Основи роботи з WWW сервісом. Програма Internet Explorer

WWW (World Wide Web — всесвітня павутина) — найпопулярніший і зручний
вид сервісу мережі Інтернет. WWW надає доступ до гіпермедійних
документів (Web-сторінки), що знаходяться на комп’ютерах у різних точках
земної кулі. Гіпермедійні документи містять різноманітне подання
інформації: форматований текст на графічному тлі, тривимірні малюнки,
мультимедійні об’єкти (відео, аудіо ), файли і т.ін (Рис. 3). Кожен
елемент документа може бути посиланням на інший гіпермедійний документ,
що знаходиться на іншому комп’ютері мережі Інтернет. Користувач,
переміщаючись по посиланнях, працює з усім інформаційним простором
гіпермедіа як з єдиним цілим.

Рис. 3 Вікно браузера

Для перегляду і роботи з Web-сторінками використовують інструмент який
називається браузером чи навігатором (Рис. 3). Ця програма надає
користувачам зручний для роботи інтерфейс, засоби керування і настойки.

Сьогодні існує безліч альтернативних програм браузерів. Наприклад,
Internet Explorer, Netscape Navigator — комплекс програм для роботи з
Web-сторінками, електронною поштою і телеконференціями і т.д.

Встановлення Internet Explorer 5.

Придбавши інсталяційний пакет Internet Explorer 5, запустіть виконуючий
файл ie5setup.exe. Дотримуйтесь команд, які з’являються на екрані.

При запуску програми інсталяції відкривається діалогове вікно, у якому
можна вибрати тип інсталяції (Рис. 4) — звичайний чи вибірковий.

Рис. 4 Вибір типу інсталяції.

При виборі другого типу інсталяції в новому вікні можна вказати
компоненти Web-браузера й інших програм (Рис. 5), що будуть встановлені.

Рис. 5 Вибір установлюваних компонентів

Після цього буде запущений процес інсталяції на ваш ПК файлів
Web-браузера. По закінченні досить перезавантажити комп’ютер. На
робочому столі з’являться ярлики Web-браузера і поштової програми
Outlook Express.

Запуск Internet Explorer 5

В залежності від конфігурації програмного забезпечення комп’ютера і
операційного середовища яке використовується, існує кілька методів
запуску Internet Explorer.

Для запуску можна використовувати один з наступних методів:

Швидкий метод запуску Internet Explorer 5 — двічі клацнути на піктограмі
Internet Explorer 5, що знаходиться на робочому столі.

Крім того, можна скористатися традиційним способом — відкрити меню Пуск
і вибрати команду Програми | Internet | Internet Explorer. Перевагою
цього методу є те, що в даному випадку ви зможете побачити в підменю
Internet Explorer перелік усіх встановлених на вашому комп’ютері
програм, що входять до складу пакета.

Відкрити файл із розширенням .htm чи .html двічі клацнувши по ньому в
Провіднику, або запустити на виконання послідовним вибором Пуск,
Виконати, Огляд. При цьому передбачається, що файли з розширенням .htm
чи .html поставлені у відповідність з браузером Internet Explorer.

Рис. 6 Відкриття документа подвійним клацанням.

Якщо двічі клацнути по ярлику робочого столу, що вказує на Web-сторінку,
то запуститься програма браузера Internet Explorer і в ньому відкриється
відповідний документ.

При роботі в Windows 9x у процесі запуску програми браузера з
використанням двох останніх методів може з’явитися діалогове вікно (Рис.
7).

Рис. 7 Діалогове вікно «Стандартна програма перегляду».

У ньому повідомляється, що файли з розширенням .htm і .html поставлені у
відповідності з іншою програмою браузера, наприклад, Netscape Navigator.
Іншими словами, якщо двічі клацнути по файлі з розширенням .htm і .html
чи скористатися відповідним ярликом на робочому столі Windows 9x, може
запуститися не Explorer, а інший браузер. Якщо в діалоговому вікні
клацнути по кнопці Yes (Так) , установки будуть змінені, і Internet
Explorer стане браузером за замовчуванням.

Адресація інформаційних ресурсів

Структура і зміст системи адресації Інтернету (доменні і IP-адреси
комп’ютерів,)

Розглянемо, як влаштовані і використовуються адреси двох типів: адреси
самих комп’ютерів (вузлів Інтернету) і адреси інформаційних ресурсів,
розташованих на цих комп’ютерах.

Доменні адреси комп’ютерів

Кожний з десятків мільйонів комп’ютерів, що входять в Інтернет, мають
свою власну унікальну доменну адресу (domain address), яку часто
називають доменним ім’ям (domain name) комп’ютера чи просто ім’ям вузла
(host name). Ця адреса виглядає як кілька слів, скорочень чи інших
ланцюгових символів без пропусків (букви можуть бути тільки
латинськими), що йдуть підряд і розділених крапками:
www.socosvita.kiev.ua

Складові частини доменної адреси називаються сегментами й утворять
ієрархічну систему. Найостанніший (крайній правий) сегмент UA, названий
доменом верхнього рівня, визначає приналежність комп’ютера до мережі
тієї чи іншої країни. Наприклад: ua -Україна, ru — Росія, su — вихідний
із вживання домену верхнього рівня, що поєднував раніше республіки
колишнього СРСР (від «Soviet Union», Радянський Союз), аu — Австралія і
т.д.

Іноді він визначає приналежність організації — власника даного вузла до
того чи іншого класу, наприклад: com — комерційні фірми, edu — освітні,
gov — урядові заклади, org — інші організації. Такі трибуквенні домени
верхнього рівня характерні для вузлів мережі в США і починають свою
історію з тих часів, коли мережа Інтернет ще не виходила за межі цієї
країни. Тому не було змісту відображати в адресах державну приналежність
комп’ютерів.

Домен — це не те саме, що «сегмент доменної адреси». Домен (це слово
означає в перекладі «область», «район») зобов’язаний однозначно
вказувати місце розташування в Інтернеті деякої сукупності вузлів. Про
них говорять, що вони належать до цьому домену. З цього погляду сама
доменна адреса також може назватися доменом, до якого належить тільки
один комп’ютер. Звідси випливає, що доменом є будь-яка частина доменної
адреси, що починається з якогось сегмента й обов’язково містить у собі
крайній правий сегмент.

Так само як «будинок» у поштовій адресі одночасно розташований на деякій
вулиці, у деякому місті й у деякій країні, той самий комп’ютер належить
відразу до декількох доменів. Наприклад, комп’ютер www.kpi.kharkov.ua
знаходиться одночасно в домені політехнічного університету —
kpi.kharkov.ua, у домені Харкова — kharkov.ua і в домені України — uа.
Домени Інтернету, як матрьошки, вкладаються один в одного, і чим
дрібніший домен, тим з більшої кількості сегментів складається його
позначення.

Як видно з цього прикладу, наступний за доменом верхнього рівня сегмент
(якщо читати з права наліво) може вказувати на місто, штат і географічні
підрозділи. У деяких країнах цей другий сегмент аналогічний за змістом
домену верхнього рівня в США: наприклад, вузли комерційних фірм в
Австралії належать до домену com.au, а комп’ютери австралійських
університетів — до домену edu.au. Однак найчастіше відразу після домена
верхнього рівня йде сегмент, що позначає саму організацію чи фірму, якій
належить цей вузол Інтернету. Наприклад: — firma.com — комерційна
організація «Firma» -lcweb.loc.gov — бібліотека конгресу , США; —
ts.kiev.ua — фірма «Релком-Украина» у Києві, Україна; —
petrenko.kharkov.ua — особистий комп’ютер людини на прізвище Петренко,
що проживає в Харкові. Деякі доменні адреси складаються всього з двох чи
трьох сегментів, але частіше до них ліворуч дописується ще один, що
позначає, як правило, один з підрозділів фірми або сам комп’ютер, чия
адреса складається. Комп’ютер може мати будь-яке ім’я, яке потрапило під
руку його власнику, але частіше крайній лівий сегмент вказує на тип
сервера, що розташований на цій машині (ftp, www і т.п).

