Операційна система MS DOS

Операційна система MS DOS з’явилась в 1981 р. одночасно з комп’ютерами
типу IВМ РС і стала для них домінуючою. Популярність цієї операційної
системи була такою великою, що основні її компоненти, такі як базова
система введення-виведення та файлова система, використовуються і досі в
сімействі операційних систем Windows.

Серед позитивних якостей MS DOS слід відзначити:

розвинену командну мову;

можливість організації багаторівневих каталогів;

роботу з усіма послідовними пристроями як із файлами;

можливість під’єднання користувачем додаткових драйверів зовнішніх
пристроїв;

можливість запуску фонових задач одночасно з діалоговою роботою
користувача.

Найважливішою характерною особливістю MS DOS є її модульність. Основними
модулями системи є:

базова система введення-виведення BIOS (Basic Input Output System);

блок початкового завантаження Boot Record;

модуль розширення базової системи введення-виведення IO.SYS;

модуль обробки переривань MSDOS.SYS;

командний процесор COMMAND.COM;

Кожен із цих модулів виконує певну частину функцій, покладених на MS
DOS. Так, BIOS міститься в постійній пам’яті. Блок початкового
завантаження або завантажувач завжди записаний у першому секторі
системного диска. Модулі IO.SYS та MSDOS.SYS зберігаються на системному
диску, місцеположення їх відоме завантажувачеві. Командний процесор — це
звичайний файл, який може займати довільне місце на системному диску.

Коротко охарактеризуємо основні функції модулів MS DOS. BIOS призначена
для автоматичного тестування основних апаратних компонент у разі
вмикання комп’ютера, а із закінченням тестування викликає завантажувач і
передає йому керування. Третьою важливою функцією BIOS є обслуговування
системних переривань нижнього рівня, тобто тих які вимагають
безпосереднього керування апаратними компонентами (дисплеєм,
клавіатурою, магнітними дисками, принтерами, комунікаційними каналами).
Таким чином, BIOS є програмною оболонкою навколо апаратних засобів
комп’ютера, яка надає можливість іншим програмам, у тому числі й самій
операційній системі, звертатися до апаратних компонент через механізм
переривань.

Завантажувач — не невелика програма, єдина функція якої полягай у
зчитуванні в оперативну пам’ять двох інших частин MS DOS — IO.SYS і
MSDOS.SYS.

BIOS, яка розміщується в ПЗП і є інваріантною відносно операційної
системи, що використовується на даному комп’ютері. Зміна BIOS —
нетривіальне завдання, оскільки воно дуже тісно пов’язане з
особливостями апаратури конкретної моделі персонального комп’ютера.

Розширення BIOS за допомогою додаткового модуля MS DOS надає гнучкості
операційній системі, дає змогу «переривати» за допомогою механізму
переривань функції BIOS і вмикати програми, що обслуговують нові
зовнішні пристрої (драйвери). Драйвери розробляються не тільки для нових
зовнішніх пристроїв, а й для тих, які стандартно входять до складу
апаратури в тих випадках, коли обмін інформацією з ними має відбуватися
інакше, ніж у стандартній версії MS DOS.

Крім цих функцій модуль розширення базової системи введення-виведення
IO.SYS завершує завантаження MS DOS в пам’ять. Для цього він передає
керування на завантажений в оперативну пам’ять модуль обробки переривань
MSDOS.SYS, в якому встановлюються внутрішні робочі таблиці, ініціюються
вектори переривань з номерами 32-39 і виконується підготовка до
завантаження командного процесора. Після цього керування повертається в
модуль розширення BIOS, який завантажує командний процесор із диска в
оперативну пам’ять і передає йому керування.

Модуль обробки переривань MSDOS.SYS, крім вищезазначених функцій,
утворює верхній рівень системи, з яким взаємодіє більшість прикладних
програм. Компонентами даного модуля є підпрограми, які забезпечують
роботу файлової системи, пристроїв введення-виведення, обслуговування
деяких спеціальних ситуацій, пов’язаних із завершенням програм і
обробкою помилок.

На відміну від двох попередніх модулів командний процесор COMMAND.COM
трактується як звичайна програма. Його основні функції такі:

прийом і розпізнавання команд, одержаних із клавіатури або з командного
файлу;

завантаження й виконання зовнішніх команд MS DOS і прикладних програм
(файли типу COM і EXЕ);

виконання файлу автозапуску (AUTOEXEC.BAT).

