.

Рух "братиків" і боротьба за мадярську корону в XV ст. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2260
Скачать документ

Реферат

На тему:

РУХ “БРАТИКІВ”

І БОРОТЬБА ЗА МАДЯРСЬКУ

КОРОНУ В XV ст.

Відомості про розгортання гуситського руху в сусідній Чехії швидко
досягай Словаччини. Поширенню гусизму сприяли словацькі студенти, що
навчалися в Празі, а також мовна близькість і різноманітні
культурно-господарські контакти між населенням обох земель. Ще один
канал поширення інформації про чеську революцію був пов’язаний із
зовнішньополітичною діяльністю угорського короля Сигізмунда (Жигмонда)
Люксембурзького (1387—1437), який на початку століття намагався
повторити досягнення свого батька — імператора Карла IV в західному
напрямі. В 1411 р. Сигізмунд був обраний німецьким королем, а в 1420 р.
— чеським; у 1433 р. він коронувався в Римі й став імператором.

Угорщині це не принесло користі, оскільки Сигізмунд витрачав кошти з
королівської скарбниці для здійснення своєї імперської політики, і
насамперед на боротьбу з гуситами. Так, під його проводом були здійснені
кілька воєнних походів з метою боротьби з гуситськими “єретиками”. Всі
вони завершилися поразками, а таборити, переслідуючи залишки військ
Сигізмунда, неодноразово (1422, 1423, 1428, 1432) вторгалися до
словацьких володінь угорського короля. У 1432 р. загони таборитів
оволоділи Трнавою та іншими фортецями й замками на західнословацьких
землях, а в 1433 р. під їхнім контролем опинилися всі міста центральної
Словаччини. Слід зазначити, що прийшле чеське воїнство не завжди було
лише носієм прогресивного гусизму. Нерідко воно влаштовувало в населених
пунктах галасливі бешкети, здійснювало пограбування, що обурювало
місцеве населення. В цілому ж зміцнені чеськими таборитами громади
відігравали роль опорних пунктів антифеодальних рухів словацького
населення.

В 20—30-х роках XV ст. у словацьких землях під впливом гуситських ідей
посилився рух міського населення проти засилля німецького патриціату в
органах самоврядування. Після поразки в битві при Ліпанах (1434) у
східних регіонах словацьких земель оселилися чеські таборити. Саме вплив
переселенців з Чехії започаткував у середині 40-х років поширення
табориту, ідеї якого наслідував словацький рух “братиків “, серед
учасників якого переважали вихідці з незаможних прошарків сільського та
міського населення. Ситуація ускладнилася настільки, що угорські
Державні збори були змушені (1449) звернутися до папи Римського з
проханням надати Угорщині допомогу в боротьбі з чехами, які сприяють
поширенню гусизму серед словаків. Рух “братиків” був спрямований проти
угорських феодалів, яким належала більшість земель у Словаччині, проти
католицького духовенства та німецького патриціату міст. Форми цієї
боротьби були різноманітними: селянські повстання в ряді волостей,
виступи гірників, вигнання німецького патриціату з деяких міст,
захоплення католицьких монастирів та ін.

Розгортання руху “братиків ” у Словаччині збіглося в часі з династичними
змаганнями за угорську корону, викликаними смертю Сигізмунда, між
австрійськими Габсбургами, польськими Ягеллонами та угорськими
магнатами. Вдова короля Альбрехта II Габсбурга (1437—1439) Єлизавета,
захищаючи інтереси малолітнього сина Ладислава (Ласла), звернулася за
підтримкою до моравського шляхтича Яна Іскри з Брандеса. Разом з ним до
словацьких земель прибуло кілька тисяч колишніх гуситських воїнів, які
досить швидко взяли під контроль значну частину території країни. В цей
час Я. Іскра спирався на патриціат заможних гірських міст і вміло
використовував антифеодальні настрої словацького руху “братиків “. Коли
позиції Іскри значно зміцнилися, лідер мадярських магнатів Янош Хуньяді
призначив його в 1440 р. жупаном словацьких міст Бардієв, Кошице, Левоча
та Кремниця. Протягом усього періоду правління обраного на угорський
престол Владислава (Упасло І) Ягеллона (1440—1444), Іскра стояв на
сторожі інтересів Єлизавети та її сина Ласла. Після загибелі Владислава
в бою з османами (це сталося під Варною) Державні збори призначили
королем Угорщини немовля Ласла (Ладислава) V (1444—1457), який перебував
на той час у полоні в імператора Священної Римської імперії Фрідріха
III. До звільнення Ласла V правителем було обрано магната Я. Хуньяді,
оточення якого в 1452 р. домоглося усунення Я. Іскри з усіх посад,
позбавивши його маєтностей. Але після повернення короля Ласла V з полону
Я. Іскру було покликано на службу, йому повернули конфісковане майно. У
1453 р. Я. Іскра під тиском мадярських магнатів змушений був залишити
Угорське королівство, проте його військо, побудоване за таборитським
зразком (20 тис. вояків) на чолі з капітаном П. Аксамитом з Кошева,
перейшло на бік “братиків “, а укріплені табори “іскрівців”
перетворилися на центри антифеодального руху словацьких селян. У період
піднесення руху (1453-1458), який охопив практично всю Словаччину,
“братики” контролювали понад 30 міст і замків, у тому числі Бардійов,
Бороч, Кежмарок, Кошице та ін. Повстання набуло такого загрозливого
характеру, що феодальна верхівка змушена була звернутися за допомогою до
Я. Іскри, який у 1460 р. знову повернувся до Словаччини. У 1458 р.
об’єднані сили короля та угорських магнатів у битві, що відбулася
поблизу Шарошського Потоку, завдали повсталим нищівної поразки, після
чого розпочався загальний занепад руху. Останні загони “братиків” були
ліквідовані в 1467 р. в західнословацьких фортецях Костелянах та Святого
Петра, а на початку 70-х років рух було остаточно придушено.

Зміцнення центральної влади в Угорському королівстві відбулося за
правління короля Матіяша Хуньяді І Корвіна (1458— 1490), який зміцнив
апарат управління (насамперед канцелярію та казначейство), провів судову
реформу й створив постійне наймане королівське військо. Завдяки цим та
іншим заходам Корвін зміг проводити незалежну від магнатів політику.
Вдало завершилися й переговори з Я. Іскрою, який після повернення до
Словаччини (1460) об’єднав розрізнені загони “братиків”. Згідно з
досягнутою домовленістю воїнство братиків мало отримати грошову
винагороду й залишити словацькі землі або ж перейти на службу до короля
Матіяша. Сам Я. Іскра дістав титул барона у Трансільванії та грошову
винагороду в 400 тис. форинтів.

ЛІТЕРАТУРА

Великая Моравия, ее историческое и культурное значение. Москва, 1991.

История Чехословакии: В 2 т. Москва, 1956. Т. 1.

Краткая история Венгрии: с древнейших времен до наших дней. Москва,
1991.

Краткая история Чехословакии: с древнейших времен до наших дней. Москва,
1988.

Королюк В. Д. Славяне и восточнее Романцы в эпоху раннего Средневековья.
Москва, 1985.

Озолин А. Й. Из истории гуситского революционного движения. Саратов,
1962.

Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего
средневековья: В 2 т. Москва, 1987. Т. 1.

Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3 т. Минск, 1987. Т.
1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020