Наприклад, якщо фірма Company має WWW-сервер і FTP-сервер, то вона,
швидше за все, задіє дві адреси Інтернету — www.company.com і
ftp.company.com (хоча в дійсності ці дві адреси цілком можуть належати
тому самому комп’ютеру, на якому будуть працювати обидва сервери).

IP-адреси комп’ютерів

Доменні адреси комп’ютерів, що розглянуті вище, призначені тільки для
людей. Коли один вузол намагається відшукати в Інтернеті інший, він
користається іншим типом адреси, так званою, IP-адресою. Тому перше, що
робить комп’ютер користувача, коли йому дати команду зв’язатися з вузлом
www.company.com, з’ясовує, який IP-адрес відповідає доменній адресі
www.company.com. Якщо доменну адресу можна порівняти з ім’ям людини, то
ІР-адрес — це його «номер телефону», що тільки і дає реальну можливість
зв’язатися з ним.

Зрозуміло, комп’ютер користувача не може знати IP-адреси усіх вузлів
Інтернету. Більш того, усіх їх не знає взагалі жоден мережевий комп’ютер
(так само як ніде не існує однієї «всесвітньої телефонної книги»).
Таблиці відповідності IP-адрес доменним адресам розподілені по безлічі
спеціальних вузлів, кожний з який відповідає за свій невеликий фрагмент
мережі.

Такі вузли називаються серверами DNS — Domain Name Service (Служба
доменних імен). При настроюванні Інтернету, комп’ютеру користувача
повинний бути відомий адрес хоча б одного такого сервера. Якщо цей
сервер не буде знати IP-адреси вузла, що потрібний користувачу (а швидше
за все, так воно і буде), він звернеться до інших, найближчих до нього
серверів системи DNS, до своїх сусідів, і т.д. У результаті буквально за
кілька секунд запит користувача облетить весь світ.

Коли потрібний ІР-адрес буде, нарешті, знайдений на одному із серверів
DNS, його відразу перешлють на комп’ютер користувача. Якщо ж буде
введена неіснуюча доменна адреса (чи просто надрукована адреса з
помилкою), то помічено це буде саме на стадії пошуку ІР-адреси в системі
DNS. Браузер Internet Explorer, наприклад, повідомить користувача про це
так:

Internet Explorer is unable to locate the server (ім’я сервера) Браузер
не може знайти сервер The server does not have a DNS entry Сервер не
містить DNS-адреси Check the server name in the Location (URL) and try
again Перевірте ім’я сервера в адресному рядку і повторіть спробу.

Логічно, що в більшості випадків (наприклад, у URL-адресах ресурсів, про
які піде мова нижче) можна замість доменної адреси комп’ютера відразу
вказувати його ІР-адрес. Це трохи прискорить отримання документа з
даного сервера, тому що відпаде необхідність пошуку в DNS. Однак цілком
імовірно, що рано чи пізно з якоїсь причини потрібний користувачу сервер
поміняє свою IP-адресу, зберігши незмінним доменний. Адже номери
телефонів міняються в людей куди частіше, ніж прізвища. Та й очевидно,
що доменну адресу легше запам’ятати, а інформації в ньому є (для
користувача, звичайно, а не для комп’ютера) набагато більше, ніж в
ІР-адресі.

IP-адреса схожа на доменну адресу тим, що також складається із
сегментів, що утворюють ієрархічну систему. Однак на відміну від
доменної адреси число цих сегментів в ІР-адресі завжди дорівнює
чотирьом, самі сегменти являють собою не рядок символів, а числа в
діапазоні від 0 до 255 (у десятковому записі). Наприклад, 198.162.0.50.
Крім того, у IP-адресах ієрархічна драбина спускається з ліва направо, а
не з права наліво, як у доменних адресах. Це означає, що два комп’ютери
— сусіди по Інтернету будуть, швидше за все, розрізнятися по останньому
сегменту своїх ІР-адрес і першим сегментом доменних адрес. Сегментами
доменної адреси також можуть бути числа, тобто послідовності цифр. Як же
в такому випадку комп’ютер відрізняє IP-адресу від доменної (наприклад,
у URL документі)? Правило тут просте: домен верхнього рівня (тобто
останній сегмент) у доменній адресі обов’язково повинен починатися з
букви.

Принципи адресації інформаційних ресурсів за допомогою URL

Система уніфікованих адрес ресурсів (URL — Uniform Resource Locator)
призначена для точного опису типу ресурсу який використовується і
місцезнаходження ресурсів. За допомогою URL ви повідомляєте Internet
Explorer 5, де знаходиться інформація яка вас цікавить. Структура URL
проілюстрована на Рис. 8.

Адреса документа чи ресурсу на диску вузлового комп’ютера

Номер порту протоколу (вказується тільки в тому випадку, коли
використовується нестандартний порт)

Ім’я вузлового комп’ютера в Інтернет

Ідентифікатор протоколу

Рис. 8 URL — це адреса інформаційних ресурсів мережі Інтернет (приклад
для

World Wide Web)

Перша частина URL є специфікатором протоколу Інтернет, який
використовується для одержання доступу до ресурсу. Від іншої частини URL
назва протоколу відокремлюється двокрапкою.

Специфікатор Протокол

ftp Протокол передачі файлів (FTP — File Transfer Protocol)

http Протокол передачі гіпертексту (HTTP — HyperText Transfer Protocol)

https HTTP з підвищеним ступенем захисту (Secure HTTP)

gopher Протокол, який використовується серверами Gopher

telnet Протокол сеансу зв’язку за допомогою програми Telnet

news Протокол передачі повідомлень UseNet

mailto Адреса електронної пошти

file Посилання на файл, що зберігається на локальному диску комп’ютера

У прикладі, приведеному на Рис. 8, як специфікатор протоколу
використовується http. Це означає, що доступ до ресурсу, який описується
даним URL, здійснюється по протоколу HyperText Transfer Protocol.

• Ім’я DNS чи IP-адрес вузлового комп’ютера, до якого користувач бажає
одержати доступ. Як правило, користувач обов’язково повинен вказати
адресу домена (www.w3.org).

Якщо на комп’ютері протокол використовує нестандартний порт TCP/IP, то
після адреси вузла і двокрапки вказується номер цього порту. У тому
випадку, коли номер порту не зазначений, за замовчуванням
використовується стандартний порт TCP/IP.

• Шлях до інформації, яку користувач хоче одержати. Шлях може містити
каталоги, підкаталоги і файли. Якщо шлях не зазначений, то здійснюється
доступ до кореневого каталогу hypertext/DataSources/WWW/Servers.html).

