Реферат на тему:

Оцінка економічної ефективності науково-інформаційної діяльності

Для того щоб науково-інформаційна діяльність підвідомчого
інформаційно-довідкового органу з невеликою чисельністю працівників не
здавалася баластом керівництву та отримала позитивну оцінку з їхнього
боку, працівники цих підрозділів самі повинні бути в змозі визначити
рентабельність своєї діяльності з врахуванням реального внеску в
інформатизацію суспільства, збалансувати свої прибутки з витратами,
тобто, визначити економічний ефект і економічну ефективність своєї
діяльності.

Кінцевою метою НІД органів, які ми розглядаємо, донедавна було надання
комплексу інформаційних і довідкових послуг на безоплатній основі
читачам у бібліотеках, керівництву, окремим закладам і спеціалістам
галузі. Зараз до цих суто відомчих завдань додалося завдання збільшення
кількості абонентів (споживачів) за рахунок інших організацій, установ,
служб, фірм і окремих громадян, котрим така інформація необхідна і вони
готові за неї платити. Визначення економічної ефективності і
економічного ефекту інформаційної діяльності в такій ситуації є ще одним
із пріоритетів вибору виробництва інформаційного продукту чи послуги,
рішення багатьох питань управління інформаційною діяльність і
вдосконалення інформаційного обслуговування і забезпечення.

Проблемам оцінки економічної ефективності результатів інформаційної
діяльності в 70-80-і роки було присвячено чимало робіт. Виконано ряд
теоретичних розробок, запропоновані конкретні методи, критерії і
показники економічної оцінки окремих складових результатів інформаційної
діяльності, підготовлені відповідні інструктивні і методичні матеріали,
вивчення яких показує, що з економічної точки зору для інформаційних
органів, орієнтованих на безпосереднє обслуговування галузі, в якості
критерію ефективності роботи слід приймати корисний ефект НІД, який
припадає на одиницю витрат, пов’язаних з його функціонуванням. Вся
безліч позитивних економічних ефектів НІД приведена до трьох основних
складових:

ефекту впорядкування інформаційних комунікацій;

ефекту використання матеріалів науково-аналітичної інформації;

підвищенню ефективності інформаційних процесів в самій інформа-

ційній системі (див. схему на с. 53).

У першому випадку позитивний економічний ефект досягається у
безпосередніх користувачів послугами певного інформаційного органу, або
системи, яка об’єднує декілька органів одного або декількох
організаційних рівнів (такою інформаційною системою і є бібліотека).

У другому – економічний ефект досягається як безпосередньо в
інформаційному органі (системі), так і у споживачів продукції, яку він
виготовляє, перш за все за рахунок змістової цінності інформації, її
адекватності потребам користувачів.

У третьому – ефект носить внутрісистемний характер, тобто досягається
всередині окремо взятого інформаційного органу або інформаційної мережі
за рахунок удосконалення організації, технології, підвищення рівня
механізації і автоматизації інформаційних процесів, кваліфікаційного
рівня виконавців.

Дія цих ефектоутворюючих факторів проявляється, по-перше, у формі
економії ресурсів, а по-друге, у формі попередження або зниження
економічних втрат, які виникають через низький рівень інформованості
учасників суспільного виробництва. Економія ресурсів і зниження
економіч-

них втрат важливий наскрізний критерій оцінки доцільності НІД в даних
умовах виробництва, який характеризує зменшення витрат людських і ма-

теріальних ресурсів на випуск одиниці продукції і є також показником
рентабельності виробництва.

Очевидно, що в першому і другому випадках економічна оцінка
результативності НІД здійснюється з позиції споживача продуктів і послуг
різних рівнів і функціонального призначення. У третьому випадку оцінка
виконується з позиції самого інформаційного органу чи системи.

