Реферат

на тему:

Інформаційна система ООН

Структура ООН вміщує десятки інформаційних систем, що виконують ту чи
іншу функцію ООН, як світової міжнародної організації. Кожна з
інформаційних систем має складну ієрархічну структуру, багатогранні
функціональні та інформаційні характеристики для ефективного управління
міжнародною спільнотою. Ми розглядаємо як приклад, який характеризує все
вищесказане, інформаційну систему ООН, яка займається стандартизацією
інформаційних систем та технологій. На цьому прикладі можливо зрозуміти
всю багатогранність та універсальність таких інформаційних систем.

Для ХХ ст. характерно створення могутньої міжнародної системи
спеціалізованих організацій для планової розробки нових концепцій та
технологій, їх гармонізації та сертифікації як міжнародних стандартів,
управління життєвим циклом стандартів інформаційних технологій, щоб
утримувати їх в узгодженому стані, розробки методів і засобів атестації
інформаційних систем.

Розглянемо організаційну структуру ООН у сфері стандартизації
інформаційних технологій. Організаційна структура ООН, що підтримує
процес стандартизації інформаційних технологій, вміщує три основні групи
організацій:

1. Міжнародні організації, що входять до структури:

– ISO (International Organization for Standardization – Міжнародна
організація зі стандартизації);

– IEC (International Electrotechnical Commission – Міжнародна
електротехнічна комісія);

– ITU-T (International Telecommunication Union – Telecommunications –
Міжнародний союз з телекомунікації – телекомунікація). До 1993 р. ця
організація мала іншу назву – CCITT (International Telegraph and
Telephone Consultative Committee – Міжнародний консультативний комітет з
телефонії та телеграфії).

2. Промислові професійні або адміністративні організації:

– IEEE (Institute of Electrical and Electronic Engineers – Інститут
Інженерів по електротехніці та електроніці) LAN IEEE 802, POSIX;

– Internet та IAB (Internet Activities Board – Рада управління
діяльністю Internet) TCP/IP;

– Regional WOS (Workshops on Open Systems – Робочі групи з відкритих
систем). OSE-profiles.

3. Промислові консорціуми:

– ECMA (European Computer Manufactures Association – Європейська
асоціація виробників обчислювальних машин) OSI, безпека, управління,
Office Document Architecture (ODE);

– OMG (Object Management Group – Група управління об’єктами) RM: Common
Object Request Broker Architecture (COBRA);

– X/Open (Організована групою постачальників комп’ютерної техніки)
X/Open portability Guide (XPG4) Common Application Environment;

– NMF (Network Management Forum – Форум управління мережами);

– OSF (Open Software Foundation – Заснування відкритого програмного
забезпечення). Має наступні пропозиції: OSF/1 (Погоджується зі
стандартом POSIX, XPG4). MOTIF – графічний інтерфейс користувача
(Distributed Computer Environment). DCE – технологія інтеграції
платформ: DEC, HP, SUN, MIT, Siemens, Microsoft, Transarc DME
(Distributed Management Environment).

Міжнародні організації зі стандартизації, що входять до структури ООН:

– ISO (International Organization for Standartization – Міжнародна
організація зі стандартизації);

– IEC (International Electrotechnical Commission – Міжнародна
електротехнічна комісія);

– ITU-T (International Telecommunications Union – Міжнародний союз з
телекомунікацій).

У 1987 р. ISO та IEC об’єднали свою діяльність у сфері стандартизації ІТ
і створили єдиний орган – JTC1 (Joint Technical Committee – Об’єднаний
технічний комітет 1), що призначений для формування всеохоплюючої
системи базових стандартів у сфері ІТ та їх розширення для конкретних
сфер діяльності. Робота над стандартами ІТ в JTC1 тематично розподілена
за підкомітетами (Subcommittees – SC ).

У доповнення створено спеціальну групу з функціональних стандартів
(Special Group on Functional Standards – SGFS) для обробки пропозицій з
Міжнародних стандартизованих профілів (International Standardized
Profiles – ISP), що є розподілом профілів ІТ.

