РЕФЕРАТ

На тему:

Локальні мережі. INTERNET. 1. Архітектура локальних мереж.

Основні складові елементи мережної архітектури.

Основними складовими елементами мережної архітектури є: адаптер,
протокол, клієнт, сервер. Адаптер — це найнижчий рівень мережної
архітектури, який забезпечує зв’язок між фізичним кабелем і операційною
системою комп’ютера. Протокол — це набір угод і правил, які визначають
тип, фізичні сигнали, їх послідовність в часі, алгоритми прийому,
контролю і передачі повідомлень, а також склад службової інформації
самих повідомлень. Сервер є, як правило, одною з визначальних ланок
будь-якої локальної мережі — інструментом, який не проводити самостійні
дії. Сервер за своєю суттю — це ідеальний засіб інтерактивної взаємодії
людини з інформацією (звичайно, в електронному виді). Його функціональна
суть полягає в тому, що серед взаємодіючих в локальній комп’ютерній
мережі процесів виділяється деякий особливий процес, що називається
серверним і фізично реалізований на сервері. Інші процеси називаються
клієнтами. Клієнти посилають серверу повідомлення і чекають від нього
реакції у вигляді зворотних повідомлень. Серверів може бути достатньо
багато в мережі, і кожен з них може обслуговувати свою групу
користувачів і управляти визначеними базами даних. Робочі станції, які
підключаються до серверу, називаються клієнтами. Станції-клієнти — це
комп’ютери на робочих місцях співробітників.

Їх взаємовідношення показано на рис 8.

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 1 . Структура мережної архітектури.

Термінальна архітектура мережі.

Створення інформаційних систем в термінальній архітектурі з
використанням майнфреймів (потужних електронно-обчислювальних машин,
розрахованих на колективне використання) має значні історичні традиції.
За кордоном і в нашій країні такі комплекси використовувалися на основі
електронно-обчислювальних машин великої продуктивності. Перевагою цієї
системи є централізована багатопоточна і багатозадачна обробка всієї
інформації, що знаходиться в інформаційній системі. Це дозволяє
оптимізувати використання дорогих обчислювальних ресурсів високої
продуктивності центральної машини. При роботі майнфрейму кожному
користувачу та кожному процесу виділяється комплекс інформаційних
ресурсів для вирішення поставлених задач. Користувач може спілкуватися з
машиною, як за допомогою швидкісних пристроїв вводу — виводу інформації,
які належать даному комплексу на базі майнфрейму, так і через термінали,
що під’єднані до центральної машини комплексу. Операційні системи
мейнфреймів характеризуються стійкістю в роботі, захищеністю і
ефективністю використання ресурсів пам’яті, центральних обчислювальних
ресурсів та периферійними пристроями вводу — виводу інформації. Така
архітектура з часу створення орієнтувалась на ефективне вирішення
декількох (або багатьох) різних задач одночасно в режимі розділення
часу, тому має розвинуті засоби захисту інформації і захисту від збоїв.
Орієнтація операційних систем на роботу великої кількості (до декількох
тисяч) користувачів визначила створення розвинутих і швидкісних
телекомунікаційних засобів, вбудованих в операційну систему і апаратну
частину мейнфреймів, підтримку всіх основних, в тому числі
багатопотокових комунікаційних протоколів. Апаратна частина системи, яка
розроблялася для можливості роботи без зупинок, відрізняється високою
надійністю та стійкістю до відмов. Програмні продукти, що встановлюються
тільки на центральну машину, дозволяють достатньо швидко і легко
виконувати модифікацію і заміну без шкоди для користувачів системи.

Недоліки термінальної архітектури мережі.

В останній час, як свідчить світова практика, проходить переорієнтація
основних споживачів на використання дешевих технічних рішень з
використанням нових комп’ютерних технологій. Цей процес можна пояснити
наступними причинами:

Створенням термінальної системи найчастіше приводить до монополізації
постачальником первинної системи всіх послуг по їх розвитку.

Інтенсивний розвиток персональних комп’ютерів на основі високошвидкісних
процесорних комплексів, насичення ними ринку інформаційних технологій
призвело до появи недорогих конкурентних рішень. Зменшення цін на
обчислювальні системи на базі потужних мікропроцесорів з одночасним
підвищенням їх продуктивності і економічності енергоспоживання робить ці
системи привабливими для широкого застосування в сферах, традиційних для
мейнфреймів — банки, комунікації, фінансова діяльність, складні
корпоративні системи.

Вдосконалення системного програмного забезпечення наближає персональні
комп’ютери до майнфреймів по таких характеристиках, як продуктивність і
надійність, підтримка багатозадачності і багатопоточності. Розробники
прикладного програмного забезпечення та інструментальних пакетів,
орієнтуючись на персонал менш кваліфікований, ніж у випадку мейнфреймів,
випускають продукти краще орієнтовані на користувача і, конкуруючи між
собою на широкому ринку, встановлюють на ці продукти ціни суттєво нижчі
ніж на програмні продукти такого ж класу для монопольних виробників
суперкомп’ютерних систем.

Не заперечуючи важливої ролі суперкомп’ютерів, розробники та інтегратори
сучасних інформаційних технологій орієнтуються на використання легко
масштабованих і зручних у використанні систем на базі локальних
обчислювальних мереж як загального, так і закритого доступу. У такому
випадку мейнфрейми можуть розглядатися, як потужні файлові сервери,
сервери глобальних баз даних або комунікаційні сервери цих мереж.
Перспективи використання цих дорогих при придбанні та експлуатації
обчислювальних мереж повинно розглядатися в строгій відповідності з
реальною потребою в їх послугах.

Однорангові локальні мережі.

Існує два основні підходи до побудови локальних мереж: мережі типу
клієнт — сервер і однорангові мережі. В мережах типу клієнт — сервер
використовується виділений комп’ютер (сервер), на якому зосереджуються
файли загального призначення і який може представляти різні додаткові
ресурси для користувачів. Мережі, в яких комп’ютер одночасно може бути
клієнтом і одночасно виконувати функції серверу для інших називаються
одноранговими. В таких мережах виділені сервери не використовуються.
Існує багато способів зв’язати персональні комп’ютери в єдиний
обчислювальний комплекс. Найпростіший полягає в тому, щоб їх з’єднати
через послідовні порти. В цьому випадку є можливість копіювати файли з
жорсткого диска одного комп’ютера на інший, використовуючи програму із
Norton Commander. Щоб отримати “прямий” доступ до жорсткого диску
другого комп’ютера, почали розробляти спеціальні мережні плати
(адаптери) і програмне забезпечення різного рівня складності.

В простих однорангових локальних мережах функції виконуються не на
серверній основі, а по принципу з’єднання робочих станцій одна з одною
(кожен з кожним). Прикладом такої мережі є мережна операційна система
Windows NT фірми MicroSoft. Ця мережна система призначена для
комп’ютерів IBM PC, а також їх аналогів. Системи цього рівня надають
можливість групам користувачів сумісно використовувати пам’ять на
жорстких дисках і принтери, не закуповуючи спеціальні файлові сервери
(файл-сервери) і дороге мережне програмне забезпечення. Кожний
персональний комп’ютер однорангової мережі може виконувати функції, як
робочої станції, так і серверу — режим визначає сам користувач. Мережна
операційна система інсталюється на жорсткий диск. Установка мережних
плат і з’єднань, як правило, не викликає труднощів навіть у
некваліфікованих користувачів, оскільки вона детально описана в
документації. Швидкість передачі даних в мережі достатньо висока. Такі
мережі призначені для невеликих груп користувачів в офісах і установах.

