Реферат на тему:
CD-ROM і його застосування
План
1 Що таке компакт-диск.
2. Як виготовляють компакт-диски
3. Будова приводу CD-ROM.
4. Записувані й перезаписувант компакт-диски
5. Як записуються CD-R і CD-RW.
6. Які існують формати запису CD-ROM
7. Як поводитися з компакт-дисками.
Що таке компакт-диск
Компакт-диски були винайдені в 1980 р. інженерами фірм Sony і Philips.
Спочатку компакт-диски використовувалися для запису аудіофонограм.
Стандарт аудіодисків називається CD-DA (Compact Disk — Digital Audio,
компакт-диск — цифровий звук). Головна перевага компакт-диска перед
традиційними носіями звуку (грамплатівки, магнітна стрічка) полягає в
надзвичайно високій якості звучання при відтворенні фонограм. При
програванні компакт-дисків зчитувальним пристроєм є лазерний промінь,
себто, між ним і диском немає механічного контакту. Тому у відтвореній
фонограмі повністю відсутні сторонні шуми, шурхіт і тріск, властиві
звичайним грамплатівкам.
З розвитком комп’ютерної техніки компакт-диски почали використовувати як
пристрій для зберігання інформації. Такі диски одержали назву CD-ROM
(Compact Disk — Read-Only Memory, компакт-диск — постійний
запам’ятовуючий пристрій). З погляду фізичної побудови CD-ROM-диск
повністю ідентичний до звукового CD-DA-диска й відрізняється лише
логічною структурою доріжки (доріжок).
Стандартний компакт-диск (CD) складається з трьох шарів: основи,
відображуючого й захисного. Основа виконана з прозорого полікарбонату,
на якому методом пресування сформований інформаційний рельєф. Поверх
рельєфу напилюється металевий відображуючий шар (алюміній, золото,
срібло, інші метали і сплави). Відображуючий шар вкривається зверху
захисним шаром полікарбонату або нейтрального лаку — так, щоб уся
металева поверхня була захищена від контакту із зовнішнім середовищем.
На захисний шар наносять написи й малюнки (методом шовкографії
спеціальною хімічно нейтральною фарбою). Загальна товщина диска — 1.2
мм.
Інформація записана на диск у вигляді спіральної доріжки, яка йде від
центра до краю диска, на якій розташовані заглиблення (так звані піти).
Інформація кодується чергуванням пітів (умовно — логічної 1) і проміжків
між ними (умовно — логічних 0). Відстань між витками доріжки вибирається
від 1.4 до 2 мкм, стандарт визначає відстань у 1.6 мкм. Інформація на
диску закодована завадостійким кодом Ріда—Соломона з використанням
чергування — так що дрібні збої при читанні доріжки ніяк не відбиваються
на вірогідності прочитаної інформації. Доріжка може бути неперервною,
або поділятися на фрагменти (наприклад, сесії у мультисесшних дисках).
Як виготовляють компакт-диски
Виробництво компакт-дисків чимось нагадує випуск грамплатівок, оскільки
в обох випадках використовується метод штампування або пресування.
Основний спосіб виготовлення дисків — пресування з матриці. Еталонний
диск виготовляють із дуже чистого нейтрального скла і покривають
спеціальним пластиковим шаром фоторезисту — матеріалом, що змінює свою
розчинність під впливом лазерного променя. Потім потужний записуючий
лазер із числовим програмним управлінням від комп’ютера наносить на цю
плівку ямочки різної довжини, що містять корисну музичну або цифрову
інформацію. При обробці записаного оригіналу розчинником на склі виникає
необхідний рельєф, який методом гальванопластики переноситься на
нікелевий оригінал (негатив), здатний служити матрицею при
дрібносерійному виробництві, або основою для зняття позитивних копій, із
яких, у свою чергу, знімаються негативи для масового тиражування.
Штампування виконується методом лиття під тиском: із негативної матриці
пресуються полікарбонатна підкладка з рельєфом, зверху напилюється
відображуючий шар, який покривається лаком. Поверх захисного шару
зазвичай наносяться інформаційні написи й зображення.
Будова приводу CD-ROM
Звичайний привод складається з плати електроніки, шпиндельного двигуна,
системи оптичної зчитувальної головки й системи завантаження диска.