Нижче показані підкомітети та групи JTC1, що пов’язані з розробкою
стандартів ІТ, які відносяться до середовища відкритих систем (Open
Systems Environment – OSE).

Організації JTC:

– C2 – символьні набори та кодування інформації;

– SC6 – телекомунікація та інформаційний обмін між системами;

– SC7 – розробка програмного забезпечення та системна документація;

– SC18 – текстові та офісні системи;

– SC21 – відкрита розподілена обробка (Open Distributed Processing –
ODP), управліннями даними (Data Management – DM) та взаємозв’язок
відкритих систем (Open System Interconnection – OSI);

– SC22 – мови програмування, їх оточення та інтерфейси системного
програмного забезпечення;

– SC24 – комп’ютерна графіка;

– SC27 – загальні методи безпеки для ІТ-додатка;

SGFS – спеціальна група з функціональних стандартів.

Організація ITU-T. International Telecommunication Union –
Telecommunications – Міжнародний союз з телекомунікації –
телекомунікація несе відповідальність та узгодження рекомендацій, що
забезпечують інтероперабельність телекомунікаційного сервісу в
глобальному масштабі, зокрема, сервісу, пов’язаного з передачею даних,
інтегрованого телекомунікаційного сервісу даних; сервісу передачі
повідомлень та довідкової інформації (стандартів OSI та ODP).

Основні дослідницькі групи (Study Groups – SGs) ITU-T:

– SG7 – мережі передач даних;

– SG8 – термінали для послуг телематики;

– SG10 – мови для телекомунікацій.

Існує близьке співробітництво між JTC1 та ITU-T. Основною формою
співробітництва є угода про загальний текст для стандартів ISO/IEC
(тобто JTC1) і рекомендацій для ITU-T/CCITT, що відносяться до одних й
тих самих аспектів у сферах OSI та ODP.

Структура знань науки про інформаційні технології – ітології має
багаторівневу організацію:

– концептуальний рівень або рівень метазнань складається з архітектурних
специфікацій, що називаються еталонними моделями (Reference Model).
Архітектурні специфікації призначені для структуризації специфікацій
функцій будь-якої сфери;

– базові специфікації, що визначають індивідуальні функції або набори
функцій, які входять до складу еталонних моделей;

– локальні профілі (наприклад, OSI – профілі);

– OSE – профілі (спеціалізація поведінки відкритих систем);

– повні OSE – профілі (профілі платформ та систем);

– OSE – профілі прикладних технологій;

– стратегічні профілі (наприклад, GOSIP);

Специфікації OSE призначені для опису поведінки ІТ-систем на їх
кордонах, які називаються інтерфейсами. Побудова OSE-специфікацій
здійснюється за допомогою апарата профілів, на основі базових та
стандартних специфікацій.

Структура знань ітології:

– стратегічні профілі (GOSIP);

– профілі прикладних технологій;

– повні OSE-профілі (профілі платформ, систем);

– OSE-профілі;

– локальні профілі (зокрема, OSI-профілі);

– базові специфікації;

– архітектурні специфікації (Еталонні моделі).

Існують наступні основні еталонні моделі архітектурних специфікацій:

– еталонна модель взаємозв’язку відкритих систем (Reference Model for
Open Systems Interconnection -RM-OSI); -ITU-T X.200 (1994); ISO/IEC
7498-1,2,3,4 (1994);

– правила користування щодо середовища відкритих систем (POSIX-Portable
Operating System Interface for Computer Environments) -ISO/IEC DTR 1452;

– еталонна модель для відкритої розподіленої обробки (RM-ODR)-ITU-T
Rec.902 ISO/IEC 10746-2 (1995);

– еталонна модель управління даними (Reference Model for Data Management
– RMDF) – DIS 9075 (1992);

– еталонна модель комп’ютерної графіки (Reference Model of Computer
Graphics – RMCG);

– еталонна модель програмної інженерії (ISO 9000-ISO 9004, ISO 8402
(1988));

– еталонна модель текстових та офісних систем (ISO/IEC TROTSM-1),
зокрема, загальна (general) модель розподілених офісних систем (ISO/IEC
10031 (1991)).