Вибір тієї чи іншої складової НІД в якості оцінюючого критерію
визначається цілями оцінки. Так, для визначення оптимальних
технологічних режимів обслуговування, вибору технічних засобів
реалізації інформаційних систем пріоритетною стає оцінка економічності
функціонування органу чи системи. Для оцінки пріоритетності різних видів
і форм інформаційного обслуговування вирішальну роль відіграє позитивний
результат, досягнутий у споживача за рахунок впорядкування інформаційної
продукції. Для оцінки кінцевих результатів НІД, безпосереднього
задоволення інформаційних потреб споживачів у матеріалах заданої
тематики і, як наслідок, виявлення рівня тематичної спеціалізації фондів
і оптимізації внутрісистемних зв’язків між ними, особливе значення має
ефект використання продукції даного інформаційного органу.

Наприклад, з точки зору економічного ефекту, об’єднання декількох
інформаційних органів в одну систему бачиться економічно доцільнішим,
ніж діяльність поодиноких. Це виключає дублювання в комплектуванні ДІФу
і в випуску продукції, підвищує оперативність, повноту, якість і
точність отримання необхідної інформації споживачем чи інформатором у
порівнянні з самозабезпеченням інформаційні ресурси, а також дозволить
мати спеціалістів високого рівня з відповідною заробітною платою за
рахунок об’єднання фінансових можливостей інформаційних підрозділів і
скорочення штату [скажімо, Інформцентр з питань культури та мистецтва +
електронно-обчислювальний центр Міністерства + експертно-аналітичний
відділ Міністерства + видавничий орган; відділ (бюро, сектор) інформації
+ методичний відділ + бібліографічний відділ + видавничий відділ +
інформаційні служби відомств і установ у межах міста (області, району)].

Слід розрізняти терміни «економічний ефект» і «економічна ефективність».

Економічний ефект – це економічна перевага, отримана споживачами
інформаційної продукції внаслідок використання ними певного продукту,
технології чи послуги, що привело до зниження трудоємкості і
собівартості науково-інформаційної діяльності, збільшення фондовіддачі і
зменшення обсягів капіталовкладень. Він вираховується як різниця між
отриманими доходами і бюджетною вартістю виробництва у споживача за
формулою:

Eф = Ср — Бр,

де Eф – економічний ефект;

Ср – собівартість діяльності споживача за звітний рік;

Бр – плановий бюджет діяльності споживача на рік.

Економічна ефективність – це співставлення витрат інформаційного органу
на отримання, обробку і передачу інформації з одержаним від неї
економічним ефектом у споживача. Для повної економічної оцінки
ефективності НІД необхідно врахувати всю сукупність ефектоутворюючих
факторів і складових, тобто, загальний корисний ефект слід визначати як
суму всіх корисних результатів роботи інформаційного органу чи системи:

Енід = Eе + Eк або Eіц = Eвм + Eекз + Eенд,

де Енід – ефект науково-інформаційної діяльності;

Eе – ефект підвищення економічності інформаційної діяльності;

Eк – ефект впорядкування комунікацій;

Eвм – ефект використання матеріалів НІД

Eекз – екзогенний (зовнішній) ефект;

Eенд – ендогенний (внутрішній) ефект.

Зауважимо, що всі складові неоднозначні за своєю природою і потребують
відповідної методики розрахунку.

Розрахунок ефекту підвищення економічності НІД (Eе) за рахунок створення
і організації автоматизованих систем добре висвітлений у відповідній
літературі. Він визначає ефект підвищення економічності НІД, отриманий
за рахунок зниження витрат на виконання основних технологічних операцій,
кооперації служб інформації, використання централізовано створених БД,
автоматизації інформаційно-пошукових робіт і т.ін.

Розрахунок ефекту впорядкування інформаційних комунікацій (Eк) враховує
ефект від зміни частки робочого часу, який витрачається виконавцем на
інформаційні процеси (відносне зменшення трудовитрат), ефект прискорення
доставки інформації (скорочення строків доведення інформації до
споживача), ефект підвищення відносної вартості інформації (підвищення
повноти, якості). Для його визначення необхідна налагоджена система
зворотного зв’язку зі споживачем, механізм якої гарантував би вірність
первинних даних, необхідних для розрахунку. Відсутність такої системи
робить виконання цього завдання неможливим.