Це найпростіший режим функціонування локальних мереж, який передбачає,
що кожна станція має свої власні ресурси, і при необхідності дозволяє
проводити обмін інформацією. Одночасно з обслуговуванням користувача
будь-який комп’ютер в одноранговій мережі може брати на себе роль
серверу для інших робочих станцій, надаючи їм у користування свої
ресурси.

Технологія клієнт – сервер.

Технологія клієнт — сервер, яка широко застосовується при роботі з
базами даних в мережі, відома вже давно і найчастіше застосовувалась у
великих організаціях. Сьогодні, з розвитком INTERNET, ця технологія все
частіше приваблює погляди розробників програмного забезпечення, оскільки
в світі нагромаджено величезну кількість інформації по різноманітних
питаннях і найчастіше ця інформація зберігається в базах даних.
Технологію клієнт — сервер можна описати наступним алгоритмом:

клієнт формує і посилає запит до бази даних серверу, вірніше — до
програми, яка обробляє запити;

ця програма проводить маніпуляції з базами даних, що знаходяться на
сервері, у відповідності з запитом, формує результат і передає його
клієнту;

клієнт отримує результат, відображає його на дисплеї і чекає подальших
дій користувача. Цикл повторюється до того часу, поки користувач не
завершить роботу з сервером.

Стандартне програмне забезпечення, що реалізує технологію клієнт –
сервер, має хорошу масштабованість (ефективне використання нарощеного
апаратного забезпечення), стійкість в роботі, захист від
несанкціонованого доступу і потужність при роботі з великими проектами в
галузі баз даних.

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 2 . Основні складові технології
клієнт-сервер

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 3 . Принцип роботи технології
клієнт-сервер

На рисунку 10 показано, як працює технологія клієнт — сервер в
загальному випадку під’єднання до глобальної комп’ютерної мережі.
Конкретно все залежить від того, де знаходиться клієнт та сервер, і як
клієнт під’єднаний до серверу. Користувач на клієнтському комп’ютері в
програмі перегляду заповнює запропоновану форму або вибирає подальшу
дію. Броузер (програма пошуку) по натиску однієї з кнопок на формі
пересилає дані із заповненої форми або відображає заново отримані в
результаті деякої операції. Не важливо, до якої з мереж під’єднаний
клієнт. Він навіть може бути віддаленим користувачем і з’єднуватися по
модему. Програма приймає дані, перевіряє їх і формує запит до монітора
баз даних або отримує від нього результат. Отримавши запит, монітор
опрацьовує його і тоді, якщо не сталося помилок обробляє і відправляє
потрібні дані програмі. На диску сервера зберігається база даних, що
модифікується по запиту клієнта. При такому режимі роботи забезпечується
високий рівень безпеки бази даних як від збоїв обладнання і програм, так
і від несанкціонованого доступу, висока продуктивність, навантаження на
мережу падають, але зростають вимоги до серверу.

2. Побудова локальних обчислювальних мереж.

Фізична основа для створення взаємозв’язків локальної мережі.

Для створення будь-якої локальної, регіональної чи глобальної мережі
формується спеціальна система комунікацій. Передача даних може
проводитися по телефонних чи телеграфних каналах зв’язку. Найпростішим
фізичним середовищем для використання є вита пара. Широке застосування
витої пари пояснюється, по-перше, дешевизною самого фізичного носія, а
по-друге, наявністю на багатьох об’єктах резервних пар в телефонних
кабелях, які можуть бути виділені для передачі даних. До недоліків витої
пари, як середовища передачі даних, відноситься погана захищеність від
електричних перешкод, простота несанкціонованого під’єднання, обмеження
на відстань (сотні метрів) і швидкість передачі даних (декілька сотень
кілобіт в секунду), що забезпечується наборами тих або інших компонентів
операційної підтримки. Багатожильні кабелі значно дорожчі від витої
пари, хоча і володіють приблизно такими ж властивостями, але
забезпечують більшу швидкістю передачі даних (за рахунок
розпаралелювання процесу).

Найрозповсюдженішим середовищем передачі даних в сучасних локальних
мережах є коаксіальний кабель. Він простий по конструкції, має невелику
масу і помірну вартість, і в той же час володіє хорошою електричною
ізоляцію і кращою захищеністю від зовнішніх завад, допускає роботу на
достатньо великих віддалях (сотні метрів — кілометри) і високих
швидкостях (десятки мегабіт в секунду). Кращі електричні характеристики
мають біаксіальні і триаксіальні кабелі. Характеристики продуктивності і
вартості знаходяться в суперечливому взаємозв’язку.

В останній час все частіше застосовуються волоконно-оптичні кабелі, які
володіють низкою переваг. Вони мають невелику масу, здатні передавати
інформацію з дуже високою швидкістю (більше 1 тис. Мбіт/с), нечутливі до
електричних перешкод, складні для несанкціонованого під’єднання і
повністю пожежо- і вибухобезпечні. В той же час з ними зв’язаний ряд
проблем: складність технології зрощування, можливість передачі даних
тільки в одному напрямку, висока вартість модемів та інші.

Радіосередовище в локальній обчислювальній мережі мало використовується
через екранованість будівель, обмеження юридичного плану і нижчі
швидкості передачі, які характерні для цього середовища. Основна
перевага радіоканалу — відсутність кабелю і, значить, можливість
обслуговування мобільних станцій.

Апаратне забезпечення розгортання мережі.

Найперспективнішим видом побудови корпоративних комунікаційних рішень
для розподілених по великій території країни організаційних структур є
система телефонного зв’язку та регіональні мережні рішення із загальним
доступом на цій же основі. В наш час система міжміського зв’язку
дозволяє набирати номер абонента без участі операторів з використанням
єдиних міжміських кодів, що дозволяє організовувати по комутаційних
каналах автоматизований обмін інформацією через комп’ютери, які
обладнані телефонними модемами і відповідним прикладним комунікаційним
програмним забезпеченням. У цьому випадку швидкість передачі інформації
досягає від 1200 до 28000 бод і більше (у виділених каналах зв’язку
швидкість передачі даних може досягати 1,5Мбод).

Ефективність мережі може бути значно підвищена за рахунок використання
допоміжного апаратного забезпечення:

мостів (bridge), що пропускають пакет інформації з одного свого порту на
інший лише в тому випадку, якщо його відправник і адресат не знаходяться
в одному сегменті мережі;

маршрутизаторів (rounter), що керують маршрутом передачі пакету
інформації;

розподілювачів (hub), багатопортових активних елементів, що здатні
здійснювати складніші операції з потоками інформації, зокрема,
підсилення сигналу і фільтрацію шумів, а також контроль за станом
пристроїв, під’єднаних до портів;

ключів (switch), що забезпечують передачу пакету інформації між
будь-якими двома портами, що збільшує у відповідну кількість разів
пікову пропускну здатність мережі.

