Реферат на тему:

Інформаційні продукти і послуги

Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, який
з’являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг.

Наведемо деякі основоположні визначення, необхідні для подальшого
сприйняття матеріалу.

Товар — матеріальний виріб, що пропонується ринку з метою його
придбання, використання або споживання.

Продукт — речовинний або нематеріальний результат людської праці
(предмет, наукове відкриття, ідея).

Продукт економічної діяльності — результат людської праці, господарської
діяльності, представлений у матеріально-речовинній формі (матеріальний
продукт), у духовній, інформаційній формі (інтелектуальний продукт) або
у вигляді виконаних робіт і послуг.

Продукція — результат діяльності чи процесів. Продукція може містити
послуги, обладнання, перероблювані матеріали, програмне забезпечення чи
комбінації їх (ДСТУ 3230-95).

Послуга — наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і
споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб
споживача. Постачання чи використання матеріальних видів продукції може
бути частиною надання послуги. Послуга може бути пов’язана з
виробництвом і постачанням матеріальної продукції (ДСТУ 3230-95).

Унаслідок застосування інформаційних технологій до інформаційних
ресурсів створюється певна нова інформація або інформація в новій формі.
Це продукція інформаційних систем та інформаційних технологій, яка
називається інформаційними продуктами і послугами.

Стосовно тлумачення цього терміна зазначимо, що воно не є однозначним.
Це знову ж таки пояснюється складністю, новизною і недостатнім
опрацюванням економічних аспектів інформатизації та інформаційного
виробництва як складової суспільного виробництва. Наведемо деякі з
найпоширеніших визначень.

У Законі України «Про інформацію» (ст. 40, 41) чітко позначені поняття
«інформаційна продукція», «інформаційна послуга»:

«Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної
діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян,
державних органів, підприємств, установ та організацій».

«Інформаційна послуга — це здійснення інформаційної діяльності у
визначений час і визначеній законом формі по доведенню інформаційної
продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб».

Схоже визначення наведено в : інформаційний продукт (продукція) —
документована інформація, підготовлена і призначена для задоволення
потреб користувачів.

З позицій виробника, інформаційний продукт — це сукупність даних,
сформована виробником для поширення в речовинній або нематеріальній
формі.

Базою для створення інформаційних продуктів є інформаційні ресурси.
Поняття «інформаційний ресурс» — нова економічна категорія, розгляд
сутності якої може бути предметом для окремої розмови. Тому обмежимося
лише його визначенням. Інформаційні ресурси — це весь обсяг знань,
відчужених від їх творців, зафіксованих на матеріальних носіях і
призначених для суспільного використання. В Законі України «Про
інформацію» (ст. 54) записано: «до інформаційних ресурсів України
входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і
місця створення».

Інформаційний продукт може розповсюджуватися в такі самі способи, як і
будь-який інший матеріальний продукт, — за допомогою послуг.

Інформаційна послуга — це отримання і надання в розпорядження
користувача інформаційних продуктів.

З позицій виробника, інформаційна послуга включає дії суб’єктів щодо
забезпечення споживачів інформаційними продуктами.

У вузькому значенні інформаційна послуга часто сприймається як послуга,
отримувана з допомогою комп’ютерів, хоча насправді це поняття набагато
ширше.

Слід зазначити, що більшість авторів також схиляються до наведеного вище
трактування ІПП. Читаємо: інформаційна послуга — отримання та надання в
розпорядження користувача інформаційного продукту. Інформаційний продукт
виступає у вигляді специфічної послуги, коли певна інформація надається
споживачеві. Як інформаційним продуктом, так і інформаційною послугою є
інформація, деяке повідомлення. Або надання засобів для отримання
інформації (наприклад, надання в оренду комп’ютерів) . І далі:
інформаційний продукт, послуга — «послання», носій інформації (екран,
папір, диск і т. ін.), надання в оренду обчислювальних і комунікаційних
пристроїв тощо. Чи: інформаційний продукт або інформаційна послуга —
специфічна послуга (деякий інформаційний вміст у вигляді сукупності
даних), сформована виробником для поширення в речовинній або
нематеріальній формі, надається в користування споживачеві.
Інформаційний продукт втілює уявлення виробника (інформаційна модель)
про конкретну предметну сферу, для якої він створений. Інформаційний
продукт завжди зафіксований на матеріальному носії.

З наведених визначень видно, що існує розширений та звужений підходи до
визначення інформаційного продукту (послуги).