Нижче подані приклади різних URL.

http://www.intergraph.com/index.html

Цей URL посилається на документ index.html, що знаходиться в кореневому
каталозі сервера www. intergraph.com, доступ до якого здійснюється по
протоколу HyperText Transfer Protocol.

http://www.intergraph.com/ics/

Якщо вказується тільки каталог (без імені документа), то HTTP-сервер
звичайно відкриває у вікні браузера файл, який використовується за
замовчуванням, чи виводить перелік файлів і підкаталогів, що містяться в
цьому каталозі, в залежності від того, як настроїний сервер, до якого ви
звертаєтеся.

https:/www.intergraph.com/catalog/order.pl

У випадку використання специфікатора https звертання відбувається по
протоколі Secure HTTP, що забезпечує надійну передачу по Інтернет
конфіденційної інформації. Даний протокол гарантує, що вказана вами
інформація, наприклад номер кредитної картки, не потраплять у руки
хакера.

ftp://ftp.intergraph.com/help/FAQ

Даний URL є адресою, за якою на вузлі ftp.intergraph.com у каталозі help
можна знайти файл FAQ, зареєструвавши на FTP-сервері під ім’ям anonymous
і вказавши як пароль свою адресу електронної пошти.

Якщо ви знаєте точну назву каталогу й ім’я потрібного вам файлу, то
зможете одержати його без явної реєстрації на сервері, вказавши адресу в
наступному вигляді:

ftp://anonymous:you_userid@ftp. intergraph.com/help/FAQ

Якщо в документі HTML є посилання на файл, що зберігається в
загальнодоступній зоні FTP-сервера, то для одержання такого файлу досить
клацнути по відповідному гіперпосиланні.

gopher://gopher.intergraph.com:70/pub/win32

Протокол Gopher (у перекладі з англ. — «ховрашок»), названий так на
честь талісмана University of Minnesota, дозволяє переглядати переліки
файлів, розташованих на різних вузлах Інтернету. У даному прикладі за
допомогою цього протоколу виводиться перелік файлів, що зберігаються в
каталозі /pub/win32 на сервері gopher, intergraph.com. Позначення :70
після адреси сервера Gopher компанії Intergraph вказує, який порт
потрібно використовувати для підключення до цього сервера. Номер порту
необхідно повідомляти тільки в тому випадку, якщо він відрізняється від
того який використовується за замовчуванням.

news: news.answers

Даний URL позначає групу новин UseNet. При введенні такої адреси
Internet Explorer підключається до сервера NNTP (Network News Transfer
Protocol -протокол передачі повідомлень груп новин), вказаному в якості
значення відповідного параметра облікового запису новин у додатку
Outlook Express.

mailto:info@intergraph.com

URL такого виду позначає електронну адресу. Коли ви клацаєте по
гіперпосиланні, створеного за допомогою такого URL, відкривається вікно
створення нового повідомлення програми Outlook Express, в адресний рядок
якого підставляється адреса, визначена за допомогою даного URL.

file:c:\htdocs\default.htm

Для посилання на файл, що зберігається на диску вашого комп’ютера, а не
вузлового комп’ютера Інтернет, використовуйте специфікатор file. В
загальному, в URL завжди застосовуються косі, але Internet Explorer
дозволяє використовувати і зворотні косі, як в іменах файлів.

• telnet://ausemame:apassword@arch ie.sura.net

URL такого типу використовується для ініціалізації сеансу термінального
зв’язку з зазначеним вузловим комп’ютером. Коли ви клацаєте по
гіперпосиланні, утвореного таким URL, запускається програма Telnet.

Підключення до Інтернет.

Майстер підключення (Internet Connection Wizard) надає простий спосіб
підключення ПК користувача до Інтернет. Для нових користувачів Інтернет,
майстер підключення створює з’єднання з Інтернет і потім відображає
список постачальників послуг Інтернет (ISP) і інформації про їхні
послуги. Ви можете створити новий обліковий запис, вибираючи ISP у
списку.

Запуск майстра підключення можна робити за допомогою Start | Programs |
Accessories | Communications | Internet Connection Wizard (Пуск |
Програми | Стандартні | Зв’язок | Майстер підключення до Інтернет). Якщо
ви вже маєте обліковий запис і хочете створити підключення до Інтернет з
вашим обліковим записом, майстер підключення запитує необхідну
інформацію і створює з’єднання.

Якщо раніше ви не використовували майстер підключення, то його можна
запустити у вікні Internet Explorer у такий спосіб:

У меню Tools (Сервіс) виберіть команду Internet Options (Властивості
оглядача).

Перейдіть у вкладку Connections (Підключення) (Рис. 9)і клацніть на
кнопці Setup (Установити).

Слідуйте командам на вашому екрані монітора (при цьому памятайте про те,
що підключення до Інтернет можна виконати через локальний чи мережевий
модем).

Рис. 9 Вкладка Connections ( Підключення).

Завантаження документа з використанням Internet Explorer.

Самий очевидний спосіб одержати документ, URL який відомий, — поставити
клацанням миші курсор в адресний рядок (Рис. 10), надрукувати потрібний
URL і натиснути Enter.

Існує й інший спосіб відкрити Web-сторінку з конкретним URL — через
головне меню Файл | Відкрити. Потім у рядок адреси ввести відповідний
URL. Ця команда дозволяє відкрити у вікні браузера будь-який
HTML-документ, що зберігається на диску комп’ютера користувача. Таким
чином, можна читати збережені на твердому диску документи в режимі
off-line, тобто без підключення до Інтернету.

Якщо користувач бажає переглядати одночасно кілька документів, необхідно
застосувати команду меню Файл | Створити | чи Вікно натиснути комбінацію
клавіш (Ctrl+N). На екрані з’явиться точна копія вікна Internet Explorer
з всіма елементами керування. Тепер у це нове вікно можна завантажити
(любим з перерахованих вище способів) який-небудь інший документ

Рядок

стану

Головне

меню

Панель

інструментів

Адресний

рядок

Вікно

перегляду

Рис. 10 Елементи вікна браузера.

Коли браузер одержує документ із WWW, він не тільки відображає його, але
і поміщає копію в кеш. Якщо знову потрібно переглянути документ,
браузер, замість того, щоб копіювати документ із WWW, бере його з кешу,
що дозволяє заощадити час.

Процеси які проходять в браузері: завантаження документа, спроба зв’язку
з будь-ким чи Web-сервером копіювання файлу, відображаються на
індикаторі стану (Рис. 10). Якщо клацнути на індикаторі, можна перейти
до вихідної (головної) сторінки Microsoft. Індикатор стану являє собою
фірмовий логотип програми Internet Explorer.

При одержанні тексту після завантаження у випадку розбіжності кодування
кирилиці (українського і росіянина текстів) необхідно скористатися
пунктом меню Вид | Вид кодування. З каскадного меню для правильного
відображення тексту кирилиці вибрати один з можливих варіантів
кодування: Кирилиця (Win 1251), Кирилиця (ISO 8859-5), Кирилиця
(KOI8-R). У результаті на екрані з’являється текст відповідного
документа на українській чи російській мовах.

Аналіз інформації в рядку стану браузера.

Багато користувачів Internet Explorer і не підозрюють, скільки корисної
інформації можуть дати написи, що з’являються в рядку стану браузера
(Рис. 10).

Насамперед, коли у вікно браузера завантажений якийсь документ, у рядку
стану показується URL-адреса того посилання в тексті документа, над якою
в даний момент висить курсор миші (Рис. 10). Рекомендується звертати
увагу на цю адресу перш, ніж користувач вирішить клацнути по посиланню.

Доменна адреса сервера, що входить у цей URL, дозволить зрозуміти, у
якій країні світу зберігається ця інформація, до якого типу належить
організація, що володіє нею, і, отже, чого можна чекати від даного
посилання.