У випадку значного трафіку інформаційного обміну між віддаленими
абонентами чи технологічною необхідністю в найкоротші терміни встановити
з’єднання між учасниками такого обміну може використовуватися виділена
лінія зв’язку, яка збирається кросуванням на фізичному рівні та існує
постійно, незалежно від наявності чи відсутності передачі інформації. У
цьому випадку міжміська та міська (районні) телефонні організації
виділяють канальні ємності в постійне використання на умовах договору
аренди. Враховуючи значну вартість аренди таких каналів, їх потрібно
використовувати лише при необхідності, підтверджуючи техніко-економічним
обгрунтуванням. Варіантом роботи комунікаційної системи по виділених
каналах зв’язку є участь організації і її віддалених філіалів в роботі
регіональної чи глобальної банківської комп’ютерної мережі.

Якість фізичних каналів зв’язку, які автоматично виділяються системою
при з’єднанні абонентів під час проведення інформаційного обміну по
комутаційних каналах телефонного міжміського зв’язку, суттєво впливає на
стабільність характеристик передачі інформації. Слід враховувати, що
велика протяжність ліній зв’язку, значна кількість проміжних з’єднань на
лінії, фізична зношеність обладнання та ліній передач на окремих
ділянках суттєво зменшують надійність телефонного модемного зв’язку по
комутаційних каналах. Сучасні системи зв’язку на основі якісних модемів
та спеціалізованого комутаційного прикладного програмного забезпечення
здатні забезпечити роботу в режимі реального часу на маршрутизованих
віртуальних каналах передачі даних, в тому числі з захистом інформації
від несанкціонованого доступу під час передачі даних.

Найпоширеніші види локальних мереж.

Найпоширенішими видами локальних мереж є ArcNet, Token Ring, Ethernet.
Мережі Ethernet, користуються найбільшою популярністю, забезпечують
високу швидкість передачі даних і надійність. В цій мережі
використовується топологія “спільна шина” — тому повідомлення, яке
відправляється однією робочою станцією, одночасно приймається всіма
іншими станціями, які під’єднані до даної шини. Але оскільки
повідомлення містить конкретні адреси станцій відправника і адресату, то
інші станції це повідомлення ігнорують. Перед початком передачі робоча
станція визначає, чи вільний канал чи ні. Якщо канал вільний, тоді
станція починає передачі.

Мережі типу Ethernet є найбільш розповсюдженими. Крім того, мережу
Ethernet фірми Xerox можна вважати предком всіх локальних мереж,
оскільки це була перша діюча мережа фірми Xerox, яка з’явилась в 1972
році. Вдалі проектні рішення швидко зробили її популярною, особливо
після того, як навколо проекту Ethernet об’єднались фірми DEC, Intel і
Xerox (DIX). В 1982 г. ця мережа була прийнята в якості основного
стандарту, спочатку комітетом IEEE802, а потім — асоціацією ЕСМА
(European Computer Manufactures Association).

Мережі цього виду мають топологію типу “шина”. Середовищем передачі є
коаксіальний кабель опором 50 Ом. Швидкість передачі інформації — 10
Мбіт/с. Метод доступу — недетермінований, CSMA/CD. Максимальна,
теоретично можлива довжина таких мереж не може перевищувати 6,5 км, а на
практиці складає біля 1 — 1,25 км. Ці обмеження зв’язані з особливостями
методу доступу. Вузли мережі є рівноправними і під’єднуються до
загального кабелю, завдяки якому всі вузли практично одночасно “чують”
передавану по ньому інформацію. Але отримує її тільки той вузол, якому
вона адресована.

Мережа Ethernet складається з окремих сегментів, з’єднаних спеціальними
повторювачами для підсилення сигналів при міжсегментних переходах.

Специфіка методу CSMA/CD накладає відомі обмеження на реалізацію
продуктів на цих мережах і їх застосування. При великій кількості
станцій і їх інтенсивній роботі імовірність виникнення колізій різко
зростає, а коефіцієнт корисної дії мережі зменшується. Довжина даних в
пакеті передачі Ethernet може складати від 64 до 1518 байт.

Існує два варіанти пакету Ethernet:

“товстий” Ethernet (Thick Ethernet). Він базується на застосуванні для
передачі спеціального товстого коаксіального кабелю діаметром біля 2,5
см.

“тонкий” Ethernet (Thin Ethernet). Цей варіант Ethernet будується на
основі класичного тонкого коаксіального кабелю марки RG-58A/U.

Достатньо розповсюдженими мережами типу Ethernet для персонального
комп’ютера є мережі Ethernet фірми 3Com (США) і Novell Ethernet фірми
Novell (США). Ці мережі допускають застосування у різних офіс —
системах.

Широко розповсюджені мережі виду Arcnet, хоча для них не вироблені
світові стандарти. Вони розроблені фірмою Datapoint ще на початку 70-их
років. Встановлення мереж цього виду є найдешевшим. Ці мережі мають
зіркоподібну топологію. Одна з робочих станцій створює спеціальний
маркер (повідомлення спеціального вигляду), який послідовно передається
від однієї станції до іншої. Якщо станція передає повідомлення іншій
станції, вона повинна дочекатися маркера і додати до нього повідомлення
з адресами відправника і місця призначення. Коли пакет дійде до станції
призначення, повідомлення буде “відчеплене” від маркера і передано
станції.

Мережна технологія Token Ring була запропонована фірмою IBM ще в 1969
році, задовго до появи персональних комп’ютерів. Технологія Token Ring
використовує топологію кільця. Мережі цього типу досить дорогі. Вони
отримали розповсюдження в основному на великих підприємствах і в банках,
де вимагаються стійкі до відмов локальні обчислювальні мережі. Ця мережа
також використовує маркер, який передається від однієї станції до іншої.
У цьому маркері робочим станціям можна присвоювати різні пріоритети. При
використанні методу Token Ring маркер переміщується по кільцю, даючи
послідовно розміщеним на ньому станціям право на передачу. Якщо
комп’ютер отримує пустий маркер, він може заповнити його повідомленням
будь-якої довжини, але лише на протязі того проміжку часу, який
відводить спеціальний таймер під час розміщення маркера в цій точці
мережі. Кожна послідовно розміщена станція копіює і передає далі
повідомлення. Функцію виводу повідомлення з мережі виконує станція, яка
і передала його, тим самим забезпечується підтвердження факту передачі
повідомлення.

Стратегія вибору локальної мережі.

Вибір прикладної системи повинен грунтуватися на вимогах програмного і
технічного середовища. Тому прикладне забезпечення накладає обмеження на
вибір загальносистемного програмного і апаратного забезпечення, а також
до пропускних потужностей мережі. Встановлення локальної обчислювальної
мережі попередньо вимагає:

ознайомлення з предметною ділянкою;

вибір мережної операційної системи;

пропозицію комп’ютерному та комунікаційному обладнання.

Вибір стратегії локальної обчислювальної мережі – задача з багатьма
невідомими, вирішення якої вимагає врахування декількох суперечливих
критеріїв. З однієї сторони, мережа повинна бути настільки потужною, щоб
забезпечити клієнтам широкий спектр послуг, з другої – достатньо
економічною, щоб витрати на її створення і експлуатацію не перевищували
доходів від її впровадження.