За розширеним трактуванням, до інформаційних продуктів і послуг
відносять не тільки інформацію та послуги з надання її споживачеві, а й
безліч ІПП, які не є результатом інформаційної діяльності. Це передусім
допоміжні продукти, матеріальні (технічні засоби) і нематеріальні
(програмні засоби) компоненти, що забезпечують виробництво, зберігання,
оброблення і поширення інформації, вже згадувані стратегічні
інформаційні продукти та послуги. В міжнародній практиці все частіше
використовують саме розширене трактування ІПП (пригадаємо розглянуті у
підрозділі 1.2 підходи до трактування інформаційної сфери економіки).

Слід зазначити, що інформаційні продукти не завжди стають товаром.
Багато видів інформації виробляються не для обміну і надаються
споживачеві безкоштовно. Це так звані суспільні блага. Виробництво їх
здійснюється державою або неприбутковими некомерційними організаціями,
які становлять державний (суспільний) сектор.

Загальноприйнятої класифікації інформаційних товарів і послуг на
сьогоднішній день немає. Кожний дослідник здійснює її по-своєму.
Доцільність того чи іншого підходу до виділення видів інформаційного
продукту визначається безпосередніми цілями дослідження, розробленими
методами статистичного обліку, можливістю зіставлень як на рівні
підприємств і окремих секторів економіки, так і на міжнародному рівні.
Найбільш поширеними цілями будь-якої класифікації є, з одного боку,
пізнавальна ціль, з іншого — уніфікація з метою порівняння, організації
обліку, зіставлення та виявлення загальних тенденцій розвитку об’єктів
чи процесів, що класифікуються.

Зупинимося на деяких підходах, застосовуваних до виділення певних
категорій інформаційних продуктів на основі тих або інших ознак.

Почнемо з інформації, як основного продукту інформаційної діяльності.
Передусім потрібно розрізняти інформацію як таку і носії інформації.
Носій інформації — матеріальний об’єкт, призначений для записування,
передавання і зберігання інформації. Носіями інформації можуть бути
документи та інші носії, які являють собою матеріальні об’єкти, що
зберігають інформацію. За фізичною ознакою вони поділяються на носії із
записом, що стирається і не стирається. До носіїв з записом, що
стирається, належать магнітні стрічки, карти, барабани, диски, дискети
та ін. Носіями із записом, що не стирається, є паперові носії, які
допускають ручне опрацювання (документи).

За галузями використання інформація може поділятися на :

політичну;

економічну;

духовну;

науково-технічну;

соціальну;

екологічну;

міжнародну.

За видом розрізняють інформацію:

статистичну — офіційна документована державна інформація, що дає
кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній,
соціальній, культурній та інших сферах життя держави;

масову — публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;

про діяльність державних органів влади та органів місцевого і
регіонального самоврядування — офіційна документована інформація,
створювана в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та
судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування;

правову — сукупність документованих або публічно оголошених відомостей
про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти,
правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та
профілактику їх тощо;

про особу — сукупність документованих або публічно оголошених відомостей
про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є:
національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а
також адреса, дата і місце народження;

довідково-енциклопедичного характеру — систематизовані, документовані
або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та
навколишнє природне середовище;

соціологічну — документовані або публічно оголошені відомості про
ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та
явищ, процесів, фактів.

За прагматичного підходу, який оцінює блага від використання інформації,
інформаційні продукти поділяються на пізнавальні та розважальні.

Відповідно до Міжнародного стандарту промислової класифікації сфера
послуг поділяється таким чином:

оптова і роздрібна торгівля;

транспорт і зв’язок;

фінансові, страхові та банківські послуги;

інші послуги: медичне і страхове обслуговування, освіта і наукові
розробки, відпочинок і культура, комунальні послуги.

За детального розгляду класифікаційних груп видно, що більшість послуг,
пов’язаних з інформаційними і комунікаційними технологіями, присутні в
кожній групі. Наприклад, оптова і роздрібна торгівля комп’ютерами і
комп’ютерними аксесуарами, передавання інформації по комунікаційних
каналах, страхування обчислювального обладнання та інформації,
розроблення програмних продуктів для системи освіти і відпочинку.