Порівнявши URL у рядку стану з URL поточного документа, видно у рядку
Адреса (Рис. 10), можна зрозуміти, чи вказує це посилання на документ на
тому ж самому WWW-сервері чи на якомусь іншому. Якщо ж URL посилання і
URL документа збігаються, але до URL посилання приписаний через символ #
деякий ідентифікатор, то таке посилання вказує просто на один з розділів
документа, що переглядає користувач. У цьому випадку перехід по цьому
посиланню взагалі не вимагатиме звертання до мережі.

У моменти, коли Internet Explorer одержує з мережі черговий документ,
рядок стану також повідомляє багато корисної інформації. Відразу після
активізації чергового посилання,і до того, як напис у рядку стану
зміниться, браузер займається пошуком ІР-адреса потрібного вузла в
системі DIMS. Напис

означає, що Internet Explorer шукає вузол, зазначений у URL.

Якщо в посиланні зазначена невірна адреса сервера, то з’явиться
повідомлення про те, що Internet Explorer не може знайти вузол. The
following error was encountered:

Unable to determine IP address from host name for www.bred.com

Іноді система DNS теж дає збої, так що варто спробувати це посилання ще
раз.

Поява напису

(зєднання: Здійснюється зв’язок з вузловим сервером: [адреса]) означає,
що вузол з даною доменною адресою знайдено і Internet Explorer
намагається установити з ним зв’язок по протоколу HTTP. Якщо сервер не
функціонує чи від нього просто важко одержати дані через підвищене
навантаження на одній з ділянок мережі, то, почекавши якийсь час,
Internet Explorer виведе в окремому вікні повідомлення про помилку («A
network error occurred…»). Наступна напис у рядку стану

(Виявлений вузол [адреса]. Очікується відповідь …) означає, що зв’язок
із сервером установлено, Internet Explorer послав йому запит на
одержання документа і чекає відповіді. Саме на цьому етапі бувають
тривалі затримки, наприклад, якщо сервер повинний здійснити пошук у
якій-небудь базі даних.

Нарешті, коли сервер відгукнувся і почав посилати дані, у рядку стану
з’являється напис

(Здійснюється передача даних)

Якщо одержання документа займає більше двох секунд (як воно найчастіше і
буває), цей напис змінюється низкою повідомлень про те, як йде
завантаження окремих частин документа: тексту, графічних зображень і
інших об’єктів. Усі файли розбиваються WWW-сервером для посилання на
фрагменти, що найчастіше доходять до користувача по черзі. Тому написи
типу

які повідомляють ступінь готовності, загальний обсяг і швидкість
передачі для кожного з файлів, міняють один одного в рядку стану в міру
того, як з мережі підходять фрагменти різних файлів.

Це значить, що більше (поки) Internet Explorer не обмінюється
інформацією з мережею. У цей момент кнопка Stop на панелі інструментів
гасне (стає недоступною), тому що всі процеси, які можна було б
перервати, закінчилися самі. Тепер, у міру читання документа, можна
знову ставити курсор миші на гіпертекстові посилання, вибираючи, куди
відправитися далі.

Основи навігації в World Wide Web з використанням Internet Explorer.

Існує безліч способів переміщення між Web-сторінками . Найпоширеніший
одночасно є і найпростішим: щоб перейти на сторінку яка вас цікавить,
просто клацніть на відповідній гіперссилці відкритого в даний момент
документа Web. Звичайно гіперссилки відображаються у вигляді
підкресленого кольорового тексту, малюнка.(Рис. 10)

Перейти на потрібну Web-сторінку можна одним з наступних способів.

Вибрати URL зі списку панелі, що розкривається, Адресу (Рис. 11).

Рис. 11 список який відкривається на панелі, адрес

Клацнути на кнопці Вперед чи Назад, щоб перейти до Web-сторінки, що ви
переглядали під час даного сеансу роботи трохи раніш.(Рис. 10 | Панель
інструментів)

Клацнути на кнопці Журнал і вибрати документ Web, з яким ви працювали
протягом поточного сеансу чи раніше.(Рис. 12)

Рис. 12 Журнал

Де б ви не знаходилися, завжди можете повернутися на основну, чи
домашню, сторінку, клацнувши на кнопці Додому.(Рис. 10 | Панель
інструментів ) Основна сторінка відкривається за замовчуванням при
запуску Internet Explorer.

Для того щоб відразу перейти до перегляду сторінки, занесеної в папку
Обране, клацніть на кнопці Обране і виберіть цю сторінку (Рис. 10 |
Головне меню) чи скористайтеся командою Обране меню Internet Explorer.

Коли користувач починає вводити URL в адресному рядку Web-браузера,
автоматично з’являється список, що розкривається, (Рис. 11) з переліком
вузлів які підходять, які користувач відвідував раніше. Користувач може
вибрати в цьому списку потрібний вузол і натиснути на клавішу Enter чи
клацнути на кнопці Go (Перехід).

Для того щоб відкрити документ HTML, що знаходиться на диску вашого
комп’ютера, двічі клацніть на імені файлу цього документа (Рис. 6).
Можна також, вибрати команду Файл | Відкрити в головному меню браузера
(Рис. 10). Знайти на диску потрібний файл у форматі HTML.

Реєстрація використаних гіпертекстових посилань

У World Wide Web існують численні документи, що містять інформацію з
окремих тематичних областей, наприклад про мистецтво, науку, спорті, чи
політику розваги. Так як багато авторів WWW-документів посилаються на
родинні по тематиці документи, користувач у самих різних місцях
зустрінеться з перехресними посиланнями на популярні Інтернет-ресурси.

Так як терміни (слова), що використовуютьсяі як гіпертекстові посилання,
автори вибирають довільно, то стається, що одні і ті самі адреси
присутні на декількох WWW-сторінках під різними назвами. Тому в
браузерах існує можливість реєструвати уже використані гіпертекстові
посилання. Ідентифікація посилань здійснюється за допомогою аналізу
відповідних шляхів доступу, а не по тексту, яким вони позначаються. Тому
всі гіпертекстові посилання охоплюються в тому числі й у тих документах,
що дотепер користувач і не відвідував. Використані посилання
відображаються іншим кольором.

Зупинка завантаження сторінки і її відновлення

Багато популярних Web-вузлів працюють дуже повільно. Одна з можливих
причин цього явища полягає саме в їхній популярності. Якщо вам набридне
чекати, поки буде завантажена вся сторінка, можете припинити
завантаження, клацнувши на кнопці Зупинити панелі інструментів.(Рис. 13)

Рис. 13 Панель інструментів. Кнопка зупинити завантаження.

Якщо згодом ви передумаєте і вирішите все-таки одержати Web-сторінку,
завантаження якої ви перед цим зупинили, клацніть на кнопці Обновити.(
Рис. 13). Цією же кнопкою можна скористатися і для того, щоб цілком
завантажити Web-сторінку, завантаження якої припинилася не з вашої вини,
наприклад через обрив зв’язку. Обновити поточну сторінку можна також за
допомогою команди Вид | Обновити (Рис. 10).

Пошук відвідуваних Web-вузлів.

Щоб повернутися до останньої сторінки, клацніть на кнопці Back (Назад)
стандартної панелі інструментів (Рис. 13).

z

|

~

?

?

?

$

„?

yyyy^„?

?Щоб повернутися до однієї з останніх дев’яти сторінок, що ви
відвідували в цьому сеансі, відкрийте список кнопки Back (Назад) чи
Forward (Уперед), а потім клацніть на потрібній сторінці (Малюнок 14).