Мережа повинна бути простою, масштабованою, легко адміністрованою, і в
той же час достатньо функціональною. Проект навіть невеликої мережі
вимагає ретельної підготовки для того, щоб уникнути рішень, які в
подальшому можуть бути перешкодою для розвитку мережі у зв’язку з ростом
організації або зміною мережних прикладних програм. Насамперед потрібно
визначити, які програмні засоби використовуватимуться і напрямок їх
можливої еволюції. Планування складних комплексів робіт і управління
ними в організації вимагають створення уніфікованих процедур і прийомів,
які підвищують якість управління і надійність реалізації, що можливо
лише при використанні сучасних інформаційних технологій. Тому потрібно
визначитись, чи забезпечити розподілений доступ до файлів та ресурсів
загального користування, чи потрібно підтримувати технологію
багатокористувацької бази даних. Чи потрібні електронна пошта, доступ до
INTERNET, Web-сервер? Як мережа буде пов’язуватися із зовнішнім світом.
Чи достатньо для цього комутаційних (наприклад, телефонних) каналів чи
необхідна виділена лінія.

Наступним кроком повинна бути оцінка розмірів мережі. Необхідно
визначити кількість користувачів, інтенсивність роботи з мережею кожного
з них, і при можливості розбити їх на групи у відповідності з
використовуваними мережними функціями і програмними засобами. Потрібно
оцінити зростання трафіку, який може бути викликаний як збільшенням
обсягів поточної інформації або зміною її характеру, так і під’єднанням
нових користувачів. Також необхідно передбачити безпроблемне нарощування
мережі в рамках вибраної технології.

Структура більшості сучасних організацій передбачає наявність
географічно розподілених структурних одиниць. Найчастіше можна виділити
такі компоненти:

центральний офіс;

регіональні відділення;

віддалені офіси;

віддалені клієнти.

В такій ситуації гостро постає питання вибору способу організації
взаємодії цих компонентів та підтримки єдиного інформаційного простору.
Складність розподіленої інформаційної мережі, яка реально створює
фізичне середовище для функціонування інформаційної системи менеджменту,
полягає не тільки у забезпеченні безвідмовних, високопродуктивних
каналів зв’язку, але й у вирішенні ряду чисто технологічних та
загальноорганізаційних задач. Пропонована концепція побудови
інформаційного середовища організації полягає в наступному:

по-перше, інформація концентрується згідно з визначеним тематичним
розділом в окремих пунктах збору, обробки та зберігання у службах,
відповідальних за її представлення;

по-друге, програмні функціональні засоби для обробки розташовуються в
місцях безпосереднього застосування їх користувачами;

по-третє, для роботи програмні засоби користувачів використовують дані з
пунктів концентрації інформації, які отримуються через засоби
комунікації.

Сучасна стадія розвитку локальних обчислювальних мереж характеризується
майже загальним переходом від окремих, як правило, вже існуючих, мереж
окремих підрозділів чи філіалів, до мереж, що охоплюють всю
територіально рознесену організацію (підприємство. фірму, компанію) і
об’єднують різноманітні обчислювальні ресурси в єдиному інформаційному
середовищі. Такі мережі називаються корпоративними.

Основні показники оцінки локальної обчислювальної мережі.

При оцінці локальної комп’ютерної мережі потрібно провести комплексну
оцінку по наступних позиціях:

Основні характеристики:

Вартість — це витрати на створення фізичної основи комп’ютерної мережі,
придбання програмного забезпечення та підтримку експлуатації.

Надійність — це можливість знаходження і виправлення помилок,
мінімізація відмов, як апаратної частини, так і прикладного
забезпечення.

Ремонтопридатність — це властивість реєстрації, локалізації та усунення
несправностей.

Допоміжні інформативні характеристики:

Захист по доступу — це використовувані методи захисту від
несанкціонованого доступу до інформації.

Захист від втрат — це засоби забезпечення гарантій передачі інформації.

Сервісні характеристики:

Зв’язність — це розмір блоків інформації, що передаються, максимальна
віддаль між окремими системами, швидкість передачі.

Доступність — це властивість доступу до ресурсів, багатоканальність.

Перетворення — це забезпечення сумісної роботи абонентів, що працюють в
системах з різними характеристиками.

Під’єднання до INTERNET.

Для під’єднання в мережу INTERNET, як правило, використовується два
типи мережних комп’ютерів: мережний термінал і мережна робоча станція.
Перший дозволяє користувачеві прямий доступ в INTERNET. Мережна робоча
станція передбачає розподіл розрахунків як на сервері, так і на робочих
станції, тобто, є, по суті, розвитком технології “клієнт-сервер“.
Основна ідея розподілу обробки даних полягає в тому, що декілька
компонентів мережі (комп’ютерів або ж процесів) кооперуються для
виконання одної задачі. З початку 90-х років саме така архітектура стає
найпопулярнішою для реалізації інформаційної системи організації. Це
викликано як специфікою сучасних організацій (територіальна
розкиданість, необхідність тісної інтеграції між замовником та
партнерами, різке збільшення обсягів та джерел інформації), так і
конкретними перевагами розподіленої архітектури (оптимізація розподілу
ресурсів, спрощена адаптація до нарощення апаратного забезпечення,
можливість інтеграції з існуючими системами, підтримка мобільних та
віддалених споживачів, спрощення адміністрування та супроводження
системи, відносно низька вартість всього проекту).

В середині 90-х років в зв’язку з вибухоподібним поширенням INTERNET та
проникненням відповідних технологій в організації особливо посилилася
тенденція застосування саме розподілених інформаційних технологій. Адже
будь-яка інформаційна система, з’єднана з INTERNET, фактично є
структурною одиницею цієї глобально розподіленої інформаційної
супермагістралі. Спроектована розподільча архітектура інформаційної
системи може бути реалізована класично (у виді системи “клієнт-сервер“),
або ж на базі Web-технології (у вигляді Intranet-мережі чи
Internet-мережі).

Менеджерам, як кінцевим споживачам, для безпроблемної роботи в
інформаційній системі менеджменту не важливо, що стоїть за конкретною її
реалізацією. Споживач у відповідності з своїми правами і обов’язками
повинен мати доступ зі свого робочого місця в загальнокорпоративну
мережу інформації до електронного документообігу, розподілених баз
даних, офісних прикладних пакетів (текстових процесорів, електронних
таблиць) та спеціалізованих інформаційних систем, і, нарешті. в
ІNTERNET-мережі до публікацій на спеціалізованих серверах, електронної
пошти, дошок оголошень, служб новин. Використання високорівневих
можливостей (наприклад, цифрового телебачення, конференц аудіо-, відео-
зв’язку) переважній більшості кінцевих корпоративних споживачів
абсолютно не потрібні. Дуже часто для побудови внутрішньоорганізаційних
зв’язків замість локальних обчислювальних мереж може використовується
Intranet-технології, що дозволяє зекономити значні ресурси.

При формуванні комплексу технічного забезпечення необхідно дотримуватися
наступних принципів:

відповідність технічних можливостей комплексу технічного забезпечення
поставленим задачам;

мінімізація витрат на формування комплексу технічного забезпечення;

забезпечення необхідної надійності функціонування системи;

врахування розвитку автоматизованої системи, пов’язаного із збільшенням
потреб по обробці інформації;

забезпечення можливості взаємодії з іншими автоматизованими системами.

Рекомендації до побудови Web – вузла організації.

