РЕФЕРАТ

На тему:

Глобальні мережі.

1. Комп’ютерні мережі на території СНД.

Відомості про мережу RELCOM.

Мережа RELCOM була заснована в 1990 році. Тоді це була зовсім невелика
та вузько професійна мережа, яка об’єднувала розробників та користувачів
комп’ютерних систем Інституту атомної енергії (сьогодні це Російський
Науковий Центр “Курчатовський інститут”) і ряд інших науково-дослідних
організацій. RELCOM стала найбільшою комп’ютерною мережею на території
колишнього СРСР. Серед абонентів мережі були наукові, навчальні і
державні організації, комерційні структури, інформаційні агентства і
приватні особи.

Кожен вузол мережі є самостійною юридичною особою. Координацію робіт по
розвитку та експлуатації мережі здійснює акціонерне товариство RELCOM
(Зареєстрована торгова марка фірми – Демос +). Професійна взаємодія
співробітників вузлів мережі проводиться в рамках спеціальної групи по
інтересах Асоціації груп користувачів системи UNIX. RELCOM забезпечувала
вихід в мережі EUNET, BITNET, MCI-mail, CompuServe та інші.

Можливості RELCOM на початку розвитку можна проілюструвати на прикладі
московського вузла, який забезпечував:

роботу в мережі більше ніж трьох тисяч прямих абонентів;

щоденну передачу більше ніж 50 тисяч повідомлень;

щогодинний трафік обсягом біля 2-х гігабайт;

щоденний трафік з західними мережами обсягом більше ніж100 мегабайт;

доступ до інформаційних джерел INTERNET.

Час передачі в будь-яку точку земної кулі повідомлення, графічного
зображення чи програми складав 2-4 години.

На правах національної мережі RELCOM стала частиною європейської мережі
EUNET, що дає право її абонентам обмінюватися поштовими повідомленнями з
більше ніж 10 тис. міжнародними мережами, об’єднаними в єдину
комп’ютерну мережу INTERNET. На відміну від зарубіжних мереж, мережа
RELCOM забезпечувала широкі можливості спілкування і отримання
різноманітної інформації на російській мові. Впровадження режиму роботи
в реальному масштабі часу (ip-режим) на території СНД стримує дорожнеча
та погана якість телекомунікаційних мереж.

Інформаційне наповнення глобальної мережі на території СНД.

В мережі RELCOM знаходяться інформаційні архіви, які доступні за
допомогою наступних типів поштових серверів:

сервери телеконференцій, що дозволяють розсилати інформацію у більше ніж
3 тис. тематичних телеконференцій, пов’язаних з різноманітними сферами
людської діяльності;

сервери інформаційних архівів, що забезпечують доступ до архівів
різноманітних матеріалів (документи, книги, програми для комп’ютерів і
т.д.), що користуються тривалим попитом;

спеціальні сервери, що передають електрону пошту, перетворюючи її в
формат факсу, телексу, телетайпу. Призначені для передачі повідомлень
особам, які працюють з традиційними засобами зв’язку;

сервери статистики (у великих вузлах мережі), які організують доступ
користувачів до вузлових систем обліку та оплати мережних послуг.

В мережі RELCOM функціонують десятки інформаційних архівів, які доступні
через електронну пошту. Більшу частину з них представляють архіви, що
зберігають програмне забезпечення, технічну документацію, керівництво по
програмуванню і роботі в мережі, комп’ютерні ігри, графічні зображення.
В багатьох архівах зберігаються систематизовані вибірки з
телеконференцій системи USENET по різноманітних тематиках, насамперед по
комп’ютерній. Поряд з цим, ряд таких архівів зберігає різноманітну
художню літературу, науково-технічну і суспільно-політичну інформацію.
Більша частина інформаційних архівів, розміщена на території колишнього
СРСР та оснащена програмами поштових файлових серверів. Майже всі
перераховані архіви універсальні і загальнодоступні.

В глобальних мережах у певних вузлах розміщуються архіви інформації.
Кожен архів має певну визначену структуру. Мережа RELCOM дозволяє
задовольняти ряд інформаційних запитів. Через WAISmail-сервер вузла
ELVIS доступна низка архівів комерційних телеконференцій мережі RELCOM
(див додаток таблиця 1). Так, наприклад, в українській частині новин
створена ієрархія модерованих телеконференцій “elvisti.info.*”,
присвячених в основному політичним та економічним розділам. Для
ефективного доступу до інформації телеконференцій використовуються або
Web-броузери, або ж пошукові сервери мережі INTERNET (наприклад,
AltaVista, Deja News, InfoRes, IME та інші).