Завантаження операційної системи MS DOS відбувається коли комп’ютер
вмикається або в разі перезавантаження (шляхом одночасного натиснення на
три клавіші Ctrl+Alt+Del або на спеціальну кнопку RESET, що знаходиться
на системному блоці).

Зручна обстановка для користувач може бути створена в результаті
конфігурування і початкового настроювання системи, тобто в разі
завантаження операційної системи автоматично можуть задаватися певні
початкові умови, які впливають на подальшу роботу користувача.
Здійснюється це за допомогою двох файлів: файлу конфігурації CONFIG.SYS
та файлу автозапуску AUTOEXEC.BAT.

Файлом конфігурації можна завантажувати додаткові драйвери (команда
DEVICE), розширювати об’єм доступної оперативної пам’яті (команда
DOS=HIGH), змінювати за допомогою драйверів деякі параметри, які
впливають на роботу зовнішніх пристроїв. Крім цього, у файлі CONFIG.SYS
можна вказати, яка кількість файлів у системі може бути відкрита
одночасно (команда FILES), кількість буферів для обміну із зовнішніми
накопичувачами (команда BUFFERS), встановити формат виведення дати, часу
та іншої інформації відповідно до узгоджень, прийнятих у тій чи іншій
країні (команда COUNTRY) і т.д. Наведемо приклад типового файлу
CONFIG.SYS:

FILES=50 BUFFERS=32 DEVICE=HIMEM.SYS DOS=HIGH DEVICE=RAMDRIVE.SYS /E
COUNTRY=033

Файл автозапуску AUTOEXEC.BAT відноситься до так званих пакетних файлів
(файлів з розширенням .BAT). Створити будь-який пакетний файл можна за
допомогою будь-якого текстового редактора. Він складається з команд
операційної системи та виконуваних програм (файлів із розширенням .EXE
або .COM), які виконуються після запуску пакетного файлу. Пакетний файл
AUTOEXEC.BAT містить команди, які повинні виконуватися щоразу, коли
завантажується операційна система. В разі створення файлу автозапуску
AUTOEXEC.BAT його потрібно помістити в кореневий каталог системного
диску. При виконанні цього файлу завершується завантаження операційної
системи.

Мова команд операційної системи MS DOS є основним засобом спілкування
користувача із системою. Команда MS DOS має такий вигляд:

mmm [a1 a2 … an] [/f1 /f2 … /fk].

Тут mmm — назва команди (програми). Це є обов’язковий елемент. Аргументи
a1 a2 … an, які не є обов’язковими (факт необов’язковості позначається
квадратними дужками) і вимагаються не в кожній команді, як правило,
вказують на ті об’єкти, з якими має справу дана команда (імена
накопичувачів, каталогів, файлів і т.д.). Параметри /f1 /f2 … /fk
служать для завдання різних модифікацій і режимів в разі виконання даної
команди.

Існує два типи команд операційної системи MS DOS: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні команди — це найпростіші та найчастіше використовувані команди
системи. Вони є частиною командного процесора COMMAND.COM і
завантажуються в пам’ять під час завантаження операційної системи.

Зовнішні команди реалізовані у вигляді окремих виконуваних програм,
тобто у вигляді файлів з розширенням .EXE або .COM і знаходяться вони в
системному каталозі. Наведемо деякі, найуживаніші команди операційної
системи MS DOS із їх коротким описом.

,

`

Ae

2 ? l

????¤?¤?$???????/? вміст заданого аргументом шлях каталогу. Параметр /p
означає, що виведення буде проводитися по сторінках, а параметр /w —
виведення в ущільненому вигляді (по п’ять імен файлів в одному рядку)
без додаткової інформації. Команда DIR без аргументів виводить вміст
поточного каталогу. Приклади використання команди DIR:

DIR C:\USERS — виведення вмісту каталогу C:\USERS; DIR /P — виведення
вмісту поточного каталогу в посторінковому режимі; DIR \WINDOWS /W —
виведення вмісту каталогу C:\WINDOWS в ущільненому вигляді.

