Пошукова робота

Країни світу

Австралія, Австралійський Союз — держава у Південній півкулі, на
материку Австралія, острові Тасманія і дрібних островах. Площа —
7 682 300 км2; населення — 16 млн 650 тис. чол.; столиця — Канберра;
мови — англійська та мови аборигенів.

Недавня історія: Австралійський Союз створений у 1901 р., автономія від
Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх зносинах надана в
1931 р. Австралія стала членом АНЗЮС — військово-політичного блоку з
Новою Зеландією і США в 1951 р. У 1967 р. аборигенам були надані всі
громадянські права. Після перемоги на виборах у 1993 р. прем’єр-міністр
Пауль Китінг підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до
2000 р.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — королева
Великобританії Єлизавета ІІ з 1952 р., представлена
генерал-губернатором; глава уряду — Джон Говард (з 2001 р.).

Австрія, Австрійська Республіка — держава в Центральній Європі, у
басейні р. Дунай. Площа — 83,8 тис. км2; населення — 7,9 млн чол.
(1993 р.), 98 % — австрійці. Міське населення 64,5 % (1991 р.). Офіційна
мова — німецька. Більшість віруючих — католики. Австрія — федерація у
складі 9 земель, у т. ч. Відень, — столиця Австрії.

Недавня історія: утворена Австрійська Республіка у листопаді 1918 року в
результаті розпаду Австро-Угорської імперії. У березні 1938 р.
німецько-фашистські війська окупували Австрію; проголошено її приєднання
до Німеччини (аншлюс). Навесні 1945 р. Австрія була звільнена від
німецько-фашистського панування. Вона була тимчасово окупована військами
СРСР, США, Великобританії і Франції; кінець окупації поклав Державний
договір про відновлення незалежної і демократичної Австрії (1955 р.). У
жовтні 1955 р. австрійський парламент прийняв закон про постійний
нейтралітет держави. У 1945—1966 рр. при владі перебували коаліційні
уряди Австрійської народної партії (АНП; заснована в 1945 р. на основі
створеної в 80-х роках ХІХ ст. Християнсько-соціальної партії) і
Соціалістичної партії Австрії (СПА; створена у 1945 р.), у
1966—1970 рр. — уряд АНП, у 1970—1983 рр. — уряд СПА, у 1983—1986 рр. —
уряд СПА й Австрійської партії волі (заснована в 1955 р.), із січня
1987 р. — уряд СПА й АНП.

Глава держави — федеральний президент. Законодавчий орган — двопалатний
парламент (Національна рада і Федеральна рада).

Азейбаржан, Республіка Азейбаржан — країна на південному сході Європи,
на Каспійському морі; межує з Російською Федерацією, Вірменією та
Іраном. Площа — 86 600 км2; населення — 7 млн 146 тис. чол; столиця —
Баку.

Недавня історія: незалежною республікою став у 1918 р., Червона Армія
ввійшла в республіку в 1920 р.; у складі Закавказької Федерації увійшов
до СРСР у 1922 р., союзною республікою СРСР став у 1936 р. Конфлікт із
сусідньою Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав серйозні
заворушення в 1988—1989 рр. Щоб відновити порядок, у Баку ввійшли
радянські війська, у 1990 р. було запроваджено надзвичайний стан. У
1991 р. лідери Азейбаржану підтримали путчистів у Москві. Азейбаржан
оголосив себе незалежним. Було підписано й знов порушено перемир’я в
Нагірному Карабасі, він оголосив про свою незалежність. У грудні 1991 р.
Азейбаржан приєднався до СНД. У 1992 р. став членом ООН і приєднався до
ОБСЄ. У Нагірному Карабасі знову відновилась війна. Президент Ельчибей
поступився місцем Гейдару Алієву, переобраному на другий строк у 1998 р.

Політична система — демократія, що розвивається.

Албанія, Республіка Албанія — держава в Південній Європі, на
Балканському півострові, омивається Адріатичним морем. Площа —
28,7 тис. км2; населення — 3 млн 401 тис. чол. (2000 р.), близько 98 % —
албанці. Міське населення — 35 % (1990 р.). Офіційна мова — албанська.
Домінуюча релігія — мусульманський сунізм, є католики і православні.
Адміністративно-територіальний поділ: 26 рети. Столиця — Тирана.

Недавня історія: з ХV ст. Албанія перебувала у складі Османської
імперії. У 1912 р., після поразки Туреччини в 1-й Балканській війні,
проголошена незалежною державою. У 1924 р. в Албанії відбулася
буржуазно-демократична революція, що була придушена за підтримки
іноземних держав. Албано-італійські договори й угоди 1926 р., 1927 р.,
1936 р. закріпили політичну й економічну залежність Албанії від
фашистської Італії. У 1939 р. Албанія окупована фашистською Італією, у
вересні 1943 р. — фашистською Німеччиною. У листопаді 1944 р. країна
звільнена Національно-визвольною армією Албанії; у січні 1946 р.
проголошена народна республіка. У грудні 1976 р. проголошена Народна
Соціалістична Республіка Албанія, з травня 1991 р. — Республіка Албанія.
На позачергових виборах (1992 р.) у парламент перемогу одержала
Демократична партія (заснована 1990 р.). У лютому—березні 1997 р. в
Албанії почалися народні заворушення, що супроводжувалися повсюдними
випадками захоплення зброї, відмовлення від підпорядкування владі,
президенту, обвинуваченому повстанцями в причетності до фінансових
махінацій. Президенту С. Беришу не вдалося взяти ситуацію під контроль.
Через погрозу повного хаосу й масової еміграції в країни Європи
(насамперед в Італію), Європейське Співтовариство прийняло рішення про
введення в Албанію збройних сил країн—членів НАТО.

Глава держави — президент. Вищий орган державної влади — однопалатні
Народні збори.

Ангола, Республіка Ангола — країна на південному заході Африки; межує із
Заїром, Замбією та Намібією. Площа — 1 246 700 км2; населення — понад
9,7 млн чол.; столиця — Луанда; мови — португальська (державна),
діалекти банту.

Недавня історія: незалежна від Португалії з 1975 р.; боротьба за владу
розгорнулася між Народним рухом за визволення Анголи (МПЛА),
підтримуваним Радянським Союзом і Кубою, і Національним фронтом
визволення Анголи (ФЛНА) та Національним союзом за повну незалежність
Анголи (УНІТА), підтримуваним Заходом і ПАР. У 1976 р. до влади прийшов
МПЛА. Партизанська війна тривала до 1988 р., коли був підписаний договір
про виведення з Анголи військ Куби і ПАР. У 1989 р. договір було
порушено і тільки в 1991 р. було офіційно оголошено про припинення
громадянської війни. Перемога реформованого МПЛА на загальних виборах у
1992 р. була оскаржена УНІТА, що призвело до розв’язання в країні нової
громадянської війни. УНІТА посів місце у парламенті, але сутички
тривають.

Політична система — республіка. Глава держави й уряду — Жозе-Едуарду
душ-Сантуш — з 1979 р.

Аргентина — республіка в Південній Америці; межує із Чилі, Болівією,
Парагваєм, Бразилією та Уругваєм, омивається Атлантичним океаном.
Площа — 278 тис. км2; населення — 32 млн 686 тис. чол.; столиця —
Буенос-Айрес; мови — іспанська (державна), англійська, французька,
німецька.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1816 р.; у 1946—1955 рр.
президентом країни був Хуан Перон; до влади повернувся в 1973 р.; помер
у 1974 р. У 1976 р. в результаті перевороту владу захопила військова
хунта, але поразка у війні з Великобританією за Фолклендські острови
змусила генерала Галтьєрі в 1983 р. піти у відставку; дипломатичні
відносини з Великобританією відновлені в 1990 р.

Політична система — демократична федеративна республіка, що
розвивається. Глава держави — Фернандо де ла Руа — з 1999 р.

Афганістан, Республіка Афганістан — країна на півдні Центральної Азії,
межує з Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Іраном та
Пакистаном. Площа — 652 тис. км2; населення — 20,3 млн чол.; столиця —
Кабул; державна мова — пушту.

Недавня історія: повна незалежність з 1919 р. Конституційна монархія
встановлена в 1963 р., повалена в 1973 р. У 1978 р. підписано договір
про дружбу і співробітництво із СРСР. Розпочались реформи, яким
протидіяла ісламська опозиція. У 1979 р. в Афганістан уведені радянські
війська, виведені в 1989 р. Після виведення радянських військ майже вся
територія захоплена військами талібів, підтримуваних Пакистаном. Влада
талібів визнана лише де-факто. Верховний лідер — мулла Мохаммед Омар.
У 1992 р. президентом обрано Раббані. У результаті антитерористичної
акції США в Афганістані наприкінці 2001 р. військовий режим Раббані
повалено. Сформовано тимчасовий (до виборів) коаліційний уряд.

