Реферат на тему:

Мережні операційні системи, адміністрування та управління мережею

Мережні операційні системи

Мережна операційна система (ОС) – це пакет програм, що забезпечує
реалізацію та управління мережею, дає змогу клієнтам користуватись
мережним сервісом. Основними завданнями мережної ОС є забезпечення
сумісного використання та розподілу ресурсів мережі; надання клієнтам
мережного сервісу; адміністрування мережі; обміну повідомленнями між
вузлами мережі; взаємодії процесів у мережі; надійного зберігання даних
та інших завдань, пов’язаних з функціонуванням мережі. Важливою функцією
мережної ОС є забезпечення системи захисту – конфіденційності зберігання
даних, розмежування прав доступу до ресурсів, парольний захист,
виявлення спроб несанкціонованого доступу, трасування дій користувачів,
ведення журналів системних подій тощо.

Мережна ОС забезпечує підтримку різноманітних периферійних пристроїв,
мережних адаптерів, протоколів та можливість їх конфігурування.

Програмне забезпечення клієнтської частини перетворює запити прикладної
програми на використання мережних ресурсів у відповідні мережні формати,
забезпечує їх пересилання через середовище передавання та здійснює
зворотні перетворення. Клієнтська частина залежить від ОС, що
встановлена на робочій станції (DOS, Windows’95’98, Unix, Macintosh,
OS/2), та типів мереж.

У мережах з централізованим управлінням (виділеним сервером) мережна ОС
є головною (або єдиною) системою, що управляє ресурсами серверу. Такі
системи, звичайно, мають високу продуктивність та функціональні
можливості, використовують власні дискові та файлові системи, що
оптимізовані для роботи в мережі (NetWare, Windows’NT’2000).

Однорангові мережі дають змогу кожному вузлу мережі одночасно виступати
в ролі сервера та клієнта. Тут мережна ОС може бути процесом, що
виконується під управлінням ОС вузла (NetWare Lite, LANtastic, Windows
for Workgroups), або складовою частиною ОС (Personal NetWare,
Windows’95’98, Windows’NT’2000).

Клієнтська частина реалізується у вигляді оболонки (редиректора), що
обслуговує мережні запити та працює під управлінням вихідної ОС вузла
(DOS, Unix, OS/2), або є органічною частиною ОС (Windows’95’98’NT’2000).
Звичайно, клієнт може мати одночасний доступ до ресурсів різних мереж,
що використовують спільне середовище передавання.

NetWare

Сім’я мережних ОС NetWare фірми Novell розпочала бурхливий розвиток із
середини 1980–х років. Основні версії NetWare розраховані на мережі з
виділеним сервером, який працює під управлінням ОС NetWare (фірма Novell
поставляє також прості однорангові мережні ОС – Personal NetWare та
NetWare Light) : NetWare 2.2 на базі процесора і286 – для простих мереж
на 5, 10, 50, 100 користувачів, NetWare 3.12 на базі процесорів і386,
і486 та 32–розрядних шин – для мереж на 20, 100, 250 користувачів,
NetWare 4.x – найбільш потужна багатосерверна ОС для мереж масштабу
підприємства допускає одночасне обслуговування кожним з серверів до 1000
користувачів.

Виділений файл–сервер використовує власну файлову систему, що
оптимізована для роботи з мережними запитами. На кожному вузлі мережі
інсталюється мережна оболонка (shell), яка виконує роль редиректора
команд – локальні команди адресуються локальній ОС вузла, мережні
команди підлягають обробці та адресуються в мережу.

Потужна система захисту від несанкціонованого доступу визначає чотири
рівні відповідальності: звичайний користувач, оператор серверу,
менеджер, супервізор. Передбачено вісім типів доступу до файлів: R –
відкриття та читання відкритого файла (запуск програми); W – відкриття
та запис у відкритий файл; С – створення нового файла та відновлення
знищеного; E – знищення файла; M – перейменування та зміна атрибутів
файла, F – пошук файла в директорії; A – управління доступом до файла
(надання всіх прав (окрім супервізора) всім користувачам); S – право
супервізора поєднує всі інші права доступу. Висока продуктивність
системи управління файлами забезпечується тотальним кешуванням дискових
директорій, а захист файлів від апаратних збоїв – дублюванням дисків та
дзеркальним відображенням даних.

Служба директорій Novell–NDS (NetWare Directory Services) є однією з
найліпших серед аналогічних служб інших мережних ОС. Вона забезпечує
централізоване управління серверами та мережними пристроями.
Зареєстрований у дереві директорій NDS користувач отримує доступ до
ресурсів мережі незалежно від їх розташування, як до єдиної
інформаційної системи. Така ієрархічна структура дає змогу
адміністраторові керувати деревами NDS з будь–якої точки входу в мережу.

NetWare забезпечує стандартний набір основних мережних служб – потужну
службу друку; засоби управління мережею Manage Wise; платформу
віддаленого доступу NetWare Connect; електронну пошту, персональне
календарне планування, складання розкладів, управління завданнями
засобами підтримки групової роботи Group Wise та інші.

