Пошукова робота

на тему:

Додаткові можливості вашого Web-сайта

Переходи сторінок (page transitions) — з їх допомогою Web-сторінки
будуть змінювати одна одну не звичним для нас способом, а за допомогою
спеціальних візуальних ефектів.

Анімація (animation) — дозволяє використовувати спеціальні ефекти для
відображення тексту, малюнків та інших елементів Web-сторінки.
Наприклад, заголовок сторінки може спадати зверху, а заголовки –
надходити з правого краю екрана.

Відеозображення (video images) — це відеокліпи, які будуть показані у
вікні браузера відвідувача вашого Web-сайта.

Додаткові модулі (plug-ins) — спеціальні програмні модулі, які додають в
додатки додаткові можливості. У браузерах такі модулі звичайно
застосовуються, щоб можна було працювати з файлами тих типів, які
спочатку браузерами не розпізнаються. Microsoft FrontPage генерує код
HTML, який вказує браузеру на необхідність застосування додаткового
модуля.

Елементи управління ActiveX (ActiveX controls) — це програмні модулі, за
допомогою яких можна реалізувати всі можливості, передбачені для програм
в середовищі Windows. Однак їх безпосередня прив’язка до технологій
Windows унеможливлює їх застосування на інших платформах. Проблема також
полягає і в тому, що за допомогою елементів управління ActiveX можна
отримати доступ до будь-яких ресурсів комп’ютера видаленого користувача.
У багатьох випадках таке рішення є неприйнятним з точки зору безпеки.

Java-аплети (Java applets) — як і елементи управління ActiveX, вони
призначені для виконання програмних функцій (наприклад, реакції на дії
відвідувача Web-сайта). Java-аплети можуть працювати на будь-яких
комп’ютерах, для яких є інтерпретатори мови Java. Однак, на відміну від
елементів управління ActiveX, можливості Java-аплетів щодо доступу до
ресурсів комп’ютера відвідувача Web-сайта суттєво обмежені.

Елементи управління часу розробки (Design-Time Controls) — багато в чому
схожі з елементами управління ActiveX. Головна їх відмінність полягає в
тому, що вони призначені не для роботи в браузері видаленого
користувача, а в середовищі створення Web-сайта (в нашому випадку у
FrontPage).

Анімація на Web-сторінках

Питання застосування анімації на Web-сторінках з допомогою FrontPage
можна розбити на дві окремі теми: анімація на рівні цілої сторінки
(наприклад, візуальні ефекти при зміні однієї сторінки іншою) і анімація
об’єктів на Web-сторінці. Як для анімації всієї сторінки, так і окремих
її компонентів потрібні можливості Dynamic HTML, які вперше з’явилися в
Internet Explorer 4. У браузерах, не підтримуючих Dynamic HTML, ці
сторінки або елементи будуть показані статично.

Анімація переходів сторінок

Переходи сторінок (page transitions) — це спеціальні візуальні ефекти,
які дозволяють пожвавити процес зміни однієї сторінки в браузері іншою.
Приклад такого ефекту показаний на мал. 1 (природно, в статичному
вигляді).

Мал. 1. Сторінка з чорним фоном змінює іншу сторінку з сірим фоном

Для настройки переходів сторінок виберіть в меню Format пункт Page
Transition. Відкриється діалогове вікно, показане на мал. 2.

Мал. 2. Діалогове вікно Page Transitions

У цьому діалоговому вікні ви можете настроїти наступні параметри:

Event — подія, при якій буде використовуватися вибраний вами візуальний
ефект. Можливі варіанти:

Page Enter — при завантаженні сторінки в браузері;

Page Exit — при заміні цієї сторінки іншою;

Site Enter — при відкритті цієї сторінки користувачем, у вікні браузера
якого була відкрита сторінка, що належить іншому сайту;

Site Exit — при заміні цієї сторінки на сторінку, що належить іншому
Web-сайту.

Duration (seconds) — визначає, як довго буде виконуватися візуальний
ефект.

Transition effect — надає у ваше розпорядження більше за 20 візуальних
ефектів. Кращий спосіб вибрати відповідний — спробувати їх на своєму
власному комп’ютері.