Розвиток INTERNET в Україні.

Хоча мережа INTERNET, як всесвітнє явище, існує не так вже давно – з
кінця вісімдесятих, в Україні вона почала розвиватися з 1991року.
Спочатку це були два-три вузли, що лише подавали послуги електронної
пошти, e-mail. В 1993 році в Києві існувало вже шість основних
INTERNET-вузлів. Більшість вузлів працювали з московським провайдером –
вузлом RelCom (reliable cоmmunication –надійні зв’язки), який, в свою
чергу, був підключений магістральним каналом до зарубіжного вузла мережі
Eunet. Слово «INTERNET» тоді ще не ввійшло в лексикон, популярнішою була
назва «RelCom/EUnet». За 1993 — 1994 роки збільшилась кількість як
користувачів, так і кількість вузлів мережі в Україні. Розвивалась також
інфраструктура місцевих та міжміських виділених каналів, по яких
передавались дані зі швидкістю 9600-28800 біт/c. До кінця 1994 року в
Києві нараховувалось до п’яти тисяч користувачів, а по всій Україні – 10
– 12 тис. Крім традиційної електронної пошти та телеконференцій USENET,
деякі вузли почали надавати послуги «прямого доступу до INTERNET», що
частіше називають on-line. Зростала кількість регіональних вузлів, що
підтримували зв’язок з Києвом та російською RelCom.

З 1993 року розвивається новий для мережі вид сервісу – інформаційний.
Одна з перших вдалих спроб вивести систему телеконференцій за рамки
дошки оголошень «куплю — продам» — конференція elvisti.business, яка до
початку 1994 року виросла до газети elvisti.info, що складалась з
декількох тематичних розділів. Одна з найбільших технологій мережі –
USENET – була використана для розповсюдження власного інформаційного
продукту по всій країні.

В 1995році з(явився перший комерційний цифровий супутниковий канал з
пропускною спроможністю 64 Кбіт/c. Він зв’язав вузол UA.NET з
провайдером Demon в Лондоні. Крім того, до мережі продовжували
підключатись все нові користувачі – ціни на комп’ютери і модеми,
достатні для роботи в мережі, значно знижувались, як і сама вартість
доступу до Internet.

В 1996 році з(явився ряд нових цифрових каналів з пропускною здатністю
64 Кбіт/c. Подання послуг on-line стало обов’язковою нормою для
Internet-вузла. Зросла кількість корпоративних мереж, під’єднаних до
Internet по виділених каналах. Цього ж року було введено перший на
Україні супутниковий канал з пропускною здатністю 286 Кбіт/c.. Почали
активно під’єднуватись приватні особи зі своїх домашніх комп’ютерів.
Продовжує рости інформаційне наповнення мережі. Web-сайт перестає бути
прерогативою лише INTERNET — провайдерів. Крім чисто презентаційних
сайтів різних фірм, з(являються і сайти з широким інформаційним
наповненням: новини засобів масової інформації, законодавчі акти, огляди
ринків різних видів товарів та послуг.

На початку 1997 року в Україні з(явились справжні магістральні
міжнародні канали. Укртелеком та СП «Інфоком» практично одночасно ввели
в експлуатацію двухмегабітові наземні канали до зарубіжних провайдерів –
UUNet (Великобританія) та Teleglobe (Канада). Так, наприклад, компанія
«Совам Телепорт» відкрила новий двохмегабітний волоконно-оптичний
зовнішній канал. Міжнародні траси обслуговують декілька швидкісних
каналів загальною пропускною здатністю більше 10 Мбіт/c.

На початок 1999 року українська частина INTERNET нараховувала вже більше
270000 користувачів. Із 30-35 тисяч київських користувачів більше 7000
зареєстрували унікальні почтові домени. В Україні створено понад 1200
Web-сайтів (дані пошукового серверу HYPERLINK http://el.visti.net)
http://el.visti.net) .

2. Всесвітня міжбанківська система SWIFT.

Що таке SWIFT.

Кількість міжнародних банківських мереж постійно збільшується. Для
задоволення зростаючого попиту на інформаційне і телекомунікаційне
обслуговування створюються міжнародні мережі, які надають комплекс
послуг по переводу платежів, інформаційному забезпеченню і управлінню
активами. Серед них відомі такі мережі, як HEBS (Hexagon Electronic
Banking System), яка пропонує послуги з багатьох міжбанківських
операцій, а також значна міжбанківська частина мережі Internet, яка
займається обслуговуванням кредитних операцій банків. Але найбільшою і
найпоширенішою в світі мережею фінансових повідомлень є мережа SWIFT,
після під’єднання до якої будь-який банк може вважати себе повноцінним
членом світового фінансового співтовариства.