ОС NetWare використовує: на фізичному рівні OSI – підтримку форматів
фреймів найбільш поширених архітектур (Ethernet, Token Ring, ARCnet,
FDDI); на канальному рівні – відкритий інтерфейс передачі даних ODI; на
мережному рівні – протокол обміну пакетами IPX та протокол обміну
інформацією про маршрутизацію RIP; на транспортному рівні – протокол
послідовного обміну пакетами SPX, на верхніх (5–7) рівнях моделі OSI
працюють служба емуляції NetBIOS, протокол оголошень про послуги SAP та
протокол ядра NCP.

Незважаючи на свою популярність та цілий ряд переваг, ОС NetWare не
цілком задовольняє вимоги застосувань клієнт–сервер та переважає за
вартістю свого основного конкурента – Windows NT.

Windows (технологія NT)

ОС Microsoft Windows NT, 2000 (технологія NT) Server – це 32–розрядна
пріоритетна багатозадачна операційна система з влаштованими мережними
засобами та засобами безпеки є потужною платформою для серверних
застосувань. Система може працювати на комп’ютерах різних архітектур:
CISC (повний набір команд), RISC (скорочений набір команд) та з
симетричною мультипроцесорною архітектурою. Забезпечується підтримка
підсистем OS/2, POSIX та віртуальні DOS–машини для запуску
DOS–застосувань. Пріоритетна багатозадачність та стійке ядро ОС
забезпечують достатню для відповідальних застосувань надійність
функціонування системи. Клієнтами мереж NT можуть бути комп’ютери з ОС
DOS, WfW, Windows’95’98’Me , Macintosh. Сервер Windows (технологія NT)
може також виступати як сервер застосувань NetWare.

Власна файлова система NTFS (що може використовуватись сумісно з
FAT–розділами дисків) та влаштовані в ОС засоби безпеки дають змогу
надійно захистити дані та гнучко управляти доступом користувачів до
каталогів та файлів.

Архітектура мережної частини має багаторівневу структуру. На нижньому
рівні драйвери NDIS забезпечують підтримку будь–яким мережним адаптером
будь–якого транспортного протоколу. Підтримуються протоколи NetBEUI,
TCP/IP, IPX/SPX та DLC для зв’язку з мейнфреймами. Інтерфейс TDI
(Transport Driver Interface) забезпечує доступність будь–якого стеку
транспортних протоколів для вищих (сеансового і вище) рівнів OSI.

Windows NT 4.0

Залежно від розміру та призначення мережа NT може складатись з робочих
груп та доменів (domain). NT–комп’ютери в складі робочої групи мають
окремі бази даних зареєстрованих користувачів SAM (Security Account
Manager) та локальні політики безпеки. В моделі робочих груп відсутня
можливість централізованого управління мережею. ОС Windows NT існує у
двох версіях – Workstation та Server, які є оптимізованими для
використання як робочої станції та серверу відповідно. У доменній моделі
використовується спільна база SAM, що може бути розподілена між кількома
контролерами (комп’ютерами, що працюють під управлінням Windows NT
Server), та єдина політика безпеки. Для мереж масштабу підприємста
передбачені багатодоменні моделі з налагодженням між доменами довірчих
відносин щодо прав користувачів та доступу до спільних ресурсів.

Windows 2000 Server

ОС Windows 2000 є розвитком технології Windows NT, при цьому
зберігаються всі основні функції попередньої ОС та додано ряд нових
можливостей, основними з яких є

підтримка служби каталогів Active Directory,

віддалений графічний термінал,

що суттєво розширюють можливості з адміністрування мереж.

Однорангові мережі Windows’95’98’Me

Windows for Workgroups. ОС Microsoft Windows 3.11 for Workgroups (WfW) є
розширенням ОС Windows 3.1, яке забезпечує користувачам Windows спільний
доступ до дисків, принтерів, факс–модемів, електронну пошту, діалог
(Chat), динамічний обмін даними (мережний DDE) між застосуваннями
робочих станцій, віддалений доступ та ін. Мережа WfW однорангова – кожен
комп’ютер може виступати як клієнтом, так і сервером. Для зручності
пошуку комп’ютерів у мережі їх об’єднують в робочі групи (Workgroup),
при цьому кожен комп’ютер може входити тільки в одну групу.

Захист від несанкціонованого доступу до спільних ресурсів забезпечується
пароленням входу в мережу в поєднанні з паролями доступу до спільних
ресурсів. На кожному комп’ютері з ім’ям користувача пов’язується список
паролів для доступу до спільних ресурсів. Якщо є спроба доступу до
ресурсу, який не вказаний у списку паролів, система вимагає введення
паролю з клавіатури.