Існують альтернативні варіанти класифікації послуг, зокрема
класифікація, в основі якої покладено поняття об’єкта сервісної
діяльності:

послуги, безпосередньо пов’язані з матеріальними предметами (система
відносин «людина—предмет» — транспортування, зберігання, ремонт,
гарантійне обслуговування, гуртова і роздрібна торгівля тощо);

інформаційні послуги (система відносин «людина—символ» — управління,
наукові розробки, консультації, зв’язок, страхування, банківські послуги
та ін.);

послуги, призначені для підтримування здоров’я і створення можливостей
для трудової діяльності людини (система відносин «людина—людина» —
охорона здоров’я, освіта, суспільний транспорт і т. ін.).

Виділення інформаційних послуг як об’єкта сервісної діяльності розширює
цю класифікацію. Але необхідно знати, що інформаційні та комунікаційні
технології не можна представляти тільки як діяльність типу
«людина—символ», оскільки явно присутніми є відносини «людина—предмет»
(компоненти технологій, у тому числі комп’ютери) і «людина—людина»
(наприклад, система навчання, комп’ютерні ігри тощо).

Велика кількість інформаційних продуктів і послуг, пропонованих
споживачам, засновані на різних базах даних у комп’ютерному або
некомп’ютерному варіанті.

База даних (БД) — сукупність пов’язаних даних, правила організації яких
засновані на загальних принципах опису, зберігання та маніпулювання
даними. У БД містяться всілякі відомості про події, явища, об’єкти,
процеси, публікації тощо. База даних — іменована сукупність даних, що
відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній
області.

Бази даних є джерелом і свого роду напівфабрикатом для підготовки
інформаційних послуг відповідними службами. Бази даних, хоча вони так і
не називалися, існували і до комп’ютерного періоду в бібліотеках,
архівах, фондах, довідкових бюро та інших подібних організаціях.

З появою комп’ютерів обсяги БД, що зберігаються, істотно збільшились,
отже, розширюється коло інформаційних послуг.

Розглянемо класифікацію баз даних з позицій використання їх для
систематизації інформаційних послуг і продуктів.

Бази даних заведено поділяти на бібліографічні та небібліографічні.

Бібліографічні БД містять вторинну інформацію про документи, включаючи
реферати та анотації.

Небібліографічні БД мають велику кількість видів:

довідкові — містять інформацію про різні об’єкти та явища (наприклад,
адреси, розклад руху, телефони магазинів тощо);

повнотекстові — містять первинну інформацію (наприклад, статті, журнали,
брошури тощо);

числові — містять кількісні характеристики та параметри об’єктів і явищ
(наприклад, статистичні та демографічні дані, хімічні та фізичні дані
тощо);

текстово-числові — містять описи об’єктів та їх характеристики
(наприклад, промислової продукції, фірм, країн тощо);

фінансові — містять фінансову інформацію, яка надається банками,
біржами, фірмами тощо;

юридичні — містять правові документи по галузях, регіонах, країнах.

Залежно від характеру інформації в базах даних і способу організації
зберігання розрізняють такі види інформаційних послуг:

випуск інформаційних видань;

ретроспективний пошук інформації (пошук за замовленням користувача,
результат — інформація на носії);

традиційні послуги науково-технічної інформації (перекази, огляди);

дистанційний доступ до віддалених баз даних і пошук у них інформації;

підготовка і надання інформаційних послуг;

послуги зв’язку;

надання першоджерела.

Основні види інформаційних послуг наведено на малюнку.

Випуск інформаційних видань — означає підготовку друкарської продукції:
бібліографічних та інших покажчиків, реферативних збірників, оглядових
видань, довідкових видань.

Інформаційні видання підготовлюються практично всіма видами
інформаційних структур, служб, органів і систем. Ці видання містять
вторинну інформацію, яка створюється на основі роботи з базами даних,
надання роботи з якими також є послугою.

Ретроспективний пошук інформації — це цілеспрямований за замовленням
користувача пошук інформації в базі даних і пересилання результатів або
поштою у вигляді роздруківок, або електронною поштою у вигляді файла.

Традиційні послуги науково-технічної інформації — також здійснюються за
попереднім замовленням і включають в себе:

підготовку оглядів у вигляді рукописів;

підготовку перекладів текстів.

Дистанційний доступ до віддалених баз даних — організовується в
комп’ютерній мережі в діалоговому режимі. Популярність послуг
дистанційного доступу до баз даних зростає швидкими темпами і випереджає
всі види інших послуг завдяки:

збільшенню кількості комп’ютерно та інформаційно грамотних користувачів,
що оволоділи інформаційною технологією роботи в комунікаційному
середовищі комп’ютерних мереж;

високій оперативності надання послуг;

можливості відмови від власних інформаційних систем, створення і
супровід яких дорого коштують.

