Реферат на тему:

Функціональна структура інформаційної системи менеджменту в
підприємстві.

Функціональна структура інформаційної системи менеджменту.

Інформаційна система менеджменту повинна забезпечити підтримку основних
(первинних) процесів управління підприємством, допоміжних (вторинних
інформаційних) процесів в таких класичних спеціалізованих функціональних
ділянках: виробничих всіх задіяних профілів, інженерній, фінансовій,
бухгалтерській, маркетинговій, кадровій, зовнішньо-інформаційних
зв’язках.

Одною з найважливіших цілей створення інформаційних систем менеджменту є
забезпечення комплексного скоординованого автоматизованого виконання
розрахункових, проектних і обліково-інформаційних робіт, які виникають у
функціонально-організаційних системах підприємства. На рисунку 1
наводиться приклад типової модульної структури інформаційної системи
менеджменту для підприємства.

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 1 . Укрупнена функціональна
декомпозиція інформаційної системи промислового підприємства

Функціональна структура інформаційної системи менеджменту в організації
може складатись із взаємодіючих підсистем різноманітних напрямків,
реалізованих у вигляді автоматизованих робочих місць заданих тематичних
профілів та певних рангів. Глибина ієрархічного заглиблення
профільованих автоматизованих робочих місць залежить від рівня iєрархiї
об’єкту управління. Окремі пiдрежими в системі не ізолюються один від
одного, а взаємодіють між собою на рівні єдиного інформаційного
середовища, використовуючи одні і ті ж дані. Взаємодія між ними може
носити, як непрямий, так і прямий характер. Важливо, щоб переходи між
режимами в межах одного шару могли здійснюватися лише через вищі або їх
узагальнюючі шари. В рамках кожного пiдрежиму, як правило, повинні
передбачатися наступні загальноприйняті допоміжні пiдрежими: звертання
про допомогу; робота із словником; інформація про створення нового
об’єкту; види об’єкту. Модульний принцип побудови інформаційної системи
менеджменту із максимально можливим використанням серійно виготовлюваних
технічних засобів та використанням проблемно-орієнтованих пакетів
прикладних програм дозволяє швидко адаптувати її для конкретного
використання в конкретній організації.

Рисунок SEQ Рисунок \* ARABIC 2 . Функціональна структура
інформаційної системи менеджменту

Підсистеми інформаційної системи менеджменту в свою чергу поділяються на
задачі, які об’єднуються в комплекси у відповідності до їх
функціональної та інформаційної приналежності. Вичленення функціональних
складових елементів інформаційної підсистеми здійснюється за наступними
основними ознаками:

фази управління планування – облік – контроль — аналіз в сукупності
утворюють повний цикл управління;

періоди (наприклад, зміна, доба, тиждень, декада, місяць, квартал, рік,
кількарічний період);

рівень управління (наприклад, робоче місце, бригада, ділянка, цех,
підприємство);

вид керованих ресурсів (наприклад, матеріальні, трудові, фінансові
ресурси та виробниче обладнання);

традиційний структурно-організаційний поділ апарату управління у
відповідних відділах, службах, підрозділах (наприклад,
планово-економічний відділ, відділ праці і заробітної плати,
бухгалтерія, планово-диспетчерський відділ);

функціональна сфера управління (наприклад, основне і допоміжне
виробництво, матеріально-технічне забезпечення, трудові ресурси,
реалізація і збут продукції, фінансова діяльність);

одиниці виміру об’єктів (наприклад, загальний об’єкт обліку, виріб або
деталь, сумарна і специфікована номенклатури, постачальник і споживач).

Складовими інформаційної системи менеджменту є підсистеми заданих
профілів для певних користувачів. Нижче розглянемо орієнтовний перелік
первинних функцій, використання яких повинно забезпечуватися
спеціалізованими підсистемами.

Система управління виробництвом.

Система управління виробництвом може містити цілий нвабір вбудованих
підсистем, таких, як підсистема техніко-економічного планування,
підсистема оперативного планування виробництва, підсистема оперативного
управління основним виробництвом, підсистема управління
матеріально-технічним забезпеченням та інші. Структура цієї системи
формується у відповідності з політикою та стратегією діяльності
підприємства.

Підсистема техніко-економічного планування. Всі завдання підсистеми
техніко-економічного планування, виходячи з завдань, складаються з
перспективного і поточного планування, які взаємопов’язані між собою.

