Реферат на тему:

Інформаційні тенденції

У міру, як інформаційні технології забезпечують створення
інформаційного суспільства, виникає могутня індустрія інформаційних
технологій (або інформаційна індустрія), призначена задовольняти його
потреби. Можна сказати, що інформаційна індустрія виробляє інформаційний
продукт (content) і засоби, які доводять його до кінцевих споживачів.
Під інформаційним продуктом розуміють різні аспекти знань, дані, твори
мистецтва та інші форми інформації і розваг, отримані традиційним шляхом
або за допомогою електронної техніки .

Інформаційні технології сприяють доступу людини до обчислювальних
потужностей комп’ютерів, мегатомів інформації, необмеженої кількості
варіантів розваг і накопичених знань мільйонів людей.

Один з піонерів інформаційної індустрії С. Рамо якось сказав: «Якщо
інформаційна технологія буде використана в усіх сферах, де вона може
бути прибутковою, то вона потребуватиме капіталовкладень в апаратне і
програмне забезпечення, що оцінюються приблизно в 1 трлн дол.»

Останнім часом для фірм, що працюють у сфері ІТ, помітною стає тенденція
генерації ними нових ідей, механізмів та інструментарію з менеджменту та
ефективнішої організації виробничої діяльності, які потім набувають
поширення в інших галузях. Досить навести лише декілька прикладів. Це
ідея створення віртуальних виробництв, віртуальних офісів, мережних
організаційних структур управління і, нарешті, концепція реінжинірингу
бізнес-процесів тощо.

Відомо, що успіх у будь-якій виробничій діяльності, у тому числі й
інформаційній, безпосередньо пов’язаний з чотирма широкими категоріями
управлінської діяльності:

1) стратегія;

2) люди і культура;

3) якість продукції і технологія;

4) маркетинг.

Саме на них будували свою діяльність більшість з тих постачальників ІТ,
які досягли успіху. Зокрема, такі відомі творці інформаційних компаній,
як Б. Гейтс, Х. Р. Перот, Дж. Клюге і Д. Паккард, які належать до
найбагатіших людей Америки.

Варто також зазначити, що важливим для успіху справи є ефективне
поєднання ринкових сил, наявного середовища і стратегічного управління з
п’ятьма різними, але взаємопов’язаними явищами, які заведено називати
«інформаційні тенденції». Саме вони сьогодні є рушійною силою у
розширенні виробництва та використанні інформаційних технологій.

Коротко ці інформаційні тенденції можна сформулювати так :

— ускладнення інформаційних продуктів;

— здатність до взаємодії;

— ліквідація проміжних ланок;

— глобалізація;

— конвергенція.

Ділові та державні кола Заходу приділяють багато уваги розвиткові кожної
з цих тенденцій. Як приклад можна навести мережу Internet, яка нині
переживає період надзвичайного піднесення, почасти завдяки активній
підтримці з боку віце-президента США А. Гора (слід зауважити, що
адміністрація президента Дж. Буша зовсім не використовувала електронну
пошту). Сьогодні глобальна комп’ютерна мережа Internet охоплює понад

150 країн світу (у тому числі Україну). За даними фахiвцiв, її послугами
на початок 1999 р. було охоплено 153 млн користувачiв. Щомісячно мережа
збільшується на 7—10%. Щорічно в США виділяється близько 1—2 млрд дол.
на створення нової мережевої інфраструктури. Однак державна підтримка —
це лише невелика частина коштів, оскільки все помітнішою стає
комерціалізація мережі. Очікується, що 80—90% асигнувань надходитимуть з
приватного сектору .

Загальне число комп’ютерів в Україні, що мають доступ до Internet,
становить 20 тис. — 25 тис. Кількість Web-вузлів і віртуальних
Web-вузлів станом на 01.01.2000 р. становить 3500—3600 .

Повертаючись до інформаційних тенденцій, слід наголосити, що Україні
необхідно запозичити той позитивний світовий досвід створення правового
та організаційно-економічного механізму, який стимулює розвиток
інформаційних технологій. Необхідно розробити таке законодавство, яке
розглядає інформацію як товар і регламентує права власності на ринку
інформаційної продукції.

Головне місце в інформаційних тенденціях посідає тенденція до
ускладнення інформаційних продуктів, оскільки інформаційний продукт у
формі різноманітної інформації є джерелом знань для людини.

Використання інформаційних технологій дає людині можливість оперативно
отримувати доступ до будь-якої інформації та ефективно використовувати
її для вирішення будь-якої задачі.

Інформаційний продукт у вигляді програмних засобів, баз даних (знань) і
служб експертного забезпечення набуває стратегічного значення порівняно
з такими характеристиками засобів, як обчислювальна потужність, об’єм
пам’яті чи пропускна спроможність.

Довершений інформаційний продукт зберігає свою цінність набагато довше,
ніж конкретні носії інформаційного продукту.

