Тема : Методичні підходи в імітаційному моделюванні.

Загальний аналіз альтернативних підходів в імітаційному моделюванні.

Дискретне імітаційне моделювання.

1. При розробці імітаційної моделі аналітику, а в даному випадку
розробнику, потрібно вибрати конкретну концептуальну схему для опису
системи, що моделюється. Ця схема будується на визначеному
методологічному підході, в рамках якого сприймаються і описуються
функціональні взаємозв’язки системи.

Система – це сукупність елементів, які є належать обмеженій частині
реального світу, яка є об’єктом дослідження.

Імітувати – згідно словника Вебстера значить уявити, досягнути суті
явища не виконуючи досліди на реальному об’єкті;

На систему, яка попередньо визначена можуть діяти деякі зовнішні
фактори, якщо вони суттєво впливають на систему, то таку систему треба
перевизначити.

Якщо ж зовнішні фактори впливають лише частково, то існують такі 3
можливості:

розширити призначення системи, ввівши в неї ці фактори,

можна зовсім не вводити ці фактори;

можна трактувати ці фактори, як входи в систему.

Якщо зовнішні фактори трактуються як види в систему, то це означає, що
вони функційно додаються за допомогою вказаних значень, таблиць і
рівнянь.

Об’єкти, що знаходяться поза межами системи і не можуть впливати на її
поведінку називають навколишнім середовищем системи.

Крім того моделі систем поділяються на:

ті, що змінюють неперервно;

дискретно.

ІМ – імітаційне моделювання.

Основною, незалежною, змінною і ІМ.

Моделі являється час.

Графік змінних залежних змінних у дискретній імітаційній моделі.

При неперервній імітації залежні змінні моделі змінюються неперервно на
протязі імітаційного часу.

Неперервна модель може бути: або неперервною, або дискретною за часом в
залежності від того, чи будуть значення залежних змінних в доступні
будь-якій точці імітаційного часу.

Комбінована імітації, при ній залежні змінні моделі можуть змінюватися:
неперервно і дискретно.

2. Елементи дискретних систем – це люди, обладнання, замовлення, потоки
матеріалів, та ін., що включені в імітаційну модель, будуть називатися,
компонентами системи.

Компоненти системи можна об’єднувати в групи. Якщо вони беруть участь в
діях різних типів, але мають 1 чи декілька загальних характеристик.

Мета дискретного імітаційного моделювання являється: відтворення
взаємодій в системі, в якій беруть участь компоненти та вивчення
поведінки та функційних можливостей досліджування системи.

Для цього виділяються етапи системи і списуються дії, які переводять її
з одного стану в інший. При дискретній імітації стан системи може
змінюватися тільки в момент завершення подій.

Подія – відбувається в той час, коли приймається рішення про початок чи
завершення дії.

Процес – це орієнтована в часі послідовність подій, яка може складатися
з декількох дій.

Ці уявлення є основою трьох альтернативних підходів до побудови
дискретних імітаційних моделей.

Подвійний підхід (ПП).

Підхід сканування активностей (ПСА).

Процесно-орієнтований підхід (ПОП).

ПП – при цьому підході система моделюється шляхом ідентифікації змін, що
проходить в системі в момент завершення подій.

Основною задачею дослідника являється: опис подій, який може змінити
стан системи, а також визначення логічних зв’язків між ними.

ПСА – при цьому підході розробник описує дії, в яких приймають участь
елементи системи і задає умови, що задають початок і завершення цих дій.

Цей метод має ряд обмежень на використання в дискретній імітації.

ПОП – багато імітаційних моделей містять в собі послідовності
компонентів, які виникають за певною схемою.

Логіка виникнення компонентів за потрібною схемою може бути записана
одним оператором імітаційної мови, а вся схема (імітаційна модель)
сукупністю таких операторів.

Імітаційна мова транслює такі оператори у відповідну послідовність
подій, що відбувається з компонентами моделі, такі мови називаються
процесноорієнтованими: GPSS, SIMULA, Q-GERT.

Похожие записи