Традиційно основними користувачами послуг дистанційного доступу до баз
даних є організації. Однак за останні роки намітилася тенденція до
істотного збільшення числа індивідуальних користувачів — фізичних осіб.

Основними постачальниками цих інформаційних послуг на ринку виступають:

центри—генератори баз даних (ЦГБД);

центри оброблення інформації на основі баз даних (ЦОБД);

шлюзові інформаційні служби;

служби передавання даних і телекомунікації;

інформаційні брокери та інші структури, орієнтовані на обслуговування
кінцевих споживачів.

Основні види інформаційних послуг

Дистанційний доступ до баз даних може бути наданий за передплатою на
основі абонементної плати або за договорами. Схема оплати може бути
різною, але в основному це почасова оплата, що залежить від обсягу
отримуваної інформації.

Послуги дистанційного доступу до баз даних можна класифікувати так:

безпосередній доступ до баз даних — може бути організований з локального
місця користувача тільки за умови його обізнаності щодо роботи в
комунікаційному середовищі. У противному разі потрібно скористатися
послугами, що надаються спеціальними організаціями;

непрямий доступ включає організацію навчання користувачів, випуск
бюлетеня новин, організацію довідкової служби, організацію зустрічей з
користувачем для з’ясування питань, які його цікавлять, розсилання
опитувальника користувачам;

послуга Down loading — дає змогу завантажити результати пошуку в
центральній базі даних у свій персональний комп’ютер для подальшого
використання як персональної бази даних;

регулярний пошук — передбачає регулярне проведення пошуку в масивах
однієї або кількох центральних баз даних і надання результатів пошуку на
термінал користувачеві у зручний для нього час.

Підготовка та надання інформаційних послуг:

оброблення даних;

програмне забезпечення;

розроблення інформаційних технологій;

розроблення інформаційних систем;

зв’язок (телефонний, телекомунікаційний) для надання інформаційних
послуг, здійснюваних у формі передавання даних.

Надання першоджерела — традиційна послуга бібліотечних служб. Передбачає
не тільки видачу першоджерел, а й їх копій, отриманих з допомогою
пристроїв різного принципу дії.

Заслуговує на нашу увагу ще одна, досить поширена, градація
інформаційних продуктів і послуг, побудована на основі групування
ринкових секторів і відповідної продукції, запропонованого Г. Поппелем і
Б. Голдстайном , яке вони назвали сферами інформаційних технологій:

СФЕРИ ІТ

Послуги Продукція

зв’язок споживча електроніка

інформація конторське обладнання

розваги системи для забезпечення бізнесу

На основі цієї градації у запропоновано відносити до інформаційних
продуктів і послуг:

Зв’язок.

Інформацію — вид інформаційного продукту, що включає дані, знання, а
також програмні засоби їх опрацювання для пізнавальних цілей. На ринку є
такі види інформації:

ділова інформація — біржова, фінансова, політична та господарська
(котирування цінних паперів, валютні курси, дані про ринкову ситуацію
тощо), статистична (соціальна, демографічна, екологічна тощо),
комерційна (щодо компаній, продуктів, цін, вакансій тощо), управлінські
дані та повідомлення, оцінки та рекомендації для прийняття рішень,
рекламні повідомлення;

інформація для фахівців, або професійна інформація — спеціальні дані для
юристів, лікарів, метеорологів тощо, науково-технічна інформація, доступ
до першоджерел;

споживча інформація — новини і література (інформація служб новин,
електронні журнали, довідники, енциклопедії), побутова і споживча
інформація (розклад транспорту, замовлення товарів і послуг тощо),
розважальна інформація (ігри, телетекст, відеотекст, об’єкти художньої
культури у вигляді текстової, візуальної та аудіопродукції).

Послуги освіти — комп’ютерні і некомп’ютерні підручники, методичні
матеріали, ігри тощо для всіх форм і рівнів освіти.

Забезпечувальні інформаційні системи і засоби — програмні продукти,
технічні засоби, розробка і супровід інформаційних систем і технологій;
науково-технічна продукція у вигляді проектних, технологічних,
методичних розробок, консультування з різних аспектів інформаційної
індустрії, підготовка джерел інформації у вигляді баз даних.

Розваги — вид інформаційного продукту, який є результатом творчої
діяльності людей і призначений для забезпечення дозвілля та отримання
задоволення.