На платі електроніки розміщені всі керуючі схеми приводу, інтерфейс із
контралером комп’ютера, роз’єми інтерфейсу й виходу звукового сигналу.
Більшість приводів використовує одну плату електроніки, однак у деяких
моделях окремі схеми виносяться на допоміжні невеликі плати.
Шпиндельний двигун служить для обертання диска з постійною або змінною
лінійною швидкістю. Зазвичай диск обертається з постійною лінійною
швидкістю, що означає, що швидкість проходження диска під головкою
повинна бути постійною. Для цього шпиндель змінює частоту обертання в
залежності від радіуса доріжки, з якої у цей момент зчитує інформацію
оптична головка. При переміщенні головки від зовнішнього радіуса диска
до внутрішнього диск повинен швидко збільшити швидкість обертання
приблизно вдвічі, тому шпиндельний двигун повинен характеризуватися
високою динамічною характеристикою. Двигун використовується як для
розгону, так і для гальмування диска.
На осі шпиндельного двигуна закріплена підставка, до якої після
завантаження притискається диск. Поверхня підставки зазвичай вкрита
гумою або м’яким пластиком для усунення ковзання диска. Притискання
диска до підставки здійснюється за допомогою шайби, розташованої з
іншого боку диска; підставка і шайба містять постійні магніти, сила
притягання яких притискає шайбу через диск до підставки. У деяких
конструкціях для цього використовуються спіральні або плоскі пружини.
Система оптичної головки складається із самої головки й системи її
переміщення. У головці розміщені лазерний випромінювач на основі
інфрачервоного лазерного світлодіода, система фокусування, фотоприймач і
попередній підсилювач. Система фокусування являє собою рухливу лінзу, що
приводиться в рух електромагнітною системою voice coil (звукова
котушка), зробленою за аналогією з рухливою системою гучномовця. Зміна
напруженості магнітного поля викликає переміщення лінзи й
перефокусування лазерного променя. Завдяки малій інерційності така
система ефективно відслідковує вертикальні биття диска навіть при
значних швидкостях обертання.
Система переміщення головки має власний двигун, що рухає каретку з
оптичною головкою за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Для
уникнення люфту використовується з’єднання з початковою напругою: при
черв’ячній передачі — підпружинені кульки, при зубчастій — підпружинені
в різні боки пари шестерень.
Система завантаження диска як правило виконується у двох варіантах: із
використанням спеціального футляра для диска (caddy), що вставляється в
прийомний отвір привода, і з використанням висувного лотка (tray), на
який кладеться сам диск. В обох випадках система має двигун, що рухає
лоток або футляр, а також механізм переміщення рами, на якій закріплена
вся механічна система разом зі шпиндельним двигуном і приводом оптичної
головки, у робоче положення, коли диск лягає на підставку шпиндельного
двигуна.
При використанні звичайного лотка привод неможливо встановити в інше
положення, крім горизонтального. У приводах, що допускають монтаж у
вертикальному положенні (наприклад у ноутбуках), конструкція лотка
передбачає фіксатори, які утримують диск при висунутому лотку.
Зараз усе більше поширення одержують приводи з щілинним завантаженням.
Такі системи містять двигун для втягування й викидання дисків через
вузьку зарядну щілину в передній панелі.
На передній панелі приводу зазвичай розташовані кнопка Eject для
завантаження/розвантаження диска, індикатор звертання до приводу й
гніздо для підключення навушників з електронним або механічним
регулятором гучності, у ряді моделей додана кнопка Play/Next для запуску
програвання звукових дисків і переходу між звуковими доріжками; кнопка
Eject при цьому зазвичай використовується для зупинки програвання без
викидання диска. На деяких моделях з механічним регулятором гучності,
виконаним у вигляді ручки, програвання й перехід здійснюються при
натисканні на торець регулятора.
Більшість приводів також має на передній панелі невеликий отвір,
призначений для аварійного витягання диска в тих випадках, коли
звичайним способом це зробити неможливо — наприклад, при виході з ладу
приводу лотка або всього CD-ROM, при вимкнутому живленні й т. ін. В
отвір потрібно вставити шпильку або розпрямлену скріпку й акуратно
натиснути — при цьому знімається блокування лотка або дискового футляра,
і його можна висунути вручну.