SWIFT (Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunications)
або співтовариство всесвітніх міжбанківських телекомунікацій є провідною
міжнародною організацією в сфері фінансових телекомунікацій. Основними
напрямками діяльності SWIFT є надання оперативного, надійного,
ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого
втручання доступу до телекомунікаційного обслуговування банкам та для
проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою
інформацією.

Історія виникнення SWIFT.

Пошук найефективніших засобів та методів роботи у сфері банківських
операцій змусив на початку 1960-х років зібратися представників 60-ти
американських та європейських банків для обговорення систем
стандартизації міжнародної банківської справи. Було прийнято рішення, що
кінцевою метою цих зборів повинні стати рекомендації для використання
комп’ютерів, засобів телекомунікацій, що забезпечать надійнішу, швидшу і
безпечнішу систему передачі банківської інформації. В основу проекту
було покладено наступні вимоги:

платіжні операції повинні здійснюватися без участі паперів і досить
раціонально;

обмін інформацією між банками повинен бути значно прискорений
використанням засобів телекомунікацій;

повинні мінімізуватися типові банківські ризики (наприклад, втрати,
помилкове представлення платежів, фальсифікація платіжних доручень).

В 1968 році виникла ініціатива створення міжнародного проекту, який мав
за мету забезпечення всіх його учасників можливостями цілодобового
високошвидкісного обміну банківською інформацією при високому рівні
контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Дещо пізніше, в 1972
році, ця ініціатива офіційно була оформлена проектом. У тому ж році були
виконані розрахунки і подані рекомендації для створення рентабельної
системи обміну банківською інформацією. Вони полягають в наступному:

система повинна базуватися на створенні міжнародної мережі і мережної
служби сервісу, на стандартизації процесів і форматів повідомлень, на
стандартизації способів і обладнання під’єднання банків до мережі;

для забезпечення рентабельності при вартості передачі одного
повідомлення 0.15 долара система повинна обробляти не менш ніж 100 тисяч
повідомлень в день при участі приблизно 70 банків;

система повинна містити два незалежних зв’язаних між собою каналами
зв’язку розподільчі центри і концентратори зв’язку в кожній з
країн-учасниць.

В травні 1973 року 239 банків з 15-ти країн заснували SWIFT з метою
розробки формалізованих методів обміну фінансовою інформацією і
створення міжнародної мережі передачі даних з використанням
стандартизованих повідомлень. Наступні чотири роки були присвячені
вирішенню організаційних і технічних питань. 9 травня 1979 року
відбулося офіційне відкриття мережі. Технічна інфраструктура SWIFT-1
створювалась в сімдесяті роки і містила комп’ютерні центри, розташовані
по всьому світу, які з’єднувалися між собою високошвидкісними лініями
передачі даних. На початку свого існування SWIFT містила основні центри
в США і Нідерландах та інші регіональні центри, пов’язані каналами
зв’язку загального користування і спеціального призначення. Моральне
старіння та зростання вимог до експлуатації обумовили необхідність
розробки та впровадження нової мережної архітектури. Перехід до SWIFT-2
почався в 1989 році і до 1995 року був повністю завершений без перерви в
експлуатації.

Кількість банків-членів SWIFT невпинно зростає. Вони забезпечують
добовий трафік до 500 000 повідомлень.

Членство в SWIFT.

На 1995 рік SWIFT об’єднує біля 5000 банків і фінансових організацій,
розташованих в 155 країнах світу (серед них понад 2500 банків). Всі вони
мають можливість цілодобового обміну інформацією. До 2000 року
очікується, що щоденний обсяг повідомлень досягне п’яти мільйонів
повідомлень. SWIFT не виконує клірингових функцій, залишаючись
банківською комунікаційною мережею, орієнтованою на майбутнє.

SWIFT — це акціонерне товариство, власниками якого є банки-члени.
Товариство зареєстроване в Бельгії (штаб-квартира і постійно діючі
органи знаходяться в місті Ла-Ульп недалеко від Брюсселя) і функціонує
згідно з бельгійськими законами. Найвищий орган — загальні збори
банків-членів або їх представників (Генеральна асамблея). Усі рішення
приймаються більшістю голосів учасників асамблеї у відповідності з
принципом: одна акція — один голос. Провідну роль в Раді директорів
займають представники банків країн Західної Європи і США.