Перспективне планування носить орієнтовний характер, здійснюється на
п’ять і більше років і корегується в процесі виконання, а також при
виникненні доповнень в зв’язку з розвитком науки і техніки. Перспективні
плани підприємств складаються по невеликій кількості укрупнених
показників і обгрунтовуються техніко-економічними розрахунками.

Поточне планування основним своїм завданням має визначення річної
виробничої програми по випуску продукції, як обгрунтування необхідних
матеріальних, трудових і грошових ресурсів для її виконання. Основна
проблема, яка вирішується підсистемою, полягає в узгодженні потреб у
випуску продукції даного підприємства з його виробничими можливостями та
ресурсами. При цьому повинно забезпечуватися оптимальне планування
виробництва продукції і балансування ресурсів, витрат, прибутку і
рентабельності. Ефективна робота підсистеми забезпечується за рахунок
оптимізації виробничої програми, раціонального використання основних і
оборотних фондів, встановлення оптимального рівня і обсягів
незавершеного виробництва, зменшення невиробничих затрат, підвищення
якості і оперативності управління.

Типовий план підприємства складається з наступних розділів:

план виробництва і реалізації продукції;

технічний і організаційний розвиток;

показники підвищення економічної ефективності виробництва;

розрахунок норм і нормативів;

капітальні вкладення і капітальне будівництво;

матеріально-технічне забезпечення;

праця і кадри;

собівартість, прибуток і рентабельність;

фонди економічного стимулювання;

фінансовий план.

Як бачимо, характерною особливістю підсистеми є велика кількість задач.
При цьому в інформаційній системі обробляється великий обсяг інформації,
оскільки розрахункові дані характеризують всю виробничо-господарську
діяльність підприємств і їх виробничих підрозділів. Відзначимо, що
задачі планування використовують нормативи всіх інших підсистем, що
обслуговують технічний та організаційний розвиток, питання виробництва,
збуту і реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення,
праці, кадрів, фінансів та інші важливі для підприємства показники
(прибуток, рентабельність, собівартість, фондовіддачу та інші).

Підсистема оперативного управління основним виробництвом. Підсистеми
оперативного планування виробництва тісно пов’язані з виконанням функцій
оперативного управління. Оперативне або оперативно-виробниче планування
призначене для укладання календарних планів на підприємстві і в цехах.
Вирішує задачі раціонального розподілу робіт і складання змінно-добових
завдань.

Призначення підсистеми оперативного управління основним виробництвом
полягає у здійсненні координації ходу виробництва з метою досягнення
позитивних результатів діяльності підприємства. Ця підсистема
забезпечує:

рівномірне і комплексне виконання плану виробництва на основі розподілу
планових завдань між підрозділами, ділянками і робочими місцями при
виконанні технологічних виробничих процесів;

узгодження всіх елементів виробництва у часі;

узгодження оперативних планів виробництва з продуктивністю цехів і
дільниць;

узгодження оперативних планів з запланованими техніко-економічними
показниками;

систематичне виявлення резервів виробництва, підвищення продуктивності
праці, покращення використання основних і оборотних фондів, створення
умов, які сприяють розвитку передових форм організації виробництва.

Підсистема виконує такі основні функції, як оперативний облік,
оперативний аналіз, оперативне регулювання виробничого процесу. В ряді
випадків підсистема виконує функції оперативного планування, тоді вона
окремо не виділяється. Об’єктом аналізу є планова і відповідна облікова
інформація, а його результати використовуються для вирішення задач
оперативного управління ходом виробництва.

Підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням. Основне
призначення підсистеми управління матеріально-технічним забезпеченням —
своєчасне і комплексне забезпечення виробництва сировиною, матеріалами і
комплектуючими при дотриманні режиму економії у використанні матеріалів,
здійсненні постачальних операцій і складуванні. Підсистема має наступну
функціональну структуру: планування матеріально-технічного забезпечення,
забезпечення фондами і специфікація потреб; доведення плану
матеріально-технічного забезпечення до споживачів і встановлення лімітів
цехам і службам підприємства; облік, звітність, статистична звітність.

Для виконання двох перших етапів вирішуються наступні задачі розрахунку
потреб матеріальних та трудових ресурсів на виконання виробничої
програми:

на задіяння незавершеного виробництва;

для функціонування основного виробництва;

для впровадження нової техніки;

на створення перехідних запасів;

на зберігання очікуваних залишків;

відповідних фондів (страхового та інших).