Анімація об’єктів на сторінці

Крім візуальних ефектів, які застосовуються для всієї сторінки, у
FrontPage також передбачені візуальні ефекти для окремих елементів
сторінки. Вони можуть спрацьовувати при появі об’єкта на сторінці або як
реакція на дії користувача (звичайно за допомогою миші). Заголовки,
зображення і інші об’єкти можуть надходити з різних сторін,
збільшуватися в розмірах і виконувати інші різні трюки. Крім того,
об’єкти можуть міняти зовнішній вигляд при розміщенні над ними покажчика
миші.

Приклад сторінки із застосуванням анімації показаний на мал. 3. Самий
верхній заголовок (включаючи зображення) вже встиг приплисти з лівого
краю екрана. В даний момент відбувається падіння з-за верхнього краю
рядка гіперпосилань. Слова Посилання, Азаци, Списки вже впали, а слово
Таблиці продовжує свій політ.

Мал. 3. Анімація елементів сторінки в дії

Для створення подібних ефектів FrontPage додає в Web-сторінки браузерні
скрипти. Як правило, такі скрипти пишуться на мові JavaScript і
використовують можливості розширення HTML під назвою Dynamic HTML
(DHTML). Перший браузер, який підтримується DHTML — Internet Explorer 4,
можна розраховувати, що за Internet Explorer підуть і інші поширені
браузери.

Застосування ефектів анімації до елементів Web-сторінок проводиться у
FrontPage дуже просто.

Виділите потрібний елемент або просто встановіть курсор вставки в
потрібному місці (наприклад, всередині абзацу).

Відкрийте панель інструментів DHTML Effects.

Використайте список Event, що розкривається, для вибору події; при ньому
буде показаний візуальний ефект. У вашому розпорядженні наступні
варіанти:

Click — при натисненні мишею на елементі;

Double -Click — при подвійному натисненні мишею;

Mouse Over — при розміщенні покажчика миші над елементом;

Page Load — при завантаженні сторінки.

Виберіть потрібний ефект в списку Effect (зліва від нього напис Apply).
Для деяких ефектів ви зможете скористатися додатковими параметрами,
обравши їх в списку Settings.

Ефектів досить багато, і кращий спосіб вибрати відповідний –
проекспериментувати. У залежності від вибраної вами події будуть
доступні різні ефекти.

Щоб видалити анімаційний ефект, виділіть його, пересвідчіться, що його
властивості показані на панелі DHTML Effects, а потім натисніть на
кнопку Remove Effect.

FrontPage також дозволяє виділити елементи, до яких ви застосували
ефекти Dynamic HTML, спеціальним ясно-блакитним фоном. Цей фон буде
видимим тільки в режимі PageView у FrontPage, але не при перегляді в
браузері. Включення такого виділення проводиться за допомогою кнопки
Highlight Dynamic HTML Effects в панелі інструментів DHTML Effects.

Ефекти Dynamic HTML, які передбачені у FrontPage, мають ще одну
властивість: вони програються лише один раз; способів же, які б
змушували їх робити це безперервно немає. Якщо ж ви хочете, щоб анімація
виконувалася тривалий час (або безперервно), вам потрібно скористатися
іншими засобами, до яких відносяться, наприклад, відеокліпи.

Використання відеокліпів

FrontPage дозволяє вставляти відеокліпи на Web-сторінки так само просто,
як і звичайні зображення. Передача файлів з відеокліпів проводиться з
Web-серверу у браузер так само, як і файлів будь-яких інших типів, але
для програвання таких файлів необхідна спеціальна програма (при цьому
про її існування повинен знати браузер видаленого користувача). Найбільш
поширені формати відеофайлів в Інтернеті — формат Microsoft AVI (Audio
Visual Interleaved) і формат Apple QuickTime (MOV, раніше він був
відомий під назвою Active Movie). Програми, які дозволяють програвати в
браузері відеофайли цих форматів, можна безкоштовно завантажити з сайтів
виробників цих програм або виробників браузерів.