Політична система — перехідна від військової республіки до демократії.

Бангладеш, Народна Республіка Бангладеш — держава у Південній Азії,
межує з Індією. Площа —141 тис. км2; населення — 115 млн чол.; столиця —
Дакка; мова — бенгальська.

Недавня історія: територія отримала статус провінції Східний Пакистан у
результаті розділу Британської Індії в 1947 р. Утворилася як незалежна
держава після громадянської війни в 1971 р.; у 1975—1976 рр. і
1982—1986 рр. вводився військовий стан. Іслам став державною релігією у
1988 р. Масові протести проти уряду президента Ершада привели до його
відставки у 1990 р.; новим президентом у вересні 1991 р. обрано
Бісаваса.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
1996 р. — Шахабуддін Ахмед.

Бельгія, Королівство Бельгія — держава в Західній Європі, на узбережжі
Північного моря. Площа — 30,5 тис. км2; населення — 10,26 млн чол.
(2000 р.), з них: фламандці — 58 % і валлонці — 32,5 %. Міське
населення — 96,6 % (1991 р.). Столиця — Брюссель. Офіційні мови —
нідерландська, французька та німецька. Більшість віруючих — католики.
Бельгія — федерація в складі французького, фламандського і
німецькомовного Співтовариства. Адміністративно-територіальний поділ: 9
провінцій.

Недавня історія: незалежним королівство стало в 1830 р.; двічі — у 1914
і 1940 рр. — у країну вторгалась Німеччина. З 1945 р. відігравала
вирішальну роль у досягненні міжнародного співробітництва в Європі:
організувала економічний союз Бенілюкс, Раду Європи і НАТО (у 1949 р.),
Європейське Співтовариство (у 1957 р.). У 1971, 1974 і 1980 роках
здійснені кроки щодо регіональної автономії, коли були створені
регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й окремо для Брюсселя.

Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король Альберт ІІ (з
1993 р.). Законодавчий орган — двопалатний парламент. Головні політичні
партії — соціалістична та демократично-християнська, представники яких
позмінно очолюють уряди (переважно коаліції).

Білорусія, Республіка Білорусь. Площа — 207,6 тис. км2; населення —
10 млн 178 тис. чол. (2000 р.), міське — 67 %; білоруси (7 млн 905 тис.
чол.; 1989 р., перепис), росіяни, поляки, українці, євреї та ін. У
Білорусії 6 областей, 117 районів, 99 міст, 112 селищ міського типу.
Столиця — Мінськ. Офіційна мова — білоруська.

Недавня історія: з кінця XVIII ст. білоруські землі — у складі
російської імперії. У листопаді 1917 р. у Білорусії проголошено
радянську владу. У січні 1919 р. утворена Білоруська РСР. У 1922 р.
Білоруська РСР увійшла до складу СРСР. У 1941 р. Білорусія окупована
німецькими військами, у липні 1944 р. звільнена радянськими військами.

У липні 1990 р. Верховна Рада Республіки прийняла Декларацію про
державний суверенітет Білоруської РСР, у липні 1991 р. — Декларацію про
державну незалежність. У 1994 р. заснована посада президента, яким є
Олександр Лукашенко.

Болгарія, Республіка Болгарія — держава на півдні Європи, на
Балканському півострові, омивається Чорним морем. Площа — 110,9 тис.
км2; населення — 8 млн 18 тис. чол. — в основному болгари; живуть також
турки, цигани та ін. Міське населення становить 67 %. Офіційна мова —
болгарська. Адміністративно-територіальний поділ — 9 областей (до
1987 р. — 28 округів). Столиця — Софія.

Недавня історія: стала незалежною від турків у 1908 р., у роки Другої
світової війни була на боці Німеччини. Зі вступом у 1944 р. в Болгарію
радянських військ монархія була повалена. У 1947 р. прийнята конституція
радянського зразка, у 1948 р. встановлена народна республіка з
комуністичною орієнтацією. Демократичні реформи проведені в 1987 р., у
1989 р. дозволено організовувати різні партії. Нову конституцію прийнято
в 1991 р., того ж року створено перший некомуністичний уряд. Відносини
із Західними державами стали поліпшуватись з 1992 р.

Глава держави — президент Георгі Пирванов (з 2002 р.). Законодавчий
орган — однопалатні збори.

Болівія, Республіка Болівія — країна в Південній Америці; межує з
Бразилією, Парагваєм, Аргентиною, Чилі й Перу. Площа — 1098,6 тис. км2;
населення — 7,7 млн чол.; столиця — Ла-Пас (місцеперебування уряду),
Сукре (офіційна столиця, місце народження законодавчої влади); мови —
іспанська, аймара, кечуа (всі офіційні).

Недавня історія: звільнена від іспанського колоніального гніту військами
Симона Болівара в 1825 р., назва була змінена з Верхнього Перу на
Болівію. У країні часто відбувались військові путчі, відсторонювались
від влади законно обрані президенти. До них відноситься й повстання
1967 р. під керівництвом Че Гевари. Занепалий стан економіки вимагав
допомоги від США та Європейських країн. Президент Замора в ході виборчої
кампанії 1989 р. обіцяв підтримувати жорстку фінансову дисципліну й
політику вільного ринку.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави й уряду з 1997 р. — Уго Бансер-Суарес.

Боснія і Герцеговина, Республіка Боснія і Герцеговина на Балканському
півострові. Площа — 51,1 тис. км2; населення — 3,6 млн чол.,
«мусульмани» (49 %), серби (31 %), хорвати (17 %) та ін. Столиця —
Сараєво. Міське населення становить 39,6 %. Офіційна мова —
сербсько-хорватська.

Недавня історія: у 1908 р. анексована Австро-Угорщиною. З 1918 р. Боснія
і Герцеговина перебували у складі Королівства сербів, хорватів і
словенців (з 1929 р. Югославія). У 1941 р. територія Боснії і
Герцеговини захоплена німецько-фашистськими військами і включена в
«Незалежну державу Хорватія». У ході Народно-визвольної війни в
Югославії 1941—1945 рр. була звільнена. У 1945—1992 рр. у складі
Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. У квітні 1992 р.
парламент Боснії і Герцеговини, спираючись на результати референдуму,
проголосив незалежність Боснії і Герцеговини. Серби, що бойкотували
референдум, у квітні 1992 р. у північній частині території республіки
проголосили незалежну «Сербську Республіку Боснія і Герцеговина» у
складі Югославії; у липні на заході Боснії і Герцеговини був створений
автономний район «Хорватська співдружність Герцег-Босна». Протиборство
боснійських громад вилилося у військову конфронтацію. За Дейтонською
угодою 1995 р. територія Республіки Боснія і Герцеговина розділена на
два автономних утворення: Мусульмано-хорватську федерацію зі столицею в
м. Сараєво і Сербську республіку зі столицею в м. Пале.

Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент.

Бразилія, Федеративна Республіка Бразилія — країна в Південній Америці;
межує з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм, Болівією, Колумбією, Перу й
Венесуелою. Площа — 8 512 тис. км2; населення — 156,5 млн чол.;
столиця — Бразиліа; мова — португальська (державна).

Недавня історія: незалежна від Португалії з 1822 р.; повалена монархія і
встановлена республіка в 1889 р. Політичні партії заборонені президентом
маршалом Кастело Бранко в 1964 р., легалізовані в 1972 р. У 1988 р.
влада від президента була передана конгресу. В 1989 р. президентом був
обраний Фернандо Колор. Йому належить ідея Вільної ринкової політики. У
1992 р. в Ріо-де-Жанейро було проведено Саміт Землі.

Політична система — демократична федеративна республіка, що
розвивається; глава держави й уряду з 1994 р. — Фернанду-Енрікі Кардозу.

Ватикан, держава-місто в межах столиці Італії — Рима, на пагорбі
Монте-Ватикано. Площа — 0,44 км2; населення — близько 1 тис. чол. Центр
католицької церкви, резиденція її глави — папи римського. Офіційні
мови — латинська й італійська.

Ватикан — великий капіталовласник і власник акцій ряду компаній і
банків, володіє великою нерухомістю в Італії, Іспанії, Німеччині й
латиноамериканських країнах. Інші важливі джерела доходів — внески
національних католицьких церков, виробництво та продаж поштових марок,
монет, сувенірів. Грошова одиниця — ватиканська ліра (має ходіння поряд
з італійською лірою). Державу Ватикан було утворено в 1929 р. за
Латеранською угодою.