На основі одержаних результатів складається план матеріально-технічного
забезпечення. Спеціальний клас задач присвячений оперативному і
поточному обліку, підготовці статистичної звітності, обсягам реалізації
фондів, обліку неліквідів.

Підсистема управління допоміжним виробництвом. Допоміжне виробництво має
важливе значення. Затрати на його функціонування складають біля половини
вартості продукції, в ньому, як правило, зайнято до 40% працівників. В
його склад входять ремонтне, інформаційне, енергетичне, транспортне і
складське господарство. Для кожного комплексу характерні власні задачі
планування, обліку, контролю і аналізу, регулювання.

Комплекси задач по обслуговуванню енергетичного і складського
господарства включають задачі, пов’язані з виробництвом окремих видів
енергії, енергозабезпеченням, організацією інформаційних потоків
управління, ремонтом і наглядом за енергоустановками і витратами
енергоресурсів, зберіганням палива, організацією зберігання продукції на
складах і управління навантажувальними та розвантажувальними роботами.

Підсистема управління якістю продукції. Питанням підвищення якості
продукції на підприємстві повинна надаватись велика увага. Це фактор
підвищення і інтенсифікації суспільного виробництва. Управління якістю
продукції розширює функції контролю якості і полягає в визначенні
показників якості, контролі та аналізі якості продукції і регулюванні
технологічних процесів і методів стимулювання для підвищення якості
продукції до раціонального рівня.

Підсистема управління капітальним будівництвом вирішує задачі, пов’язані
з управлінням загальним ходом капітального будівництва, будівництвом
господарським способом, підрядними роботами.

Підсистема організації і розвитку управління підприємством вирішує
завдання планування, контролю і обліку, аналізу роботи апарату
управління. В цій же підсистемі повинна вирішуватися задача неперервного
контролю роботи системи управління підприємством і аналізу рівня її
ефективності.

Підсистема інформаційної системи управління підприємством покликана
підвищувати рівень і авторитет автоматизованих систем організаційного
управління. Для цього в першу чергу необхідно забезпечити з боку
інформаційної системи менеджменту інформаційне, причому вибіркове
професійно оспрямоване забезпечення керівників усіх рангів і режим
“запит-відповідь“ з усіх запитань, які стосуються діяльності
підприємства. Другою, не менш важливою функцією, є забезпечення
підготовки і прийняття управлінських рішень. Для цього крім керуючої
інформаційної системи, яка реалізує алгоритми прийняття рішень, що
забезпечуються експертними системами, в складі інформаційної системи
менеджменту повинна бути створена база знань. Поки що такі бази ще не
проектуються, тому повна реалізація функцій підсистеми знаходиться в
перспективі на найближчі 10-15 років.

Інженерна система складається з двох типових підсистем.

Інженерна підсистема виконує функції, що повинні забезпечити технічну
підготовку виробництва. Вона охоплює виконання науково-дослідних і
проектних робіт, стандартизацію, нормування. Стандартизації підлягають
конструкції виробів, технологічні процеси, методи організації і
управління службами технічної підготовки виробництва. Для організації
нормування необхідно використовувати відповідні нормативи витрат
матеріалів і інструментів, потреб в оснащенні, затрат часу і розцінок.
Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні підприємства
здійснюється у відділах головного конструктора та головного технолога.
Забезпечуючі інформаційні технології виконують функції автоматизації
проектування нових виробів, спецоснащення, оптимальної технології
обробки деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі,
розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю
виробу.

Підсистема управління технічною підготовкою виробництва охоплює
визначення обсягів споживання і потреб, технології і планування
допоміжних заходів. Технологічні процеси потребують визначення
технологічних маршрутів і календарно-планових нормативів. Допоміжні
заходи виконуються для підготовки процесів обслуговування виробництва і
полягають у вирішенні задач управління транспортними і управління
навантажувально-розвантажувальними роботами, зберігання і видачею
матеріально-технічних цінностей, підтримування обладнання і механізмів в
робочому стані, виготовлення і ремонту інструменту і оснащення, контролю
за якістю матеріалів і напівфабрикатів, управління енергозабезпеченням
виробництва і організаційно-технічних робіт. Крім того, в рамках цієї
підсистеми вирішуються задачі планування технологічної підготовки
виробництва, обліку, контролю, аналіз ходу робіт і інформаційне
забезпечення служб підсистеми.