Якщо ви відкрили сайт з відеокліпами для загального доступу, прийнята
практика — розміщувати на сторінці з відеокліпами посилання на програми,
які відвідувач може завантажити і встановити в своєму браузері для
перегляду кліпів. Ось приклади таких посилань:

www.microsoft.com/windows/ie/download/default.asp (програми для Internet
Explorer);

http://www.netscape.com/plugins/index.html(додаткові модулі для Netscape
Navigator);

www.apple.com/quicktime (інформація про програвач QuickTime).

Розміщення відеофайлів на сторінці було детально розглянуте разом із
вставкою звичайних графічних зображень. Зараз нагадаємо тільки, що для
цього потрібно в меню Insert вибрати Picture, а потім — Video.

Застосування додаткових модулів

Додатковий модуль (plug-in) — це програма, яка вбудовується в браузер
для виконання певних функцій (часто, наприклад, для перегляду файлів
мультимедіа). Вперше підтримка додаткових модулів з’явилася в Netscape
Communicator, потім вони стали підтримуватися і Internet Explorer.
Застосування додаткових модулів надає небагато можливостей відносно
вказівки додаткових параметрів в коді HTML. Однак те, що такі модулі
підтримуються обома самими поширеними браузерами, привело до їх широкого
використання.

Відображення файла в браузері за допомогою додаткових модулів можливе
тільки за умови виконанні двох умов. По-перше, вказівка на необхідність
застосування додаткового модуля повинна міститися в самому коді HTML.
По-друге, додатковий модуль повинен бути встановлений в браузері
відвідувача Web-сайта. Деякі додаткові модулі постачаються разом з
браузером, інші користувач може завантажити з Інтернету і встановити. У
більшості випадків автор Web-сторінки навіть не знає, який саме
додатковий модуль може бути застосований для відкриття файла в браузері
відвідувача Web-сайта. Він просто вказує, що такий-то файл повинен бути
відкритий за допомогою додаткового модуля, а потрібний додатковий модуль
вибирається браузером відвідувача в залежності від типу файла. Додаткові
модулі, що використовуються, можуть розрізнюватися в залежності від
платформи, типу і настройок браузера.

FrontPage, звичайно, не може встановлювати додаткові модулі в браузерах
відвідувачів Web-сайта або змінювати настройки цих браузерів. Але з його
допомогою легко можна помітити файли на Web-сайті, вказавши на
необхідність їх обробки за допомогою додаткового модуля. Для цього треба
в меню Insert вибрати Advanced, а потім — Plug-In. Відкриється діалогове
вікно, показане на мал. 4.

Мал. 4. Діалогове вікно Plug-In Properties

У цьому діалоговому вікні можна настроїти наступні параметри:

Data Source — ім’я файла, яке необхідно відкрити за допомогою
додаткового модуля. Можна використати як відносну, так і абсолютну
адресу URL

Message for browsers without Plug-In support — повідомлення для
відображення в браузерах, в яких не передбачена підтримка додаткових
модулів.

Size — розмір ділянки сторінки для розміщення екрана додаткового модуля.

Height — висота в пікселях.

Width — ширина в пікселях.

Hide Plug-In — якщо цей прапорець встановлений, робота додаткового
модуля відображатися у вікні браузера не буде. Таке рішення можна
використати, наприклад, для звукових файлів.

Layout — це настройки вікна, в якому буде працювати додатковий модуль,
всередині вікна браузера.

Alignment – розміщення цього вікна відносно оточуючого тексту.

Border thickness — товщина рамки навколо цього вікна в пікселях.

Horizontal spacing — настройки відступу по горизонталі в пікселях між
вікном додаткового модуля і найближчим елементом на рядку.

Vertical spacing — такий же відступ, але по вертикалі.

Style — ця кнопка відкриває стандартне вікно для застосування оформлення
каскадних таблиць стилів.

Поширена проблема при використанні відеокліпів пов’язана з типами
багатоцільових поштових розширень Інтернету (Multipurpose Internet Mail
Extension, MIME). Справа в тому, що тип файла, основуючись на якому
браузер вибирає додатковий модуль, — це не розширення файла, а його тип
MIME, що повідомляється браузеру з Web-серверу. Тип MIME для файла AVI,
наприклад, звичайно виглядає як video/x-msvideo. Вибір необхідного
додаткового модуля відбувається в два етапи:

Web-сервер визначає тип MIME для файла, основуючись на його розширенні і
своїй внутрішній таблиці відповідностей, і передає його браузеру;

браузер вибирає додатковий модуль, основуючись на отриманій інформації
про тип MIME.