Великобританія, Британія, Об’єднане Королівство Великобританії і
Північної Ірландії — держава у Північно-Західній Європі, на Британських
о-вах. Площа — 244,1 тис. км2; населення — 59,4 млн чол., у т. ч. 80 % —
англійці, 15 % — шотландці, уельсці, або валлійці, та ірландці. Міське
населення — 89,1 %. Офіційна мова — англійська. Більшість віруючих —
протестанти. Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних
частин (історичні провінції): Англії, Уельсу, Шотландії та Північної
Ірландії. Столиця — Лондон.

Недавня історія: у ХІХ ст. Великобританія була найбільшою державою
світу, здійснивши колонізацію Австралії, Нової Зеландії, завоювавши
великі території в Азії й Африці, завершивши захоплення Індії, Єгипту.
Великобританія відіграла велику роль у створенні Антанти й підготовці
Першої світової війни. Великобританія значною мірою сприяла відродженню
Німеччини та її експансіоністських устремлінь. Політика «умиротворення»
фашистських агресорів (Мюнхенська угода 1938 р. й ін.), що проводилася
урядами консерваторів, що у 20—30-ті рр. ХХ ст. майже постійно
перебували при владі, полегшила Німеччині розв’язання Другої світової
війни, у яку Великобританія вступила 3 вересня 1939 р. Після нападу
Німеччини на СРСР, в умовах безпосередньої погрози вторгнення
фашистських військ у Великобританію, уряд В. Черчілля пішов на
військовий союз із СРСР. Разом із СРСР і США Великобританія була одним з
головних учасників антигітлерівської коаліції. Після Другої світової
війни уряди Великобританії поперемінно формували лейбористи
(1945—1951 рр., 1964—1970 рр., 1974—1979 рр.) і консерватори
(1951—1964 рр., 1970—1974 рр., з 1979 р.), які є головними партіями
країни. У даний час уряд Великобританії очолює лейборист Т. Блер.

Великобританія — конституційна монархія. Глава держави — король
(королева). Законодавчий орган — двопалатний парламент (палата громад і
палата лордів).

В’єтнам, Соціалістична Республіка В’єтнам — країна в Південно-Східній
Азії на побережжі Південнокитайського моря; межує з Китаєм, Камбоджею і
Лаосом. Площа — 329 600 км2; населення — понад 80 млн чол.; столиця —
Ханой; мови — в’єтнамська (державна), французька, англійська, китайська.

Недавня історія: захоплена Францією в 1858—1884 рр.; стала частиною
французьких колоніальних володінь в Індокитаї; у роки Другої світової
війни загарбана Японією; японські війська виведені в 1945 р. З 1946 р.
війна проти Франції за незалежність. У 1954 р. Франція зазнала невдачі.
За рішенням Женевської конференції країна розділена по 17 паралелі на
дві окремі держави: Північний В’єтнам і Південний В’єтнам, після чого
почалась в’єтнамська війна, що завершилась об’єднанням у 1976 р. в
Соціалістичну Республіку В’єтнам. У 1978 р. війна з Камбоджею, у 1979 р.
прикордонні конфлікти з Китаєм. Мирна угода з Камбоджею підписана в
1991 р. Відносини з Китаєм нормалізувались. Відносини з Південною Кореєю
відновлені в 1992 р. Поліпшення відносин зі США сприяло послабленню
торгового ембарго, котре тривало тридцять років.

Політична система — комуністична; глава держави — Чан Дік Ліонг — з
1997 р.; глава уряду — Фан Ван Кхай.

Вірменія — республіка на південному сході Європи, межує з Азербайджаном,
Грузією, Іраном і Туреччиною. Площа —29 800 км2; населення — 3 млн
580 тис. чол.; столиця — Єреван; державна мова — вірменська.

Недавня історія: незалежна республіка з 1918 р.; у 1920 р. зайнята
Червоною Армією; у складі СРСР з 1922 р., союзною республікою стала в
1936 р. У 1988 р. у республіці розгорнувся рух за переведення області
Нагірний Карабах з-під управління Азербайджану під правління Вірменії,
що спричинило виникнення в 1989 р. війни із сусіднім Азербайджаном, яка
тривала до 1991 р. У 1991 р. Вірменія бойкотувала проведення референдуму
щодо збереження СРСР і провела відкрите голосування за незалежність. У
грудні 1991 р. приєдналась до СНД. Незалежність Вірменії визнана США й
іншими західними країнами. З 1992 р. — член ООН.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави — Роберт
Кочарян — з 1998 р.

Гаїті, Республіка Гаїті — країна в Карибському морі. Площа — 27 750 км2;
населення — 6,9 млн чол.; столиця — Порт-о-Пренс; мови — французька
(державна), креольська.

Недавня історія: незалежна від Франції з 1804 р.; у 1915 р. на Гаїті
вторглись війська США, під контролем яких країна перебувала до 1994 р. У
1957 р. президентом обрано Франсуа Дювальє, став пожиттєвим у 1964 р.;
помер 1971 р.; наступником став його син Жан-Клод Дювальє, повалений у
1986 р. У 1988—1989 рр. відбулось кілька переворотів; у 1991 р.
президентом було обрано Жана Бертрана Арістида, але в тому ж році
повалено військовою хунтою під керівництвом бригадного генерала Рауля
Сендраса. У 1993 р. Роберта Малювала призначено прем’єр-міністром,
незважаючи на тривалі санкції США, спрямовані на відновлення Арістида.

Політична система — перехідна; глава держави й уряду з 1996 р. — Роберт
Преваль.

Гватемала, Республіка Гватемала — країна в Центральній Америці; межує з
Мексикою, Белізом, Гондурасом і Сальвадором; омивається Тихим океаном.
Площа — 108,9 тис. км2; населення — 9,7 млн чол.; столиця — Гватемала;
мова — іспанська (державна).

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1839 р.; військові путчі з
1954 р. привели до напруженості в країні; після перевороту 1983 р. була
проведена амністія і прийнята нова конституція. Новий президент обраний
загальним голосуванням у 1996 р.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1996 р. — Альваро Арсу Іригойєн.

Гондурас, Республіка Гондурас — країна в Центральній Америці; межує з
Нікарагуа, Сальвадором і Гватемалою; на півночі омивається Карибським
морем, на півдні — Тихим океаном. Площа — 112 100 тис. км2; населення —
5,1 млн чол.; столиця — Тегусигальпа; мови — іспанська (державна),
англійська.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1838 р., з 1972 р. встановлене
військове правління. У 1980 р. обрано цивільний уряд. США
використовували територію Гондурасу для надання морських і наземних баз
нікарагуанським «контрас» у 1983 р.; у 1989 р. уряд оголосив про
підтримку мирного плану в Центральній Америці для демобілізації
«контрас». У 1990 р. президентом обрано Рафаеля Каллехаса. За його
правління суперечки із Сальвадором про кордони, які тривали з 1961 р.,
успішно розв’язані в 1992 р.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1998 р. — К.-Р. Флоресс-Факуссе.

Греція, Грецька Республіка — держава в Південній Європі, на Балканському
півострові та численних островах (найбільші — Крит, Евсея, Родос,
Лесбос). Площа — 132 тис. км2; населення — 10,6 млн чол., з них понад
95 % — греки. Міське населення становить 58,9 %. Столиця — Афіни.
Офіційна мова — грецька. Глава держави — президент. Законодавчий орган —
однопалатний парламент.

Греція — учасник Балканських воєн 1912—1913 рр., а також Першої світової
війни (на боці Антанти). У 1924 р. Греція проголошена республікою. У
результаті сфальсифікованого плебісциту (1935 р.) у Греції була
реставрована монархія. У квітні 1941 р. на Грецію напала Німеччина, що
незабаром окупувала її. Король Георг ІІ утік із країни. У вересні
1941 р. створений Грецький національно-визвольний фронт (ЕАМ), у
грудні — Народно-визвольна армія (ЕЛАС), керовані комуністами. До кінця
жовтня 1944 р. уся материкова Греція була звільнена. Створений у травні
1944 р. «уряд національної єдності» закликав у Грецію британські
війська, що почали у грудні 1944 р. бойові дії проти ЕЛАС. У вересні
1946 р. після плебісциту на трон повернувся король. У квітні 1967 р.
реакційна вояччина здійснила державний переворот і встановила режим
військової диктатури. У липні 1974 р. режим упав, до влади в Греції
прийшов цивільний уряд. У результаті референдуму (8 грудня 1974 р.) у
Греції ліквідована монархія. Діючий глава уряду — Костантінас Симітіс.

