Реферат на тему:
Лютнева революція 1917 року
Київ 2016
ПЛАН:
Вступ
Основна частина
1.1. Причини, що призвели до лютневої революції 1917 року
1.2. Події лютого 1917
1.3. Двовладдя
1.3.1. Структура державної влади після лютневих подій 1917 року
Висновок
Список використаної літературиВСТУП
У цьому рефераті я спробував розкрити тему «Лютнева революція 1917 року.
Двовладдя».
У своїй роботі я вирішив:
– Відобразити причини, що призвели до лютневої революції;
– Показати короткий хід подій, що відбуваються в дні революції і після
її звершення;
– Привести до розуміння двовладдя в Росії, розбіжність якого поряд з
іншими причинами, що призвело Росію до кривавої Жовтневої революції.
Основним джерелом, який допоміг мені в реалізації моїх цілей, стала
книга Островського В.П. і Уткіна А.І. «Історія Росії. ХХ століття ».
Почну з того, що в період з 1907 року по 1917 рік в Росії розвивалися
два процеси, які взаємовиключають одне одного.
Перший – це процес модернізації суспільства, цілями якого були:
– Розширення економічної свободи окремої особистості,
– Розвиток вільного ринку,
– Створення ринкової інфраструктури.
У цей період поряд з великим підприємництвом формувався середній клас
заможних власників; природним шляхом складалося громадянське
суспільство; принципи права впроваджувалися в реальне життя. Кажучи
іншими словами, відбувалася трансформація держави, державна влада якого
могла б поступово стати сильним спостерігачем, що стежить за виконанням
законів. Цей процес був фактично зламаний.
Другий процес – це прагнення держави до все більшого контролю за
господарською життям, обмеження числа власників і їхніх прав. Цей процес
посилила і прискорила Перша світова війна, що почалася в серпні 1914
року. Ця війна також посилила тенденцію суспільної свідомості на
революційні зміни й швидкі зміни.
Все це призвело до революцій 1917 року, зокрема, до лютневої революції,
вважається безкровної, але яка потягнула за собою значні зміни в
політичному і соціально-економічному розвитку Росії.
Основна частина 1.
1.1. Причини, що призвели до лютневої революції 1917 року
1 серпня 1914 в Росії почалася Перша світова війна, що тривала до 11
листопада 1918 року, причиною якої стала боротьба за сфери впливу в
умовах, коли єдиний європейський ринковий і правовий механізм не був
створений.
Росія в цій війні була обороняється стороною. І хоча патріотизм і
героїзм солдат і офіцерів був великий, не було ні єдиної волі, ні
серйозних планів ведення війни, ні достатнього постачання боєприпасами,
обмундируванням і продовольством. Це вселяло невпевненість армії. Вона
втрачала своїх солдатів і терпіла поразки. Військовий міністр був
відданий під суд, зміщений зі свого поста Верховний головнокомандувач.
Главковерхом став сам Микола II. Але ситуація не покращилася. Незважаючи
на безперервний економічне зростання (росли видобуток вугілля і нафти,
виробництво снарядів, знарядь та інших видів озброєнь, були накопичені
величезні запаси на випадок тривалого ведення війни) ситуація складалася
так, що у воєнні роки Росія виявилася як без авторитетного уряду, без
авторитетного прем’єр- міністра, так і без авторитетної Ставки.
Офіцерський корпус поповнювався освіченими людьми, тобто інтелігенцією,
яка була піддана опозиційним настроям, а щоденне участь у війні, на якій
не вистачало найнеобхіднішого, давало їжу сумнівам.
Зростаюча централізація управління економікою, здійснювана на тлі
зростаючого дефіциту сировини, палива, транспорту, кваліфікованої
робочої сили, супроводжується розмахом спекуляції і зловживань,
приводили до того, що роль державного регулювання зростала разом із
зростанням негативних чинників економіки. У містах з’явилися черги,
стояння в яких було психологічним надломом для сотень тисяч робітників і
робітниць.
Переважання випуску військової продукції над цивільної та зростання цін
на продовольство приводили до неухильного зростання цін на всі споживчі
товари. При цьому заробітна плата не встигала за зростанням цін.
Невдоволення наростало як в тилу, так і на фронті. І зверталося воно
перш за все проти монарха і його уряду.