Команда CD (Change Directory) — зміна поточного каталогу. Синтаксис: CD
[шлях]. Внутрішня команда, встановлює поточним каталог заданий в
аргументі шлях. Якщо, наприклад, виникає потреба замінити поточний
каталог на C:\SAMPLE\SOURSES, то потрібно ввести в командний рядок таку
команду: CD \SAMPLE\SOURSE. Для переходу в каталог SOURSE потрібно
ввести команду: CD SOURSE. Для повернення в батьківський каталог
(SAMPLE) можна ввести команду: CD .. , а для переходу в кореневий
каталог потрібно ввести CD \. Команда CD без параметрів виводить на
екран назву поточного каталогу.

Команда MD (Make Directory)- створення каталогу. Синтаксис: MD каталог.
Внутрішня команда, створює новий каталог заданий аргументом каталог. Цей
аргумент може бути повним шляхом до каталогу, а також задавати ланцюжок
каталогів. Приклади використання команди MD:

MD DOC — створення в поточному каталозі каталогу з іменем DOC; MD
C:\USER\IVAN — створення підкаталогу IVAN у каталозі C:\USER (якщо він
існує, в протилежному випадку створюється і цей каталог); MD NEW1\NEW2 —
створення в поточному каталозі каталогу з іменем NEW1, а також створення
в каталозі NEW1 Каталогу NEW2.

Команда RD (Remove Directory) — знищення каталогу. Синтаксис: RD
каталог. Внутрішня команда, знищує каталог заданий аргументом каталог.
Перед знищенням каталогу потрібно знищити всі файли, які є в ньому. Не
можна також знищувати поточний каталог. Приклад використання команди RD:

RD C:\USER — знищення каталогу з іменем C:\USER.

Команда COPY — багатофункціональна команда, призначена для копіювання,
об’єднання та створення файлів. Синтаксис: COPY файл 1 файл 2. Параметр
файл 1 задає файл або групу файлів, що потрібно скопіювати, а параметр
файл 2 задає каталог або назву файлу куди потрібно скопіювати. Обидва
параметри можуть бути повними маршрутами до файлу (файлів).

Якщо потрібно об’єднати файли, то параметр файл 1 задає список файлів
через знак +, які потрібно об’єднати, а параметр файл 2 задає назву
результуючого файлу. У випадкові створення текстового файлу за допомогою
команди COPY в ролі параметру файл 1 використовується ім’я стандартного
пристрою введення CON, причому можна відразу ввести текст у створений
файл (ознака завершення введення тексту — комбінація клавіш CTRL+Z).
Приклади використання команди COPY:

COPY FILE1.TXT FILE2.TXT — копіювання файлу FILE1.TXT в файл FILE2.TXT
(в поточному каталозі);

COPY FILE1.TXT C:\DOCUMENT — копіювання файлу FILE1.TXT з поточного
каталогу в каталог C:\DOCUMENT, причому назва файлу не змінюється;

COPY C:\FILE1.TXT C:\DOCUMENT\FILE2.TXT — копіювання файлу FILE1.TXT з
кореневого каталогу логічного диску C в каталог C:\DOCUMENT, причому
назва файлу змінюється на FILE2.TXT;

COPY FILE1.TXT+FILE2.TXT+FILE3.TXT C:\FILE4.TXT — об’єднання файлів
FILE1.TXT, FILE2.TXT, FILE3.TXT, FILE4.TXT з поточного каталогу та
копіювання в файл FILE4.TXT кореневого каталогу логічного диску C;

COPY CON FILE.TXT — створення в поточному каталозі файлу з іменем
FILE.TXT, після чого можна ввести з клавіатури текст, який буде
збережений в цьому файлі (після введення комбінації клавіш CTRL+Z).

Команда DEL (DELete) — знищення файлів. Синтаксис: DEL файл [/p].
Внутрішня команда, знищує файл(и) заданий аргументом файл. Аргумент файл
може бути повним шляхом до файлу, а також може задавати список імен
файлів розділених комою або шаблон групи файлів, що підлягають знищенню.
Необов’язковий параметр /p означає, що перед знищенням файлів на екрані
з’являтиметься запит на підтвердження знищення. Приклади використання
команди DEL:

DEL C:\FILE1.TXT — знищення файлу FILE1.TXT в кореневому каталозі диску
С; DEL FILE1.TXT,FILE2.TXT,FILE3.TXT — знищення в поточному каталозі
трьох файлів FILE1.TXT, FILE2.TXT, FILE3.TXT; DEL *.BAK — знищення в
поточному каталозі всіх файлів з розширенням .BAK.