Розробляються та близькі до опублікування:

– методи атестації і атестаційне тестування (conformance and conformance
test methods);

– основи загальної безпеки(generic security frameworks);

– якості OSI-сервісу (Quality of Service for OSI).

Базові специфікації включають базові функції ОС, функції управління
даними, функції інтерфейсу користувача, функції взаємозв’язку відкритих
систем, функції розподіленої обробки, розподілені додатки.

Базові функції ОС визначаються стандартами щодо середовища відкритих
систем (POSIX – Portable Operating System Interface for Computer
Environments)-ISO/IEC 9945 ( 1990).

Функції управління базами даних вміщують мови баз даних SQL (Structure
Query Language), інформаційну довідкову систему (Information Recource
System – IRDS), протокол розподілених операцій RDA (Remote Data Base
Access).

Функція інтерфейсу користувача включає наступні ІТ: MOTIF із OSF для
графічного інтерфейсу користувача (GUI); система Х Windows, що охоплює
процедури GUI і телекомунікації; стандарти для віртуального терміналу
(Virtual Terminal – VT), вміщує Telenet, що визначає процедури для
роботи в VT символьному режимі через транспортну службу TCP/IP;
стандарти машинної графіки GKS (Graphical Kernel System – ISO/IEC
7942),PHIGS (Programmers Hierarchical Interactive Graphics System), а
також CGI (Computer Graphics Interface).

Функції взаємозв’язку відкритих систем вміщують специфікації сервісу та
протоколів, що розроблені в співвідношенні з моделлю OSI (рекомендації
серії Х 200); стандарти локальних мереж (ІЕЕЕ 802); специфікації мережі
Internet .

Функції розподіленої обробки вміщують базові специфікації OSI (Remote
Procedure Call – RPC; Commitment Concurrency and Recovery – CCR;
Distributed Transaction Processing – TP; File Transfer Access and
Management – FTAM; OSI Management), а також API для доступу до сервісу
Object Request Broker – ORB в архітектурі COBRA, API, що визначає базові
можливості такого сервісу (Common Object Services – COS1), мову його
інтерфейсів IDL (Interface Definition Language) та його проекції на ООП.

Розподілені додатки вміщують специфікації спеціальних сервісних
елементів прикладного рівня моделі OSI, стандартів Internet, OMG,
X/Open. Зокрема, до них відносяться: система обробки повідомлень MHS
(Message Handling System – X.400), довідкова служба (The Directory –
X.500) та ін.

Структура даних і документів, у тому числі, й засоби мови ASN.1
(Abstract Syntax Notation One – ISO/IEC 8842 -1990), що призначена для
специфікації прикладних структур даних, тобто абстрактного синтаксису
прикладних об’єктів; специфікація структур установчих документів (Office
Document Architecture – ODA – T.411,T.418, T.421, T.502, T.505, T.506);
структура документів для виробництва (Standard Generalized Markup
Language – SGML – ISO/IEC 8876-1986); формати метафайлу для
представлення графічної інформації: Computer Graphics Metafile (CGM);
стандарт для повідомлення та елементи даних для електронного обміну
даними в управлінні, комерції та торгівлі (стандарт EDIFACT – Electronic
Data Interchange for Administration, Commerce and Trade); мови для опису
документів гіпермалтімедіа : HyTime (ISO/IEC 10744, 1992), SMDL
(Standard Music Description Language – ISO/IEC 1074, 1992), SMSL
(Standard Multimedia/Hypermedia Scripting Language – ISO/SC1/WG8, 1993),
SPDS (Standard Page Description Language – ISO/IEC 10180, 1994), DSSL
(Document Style Semantics and Specification Language – ISO/IEC 10179),
HTML (Hyper Text Markup Language) та ін.