З появою внутрішнього Web-серверу організація отримує нову систему
внутрішніх комунікацій. Ця система об’єднає співробітників в єдиний
виробничий колектив. Останнім часом організації отримали змогу
створювати власні Web – вузли. Основна мета Web – вузла це поширення
потрібної інформації і її представлення у зручному вигляді для
аудиторії, для якої вона призначена. При розробці Web – вузла насамперед
потрібно:

чітко визначити пріоритети проекту, а також вказати, що слід робити
відвідувачу – здійснити покупки, збирати відомості чи ознайомитися з
новинами;

скласти план розподілу інформації по Web – сторінках та блок схему
сценарію, що описує передбачувану поведінку відвідувача;

описати інформаційні потреби персоналу, для якого призначена інформація
Web – вузла;

чітко описати структуру навігації по Web – вузлу та надати відомості про
інші важливі компоненти.

Оцінка Web – вузла повинна виходити з тих позицій, наскільки добре можна
знайти відповіді на такі питання: чим займається організація та де вона
розміщена, для кого призначена інформація, яке призначення цього вузла,
наскільки актуальна представлена інформація. Згідно поради спеціалістів
кількість представлених тематичних розділів не повинна перевищувати
п’яти. При супроводі Web – вузла потрібно передбачити також порядок
супроводу :

в чиї обов’язки входить перевірка та видалення застарілих даних;

хто повинен узгоджувати інформацію, підготовлену різними підрозділами,
відповідати за однотиповість представлення інформації та відповідності
встановленому стилю;

хто постійно обновлятиме чи змінюватиме відомості Web – вузла,
відповідатиме за актуальність та новизну інформації;

хто слідкуватиме за змінами вимог користувачів і відповідно корегуватиме
зміст Web – вузла;

хто відповідатиме за правильність набраної інформації та відсутності
граматичних та синтактичних помилок;

хто буде відповідати за встановлення на кожній Web –сторінці дати
останнього оновлення.

На Web – вузлі відкритому для всіх відвідувачів INTERNET бажано
розміщати наступну інформацію:

детальні відомості про продукцію чи послуги, які надає організація;

дані, що потрібні для самообслуговування споживачів (наприклад, опис
продукції, інструкції для її використання, список питань, які найчастіше
задаються відвідувачами);

інформаційний бюлетень, який містить повідомлення про корпоративні
події, обсяги продаж, плинні розробки, а також інші відомості, які
потрібно донести до замовників, партнерів, споживачів;

інтерактивні каталоги продукції, інформацію про їх замовлення і систему
оформлення замовлень

архіви матеріалів, що опубліковані вашою фірмою;

відомості про вакантні робочі місця;

бібліотеки прес-релізів або списки партнерів чи замовників;

інформація для акціонерів.

На Web – вузлі відкритому для співробітників фірми бажано розміщати таку
інформацію:

дані про структуру фірми та її керівництво;

інформацію про перспективи та напрямки розвитку фірми;;

повідомлення про плани і стан поточних проектів;

відомості про наявність вакансій та інтерактивні бази даних для
збереження заяв;

фінансову інформацію про фірму;

посилання, що вказують шляхи до бухгалтерської звітності фірми (до
звітів про витрати, замовлень про поставки, і т.д.);

програмні засоби та інформацію до них;

відомості про службовців (наприклад, список телефонів працівників);

практичні поради;

інформаційний бюлетень, підготовлений співробітниками підприємства з
ілюстративними даними.

Застосування Intranet-технології змінює принцип споживання інформації.
Здійснюється перехід від жорсткого примусового розподілу інформації до
гнучкого отримання потрібної користувачу інформації по “запиту”. В
структурі організації у співробітників виділяється дві основні функції
по відношенню до інформаційної системи — публікування інформації та її
споживання. Конкретний розподіл і реалізація цих функцій залежить від
конкретної організації. Загальним є те, що на Web-сервері організації
публікуються гіпертекстові HTML-документи, доступ до яких
регламентований у відповідності з повноваженнями користувачів. Вони
можуть переглядати їх за власним вибором а також здійснювати пошук
необхідної їм інформації по ключових словах. Можливості співробітників
збільшуються, а отримання інформації стає їх власною ініціативою.
Збільшується швидкість взаємодії, прискорюються виробничі процеси, що в
кінцевому результаті приводить до суттєвої економії часу співробітників.

Орієнтовні капітальні витрати для створення локальної мережі.

Кожен з вказаних принципів накладає ряд обмежень на формування комплексу
технічного забезпечення. Так, відповідність технічних можливостей
комплексу технічного забезпечення поставленим вимогам передбачає
необхідну швидкодію комп’ютерів та наявність периферійного обладнання,
тощо. Комплекс технічних засобів є основною частиною технічного
забезпечення інформаційної системи менеджменту. Це сукупність пристроїв,
які реалізують ті чи інші функції обробки даних в системі. Капітальні
витрати на створення інформаційної системи менеджменту складаються з
витрат на придбання обладнання, його встановлення, а також витрат на
ремонт необхідних будівель і споруд. Експлуатаційні витрати за рік
відображатимуть суму витрат, необхідну для нормального функціонування
інформаційної системи менеджменту на протязі одного року і складаються з
трьох комплексних статей:

SYMBOL 45 \f «Symbol» \s 13 \h адміністративно-управлінські витрати;

SYMBOL 45 \f «Symbol» \s 13 \h загально-господарські витрати;

SYMBOL 45 \f «Symbol» \s 13 \h витрати на утримання та експлуатацію
устаткування.

Типові капітальні витрати на придбання комплексу технічного забезпечення
і створення інформаційного середовища в організації приведені в таблиці.

Таблиця SEQ Таблица \* ARABIC 1 .

Капітальні витрати на придбання комплексу технічного забезпечення і
створення інформаційного середовища інформаційних систем менеджменту.

Статті витрат Сума Примітки

Вартість основного обладнання Y

Вартість допоміжного обладнання 0.1 Y 10% вартості основного обладнання

Витрати на монтаж і налагодження обладнання 0.1 Y 10% вартості основного
обладнання

Витрати на транспортування обладнання 0.04 Y 4% вартості основного
обладнання + допоміжного обладнання

Вартість реконструкції площ 18 S 18$ за кожен м2 ,площі S

Всього : 1.24Y+18S

Мережі Intranet для організацій.

Витоки створення мереж Intranet.

До середини 90-х років в світі існувала велика кількість прикладних
засобів групової роботи (groupware). Ці корпоративні системи сумісної
роботи вимагали величезних затрат на обслуговування, установку,
експлуатацію і навчання співробітників організації. До характерних ознак
корпоративних систем можна віднести: довгий життєвий цикл;
різноманітність використовуваного апаратного забезпечення, життєвий цикл
в якого менший ніж у цілої системи; широке програмне забезпечення;
масштабність та складність вирішуваних задач; перетин множин різних
предметних ділянок; територіальна розподіленість і орієнтація на
використання локальних і глобальних обчислювальних мереж для обміну та
обробки інформації. При формуванні таких систем виникають проблеми,
пов’язані із сумісністю програмного забезпечення, безпекою інформації,
незалежності від апаратних та програмних платформ; розмежуванням доступу
до віддалених інформаційних ресурсів, тобто системної інтеграції. Одні
системи добре працювали в локальних мережах і погано в розподілених, і
навпаки. Неодноразово великі фірми — виробники прикладних засобів
намагалися створити щось дійсно зручне і практичне, однак цьому заважала
відсутність єдиного стандарту і сумісності між цими системами. Проблема
вирішилася оригінально: стандарти і сумісність прийшли з зовсім іншої
галузі, яка не претендувала до цього на дану галузь ринку прикладних
засобів — з глобальної мережі INTERNET.

