РЕФЕРАТ

на тему:

Методи створення оптимальної моделі БД

До недавнього часу при організації обробки економічної інформації на
ЕОМ застосовувався підхід, при якому на основі інформації одного і того
ж об’єкту управління (наприклад, матеріальних ресурсів) в залежності від
її вигляду (нормативна. розцінкова тощо) і ступеню постійності
формувались масиви лінійної структури двох типів: умовно-постійні (з
інформацією, яка використовувалась багато разів протягом довгого часу) і
умовно-перемінні з фактичною або поточною інформацією). Створення і
багаторазове використання масивів з умовно-постійною інформацією має ті
переваги, які дозволяють значно спростити первинну документацію шляхом
виведення з її складу ряд постійних реквізитів. знизити трудомісткість
робіт на стадії заповнення первинних документів, підготовки і вроду
фактичної або поточної інформації до ЕОМ. Недоліком таких масивів, які
мають лінійну структуру, є то що інформація одного і того я об’єкту
управління розосереджується поміж багатьох різних масивів (нормативних,
планових та ін.), що неминуче веде до дублювання деяких реквізитів,
ускладненню при спільній їх обробці тощо, а головне — не дає змоги
реалізувати принцип незалежності від прикладних програм користувача.
Лінійні масиви зформовані традиційним способом, ефективні, як правило, а
позиції одного застосування.

3 розвитком інформаційного забезпечення систем автоматизованої обробки
економічної інформації, прагненням забезпечити виконання нових режимів
обробки даних у реальному часі і з мультидоступом до схованих даних
позначилась нова тенденція до складення інформаційного забезпечення
розподілених баз даних. В умовах використання таких баз створюються
комплексні масиви нелінійної структури, які мають усі дані про ту чи
іншу предметну область або про керований об’єкт як постійного, так і
перемінного характеру.

Взагалі база даних є сукупність даних на машинних носіях, які
використовуються при функціонуванні системи обробки інформації,
організовані по визначеним правилам, які передбачають загальні принципи
описування збереження і маніпулювання ними, а також які незалежні від
прикладних програм. В основі організації бази даних є модель даних, яка
визначає правила, у відповідності з якими структуруються дані. За
допомогою моделі представляється велика кількість даних і описуються
взаємно зв’язки між ними. Найбільш поширені такі моделі даних:
ієрархічна, сітьова, реляційна.

В ієрархічній моделі зв’язок даних «один до одного» (1:1) означає, що
кожному значенню (екземпляру) елемента даних А відповідає одне і тільки
одне значення, пов’язаного з ним елемента В. Наприклад, поміж такими
елементами пар даних, як код готової продукції і її найменуванням є
вищезазначений зв’язок, так як тільки кожному коду продукції відповідає
одне її найменування.

Зазначимо, що ієрархічна модель даних будується на основі принципу
підпорядкованості поміж елементами даних і представляє собою
деревоподібну структуру, яка складається із вузлів (сегментів) і дуг
(гілок). Дерево у ієрархічній структурі упорядковане за існуючими
правилами розташування його сегментів і гілок: на верхньому рівні
знаходиться один, кореневий (вихідний) сегмент, сегмент другого рівня,
породжений, залежить від першого, вихідного; доступ до кожного
породженого (крім кореневого) здійснюється через його вихідний сегмент;
кожний сегмент може мати по декілька екземплярів конкретних значень
елементів даних, а кожний елемент породженого сегменту пов’язаний з
екземпляром вихідного і створює один логічний запис; екземпляр
породженого сегменту не може існувати самостійно, тобто без кореневого
сегменту; при вилученні екземпляру кореневого сегмента також вилучаються
усі підпорядковані і взаємопов’язані з ним екземпляри породжених
сегментів.

В сітьовій моделі зв’язок «один до багатьох» (1:В) означає, що значенню
елемента А відповідають багато (більше одного) значень, пов’язанню з ним
елементів В. Наприклад, поміж елементами даних «код виробу» (елемент А)
і «кодом матеріалів» (елементи В) існує такий взаємозв’язок бо на
виготовлення одного виробу використовується багато різних матеріалів.