Мережний протокол за замовчанням – NetBEUI. Оскільки цей протокол не
підтримує маршрутизацію для міжмережного зв’язку, передбачені драйвер
IPX Support Driver with NetBIOS Transport та підримка стеку протоколів
TCP/IP.

Windows’95’98’Me. 32–розрядні ОС Microsoft Windows’95’98’Me з
приорітеною багатозадачністю та влаштованими мережними засобами займають
проміжне становище між WfW та Windows (технологія NT). У порівнянні з
NetWare та Windows (технологія NT) система безпеки Windows’95’98’Me є
суттєво слабшою. Як доповнення до засобів безпеки WfW у Windows’95’98’Me
є можливість захищати ресурси серверу на рівні імен користувачів (груп),
подібно до NetWare, але з меншим різноманіттям прав.

Зручний інтерфейс користувача, однотипне відображення мережних ресурсів,
підтримка найбільш поширених мережних протоколів забезпечують ОС
Windows’95’98’Me найбільшу популярність як ОС робочої станції в мережах
NetWare і Windows (технологія NT).

Адміністрування та управління мережею

Адмініструванням мереж є діяльність із забезпечення готовності
програмних та апаратних засобів до обслуговування користувачів:
створення та обслуговування бюджетів користувачів; визначення привілеїв
та прав доступу; інсталяція та тестування програмних та апаратних
засобів; резервне копіювання та відновлення файлів; підтримка
життєздатності файлової системи; розв’язання програмних та апаратних
проблем; управління та оптимізація мережного трафіка; захист мережних
ресурсів від втручання ззовні тощо.

Складність задач адміністрування залежить від типу та розмірів мережі. В
однорангових мережах адміністраторські роботи проводяться на кожній
робочій станції. У мережах з централізованим управлінням скорочується
кількість фізичних місць зберігання даних, на робочих станціях
зберігається лише мінімальна клієнтська частина, а основне мережне
програмне забезпечення розміщається на сервері, що полегшує його
модифікацію чи модернізацію. Однак і в цьому випадку у великих (за
розмірами, кількістю вузлів та користувачів) мережах завдання
адміністратора є достатньо складними.

Терміном «мережне адміністрування (управління)» (Network Management)
позначають автоматизовані дії, що скеровані на підтримку рівня
продуктивності мережі та вирішення інших адміністраторських завдань.
Застосовуються дві основні моделі адміністрування – модель IP та
еталонна моделі OSI. Завдяки своїй простоті та універсальності найбільше
поширена модель управління IP, до складу якої входять: структура
управління інформацією SMI (Structure of Management Information),
інформаційна база управління MIB (Management Information Base) та
простий протокол мережного управління SNMP (Simple Network Management
Protocol). SMI визначає спосіб подання інформації про об’єкт. Інформація
організована як набір властивостей та їх значень у вигляді деревовидної
структури. Всі об’єкти (мережі, вузли, застосування, функції та ін.)
мають унікальне розташування в дереві. MIB містить визначення
властивостей та їх значення. З MIB взаємодіє Management Agent –
програма–агент, що виконується на керованій робочій станції, завданням
якої є збір та передача інформації про об’єкти на запити менеджера –
програми управління мережею. SNMP використовує управляючу станцію (на
якій виконується менеджер) та агентів, що мають з цією станцією зв’язок.
Агенти збирають та відправляють інформацію зі своїх вузлів менеджеру за
його запитами. З ініціативи агента додатково передаються спеціальні
повідомлення (traps) щодо заздалегідь визначених особливих ситуацій.

Список лiтератури

Администратор сетевой операционной системы NetWare v.3.11.– К.:АО
«Квазар–Микро», 1994.–191с.

Баня Е.Н. Компьютерные сети.– К.:СВІТ, 1999.–112с.

Буров Є. Комп’ютерні мережі.– Львів:БаК, 1999.–468с.

Галіцин В.К., Левченко Ф.А. Багатокористувацькі обчислювальні системи та
мережі.– К.:КНЕУ, 1998.–360с.

Горлач В.М., Макар В.М. Побудова та адміністрування INTRANET-мереж Ч.1.
Основи мережних технологій. Тексти лекцій.– Львів: Львів. ун–т,
1999.-45с.

Горлач В.М., Макар В.М. Побудова та адміністрування INTRANET-мереж Ч.2.
Адміністрування мереж Windows NT. Тексти лекцій.– Львів: Львів. ун–т,
1999.-41с.

Гук М. Локальные сети Novell. Карманная энциклопедия.– СПб:Питер,
1996.–288с.

Кулаков Ю.А., Луцкий Г.М. Компьютерные сети.– К.:Юниор, 1998.–384с.

Рикалюк Р.Є., Стягар О.М., Данчак П.В. Вступ до комп’ютерних мереж.
Текст лекцій.– Львів: Львів. ун–т, 1996.–60с.

Фролов А.В., Фролов Г.В. Сети комп’ютеров в вашем офисе.–
М.:Диалог–МИФИ, 1995.–272с.

Похожие записи