Економічні аспекти є другою причиною домінуючого становища
інформаційного продукту. Технологія зменшує вартість окремих блоків
більшості засобів ОТ. Одночасно вартість інформаційного обслуговування
зростає. Це пов’язано значною мірою з високою вартістю кваліфікованої
праці. Фахівці, що створюють інформаційні продукти, — це дефіцитні та
дорогі ресурси, грошова винагорода яких залежить від інфляції. Те саме
можна сказати й про матеріальне забезпечення їх праці, зокрема офіси,
апаратні та програмні засоби тощо.

Наступною інформаційною тенденцією є здатність до взаємодії.

Здатність до взаємодії — це можливість обміну інформаційною продукцією
між двома або більше зацікавленими сторонами. Взаємодія логічних
елементів ІТ розпочинається і закінчується різними видами інформації
(мова, дані, зображення) і трьома людськими чуттями її сприйняття:
слухом, відчуттям (дотиком) і зором. Між цими вхідними і вихідними
елементами знаходиться інформаційний продукт різних рівнів: операційні
системи, СУБД, прикладне програмне забезпечення і сама інформація. Одним
з головних критеріїв здатності до взаємодії є сполучення у часі всіх цих
компонентів.

Іншим важливим фактором забезпечення здатності до взаємодії є
розроблення нових міжнародних стандартів на програмні та апаратні
засоби, дисплеї, бази даних, мережі, оскільки система кожного
постачальника має свою власну архітектуру і поки що ще не має повної
взаємодії окремих серійних модулів.

Процес розроблення стандартів має контролюватися урядами тих країн, що
беруть участь у ньому (як, наприклад, у США).

Нині у галузі обміну інформацією існує міжнародний стандарт OSI (Open
System Interconnektion) (українською — Взаємозв’язок відкритих систем).
Відповідно до нього створюється еталонна модель, яка має стати основою
за координації зусиль різних розробників протоколів і дасть змогу ввести
інші необхідні міжнародні стандарти. На сьогодні створено семирівневу
модель архітектури відкритих систем, що включає такі рівні: фізичний,
канальний, мережевий, транспортний, сесійний, прикладний і рівень
подання даних.

Наступна тенденція — ліквідація проміжних ланок у взаємовідносинах
виробників і покупців продукції, у тому числі інформаційної.

Ліквідація проміжних ланок стала можливою завдяки перетворенню
інформації з допомогою нових інформаційних технологій у форми, доступні
та зручні для негайного використання користувачем.

З розвитком інформаційних і комунікаційних технологій інформаційний
бізнес стає все більш інтегрованим у всі сфери діяльності людини.
Помітною стає тенденція ліквідації посередницьких ланок між продавцем і
покупцем, яка веде до скорочення числа зайнятих у сфері послуг, у тому
числі в інформаційному бізнесі. Впровадження нових інформаційних
технологій скорочує кількість проміжних ланок між покупцями та
продавцем. Під загрозу скорочення підпадають агенти з продажу, клерки,
оператори телефонних мереж, посередники та ін. Цей перелік постійно
збільшуватиметься.

Споживач стає безпосереднім учасником інформаційного виробничого процесу
і цим змінює як свої функціональні обов’язки і можливості, так і функції
і можливості інформаційного бізнесу. Тому він має змогу безпосередньо
визначати напрями розвитку та вдосконалення діяльності інформаційної
фірми та її продукції. Прикладом ліквідації проміжних ланок можуть
слугувати системи телемаркетингу і система замовлень
«комп’ютер—комп’ютер», що ліквідують посередницькі торговельні
організації. Використання її веде до змін в організаційній структурі
фірм. Електронна пошта та телеконференції надзвичайно спрощують
вирішення проблем, пов’язаних з організацією виробничого процесу. Так,
фірмою IBM було створено 40 пунктів відеоконференцзв’язку для своїх
філіалів, зайнятих розробленням продукції та ринками збуту і розкиданих
по всьому світі. Це спростило ієрархічні зв’язки у фірмі та відкрило
нові можливості контролю.

Спостерігається таке протиріччя: з одного боку, інформація необхідна
кожному працівникові, з іншого — кожний кваліфікований спеціаліст стає
джерелом і носієм інформації в своїй організації. Потреба у своєчасній
та достовірній інформації стає сьогодні найголовнішою. Компанії, які не
усвідомлюють цього, стикаються з посиленням тиску з боку інформованіших
конкурентів. Можна з упевненістю припустити, що тенденції розвитку
інформаційного бізнесу посилюватимуться, а ринок інформації —
розширятиметься.

Глобалізація — провідна тенденція розвитку інформаційних технологій.
Сутність її полягає в тому, що можливості інформаційного ринку (або
ринку ІТ), не зважаючи на досить жорстку конкуренцію між основними
виробниками, є безмежними, оскільки теоретично кожна людина є
потенційним споживачем інформації. Задовольнити інформаційні потреби
один раз і назавжди практично неможливо.

В останні роки цей ринок є найбільш динамічним: постійно зростає
кількість фірм, які на ньому працюють. До традиційно сильних виробників,
таких як США, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина, в останні роки
додалися фірми Австралії, Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру та ін.
Водночас відбувається консолідація всіх сил і ресурсів в інформаційному
бізнесі. Швидко розвиваються нові великі науково-дослідні програми,
проекти, міжнародні об’єднання постачальників і виробників інформаційних
технологій.