Часто проблема полягає в неправильній таблиці відповідностей на сервері.
Якщо ви повністю перевірили настройки браузера, а проблеми з
відтворенням відеокліпів все рівно залишилися, ваш наступний крок —
звернення до адміністратора Web-серверу. Цілком можливо, що внесення
змін в таблицю відповідностей типів MIME і розширень файлів дозволить
справитися з проблемою.

Застосування елементів управління ActiveX

За допомогою елементів управління ActiveX Microsoft пропонує використати
для активних Web-сторінок всі можливості, які доступні для програм, що
працюють під управлінням Windows.

Коротке введення в ActiveX

Елементи управління ActiveX — це програмні модулі, що допускають
багаторазове використання код і призначені для розміщення на сторінках
HTML для збільшення їх функціональності. Ці модулі реалізовані у форматі
бібліотек динамічного компонування (dynamic link libraries, DLL), але
для них використовується розширення OCX. Елементи управління ActiveX
тісно пов’язані з об’єктами OLE, які широко використовуються для
створення програм, що працюють під управлінням Windows. Спочатку
елементи управління ActiveX призначалися для роботи тільки на платформі
Windows, але поступово з’явилися засоби для їх використання й на інших
платформах.

Дія елементів управління ActiveX схожа з дією інших об’єктів OLE. Вони
можуть не тільки змінювати зображення у вікні браузера і взаємодіяти зі
скриптами, але й вносити будь-які зміни в локальну систему користувача.
Для забезпечення безпеки походження елементів управління ActiveX
підтверджується за допомогою системи цифрових підписів (Digital
Signature).

В елементах управління ActiveX використовуються властивості, методи і
події.

Властивості (properties) — це значення, пов’язані з елементом
управління. До них можна отримати доступ як за допомогою самого елемента
управління, так і за допомогою зовнішніх процесів. При цьому деякі
властивості можуть змінювати зовнішні процеси, а до інших доступ
відкритий тільки для читання.

Методи (methods) — це дії, які може виконувати елемент управління.
Методи визначаються при створенні елемента управління. Зовнішній процес
може бути причиною спрацювання методу.

Події (events) — це якісь випадки, на які може реагувати елемент
управління. До таких випадків відносяться, наприклад, натискання мишею,
введення символів з клавіатури або надходження будь-яких даних.

На Web-сторінках зміна властивостей, застосування методів і реакція на
якісь події елементів управління ActiveX проводиться за допомогою
скриптів. Тому для використання елементів управління ActiveX вам
необхідно буде створити скрипт на мові JavaScript або VBScript. Однак
якщо ваша задача — просте відображення яких-небудь завчасно обраних
даних за допомогою елемента управління ActiveX, можна обійтися і без
скриптів.

Ви можете отримати елементи управління ActiveX з різних джерел. Деякі з
них постачаються разом з програмним забезпеченням, інші ж можуть бути
встановлені безпосередньо з Інтернет.

Вставка елементів управління ActiveX

Для вставки елемента управління ActiveX виберіть в меню Insert пункт
Advanced, а потім — ActiveX Control. Відкриється діалогове вікно,
показане на мал. 5.

Мал. 5. Діалогове вікно Insert ActiveX Control

Виберіть потрібний елемент управління і натисніть ОК. FrontPage вмістить
елемент в місце, де розташований курсор вставки. Якщо цей елемент
управління використовує якусь область екрана, він буде показаний в
режимі PageView. Якщо ж ні, елемент управління буде займати пустий
простір. Однак в будь-якому випадку цей простір буде оточений звичайною
рамкою з квадратиками, перетягуванням яких ви зможете змінити розміри
виділеної під елемент управління області екрана.

Кнопка Customize дозволяє відобразити повний список елементів управління
ActiveX, встановлених у вашій системі (мал. 6). Зліва від них розміщені
прапорці. Якщо цей прапорець встановлений, то елемент управління ActiveX
буде показаний в попередньому діалоговому вікні. Крім того, внизу також
відображається ім’я файла з цим елементом і номер версії.