Сітьова модель даних представляє собою орієнтований граф з пойменованими
вершинами і дугами. Вершини графа — записи, які представляють собою по
іменовану сукупність логічних взаємозв’язаних елементів даних або
агрегатів даних. Під агрегатом даних розуміють пошановану сукупність
елементів даних, які є усередині запису. Для кожного типу записів може
бути кілька екземплярів конкретних значень його інформаційних елементів
Два записи, взаємозв’язані дугою, створюють набір даних. Запис, з якого
виходить дуга, називається власником набору, а запис, до якого вона
направлена, — членом набору.

В реляційній моделі зв’язок «багатьох до багатьох» (В:В) указує на те,
що декільком значенням елементів даних А відповідає декілька значені
елементів даних В. Наприклад, поміж елементами даних «код операції
технологічного процесу» і «табельний номер працівника» існує зазначені
взаємозв’язок, так як багато операцій технологічного процесу можуть
виконувати різні працівники (табельні номери) і навпаки.

Реляційна модель даних являє собою набір двомірних плоских таблиць, що
складаються з рядків і стовпців. Первинний документ або лінійний масив
являє собою плоску двомірну таблицю. Така таблиця називається
відношенням, кожний стовбець — атрибутом,сукупність значень одного типу
(стовпця) – доменом,а рядка – кортежем.Таким чином,стовпці таблиці
являються традиційними елементами даних,а рядки –записами. Таблиці
(відношення) мають імена.Імена також присвоюються і стовпцям
таблиці.Кожний кортеж (запис) відношення має ключ. Ключі є прості і
складні. Простий ключ — це ключ, який складається з одного атомарного
атрибуту, значення якого унікальне (яке не повторюються). Складний ключ
складається з двох і більше атрибутів.Для зв’язків відношень друг з
другом в базі даних є зовнішні ключі. Атрибут або комбінація атрибута
відношення є зовнішнім ключем, якщо він не є основним (первинним) ключем
цього відношення, але являється первинним ключем для другого відношення.

Різновидністю баз даних, з точки зору їх зберігання і використання,є
розподіленні бази даних. Ці бази даних широко використовуються при
організації комплексів взаємопов’язаних АРМ фахівців, на яких
застосовуються ПЕОМ.

В інформаційно-обчислювальних системах, які використовують ПЕОМ,
необхідність переходу від традиційних баз даних до розподілених
диктується прагнення вирішити суперечення про поміж перевагою
розподільного схоронення і ведення баз даних і потребою їх інтегрованого
використання як цілого.

Розподілена база даних-це сукупність логічно зв’язаних баз даних або
частин однієї бази, які розпаралелені поміж декількома територіально –
розподіленими ПЕОМ і забезпечені відповідними можливостями для
управління цими базами або їх частинами. Тобто, розподілена база даних
реалізується на різних просторово розосереджених обчислювальних засобах,
разом з організаційними, технічними і програмними засобами її створення
і ведення.

До основних переваг розподіленої базі даних можна віднести таке:
підвищення продуктивності систем за рахунок розпаралелення процесів
обробки даних; підвищення ефективності управління даними і поліпшення
експлуатаційних характеристик систем управління даними, поліпшення
збалансованості навантаження і синхронізації процесів оброки даних;
підвищення надійності і живучості системи; поліпшення гнучкості,
нарощуваності і модифікованості баз даних; скорочення вартості
організації і затрат на експлуатацію баз даних; збільшення обсягу
збережених і доступних для обробки даних; зменшення обсягів даних, які
пересилаються.