За стандартну швидкість обертання для CD-ROM прийнята швидкість
обертання аудіодисків у звичайних плеерах. При такій швидкості обертання
диска потік даних із CD-ROM диска (для формату ISO9660 із сектором 2048
байт) складає 150 КБ/с Приводи, шо забезпечують більший потік,
відповідно називаються Х-швидкісними. Наприклад, привод, що забезпечує
читання CD-ROM з потоком даних у 600 КБ/с, називається 4-швидкісним
(тому що 600 КБ / 150 КБ = 4). Чи досягається це за рахунок збільшення
швидкості обертання диска, чи якимсь іншим шляхом (наприклад
використанням двопроменевої оптоголовки) — як для маркування, так і для
користувача абсолютно не має значення.
Через те що фізичні параметри диска (нерівномірність товщини,
геометричний ексцентриситет і т. д.) були стандартизовані, виходячи з
припустимих вібрацій на стандартній (їх) швидкості обертання, зі
збільшенням швидкостей виникають значні вібрації диска, які погіршують
надійність зчитування. Деякі приводи при багаторазових помилках читання
можуть автоматично знижувати швидкість обертання диска, однак чимало з
них після цього не можуть повернутися до своєї максимальної швидкості аж
до зміни диска. На швидкостях обертання понад 4000—5000 об/хв через
вібрації надійне зчитування без кардинальної зміни конструкції шпинделя
й оптоголовки стає практично неможливим, тому багато моделей швидкісних
CD-ROM або обмежують верхню межу швидкості обертання, або зменшують
швидкість обертання при виникненні вібрацій. При цьому на зовнішніх
доріжках швидкість передачі зазвичай досягає номінальної, а з
наближенням до внутрішніх — значно падає.
Сьогодні швидкості приводів сягають 52х—54х. Однак якість читання дисків
У таких приводах значно гірша, ніж, наприклад, у 40х-моделях. Крім того,
відцентрові сили, які виникають при розгоні до таких швидкостей, можуть
викликати ушкодження або навіть розрив диска в приводі. Тому подальше
нарощування швидкостей практично усі виробники приводів компакт-дисків
визнали недоцільним і переключилися або на підвищення якості читання,
або на здешевлення вартості приводу, або взагалі на інші технології,
наприклад записуваних і псрезаписуваних дисків
Записувані й перезаписуван1 компакт-диски
Крім CD-ROM, тобто дисків тільки для читання, існують ще системи
однократного (CD-R. CD-Recordable — записуваний CD) і багатократного
(CD-RW, CD-ReWritable — перезаписуваний CD) запису компакт-дисків.
Термінами CD-R і CD-RW позначаються як пристрої для запису, так і самі
диски.
Для однократного запису використовуються так звані «болванки», що
являють собою звичайний компакт-диск, у якому відображаючий шар
виконаний переважно із золотої або срібної плівки, а між ним і
полікарбонатною основою розташований реєструвальний шар з органічного
матеріалу. У вихідному стані шар прозорий, а в процесі запису лазерний
промінь нагріває обрані точки шару, які темнішають і перестають
пропускати світло до відображаючого шару, утворюючи ділянки, аналогічні
до пітів. Щоб полегшити спостереження за доріжкою при записі, на диску в
процесі виготовлення формується попередній рельєф (розмітка), доріжка
якого містить мітки кадрів і сигнали синхронізації, записані зі зниженою
амплітудою і перекриті згодом записуваним сигналом.
Записувані диски завдяки наявності органічного фіксуючого шару мають
нижчий коефіцієнт відображення, ніж штамповані, тому деякі програвачі
(Compact Disk Player — CDP), розраховані на стандартні алюмінієві диски,
які не мають запасу надійності читання, можуть відтворювати диски CD-R
менш надійно, ніж звичайні.
У перезаписуваних дисках використовується проміжний шар з органічної
плівки, що змінює під впливом променя свій фазовий стан з аморфного на
кристалічний і навпаки, у результаті чого змінюється прозорість шару.