Мал. 6. Діалогове вікно Customize ActiveX Control List

Після того, як ви вставили елемент управління ActiveX на сторінку, вам
може знадобитися настроїти його властивості. Відкрити властивості
елемента управління можна різними способами: двічі клацнути по ньому
мишею, клацнути правою кнопкою миші і в контекстному меню вибрати
ActiveX Control Properties, виділити елемент і натиснути Alt+Enter або
виділити і вибрати Properties в меню Format. У будь-якому випадку
повинно відкритися вікно, схоже на показане на мал. 7.

У цьому діалоговому вікні у кожного елемента буде свій власний набір
вкладок. Однак, дві вкладки — Object Tag і Parameters — зустрічаються у
всіх елементів управління ActiveX. Їх ми і розглянемо. Вкладка Object
Tag показана на мал.8.

Мал. 7. Діалогове вікно властивостей елемента Active Movie

Мал. 8. Вкладка Object Tag властивостей елемента управління ActiveX

Name — це ім’я елемента управління, яке буде використовуватися скриптами
на тій же Web-сторінці.

У розділі Layout ви можете настроїти розміщення і оформлення елемента:

Alignment — настройки розміщення елемента відносно оточуючого тексту.

Border thickness — визначає товщину рамки навколо елемента в пікселях.
Нульове значення означає відсутність рамки.

Horizontal spacing — настройки відступу по горизонталі в пікселях між
вікном елемента ActiveX і найближчим елементом на рядку.

Vertical spacing — такий же відступ, але по вертикалі.

Width і Height — це, відповідно, ширина і висота області, відведеної під
елемент. Вказуються в пікселях.

Alternative representation — дозволяє настроїти те, що будуть
відображати браузери, що не підтримують елементи управління ActiveX. У
полі HTML можна ввести текст, який буде відображатися в даному випадку,
і, якщо є необхідність — теги HTML.

Network location — це місцезнаходження елемента ActiveX. Ця можливість
дозволяє деяким браузерам (наприклад, Internet Explorer) завантажувати і
встановлювати елементи управління по запиту. Адреса URL, на якій
розташований елемент управління, вказується в полі Code. У цьому полі
можна вказувати як адресу на своєму власному Web-сайті, так і на
Web-сайті постачальника цього елемента. Друге рішення гарантує, що
відвідувачі Web-сайта завжди зможуть отримати найсвіжішу версію.

Вкладка Parameters (мал. 9) призначена для настройки будь-яких
параметрів елементів управління ActiveX, які тільки були передбачені
його авторами.

мал. 9. Вкладка Parameters властивостей елемента управління ActiveX

Деякі з цих параметрів вже зустрічалися вам під більш зрозумілими
назвами на інших вкладках. Для того щоб дізнатися, що означають інші
параметри, доведеться звернутися до документації, що постачається
виробником. Однак настройка кожного з цих параметрів проводиться
однаково:

натисніть на кнопку Add, щоб додати новий параметр, або Modify, щоб
змінити існуючий. Відкриється діалогове вікно Edit Object Parameter,
показане на мал. 10. Для видалення існуючого параметра призначена кнопка
Remove.

У цьому діалоговому вікні:

Name — ім’я параметра. Його ви вибираєте зі списку, що розкривається.

Media Type — тип MIME для даного параметра. Цей атрибут можна настроїти
тільки для параметрів з типом Page.

Data — це дані, які вказуються для параметра. У нашому прикладі це текст
напису.

Page — значення параметра у вигляді адреси URL. Використовується тільки
для деяких параметрів.

Object — значення параметра у вигляді імені іншого елемента управління
ActiveX на тій же сторінці.

Мал. 10. Діалогове вікно Edit Object Parameter

Приклад сторінки, на якій розміщено елемент управління ActiveX,
показаний на мал. 11.

У цьому прикладі використано елемент управління Calendar Control — для
відображення календаря. Врахуйте, що жоден елемент управління ActiveX не
буде працювати в режимі редагування WYSIWYG у FrontPage. Для цього йому
потрібне середовище у вигляді браузера. Деякі елементи ActiveX в режимі
WYSIWYG навіть не будуть показані.

