РЕФЕРАТ
на тему:
Польська культура кінець XIV-XVI ст.
Великий вплив на розвиток польської культури в цей період справило
італійське Відродження, носіями якого стали поляки, що навчались у Римі,
Болоньї та Падуї. Значний внесок у поширення гуманістичних ідей у Польщі
зробив Філіпп Каллімаха, який працював у Краківській академії. З
Німеччини та Нідерландів, в основному через портовий Гданськ, на
польські землі поширився вплив Реформації. Добру пам’ять у суспільстві
залишила діяльність відомого німецького гуманіста Конрада Цельтиса —
вихователя дітей короля Казимира Ягеллончика.
Після нетривалого занепаду, у 1400 р. відновила свою діяльність
Краківська академія, яка поступово перетворилася на справжній науковий,
навчальний та культурний центр, де відбувалося формування багатьох
поколінь польської інтелектуальної еліти. Свого часу з ініціативи короля
Владислава II Ягелло та його дружини Ядвіги був заснований спеціальний
фонд для допомоги академії, яка згодом дістала назву Ягеллонського
університету. Найбільше уваги в навчальних планах цього закладу
приділялося вивченню природничих наук, насамперед — математики й
астрономії. Студенти вивчали також географію, теологію, філософію,
право, граматику, риторику, поетику тощо.
В академії зародилася польська правова школа. Один із її представників
ректор академії Павел Владкович зажив слави своїм виступом на церковному
соборі в Констанці, де він захищав Яна Гуса. В академії під наглядом
видатних астрономів Марціна Круля і Войцеха з Брудзьоеа у 1491—1495 рр.
навчався Миколай Коперник (1473—1543). Своїм трактатом “Про обертання
небесних сфер” М.Коперник здійснив справжню революцію в астрономії,
довівши що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. В академії
було здійснено спробу розробити правила польської літературної мови, а
Якуб Паркош написав перший трактат з орфографії. Інтерес до географії
знайшов утілення у трактаті Мацея з Мехова “Про дві Сарматії”. Хроніст
Бернард Вановський намалював кілька великих карт Європи. У Краківській
академії розпочав свою творчу діяльність і Ян Длугош (1415—1480),
наукова праця якого “Історія Польщі (Щорічники або хроніка славного
Польського королівства)” вважається вершиною польської середньовічної
історіографії. Автор використав документи, хроніки й свідчення
безпосередніх учасників важливих подій, завдяки чому “Щорічники” й досі
залишаються цінним джерелом при вивченні польської минувшини. Певного
поширення набули історичні праці М.Бельського, М.Кромера, Л.Гурницького.
Важливу роль у розвитку освіти і культури відіграло виникнення
друкарства. Перша в Польщі друкарня відкрилася 1474р. у Кракові. Тут
видавалася як релігійна, так і світська література, документи сейму,
закони, у тому числі й польською мовою. Серед видань того періоду слід
виокремити трактат “Меморіал про устрій Речі Посполитої” доктора права
Яна Остророга (1436—1501) та працю Анджея Фрича-Моджевського (1503—1572)
“Про виправлення Речі Посполитої”. Згадані вчені були видатними
теоретиками державного права й виступали послідовними прихильниками
централізації і зміцнення Польщі. Бурхливий розквіт переживала
література, найвизначнішими представниками якої були фундатори польської
літературної мови — Миколай Рей і Ян Кохановський.
Значного поширення набула бібліотечна справа. Так, велику бібліотеку мав
король Сигізмунд II Август, збирачем і знавцем літератури був
архієпископ Львівський Гжегож із Санока. У Познані, Кракові, Гданську,
Торуні, Ракові у школах і гімназіях створюються перші бібліотеки. Стиль
Ренесансу поступово поширився в польській архітектурі. Саме в цей період
будуються такі архітектурні перлини, як Вавельський королівський замок у
Кракові, Сигізмундова каплиця — усипальниця Сигізмунда І, каплиця родини
великих магнатів Фірлеїв у Бейсце.
Розквіт скульптури пов’язаний з ім’ям видатного майстра Віта Ствоша,
який у 1477—1489 рр. створив справжній шедевр – дерев’яний різьблений
вівтар у Маріацькому костьолі у Кракові. Відомим є також його оздоблення
гробниці Казимира Ягеллончика на Вавелі (1492 р.)
Духом Відродження пройняті живописні полотна “Різдво Марії” та
“Благовіщення” з вівтаря Скорботної Богоматері у Краківському соборі
тощо.
“Вітаю народ, який — хоч раніше і вважався варварським – тепер досяг
високого розвитку в науці, праві, релігії… і може суперничати з
найкультурнішими народами”, — писав про поляків видатний гуманіст Еразм
Роттердамський.
ЛІТЕРАТУРА
Длугош Ян. Грюнвальдська битва. Москва, 1962.
Дневник Люблинского сейма 1569. Санкт-Петербург, 1863.
Дыбковская А., Жарин М., Жарин Ян. История Польши с древнейших времен до
наших дней. Варшава, 1995.
История Европы: В 8 т. Москва, 1993. Т.3. Кареев Н. Очерки истории
реформационного движения и католической реакции в Польше. Москва, 1926.
Ливанцев К. Е. Сословно-представительная монархия в Польше, ее сущность
и особенности (вторая половина XIV — конец XVI вв.). Ленинград, 1968.
Любович Н. История реформации в Польше. Кальвинисты и антитринитарии.
Варшава, 1887.
Полный свод статутов Казимира Великого // Хрестоматия памятников
феодального государства и права стран Европы/Под ред. В.М.Корецкого.
Москва, 1961.
Польские мыслители эпохи Возрождения. Москва, 1960.
Україна і Польша в період феодалізму: 36. наук, праць / Під ред. ВА.
Смолія. Київ, 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