На відміну від складових Ее і Ек, величина яких повністю обумовлена
діяльністю інформаційного органу, ефект використання матеріалів (Eвм)
залежить від матеріальних і інтелектуальних можливостей трудових
колективів «переварити» і використати вихідну (первинну) інформацію,
тобто, від того, наскільки позитивно вплине вона на кінцеві результати
діяльності споживачів. Така оцінка хоч і є непрямою для (її кінцевий
результат залежить від багатьох незалежних від них факторів), проте
досить суттєва для визначення ефективності його роботи тому, що дозволяє
дати уніфіковану якісну характеристику різноманітним конкретним
результатам НІД з позиції суспільних інтересів у цілому, оцінити не сам
процес, а його результат, забезпечити постійний контроль за
використанням інформаційних матеріалів і послуг.

Виконання практичних розрахунків ефекту використання НІД вимагає,
по-перше, методично обгрунтованого вибору кількісних показників, які
відображають позитивні результати діяльності споживачів інформації, і,
по-друге, визначення методів виділення тієї частки загального
позитивного ефекту, яку можна розглядати як наслідок діяльності
інформаційного органу.

Досвід показує, що в якості важливої кількісної характеристики
досягнутих позитивних результатів діяльності споживачів інформаційної
продукції при визначенні економічної ефективності НІД частіше всього
враховується річний економічний ефект, отримання якого цілком або
частково, в тій чи іншій мірі (хай навіть незначній) обумовлено
використанням інформаційної продукції, наданої даним інформаційним
органом. Цей показник дозволяє вирішити питання про вихідну інформаційну
продукцію, що необхідно для планових розрахунків.

В літературних джерелах з питань методики і практики розрахунку
ефективності НІД наведено декілька прийомів визначення її частки в
плановому і фактичному економічному ефекті споживача – підприємства,
закладу чи установи. Найбільш поширений – присвоєння постійних
(нормативних) коефіцієнтів, диференційованих за видами джерел
інформації, за плановими завданнями чи об’єктами, які забезпечує
інформаційний орган (нова технологія, оргзаходи тощо). Це так звані,
коефіцієнти «потенційної корисності», «новизни», «оперативного
використання». Рідше розрахунок ведеться за цілями реалізації
(впровадження нововведення, підвищення інформованості спеціалістів,
забезпечення інформацією планових робіт з метою прискорення їхньої
реалізації тощо). Ще рідше – за характером використання інформації
(безпосереднє впровадження, використання певних положень тощо). І зовсім
рідко – за змістом використаної інформації.

Нормовані (постійні) коефіцієнти визначаються для кожної галузі, сфери
діяльності чи виробництва безпосередньо, виходячи з ефективності їхньої
діяльності протягом декількох років. Нормовані значення коефіцієнтів
значно спрощують процедуру визначення ефекту використання інформаційної
продукції, та вони мають значний недолік – недостатню гнучкість і не
обгрунтовану економічно умовність; можуть використовуватися лише в суто
локалізованих системах «орган інформації – споживач» і тільки на
обмежений період. Тому економічно більш вірно для практичних
розрахункових операцій з виявлення ефекту, який можна розглядати як
частку інформаційного органу, використовувати коефіцієнти ефективності,
розраховані за співвідношенням витрат, супутніх реалізації економічного
ефекту нововведення чи інформації споживачем. Такий підхід вимагає
ретельного обгрунтування витрат трудових і фінансових ресурсів,
пов’язаних з функціонуванням інформаційного органу чи системи. Проте, в
цьому разі розрахункові коефіцієнти індивідуальні для кожного варіанту
використання інформаційної продукції. Доля ефекту формується під впливом
змістової цінності інформації і виділених на цілі інформування ресурсів.
В той же час не виникає будь-яких технічних ускладнень при здійсненні
розрахунків. При достатній забезпеченості розрахунків необхідною
вихідною інформацією про рівень витрат, що обумовили виробничий ефект,
процедура визначення коефіцієнта нескладна: співставляються фінансові
або трудові витрати на інформаційне обслуговування з конкретної проблеми
з приведеними до одного періоду часу відповідними сумарними витратами,
які забезпечили кінцевий ефект у споживача.