Мал. 11. Приклад сторінки з елементом управління ActiveX в режимі Normal
у FrontPage

Застосування Java-аплетів

Java — це популярна мова програмування, яка в дечому нагадує C++. Однак
в неї від самого початку закладені сильні обмеження — як з метою
безпеки, так і з точки зору забезпечення стійкої роботи системи. Мова
Java була розроблена фахівцями з фірми Sun Microsystems; дана фірма і
тепер продовжує визначати багато моментів, пов’язаних з мовою.

Програми на мові Java не компілюються в набір інструкцій для конкретного
процесора. Вони призначені для уявного комп’ютера — так званої
віртуальної машини Java (Java virtual machine). При цьому програми,
написані на Java, можна використовувати на будь-якій платформі, для якої
існує емулятор віртуальної машини Java. Такий емулятор — це спеціальна
програма, що перетворює інструкції для віртуальної машини Java в
інструкції для реального процесора.

Java-аплети — це невеликі програми, які існують як частина Web-сторінки.
Можливості аплетів від початку дуже обмежені (навіть в порівнянні із
звичайними програмами на мові Java). Вони можуть займати частину екрана
браузера, програвати звукові файли, змінювати вікно браузера,
взаємодіяти зі скриптами, створювати віртуальні з’єднання з комп’ютером,
який доставив аплет з браузера відвідувача Web-сайта. Однак Java-аплети
не можуть вносити ніякі зміни у файли локального комп’ютера або його
апаратну конфігурацію. Іноді такі обмеження порівнюють з пісочницею, в
якій можуть «грати» Java-аплети. Головне значення цих обмежень –
забезпечення безпеки.

Аплети, як і елементи управління ActiveX, використовують властивості і
методи. При цьому в Java-аплетах не робиться відмінностей між методами і
подіями. І те і інше називається методами.

Аплети знаходяться на Web-сервері і завантажуються в браузер користувача
за допомогою того ж механізму, що і, наприклад, зображення. Після
завантаження браузер запускає Java-аплет на виконання.

GraphicsButton

Для прикладів цього розділу буде використаний вільно поширюваний
Java-аплет, який називається GraphicsButton. Він призначений для
створення кнопки з графічним зображенням. При натисненні на цю кнопку
активізується пов’язане з нею гіперпосилання і, крім того, спрацьовує
візуальний ефект: краї кнопки вдавлюються. Отримати GraphicsButton і
необхідну інформацію про нього можна у фірмі (PineappleSoft).

Щоб вмістити Java-аплет на Web-сторінку:

Вмістіть файл аплета (звичайно з розширенням CLASS) у Web. Файли аплетів
прийнято зберігати в спеціальній папці classes.

Відкрийте Web-сторінку, на якій ви плануєте розмістити Java-аплет.

Виберіть Advanced в меню Insert, а потім — Java Applet. Відкриється
діалогове вікно Java Applet Properties (мал. 12).

Мал. 12. Діалогове вікно Java Applet Properties

У ньому ви можете настроїти наступні параметри:

Applet Source — ім’я файла Java-аплета. Адресу URL або який-небудь інший
шлях вказувати не треба.

Applet Basic URL — адреса URL для файла аплета. У цьому полі не треба
вказувати назву протоколу (http://), ім’я комп’ютера, номер порту або
ім’я файла аплета.

Message for browsers without Java support — це повідомлення, яке будуть
показувати браузери, що не підтримують мову Java.

Applet Parameters — це настройки, що використовуються аплетом. Щоб
додати новий параметр, скористайтеся кнопкою Add, щоб змінити існуючий —
кнопкою Modify. Кнопка Remove призначена для видалення параметра.
Звичайно інформація про обов’язкові і необов’язкові параметри аплета
міститься в документації до нього.

Size — в цьому розділі ви можете вказати розмір області, що відводиться
під аплет у вікні браузера. Width — ширина даної області в пікселях, а
Height — її висота.

Розділ Layout призначений для настройки розміщення аплета відносно
навколишнього тексту:

Horizontal spacing — відступ від інших елементів по горизонталі.

Vertical spacing — відступ по вертикалі.

Alignment – розміщення аплета на сторінці.