Якщо врахувати, що з листопада 1916 по березень 1917 роки змінилося три
прем’єр-міністра, два міністри внутрішніх справ і два міністри
землеробства, то дійсно вірно вираз переконаного монархіста В. Шульгіна
про сформований в той час в Росії положенні: «самодержавство без
самодержця» .
Серед низки відомих політиків, в напівлегальних організаціях і гуртках
спів змову і обговорювалися плани щодо відсторонення Миколи II від
влади. Передбачалося захопити поїзд царя між Могилевом і Петроградом і
примусити монарха відректися.
1.2. Події лютого 1917
Заворушення в армії, сільські хвилювання, нездатність політичного і
військового керівництва захистити національні інтереси Росії, що
катастрофічно загострило внутрішнє становище країни, не насторожило
царський уряд, тому, що почалася стихійно лютнева революція стала для
уряду і всіх політичних партій несподіваною.
Початок першого безладів поклала страйк робітників Путіловського заводу
17 лютого, робітники якого вимагали збільшення розцінок на 50% і прийому
на роботу звільнених робітників. Адміністрація не задовольнила заявлені
вимоги. На знак солідарності з Путиловський робочими застрайкували
багато підприємств Петрограда. Підтримку їм надали робочі Нарвської
застави і Виборзькій сторони. До натовпам робочих приєднувалися тисячі
випадкових людей: підлітків, студентів, дрібних службовців,
інтелігентів. 23 лютого відбулася маніфестація жінок-робітниць
Петрограда.
Що почалися в Петрограді демонстрації з вимогою хліба, переросли в
зіткнення з поліцією, яка була захоплена подіями зненацька. Проти
поліції виступила і частина Павловського полку.
З боку уряду наказу про відкриття стрілянини по демонстрантах віддано не
було. Козакам не видавали нагаїв. У різних районах міста відбувалися
роззброєння поліцейських, у яких були відібрані десятки револьверів та
шашок. Нарешті поліція перестала протидіяти демонстрантам, і місто
опинилося в їхніх руках.
За підрахунками число страйкарів становило близько 300 тисяч! Фактично
це була загальний страйк. Головними гаслами цих подій стали: «Геть
самодержавство!», «Геть війну», «Геть царя!», «Геть Миколая!», «Хліба і
миру!».
X
а. Охранка передала поліції десятки адрес активних діячів усіх партій
для їх негайного арешту. Всього за ніч був заарештований 171 чоловік. 26
лютого зазвучали рушничні постріли в беззбройну натовп, якими вдалося
розсіяти величезні скупчення народу. Тільки 4-а рота Павловського полку,
розквартирована в будівлях Конюшенного відомства, відмовилася діяти
проти народу.
У ніч з 26 на 27 лютого до робітників приєдналися повсталі солдати,
вранці 27 був спалений окружний суд і захоплений будинок попереднього
ув’язнення, з в’язниці були звільнені в’язні, серед яких було чимало
членів революційних партій, заарештованих в останні дні.
27 лютого були захоплені Арсенал і Зимовий палац. Самодержавство було
повалено. У той же день був утворений Виконком Ради робітничих і
солдатських депутатів Петрограда, а члени Прогресивного блоку створили
Тимчасовий комітет Думи, який узяв на себе ініціативу «відновлення
державного і громадського порядку». Практично одночасно з цим декілька
чоловік з числа лівої інтелігенції назвали себе Тимчасовим виконавчим
Комітетом Ради робітничих депутатів.
2 березня 1917, дізнавшись про думку командувачів усіма фронтами, що він
повинен піти, Микола II підписав зречення від престолу, зробивши такий
запис у своєму щоденнику: «Навколо зрада, і боягузтво, і обман».
У цей же день, на вимогу голови Тимчасового комітету Думи М. В. Родзянко
і за згодою Миколи II, тимчасовим командувачем Петроградським округом
був призначений Л.Г. Корнілов
Прибувши 5 березня в Петроград, Корнілов, опинившись на такому високому
посту в політизованому до крайності місті, виявив свої якості політика.
Демонстративні заходи – арешт імператриці Олександри Федорівни та
царських дітей, вручення ордена “Святого Георгія” прапорщику
Кирпичникова, організатору виступу Волинського полку в лютому, чистка
офіцерського складу та частин артилеристів, юнкерів і козаків, найбільш
вірних уряду, а також розробка проекту Петроградського фронту, в який
передбачалося в нібито військових цілях влити Петроградський гарнізон,
деморалізований і революційний, – реальні кроки командувача округом для
заспокоєння революційного міста.
