Реферат

На тему:

КУЛЬТУРА РЕЧІ

ПОСПОЛИТОЇ

З часу утворення Речі Посполитої на її величезних просторах
переплітались і взаємодіяли різні культури: польська, руська, литовська.
До того ж, на ці багаті й різноманітні культури справляли вплив зразки
архітектури, живопису, ремесла, одягу із Заходу і Сходу. Все це в XVII
ст. втілилося в оригінальні форми «сарматського » бароко.

Поняттям «сарматизм» визначаються ідеали, визнані цінності, стиль життя
і звичаї польської шляхти XVII ст. Подібно до жителів інших країн Європи
того часу, поляки шукали своє історичне коріння. Вони вірили хронікам XV
і XVI ст., що їхніми предками було войовниче плем’я сарматів, від яких
(а також від стародавніх римлян) польська шляхта успадкувала закони і
звичаї, що гарантували свободу і рівність громадян (під громадянами
шляхта розуміла лише себе). Ідеали громадянських чеснот і зразки
поведінки республіканського Риму шляхта поєднала з дворянськими
традиціями, елементами рицарської культури, релігійністю, а також із
пристрастю до розкоші й прагненням жити «на широку ногу».

З часом, особливо під впливом нескінченних воєн XVII ст. з
протестантськими народами (шведами і бранденбуржцями), з православними
(росіянами й українськими козаками), з мусульманами (турками і
татарами), «сарматизм » й «польськість » ототожнюються з католицизмом, а
захист римсько-католицької церкви — з особливим значенням Польщі в
історії Європи. Звідси випливали такі характерні для «сарматизму» риси,
як панування латини, що поступово ставала другою мовою жителів Речі
Посполитої, а також почуття власної вищості над культурами сусідніх
країн і народів.

«Сарматизм» позначився на розвитку літератури і мистецтва. В літературі
його започаткували художні та історичні твори Самуеля Твардовського
(1600—1661), Анджея М. Фредри (бл. 1620-1679), Веспасіана Каховського
(1633-1700) та ін. У мистецтві «сарматизм» пов’язувався з культурою
бароко. Барокова архітектура з’являється в Польщі після Тридентського
собору у зв’язку з реформою католицької церкви. Новий стиль у
релігійному мистецтві засвідчував появу нових засобів впливу на віруючих
і мав сприяти уславленню величі й сили релігії та церкви, поглибленню
почуттів парафіян. Будуються нові, величніші, ніж раніше, храми,
монастирі, комплекси каплиць, а також перебудовуються готичні й
ренесансні споруди, в яких з’явилися пишно декоровані вівтарі, амвони,
органи, сповідальні. Поширенню бароко у світському мистецтві протегував
королівський двір, про що свідчила перебудова у Варшаві королівського
замку.

У XVIII ст. в Польщі поширилися ідеї французького Просвітництва. Основна
увага польських освічених і патріотичних кіл зосередилася на розвитку
національної свідомості, захисті власної державності, необхідності
реформування держави.

Період Просвітництва започаткували реформи шкільної освіти. Видатний
релігійний і політичний діяч Станіслав Конарський (1700—1773) розробив
нову програму навчання і в 1740 р. запровадив її у варшавській школі.
Варшавська школа — Колегіум Нобіліум (школа шляхтичів) — відіграла
важливу роль у дальшій перебудові всієї шкільної освіти в Польщі й
передусім єзуїтських шкіл. Рішучого удару по старій шкільній системі
завдала також відкрита в 1766 р. «Рицарська школа», яка цілком
звільнилася від церковного контролю. Та особливе значення мала
діяльність першого в Європі міністерства освіти — Едукаційної комісії,
яка успадкувала майно, що залишилося після скасування папою Римським
ордену єзуїтів і на місці орденських колегій стала утворювати державні
школи. При Комісії існувало Товариство з елементарних книг, яке
підготувало багато нових підручників і, зокрема, підручник польської
граматики Онуфрія Хотинського. Окремими підручниками, які рекомендувала
Едукаційна комісія, користувалися до середини XIX ст. Сама система
освіти пережила поділи і в 1803 р. стала зразком для освітньої реформи в
Росії.