Фіксація змін стану відбувається завдяки тому, що матеріал
реєструвального шару при нагріванні до перевищення критичної температури
переходить в аморфний стан і залишається в ньому після застигання, а при
нагріванні до температури, значно нижчої за критичну, відновлює
кристалічний стан. Існуючі диски витримують від тисяч до десятків тисяч
циклів перезапису. Однак їхня відображувальна здатність істотно нижча,
ніж у штампованих й однократних CD, що ускладнює їхнє зчитування у
звичайних приводах. Для читання CD-RW формально необхідний привод з
автоматичним регулюванням посилення фотоприймача (Auto Gain Control),
хоча деякі звичайні приводи CD-ROM і побутові програвачі здатні читати
їх нарівні зі звичайними дисками. Здатність приводу читати CD-RW
називається Multiread; перші приводи маркірувалися «CD-E Enabled». Диски
CD-R можна використовувати для запису в приводах CD-RW, але не навпаки.
Сьогодні приводи, які дозволяють записувати тільки CD-R, практично не
випускаються. Усі сучасні приводи для запису являють собою комбіновані
пристрої, що дозволяють читати CD-ROM/CD-R/CD-RW і записувати CD-R/CD-RW
Швидкості читання й запису вказуються в маркуванні приводу. Наприклад,
маркірування 52х/48х/24х свідчить про те, що привод може читати диски на
швидкості 52х, записувати CD-R на швидкості 48х і записувати CD-RW на
швидкості 24х.
Перезаписуваний диск може мати таку ж структуру доріжок і файлову
систему, що і CD-R, або на ньому може бути організована спеціальна
файлова система UDF (Universal Disk Format — універсальний дисковий
формат), що дозволяє динамічно створювати й знищувати окремі файли на
диску.
Диски CD-R і CD-RW мають різні кольори робочої поверхні, на відміну від
CD-ROM, що мають сріблястий колір. Це пояснюється різним матеріалом
реєструвального і відображувального шарів. Як реєструвальний шар для
дисків CD-R найбільш поширені органічні сполуки, відомі під умовними
назвами «ціанін» (Суапіпе) і «фталоціанін» (Phtalocyanine). Ціанін має
блакитний (cyan) колір (від якого й утворилася назва матеріалу, що не
має відношення до ціанідів — хімічних похідних ціановодню) і
характеризується середньою стійкістю до опромінення світлом і перепадів
температури. Фталоціанін має золотавий колір і він більш стійкий до
зовнішніх впливів.
Як відображувальні матеріали використовують золото й срібло, рідше —
алюміній і сплави. Відповідно, робоча поверхня диска із відображуючим
шаром з безбарвного металу має колір свого реєструвального шару, а
відображуючий шар із золота змінює колір ціаніна з блакитного на
зеленуватий.
Органічний шар дисків CD-RW зазвичай має сіро-коричневий колір.
На диску CD-R/CD-RW або упаковці повідомляється також максимально
допустима швидкість запису (їх—40х). Для запису на підвищених швидкостях
потрібний розрахований на ці швидкості реєструвальний шар, і перевищення
допустимої швидкості запису може привести до стирання інформаційних
міток і наступної поганої читабельності диска або до його повної
непридатності. Відсутність маркування швидкості або згадки про неї у
супровідному тексті свідчить про те, що запис на підвищених швидкостях
не гарантується.
Оскільки відображувальний шар дисків CD-R/RW зазвичай робиться з золота
й срібла, які менше піддаються окисненню, ніж алюміній у більшості
штампованих дисків, вони тьмяніють повільніше, ніж звичайні. Однак
матеріал реєструвального шару CD-R/RW більш чутливий до світла і також
зазнає окиснення й розкладання. Крім того, реєструвальна плівка
знаходиться в напіврідкому стані й тому чутлива до ударів і деформації
диска — наприклад до його перегинання при витяганні з коробки. Найбільш
оптимістичний прогноз шодо довговічності дисків на основі фталоціаніна —
близько 100 років, однак реальні цифри для більшості сучасних дисків
(ціанін й інші матеріали) набагато нижчі. Приблизний строк служби
середнього CD-R за даними масової статистики — близько двох-трьох і
більше років при акуратному поводженні й близько року — при інтенсивному
використанні в поєднанні з неакуратним поводженням (удари, перегинання,
вплив тепла, вологості, яскравого світла і т. ін.). Для якісно
виготовлених і записаних дисків при повному дотриманні умов зберігання й
експлуатації час існування оцінюється мінімум у 10 років.