Так само як і елементи управління ActiveX, Java-аплети не будуть
працювати у вікні редактора WYSIWYG. Їм необхідне вікно браузера.

Використання елементів управління часу розробки

Застосування елементів управління ActiveX не обмежується тільки
Web-сторінками. У більшості комп’ютерів, які працюють під керівництвом
Windows, використовуються сотні, якщо не тисячі, елементів управління
ActiveX. Переважно вони відносяться до самої Windows, програмам типу
Microsoft Office та іншим. Тому не дивно, що використання додаткових
елементів ActiveX зможе розширити ваші можливості не тільки при
перегляді Web-сторінок, але й при їх редагуванні. Ті елементи управління
ActiveX, які призначені саме для роботи під час редагування сторінок у
FrontPage, називаються елементами управління часу розробки (Design-Time
Controls, DTC).

Принцип DTC дуже простий. Ви розміщуєте цей елемент управління у вікні
редагування (наприклад, у вікні редактора WYSIWYG у FrontPage), а він, в
свою чергу, надає у ваше розпорядження деякі додаткові можливості.
Web-дизайнер може в повній мірі використовувати ці можливості, а при
збереженні сторінки DTC переведе їх в код HTML.

Більшість DTC призначені для використання в Microsoft Visual InterDev.
Це потужне середовище розробки прикладних Web-додатків, яка входить до
складу Microsoft Visual Studio ™. В основному вона призначена для
програмістів. Однак деяка підтримка DTC передбачена і у FrontPage.

Додавання DTC при редагуванні Web-сторінки відбувається дуже просто.

Встановіть курсор вставки в точці, в якій ви хочете розмістити DTC.

У меню Insert виберіть Advanced, а потім — Design Time Control.

Виберіть потрібний елемент управління часу розробки і натисніть ОК.

Якщо на вашому комп’ютері немає елементів управління часу розробки,
пункт Design Time Control в меню Advanced буде недоступний. Але навіть,
якщо діалогове вікно Insert Design-Time Control вам вдалося відкрити,
цілком можливо, що в списку будуть показані не всі доступні елементи
управління. Для того, щоб вивести весь список (і потім відобразити
потрібні в діалоговому вікні Insert Design-Time Control), скористайтеся
кнопкою Customize. Робота зі списком елементів проводиться так само, як
і з звичайними елементами управління ActiveX.

Після вставки DTC може бути відображений в режимі редагування WYSIWYG, а
може бути і не відображений. Можливих причин декілька:

— Можливо, у вас відключений показ DTC в редакторі WYSIWYG. Для
включення в меню Insert виберіть Advanced, а потім — Show Design-Time
Controls.

— Цілком ймовірно, що цей елемент управління взагалі не призначений для
відображення. DTC має дві основні функції: отримання команд від
розробника (тобто вас) і генерація коду HTML. Деякі елементи призначені
тільки для підтримки деяких додаткових можливостей в області генерації
коду і будуть спрацьовувати автоматично при збереженні Web-сторінки. У
цьому випадку відобразити їх на екрані не вдасться.

— Ще один варіант — DTC буде отримувати інформацію не від вас, а від
будь-яких інших подій або джерел. Наприклад, в елементі управління буде
використовуватися таймер. Інший приклад — DTC призначений для отримання
інформації з бази даних.

Щоб настроїти додаткові параметри DTC, клацніть по ньому правою кнопкою
миші і в контекстному меню виберіть Design-Time Control Properties. У
кожного DTC є свої власні властивості. Наприклад, у DTC Page Transition
можна настроїти швидкість роботи, момент, коли він буде спрацьовувати, і
інші звичайні настройки візуальних ефектів.

Головна сила DTC полягає в тому, що вони можуть застосовуватися в різних
Web-редакторах. Теоретично розробники повинні були розробляти такі
модулі тільки один раз, і потім вони могли б працювати в різних
редакторах. На практиці ж виходить так, що DTC пред’являють досить
великі вимоги до середовища розробки, і більшість з них призначена для
роботи тільки з Visual InterDev. В свою чергу, для FrontPage призначені
інші спеціальні програми, які отримали назву компонентів FrontPage (див.
попередній розділ). Однак деякі DTC можна використати і у FrontPage.

Похожие записи