Розвивалися точні та природничі науки — Ян Снядецький і Марцин
Почобут-Одляницький проводили астрономічні спостереження, Юзеф Осинський
заснував першу хімічну лабораторію, Ян Кшиштоф Клюк описав флору
польських земель. Історичні дослідження вів Адам Нарушевт (1733-1796).
Його семитомна «Історія польського народу» є вагомим внеском у
європейську історичну науку. Важливу роль у розвитку польської науки
відіграла перша публічна варшавська бібліотека, що відкрилася в 1747 р.
Ініціаторами її створення були єпископи, брати Залуцькі, які передали до
її фондів власне книжкове зібрання (300 тис. томів). У середині століття
в наукову літературу проникає польська мова, яка поступово витісняє
латину, шо панувала до того часу. Польською мовою викладали в Головних
школах — реформованих Краківському і Віленському університетах.

Найвидатніші представники суспільно-політичної думки — священики Туго
Коллонтай (1750—1812) і Станіслав Сташиц (1755—1826). Перший із них у
своїх працях аналізував причини занепаду Польщі й висував широку
програму державного реформування. Другий — обстоював необхідність
проведення, крім державних, соціальних реформ. Головною причиною
слабкості держави С. Сташиц уважав злиденність підданих, а тому виступав
за скасування особистої залежності селян і заміну панщини оброком, за
зрівняння в правах міщан із шляхтою. Подібні ідеї пропагували й
публіцисти журналу «Монітор», які знайомили читачів з філософськими,
суспільними й економічними поглядами та подіями культурного життя.
Журнал намагався поширювати нові ідеали й боротися з вадами «сарматів»,
зберігаючи при цьому повагу до минулого.

У суспільному й культурному житті Польщі важливе місце посідали
література, театр, музика, образотворче мистецтво. Через них оточення
короля Станіслава Понятовського пропагувало просвітницькі ідеї і
підтримувало реформи Письменники другої половини XVIII ст., прихильники
провідного на той час у Польщі літературного напряму — просвітницького
класицизму — Ігнацій Красицький, Францишек Богомолець, Юліан Урсин
Німцевич — у своїх поемах і сатиричних творах викривали людські вади й
погані вчинки, утверджуючи повагу до простої й порядної людини.

Важливим центром культурного й мистецького життя був маєток князів
Чарторийських у Пулавах. Магнати запрошували до себе композиторів,
поетів, архітекторів, художників, протегували й допомагали їм. Чудовою
пам’яткою архітектури тих часів є палац у Лазенках — літня резиденція
Станіслава Августа, побудована в стилі класицизму. У 90-х роках створює
свої перші полонези видатний польський композитор і патріот, автор
національного гімну Міхал Клеофас Огінський (1765-1833).

Доба Просвітництва зробила значний внесок у розвиток передової польської
культури і науки, польської мови та літератури, визначила новий напрям у
національній і державній свідомості, що стало важливим чинником
збереження національних традицій після втрати країною незалежності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Заборовский Л. В. Россия, Речь Посполитая и Швеїгая в середине XVII
в.: Из истории международных отношений в Восточной и Юго-Восточной
Европе. Москва, 1981.

2. История Европы. В 8 т. Москва, 1994. Т. 4. История Польши: В 3 т.
Москва, 1955. Т. 2.

3. Кареев Н. Й. Падение Польши в исторической литературе.
Санкт-Петербург, 1888.

4. Краткая история Польши. Москва, 1993.

5. Любавский М. К. История западных славян. Москва, 1917.

6. Островер Л. Й. Тадеуш Костюшко. Москва, 1961.

7. Україна і Польща в період феодалізму: 36. наук, праць. Київ, 1991.

Похожие записи