За обсягом виробництва інформаційна галузь посідає другу сходинку в
переліку найбільших галузей світової промисловості (після туристичної)
[86]:

Галузь Обсяг виробництва, млрд дол.

Туристична 2900

Інформаційна 2850

Текстильна 1620

Хімічна 1320

Автомобільна 1110

Машинобудівна 800

Оборонна 800

У більшості розвинених країн світу інформаційний ринок за масштабами
(обігом) і темпами зростання набагато випередив ринок матеріальних
продуктів і послуг.

Домінуюче становище мають США, Японія, країни Західної Європи (Франція,
Великобританія, Німеччина). Частка Північної Америки в світовому
споживанні продукції і послуг ІТ становить приблизно 40—50%. Японський
ринок — другий за обсягом, він споживає 12—18% світової продукції ІТ.
Західна Європа в цілому — 25—30%, з яких частка Франції, Великобританії,
Німеччини становить 20% загального обсягу. Частка Азії разом з іншими
континентами — 5—10% .

Інтеграція основних виробників інформаційних технологій призвела до
наступної тенденції — конвергенції в самій структурі виробництва
інформаційної галузі.

Раніше сфери виробництва і сфери послуг можна було легко й чітко
визначити та диференціювати. Сьогодні, завдяки передусім розвитку
інформаційних технологій, змінюються традиційні уявлення про структуру
та основні складові економіки. Іноді вкрай складно розмежувати окремі
види продукції і знайти їм певне місце у структурі виробництва, що
склалася. Наприклад, до якої форми продуктів людської праці слід
віднести створення баз даних або інформацію на відеодисках? Відповісти
на це запитання лише виходячи з традиційних уявлень про структуру
відтворення очевидно неможливо. Довгий час точилися, й сьогодні
продовжуються, суперечки між фахівцями щодо того, до якої сфери
діяльності відносити інформаційне виробництво, оскільки йому притаманні
риси виробничої, наукової, проектної діяльності та мистецтва. Воно
синтезує у собі кращі якості того чи іншого сектору (або галузі)
економіки, є певним гібридом виробництва, науки і мистецтва, прообразом
майбутнього високоінтелектуального, творчого процесу виробництва.

Розпочавши з виробництва продуктів і послуг, безпосередньо пов’язаних з
обчислювальною технікою (нині це в основному персональні комп’ютери),
інформаційний бізнес захоплює все нові й нові сфери людської діяльності,
не обов’язково пов’язані з комп’ютерами. Поступово зникають грані між
різними видами інформаційної діяльності. Наприклад, фірма, що виробляла
інформаційні продукти чи надавала послуги, пов’язані з обробленням
інформації засобами обчислювальної техніки, може перейти до надання
послуг зв’язку, доступу до баз даних, технічного обслуговування
комп’ютерів чи інших послуг, які можуть бути безпосередньо не пов’язані
з комп’ютерами. Існують прогнози, що поступова «окупація» суміжних видів
діяльності та проникнення в інші сфери діяльності продовжуватиметься.

Одним з результатів конвергенції є тенденція, що набуває усе більшого
поширення серед компаній, які діють у царині інформаційного бізнесу, до
об’єднання з іншими компаніями або через купівлю, або через більш низькі
форми кооперативної власності (злиття, купівля акцій, участь у спільних
проектах). Стає очевидним, що спроби багатьох фірм протистояти
конкуренції у сфері інформаційних технологій майже завжди приречені на
невдачу. Сьогодні тільки об’єднання дає змогу подолати існуючі проблеми.
Докладніше про це йтиметься далі.

Конвергенція є кінцевим результатом розвитку чотирьох попередніх
тенденцій. Вона привела до зникнення розбіжностей між виробами та
послугами, інформаційними продуктами та засобами, використовуваними у
побуті та бізнесі.

Взаємозв’язок між п’ятьма інформаційними тенденціями досить значний.
Кожна з них посилює одна одну. Так, прагнення до поліпшення
(вдосконалення) інформаційного продукту тягне за собою розвиток
здатності до взаємодії, яка забезпечує можливість ліквідації проміжних
ланок. Остання веде до глобалізації, яка, в свою чергу, — до
конвергенції. А конвергенція стимулює розповсюдження знань у галузі ІТ,
що сприяє підвищенню попиту на інформаційний продукт (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок між інформаційними тенденціями

Таке взаємопосилення говорить про те, що стратегічне значення
інформаційних тенденцій зростатиме по експоненті як для покупців, так і
для постачальників ІТ. Наявні перешкоди (наприклад, недостатній рівень
стандартизації, численні законодавчі обмеження тощо), обов’язково будуть
зруйновані споживачами та виробниками, які роблять ставку на ІТ.

Такими є основні риси розвитку інформаційного бізнесу — цього
багатоликого феномену, який вже нині конкурує з промисловістю, а в
майбутньому може стати основним видом економічної діяльності.

Здатність

до взаємодії

Ліквідація проміжних ланок

Ускладнення ІП

Конвергенція

Глобалізація

Похожие записи