Роль та призначення концепції профілю:

– реалізація пакетування та ідентифікації комбінацій базових стандартів
та ISPs, разом із вказаними до них обмеженнями, включаючи відповідні
класи і піднабори сервісу, опції та параметри, необхідні для підтримки
технологічних функцій (наприклад, інтероперабельність) або підтримки
класу додатків (наприклад, обробка трансакцій);

– підтримка та зв’язування таких аспектів, як визначення,
документування, стандартизація, реалізація, атестація реалізацій,
супроводження специфікацій ІТ;

– підтримка створення системи ідентифікації та класифікаційної схеми
ІТ-профілів;

– підтримка єдиної методики документування ІТ-профілів (у вигляді ISP);

– профілювання, яке є базисом для створення засобів (тестових пакетів) і
методів тестування реалізацій ІТ з метою атестації останніх на
міжнародному рівні;

– впровадження в практику стандартизованих рішень, що вміщують
концептуальні побудови еталонних моделей;

– сприяння створенню навколо діяльності з функціональної стандартизації
клімату, що є зручним для розробки гармонізованих профілів, для яких
досягалась би велика міра згоди.

Визначення профілів вміщує такі елементи:

– стисле визначення сфери дій функції, для якої визначається профіль;

– ілюстрацію прикладу застосування профілю з використанням діаграмного
уявлення ІТ-системи, самого додатку та інтерфейсів;

– нормативні посилання на набір базових стандартів або ISPs, що вміщують
чітку ідентифікацію актуальних текстів базових специфікацій, а також
охоплює прийняті доповнення та виправлення;

– специфікації застосування кожного базового стандарту ISPs, що
цитується; специфікації, які встановлюють вибір класів, підмножин,
опцій, діапазонів значень параметрів, а також посилання на об’єкти, що
реєструються;

– розділ, що визначає вимоги щодо відповідності даному профілю
систем-ІТ;

– посилання на специфікацію атестаційних текстів для реалізації даного
профілю та інформативні посилання на будь-які потрібні документи.

Типова структура документу ISP:

FOREWORD // Попереднє слово

INTRODUCTION // Вступ

1. SCOPE // Сфера застосування +Scenario

2. NORMATIVE REFERENCES // Нормативні посилання

3. DEFINITIONS // Визначення

4. ABREVATIONS // Скорочення

5. CONFORMANCE // Відповідність

6. Requirements specifications related to each base standard //
Специфікації вимог для кожного базового стандарту.

NORMATIVE ANNEXES // Вимоги, що задають відповідність профілю в
табличному уявленні.

INFORMATIVE ANNEXES // Пояснення, якщо потрібні.

У доповнення до 10000-1 наводяться правила складання кожного з елементів
ISP, що відповідають правилам IEC/ISO (у випадку розбиття на частини,
кожна частина має задовольняти цій структурі).

Вимоги до змісту та формату ISP:

– безпосередня пов’язаність з базовими стандартами і атестацією на
відповідність їм;

– відповідність правилам IEC/ISO для представлення проектів і самих
міжнародних стандартів;

– компактність документу, який не дублює тексту документів, на які він
посилається;

– можливість визначення одного профілю з посиланнями на інші;

– уникнення багатокомпонентними профілями копіювання загального тексту
для пов’язаних профілів, можливість для тісно пов’язаних між собою
профілів використання такого, що більше підходить, для випадку
багатокомпонентних ISPs (multipart ISPs);

– забезпечення для кожного профілю специфікації тестування профілю
(Profile Test Specification), яка визначається або як частина ISP, або
як окремий самостійний ISP. В останньому випадку у вихідному ISP
використовується посилання на цей документ.

Семантика атестації системи на відповідність профілю тягне за собою її
відповідність тим специфікаціям, на які були посилання в профілі (з
урахуванням параметризації специфікацій, що використовуються).

Атестаційні вимоги класифікуються наступним чином:

– обов’язкові вимоги (mandatory requirements), які мають розглядатися у
всіх випадках;

– необов’язкові або додаткові вимоги (options requirements), які
розглядаються тільки у випадку, коли реалізація вміщує відповідну опцію.

Додатково вимоги можуть визначатися так:

– безумовні, що застосовуються завжди;

– умовні вимоги, які в деяких зручних умовах можуть бути обов’язковими,
а в деяких інших – додатковими, а ще в деяких – недопустимими взагалі.