Членом SWIFT може стати будь-який банк, який у відповідності з
національним законодавством має право на здійснення міжнародних
банківських операцій. Крім банків учасників передбачаються асоційовані
члени (без права голосу), представлені різними фінансовими інститутами.
Вступ в SWIFT складається з двох етапів: підготовка банку до вступу в
члени товариства і підготовка банку до під’єднання до мережі в ролі
працюючого члена товариства. На першому етапі банк оформляє і відправляє
в SWIFT наступний комплект документів:

заяву про вступ;

зобов’язання банку виконувати статут SWIFT і компенсувати товариству
витрати (операційні);

адресу банку і особи, відповідальної за зв’язок з товариством;

огляд трафіку повідомлень банку.

Рада директорів SWIFT розглядає документи і приймає рішення про прийом
банку в товариство. Банк — кандидат отримує право на оплату одноразового
внеску і придбання однієї акції товариства. Вступ в SWIFT коштує дорого:
одноразовий внесок складає 400 тисяч бельгійських франків (200 тисяч для
асоційованих членів). Крім того, банки-члени повинні придбати одну акцію
вартістю 55 000 бельгійських франків. Другий етап безпосередньо
пов’язаний з фізичним під’єднанням банку до мережі. На цьому етапі
вирішуються технічні питання. В кожній країні, де розгортається система
SWIFT, товариство створює свою регіональну організацію. SWIFT —
безприбуткова організація. Весь прибуток товариства витрачається на
покриття витрат і модернізацію системи.

Членство в SWIFT створює можливість для інтенсивніших фінансових і
економічних зовнішніх контактів, зокрема для створення нормальних умов
функціонування іноземних інвестицій на території країн-учасниць.

Функції SWIFT.

Робота в мережі SWIFT надає користувачам наступні переваги:

Надійність передачі повідомлень, яка забезпечується побудовою мережі і
спеціальним способом передачі і прийому повідомлень за рахунок “гарячого
” резервування кожного з елементів мережі.

Мережа гарантує абсолютну безпеку багаторівневою структурою фізичних,
технічних і організаційних методів захисту, забезпечує повну захищеність
і секретність повідомлень, що передаються;

Скорочення операційних витрат у порівнянні з телексним зв’язком.

Швидкий спосіб доставки повідомлень в будь-який пункт світу; час
доставки складає біля 20 хвилин для звичайних повідомлень і 1-1,5
хвилини для термінових повідомлень, що перекриває показники багатьох
інших каналів зв’язку. Повідомлення досягає адресата значно швидше за
рахунок скорочення проміжних етапів в мережі.

Стандартизація платіжних документів, які поступають в систему, дозволяє
автоматизувати обробку даних і, як наслідок, підвищити ефективність
роботи банку. Фіксація виконаних транзакцій дозволяє проводити повний
контроль (аудит) всіх розпоряджень і щоденного автоматизованого
формування звіту по них; крім того, долаються мовні перешкоди,
зменшується різниця в практиці проведення банківських операцій.

Оскільки міжнародний і кредитний оборот все більше концентрується на
користувачах SWIFT, підвищується конкурентоспроможність банків-членів
SWIFT .

SWIFT гарантує своїм членам фінансовий захист — SWIFT бере на себе всі
прямі і опосередковані витрати клієнта, якщо по вині Товариства на
протязі доби повідомлення не досягло адресата.

Огляд національних банківських мереж.

Fedwire — система переказу грошових коштів і цінних паперів на великі
суми. Вона належить Федеральній резервній системі США і використовується
в основному для внутрішніх розрахунків. Учасники розрахунків Fedwire
можуть переказувати кошти на рахунок іншої установи у Федеральному
резервному банку як на користь установи одержувача, так і на користь
третьої сторони, наприклад — установи кореспондента, корпорації або
приватної особи. Грошові перекази Fedwire використовуються головним
чином для здійснення платежів, пов’язаних з міжбанківськими позиками до
наступного робочого дня, операцій за міжбанківськими розрахунками,
платежами між корпораціями і розрахунків за операціями з цінними
паперами. У цілому будь-яка депозитарна установа (включаючи відділення й
агентські контори зарубіжних банків у США), що мають резервний, або
кліринговий рахунок у будь-якому Федеральному резервному банку, можуть
напряму використовувати Fedwire для відправлення й отримання платежів.