Intranet — це закрита для зовнішніх користувачів організація локальної
обчислювальної мережі організації, яка використовує добре
зарекомендовані і перевірені часом технології глобальної мережі
INTERNET. Ці технології забезпечують легкість і простоту роботи для всіх
користувачів цієї мережі. Ідеї, реалізовані за роки існування INTERNET,
весь досвід створення корпоративних систем були застосовані в середині
90-х років в новій інформаційній системі Intranet. По суті, Intranet —
це перенесення перевірених технологій INTERNET у внутрішньокорпоративні
мережі. Intranet претендує на ринкову нішу, зайняту до останнього часу
продуктами корпоративного призначення. Від них Intranet-системи
вирізняються такими перевагами:

опираються на апробовані готові рішення;

суттєво дешевші від інших корпоративних систем з подібними
властивостями;

легко інтегруються в уже існуючі інформаційні системи.

Розвиток Intranet.

Стрімкий розвиток Intranet починається з 1994 року. Саме тоді вперше
з’явився термін Intranet, який позначає корпоративну інформаційну
систему, побудовану на принципах, запозичених з мережі INTERNET.
Швидкому успіху мережі Intranet завдячують технології World Wide Web.
Мережі Intranet, побудовані на технологіях глобальної мережі Internet, є
більше ніж в 2,5 рази дешевшими у порівнянні з іншими спеціалізованими
клієнт-серверними технологіями.

Найбільші виробники програмних і апаратних засобів задекларували
використання принципів Intranet для своїх внутрішніх виробничих потреб.
В кінці 1996 і на початку 1997 року почали з’являтися перші програмні
продукти великих фірм-виробників програмного забезпечення. На сьогодні
сформована єдина концепція створення мереж Intranet. Вона описує, як і
які стандартні INTERNET-технології застосовувати при реалізації мереж
Intranet. Згідно з цією концепцією Intranet — це єдине інформаційне
середовище організації, яке володіє великими можливостями і яке створене
на основі найперспективніших мережних технологій, протоколів і
стандартів відкритих систем. Мережа організації повинна утворювати
інформаційну пов’язану структуру таким чином, щоб робота співробітників
ставала продуктивнішою, а інформація доступнішою і зручною в
користуванні. При цьому пошук різноманітних ресурсів, використання баз
даних і прикладних програм організації повинні здійснюватись легко і
швидко.

Огляд можливостей Intranet.

Мережа Intranet призначена для колективної роботи в організації. Мережа
дозволяє автоматизувати процес обробки, зберігання і пошуку потрібної
інформації. Користувач Intranet може швидко і своєчасно отримати
інформацію у вигляді готових документів або динамічно сформованих
документів по запиту. Intranet-підхід є універсальним для будь-якої
організації, незалежно від конкретного виробничого профілю і масштабу
діяльності. Інформаційна технологія Intranet може застосовуватись
практично у довільній ділянці діяльності організації.

Традиційними задачами Intranet стали наступні:

Публікація документів організацій. На серверах Intranet розміщаються
різноманітні описи продукції, інструкції, довідкова інформація відділів
організації, адресні і телефонні книги, розклади і списки корпоративних
акцій та інші корпоративні документи в вигляді статичних HTML-файлів.
Крім цього, можлива публікація мультимедійних документів. Таким чином
забезпечується одночасний доступ до різноманітних корпоративних даних.

Доступ до корпоративних баз даних. Користувач може працювати з базами
даних (додавати, видаляти і переглядати записи), опублікованими на
серверах Intranet, використовуючи стандартну програму перегляду –
броузер, яка забезпечує доступ до традиційних документів, що
зберігаються в різноманітних базах даних, однак в зручнішій і природній
формі. Це дозволяє не встановлювати на кожному клієнтському робочому
місці різноманітні прикладні системи керування базами даних, а значить
відпадає необхідність в навчанні користувачів роботі з ними. Дані
вводяться в HTML-форми і після цього відправляються на сервер Intranet,
який обробляє їх і вставляє в базу даних. Для перегляду вмістимого баз
даних формуються динамічні HTML-сторінки, які створюються при
використанні запитів.

Обмін повідомленнями. В рамках Intranet цілком можливо створення систем
електронної пошти, телеконференцій і дискусійних груп. Електронна пошта
(E-mail) — це ще одна із служб INTERNET, яка цілком може застосовуватися
в Intranet для відсилання простих електронних повідомлень і файлів,
призначених для співробітників організації. В мережах Intranet
електронна пошта може використовуватися як для розповсюдження
повідомлень організаційного плану, так і для обміну приватними
повідомленнями між співробітниками організації. Телеконференції (UseNet)
дозволяють співробітникам читати і опубліковувати статті на певну
тематику з допомогою клієнтської програми роботи з телеконференціями,
наприклад з допомогою броузера INTERNET Explorer 3.0. В мережах Intranet
телеконференції можуть використовуватися як доповнення до сервісу
електронної пошти.

Створення інтерактивних прикладних програм. Можливе створення прикладних
програм, які отримують і обробляють інформацію, введену в HTML-форми.
Застосування таких розробок можливе там, де необхідний діалог з
користувачем. Сфери діяльності, в яких можливе використання таких
прикладних програм, різноманітні: від інтерактивних систем збору
відомостей про співробітників до систем навчання. Дуже швидко сфера
корпоративного використання Intranet стала розширюватися, наближаючись
до технологічних і виробничих задач. Зараз Intranet-підхід визнаний
перспективним для розв’язку задач автоматизації проектування,
технологічної підготовки виробництва, управління технологічними
процесами та ряду інших.

Системи автоматизації організації. Побудова систем автоматизації
організації на основі Intranet-технології дозволяє суміщати кращі
властивості як централізованого збереження даних, так і управління з
розподіленими комунікаціями. Відбувається своєрідний виток в спіралі
розвитку систем автоматизації різних сфер діяльності. Приведемо лише
деякі сфери діяльності, для яких Intranet-технологія вже давно
застосовується для полегшення документообігу: маркетинг; бухгалтерія;
плановий відділ; фінансовий відділ; інші відділи.

Переваги Intranet.

Успіх Intranet зумовлений як технологічними, так і загальносистемними
передумовами. Intranet-підхід для систем управління і автоматизації
різних сфер діяльності організації одночасно об’єднує в собі дві
властивості: централізований контроль і управління інформаційними
ресурсами організації і одночасно розподілену систему комунікацій. Перша
властивість характерна для систем, побудованих на базі майнфреймів, а
друга — для програмних продуктів, побудованих на основі архітектури
“клієнт сервер”. Але тільки Intranet-системи суміщають в собі ці дві
властивості (а також інші додаткові корисні властивості), наявність яких
в умовах сучасного бізнесу стає надзвичайно важливою.

Intranet — системи є економічно ефективнішими від відомих раніше
підходів, завдяки суттєво простішому впровадженню, можливістю
використання різнорідної і застарілої техніки. Вартість впровадження
Intranet в крупних корпораціях складає приблизно 50 доларів в
перерахунку за одне робоче місце. При цьому технології М Internet
(TCP/IP) забезпечують високу продуктивність при передачі різноманітних
видів інформації: текстової, графічної, мультимедійної, організації
телеконференцій.