Її основними завданнями є наступні:

розрахунок термінів виготовлення конструкторської і необхідної
технологічної документації;

розрахунок термінів виконання виробів і пристроїв в дослідному
виробництві;

укладання тематичних планів і прогнозування завантаження підрозділів
підприємства;

прогнозування невиконання плану по особливо важливих пунктах;

формування місячних звітів про виконання планів по номенклатурі і
обсягах виготовлення продукції.

Фінансова та бухгалтерська системи.

Підсистема управління фінансами на підприємстві виконує функції
автоматизації фінансових розрахунків і прийняття рішень щодо управління
фінансами підприємства. До складу задач входять аналіз фінансової
звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором
джерел фінансових ресурсів та інші. Автоматизація аналізу фінансової
звітності підприємства передбачає проведення розрахунків спеціальних
показників, що характеризують результати господарської та фінансової
діяльності підприємства, визначення на їх базі показників фінансового
становища підприємства та вироблення рекомендацій щодо подальшої
стратегії його розвитку. Вхідною інформацією для аналізу служать такі
дані балансу підприємства, як от вартість виготовленої продукції, запаси
і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість постачальникам,
виробничі інвестиції, продаж старого обладнання при заміні на нове,
зміна заборгованості підприємства за звітний період, сума процентів за
кредит, податок на прибуток, дивіденди робітникам та інші.

Автоматизація управління вибором проектів інвестицій здійснюється в
умовах комп’ютерної системи прийняття рішень. Предметом прийняття рішень
про інвестиції можуть бути: матеріальні інвестиції (у матеріальні
об’єкти — земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, запаси);
фінансові інвестиції (у цінні папери, в частку в іншому підприємстві,
видання кредиту за рахунок власних коштів); нематеріальні інвестиції (у
ринок — реклама, дослідження, у кваліфікацію співробітників, організацію
підприємства, соціальні заходи). Основна увага в процесі управління
приділяється матеріальним інвестиціям. Прийняття рішень щодо інвестицій
супроводжується інвестиційними розрахунками, що визначають кількісні
співвідношення надходжень і витрат. Інвестиційні розрахунки можуть
виконуватися за двома моделями: за однією — в ізольованому
інвестиційному плануванні порівнюються альтернативи інвестицій тільки
одна з одною; за іншою — у загальному інвестиційному плануванні
враховуються змінні зв’язки інвестиційних альтернатив з виробничим
процесом.

При проведенні інвестиційних розрахунків за допомогою статичних методів
інвестиційні проекти порівнюються між собою за показниками сумарних
витрат, витрат на одиницю виробів, прибутку, рентабельності, часу
амортизації. Вхідною інформацією для проведення розрахунків є відомості
про початкові витрати у певному варіант інвестицій, заробітну плату,
вартість матеріалів та енергії, амортизаційні відрахування, витрати на
оренду приміщень, податки, страхування, сторонні виробничі послуги,
відомості про кількість випуску продукції та прибуток та інші.

Підтримка інвестиційних рішень на основі динамічних методів розрахунку
інвестицій передбачає визначення вартості капіталу і аннуітету. Вартість
капіталу інвестиції розраховується, як різниця між сумою усіх надходжень
і сумою усіх витрат за варіантом інвестицій за період його експлуатації.
Аннуітет — це одержуване середнє значення надлишків, яке визначається
множенням вартості капіталу на коефіцієнт повторного прибутку від
капіталу. Вхідною інформацією для розрахунків є відомості про суму
початкових витрат, залишкову ціну інвестиційного об’єкта, поточні доходи
і витрати, процентну ставку за кредит. За допомогою динамічних методів
можуть бути визначені економічний строк використання інвестиції та
оптимальний момент її відшкодування.

Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел фінансових
ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінансування,
співвідношення їх обсягів і вибір конкретних джерел фінансування. Форми
фінансування розрізняються: за частотою надходження (поточне, особливе),
за тривалістю фінансування (короткотермінове, середньотермінове,
довготермінове), за правовим станом інвестора (власне, позикове), за
походженням грошових коштів (зовнішнє, внутрішнє). Для вибору
співвідношення видів та обсягів фінансування в умовах застосування
систем підтримки прийняття рішень розраховуються спеціальні фінансові
показники, наприклад, показник ефекту фінансового важеля.