Щоб оцінити відповідність конкретної реалізації, необхідно мати деякий
опис реалізованих можливостей, включаючи опис опцій та обмежень з тим,
щоб реалізація могла бути випробувана на відповідність тільки тим
вимогам, що відповідають її можливостям (Implementation Comformance
Statement-ICS).

У реалізації профілю можливо використання точок, в яких забезпечується
управління і відстеження подій тестування. Ці точки, наприклад, могли б
входити в інтерфейси профілів. Випробування реалізації на відповідність
профілю потребує наявності специфікації атестаційних тестів для даного
профілю. Оскільки профіль є набором посилань на базові стандарти та
ISPs, специфікація атестаційних тестів для профілю базується на
атестаційних тестах, що входять до складу профілю стандартів та ISPs, з
відповідним вибором і параметризації тестів.

Якості профілів:

– профіль лише обмежує функціональність базової специфікації завдяки
вибору його опцій та значень параметрів. Таким чином, функціональність
профілів витікає з функціональності обраних у них базових стандартів;

– профілі не можуть вміщувати ніяких вимог, що суперечать базовим
стандартам, вони лише здійснюють вибір відповідних опцій і діапазонів
значень параметрів;

– профіль може вміщувати додаткові, більш спеціальні або обмежувальні
атестаційні вимоги. Таким чином, атестація на відповідність профілю має
на увазі атестацію на відповідність усьому набору складових його
специфікацій, зокрема, базових стандартів, на які він посилається.

Якості відкритості систем, які є й цілями OSE-профілів, розвиваються до
наступного набору:

– переносимість прикладного програмного забезпечення та
перевикористаність програмного забезпечення на рівні вихідного коду;

– переносимість даних;

– інтероперабельність прикладного програмного забезпечення;

– інтероперабельність управління та безпеки;

– переносимість користувачів;

– використання існуючих стандартів та пристосування до стандартів
перспективних технологій;

– легка налагодженість на нові технології інформаційних систем;

– визначення меж щодо прикладних платформ;

– визначення меж щодо розподілених систем;

– прозорість реалізацій;

– підтримка вимог користувачів.

Визначення:

Стандарт (за визначенням ISO) – технічний стандарт або інший документ,
доступний і опублікований, колективно розроблений або узгоджений та
загальноприйнятий в інтересах тих, хто їм користується; оснований на
інтеграції результатів науки, технології, досвіду, що сприяє підвищенню
суспільного блага; прийнятий організаціями, що визнані на національному,
регіональному і міжнародному рівні.

Базовий стандарт (часто називається формальним стандартом або базовими
специфікаціями), прийнятий міжнародний стандарт або рекомендація
організації ITU-T (до 1993 р. – CCITT).

ІТ-система (IT-system) – сукупність ресурсів інформаційних технологій,
що надають сервіс (послуги) на одному або більшій кількості інтерфейсів.

Профіль (Profile) – набір, який складається з одного або більшого числа
базових стандартів ISPs, що вміщує вказівку сфери застосування, а також
вказівку на обрані класи обслуговування, атестаційних наборів, опцій та
параметрів тих базових стандартів ISPs, які необхідні для виконання
конкретної (прикладної) функції.

ISP (International Standardized Profile) узгоджений на міжнародному
рівні офіційний документ, що описує один або декілька профілів.

Таксономія (taxonomy) – класифікаційна схема, що застосовується для
однозначної ідентифікації профілів або набору профілів.

OSE (Open Systems Environment – середовище відкритих систем) – повний
набір інтерфейсів, послуг, форматів, а також аспектів користувача, що
забезпечують інтероперабельність або переносимість додатків (програм),
даних, людей у межах відповідних специфікацій базових стандартів та
профілів інформаційних технологій.

SE-профіль специфікує всю поведінку ІТ-системи або частину її поведінки
на одному чи більшому числі інтерфейсів OSE.

OSI-профіль – конкретний профіль, що складений з базових стандартів, які
відповідають моделі OSI, або базових стандартів представлення форматів
та даних (тобто F-профілів).