Команда REN (REName) — перейменування або переміщення файлів. Синтаксис:
REN файл 1 файл 2. Внутрішня команда, змінює стару назву файлу, задану
аргументом файл 1 на нову, задану аргументом файл 2. Аргументи можуть
задавати повний шлях до файлу. Якщо шлях в аргументі файл 2
відрізняється від шляху в аргументі файл 1, то відбувається переміщення
файлу в каталог, заданий в аргументі файл 2. Крім того, аргументи
команди REN можуть бути шаблонами груп файлів, тобто можна одночасно
міняти назву декількох файлів. Приклади використання команди DEL:

REN FILE1.TXT FILE2.TXT — перейменування файлу FILE1.TXT в файл
FILE2.TXT; REN C:\FILE1.TXT C:\DOC\FILE2.TXT — переміщення файлу
FILE1.TXT з кореневого каталогу логічного диску C в каталог DOC, а також
зміна його назви на FILE2.TXT; REN *.TXT *.DOC — перейменування файлів
типу .TXT у файли типу .DOC.

Команда FORMAT — форматування диска. Синтаксис:FORMAT диск: [/s] [/n:]
[/t:]. Зовнішня команда, форматує вказаний в аргументі диск логічний
диск, а також створює на ньому системні структури даних такі, як каталог
та таблиця розміщення файлів FAT. Параметр [/n:] вказує на кількість
секторів на доріжці, параметр [/t:] задає кількість доріжок на диску, а
параметр [/s] означає, що на відформатований диск необхідно скопіювати
системні файли з метою створення завантажуваного диска (диска, із якого
можна завантажити операційну систему). Приклади використання команди
FORMAT:

FORMAT A: — форматування логічного диска A, тобто дискети; FORMAT C: /S
— форматування логічного диска C та копіювання системних файлів.

Всі команди операційної системи, в тому числі вище перераховані, мають
один спеціальний параметр /?, який означає виведення так званої
контекстної допомоги допомоги (help). Виконання команди з цим параметром
приводить до виведення на екран відомостей про цю команду, включаючи
синтаксис, список всіх параметрів та їх призначення.

Стандартним пристроєм виведення для більшості команд є екран. Якщо
необхідно переадресувати виведення результатів виконання команди у файл,
то в командному рядку після імені команди слід вказати спеціальний
символ переадресації ‘>’, після якого має йти назва файлу-приймача,
наприклад:

DIR >FILE.DAT

Якщо файл-приймач вже існував, то старий вміст файлу буде знищено. Тому,
якщо потрібно, щоб нова інформація була дописана у вже існуючий файл,
необхідно ввести символ ‘>>’:

DIR >>FILE.DAT

Стандартним пристроєм введення для більшості команд є клавіатура. Для
переадресації введення використовується символ ‘<'. Використана література Курс користувачів персональним комп’ютером. Автори : Г.В.Саєнко та Т.Б.Волобуєва. 2006 рік. Практичний курс інформатики. Автори : В.Д.Руденко; О.М.Макарчук; М.О.Патланжоглу. Караванова Т. П. Розвиток творчості учнів при вивченні інформатики: Авторська програма поглибленого вивчення інформатики.—Чернівці: ОНМІПО, 2006.—44с. Рудненко В.Д.,Макарчук О.М., Патланжоглу М.О.Практичний курс інформатики / За ред. Мадзігона В.М. - К.:Фенікс, 2007. -304 с. Глушаков С.В. ,Персональний комп'ютер. Учебний курс.-Харків:Фомо;М.:ООО.Фирма "Издательство Аст",2004.-499с. Гордієнко Г.В. Входження України у всесвітню систему інформації. // Нова політика. - 1999 р. - №5 – С. 64-67. Демінський С.О. Гроші в Мережі. // Політика і культура. - 2001. - №5 (88) / 13-19 лютого. - С. 34-36. Демонополізація “Інтернету”. // Молода дипломатія. - 2000. - №4 (18). – 17 с.