Малюнок 14 Список кнопки Back (Назад).

Швидке орієнтування за допомогою функції пошуку

Багато ХТО WWW- документи не можуть бути цілком виведені на екран через
їхній великий обсяг. Особливо це відноситься до списків адрес, з якими
користувач постійно зштовхується в World Wide Web. Для того щоб швидко
визначити, чи є та чи інша тема на поточній сторінці, необхідно
скористатися функцією пошуку. З її допомогою можна переглянути текст
поточного документа на наявність у ньому заданого ключового слова.

Після того як клацнути на команді (Знайти) на цій сторінці меню
(Виправлення) відкривається діалогове вікно Пошук, де в полі введення
потрібно ввести ключове слово для пошуку.

Якщо активізована опція (З урахуванням реєстра), то буде здійснюватися
пошук тільки тих слів, що за написанням цілком відповідають введеному
ключовому слову. Напрямок пошуку задається за допомогою опцій (Нагору) і
(Вниз). На кожному знайденому слові програма зупиняється і маркірує
його. Для продовження пошуку необхідно натиснути кнопку (Пошук далі), а
для закриття діалогового вікна натиснути на кнопці Cancel (Скасування).

Функції правої кнопки миші

Подорожуючи по WWW, для керування процесом переходу між гіпертекстовими
документами дуже зручно використовувати функції правої кнопки миші .
Якщо встановити покажчик миші на якому-небудь елементі HTML-документа і
клацнути правою кнопкою миші, то з’явиться контекстно-залежне меню (Рис.
15), вміст якого залежить від типу HTML-елемента — гіпертекстове
посилання, графічний об’єкт чи вільне поле сторінки.

Рис.15 Команда контекстного меню.

Щоб зберегти сторінку чи зображення, не відкриваючи їх, клацніть правою
кнопкою миші на зв’язок з ним і виберіть команду Save Target As
(Зберегти об’єкт як) з контекстного меню. Для копіювання інформації зі
сторінки в документ виділіть інформацію і виберіть команду Edit | Copi
(Виправлення | Копіювати) чи команду Copi (Копіювати) з контекстного
меню.

Для створення ярлика поточної сторінки клацніть правою кнопкою на ній з
контекстного меню виберіть команду Create Shortcut (Створити ярлик).

Для використання сторінки як заставку робочого столу клацніть правою
кнопкою на ній і з контекстного меню виберіть команду Set as Wallpaper
(Зробити малюнком робочого столу). Щоб відправити Web-сторінку по
електронній пошті, у меню File виберіть команду Send | Page By Email
(Відправити | Сторінку поштою) чи Send | Link By Email (Відправити |
Посилання поштою). У вікні підготовки повідомлення пошти введіть
необхідні параметри і відправте повідомлення. Зверніть увагу на те, що
ви повинні мати обліковий запис електронної пошти і програму електронної
пошти, встановлений на вашому комп’ютері.

Дане меню має три групи команд, що дозволяють керувати напрямком
перегляду за допомогою Back (Назад) і Forward (Уперед), робити операції
з гіпертекстовими посиланнями і працювати з графічними об’єктами.

Розглянемо ці групи команд у таблиці.

Група команд Команда Функція

Напрямок перегляду Back (Назад), Forward (Уперед) Переміщення вперед та
назад за списком переглянутих документів

Операції з гіпертекстовими посиланнями Додати в обране Додати дане
посилання в список закладок

Відкрити в Новому Вікні Відкрити нове вікно браузера для даного
документа

Перегляд у вигляді HTML Відкрити документ для редагування

Копіювання ярлика Копіювати Адрес Посилання

Операції з графічними об’єктами Перегляд Малюнка Переглянути окремо цей
графічний об’єкт

Зберегти Рис. Як Зберегти графічний файл

Копіювати ярлик Скопіювати адресу даного графічного об’єкта

Таблиця 1 Перелік основних команд контекстного меню Internet Explorer.

Настроювання плавного прокручування.

Виберіть Tools I Internet Options I Advanced (Сервіс [ Властивості
оглядача | Додатково) і у вікні, що з’явилося, встановити деякі
необхідні додаткові опції Web-браузера:

Use smooth scrolling (Використовувати плавне прокручування) і Enable
page transitions (Дозволити переходи сторінок). Перший прапорець
дозволяє використовувати гладке прокручування, а другий — переходи
сторінки.

При нестабільній роботі Web-браузера після виконаних настроювань у
вкладці Додатково стандартні установки можна повернути, клацнувши на
кнопці Відновити значення за замовчуванням (Рис. 16).

Рис. 16 Настроювання опцій, що полегшують доступ до Web-вузлів.

Робота з вибраними Web-сторінками.

Якщо знайдені Web-сторінки, що вам необхідні, то за допомогою Internet
Explorer можна запам’ятати їх URL такими способами:

Додаванням Web-вузла до списку обраних місць. У будь-який час, коли
хочете звернутися до такого Web-вузла, досить клацнути на кнопці
Favorites (Обране) панелі інструментів і зробити вибір у списку.

Якщо у вас небагато обраних місць, то їх можна додати в панель посилань
(Links).

Якщо є один Web-вузол, що ви відвідуєте найбільше, то можете його
зробити домашньою сторінкою так, щоб вона відображалася щоразу при
завантаженні Internet Explorer чи натиснувши на кнопці Додому
стандартної панелі інструментів.

Якщо ви забуваєте додавати Web-вузли в список Favorites (Обране) чи
панель Links (посилання), клацніть на кнопку History (Журнал)
стандартної панелі інструментів(Рис. 20). У журналі буде показано, де ви
були сьогодні, вчора чи кілька тижнів назад. Клацніть на потрібному
імені в списку, щоб відобразити відповідну йому Web-сторінку.

Додавання сторінок до списку вибрані

Виконаєте наступні дії:

Перейдіть на сторінку, що хочете додати до списку обраного. Виберіть
команду Favorites | Add to Favorites (Вибране | Додати до обраного).
(Рис. 22).

Введіть нове ім’я сторінки.

Рис. 17 В даному вікні можна упорядкувати розміщення папок з обраним
змістом

Оскільки список обраних сторінок буде розширюватися, їх можна
організовувати в папки, використовуючи вікно Organize Favorites
(Упорядкувати вибране) (Рис. 17), що відкривається командою Favorites
|Organize Favorites (Вибране | Упорядкувати вибране).

Зміна домашньої сторінки.

Домашня сторінка — сторінка, що відображається щораз при завантаженні
Internet Explorer. (Це Web-вузол, що потрібний досить часто). Для зміни
домашньої сторінки, виконаєте наступні дії:

Відкрийте Web-сторінку, що ви хочете зробити домашньою.

Виберіть команду Tools | Internet Options | General (Сервіс |
Властивості оглядача | Загальні).

У групі Home page (Домашня сторінка) (Рис. 18) клацніть на кнопці Use
Current (З поточної).

Рис. 18 Вкладка загальних настроювань

Щоб відновити вашу первісну домашню сторінку, клацніть на кнопці Use
Default (З вихідної).

Спільне використання закладок і вибраного.

Вибране (у Netscape Navigator — закладки) є зручним способом зв’язування
з Web-вузлами, що ви відвідуєте найчастіше. Закладки Netscape
автоматично імпортуються при інсталяції Internet Explorer. У меню
Favorites виберіть команду Imported Bookmarks (Імпортовані закладки),
щоб переглянути їх. Якщо ви використовуєте Internet Explorer на
декількох комп’ютерах, то можна спільно використовувати обрані місця між
комп’ютерами, імпортуючи їх. При одночасному використанні Internet
Explorer і

Navigator можна зберігати вибране і закладки, імпортуючи їх між цими
Web-браузерами.