Як записуються CD-R i CD-RW
Запис дисків CD-R виконується за допомогою спеціальних програм — Easy
CD, CD Creator, CD Publisher, Direct CD, Nero CD Burning і т. ін. Процес
запису однієї доріжки являє собою єдину операцію, яку не можна
перервати, інакше диск буде зіпсований. Для забезпечення рівномірності
надходження записуваної інформації на лазер усі приводи мають буфер,
вичерпання даних у якому (Underrun) призводить до аварійного переривання
запису. Вичерпання даних у буфері може бути викликане запуском
паралельних процесів, роботою системи віртуальної пам’яті (swapping),
захопленням процесора «нечесними» драйверами пристроїв, зависанням
програми або ОС. До збою запису призводять також механічні поштовхи
приводу. Усі сучасні приводи CD-R/CD-RW мають вмонтовані механізми
захисту від вичерпання буфера, що зупиняють запис до наповнення буфера
новими даними.
Розрізняється два основні режими запису CD-R/CD-RW: DAO (Disk At Once –
весь диск за один прийом) і ТАО (Track At Once — одна доріжка за один
прийом). При записі методом ТАО лазер вмикається на початку кожної
доріжки вимикається в її кінці; у точках вмикання і вимикання лазера
формуються серії спеціальних блоків — run-in, run-out і link, призначені
для зв’язування доріжок між собою Стандартний проміжок містить 150 таких
блоків (2 секунди) При записі методом DAO лазер увімкнутий протягом
запису всього диска.
Диск, записаний за один прийом, є найбільш універсальним і зчитується
будь-якими CD-ROM із будь-яким файловим диспетчером, однак після запису
неможливим є дописування нових даних на диск, а режим DAO підтримується
не всіма записуючими приводами. Цей режим також бажаний для запису чи
стер-дисків для наступного тиражування шляхом штампування — більшість, І
типових апаратів для виготовлення матриць сприймають тільки безупинно
записані оригінали
Реалізована в приводі підтримка режиму DAO може не працювати при певних
поєднаннях приводу, його мікропрограми (firmware), інтерфейсу, драйверів
штерфейсу і записуючої програми Якщо відомо, що в інших поєднаннях DAO
підтримується, потрібно спробувати обновити прошивку, змінити драйвери
або записуючу програму
У режимі ТАО пишуться багатосесійні диски формату CD-ROM, що допускають
дозаписування даних, це також найпростіший спосіб запису CD-DA із
паузами між доріжками Сесія може бути як повністю записана за один
прийом з формуванням ТОС (змісту диска), файлової системи (для CD-ROM) і
зон -/Lead-In/Lcad-Out (запис із закриттям сесії), так і в кілька
прийомів зі зберіганням тимчасових ТОС в елементах РМА (запис із
відкритою сесією).
Накладні витрати на першу сесію складають 22.5 МБ, на кожну наступну —
13 5 МБ, і виявляються не в обмеженні доступного простору в черговій
сесії, а в його зменшенні для наступних сесій Якщо при цьому область
користування буде вичерпана — запис додаткових сесій буде неможливий
При закритті сесії у її Lead-in записується покажчик на вільну область
диска безпосередньо за Lead-Out. що дає можливість дописувати на диск
нові сесії Однак за найбільш універсальними стандартами CD-DA і CD-ROM,
щоб нормально зчитуватися у всіх пристроях, диск повинен бути повністю
закритий — у цьому випадку покажчик на вільну область не створюється, і
диск стає недоступним для наступного запису Переважна більшість сучасних
приводів не реагує на закритість диска
Перед початком запису необхідно сформувати повний список файлів, що
входять до сесії, наступне додавання файлів на диск можливе лише у
вигляді додаткових сесій Приводи CD-ROM, які не підтримують
багатосесійний запис, зчитують з диска тільки першу ТОС (сесію) —
відповідно, з їхньою допомогою можна зчитувати лише файли першої сесії
Багатосесійні CD-ROM зчитують ; тільки останню ТОС, тому остання сесія
на багатосесійному диску повинна чистити у собі посилання і на файли
попередніх сесій Для цього при записі чергової сесії застосовується
опція імпортування сесій (Import Track) для створення повного загального
змісту Каталоги, імена яких збігатимуться, при цьому об’єднуються, як
при дописуванні на звичайний диск Адресація файлів у будь-якому випадку
ведеться в межах усього диска, тому об’єднання зазнає тільки зміст Файли
сесій, які не були імпортовані при створенні наступної, у результуючому
каталозі не збережуться, і звичайне звертання до них буде неможливим,
однак багато програм запису на CD-R дозволяють вибірково зчитувати
окремі сесії диска
Перед початком процесу запису привод виконує калібрування лазера,
використовуючи область РСА Теоретично таких калібрувань може бути не
більше ШО однак ряд сучасних приводів записують у РСА разом з
параметрами оптимального режиму запису свій номер моделі, так що при
наступних операціях над диском у приводах цього ж типу калібрування
виконуватися не. буде.