Похожие записи

Реферат на тему:

Операційна система MS-DOS

Що таке операційна система

Операційна система персонального комп’ютера SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
це комплекс програм, які в першу чергу забезпечують роботу всіх
пристроїв ПК, дозволяють виконувати різноманітні команди по керуванню
комп’ютером та запускати на виконання прикладні програми. Однією з
найпоширеніших операційних систем для IBM-сумісних ПК є MS-DOS
(MicroSoft Disk Operation System SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» дискова
операційна система фірми Microsoft). Ця система була спеціально
розроблена за замовленням фірми IBM у 1981 р. і з того часу зазнала
значних змін і вдосконалень. Як і кожний програмний продукт серйозних
фірм, нові розробки MS-DOS мають так звані версії (version). До
теперішнього часу випущено 6 версій цієї операційної системи: 1.0,
2.0,…, 6.0. Якщо система не зазнає суттєвих змін, а виправляються,
наприклад, лише помилки (буває і таке!), то у номері версії це
відображається додаванням порядкових цифр після крапки. Так, розвитком
версії 3.0 були версії 3.1, 3.2, 3.3. Надалі ми будемо говорити
тільки про основні версії (1 SYMBOL 150 \f «Arial Cyr» 6).

Свого часу фірма IBM придбала у фірми Microsoft ліцензію на MS-DOS і
почала продавати її разом із своїми комп’ютерами під назвою PC-DOS
(Personal Computer Disk Operation System SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
дискова операційна система персонального комп’ютера). Між згаданими
операційними системами є деякі відміни, але вони настільки незначні, що
ми майже не будемо казати про них.

Складові частини операційної системи

Операційна система MS-DOS складається із таких шести частин.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Базова система введення-виведення
(BIOS), як ми вже казали, являє собою комплекс програм, що записаний у
ПЗП (ROM) ще при виготовленні комп’ютера, і забезпечує найпростіші
операції по підтримці роботи всіх компонент ПК. Перш за все BIOS
здійснює перевірку працездатності головних пристроїв ПК після його
вмикання (POST SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» Power On Self Testing). Потім
він проводить ініціалізацію ПК та передає управління на так званий Boot
Sector.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Завантажувач операційної системи (Boot
Sector) SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» це коротка програма (512 байт), що
знаходиться у першому секторі кожного системного диска (гнучкого або
жорсткого), і основна задача якого полягає у завантаженні в пам’ять ПК
програм операційної системи, які містяться у файлах (точне означення
цього поняття буде дано нижче) IO.SYS та MSDOS.SYS. Під системним диском
ми будемо розуміти спеціальним чином підготовлений під час форматування
диск, на якому містяться вказані два файли та файл COMMAND.COM.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Файл IO.SYS є розширенням BIOS і
змінюється (вдосконалюється) від версії до версії, в той час як BIOS
залишається консервативною, незмінною частиною системи.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Файл MSDOS.SYS реалізує основні
послуги DOS на вищому рівні. Після завантаження файлів IO.SYS та
MSDOS.SYS в оперативну пам’ять ПК вони залишаються там аж до вимкнення
комп’ютера і повністю забезпечують його роботу. Зауважимо, що файли
IO.SYS та MSDOS.SYS в операційній системі PC-DOS мають назви IBMBIO.COM
та IBMDOS.COM, відповідно.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Командний процесор COMMAND.COM
обробляє (інтерпретує) команди, які одержані з клавіатури або з так
званих batch-файлів, та виконує їх, завантажує та виконує прикладні
програми. Командний процесор містить у собі так звані внутрішні
(резидентні) команди DOS, про які мова піде далі. У разі необхідності
значна частина COMMAND.COM вивільнює оперативну пам’ять, дозволяючи
зайняти її прикладним програмам. Після того як останні завершать свою
роботу, резидентна частина командного процесора відновлює COMMAND.COM у
пам’яті.

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h Утиліти DOS SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
це службові програми, що поставляються у складі операційної системи.
Вони ще звуться зовнішніми (транзитними) командами DOS. Їх ми також
розглянемо нижче. Зауважимо лише, що з широкої точки зору всі прикладні
програми можуть розглядатися як утиліти DOS.