Для імпортування/експортування закладок і вибраного використовується
команда File |

Import and Export (Файл | Імпорт і Експорт), по якій запускається
майстер експорту-імпорту

(Рис. 19).

Рис. 19 Команда імпортування закладок

Експортоване обране зберігається як HTML-файл, що Internet Explorer і
Navigator можуть імпортувати. Ви можете експортувати папку, обрану в
списку обраного. Експортований файл обраного невеликий, так що його
можна копіювати на дискету чи додавати до повідомлення електронної
пошти.

Пошук недавно відвідуваних обраних місць.

Існує кілька способів пошуку Web-вузлів, що проглядалися раніше. Для
цього виконайте наступні дії:

На стандартній панелі інструментів клацніть на кнопці History (Журнал).
З’явиться панель, що містить Web-вузли, що відвідувались в попередні дні
і тижні (Рис. 12 | ст. 86).

У списку History виберіть тиждень чи день, клацніть на папці, щоб
відобразити індивідуальні

сторінки, а потім клацніть на піктограмі сторінки, щоб, відобразити її.

Щоб посортувати список журналу, на його рядку меню відкрийте меню View
(Вид) і виберіть критерій пошуку (Рис. 20).

Рис. 20 Критерій пошуку інформації у вікні Журнал

Щоб сховати список журналу, клацніть на кнопці History. Ви можете
змінювати число днів збереження сторінок у списку History. Чим більша
кількість днів, що ви визначаєте, тим більше дискового простору буде
потрібно для збереження цієї інформації.

Для визначення кількості сторінок у списку History виконайте наступні
дії:

Виберіть Tools | Internet Options | General (Сервіс | Властивості
оглядача | Загальні)

У групі History (Журнал) (Рис. 18 | ст 90 ) змініть число днів, протягом
яких

Internet Explorer буде стежити за вашими сторінками.

Щоб очистити папку History, клацніть на кнопці Clear History (Очистити).
Це тимчасово звільнить дисковий простір на вашому комп’ютері.

Простіше введення інформації

Функція автозавершения (AutoComplete) дозволяє запам’ятати попередні
входи, що ви зробили для Web-адрес, форм і паролів. При введенні
інформації в одному з цих полів, функція AutoComplete пропонує можливі
варіанти, що можуть містити папку й імена, зазначені в панелі адрес чи
критеріях пошуку.

Ця функція дозволяє заощадити час при введенні адрес, відображаючи
список попередніх адрес, що були введені раніше. Для активізації цієї
функції виберіть Tools | Internet Options I Content (Сервіс I
Властивості оглядача | Зміст) і клацніть на кнопці AutoComplete
(Автозаповнення) у групі Personal information (Особисті дані). У вікні,
що з’явилося, встановіть відповідні прапорці (Рис. 21).

Рис. 21 Настроювання функції автозавершения.

Автономна робота з Web-сторінками.

Створення сторінок доступними для автономного перегляду.

Коли ви робите Web-сторінку доступною в автономному режимі, то можете
читати її вміст навіть тоді, коли комп’ютер не з’єднаний з Інтернетом.

Інший спосіб вибору Web-сторінок для автономного перегляду —
використання каналів. Канали — це Web-вузли, що автоматично змінюються
на вашому комп’ютері відповідно до плану, визначеному постачальником
каналу. Переглядати канали можна в папці Channels (Канали) у списку
Favorites.

У попередніх версіях Internet Explorer автономний перегляд називався
підпискою.

Щоб зробити поточну Web-сторінку автономно доступною, виконаєте наступні
дії:

Виберіть команду Favorites | Add to Favorites (Обране | Додати в
обране).

У діалоговому вікні, що з’явилося, (Рис. 22) встановіть прапорець Make
available offline

(Зробити доступної автономно).

Рис. 22 Настроювання на автономну роботу.

Визначте розклад зміни сторінки і вміст для завантаження в діалоговому
вікні, що відкривається за допомогою кнопки Customize (Настроювання).

Випливайте командам, що з’являються на екрані монітора.

Перш ніж перейти в автономний режим перегляду, переконаєтеся в тім, що
маєте останню версію ваших сторінок, вибравши команду Tools |
Synchronize (Сервіс | Синхронізувати).

Щоб зробити обрану Web-сторінку автономно доступною, виконайте наступні
дії:

Клацніть на кнопці Favorites (Обране).

Клацніть на Web-сторінці, що хочете зробити автономно доступною.

Визначте розклад зміни сторінки і вміст для завантаження в діалоговому
вікні, що відкривається за допомогою команди Properties (Властивості)
контекстного меню, що відкривається натиском правої кнопки миші на
сторінці.

4 На екрані монітора з’явиться вікно, у якому потрібно встановити
прапорець Make this page available offline (Зробити цю сторінку
доступною автономно) (Рис. 23).

Рис. 23 Ще одна можливість настроювання на автономну роботу.

Додавання каналу.

На панелі інструментів клацніть на кнопці Favorites (Вибране), потім у
панелі Favorites (Рис. 24J клацніть на папці Channels і виберіть
Microsoft Channel Guide. Тепер залишається тільки дотримуватись
командам, що з’являються на екрані монітора.

Рис. 24 Додавання каналу.

Відображення каналу на робочому столі.

Клацніть правою кнопкою миші на робочому столі і з контекстного меню
виберіть команду Properties (Властивості). У діалоговому вікні, що
з’явилося, у вкладці Web (Інтернет) встановіть прапорець View my Active

Desktop as a Web page (Відображати Active Desktop як вебсторінку). Якщо
ви хочете використовувати канал, виберіть його зі списку, і клацніть на
кнопці ОК. Якщо хочете вибрати новий канал, клацніть на кнопці New
(Створити) і виберіть новий канал.

Щоб закрити панель каналів, клацніть на кнопці закриття у верхній
частині панелі каналів (Рис. 25).

Перегляд Web-сторінок без підключення до Інтернет.

Після того, як ви виберіть сторінки для автономного перегляду, виконайте
наступні дії:

Перед відключенням від Інтернет виконайте їхню синхронізацію за
допомогою команди Tools | Synchronize.

Коли ви готові працювати автономно, виберіть команду меню Edit | Work
Offline (Правка| Автономна робота).

У списку Favorites (Обране) виберіть елемент, що хочете переглянути.

При виборі режиму автономної роботи Internet Explorer буде завжди
завантажуватися в цьому режимі, до тих пір поки не буде знятий прапорець
Work offline (Працювати автономно).

Настроювання безпечної роботи в мережі.

Захист транзакцій.

Багато Інтернет-вузлів набудовуються таким чином, щоб запобігти
несанкціоновані доступи до переданої інформації. Це називають захистом
(чи безпекою) Web-вузлів. Тому що Internet Explorer підтримує протоколи
безпеки, то ви можете посилати інформацію до захищених Web-вузлів. (Під
протоколом розуміють набір правил і стандартів, що дозволяють
комп’ютерам обмінюватися інформацією.)

Коли ви відвідуєте захищений Web-вузол, то він автоматично посилає вам,
сертифікат, і Internet Explorer відображає піктограму безпеки в рядку
стану.

Ви можете використовувати персональний сертифікат і керувати
використанням власних ідентифікаційних характеристик при наявності
секретного ключа, що відомий тільки вашій системі. При використанні
поштових програм, сертифікати безпеки із секретними ключами також відомі
як цифрові ID.