Основна тенденція у сфері створення інформаційних продуктів і послуг —
ускладнення та інтеграція всіх видів інформаційних продуктів і послуг,
злиття інформації та засобів розваги. Деякі приклади інформаційної
продукції та послуг наведено в табл.1.

Останнім часом все більшого поширення набуває надання комплексних послуг
однією фірмою, або створення пакета послуг різними фірмами. Наприклад, у
разі постачання баз даних з юриспруденції для юридичної фірми
розробником спеціалізованих баз даних інша фірма додатково розробляє
низку функціональних модулей з автоматизації діяльності юридичної фірми
по роботі з клієнтами та архівом, які встановлюють на ту саму
комп’ютерну систему.

Таблиця 1

ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОДУКТИ І ПОСЛУГИ

Бажана функція Вид продукції Послуга

Комп’ютерні послуги Персональний комп’ютер Поділ машинного часу

Бібліографія ПЗП на циліндричних магнітних доменах База даних, що працює
в реальному масштабі часу

Охоронна сигналізація Індикатори диму та пристрої сигналізації
Дистанційне прочитання

Синтезатори повідомлень Міні-ЕОМ Мережа з накопиченням і переприйомом

Комп’ютерна програма Флопі-диски Розвантажування програми

Гра Побутовий комп’ютер Відеотека

Заслуговує на увагу класифікація ІПП (рис 5.2), виконана відповідно до
вимог стандартів ЄС у галузі статистики торгівлі, прийнятих угодою
міжнародної робочої групи ЕITO TASK FORCE і корпорації IDC
(International Data Corporation). Роз’яснення використовуваних термінів
наведено у додатку 14.

У 1999 р. в Україні введено в дію Державний класифікатор продукції та
послуг (ДКПП), який є складовою Державної системи класифікації і
кодування техніко-економічної та соціальної інформації. ДКПП призначений
для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої
влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб’єктами
господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Використання ДКПП забезпечує умови для вирішення таких завдань:

виконання комплексу облікових функцій щодо продукції та послуг у межах
робіт з державної статистики;

складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції та
послуг відповідно до системи національних рахунків;

проведення зіставлення національних статистичних даних з даними
Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН;

подання інформації про вітчизняну продукцію та послуги на ринки інших
країн через відповідні кодові позначення;

організація та забезпечення функціонування системи оподаткування
суб’єктів господарювання;

створення інформаційних систем для забезпечення зовнішньоекономічних
зв’язків і торговельної діяльності з виходом на міжнародні електронні
системи пересилання даних;

використання кодів продукції та послуг ДКПП із системою перехідних
ключів як засіб спілкування під час роботи з міжнародними банками даних
в інформаційно-обчислювальних мережах.

Об’єктом класифікації в ДКПП є продукція та послуги, створені внаслідок
усіх видів економічної діяльності, у тому числі інформаційної.

ДКПП гармонізований з Державним класифікатором України ДК 009-96
«Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД) (див. підрозділ 1.3),
але має глибшу деталізацію класифікаційних угруповань продукції та
послуг. Це викликано гармонізацією ДКПП з Європейською класифікацією
продукції та послуг за видами діяльності (СРА), яка, у свою чергу,
пов’язана з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (НS) та
Комбінованою номенклатурою Європейського співтовариства (СN). Усе це
забезпечує гармонізацію ДКПП з європейськими класифікаціями, створює
умови для переходу України на міжнародну систему обліку та статистики.

У додатку 15 наведено витяг з Державного класифікатора продукції та
послуг. Це розділи ДКПП, що є повністю «інформаційними»: К 72 — «Послуги
у сфері інформатизації», в якому наведено послуги, пов’язані виключно з
обробленням інформації, що виконуються за дорученням третьої особи, а
також DL 30 — «Устаткування електричне та електронне», зокрема група
30.0 — «Машини конторські та електронно-обчислювальні», клас 30.02 —
«Електронно-обчислювальні машини та інше устаткування для оброблення
інформації» та ін. (див. підрозділ 1.3).

Інші інформаційні продукти та послуги наведено у різних розділах ДКПП.
Деякі з них розшифровано у посиланнях до таблиці, наведеної у додатку
15.

Зважаючи на те, що ДКПП гармонізовано з європейськими і міжнародними
класифікаціями (HS/CN), для класифікації можна використати угруповання,
наведені на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Класифікація ІПП відповідно до

вимог стандартів ЄС у галузі статистики торгівлі

PAGE 1

PAGE

Похожие записи