1.3. Двовладдя.
З зреченням Миколи II від престолу припинила своє існування правова
система, що склалася з 1906 року. Інший правової системи, що регулює
діяльність держави, створено не було.
Тепер доля країни залежало від політичних сил, активності і
відповідальності політичних лідерів, їх здатності контролювати поведінку
мас.
1.3.1. Структура державної влади після лютневих подій 1917 року
У країні склалося кілька політичних угруповань, які проголосили себе
урядом Росії:
1) Тимчасовий комітет членів Державної Думи сформував Тимчасовий уряд,
головним завданням якого було завоювання довіри населення. Тимчасовий
уряд оголосив себе законодавчою і виконавчою владою, в якій відразу
виникли такі суперечки:
– Про те, якою повинна бути майбутня Росія: парламентською чи
президентською;
– Про шляхи розв’язання національного питання, питань про землю і ін;
– Про виборчий закон;
– Про вибори в Установчі збори.
При цьому час для вирішення поточних, корінних проблем невідворотно
упускалося.
2) Організації осіб, які оголосили себе органами влади. Найбільшим з них
був Петроградська рада, що складаються з помірно-лівих політиків і
запропонував робітникам і солдатам делегувати в Раду своїх
представників.
Рада оголосила себе гарантом від повернення до минулого, від відновлення
монархії і придушення політичних свобод.
Також Рада підтримала кроки Тимчасового уряду по зміцненню демократії в
Росії.
3) Крім Тимчасового уряду і Петроради формувалися та інші органи
фактичної влади на місцях: фабрично-заводські комітети, районні ради,
національні об’єднання, нові органи влади на «національних окраїнах»,
наприклад, у Києві – Українська Рада ».
Сформована політична ситуація стала носити назву «двовладдя», хоча на
практиці це було багатовладдя, що переростає в анархічне безвладдя.
Монархічні і чорносотенні організації в Росії були заборонені і
розпущені. У новій Росії збереглися дві політичні сили:
ліберально-буржуазна і левосоциалистические, але в яких відбувалися
розбіжності.
Крім того, існувало і потужний тиск низів:
– Сподіваючись на соціально-економічний покращення життя, робочі
вимагали негайного підвищення заробітної плати, введення восьмигодинного
робочого дня, гарантій від безробіття і соціального забезпечення.
– Селяни виступали за перерозподіл запущених земель,
– Солдати наполягали на пом’якшенні дисципліни.
Розбіжності «двовладдя» його постійне реформування, продовження війни і
ін призвело до нової революції – Жовтневої революції 1917 року.
ВИСНОВОК.
Отже, результатом лютневої революції 1917 року стало повалення
самодержавства, зречення царя від престолу, виникнення в країні
двовладдя: диктатури крупою буржуазії в особі Тимчасового уряду і Ради
робітничих і солдатських депутатів, який представляв
революційно-демократичну диктатуру пролетаріату і селянства.
Перемога лютневої революції була перемогою всіх діяльних верств
населення над середньовічним самодержавством, ривком, які поставили
Росію поруч із передовими країнами в сенсі проголошення демократичних і
політичних свобод.
Лютнева революція 1917 року стала першою переможною революцією в Росії і
перетворила Росію, завдяки повалення царату, в одну з найдемократичніших
країн. Виник у березні 1917р. двовладдя стало відображенням того факту,
що епоха імперіалізму і світова війна надзвичайно прискорили хід
історичного розвитку країни, перехід до більш радикальних перетворень.
Надзвичайно велика і міжнародне значення Лютневої
буржуазно-демократичної революції. Під її впливом у багатьох воюючих
країнах посилився страйковий рух пролетаріату.
Головною подією цієї революції для самої Росії стала виникла
необхідність проведення давно назрілих реформ на основі компромісів і
коаліцій, відмова від насильства в політиці.
Перші кроки до цього зроблені в лютому 1917 року. Але тільки перші …
Далі був жовтні того ж 1917 року.
Список використаної літератури:
1. Вирубова-Танєєва А. Царська родина під час революції / / Лютнева
революція.
2. Денікін А. І. «Похід і смерть генерала Корнілова».
3. Нольде Б. «З російської катастрофи».
4. Островський В.П., Уткін А.І. Історія Росії. ХХ століття.
5. Спиридович А. І. Велика війна і Лютнева революція 1914-1917 рр..
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