Internet Explorer використовує два різних типи сертифікатів:

Персональний сертифікат є свого роду гарантією, що ви — той, ким
подається. Ця інформація використовується при передачі персональної
інформації з Інтернет на Web-вузол, що не має сертифіката, що перевіряє
ідентифікаційні характеристики.

Сертифікат Web-вузла заявляє, що Web-вузол справжній і захищений.

Як працюють сертифікати.

Тільки власник сертифіката знає відповідний закритий ключ. Коли ви
посилаєте свій сертифікат іншим користувачам, то фактично даєте їм
загальнодоступний ключ, і вони можуть посилати вам зашифровану
інформацію, що тільки ви можете дешифрувати і читати за допомогою
закритого ключа.

Елемент цифрової сигнатури (підпису) сертифіката — це ваша електронна
картка. Цифрова сигнатура повідомляє одержувачу, що інформація не була
підроблена чи її ніхто не переглядав.

Перш ніж посилати зашифровану інформацію чи інформацію з цифровим
підписом, необхідно одержати сертифікат і настроїти Internet Explorer
для цих цілей. При відвідуванні захищеного Web-вузла вам автоматично
висилається його сертифікат.

Як довідатися про сертифікати.

Сертифікати видаються незалежними установами й організаціями. Щоб
переглянути сертифікати, виберіть у меню Tools (Сервіс) команду Internet
Options (Властивості оглядача) і перейдіть у вкладку Content (Зміст)
(Рис. 26). У групі Certificates (Сертифікація) клацніть на кнопці
Certificates (Сертифікатів) чи Publisher (Видавців), щоб переглянути
список поточних сертифікатів.

Рис. 26 Вкладка для роботи з змістом Web.

Установка безпеки для кожної зони.

У меню Tools виберіть команду Internet Options і перейдіть у вкладку
Security (Безпека). Виберіть зону, для якої необхідно встановити рівень
безпеки. У нижній частині вікна перемістіть повзунок нагору для
встановлення більш високого рівня безпеки чи вниз — для більш низького.

Щоб визначити установки користувача безпеки для обраної зони, клацніть
на кнопці Customize Level (Вузли) і встановіть необхідні опції в
діалоговому вікні, що з’явиться, (Рис. 27). Для повернення первісних
установок клацніть на кнопці Default Level (За замовчуванням).

Рис. 27 Приклад настроювання зони.

Що потрібно знати про зони безпеки.

Internet Explorer поділяє світ Інтернет на зони так, щоб ви могли
встановити для Web-вузла зону з придатним рівнем безпеки. Ви можете
довідатися, у якій зоні знаходиться поточна сторінка, якщо подивитеся на
праву частину рядка стану Web-браузера. Кожний раз при спробі відкрити
чи розвантажити вміст Web, Internet Explorer 5 перевіряє установки
безпеки для відповідної зони безпеки.

Кожна зона може мати один з наступних трьох стандартних рівнів безпеки.

Високий. Internet Explorer не приймає виконувані файли, не одержавши
попередньо схвалення такої операції від користувача. Активний вміст на
цьому рівні безпеки не листується з Інтернет і не відображається.

Середній. Перед одержанням яких-небудь виконуваних файлів чи активного
вмісту Internet Explorer просить користувача підтвердити чи скасувати
операцію.

Низький. Будь-які файли і будь-який активний вміст, одержувані з вузла
Web з дійсним сертифікатом, листуються на комп’ютер користувача і
виконуються без яких-небудь попереджень.

Існує чотири різних зони:

Internet (Інтернет). Заданий за замовчуванням рівень безпеки — середній
(Medium).

Local intranet (Місцева). Ця зона звичайно містить будь-які адреси, що
не вимагають проксі-сервера. Включає Web-вузли, визначені у вкладці
Connections (З’єднання), мережні шляхи (типу \\ serv-er\share), і
локальні intranet-вузли (звичайно адреси типу http: //). Заданий за
замовчуванням рівень безпеки — середній.

Trusted sites (Надійні вузли). Ця зона містить Web-вузли, яким ви
довіряєте повною мірою. Заданий за замовчуванням рівень безпеки —
низький (Low).

Restricted sites (Обмежені). Ця зона містить Web-вузли, яким ви не
довіряєте. Заданий за замовчуванням рівень безпеки для цієї зони —
високий (High).

Ви можете змінювати рівень безпеки для зони; наприклад, можна змінити
установку безпеки для локальної intranet на значення Low, чи
набудовувати установки всередині зони з установок за замовчуванням у
значення Low, Medium-low, Medium і High.

Спільне використання особистої інформації.

Програма Profile Assistant виключає необхідність вводити ту саму
інформацію кілька разів. При звертанні до Web-вузла він запитує
необхідну інформацію в програми Profile Assistant.

Щоб зберегти персональну інформацію для Web-вузла, виберіть Tools |
Internet Options ] Content (Сервіс | Властивості оглядача | Зміст). У
групі Personal information (Особисті дані) клацніть на кнопці My Profile
(Профіль), щоб переглядати і редагувати інформацію, що використовується
програмою Profile Assistant (Рис. 28).

Рис. 28 Настроювання профілю користувача.

Інтернет забезпечує нас безпрецедентним доступом до величезних
інформаційних ресурсів. Деяка інформація, однак, не може бути придатною
для перегляду. Наприклад, ви не хочете мати доступ до Web-вузлів, що
мають сексуальний зміст. За допомогою програми Content Advisor, Internet
Explorer дозволяє керувати типами вмісту, за яким ваш комп’ютер може
звертатися до ресурсів Інтернет.

Виберіть Tools | internet Options I Content (Сервіс I Властивості
оглядача | Зміст). У вікні, що з’явилося, у зоні Content Advisor
(Обмеження доступу) клацніть на кнопці Enable (Включити). У діалоговому
вікні, що з’явилося, (Рис. 29) виберіть категорію в списку (мова,
насильство, полове спілкування і нагота) і потім перемістіть повзунок,
щоб встановити обмеження, що хочете використовувати.

Рис. 29 Обмеження одержуваного змісту Web.

Повторіть цей процес для кожної категорії, що хочете обмежувати, потім
клацніть на кнопці ОК. Якщо спеціальний пароль не був встановлений для
вашого комп’ютера, то піде запит на його установку.

Збереження Web-сторінок.

У меню File (Файл) виберіть команду Save As (Зберегти як). Двічі
клацніть на папці, у якій ви хочете зберігати Web-сторінку. У поле File
Name (Ім’я файлу) діалогового вікна, що з’явиться, (Рис. 30) введіть
ім’я сторінки. У поле Save as type (тип файлу) виберіть тип файлу.

Рис. 30 Діалогове вікно для збереження Web-сторінки.

Щоб зберегти усі файли цієї сторінки, включаючи графіку, фрейми і
таблиці стилів, виберіть Web Page, complete (Вебсторінка цілком), що
дозволить зберегти кожен файл у первісному форматі.

При виборі цієї опції буде збережена поточна сторінка.

Щоб зберегти всю інформацію в МІМЕ-форматі, виберіть Web Archive (Архів
для електронної пошти). Ця опція дозволяє зберігати кадр поточної
Web-сторінки. Зверніть увагу: ця опція доступна тільки в тому випадку,
якщо встановлена поштова програма Outlook Express 5.