Якщо при нормативному методі визначення часткової участі інформаційного
органу диференціюються нормативи, то при «повитратному» – алгоритми
співставлення витрат. У зв(язку з тим, що склад витрат може суттєво
змінюватися в залежності від цілі використання інформації, даною
методикою пропонується диференціювати алгоритми співставлення витрат у
відповідності з очікуваним корисним результатом використання матеріалів
НІД. Всього таких результатів виділено сім:

К1 – пряме запозичення нововведення чи інформації без будь-яких
конструктивно-технологічних або організаційних змін, без доводок і
доробок:

К1 = Зі : Звп,

де Зі – витрати на інформаційне забезпечення впровадження нововведення;
Звп – сумарні витрати, пов’язані з впровадженням нововведення, включаючи
витрати на НІД, приведені до одного розрахункового часу;

К2 – прямі запозичені нововведення або технічних (організаційних)
рішень зі змінами, обумовленими місцевою виробничою специфікою:

(К2 = [(Тр – Тд) : (Тр + Ті)] – 0,1,

де Тр – розрахункова трудоємкість (вартість) технічної підготовки
виробництва до впровадження пропонованого нововведення (розробка
інформаційної продукції) за повним обсягом впровадження, розрахована для
умов і за нормами запозичувача нововведення;

Тд – трудоємкість (вартість) додаткових робіт з технічної підготовки
виробництва (доопрацювання інформаційної продукції) з врахуванням
внесення необхідних змін;

Ті – трудоємкість (вартість) інформаційного забезпечення впровадження
нововведення;

К3 – скорочення строків розробки (освоєння) нової техніки, впровадження
винаходів і рацпропозицій, організаційно-технічних заходів і заходів з
НОП

К3 = (Тп – Тф) : Тп,

де Тп і Тф – планові і фактичні терміни (трудоємкість) робіт з
впровадження інформаційної продукції, використання інформаційних
ресурсів;

К4 – розширення масштабів реалізації інформаційної продукції і обсягів
впровадження нової техніки, винаходу і рацпропозицій, окремих технічних
рішень, організаційно-технічних заходів і заходів з НОП

К4 = [(Зк +Зіз) : Зк] х Ккв,

де Зк – витрати капітальні на впровадження одиничного об’єкту нової
техніки або вартість проведення НІР, масштаби використання яких
розширюються;

Зіз – витрати на інформаційне забезпечення розширення масштабів
реалізації нововведення, результатів НІР;

Ккв – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

К5 – підвищення рівня інформованості споживачів інформаційної продукції:

К5 = Тпі : Тзі,

де Тпі – трудоємкість (вартість) пошуку, обробки і доведення до
споживача позитивно оціненої ним інформації;

Тзі – трудоємкість (вартість) робіт інформаційного органу з даного
завдання (теми), взятого на інформаційне забезпечення. Важливо при цьому
враховувати всі грошові витрати, пов’язані з функціонуванням органу, з
виготовлення даної продукції, а не лише ті з них, які безпосередньо
обумовили досягнення того чи іншого конкретного результату;

К6 – підвищення якості продукції і технічного рівня НІД:

К6 встановлюється аналогічно значенням К2 і К3, якщо якість продукції
або технічний рівень НІД підвищується завдяки використанню конкретних
нововведень, запозичених з інформаційних джерел, і аналогічно значенню
К5, якщо ці показники змінилися завдяки підвищенню інформованості
споживача;

К7 – прийняття управлінських рішень з впровадження нововведень, зі змін
обсягів і змісту роботи тощо.