Грузія, Республіка Грузія — країна на південному сході Європи,
омивається Чорним морем; межує з Російською Федерацією, Азербайджаном,
Вірменією та Туреччиною. Площа — 69 700 км2; населення — 5,5 млн чол.;
столиця — Тбілісі; мова — грузинська.

Недавня історія: незалежна республіка в 1919—1921 рр.; входила разом з
Вірменією й Азербайджаном у Закавказьку республіку, яка у 1922 р. стала
складовою СРСР; з 1936 р. союзна республіка. З 1980-х рр. розпочався
національний рух за незалежність; абхазці вимагали відокремлення від
Грузії, виникли заворушення на етнічному ґрунті в 1989 р. У 1989 р.
Грузія оголосила про економічний і політичний суверенітет. У 1990 р.
Південна Осетія оголосила себе незалежною, але це не було реалізовано.
Правляча в Грузії комуністична партія заявила про вихід з КПРС і про
свою автономію. У 1992 р. стала членом ООН і прийнята в ОБСЄ. Колишній
міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе став президентом.
Після серйозних воєнних дій між Абхазією та Грузією настало перемир’я.
Абхазія вимагає незалежності від Грузії.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави й уряду з
1992 р. — Едуард Шеварднадзе.

Данія, Королівство Данія — держава в Північній Європі, розташована на
півострові Ютландія й островах Данського Архіпелагу. Площа — 43,1 тис.
км2; населення — 5,34 млн чол., з яких понад 97 % — данці; столиця —
Копенгаген; мова — данська. У складі Данії Фарерські о-ви й
о. Гренландія, що користуються внутрішнім самоврядуванням.

Недавня історія: в 1940 р. країна була окупована Німеччиною, у 1945 р.
визнана незалежність Ісландії, у 1948 р. надано право самоуправління
Фарерським островам. Данія є членом-засновником НАТО в 1949 р., членом
Європейської Асоціації вільної торгівлі 1960—1973 рр., приєдналась до
Європейського Співтовариства.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — королева
Маргарета ІІ (з 1972 р.). Законодавчий орган — однопалатний парламент
(фолькетинг), який обирається за системою пропорційного представництва
загальним, прямим, таємним голосуванням на 4 роки. Монарх призначає
прем’єр-міністра, який, своєю чергою, формує Державну раду, підзвітну
парламенту.

Найвпливовішими партіями Данії є Соціал-демократична, Соціалістична
народна партія, Партія прогресу.

Домініканська Республіка — країна на о. Гаїті в Карибському морі (займає
дві третини острова). Площа — 48 422 км2; населення — 7,6 млн чол.;
столиця — Сан-Домінго; мова — іспанська (державна).

Недавня історія: у результаті військового перевороту в 1930 р. була
встановлена диктатура Рафаеля Трухільо, убитий у 1960 р.; перші
демократичні вибори проведені в 1962 р. Обраний у 1963 р. глава держави
президент Бош був повалений військовою хунтою. Період майже 20-річної
нестабільності й економічної кризи привів у 1985 р. до застосування
тиску з боку Міжнародного валютного фонду для прийняття термінових
заходів із врятування економіки.

Політична система — перехідна до демократії. Глава держави й уряду з
1996 р. — Л.-А. Фернандес-Рейна.

Еквадор, Республіка Еквадор — країна в Південній Америці; межує з
Колумбією і Перу, на заході омивається Тихим океаном. Площа —
270 670 км2; населення — 11 млн чол.; столиця — Кіто; мови — іспанська
(державна), кечуа.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1830 р. Після тривалого періоду
нестабільності при владі почергово перебували ліберальні й консервативні
уряди до військового перевороту в 1963 р., коли до влади прийшла
військова хунта. Через страйки та демонстрації в 1982 р. в країні було
запроваджено надзвичайний стан.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави з 2000 р. — Густаво Нобоа.

Еритрея, Держава Еритрея — країна у Східній Африці, межує з Ефіопією і
Суданом; з півночі омивається Червоним морем. Площа — 93,7 тис. км2;
населення — 4 млн чол.; столиця — Асмера; мова — тігре (державна).

Недавня історія: частина давнього Ефіопського царства, перебувала під
впливом Ефіопії до завоювання турками. З 1889 до 1941 рр. була
Італійською колонією, використовувалась як база італійського вторгнення
в Ефіопію. З 1962 р. почали формуватись сепаратиські рухи; під час
громадянської війни в 1970-х рр. партизани утримували більшу частину
Еритреї. Ефіопський уряд, підтримуваний радянськими та кубинськими
військовими силами, захопив у 1978 р. більшість міст Еритреї, опір якої
тривав до 1980-х рр. Після падіння Ефіопського уряду в 1991 р. за
Еритреєю визнано право на незалежність, яку вона здобула в 1993 р.
Незалежність Еритреї визнана Ефіопією і Великобританією.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави й уряду з
1993 р. — Іссайам Афеворкі.

Естонія, Естонська Республіка — країна на північному сході Європи; межує
з Російською Федерацією і Литвою; на півночі омивається Балтійським
морем. Площа — 45 тис. км2; населення — 1 млн 536 тис. чол.; столиця —
Таллін; мова — естонська.

Недавня історія: незалежність від Росії була проголошена у 1918 р. До
складу СРСР ввійшла в 1940 р.; у 80-ті роки виникли й активізувались
націоналістичні рухи; у 1988 р. прийнята нова конституція, у якій
Естонія проголошувалась суверенною республікою. Повну незалежність
здобула в 1991 р., визнана ООН. У 1992 р. Едгар Савісаар пішов у
відставку разом з урядом через невдачі у внутрішній політиці; лідер
правої групи «Батьківщина» був обраний парламентом новим президентом,
Март Лаар став прем’єр-міністром.

Політична система — демократична парламентська республіка; глава держави
з 1991 р. — Леннарт Мері; глава уряду з 1999 р. — Март Лаар.

Ефіопія — країна на сході Африки (раніше називалась Абіссінія); межує з
Джибуті, Сомалі, Кенією та Суданом. Площа —122 100 км2; населення —
52 млн чол.; столиця — Аддис-Абеба; мови — амхарська (державна),
арабська, орамо.

Недавня історія: анексія Еритреї в 1962 р. викликала рух опору. У
1974 р. було створено військовий уряд і генерал Тефері Бенті оголосив
про створення соціалістичної держави. У 1977 р. він був убитий і його
місце зайняв Менгісту Хайле Маріам, полковник, відомий як організатор
«червоного» терору, знищивши тисячі безвинних людей. У 1985 р. Ефіопію
вразила надзвичайна засуха; гуманітарна допомога, спрямована
постраждалим, була блокована заколотниками; громадянські заворушення
тривали. У 1991 р. Менгісту був повалений, підписано договір про
припинення громадянської війни. На вільних виборах у 1993 р. президентом
країни було обрано Мелеса Зінаві. Було визнано право Еритреї на
незалежність, яку їй було надано в 1993 р.

Політична система — перехідна до демократичної; глава держави й уряду з
1995 р. — Н. Гідала.

Єгипет, Арабська Республіка Єгипет — країна в Північній Африці,
омивається Червоним морем; межує з Лівією та Суданом.
Площа —1 001 450 км2; населення — 57 млн чол.; столиця — Каїр; мова —
арабська (державна).

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1936 р.; у 1953 р.
президент генерал Нагіб оголосив Єгипет республікою; у 1956 р. його
наступник президент Гамаль Абдель Насер заявив про націоналізацію
Суецького каналу, що стало приводом до шестиденної війни з Ізраїлем,
окупації Синаю і сектора Газа. Переговори з Ізраїлем у Кемп-Девіді
завершились виключенням Єгипту з Ліги арабських держав. Після смерті
Насера президентом став А. Садат, але був убитий. Його місце у 1981 р.
посів Хонсі Мубарак. У 1987 р. Єгипет знову був прийнятий у Лігу
арабських держав, дипломатичні відносини з арабськими країнами поступово
відновлювались. У 1991 р. Єгипет брав участь у війні в Перській затоці
на боці США; відіграє головну роль у процесі мирного врегулювання на
Близькому Сході.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1981 р. — Хонсі Мубарак.

Заїр, Республіка Заїр — країна у Центральній Африці; межує з Конго,
Центральноафриканською Республікою, Суданом, Угандою, Руандою,
Танзанією, Замбією й Анголою. Площа — 2345 тис. км2; населення —
42,5 млн чол.; столиця — Кіншаса; мови — французька (державна), суахілі,
лінгала.

