Реферат
На тему:
Розвиток чеської культури (кінець XVIII – перша половина XIX ст.)
Розвиток чеської культури в першій половині XIX ст. ознаменувався
відродженням чеської мови та літератури, успіхами національного театру й
образотворчого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською
мовою.
Чеське національне Відродження являло собою захисну реакцію на
асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзькій монархії. Природною
основою захисту національних культурних традицій виступали мільйони
людей у Чехії, Моравії, Сілезії, які розмовляли рідною мовою. Саме з
народних джерел, віри в їхню життєздатність насамперед черпали силу й
натхнення захисники чеської мови. Так, хранитель Оломоуцької бібліотеки
Я. Ганке в 1783 р. видав німецькою мовою “Рекомендації з використання
чеської мови та літератури”. Наукову розробку проблеми чеської мови
здійснювали Й. Добровський та Й. Юнгман.”
Співіснування чехів і німців у чеських землях на початку XIX ст. ще не
набуло характеру відвертої конфронтації. Творчість німецькомовних та
чеськомовних діячів культури проходила паралельно, а при висвітленні
історичних тем вона навіть перепліталася. Однак більшість чеських
науковців публікувала свої праці німецькою мовою і лише згодом
перекладала деякі з них чеською.
Значний внесок у розвиток чеської мови та літератури зробив Ф.
Челаковський (1799—1852), який після закінчення Празького університету
став редактором чеськомовної газети “Празькі новини”; викладав чеську
мову у Празькому та в інших університетах. У чеській літературі він
відомий як поет-романтик, популярності в народі зажили його збірки
“Відлуння руських пісень” (1828) та “Столиста троянда” (1840). Поет
залишив по собі цілу школу поетів-послідовників. Відомим поетом цього
періоду є К. Марка, чия лірико-епічна поема “Май” відкрила нову добу в
чеській поезії.
Оригінальне використовував народну творчість у своїх віршах К. Ербен
(1811—1876). Майбутній поет закінчив Празький університет і працював
архіваріусом у Чеському Національному музеї, а потім у Головному
Празькому архіві. Багато історичних джерел, які він зібрав, опубліковано
в серіях. Архіву Чеського”. К. Ербен був етнографом, перекладачем,
істориком, літератором. Його перу належать драматичні твори, романтичні
балади, пройняті патріотичним духом.
Особливе місце в чеській літературі посідає К. Гавличек-Боровський —
автор багатьох сатиричних віршів, спрямованих проти католицизму та
бюрократії. Найвідомішою є його поема “Хрещення Св. Володимира”.
За формою та змістом художні твори, написані чеською мовою в першій
половині XIX ст., відповідали вимогам романтизму, який літератори
застосовували як засіб перетворення світу, змальовуючи далеке від
дійсності ідеальне середовище. Особливо поширені були твори про героїчну
минувшину чеського народу та слов’янський демократизм. Народ вони
вважали охоронцем головних духовних цінностей і мови.
У Чехії в першій половині XIX ст. динамічно розвивалася журналістська
справа. Перша газета чеською мовою з’явилася в 1719 р. й виходила майже
до кінця століття, її останній редактор — В. Крамеріус — заснував власну
“Патріотичну газету Крамеріуса” (1791—1825), на шпальтах якої чільне
місце відводилося захистові чеської мови й розвиткові чеської культури.
Від 20-х років XIX ст. видавалася перша чеська політична газета “Празькі
новини”, яку редагували Й. Лінда, а згодом Ф. Челаковський. У 1846 р.
виникла газета “Празьскі посел”, яку редагував Й. Тил. У період
революції 1848-1849 рр. видавалося багато чеськомовних політичних газет.
Дійовим засобом пробудження національної свідомості став театр. Важливу
роль у розвитку чеського театру відіграв драматург і актор Й. Тил.
Найкращий його твір — п’єса “Волинщик зі Стракониць” — обійшов сцени
багатьох театрів Європи. Більш як 60 драм і комедій створив засновник
чеської національної комедії В. Кліунер (1792—1859). Першу чеську оперу
“Проволочник” написав композитор Ф. Шкроуп (1801— 1862), автор музики до
чеського національного гімну.
Видатними художниками, які залишили по собі образи багатьох діячів
чеської культури, краєвиди країни, змальовували життя та працю простого
народу були А. Махек (1775— 1844), Ф. Ткадлик (1786-1840), А. Мате
(1784-1843).
У першій половині XIX ст. наукові дослідження в чеських землях
проводилися головним чином у царині гуманітарних наук, що найбільшою
мірою відповідало завданням виховання національної свідомості народу.
Постала потреба в науковій аргументації ідеї про культурну рівність
чехів з іншими народами Європи. Найяскравіїшш представником науки цього
часу є Я. Пуркіне (1787—1869) — фізіолог, який здійснив у своїй галузі
низку епохальних відкриттів. З 1823 р. він обіймав посаду професора
фізіології в університеті Вроцлава. У 1850 р. Я. Пуркіне повернувся до
Чехії, став професором Празького університету, організував тут інститут
фізіології, видавав науковий журнал “Жива” й брав активну участь у
громадській діяльності.
В архітектурі панував класицизм. Розвиток економіки сприяв перебудові
міст за модерними зразками. У Празі зведено кріпосні мури й укріплення,
з’явилися набережні та бульвари, споруджувались ампірні будівлі, мости
через Влтаву, закладалися парки.
ЛІТЕРАТУРА
История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1996. Т. 1.
Костюшко Й. Й. Аграрная реформа 1848 г. в Австрии. Москва, 1993. Краткая
история Чехословакии. Москва, 1988.
Кузьмин М. Н. Школа и образований в Чехословакии (конец XVIII — 30-е гг.
XX ст.). Москва, 1971.
Мыльников А. С. Павел Шафарик, выдающийся учений-славист. Москва;
Ленинград,1963.
Мыльников А. С. Иозеф Юнгман и его время. Москва, 1973.
Мыльников А. С. Эпоха просвещения в чешских землях. Идеология,
национальное самосознание, культура. Москва, 1977.
Мыльников А. С. Культура чешского Возрождения. Москва, 1982.
Татова Л. Н. Чешская культура первой половины XIX в. Москва, 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