Кожен підрозділ може створювати власні системи, побудовані на
Web-технології, використовуючи власні локальні мережі і сервери, не
з’єднуючи їх з іншими підрозділами. Згодом вони можуть бути об’єднані в
загальну Intranet-мережу організації. Це не буде вимагати участі в
роботі співробітників цього підрозділу.

Ефективність Intranet обумовлена такими перевагами.

Використання відкритих стандартів. Простота об’єднання в одну
інфраструктуру різнорідних технічних засобів і операційних систем також
наслідуються з INTERNET. Це дозволяє об’єднувати сучасну і вже застарілу
техніку. Виникають умови для своєрідної реанімації інвестицій. Розробка
корпоративної системи суттєво спрощується, оскільки в зв’язку з
розподіленою структурою мережі відпадає необхідність в загальному
деталізованому проекті. Технологія Intranet, яка запозичена з мереж
INTERNET, побудована на основі відкритих стандартів. Це забезпечує
незалежність від виробника програмного забезпечення, оскільки воно не
може знаходитися під монопольним контролем. А це в свою чергу забезпечує
високу здатність до інтеграції існуючих гетерогенних інформаційних
ресурсів організації. Застосування відкритих стандартів також дозволяє
використовувати з більшою ефективністю існуюче і навіть застаріле
обладнання, що дозволяє зберегти ресурси організації і підвищити
ефективність його діяльності. Модель OSI (Open System Inconnection —
еталонна модель взаємодії відкритих систем) є багаторівневим комплектом
протоколів, яка дозволяє при розвитку нових апаратних і програмних
засобів повторно не переписувати протокол, а лише вносити зміни в один з
рівнів. Кожен рівень протоколу включає певні функції і забезпечує певні
службові сервіси для суміжних з ним рівнів. Використання відкритих
стандартів INTERNET стало основою успіху Intranet. Два стандарти
Європейської фізичної лабораторії CERN: стандарт формату файлів HTML
(Hyper Text Mark-up Language — мова гіпертексту, мова міток) і стандарт
передачі файлів в цьому форматі HTTP (Hyper Text Transfer Protocol —
протокол передачі гіпертексту) — формують зовсім нове уявлення про
доступ до інформації у порівнянні з тим, що існувало раніше.
Використовуючи відкриті стандарти і протоколи, які застосовуються в
INTERNET, Intranet дозволяє розробляти нове програмне забезпечення, яке
використовує WWW, FTP, E-mail.

Скорочення витрат на впровадження і експлуатацію. На відміну від систем,
побудованих на принципах архітектури “клієнт-сервер”, значна частина
програмного забезпечення і прикладних задач не розподіляється по робочих
місцях, на персональних комп’ютерах і робочих станціях, а зберігається
централізовано на серверах і по необхідності передається на робочі
місця. Такий підхід вигідний з кількох причин. По-перше, суттєво
скорочуються витрати на впровадження нових програмних продуктів і
експлуатацію вже існуючих. Суттєво зменшуються витрати, пов’язані з
експлуатацією комп’ютерів на робочих місцях (відомо, що експлуатація
персонального комп’ютера на протязі двох років в організації приблизно
дорівнює його вартості або її перевищує). По-друге, для більшості
робочих місць виявиться достатнім використання мережних комп’ютерів
(Network Computer, NC), промислове виготовлення яких вже почалося.
Організація системи за принципами Intranet-мережі дозволить зменшити
витрати на комплексну автоматизацію діяльності організації за рахунок:

Відсутності розробки багаточисельних клієнтських робочих місць. Цю
функцію бере на себе одна уніфікована програма — клієнт.

Відсутності розробки необхідних протоколів обміну даними між
територіально розподіленими офісами.

Економії на навчанні персоналу.

Практично необмежених можливостей по модифікації та додаванню нових
програмних засобів (наприклад: створення нової корпоративної бази даних)
без заміни клієнтських програм.

Одночасного доступу як до внутрішніх ресурсів, так і при необхідності до
ресурсів всієї мережі INTERNET.

Універсальний доступ до інформації. Доступ до інформації забезпечується
стандартними програмами перегляду — броузерами (Netscape Navigator,
Internet Explorer, Oracle Power Browser). Ці програми дозволяють
переглядати не тільки HTML-сторінки. Вони дозволяють працювати з базами
даних, запускати інші програмні засоби, прослуховувати аудіозаписи,
переглядати відео, посилати електронну пошту та багато іншого. На
клієнтських місцях можуть функціонувати операційні системи Windows,
Macintosh, UNIX та інші, головне, щоб для цих операційних систем
існували реалізації броузерів.

Спрощення доступу до інформації. Використовувати Web-броузер можуть
навіть початкуючі користувачі. При використанні Web-броузеру пошук і
відображення необхідної інформації стануть практично миттєвими. Це в
кінцевому результаті дозволяє в більшій мірі зосередити увагу на
функціональних завданнях організації. Тому після встановлення мережі
Intranet, замовнику не потрібно проводити навчання користувачів роботі в
цій мережі. Простота доступу і легкість навчання користувачів
забезпечують інформаційним системам організації статус
самообслуговування. Будь-який користувач може отримати доступ до
інформації без звертання за допомогою до консультантів. Інформація
представлена у вигляді Web-сторінок. Публікація документів в
Intranet-мережі може бути організована так, що навіть непідготовлений
користувач може легко і швидко помістити документ на Web-сервері.
Мережний сервіс Intranet забезпечує проходження і тиражування даних
через загальне, розподілене і прозоре для користувача мережне
середовище. Таким самим чином, сервіс Intranet здійснює управління і
захист інформації.

Робота з мультимедійними даними. Засоби Intranet забезпечують можливість
передачі мультимедійних даних. Доступ до мультимедійних даних
забезпечується з допомогою стандартної програми перегляду —
Web-броузера. Web-броузер дозволяє переглядати мультимедійні дані різних
форматів: аудіоінформації (*.WAV) та відеоінформації (*.MPG, *.AVI).
Крім того, є можливість організації відеоконференцій в масштабі
реального часу.

Розподілений доступ до інформації і централізоване управління
інформацією. Мережа Intranet утворює своєрідне розподілене програмне
середовище, яке дозволяє працювати програмам на будь-яких серверах і
клієнтських місцях. В першу чергу сервіси Intranet забезпечують
користувачу можливість перегляду інформації, прийом і відправлення
листів по електронній пошті, перегляд директорій. Крім того, вони
дозволяють використовувати програмне забезпечення третіх виробників,
орієнтоване на розв’язок, наприклад, фінансових задач або задач
автоматизації, які реалізують специфічніші функції, такі як захист
інформації або реплікація даних. Сервіс Intranet забезпечує прозорий
доступ до всіх інформаційних ресурсів мережі. Документи можуть
створюватися в форматі HTML, традиційними текстовими редакторами або
засобами електронних таблиць. Документи публікуються, індексуються для
зберігання і керуються централізовано, а доступ до них здійснюється з
допомогою настільних комп’ютерів на робочих місцях. В результаті
створюється єдине інформаційне середовище організації.