Недавня історія: незалежна від Бельгії з 1960 р.; колишня назва країни —
Республіка Конго, називатися республікою Заїр почала з 1971 р. Повстання
1977  і 1978 рр. у провінції Шаба придушені з допомогою військ Марокко,
доставлених у Заїр Францією повітряним шляхом, а також французькими та
бельгійськими десантами. У 1990 р. була знята заборона на багатопартійну
політику; після антиурядових виступів у 1991 р. президент Мобуту
погодився на поділ влади з опозицією; Етьєн Тишесекеді став
прем’єр-міністром, згодом знятий з посади і відновлений знову в 1992 р.;
сформувалась парламентська опозиція. У 1993 р. Мобуту зняв Тишесекеді з
посади і на його місце призначив Фаустино Біриндву.

Політична система — соціалістична плюралістська республіка; глава
держави — Мобуту з 1965 р.; глава уряду — Фаустино Біриндва.

Замбія, Республіка Замбія — країна на півдні Центральної Африки; межує
із Заїром, Танзанією, Малаві, Мозамбіком, Зімбабве, Ботсваною, Намібією
й Анголою. Площа — 752 600 км2; населення — 8,5 млн чол.; столиця —
Лусака; мови — англійська (державна), діалект банту.

Недавня історія: незалежна від Великобританії в межах Співдружності з
1964 р.; президентом став Кеннет Каунда. Багатопартійна система
запроваджена в 1991 р.

Політична система — соціалістична плюралістська республіка; глава
держави й уряду з 1991 р. — Фредерік Чулуба, котрий змінив на посаді
Кеннета Каунду.

Зімбабве, Республіка Зімбабве — країна на півдні Центральної Африки;
межує із Замбією, Мозамбіком, ПАР і Ботсваною. Площа — 390,6 тис. км2;
населення — 10,7 млн чол.; столиця — Хараре; мови — англійська
(державна), шона, сіндебле.

Недавня історія: країна перебувала під правлінням Британської
Південно-Африканської компанії з 1883 до 1923 рр., колишня назва
Південна Родезія. З 1923 р. стала самокерованою британською колонією. У
1961 р. був створений Зімбабвійський Африканський Народний Союз на чолі
з Джошуа Нколю, у 1962 р. оголошений поза законом. У 1963 р.
Зімбабвійський Африканський Народний Союз відтворений на чолі з Робертом
Мугабе; заборонений з 1964 р., коли Ян Сміт став прем’єр-міністром. У
1965 р. Ян Сміт оголосив про незалежність, створив нову конституцію і в
1979 р. сформував уряд, не визнаний Нколю і Мугабе. Умови незалежності
були погоджені в Лондоні в 1979 р., реальна незалежність Зімбабве
досягнута в 1980 р. Мугабе об’єднав посади глави держави й уряду,
Африканські партії у 1989 р. формально об’єднались, що викликало протест
проти однопартійної держави.

Політична система — однопартійна соціалістична республіка; глава держави
й уряду з 1987 р. — Роберт Мугабе.

Ізраїль, Держава Ізраїль — країна у Південно-Західній Азії; межує з
Ліваном, Йорданією, Єгиптом; омивається Перською затокою та Середземним
морем. Площа — 20 800 км2; населення — 5,5 млн чол.; столиця — Єрусалим;
мови — іврит і арабська (обидві державні).

Недавня історія: незалежність Ізраїлю визнана в 1948 р. У 1956 р.
Ізраїль вторгся в сектор Газа і на Синай. У шестиденній війні 1957 р.
переміг Єгипет, у результаті чого приєднав область західного берега
р. Йордан, Єрусалим, Синайський півострів у Єгипті й Голанські висоти в
Сирії. У 1973—1974 рр. відбулась арабо-ізраїльська війна, ще відома під
назвою Йом-Кіппур. У 1978 р. відбулися переговори в Кемп-Девіді між
Єгиптом та Ізраїлем. У цьому ж році Єрусалим оголошений столицею
держави; у 1981 р. офіційно анексовані Голанські висоти. У 1982 р.
Ізраїль залишив Синай. У 1983 р. досягнуто угоду про виведення військ з
Лівану. У 1988 р. Організація Визволення Палестини визнала права Ізраїлю
на існування. Під час війни в Перській затоці в 1991 р. Ізраїль зазнав
нападу Іраку. У 1992 р. відбулись перші прямі переговори між Ізраїлем і
Палестиною. У цьому ж році Партія праці на чолі з Іцхаком Рабіном
перемогла на виборах. У 1993 р. за угодою між Ізраїлем і ОВП визнана
частина автономії Палестини, Ізраїль обіцяв вивести війська з деяких
окупованих територій. Напруження у відносинах Ізраїлю з ОВП не спадає;
таємна терористична організація ОВП вдається до терористичних актів щодо
Ізраїлю, який у відповідь завдає ракетно-бомбових ударів.

Політична система — демократична республіка; глава держави з 1993 р. —
Езер Вейцман; глава уряду з 1999 р. — Ехуд Барак. Нині діючий
прем’єр-міністр — Аріель Шарон.

Індія, Республіка Індія — країна у Південній Азії; межує з Китаєм,
Непалом, Бутаном, Пакистаном і Бангладеш, омивається Індійським океаном.
Площа — 3,3 млн км2; населення — понад 897 млн чол.; столиця — Делі;
мови — хінді, англійська.

Недавня історія: в Індії правила Британська Східно-Індійська компанія з
середини ХVІІІ ст. до повстання сипаїв у 1857 р., коли влада перейшла до
Британської корони. З 1885 р. почав розвиватись рух опору, у 1915 р.
його очолив Мохандас Ганді. У 1947 р. Британська Індія була розділена на
Індію та Пакистан. Війна з Пакистаном 1971 р. привела до створення
держави Бангладеш. Прем’єр-міністр Індії Індіра Ганді вбита в 1984 р. У
1990 р. введене центральне правління в Джамну і Кашмір через виступи
ісламських сепаратистів. У 1991 р. убитий під час виборів лідер партії
Індійський національний конгрес Раджив Ганді. На виборах 1992 р.
Національний конгрес отримав управління в державних зборах і більшість у
парламенті штату Пенджаб.

Політична система — федеративна демократична республіка; глава держави з
1997 р. — Кочерил Рамон Нараханан; глава уряду — Атала Біхарі Ваджпаї.

Індонезія, Республіка Індонезія — країна на південному сході Азії, між
Індійським і Тихим океанами. Площа — 1919,5 тис. км2; населення —
188,2 млн чол.; столиця — Джакарта; мови — індонезійська (державна),
японська.

Недавня історія: у 1950 р. прийнята унітарна конституція після
формальної передачі в 1949 р. суверенітету від Голландії. Західна Нова
Гвінея передана Нідерландам у 1963 р. Анексія із застосуванням сили
колишньої португальської колонії Східний Тімор у 1976 р. Серйозно
зашкодив міжнародній репутації Індонезії розстріл у 1991 р.
демонстрантів у Східному Тіморі.

Політична система — авторитарна націоналістична республіка. Глава
держави й уряду з 1999 р. — Абхуррахман Вахід.

Ірак, Республіка Ірак — країна на південному заході Азії; межує з
Туреччиною, Іраном, Кувейтом, Саудівською Аравією, Йорданією, Сирією; на
півдні омивається Перською затокою. Площа — 444 тис. км2; населення —
19,4 млн чол.; столиця — Багдад; мови — арабська (державна), курдська,
вірменська.

Недавня історія: республікою Ірак став у 1958 р.; у 1980—1988 рр.
відбулась Ірано-Іракська війна; у 1990 р. Ірак вторгся й анексував
Кувейт, що призвело до війни 1991 р. в Перській затоці. Силами союзників
Ірак був вигнаний з Кувейту, але Саддам Хусейн залишився при владі. У
1992 р. ООН оголосила Південний Ірак зоною, закритою для польотів
літаків з тим, аби захистити шиїтів. Вторгнення Іраку в цю зону стало
приводом для США провести бомбардування стратегічних об’єктів Іраку;
такі бомбардування Іраку за наказом президента Клінтона здійснювались і
в 1993 р. Як соціалістична республіка Ірак проіснував до весни 2003 р. У
березні 2003 р. сили американо-британської коаліції під прапором
боротьби з «міжнародним тероризмом» і «поширення зброї масового
ураження» здійснили вторгнення в Ірак і до кінця квітня захопили всю
територію. З окупацією Іраку силами американо-британської коаліції
існуючий суспільно-політичний лад цієї країни, що тримався на
деспотичній владі майже 40 років, було знищено.