Основним завданням підсистеми управління фінансами є підвищення ролі
фінансів в господарській діяльності підприємств через встановлення
науково-обгрунтованих нормативів використання фінансових ресурсів
(виручки від реалізації продукції, прибутку, капітальних вкладень,
фондів економічного стимулювання та інших коштів), широке використання
фінансово-кредитних відношень з метою прискорення науково-технічного
прогресу і інтенсифікації виробництва.

Більшість задач, які вирішуються підсистемою, пов’язані з плановими,
контрольними і аналітичними функціями. Підсистема управління фінансами
має тісні інформаційні зв’язки з підсистемами бухгалтерського обліку і
управління реалізацією і збутом продукції.

Підсистема комплексного економічного аналізу.

Підсистема комплексного економічного аналізу призначена для постійного
вдосконалення господарського механізму шляхом підвищення ефективності
виробництва, зростання обсягів, асортименту і якості продукції,
прискорення оборотності оборотних засобів, створення і використання
фондів економічного стимулювання на основі проведення аналізу
використання основних промислово-виробничих фондів, обладнання і
використання матеріальних ресурсів, продуктивності праці і заробітної
плати, собівартості продукції, прибутку і рентабельності, фінансового
стану підприємства і ефективності господарської діяльності.

Підсистема бухгалтерського обліку.

Основне призначення підсистеми бухгалтерського обліку полягає в
автоматизованому виконанні бухгалтерського обліку на підприємстві.
Підсистема виконує функції зворотного зв’язку від об’єкта управління до
системи управління шляхом спостереження і контролю за станом і
використанням всіх засобів підприємства. Вона дозволяє вимірювати,
фіксувати і аналізувати фактичний стан виробничих операцій і витрат
ресурсів на всіх стадіях виробництва і в усіх структурних підрозділах. В
умовах автоматизації до підсистеми бухгалтерського обліку ставляться
нові вимоги: підвищення контрольних функцій (розширення позицій обліку),
поглиблення аналітичності, підвищення оперативності, достовірності і
точності. Ці вимоги можуть бути виконані в умовах комплектного
застосування технічних засобів.

В підсистемі бухгалтерського обліку вирішуються такі загальноприйняті
комплекси задач:

облік основних засобів (фондів);

облік матеріальних цінностей;

облік праці і заробітної плати;

облік готової продукції і її реалізації;

облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;

облік фінансово-облікових операцій;

підсумковий облік і складання звітності.

Методична єдність обліку і його бази визначають тісні зв’язки між усіма
задачами і комплексами задач підсистем бухгалтерського обліку.
Підсистема бухгалтерського обліку має двохсторонні інформаційні зв’язки
з усіма підсистемами інформаційної системи менеджменту.

Підсистема управління працею і заробітною платою. Дана підсистема
вирішує задачі розрахунку нормативної трудомісткості виробничої програми
на квартал, квартального плану зменшення трудомісткості, фонду
заробітної плати і чисельності робітників (відрядників і погодинників),
зведеного квартального плану по праці і заробітній платі.

Маркетингова система.

Маркетингова діяльність підприємства пов’язана з обробкою різноманітних
і досить великих обсягів інформації. Це обумовлює необхідність
системного підходу до організації її здобування, обробки, аналізу в
процесі вироблення управлінських рішень. Відповідно до цього
маркетингова система має будуватися з врахуванням комплексного
узгодження всіх компонентів маркетингових досліджень і повинна
виконувати такі функції, як планування маркетингу, контроль маркетингу,
ціноутворення, обробки результатів маркетингових досліджень, управління
реалізацією і збутом продукції.

Підсистема планування маркетингу виконує такі функції:

Стратегічне планування з метою комплексного планування ринкової
стратегії, визначення обсягів і термінів фінансування залежно від
маркетингових цілей. диференціація товарів залежно від вибраних
сегментів ринку.

Управління реалізацією комплексної ринкової стратегії планування
асортименту продукції; складання плану і бюджету маркетингу для окремих
товарів; погодження планів реалізації товарів для окремих сегментів
ринку; управління збутовою і виробничою діяльністю регіональних
відділень і філій.