Якщо запис на однократний багатосесійний диск із якої-небудь причини
перерваний, у ряді випадків є можливість використовувати вільний простір
диска, що залишився. Для цього потрібна програма запису, що має опцію
закриття сесії (Close Track/Session), після чого потрібні дані
записуються черговою сесією без імпорту перерваної сесії (попередні
сесії можуть бути імпортовані).
Оскільки кінцева видимість кожного файла визначається процесом імпорту
змісту, можливе виключення з каталогу окремих файлів і вибіркова заміна
файлів з однаковими іменами. Стара копія файла продовжує залишатися на
диску в одній з попередніх сесій, однак у новому каталозі міститься
посилання На новий екземпляр. Вибіркове виключення файлів попередніх
сесій з каталогу нової сесії дає ефект їхнього «знищення». Видимість
«знищених» у такий спосіб файлів згодом може бути «відновлена» шляхом
їхнього імпорту в нові сесії.
Для запису CD-RW, крім сесійного методу, може застосовуватися їхнє
попереднє форматування — розбивка на сектори подібно до магнітних
дисків. Після форматування диск CD-RW може використовуватися, як
звичайний змінний диск — стандартні файлові операції копіювання,
знищення й перейменування перетворяться драйвером приводу CD-RW у серії
операцій перезапису секторів диска. Завдяки цьому для роботи з дисками
CD-RW не потрібно спеціального програмного забезпечення, крім драйвера
приводу з підтримкою UDF (наприклад, Adaptec DirectCD) і програми
початкової розмітки.
Деякі версії записуючих програм дозволяють записувати завантажувальні
диски. Для завантаження з таких дисків BIOS комп’ютера повинен
підтримувати цю можливість. Частина завантажувальних CD-ROM записується
у вигляді образу завантажувальної дискети або вінчестера, із якого при
завантаженні BIOS системної плати емулює диск А:.
Які існують формати запису CD-ROM
Технології запису й читання компакт-дисків описуються в стандартах,
відомих під назвами Red Book («червона книга») — первісний стандарт
CD-DA, і додаткових Yellow Book («жовта книга»), Green Book («зелена
книга»), Orange Book («оранжева книга»), White Book («біла книга») і
Blue Book («синя книга»).
Для запису даних використовуються окремі «звукові доріжки». Згадані
стандарти належать не до диска загалом, а тільки до формату окремих
доріжок, причому на одному диску можуть співіснувати доріжки різних
форматів. Для їхнього читання необхідний програвач, що підтримує або всі
представлені на диску формати, або пропускає невідомі (багато
програвачів і приводів CD-ROM не вміють пропускати доріжки невідомих
форматів).
Yellow Book визначає базові формати запису даних на диск: CD-ROM model
CD-ROM mode 2. У форматі mode 1, використовуваному в більшості CD-ROM, з
області даних виділяється 288 байт для запису кодів EDC/ECC (Error
Detection Code/Error Correction Code — коди виявлення й виправлення
помилок), завдяки яким диски з даними зчитуються набагато надійніше, ніж
звукові диски з тією ж якістю виготовлення. 2048 байт, що залишилися,
знадобляться для зберігання даних.
Диск формату mode 1, на якому поєднані звукові програми і дані,
називається 1 Mixed Mode Disk. При цьому на першій доріжці записуються
дані, а на наступних — звукова інформація. Такий диск у приводі CD-ROM
виглядає як 1 диск із даними, а у звукових програвачах — як звичайний
CD-DA
У форматі mode 2 корегувальні коди не використовуються, і всі байти
даних сектора відводяться для запису інформації. Передбачається, що
записувана інформація або вже містить корегувальні коди, або нечутлива
до незначних помилок, які залишилися після корекції низькорівневим кодом
Ріда—Coломона. Цей формат призначений в основному для запису стиснутих
звукових сигналів і зображень.