Спрощена комунікація і взаємодія. Стандарти Intranet забезпечують
можливості для групової роботи шляхом електронної пошти, технології WWW,
включаючи аудіо- і відео-інформацію та організацію дискусійних робочих
груп, а також застосовуючи інші програмні засоби, побудовані на
протоколі TCP/IP (системи типу Microsoft NetMeeting). Доступ до
інформації може бути забезпечений відповідним рівнем регламентації і
безпеки.

Навігація. Головне в Intranet — це нова технологія World Wide Web,
завдяки якій робота в мережі стає справді зручною, а пошук і
відображення інформації відбувається практично миттєво. Навігація в
мережах Intranet здійснюється стандартною програмою перегляду —
Web-броузером і легко може виконуватися навіть непідготовленим
користувачем. Структура Web-сторінок повинна бути спроектована таким
чином, щоб користувачі легко орієнтувались в опублікованій інформації.
Крім того, повинні бути реалізовані різні пошукові системи, які
дозволяють по введених ключових словах отримувати адреси ресурсів, в
яких ці слова присутні. Це дозволить користувачу переміщуватися і
формувати запити по всіх інформаційних ресурсах організації, крім тих,
доступ до яких обмежений у відповідності з повноваженнями користувача.

Доступ до прикладного програмного забезпечення. Клієнтський комп’ютер
має єдиний інтерфейс доступу до різних баз даних, традиційного
програмного забезпечення, а також до нових програмних продуктів,
написаних на мові Java або з використанням технології Active X. В
результаті з’являється можливість створення розподіленого середовища
доступу до різнорідного прикладного програмного забезпечення.
Користувач, застосовуючи тільки стандартну програму Web-броузер, отримує
можливість доступу і роботи з різноманітними прикладними програмами.
Крім того, є можливість простішої і швидшої розробки різноманітних
систем автоматизації або комерційних фінансових прикладних програм. Ці
системи призначені для бізнес-користувачів і значно полегшують їм роботу
і спрощують налагодження комунікацій.

Забезпечення інформаційної безпеки. Для довільної реалізації мережі
забезпечується відповідний необхідний рівень секретності. Інформацію
можна розмежувати по рівнях доступу користувачів. Можливе застосування
технологій шифрування даних та інших методів захисту. Група сервісів
забезпечує методи захисту від несанкціонованого доступу з боку
внутрішніх і зовнішніх користувачів, аутентифікацію комунікації,
перевірку цілісності інформації. Для цього застосовуються різноманітні
способи захисту, включно з протоколами шифрування і застосуванням
системи типу firewall. Застосовуючи Web-технологію, можна легко
здійснити регламентацію на доступ до різноманітної інформації. Можна
легко обмежити коло осіб, які мають доступ до HTML-сторінок, на яких
знаходиться конфіденційна інформація.

Можливість керування мережними ресурсами. Для керування мережними
ресурсами в основному застосовуються сервіси управління, побудовані на
протоколі SNMP (Simple Network Management Protokol). Цей протокол широко
застосовується в глобальній мережі INTERNET. Застосування SNMP в мережі
Intranet дозволяє легко і швидко керувати мережними ресурсами при
використанні вже готового програмного забезпечення. В її рамках
системний адміністратор може керувати мережними ресурсами усієї мережі
Intranet. Кінцеві користувачі зможуть отримувати інформацію про інших
користувачів. Це дозволить створити єдине інформаційне середовище
організації.

Гнучкість структурного налагодження Intranet.

Топологія мережі Intranet дозволяє легко об’єднувати інформаційні
ресурси організації. Комп’ютери в мережі Intranet традиційно діляться на
серверні і клієнтські комп’ютери, але сама структура мережі є
розподіленою. Несправність одного серверу не впливає на роботу інших.
Клієнти і сервери мережі Intranet можуть працювати під управлінням
практично будь-яких операційних систем. Все це є можливим завдяки
використанню стандартного протоколу TCP/IP. Операційна система, в якій
реалізований протокол TCP/IP або стек цього протоколу, автоматично
отримує можливість інтеграції в мережу. Для реалізації внутрішньої
Web-мережі необхідно:

з’єднати комп’ютери в мережу TCP/IP;

на одному з серверів Intranet створити Web-сервер;

розмістити на Web-сервері необхідні документи, аудіо і відеофайли, бази
даних;

встановити на кожному клієнтському комп’ютері програму перегляду —
Web-броузер.

В залежності від конкретних вимог можливі наступні варіанти топології:

група об’єднаних мереж (локальних обчислювальних мереж) організації;

одна локальна обчислювальна мережа;

один сервер Intranet, який здійснює взаємодію з віддаленими клієнтами по
лініях зв’язку.

Топологія Intranet може переноситися на будь-яку інформаційну структуру
організації, наприклад:

організації закритого типу — одна локальна обчислювальна мережа, де
ведеться робота з конфіденційною інформацією, яка не виходить за межі
організації;

організації відкритого типу — розміщене в різних географічних регіонах,
яке здійснює взаємодію з віддаленими клієнтами по лініях зв’язку.

Технологія Intranet дозволяє інтегрувати вже існуючі комп’ютерні системи
і легко об’єднувати їх в єдину, зручну у використанні комп’ютерну мережу
організації.

Існує три базових варіанти схем реалізації структури Web-серверу:
послідовна, мережна і ієрархічна:

Послідовна схема. Послідовна схема за структурою нагадує книгу і
відповідно дуже добре підходить для розміщення на Web-сервері
різноманітних інструкцій і документації. В цій схемі є чіткий поділ на
чистини і глави, розділи і підрозділи, які можна розмістити в окремих
документах, послідовно зв’язавши їх гіпертекстовими зв’язками. Зміст
типу меню і індекс надають легкий спосіб пошуку і переходу до потрібного
розділу. Для кожної сторінки встановлюється зв’язок з одною попередньою
і одною наступною сторінками. Це найпростіша схема Web.

Мережна схема. Мережна схема має структуру, в якій кожна сторінка
встановлює зв’язки з декількома іншими сторінками, а кожна нова сторінка
містить багато зв’язків. Розподіл змісту здійснюється відповідно до
тематики представленої інформації, але гіпертекстові зв’язки з
будь-якого розділу можуть вказувати на будь-яку близьку їм тему або
розділ. Утворюється своєрідна павутина гіперзв’язків.

Ієрархічна схема. В ієрархічній схемі зміст ніби розходиться від
спільного кореня Web-серверу до окремих гілок, якими є великі розділи,
потім відповідно до значно менших розділів і нарешті до власне
інформаційних блоків.

Подальший розвиток Intranet призвів до створення мереж типу Extranet.
Мережі цього типу — це приватні мережі, які працюють на основі
технології Intranet та телекомунікаційних систем загального
користування, за допомогою яких постачальники, дистрибютери, замовники
та партнери отримують доступ до прикладних програм корпоративної мережі.
Ці мережі є проміжною ланкою між корпоративною мережею та мережею
INTERNET.

Адаптер

Протокол

Сервер

Клієнт

Маніпуляції з БД

Відповідь сервера

Запит до сервера БД

База даних

Програма на сервері

Клієнт

сервер

Клієнт

Бази

даних

Монітор баз даних (Postmaster)

Інтерфейс до баз даних

Internet / Intranet або ЛОМ

Користувач

Браузер клієнта

Похожие записи