К7 визначається нормативним методом, через неможливість виділити витрати
на прийняття управлінського рішення з конкретного питання. Найчастіше К7
= 0,1.

Користуючись розрахунковими значеннями часткової участі від К1 до К6 і
нормативним значенням К7, неважко розрахувати умовний економічний ефект
(Ее) використання матеріалів НІД інформаційного органу з окремої теми
або результату, за сукупністю однорідних результатів і за всіма
напрямками інформаційного обслуговування і забезпечення за певний
проміжок часу.

Коефіцієнт часткової участі інформаційного органу в очікуваному
корисному результаті (Кі) помножується на народногосподарський
економічний ефект від роботи, взятої на інформаційне обслуговування і
забезпечення (Еге):

Ее = Кі х Еге (для окремої теми або результату).

Для сукупності однорідних очікуваних результатів отримане число
помножується на число робіт, за якими розраховується економічний ефект,
а для всієї сукупності результатів НІД, ще й на число основних груп
результатів (К1 – К7).

Економічну ефективність НІД характеризує також показник досягнутого
економічного ефекту на 1 грн. витрат. Для визначення цього показника
слід особливу увагу звернути на те, що для його розрахунку сума
економічного ефекту НІД ділиться не на всю суму витрат інформаційного
органу, а тільки на ті витрати, завдяки яким було досягнуто цього
ефекту.

Різновидом цього показника є показник досягнутого внаслідок НІД
економічного ефекту на 1 грн. приведених витрат :

Eеф = Eс : (Зр + Ккв + Фв),

де Eеф – економічний ефект на 1 грн. приведених витрат;

Eс – сумарне значення економічного ефекту на суму приведених річних
витрат;

Зр – поточні річні витрати інформаційного органу;

Ккв – нормативний коефіцієнт капіталовкладень;

Фв – середньорічна вартість виробничих фондів інформаційного органу (в
тис. грн.).

Цей показник кращий за показник ефективності на 1 грн. витрат, тому що
враховує вплив не тільки поточних витрат, але й вартість виробничих
фондів, за допомогою яких було досягнуто ефекту.

Показник фондовіддачі (Фо) визначається як відношення чистої продукції
(Пч) до вартості основних фондів (Вф), тобто

Фо = Пч : Вф;

Чиста продукція розраховується за формулою:

Пч = [Зпр х (Зпм : Зпр)] + Пп,

де Пч – чиста продукція;

Зпр – основна заробітна плата працівників інформаційного органу на
плановий рік;

Зпм – основна заробітна плата – за минулий рік;

Зпр – основна заробітна – за звітний рік;

Пп – плановий прибуток.

Не менш важливим для визначення ефективності діяльності є показник
досягнутого економічного ефекту на одного працівника, який визначається
діленням суми економічного ефекту НІД за плановий період (звітний) в
грн. на середньосписочну чисельність працівників, які виконують
інформаційну роботу. Продуктивність праці кожного співробітника хоча й
базується на загальних принципах наукової організації праці, має свої
відмінні особливості в порівнянні з організацією праці спеціалістів або
виробничників. Основні резерви підвищення продуктивності праці
інформаційних працівників – це ліквідація дублювання інформаційних
процесів, раціоналізація інформаційних потоків, покращання діловодства,
механізація інформаційних процесів, сумісництво різних функцій при
виконанні інформаційних робіт і, що найголовніше, усунення невиправданих
втрат робочого часу.

Узагальнюючим показником економічної ефективності НІД, який практично
охоплює всі основні сторони діяльності інформаційного органу, є його
рентабельність.

Рентабельність продукції – це показник економічної ефективності
виробництва, який характеризує кінцевий результат діяльності за певний
відрізок часу і є відношенням прибутку від реалізації продукції до її
собівартості. Він показує рівень використання матеріальних, трудових і
грошових ресурсів у відсотках.