Використовувати розподілені бази даних ефективно і доцільно в предметних
областях, які характеризуються: занадто великими обсягами даних, які
зберігаються і обробляються; фізичною розосередженістю місць збирання,
зберігання і використання даних; наявністю розвинутих засобів
обчислювальної техніки і мереж передачі даних; можливістю обробки
більшої частини інформації в місцях, де вона виникає або зберігається;
необхідністю одночасного виконання масової обробки інформації тощо. Ці
особливості властиві промисловим підприємству і для його предметних
областей. Предметна область — це уявлення вивчаємої частини реального
світу у вигляді об’єктів (сутностей і категорій), відношень (зв’язків і
властивостей) і операцій (змін відношень).

За засобом розміщення розподілені бази даних ділять на зосередженні і
розосередженні.

Зосередженні (або централізовані) розподілені бази даних фізично
розміщені в одному місці. Для обміну інформацією поміж окремими
(локальними) півбазами використовуються канали зв’язку прямого доступу.
Обмін даними поміж взаємозв’язаними півбазами здійснюється без помітних
обмежень на обсяги і характер інформації, що передається. Такі бази
даних мають ряд переваг: просту побудову бази даних, зведення до
мінімуму дублювання інформації, максимально уніфікацію методів
зберігання,коректування і пошуку інформації.

Проте зосереджені бази даних в одному місці – вузлі мережі – мають цілий
ряд недоліків: при централізації зберігання значно збільшується час на
передачу інформації і за рахунком цього зростає час реакції системи;
централізована система обмежена обсягами пам’яті ЕОМ тощо.

Розосереджені (або децентралізовані) розподілені бази даних фізично
розміщені в різних місцях – вузлах обчислювальної мережі. Обмін
інформацією поміж під базами здійснюються з використанням каналів
зв’язку. Як під бази розподіленої бази даних можуть використовуватись
зосереджені (централізовані) бази даних і окремі (локальні) під бази.
Обмін інформацією поміж взаємозв’язаними під базами здійснюється
головним чином результатною (обробленою, узагальненою) інформацією. При
виконанні запиту в таких системах використовується декомпозиція запиту
на під запит до локальних під баз і паралельне виконання виділених під
запитів у різних вузлах обчислювальної мережі. Ці бази даних мають
безперечні переваги у порівнянні з централізованими: обсяги пам’яті
обмежені пам’ятю не однієї ЕОМ, а сумарною пам’ятю ЕОМ, які знаходяться
в усіх вузлах мережі; зменшуються затрати на передавання інформації, так
як у кожному вузлі знаходиться та інформація, яка необхідна конкретному
користувачу і по можливості забезпечує всі його інформаційні потреби.
Однак розосереджена база даних призводить до неминучого дублювання
деякої інформації, безконтрольності її зростання, а також значно
ускладнюється проблема зберігання несуперечності інформації.

Розглянута концепція розподілених баз даних знаходить широке
розповсюдження при функціонуванні розподіленої обробки інформації. При
цьому організація такої обробки інформації відбувається, як правило, в
рамках системної автоматизованої обробки економічної інформації як в
окремих структурних ланках, так і по об’єкту управління в цілому.

Організаційною передумовою застосування розподіленої обробки інформації
є те, що в умовах ринкової ековоміки, при якій широко впроваджуються в
практику господарського механізму госпрозрахунок, аренда тощо
розвиваються процеси децентралізації управління об’єктом.

Технічною передумовою зазначених процесів є те. що одержують
розповсюдження (і занадто ефективно) ПЕОМ, які прості в експлуатації і
обслуговуванні, мають відносно низьку вартість і малі габарити тощо. Все
це дозволяє наблизити їх до місць виникнення і первинного використання
інформації про процеси, які відбуваються в виробничо-господарській
діяльності об’єкта управління, а також розподілити їх на всіх рівнях
управління цього об’єкта.

В умовах системної обробки інформації, колі концепція розподіленої
обробки інформації реалізується на базі комплексів ПЕОМ і локальних
мереж, знаходять широке використання АРМ керівників і фахівців різних
рівнів об’єкта управління.

Використана література:

Інформаційні системи і технології в економіці. Посібник. – К., 2002.
Ситник В.Ф

PAGE

PAGE 2

Похожие записи