Портативність (Portability) – якість системи (продукту), що дозволяє з
меншими накладними витратами або без них здійснювати перенос програмного
забезпечення, інформації та користувачів системи з однієї платформи на
іншу.

Інтероперабельність (Interoperability) – можливість спільного
використання інформації та ресурсів компонентами розподіленої системи.

Масштабованість (Scability) – якість системи, що дозволяє їй ефективно
працювати в широкому діапазоні параметрів, що визначають технічні і
ресурсні характеристики системи.

Прикладні ПЗ (Application Software) – прикладне програмне забезпечення),
яке є специфічним для деяких додатків та складене з даних і
документації.

Прикладна платформа (Application Platform) – набір програмно-апаратних
ресурсів, що необхідні для підтримки послуг, які надаються для виконання
прикладного ПЗ.

API-інтерфейс (Application Program Interface) – інтерфейс прикладної
програми між прикладним ПЗ та прикладною платформою, забезпечує всі
послуги.

CSI-інтерфейс (Communication Services Interface) – інтерфейс
комунікаційних послуг, кордон, через який забезпечується доступ до
послуг, які реалізують взаємодію між внутрішніми об’єктами ПЗ і
зовнішніми об’єктами прикладної платформи.

HCI-інтерфейс (Human-computer Interface) – людино-машинний інтерфейс),
кордон, через який здійснюється фізична взаємодія між людиною та
прикладною платформою.

ISI-інтерфейс (Information Services Interface) – інтерфейс інформаційних
послуг, кордон, через який забезпечується сервіс зовнішнього сховища
даних.

Мета таксономії OSE-профілів – забезпечення класифікаційної схеми, що
застосовується до будь-якого профілю (метод структурованих
ідентифікаторів).

Структурований ідентифікатор має наступні компоненти:

– корнєву мнемоніку або корінь (root mnemonic) короткої символьної
строки, що визначає сферу використання OSE-профілів. Наприклад, EDI (для
Electronic Data Interchange) чи MED (для медичних додатків).

– числовий рядок, який слідує за коренем та використовується для
розбиття на підрозділи області застосування профілю.

– характеристику інтерфейсів, що специфікуються, яка складається з
однієї до нижческазаних чотирьох літер, які йдуть в алфавітному порядку:

C – для CSI;

I – для ISI;

H – для HCI;

P – для API;

(Розглядається використання літери F для F-профілів).

Приклади:

Ідент-р сфера OSE-профілю тип інтерфейсів

AMHnnn-C Messaging functions CSI

AFTkkk-CP File function CSI/API

WINaaa-H Windows functions HCI

MEDkkk-CHP Medical functions CSI/HCI/API

У таксономії можлива вказівка на профілі, що цитуються в конкретному
OSE-профілі, при цьому для ідентифікації OSE-профілю використовується
функціональна форма запису: MEDkkk-CHP (FTmmm-CP, WINiii-H).

Класи OSI-профілів:

А-прикладні профілі, що потребують послуг транспортного рівня у режимі з
встановленням зв’язку.

В-прикладні профілі, що потребують послуг транспортного рівня у режимі
без встановлення зв’язку.

F-профілі представлення форматів даних, які обмінюються.

R-ретрансляційні профілі, реалізують функції ретрансляції, що
забезпечують можливість взаємодії різних груп профілів (між різними
профілями різних транспортних класів профілів, тобто T і U, ретрансляція
відсутня).

T-транспортні профілі, що забезпечують послуги транспортного рівня в
режимі з встановленням зв’язку.

U-транспортні профілі, що забезпечують послуги транспортного рівня в
режимі без встановлення зв’язку.

Класи Т- й U-профілів підрозділяються на групи. Група – набір Т- або
U-профілів, які є сумісними, в тому смислі, що ІТ-системи, вони
реалізують різні профілі з даної групи, можуть здійснювати взаємодії в
співвідношенні з моделлю OSI мінімально в обсязі обов’язкових засобів
профілів цієї групи.

Похожие записи