Рі = (Пр : Cк) х 100

де Рі – рентабельність виробництва продукції;

Пр – прибуток з реалізації продукції;

Cк – собівартість продукції.

Для визначення рентабельності НІД потрібно вести чіткий фінансовий
облік випуску і реалізації продукції. Враховуючи те, що інформаційні
органи, взяті до розгляду, не вступають у самостійні фінансові
відношення зі споживачами інформації, не мають банківських рахунків і
своєї бухгалтерії, і всі їхні доходи входять у загальні доходи базового
підрозділу, їхнє керівництво повинно вести самостійний облік комерційної
реалізації продукції. Це допоможе встановлювати відношення витрат і їх
наслідків (збитки або прибутки), тобто бачити прибуткову і витратну
частину свого бюджету. Зразок обліку прибуткової і витратної частини
бюджету наведено в додатках 14 і 15.

Отже, усі фактори, від яких залежить зростання реалізації продукції,
зниження її собівартості, покращання використання виробничих фондів і
отримання прибутку для подальшої діяльності, відбиваються на показнику
рентабельності.

Знання рівня оптимально можливої рентабельності і її порогу (точки
беззбиткового обсягу реалізації продукції), рентабельності
капіталовкладень – обов’язкова умова початку бізнесової діяльності, те,
без чого починати її не варто. Вона є кінцевим етапом і головним
аргументом у прийнятті рішення про напрямки, форми і види комерційної
НІД.

На беззбитковість НІД здатен суттєво вплинути вибір оптимального
асортименту інформаційної продукції і її обсягу. Для цього потрібно
спочатку визначити критичні обсяги виробництва і продажу, при якому
прибуток є нульовим (виробництво продукції в менших обсягах приносить
лише збитки), а потім оцінити втрати від впливу окремих чинників
зовнішнього і внутрішнього середовища.

Наводимо модернізований метод розрахунку точки беззбитковості для
варіанта асортиментного виробництва.

Нехай Ов – обсяг випуску певної продукції; Зво – змінні витрати на
одиницю цієї продукції; Со – собівартість одиниці даної продукції; Пв –
постійні витрати, які перенесені на дану продукцію; Сз – собівартість
загального обсягу даної продукції; Звз – змінні витрати на загальний
обсяг даної продукції; Цо – ціна одиниці даної продукції; Вв – вартість
виробництва загального обсягу даної продукції; Тб – точка
беззбитковості. Тоді:

змінні витрати на загальний обсяг ІП: Звз = Зво х Ов,

собівартість загального обсягу ІП : Сз = Со х Ов,

постійні витрати, які перенесені на дану продукцію: Пв = Сз х Звз,

вартість виробництва загального обсягу даної продукції: Вв = Цо х Ов,

точка беззбитковості: Тб = Пз : (Вв – Звз),

рівень резерву обсягів виробництва, що забезпечує рентабельність даної
продукції: (Ов – Тб) : Тб = Рр.

Рівень залежності обраних показників від величин вихідних параметрів
дозволяє визначити, шляхом порівняння «ключові» показники, які найбільше
впливають на оцінку бізнесового проекту, і дає можливість вчасно і
адекватно відреагувати на збитковість.

Список літератури

Закон України. Про захист інформації в автоматизованих системах:
Затверджено 5 лип. 1994 р. // Відомості ВРУ. – 1994.– № 31. – Ст. 286.

Закон України. Про інформацію: Закон України: Затверджено 2 жовт. 1992
р. // Відомості ВРУ. –1992. – № 48. – Ст. 650.

Закон України. Про науково-технічну інформацію: Затверджено 25 черв.
1993 р. // Відомості ВРУ. – 1993. – № 33. – Ст. 345.

Закон України. Про національну програму інформатизації: Затверджено 4
лют. 1998 р. // Уряд. кур’єр.– 1998.–12 берез.

Похожие записи