Політична система — однопартійна соціалістична республіка; глава держави
й уряду — Саддам Хусейн аль Тикріті.

Іран, Ісламська Республіка Іран — країна на південному заході Азії;
межує з країнами СНД, Афганістаном, Пакистаном, Іраком, Туреччиною; на
півночі омивається Каспійським морем. Площа — 1,65 млн км2; населення —
61 млн чол.; столиця — Тегеран; мови — фарсі (державна), курдська,
арабська, англійська, французька.

Недавня історія: аятола Хомейні у 1979 р. повернувся з Франції в Іран,
шах Ірану був усунений від влади, створена ісламська держава. У
1980—1988 рр. відбулась Ірано-Іракська війна через спірний кордон по
течії р. Шатт-ель-Араб. Аятола Хомейні в 1989 р. виніс смертний вирок
поетові та письменнику Салману Руді за книжку «Сатанинські вірші». Умови
миру з Іраком прийняті в 1990 р. У 1991 р. до Ірану прибуло близько
1 млн курдів, які рятувалися від переслідування Саддама Хусейна в Іраці
після війни в Перській затоці.

Політична система — авторитарна ісламська республіка; лідер ісламської
революції з 1989 р. — аятола (державний лідер) Саїд Алі Хаменеї, глава
держави — Мохаммад Хатамі.

Ірландія, Ірландська Республіка — держава, розташована в Західній
Європі, на о. Ірландія. Площа — 70,3 тис. км2; населення — 3,7 млн чол.,
в основному ірландці; столиця — Дублін. Офіційні мови — ірландська й
англійська. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний
парламент.

Ірландія — індустріально-аграрна країна. Має розвинуте машинобудування
(транспортне, сільськогосподарське, текстильне, електротехнічне), чорну
металургію, хімічну, фармацевтичну, нафтопереробну, харчову та легку
промисловість. Сільське господарство має переважно тваринницький напрям.
Культивується також пшениця, ячмінь, цукровий буряк, овес, картопля,
розвинуте рибальство. Ірландія експортує переважно машини й
устаткування, продовольчі товари, концентрати кольорових металів.
Основними зовнішньоторговельними партнерами Ірландії є Великобританія,
США, Німеччина, Франція.

Ісландія, Республіка Ісландія — острівна держава на однойменному
острові, розташована у північній частині Атлантичного океану. Площа —
103 тис. км2; населення — 281 млн чол., в основному ісландці; столиця —
Рейк’явік. Офіційна мова — ісландська.

Ісландія — президентська республіка. Президент обирається прямим
голосуванням на 4 роки. Він призначає прем’єр-міністра з числа
представників більшості в парламенті, який формує кабінет міністрів.
Законодавчим органом є двопалатний парламент (альтинг), який обирається
за системою пропорційного представництва на 4 роки.

Найбільші політичні партії — Прогресивна, Партія незалежності, Народна
спілка (соціалісти), Соціал-демократична та ін.

Іспанія — держава на південному заході Європи, займає більшу частину
Піренейського півострова, острови Балеарські й Пітіузські в Середземнім
морі, Канарські — в Атлантичному океані. Загальна площа —
504,8 тис. км2; населення — близько 39,3 млн чол., з яких близько 75 % —
іспанці, інші — каталонці, галісійці, баски; столиця — Мадрид; офіційна
мова — іспанська.

Недавня історія: на початку ХХ ст. Іспанія брала участь у колоніальному
розділі Марокко. У 1923 р. установилася військово-монархічна диктатура
(до 1930 р.). 14 квітня 1931 р. повалено монархію, що поклало початок
Іспанській революції 1931—1939 рр., у ході якої в січні 1936 р. був
створений Народний фронт (КП Іспанії, Іспанська соціалістична робітнича
партія та ін.). Громадянська війна (липень 1936 — березень 1939 рр.)
завершилася встановленням диктатури генерала Франко. У 1947 р. Іспанія
була оголошена королівством (престол залишався незайнятим). У листопаді
1975 р., після смерті Франко, королем був проголошений Хуан Карлос, за
сприяння якого в Іспанії розпочався процес демократизації. Було
легалізовано ряд політичних партій, профспілки, розпущена (у квітні
1977 р.) права партія Національний рух (Іспанська фаланга). У грудні
1978 р. набрала чинності нова конституція.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — король.
Законодавчий орган — Генеральні кортеси (двопалатний парламент).

Італія, Італійська Республіка — держава на півдні Європи, у центральній
частині Середземномор’я. Займає Апеннінський півострів, острови Сицилію,
Сардинію й ін. Площа — 301 тис. км2; населення — 57,9 млн чол., в
основному італійці; столиця — Рим; офіційна мова — італійська.

Недавня історія: з кінця ХVІІІ ст. до 1814 р. Італія — під французькою
окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської
Франції держави. Віденський конгрес 1814—1815 рр. реставрував в Італії
феодально-абсолютистські монархії: Сардинське королівство, Королівство
обох Сицилій, Папську державу, герцогства Модену, Парму, Лукку, Тоскану;
Ломбардія і Венеція були включені до Австрійської імперії. З кінця
ХVІІІ ст. в Італії розгорнулась боротьба проти іноземного гніту за
єдність Італії, якою керували карбонарії, «Молода Італія» й інші
організації. Найважливіші етапи боротьби — Революція 1848—1849 рр. і
Революція 1859—1860 рр.; найзначніші лідери — Дж. Мацці, Дж. Гарібальді.
До кінця 1860 р. територія Італії була в основному об’єднана навколо
Сардинського королівства (з 1861 р. — Італійське королівство), у
1870 р. — остаточно, коли до Італійського королівства був приєднаний
Рим. У 1892 р. була заснована Італійська соціалістична партія (ІСП).

З 80-х рр. ХІХ ст. Італія розпочала колоніальні війни та захопила
Сомалі, Еритрею, Тріполітанію і Кіренаїку (Лівія). У Першій світовій
війні Італія воювала (з 1915 р.) на боці Антанти й за Сен-Жерменським
мирним договором 1919 р. та Раппальським 1922 р. одержала Південний
Тироль, майже всю Італію. У 1922 р. до влади прийшли фашисти. Боротьбою
проти фашистської диктатури Муссоліні (1922—1943 рр.) керувала
Італійська КП (заснована в 1921 р.). Італія захопила Ефіопію
(1935—1936 рр.), Албанію (1939 р.), разом з Німеччиною брала участь в
інтервенції проти республіки Іспанії (1936—1939 рр.) й, уклавши
військовий союз із Німеччиною, у 1940 р. вступила в Другу світову війну.
У 1943 р. фашистський режим в Італії упав, але її територія була
окупована Німеччиною.

У 1945 р. Італія була звільнена. У 1946 р. Італія стала республікою.

Після Другої світової війни на політичну арену виступила
Християнсько-демократична партія (ХДП), яка встановила коаліцію з п’яти
партій, куди у 1988 р. увійшла Соціалістична партія. У 1989 р. комуністи
сформували «тіньовий кабінет». Референдум 1991 р. схвалив реформу
виборів. На виборах 1992 р. правляча коаліція втратила більшість.
Краксі — лідер соціалістичної партії, яка отримала більшість, сформував
уряд, але, звинувачений у зв’язках з мафією, подав у відставку.
Прем’єр-міністр — Сільвіо Берлусконі.

Політична система — президентська республіка. Глава держави — президент.
Законодавчий орган — двопалатний парламент (палата депутатів і сенат).

Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство — країна на південному
заході Азії; межує з Сирією, Іраком, Саудівською Аравією, Ізраїлем.
Площа — 89,4 тис. км2; населення — 3,8 млн чол.; столиця — Амман; мови —
арабська (державна), англійська.

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1946 р., нова держава
Йорданія проголошена в 1949 р. У 1958 р. Йорданія й Ірак сформували
Арабську Федерацію, що розпалась під час падіння монархії в Іраку. З
часу приходу до влади у 1952 р. король Йорданії Хусейн бен Талал
проводить мирну політику в регіоні, незважаючи на захоплення Ізраїлем
частини його території. У 1989 р. був обраний парламент і призначений
прем’єр-міністр. У 1990 р. Хусейн зробив безуспішну спробу виступити
посередником на переговорах після вторгнення Іраку в Кувейт і прийняв
тисячі біженців, які змушені були виїхати з Кувейту й Іраку. Після
смерті короля Хусейна у 1999 р. монархом став його старший син Абдалла
бен аль Хусейн.