Файлова система MS-DOS

Програми, дані, які потрібні при роботі комп’ютера, зберігаються у
файлах. Файл SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» це поіменоване місце на диску,
в якому знаходиться інформація. Кожен файл має назву, що складається із
імені та розширення. Ім’я файла може містити від 1 до 8 символів.
Розширення може містити до 3 символів, а може бути і відсутнім. Деякі із
символів ASCII заборонено вживати в іменах та розширеннях файлів. Ми не
будемо говорити про них, скажемо тільки, що всі літери латинського
алфавіту (великі чи малі) та цифри дозволені. Між іменем та розширенням
ставиться крапка. Прикладами можуть служити назви розглянутих системних
файлів: IO.SYS, MSDOS.SYS, COMMAND.COM.

Розширення файлів задає, як правило, їх тип, належність до певного
класу. Багато програмних систем при створенні файла автоматично
установлюють його розширення і по ньому ви можете судити, що то за файл.
Наприклад, розширення BAS свідчить про те, що відповідний файл містить
текст програми на мові Basic, розширення PAS SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
файл містить текст програми на мові Pascal, розширення BAK SYMBOL 151
\f «Arial Cyr» файл є копією іншого файла, що утворюється при
редагуванні останнього, розширення TXT, DOC мають, як правило, тексти,
документи тощо.

Серед усіх файлів особливе місце займають так звані виконувані файли. Ці
файли мають розширення COM (Command SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
командний), EXE (Executable SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» виконуваний) та
BAT (Batch SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» пакетний). Файли з першими двома
розширеннями SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» це програми, які можна
запускати на виконання. З точки зору користувача між COM- та
EXE-програмами немає різниці. Файл з розширенням BAT (надалі будемо
звати його batch-файлом) SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» то текстовий файл,
у якому записана послідовність виконуваних програм або команд DOS. Нижче
ми ще повернемося до batch-файлів.

Починаючи з версії 2.0 (в той час саме з’явився комп’ютер IBM PC XT із
жорстким диском), DOS підтримує так звану ієрархічну, деревовидну
структуру файлової системи. Це означає, що є можливість створювати на
диску директорії (каталоги), у яких зберігаються групи файлів,
споріднених за якоюсь ознакою. Це певною мірою є аналогом зберігання
книг у бібліотеці, де література знаходиться у кімнатах, шафах, на
полицях тощо. Директорії, як і файли, мають ім’я та розширення (останнє
SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» необов’язкове). У назві директорії можна
використовувати ті ж самі символи, що і в назві файла. Допустимі
вкладені директорії. Перша, головна з них, зветься кореневою. В ній
розташовані файли і директорії, в яких у свою чергу можуть бути файли і
директорії і т.д. Якщо директорія X розташована в директорії Y, то
кажуть, що X є піддиректорієм Y, а Y є наддиректорією або батьківською
директорією для X. Наведемо приклад введених понять (див. рисунок).

C:

DOS

UTILS

WINDOWS

ANTIVIR

DOC

DRIVERS

Тут C: SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» коренева директорія, DOS, UTILS,
WINDOWS SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» директорії першого рівня, що є
піддиректоріями C:, ANTIVIR, DOC, DRIVERS, SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
директорії другого рівня, що є піддиректоріями UTILS. В кожній із
вказаних директорій може бути розташована та чи інша кількість файлів.

Існують команди DOS, за допомогою яких можна створювати, видаляти
директорії та переходити з однієї директорії до іншої (про це мова буде
йти далі). Директорія, з якою ви працюєте зараз, зветься активною або
поточною. Саме в цій директорії DOS шукає задані вами файли. Якщо ви
хочете вказати файл, що розташований в іншому місці, ви повинні вказати
шлях або маршрут до цього файла, який задається послідовністю
директорій, що розділені символом «\» (backslash SYMBOL 151 \f «Arial
Cyr» обернена похила), наприклад, C:\UTILS\ANTIVIR\AIDSTEST.EXE.

У багатьох командах DOS при вказанні групи файлів з однієї директорії
можна використовувати символи ? та SYMBOL 42 \f «Symbol» для задання
так званих масок або шаблонів. Ці символи використовуються в імені
та/або в розширенні файлів. Символ ? замінює будь-який символ, а символ
SYMBOL 42 \f «Symbol» SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» будь-який залишок
імені або розширення файлів. Наприклад, якщо у директорії є файли
doc1ku.txt, doc2ku.txt,…, doc9ku.txt, то всі вони можуть бути задані
за допомогою однієї маски doc?ku.txt. Якщо ви задасте шаблон a SYMBOL 42
\f «Symbol» . SYMBOL 42 \f «Symbol» , то будуть вибрані (селектовані)
всі файли, назва яких починається з літери a. Зауважимо, що після
символа SYMBOL 42 \f «Symbol» неприпустимі ніякі інші символи в імені
та розширенні.