Для збереження тільки поточної HTML-сторінки виберіть Web Page, HTML
only (Вебсторінка, тільки HTML). Ця опція дозволяє зберігати інформацію
про сторінку, але не можна зберегти графіку, звуки чи інші файли. Для
збереження тільки тексту з поточної сторінки виберіть опцію Text Only
(Текстовий файл).

Друк Web-сторінок.

Виберіть Tools | Internet Options I Advanced (Сервіс | Властивості
оглядача | Додатково) і у вікні, що з’явилося, встановіть деякі
необхідні додаткові опції Web-браузера: Print background colors and
images (Друк кольору і малюнки фону). Ви можете зняти цей прапорець, щоб
поліпшити зручність читання друку.

У меню File (Файл) виберіть команду Print (Печатка) і встановіть
потрібні опції друку в діалоговому вікні, що з’явився, (Рис. 31У

Рис. 31 Діалогове вікно друку сторінки.

Щоб роздрукувати фрейм чи якийсь елемент Web-сторінки, клацніть на ньому
правою кнопкою миші й у контекстному меню виберіть команду Print Frame
(Друк фрейму) чи Print (Друк).

Друкувати Змінна

Заголовок вікна $w

Адреса URL $u

Дата в короткому форматі (як визначене в Regional Settings панелі
управління Windows) $d

Дата в довгому форматі (як визначене в Regional Settings панелі
управління Windows) $D

Час у форматі, визначеному в Regional Settings панелі управління $t

Час у 24-годинному форматі $T

Поточний номер сторінки $P

Загальне число сторінок $P

Центрований текст (після $Ь) $b

Текст, вирівняний по правому краю (після $b) $b$b

Одиночний символ амперсанда &

Перш ніж виконати друк, можна відповідним чином підготувати сторінку:

У меню File (Файл) виберіть команду Page Setup (Параметри сторінки).

У діалоговому вікні, що з’явиться, (Рис. 32) у групі Margins (Поля)
встановіть розміри

полів.

Рис. 32 Діалогове вікно для збереження Web-сторінок.

3. У групі Orientation (Орієнтація) виберіть портретну (Portrait) чи
ландшафтну (Landscape) орієнтацію сторінки.

4. У групі Header and Footer (Колонтитули) визначте інформацію, що буде
надрукована у верхніх і нижніх колонтитулах, використовуючи наступні
Змінні. Змінні можуть бути об’єднані з текстом (наприклад, Page $p $Р).

Якщо ви хочете встановлювати розміри полів у дюймах, а не в міліметрах,
то необхідно змінити в Regional Settings (Мову і стандарти) на панелі
управління Windows.

Настроювання Internet Explorer 5

Зміна вигляду панелі інструментів.

Ви можете додавати чи видаляти кнопки стандартної панелі,
використовувати менші кнопки подібно тим які використовуються у
Microsoft Office і змінювати їхній порядок розташування. Клацніть правою
кнопкою миші на будь-якій панелі інструментів, а потім у контекстному
меню виберіть команду Customize (Настроювання). У діалоговому вікні, що
з’явиться, (Рис. 33) можна додати і видалити кнопки в стандартній панелі
інструментів, а також вибрати необхідні опції підписів і розмірів кнопок
у списках Text Options (Текст кнопки) і Icon Options (Розмір значка).

Рис. 33 Настроювання кнопок стандартної панелі інструментів.

Ви можете переміщати чи змінювати розміри панелі адрес і панелі
посилань, перетягуючи їх вліво чи в право. Їх можна переміщати навіть у
рядок меню.

Щоб сховати будь-яку панель, клацніть правою кнопкою миші на стандартній
панелі інструментів і в контекстному меню зніміть відповідні прапорці
(Рис. 34). Ви можете додавати елементи в панель посилань, перетягуючи
піктограми з панелі адрес чи посилання зі сторінки.

Рис. 34 Відображення і приховання панелей інструментів.

Щоб реорганізувати елементи панелі посилань, перетягніть їх у нове місце
розташування в ній.

Зміна шрифтів і кольорів.

При створенні Web-сторінок, вони часто мають специфічні кольори шрифту і
розміри, а також фонові кольори. Ці установки визначені для кожного
елемента сторінки чи в таблиці стилів, яка є типом шаблона для
визначення, як різні стилі повинні з’явитися на сторінці.

Ви можете скасувати будь-які чи всі ці установки, а також вибрати шрифт
і колір для всіх сторінок, що не використовують таблиці стилів.

Щоб змінити колір відображуваної сторінки, у меню Tools (Сервіс)
виберіть команду Internet Options (Властивості оглядача), а потім у
діалоговому вікні, що з’явилося, перейдіть на вкладку General
(Загальні). Клацніть по кнопці Colors (Кольори). У вікні, що з’явився,
(Рис. 35) змініть установки потрібним чином.

Рис. 35 Вікно для настроювання кольору.

Щоб відображувати текст різними шрифтами, у меню Tools (Сервіс) виберіть
команду Internet Options (Властивості оглядача), а потім у діалоговому
вікні, що з’явилося, перейдіть на вкладку General (Загальні). Клацніть
на кнопці Fonts (Шрифти). У списках Web page font (Шрифт Web-сторінки) і
Plain text font (Шрифт тексту) виберіть потрібні (Рис. 36).

Рис. 36 Вікно для настроювання шрифтів Web-сторінок.

Для зміни розміру відображуваного текстового матеріалу в меню View (Вид)
виберіть команду Text Size (Розмір шрифту) і встановіть потрібний розмір
(Рис. 37).

Рис. 37 Установка розміру шрифту за допомогою меню Вид.

Щоб визначати шрифт і установки кольорів для постійного використання, у
меню Tools (Сервіс) виберіть команду Internet Options (Властивості
оглядача), а потім у діалоговому вікні яке появиться перейдіть на
вкладку General (Загальні) і клацніть по кнопці Accessibility
(Оформлення). У вікні, що з’явилося, (Рис. 38) змініть установки
потрібним чином, ігноруючи кольори, стилі і розміри шрифтів, визначених
на Web-сторінці, а також застосовуючи власний стиль, якщо такий є.

Рис. 38 Спеціальні можливості.

Перегляд сторінок написаних на різних мовах.

Деякі Web-вузли пропонують інформацію кількома мовами. Щоб переглядати
їх на тій мові на якій ми хочемо, можна додавати мови до вашого списку
мов у Internet Explorer. Для цього в меню Tools (Сервіс) виберіть
команду Internet Options (Властивості оглядача), а потім у діалоговому
вікні, що з’явилося, перейдіть на вкладку General (Загальні) і клацніть
по кнопці Languages (Мови), щоб відкрити вікно (Помилка! Джерело
посилання не знайдений.), у якому можна вибрати і додати потрібні мови.
Клацніть по кнопці Add (Додати) і в новому вікні (Рис. 39) виберіть
мову.

При використанні декількох мов можете упорядковувати їх у порядку
пріоритету. Якщо Web-вузол пропонує багато мов, то це дозволить
відобразити вміст мовою з найвищим пріоритетом. Додавання мов не
гарантує, що ваш комп’ютер має шрифт, який може відображати сторінки на
цих мовах. Щоб одержати підказку про те, що необхідне додавання шрифтів,
на вкладці Advanced (Додатково) установіть опцію Enable Install On
Demand (Включити установку за запитом).

Рис. 39 Вибір мов Web-сторінок.

Індикатор стану завантаження

Web-сторінок

Клавіша переходу

Вертикальна смуга прокручування

Зона безпеки

Адреса посилання

Рис. 25 Панель каналів на робочому столі

Похожие записи