Підсистема контролю маркетингу повинне виконувати такі основні функції:

Облік і контроль виконання запланованих завдань на протязі планових
періодів, окремих видів товарів, цільових ринків (контроль обсягів
реалізації товарів і послуг; облік і контроль доходів і прибутків,
рентабельності; контроль відповідності фактичної частки ринку виробничим
і комерційним можливостям; аналіз використання можливостей реалізації
продукції; контроль ефективності маркетингових заходів). У цьому ж блоці
автоматизується обробка інформації щодо ступеня задоволеності покупців і
споживачів комерційною діяльністю підприємства на цільових ринках.
Результати розв’язання названих задач використовуються у
планово-економічних службах підприємства, а також керівниками середнього
і вищого рівнів.

Облік і контроль ефективності (прибутковості) витрат у системі
просування товарів, тобто транспортних витрат, витрат на проміжне
складування, на канали збуту, організацію місць продажів. Користувачами
інформації цієї ділянки контролю є робітники внутрішньої ревізійної
служби підприємства.

Стратегічний контроль маркетингу — автоматизація розрахунків, пов’язаних
з глобальним контролем ефективності маркетингової діяльності в цілому.
Результати використовуються вищим керівництвом підприємства.

Підсистема ціноутворення здебільшого реалізується у вигляді комп’ютерної
системи підтримки прийняття рішень. Це зумовлено певними причинами.
Становлення цін на товари підприємства в умовах ринкової економіки є
складним багатоетапним процесом, що визначається багатьма факторами,
головними з яких є конкурентна структура ринку, попит на продукцію,
рівень витрат та інші. Вхідна інформація для визначення рівня цін не
завжди є повністю визначеною і кількісною, а частіше носить якісний
характер і може бути неточною та неповною. На окремих етапах
ціноутворення можлива багатоваріантність рішення, тобто найкраще рішення
вибирається з набору альтернативних варіантів. Такі риси проблеми
характеризують її, як задачу прийняття рішень, тому автоматизацію
визначення цін слід здійснювати в умовах комп’ютерної системи підтримки
прийняття рішень.

Головними етапами ціноутворення в цих умовах є: вибір цілі
ціноутворення; визначення попиту; аналіз витрат; аналіз цін конкурентів;
вибір методів ціноутворення; встановлення кінцевої ціни.

Підсистема обробки результатів маркетингових досліджень охоплює питання
обробки та аналізу даних в таких напрямках, як от дослідження ринку,
споживачів, конкурентів, вивчення товаропросування і продажів, вивчення
системи стимулювання збуту і реклами. Математичну основу автоматизації
складають методи лінійного програмування, теорія масового
обслуговування, теорія зв’язку, теорія ймовірностей, сітьове планування,
методи математичної статистики, економіко-математичне моделювання.

Маркетингова система забезпечує кваліфіковане та оперативне дослідження
процесів збуту і реалізації готової продукції. В умовах постійного
вдосконалення господарського механізму та переходу до ринкових
взаємовідносин значення цієї підсистеми постійно зростає, оскільки вона
визначає орієнтацію політики підприємства на ринку, тим самим приводячи
в дію важелі господарського механізму в дію.

Підсистема управління реалізацією і збутом продукції. Основним фактором,
який впливає на процес збуту і реалізації продукції, є ритм виробництва
і випуску продукції, забезпечення своєчасного, комплектного і ритмічного
постачання її споживачеві.

Основним завданням підсистеми є забезпечення своєчасного постачання
споживачам продукції необхідного асортименту і якості в повному обсязі у
відповідності з укладеними договорами при мінімальних затратах на
проведення збутових операцій. В її завдання також входять організація і
ведення складського господарства і складських операцій, представництво
підприємства в питаннях збуту готової продукції, представлення звітності
у відповідні інстанції.

Збут і реалізація готової продукції включає такі фази. як планування
збуту, складування і відвантаження готової продукції, контроль рівня
запасів готової продукції. У відповідності з цим організовані комплекси
задач управління поставками продукції, відвантаженням готової продукції,
реалізацією продукції.

Кадрова система.