Тепер повернемося до вже згадуваної системної області диска. Крім
Boot-сектора сюди входять також коренева директорія (Root Directory) та
таблиця розміщення файлів (File Allocation Table SYMBOL 151 \f «Arial
Cyr» FAT). У кореневій директорії записані назви файлів та директорій
нижнього рівня, дата та час їх утворення, розміри та деяка інша
інформація. У FAT-таблиці записані ланцюжки кластерів, в яких
розміщуються файли. Кластер (Cluster SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» гроно,
пучок, група) SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» це група секторів (як правило,
2 SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» на дискеті та 4 SYMBOL 151 \f «Arial Cyr»
на вінчестері), які розглядаються операційною системою як одне ціле при
запису та зчитуванні інформації. DOS записує та зчитує інформацію не
бітами і навіть не байтами, а цілими кластерами.

Відмітимо також, що DOS дозволяє поділяти фізичний жорсткий диск на так
звані логічні диски, які мають назви C:, D: і т.д. в залежності від
того, скільки логічних дисків ви вибрали при підготовці вінчестера.
Інформація про розподіл жорсткого диска на логічні диски зберігається у
таблиці розділів (Partition Table), яка також входить до системної
області диска.

Завантаження DOS та діалог з операційною системою

Завантаження DOS відбувається у трьох випадках:

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h при вмиканні електроживлення
комп’ютера за допомогою розташованого праворуч або на передній панелі
системного блока вмикача Power;

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h при натисканні клавіші Reset, що
розміщена на передній панелі системного блока;

SYMBOL 183 \f «Symbol» \s 10 \h при одночасному натисканні клавіш
Ctrl, Alt, Del на клавіатурі (не діє, коли, як кажуть, комп’ютер або
система «зависає»).

Додамо, що у деяких моделях ПК необхідно ще вмикнути монітор.

Завантаження DOS відбувається або з системної дискети, що вставлена у
дисковод A:, або з жорсткого диска. В останньому випадку дисковод A: має
бути вільним. Під час завантаження DOS перевіряє працездатність окремих
пристроїв ПК, після чого записує в оперативну пам’ять комп’ютера
системні файли IO.SYS, MSDOS.SYS та COMMAND.COM і видає на екран
запрошення DOS (системну підказку) у вигляді A:> у разі завантаження з
дискети, C:> SYMBOL 151 \f «Arial Cyr» у разі завантаження з
вінчестера. У кінці запрошення DOS стоїть символ _ , що зветься
курсором. Курсор вказує місце на екрані, де буде з’являтися інформація,
яку ви вводите. Після появи запрошення ви можете вводити команди DOS або
імена виконуваних файлів (в останньому випадку не обов’язково набирати
розширення COM, EXE, BAT) для керування роботою комп’ютера. Команди
набирають на клавіатурі великими або маленькими літерами (це несуттєво)
і завершують натисканням клавіші Enter. Якщо ви помилилися при набиранні
команди до натискання клавіші Enter, використовуйте клавішу BackSpace (
SYMBOL 220 \f «Symbol» ) для видалення символів ліворуч від курсора та
Esc для відміни всієї команди. Якщо ви неправильно набрали команду чи
ім’я виконуваного файла (або цього файла немає в активній директорії) і
натиснули клавішу Enter, то з’явиться повідомлення: Bad command or file
name (Неправильна команда або ім’я файла) і ви можете повторити свої дії
вірно.

Нижче наводяться команди MS-DOS. Вони поділяються, як ми вже казали, на
внутрішні (резидентні) та зовнішні (транзитні) команди. Останні ще
звуться утилітами DOS. Внутрішні команди «вмонтовані» у файл COMMAND.COM
і тому доступні у будь-якому випадку після завантаження операційної
системи. Зовнішні команди можуть бути виконані лише тоді, коли на диску
є відповідні файли (утиліти).

Кожна з команд містить, як правило, декілька параметрів. Якщо параметр
необов’язковий, то він береться у квадратні дужки «[ ]». Знаком «|»
розділяються альтернативні варіанти.

Похожие записи