Система СНАРS — це розподілена мережа, у якій електронні платіжні
повідомлення передаються безпосередньо від члена системи розрахунків —
відправника платежу до члена системи розрахунків — одержувача платежу,
не проходячи через центральний пункт обробки або клірингову палату.
Протягом дня учасники системи обмінюються повідомленнями за допомогою
мережі. Кожен з банків має стандартизоване програмне забезпечення
Gateway (Шлюз), що діє як інтерфейс між банківською платіжною системою
кожного члена системи СНАРS та мережею СНАРS у цілому. Програмне
забезпечення Gateway фіксує всі платежі свого банку (тобто ті платежі,
що відраховуються) та всі платежі на свій банк (платежі, що надходять).
Таким чином розрахункові банки надсилають один одному повідомлення про
виплати, не повідомляючи Банк Англії про окремі перекази. Усі платіжні
повідомлення, що проходять через систему, підлягають криптуванню та
підтвердженню автентичності. Система СНАРS, що функціонує на основі
розрахунків нетто, автоматично вираховує чисту нетто-позицію
відповідно до зобов’язань кожного члена системи розрахунків і відправляє
їх у банк Англії для врегулювання в кінці операційного дня. Наступного
дня ці сальдо розносяться на розрахункові рахунки відповідних банків.
Процес розрахунку для операцій СНАРS вдосконалюється із впровадженням
системи валових розрахунків у реальному часі. Для того щоб дозволити
здійснення платежів СНАРS у режимі реального часу, угоди щодо
проходження повідомлень у цій мережі вимагали змін. У новій системі
кожен платіж СНАРS врегульовується в банку Англії перед тим, як
інформація про платіж буде надіслана в банк-одержувач. Створення
інтерфейсу між мережею СНАРS та новою банківською системою розрахунків у
режимі реального часу дозволяє проводити розрахунки на основі «операція
за операцією».

Як правило, банки надсилають запити про врегулювання в банк Англії
тільки тоді, коли вони мають достатньо коштів на своїх розрахункових
рахунках для негайного здійснення операції. Тому банки — члени системи
СНАРS складають графік потоків платежів у межах своїх власних систем
протягом робочого дня. Рішення про методи управління чергою ухвалюються
кожним членом системи розрахунків індивідуально. Кожен банк, член
системи СНАРS, може отримати інформацію про сальдо на своєму рахунку,
підсумок своїх врегульованих платежів СНАРS, тощо.

Правила системи СНАРS не передбачають відкликання платежів, але коли
платіж було зроблено помилково, член системи — отримувач повинен
відправити компенсуючий переказ назад відправнику не пізніше 11-ої
години наступного дня. Такі умови було встановлено, коли система СHАРS
функціонувала на основі платежів нетто. Єдина зміна, що буде внесена до
попередніх угод, — введення ще однієї можливості в межах центральних
систем у банку Англії на підтримку системи КТ08, яка дозволить анулювати
запити про врегулювання, відправлені помилково (але які ще не були
врегульовані); цей процес анулювання здійснюватиме банк Англії на
прохання банку-відправника. Щоб стежити за уникненням випадків,
непередбачуваних обставин система обліку розрахунків у режимі реального
часу банку Англії дублюється у віддаленому місці як запасний варіант
(резервування). Усі записи на рахунках, які ведуться в основному місці,
здійснюватимуть також у другому місці, а резервна система буде здатна
взяти на себе функції основної, коли функціонування останньої
погіршиться. Система СНАРS збереже за собою здатність перетворитися
знову на систему розрахунків нетто на кінець дня в небажаному випадку,
коли обидві системи (основна та резервна) стануть недіючими. Кожен член
системи розрахунків має свої власні заходи на випадок непередбачуваних
обставин, якими можна скористатись у разі несправності внутрішньої
системи протягом дня. Ці заходи можуть набувати різних форм і кожен член
системи розрахунків сам відповідає за їх розробку та використання.

Єдина у Швейцарії електронна міжбанківська платіжна система SІС
цілодобово здійснює остаточні безвідкличні платежі у швейцарських
франках з використанням коштів, що зберігаються у Швейцарському
національному банку (ШИБ). SІС здійснює тільки кредитові перекази, тобто
ті, які ініціюються банком-платником. Система також може здійснювати
зарахування платежів клієнтів банку на будь-який банківський рахунок,
виконувати платіжні доручення на користь третіх сторін, забезпечувати
покриття і здійснювати міжбанківські платежі. Учасники розрахунків SІС
повинні бути на території Швейцарії і бути банками в тому значенні, як
це визначається швейцарським законом про банківську діяльність. Крім
того, вони повинні мати рахунок у Швейцарському національному банку.

Похожие записи