Забезпеченість і правильний підбір кадрів завжди були основними умовами
ефективної роботи підприємства. Завдання підсистеми полягає в
забезпеченні правильного підбору і розподілу кадрів, неперервному
підвищенні їх економічних і технічних знань, забезпеченні готовності
кадрового резерву, визначенні рівня необхідної кваліфікації кадрів.
Основними функціональними підсистемами інформаційної системи управління
персоналом на підприємстві є: підсистема оформлення та обліку кадрів;
підсистема планування, прогнозування і маркетингу персоналу; підсистема
розвитку кадрів; підсистема аналізу і розвитку засобів стимулювання
праці. Важливе значення для підприємства мають показники руху робочої
сили і використання робочого часу.

Автоматизація планування потреби у персоналі охоплює розрахунки витрат
часу на виконання плану виробництва продукції і планового фонду
заробітної плати, планової потреби в основних робітниках та інших
категоріях персоналу та чистої потреби з урахуванням фактичної наявності
робітників, прийому та вибуття робітників до початку планового періоду.
Для спостереження за використанням робочого часу здійснюється облік
складу, чисельності і переміщень працівників. Підсистема вирішує задачі
планування, обліку і аналізу виробничих процесів.

Інформацію щодо фактичної наявності персоналу на підприємстві надає
підсистема оформлення та обліку кадрів, в задачі якої входять
автоматизація документального оформлення прийому, звільнення, кадрового
переміщення персоналу, облік наявності та руху особового складу
підприємства, оцінка та аналіз персоналу. Аналітичні відомості, які
формуються у цій підсистемі, містять інформацію про кваліфікаційну
структуру персоналу, статево-вікову структуру, структуру персоналу за
категоріями, звітну інформацію про плинність кадрів на підприємстві,
тривалість робочого дня, соціальні послуги та інші.

На етапі планування виробництва вирішуються задачі, як от розрахунок
потреби в робочій силі на квартал, місяць і формування плану підготовки
кадрів. На етапі обліку виробничих процесів реалізуються зокрема такі
задачі, як от табельний облік особового складу, облік наявності і руху
кадрів, укладання статистичної звітності по кадрах. Процес планування
забезпеченості кадрами виходить з існуючого дефіциту або надлишку
персоналу по тих чи інших категоріях, професіях, розрядах. Автоматизація
планування забезпеченості кадрами здійснюється в умовах комп’ютерної
системи підтримки прийняття рішень.

Використання засобів автоматизації дозволяє виконувати аналітичні
функції, для виконання яких вирішуються такі задачі: аналіз використання
робочого часу робітниками, ІТП і службовцями, аналіз плинності кадрів,
аналіз дефіциту (надлишку) кадрів. Вирішуються також задачі корегування
плану потреби в робочій силі.

В процесі прийняття рішень здійснюється, по-перше, вибір заходів
кадрової політики шляхом оцінювання переваг і недоліків кожного заходу й
визначення ймовірності їх здійснення, по-друге, оцінка кандидатів на
прийняття, переведення, звільнення, навчання за всіма критеріями з
подальшим зведенням критеріальних оцінок в глобальну. Критеріями оцінки
працівників є такі ознаки:

передумови продуктивності (знання, інтелектуальні інтелектуальні
здібності, витривалість, готовність нести відповідальність);

продуктивність працівника (кількість виконаної роботи, якість теми
роботи);

поведінка працівника (здатність до співробітництва, самостійність,
здатність до керівництва);

здатність до розвитку.

Проте вирішення задач оцінок може бути автоматизованим шляхом широкого
застосування методів і тестів інженерної психології і ергономіки, баз
знань і експертних систем. Оцінкою працівників послуговуються при
прийнятті рішень про використання персоналу. Кадрові питання, як
правило, завжди бувають в полі зору першого керівника.

Структура баз даних інформаційної системи менеджменту.

Сукупність первинної та вторинної інформації різнопланового характеру,
що призначена для прийняття рішень в сфері управління підприємством,
можна вважати інформаційним середовищем інформаційної системи
менеджменту. Наявна інформація, що використовується для управління, має
два різновиди: про стан зовнішнього середовища та про стан організації
(чи наявних передумов її створення). Складність формування і
використання економічної інформації полягає в тому, що не всі параметри
організації легко піддаються формалізації для кількісного визначення, а
це вимагає певного професійного рівня для їх систематизації і обробки.
Тому у випадку укрупнених розрахунків деякі види інформації
використовуються опосередковано шляхом визначення логічного впливу на
доцільність підприємницького рішення. Основу інформаційного середовища
інформаційних систем менеджменту становлять тематично орієнтовані
розподілені бази даних, кожна з яких тісно пов’язана з відповідною
функціональною підсистемою. Фізична організація зберігання інформації
базуватиметься на концепції розподілених баз даних. Об’єднання таких баз
даних буде створювати первинне інформаційне середовище, яке зможе
забезпечувати узгодженою інформацією систему управління на всіх рівнях.
В свою чергу, тематичний розподіл баз даних дозволить закріпити ведення
заданих баз даних за певними функціональними відділами та підвищити
відповідальність за внесення, збереження та обробку оригінальної
інформації. В той же час, задання правил користування через зовнішнього
для кожної підсистеми адміністратора забезпечить використання бази даних
в інтересах всього підприємства. Доступ до інформаційних баз даних
відбуватиметься через комп’ютерну мережу і регламентуватиметься
правилами та нормативами даної організації.