Формат mode 2 у чистому вигляді практично не застосовується — на його
основі розроблений формат CD-ROM/XA (extended Architecture — розширена
архітектура), описаний у «Green Book». На одній доріжці формату ХА
можуть зустрічатися сектори як mode 1, так і mode 2. Перевагою цього
формату є можливість одночасного зчитування в реальному часі даних і
звукової або відеоінформації, без зайвих переміщень між доріжками.
Формат CD-I (CD-Interactive — інтерактивний CD), описаний у «Orange
Book», передбачає запис відєозображення на доріжках формату ХА і його
відтворення за допомогою спеціального програвача CD-І на побутовому
телевізорі паралельно з прослуховуванням звукової програми. Доріжки
формату CD-I не включаються в зміст диска (ТОС), тому вони не
розпізнаються на апаратурі, яка не підтримує цього формату.
Для сумісності зі стандартними звуковими програвачами був запропонований
формат CD-I Ready («готовий до відтворення на програвачі CD-I»), у якому
для запису зображення використовується розтягнута пауза перед першою
звуковою доріжкою, ігнорована більшістю звичайних програвачів.
Для сумісності з апаратурою читання дисків у форматі ХА був
запропонований формат CD-Bridge («CD-міст»), що становить собою включені
в загальний зміст диска доріжки формату CD-I.
«Orange Book» визначає також формат записуваних дисків CD-R (CD- 1
Recordable), які можуть записуватися в кілька прийомів (сесій), а також
мати і відштамповану при виготовленні початкову сесію (так званий Hybrid
Disk – 1 гібридний диск). Кожна сесія містить вступний запис (Lead In),
власне дані й вивідний запис (Lead Out).
«White Book» описує формат VideoCD, що базується на CD-Bridge і вико- і
ристовується для зберігання рухливих зображень у кодуваннях AVI, MPEG і
подібних до них. «Blue Book» описує формат CD-Xtra, що складається з
двох 1 сеансів — звукового і сеансу даних.
Організацію файлової системи на CD-ROM описує стандарт ISO 9660. Рівень
І (level) 1 цього стандарту включає формати файлових систем MS-DOS і HFS
І (Apple Macintosh). Укладеність каталогів MS-DOS не може перевищувати
8, а довжина імені — 8+3 символи. Рівень 2 описує файлову систему з
довгими іменами й рівнем укладеності до 32. Розширення Rock Ridge описує
формат файлової системи UNIX
Окремим випадком CD-R є формат Kodak Photo CD, що використовується для
багатосесійного запису колекцій фотографій. Photo CD використовує формат
CD-Bridge, оформлений у файлову систему ISO 9660. Диски Photo CD можуть
відтворюватися спеціальними програвачами на побутовий телевізор або
зчитуватися комп’ютерними приводами CD-ROM.
Як поводитися з компакт-дисками
Уникати механічного ушкодження кожної з поверхонь, потрапляння на диск
нічних розчинників і прямого яскравого світла, ударів і перегинання
диска, написи на записуваних дисках допускається робити тільки олівцями
або спеціальними фломастерами, без натискання й використання кулькових
або ручок з пером.
Виймаючи диск з коробки, слід намагатися не перегинати його. Один із
зручних і безпечних методів вимагає участі двох рук — великий палець
лівої руки ледь натискає на фіксатор, послабляючи його, у той час як
інша рука піднімає диск із Фіксатора. Метод із використанням однієї
руки, коли вказівний палець послаблює фіксатор, а великий і середній
знімають диск, потребує точнішого узгодження зусиль, без якого легко
перегнути диск або зламати пелюстки фіксатора Забруднений диск можна
мити теплою водою з милом або неагресивною поверхнево-активною речовиною
(шампунь, пральний порошок), або рідинами, що спеціально випускаються.
Неглибокі подряпини на прозорому шарі можна заполірувати поліруючими
пастами, які не містять органічних розчинників і олії, або звичайною
зубною пастою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