Політична система — конституційна монархія; глава держави з 1999 р. —
король Абдалла ІІ; прем’єр-міністр з 1999 р. — Абдель Рауф Ар-Равабду.
Йорданія відіграє важливу політичну роль у близькосхідному регіоні.

Камбоджа, Королівство Камбоджа — держава в Південно-Східній Азії; межує
з Таїландом, Лаосом, В’єтнамом; на південному сході омивається
Південнокитайським морем. Площа — 181 тис. км2; населення — 9,3 млн
чол.; столиця — Пномпень; мови — кхмерська (державна), французька.

Недавня історія: з 1954 р. незалежна від Франції. У 1978 р. відбулось
вторгнення В’єтнаму; республіка була відома під назвою Народна
Республіка Кампучія до вигнання з її території в’єтнамських військ.
Мирна угода 1991 р. установила перехідний уряд ООН в Кампучії для
управління країною в перехідний період разом з багатопартійною
Національною Верховною Радою. У 1991 р. країна відмовилась від
комунізму; звільнені політичні в’язні, проголошені свобода слова й
утворення нових політичних партій. Лівацьке угруповання «Червоних
кхмерів» відмовилось від роззброєння, як того вимагали умови мирного
врегулювання. У 1992 р. Рада Безпеки ООН прийняла рішення накласти
обмеження (ембарго) на торгівлю з областями країни, контрольованими
кхмерськими партизанами. У 1993 р. прийнята нова конституція та
відновлена монархія. Майже п’яту частину території країни продовжують
контролювати партизани.

Політична система — конституційна монархія; глава держави — король
Нородом Сіанук; глава уряду з 1998 р. — Хун Сен.

Канада — країна, що займає північну частину континенту Північна Америка;
межує зі США й Аляскою; омивається Північним Льодовитим, Атлантичним і
Тихим океанами. Площа —9 971 тис. км2; населення — 28,3 млн чол.;
столиця — Отава; мови — англійська, французька (обидві державні).

Недавня історія: Домініон Канада, член Співдружності, утворився в
1867 р. (переданий Великобританії Францією в 1763 р.). У 1949 р.
приєднаний Ньюфаундленд. Акт про Канаду 1982 р. розширив повноваження
країни. У 1992 р. було оголошено про поступове виведення канадських
військ з Європи. У жовтні консерватори зазнали поразки на загальних
виборах і лідер ліберальної партії Жан Кретьєн став прем’єр-міністром.

Політична система — федеративна конституційна монархія; глава держави —
королева Єлизавета ІІ, яку представляє генерал-губернатор; глава уряду з
1993 р. — Жан Кретьєн.

Кенія, Республіка Кенія — держава на сході Африки; межує з Суданом,
Ефіопією, Сомалі, Танзанією та Угандою; на південному сході омивається
Індійським океаном. Площа — 580 400 км2; населення — 28 млн 803,1 тис.
чол.; столиця — Найробі; мови — англійська та суахілі (обидві державні).

Недавня історія: Кенія незалежна від Великобританії з 1964 р. Першим
президентом і прем’єр-міністром з 1964 р. і до смерті в 1978 р. став
Джомо Кеніата. Визначний політик, з 1947 р. очолював Кенійський
африканський союз і брав активну участь у звільненні Кенії від
британського впливу. У 1978 р. місце Д. Кеніата посів віце-президент
Даніель-Арап Мої. Початок 90-х років ознаменувався виступами народу за
більш демократичний уряд.

Політична система — авторитарний націоналізм; глава держави й уряду —
Даніель Арап Мої.

Киргизія, Республіка Киргизія — країна на північному сході Середньої
Азії; межує з Казахстаном, Китаєм, Таджикистаном, Узбекистаном. Площа —
198 500 км2; населення — 4 526 тис. чол.; столиця — Бішкек; мова —
киргизька.

Недавня історія: частина Туркестанської республіки з 1917 до 1924 рр.; з
1924 р. автономна союзна республіка, з 1936 р. — союзна. Етнічні
заворушення розпочались у 1990 р., президент Акаєв не підтримав
антигорбачовський путч 1991 р. Незалежність Киргизії визнана США й
іншими західними державами в 1992 р.; у цьому ж році Киргизія стала
членом ООН і ввійшла в ОБСЄ.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
1990 р. — Аскар Акаєв.

Китай, Китайська Народна Республіка (КНР) — держава в Південно-Східній
Азії; межує з Монголією, Казахстаном, Російською Федерацією, Індією,
Непалом, В’єтнамом, Північною Кореєю. Площа — 9,6 млн км2; населення —
1 млрд 179 млн чол. (за даними 1993 р.); столиця — Пекін; мови —
китайська, катонська.

Недавня історія: у жовтні 1949 р. Мао Цзедуном проголошена КНР, була
прийнята конституція радянського зразка. У 1971 р. Китай став членом
ООН, дипломатичні відносини зі США встановлені у 1979 р. За останні роки
проведені значні економічні реформи, які дали позитивний результат,
нормалізувались відносини із зарубіжними країнами; дещо
демократизувалось внутрішнє життя, але при цьому відбулось жорстке
придушення виступу молоді на площі Тяньаньминь.

Політична система — соціалістична республіка; глава держави з березня
2003 р. — Ху Цзіньтао; глава уряду — Вень Цзябао (з березня 2003 р.).

Кіпр, грецька республіка (на півдні) і турецька (на півночі) на острові
в Середземному морі. Площа — 9 251 км2, 37 % якої окупована Туреччиною;
населення — 764 тис. чол., з яких греків-кіпріотів 78 %,
турків-кіпріотів 18 %; столиця — Нікосія (поділена між греками й
турками); мови — грецька та турецька (офіційні), англійська.

Недавня історія: з 1960 р. незалежна від Великобританії. Турки
встановили свій уряд на півночі Кіпру, що призвело до зіткнень між
грецьким і турецьким населенням острова. У 1964 р. на острів були
введені війська ООН для підтримання миру; під егідою ООН у 1988 р.
почались переговори про майбутнє об’єднання; у 1989 р. переговори були
перервані; турецькі пропозиції розпочати переговори в 1991 р. були
відкинуті грецьким Кіпром і Грецією. Мирні переговори, підтримувані ООН,
були остаточно припинені в 1992 р.

Політична система — розділена демократична республіка. Глава держави:
тимчасово виконує обов’язки президента голова парламенту Спірос
Кіпріану; глава уряду з 1993 р. — Глафкос Кліридіс. Глава
турецько-кіпрської адміністрації з 1983 р. — Рауф Денкташ.

Колумбія, Республіка Колумбія — країна в Південній Америці; межує з
Панамою, Венесуелою, Бразилією, Перу та Еквадором; на півночі й заході
омивається Карибським морем і Тихим океаном. Площа — 1 141 748 км2;
населення — 33,9 млн чол.; столиця — Богота; мова — іспанська.

Недавня історія: повна незалежність від Іспанії з 1886 р. У 1949 р.
почалась громадянська війна, консерватори і ліберали створили Народний
фронт. У 1986 р. Вірхиліо Барко-Вангас обраний главою держави, 1989 р.
він оголосив війну наркобізнесу. У 1991 р. прийнята нова конституція,
лідери наркоманії заарештовані, хоча нарковійна не затухає.

Політична система — демократична республіка, що розвивається. Глава
держави й уряду з 1998 р. — Андрес Пастрана-Аранго. З 2002 р. — Альваро
Урібе.

Конго, Народна Республіка Конго — країна на Заході Центральної Африки;
межує з Камеруном, Центральноафриканською республікою, Заїром;
омивається Атлантичним океаном. Площа — 342 тис. км2; населення —
2,8 млн чол.; столиця — Браззавіль; мова — французька (державна).

Недавня історія: незалежність від Франції з 1960 р.; у 1970 р. створена
держава на комуністичних засадах, з 1991 р. — Народна Республіка Конго.
Від ідеології марксизму відмовилась у 1990 р., у 1992 р. встановлена
багатопартійна система. У результаті виборів 1992 р. президентом став
Паскаль Ліссуба.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави й уряду з
1997 р. — Д. Сассу-Нгессо.

Корея — півострів у Східній Азії, розділений на північну і південну
частини (Корея Північна та Корея Південна).

Корея Південна, Республіка Корея — країна на сході Азії; межує з
Північною Кореєю; омивається Японським, Жовтим і Китайським морями.
Площа — 98 799 км2; населення — 44 млн чол.; столиця — Сеул; мова —
корейська.