Практика використання баз даних показала, що при їх формуванні доцільно
використовувати певні правила. Розробники інформаційних систем
пропонують ряд загальних бізнес – правил формування бази даних
інформаційної системи менеджменту.

Перераховані первинні функції інформаційної системи менеджменту можуть
використовуватися автономно, або ж входити складовими підфункціями у
алгоритм вирішення складніших проблем. Наприклад, функції вищого рівня
інформаційної системи менеджменту з використанням елементів штучного
інтелекту у сфері виробничо-економічної діяльності підприємства
дозволятимуть:

вирішувати комплекс задач управління виробництвом (планування, облік,
регулювання, контроль) в усіх сферах господарської діяльності;

оперативно виявляти та допомагати усунути неритмічність в роботі цехів,
підрозділів;

усувати невідповідності в роботі взаємопов’язаних виробництв;

оперативно і правильно розподіляти енергетичні, матеріальні та трудові
ресурси;

поліпшувати використання обладнання та покращувати якість продукції;

зменшити наднормативні запаси матеріальних цінностей підприємства;

підвищити продуктивність праці управлінського персоналу підприємства.

Список літератури.

Автоматизированные информационные технологии в экономике. Под. ред.
Г.А.Титоренко — М. Компьютер ЮНИТИ, 1998, — 336 с.

Бердтис А. Структуры данних. — М.: Статистика, 1974, — 408 с.

Блек Ю. Сети ЭВМ : протоколы, стандарты, интерфейсы. -М.: Мир, 1980.

Бойко В.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. -М.: Финансы и статистика, 1992.

Бойков.В., Савинков В.М. Проектирование баз данных информационных
систем. М. Мир 1997.

Боэм Б.У. Инженерное программирование для проектирования программного
обеспечения. -М.: Радио і связь, 1985, -512с.

Брябрин В.М. Программное обеспечение персональных ЭВМ. — М.: Наука,
1988.

Васильев В.Н. Организация, управление и экономика гибкого
интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение,
1986. –312 с.

Вершинин О.В. Компьютер для менеджера. — М.: Высшая школа, 1990.

Вычислительные машины, системы и сети/ Под ред. А.П.Пятибратова. — М.:
Финансы и статистика, 1991.

Герасименко В.А. Защита информации в автоматизированных системах
обработки данных. — В 2-х кн. — М.: Энергоатомиздат, 1994.

Гершгорин Л.Г. Что такое АРМ бухгалтера. — М.: Финансы и статистика,
1988.

Бухгалтерський

облік та

звітність

Управління якістю

Управління допоміжним виробництвом

Управління основним виробництвом

Управління інвестиціями та

інноваціями

Управління фінансами

Управління трудовими ресурсами, кадрами

Матеріально-технічне забезпечення, управління запасами

Техніко-

економічне планування,

бізнес-план

Технічна підготовка виробництва

Зв’язок з ІС вищого рівня, глобальними мережами

Аналіз ринку, маркетинг, збут продукції

(

(

(

(

Інформаційна підсистема

виходу в Internet

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

(

Виробничі

інформаційні підсистеми

Кадрова

інформаційна підсистема

Маркетингова

інформаційна підсистема

Інженерна

інформаційна підсистема

Бухгалтерська

інформаційна підсистема

Фінансова

інформаційна підсистема

Зовнішнє

інформаційне

середовище

(глобальна комп’ютерна мережа Internet)

Інформаційне

середовище

підприємства

(розподілені бази даних)

Інформаційна система

менеджменту

(

(

(

(

(

(

Похожие записи