPERLINK «http://www.grafo.ru» www.grafo.ru

HYPERLINK «http://www.printsys.com.ua» www.printsys.com.ua

HYPERLINK «http://www.osp.ru» www.osp.ru

PAGE

PAGE 36

Похожие записи