Недавня історія: оголошена республікою 1948 р.; у 1950 р. у її межі
вторглася Північна Корея, війна тривала до 1953 р. У 1961 і 1981 рр.
відбулись військові перевороти, до 1987 р. студентська молодь боролася
за встановлення більш демократичного режиму. У 1991 р. підписаний Акт
про ненапад з Північною Кореєю. У 1992 р. стала членом ООН. Підписаний
Акт з Північною Кореєю про взаємну інспекцію ядерних об’єктів (1992 р.).
Південна Корея виступає ініціатором возз’єднання з Північною Кореєю, але
поки що безрезультатно.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
2003 р. — Но Му Хен.

Корея Північна, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) —
країна у Східній Азії; межує з Китаєм, Південною Кореєю; омивається
Японським і Жовтим морями. Площа — 121,2 тис. км2; населення — 22,6 млн
чол.; столиця — Пхеньян; мова — корейська.

Недавня історія: сформована на півночі від 38-ї паралелі на основі
радянської зони, окупованої в ході війни з Японією у 1945 р. У 1950 р.
вторглась у Південну Корею для возз’єднання на комуністичних засадах, що
призвело до трьохрічної війни з Південною Кореєю, на боці якої були США
і Великобританія. Була створена буферна демілітаризована зона під
наглядом військ ООН. Північна Корея не визнала цю зону та ще
неодноразово вдавалася до спроби об’єднання. У 1991 р. стала членом ООН,
тоді ж підписано Акт про ненапад і відмова від ядерної зброї. Пізніше на
її території була проведена інспекція ООН щодо наявності ядерної зброї.

Політична система — соціалістична республіка. Глава держави з 1994 р. —
Кім Чен Ір, після смерті свого батька Кім Ір Сена.

Коста-Ріка, Республіка Коста-Ріка — країна в Центральній Америці; межує
з Нікарагуа та Панамою. Площа — 51 100 км2; населення — 3,2 млн чол.;
столиця — Сан-Хосе; мова — іспанська (державна).

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1821 р. Нова конституція
прийнята в 1949 р. Розвал економіки зумовив програму жорсткої економії.
Незважаючи на тиск США, Коста-Ріка залишилась нейтральною щодо
сандіністського режиму в Нікарагуа у 80-х роках. Колишній президент
Оскар Аріас-Санчес отримав Нобелівську премію миру 1987 року за план
мирного врегулювання у Центральній Америці.

Політична система — ліберальна демократія; глава держави й уряду з
1998 р. — М. А. Родрігес-Ечеверія.

Куба, Республіка Куба — держава на острові в Карибському морі. Площа —
110 860 км2; населення — 10,9 млн чол.; столиця — Гавана; мова —
іспанська.

Недавня історія: з 1901 р. незалежна від Іспанії. У 1959 р. в результаті
революції був повалений диктаторський режим Батісти. Куба обрала
комуністичний шлях розвитку. В утвердженні комуністичного режиму
Ф. Кастро всебічну допомогу надавав Радянський Союз. У 1962 р. через
розміщення радянських ракет середньої дальності на Кубі виникла
Карибська криза, подолана завдяки конструктивним підходам і
взаєморозумінню президента США Дж. Кеннеді та лідера СРСР М. Хрущова. У
період розпаду тоталітарної комуністичної системи 1989—1990 рр. Куба
підтвердила непохитну відданість комуністичній ідеології. У 1991 р. СРСР
оголосив про виведення усіх радянських військ з території Куби.

Політична система — комуністична республіка; незмінний з 1959 р. глава
держави та уряду — Фідель Кастро Рус.

Кувейт — держава в Південно-Східній Азії; межує з Іраном і Саудівською
Аравією; на сході омивається Перською затокою. Площа — 17,8 тис. км2;
населення — 1,4 млн чол.; столиця й головний порт — Ель-Кувейт; мови —
арабська, курдська, фарсі.

Недавня історія: визнана незалежною суверенною державою в 1914 р.; повна
незалежність від Великобританії з 1961 р. 2 серпня 1990 р. з причин
тривалої територіальної суперечки Ірак вторгся й анексував Кувейт. Емір
і його родина знайшли притулок у Саудівській Аравії. До весни 1991 р.
сили коаліції ООН звільнили Кувейт. Унаслідок підриву іракськими
військами нафтосховищ і свердловин Кувейту різко погіршилась економічна
обстановка регіону. Новий уряд Кувейту в 1991 р. виключив усіх
опонентів, але у відновленому в 1992 р. парламенті (національних зборах)
опозиціонери посіли більшість місць. У 1993 р. виникло нове напруження у
відносинах між Іраком і Кувейтом, проте повітряні удари США відновили
рівновагу в регіоні.

Політична система — абсолютна монархія; глава держави й уряду з
1978 р. — Джабер аль Ахмад аль Джабер ас Сабах.

Лаос, Лаоська Народно-Демократична Республіка — країна в
Південно-Східній Азії; межує з Китаєм, В’єтнамом, Камбоджею, Таїландом.
Площа — 236 790 км2; населення — 4,5 млн чол.; столиця — В’єнтьян;
мови — лао (державна), французька.

Недавня історія: незалежна від Франції з 1954 р. У 1960 р. в період
громадянської війни відбувся військовий переворот. У 1975 р. оголошений
комуністичною республікою. У 1988 р. з Лаосу було виведено 40 %
військових сил В’єтнаму. Перші вибори після приходу до влади комуністів
відбулись у 1989 р., у 1991 р. прийнята конституція. У 1992 р. на основі
проведених загальних виборів (однопартійних) були створені нові
Національні збори.

Політична система — комуністична однопартійна республіка; глава держави
з 1998 р. — Кхамтай Сипхандан; глава уряду — Сисават Кеобунпхан.

Латвія, Латвійська республіка — держава на північному сході Європи;
межує з Естонією, Російською Федерацією, Білорусією і Литвою; омивається
Балтійським морем і Ризькою затокою. Площа — 64,5 тис. км2; населення —
2,6 млн чол., у тому числі 54 % — латиші, 33 % — росіяни; столиця —
Рига; офіційна

мова — латиська.

Недавня історія: отримала незалежність у 1918 р., наприкінці Першої
світової війни. 1940 р. ввійшла до складу СРСР як союзна республіка. У
роки Другої світової війни окупована Німеччиною, звільнена радянською
армією в 1944 р. У результаті наростаючого сепаратистського руху у
1980-х рр., у травні 1990 р. проголосила незалежність від СРСР. Повна
незалежність отримана після серпневого путчу 1991 р. в Москві. Була
визнана радянським урядом і західними країнами. Увійшла до складу ООН і
ОБСЄ. Глава держави з 1999 р. — Вайра Віке-Фрейберга.

Литва, Литовська республіка — держава на північному сході Європи; межує
з Латвією, Польщею. Площа — 65,2 тис. км2; населення — 3,7 млн чол., з
яких литовці становлять 80 %, 9 % — росіяни, 7 % — поляки; столиця —
Вільнюс; офіційна мова — литовська.

Недавня історія: проголошена незалежність у 1918 р. наприкінці Першої
світової війни. Ввійшла до складу СРСР як союзна республіка в 1940 р. У
1941 р. була окупована Німеччиною. У 1945— 1950 рр. литовські партизани
вели боротьбу проти радянської влади. У 1970-х роках розпочалися
національні виступи, які загострилися наприкінці 80-х. У 1991 р.
національні виступи у Вільнюсі придушені радянськими військами. У
вересні 1991 р. проголошена незалежність, з 1992 р. увійшла до ООН і
ОБСЄ. Глава держави з 1998 р. — Валдас Адамкус; глава уряду з 2002 р. —
Альгірдас Бразаускас.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави —
президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Сейм).

Ліберія, Республіка Ліберія — країна на заході Африки; межує з Гвінеєю,
Кот-д’Івуар, Сьєрра-Леоне; омивається Атлантичним океаном. Площа —
111 370 км2; населення — 2,8 млн чол.; столиця й порт — Монровія; мова —
англійська (державна).

Недавня історія: Ліберія була заснована у 1847 р. як незалежна
республіка. У 1980 р. президент Толберт, який перебував при владі з
1971 р., був убитий у результаті перевороту під керівництвом Самуела
Дое. Нова конституція була прийнята в 1984 р., заснована Національна
демократична партія Ліберії. У 1985 р. вона перемогла на загальних
виборах. У 1990 р. Дое був убитий в громадянській війні між ворогуючими
фракціями. Сили ООН увійшли в країну, коли війна ще тривала. Монровія
перебувала в облозі військ повстанців у 1992 р.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави й уряду з 1997 р. — Ч. Тейлор.

Ліван, Ліванська Республіка — країна в Західній Азії; межує із Сирією та
Ізраїлем; на заході омивається Середземним морем. Площа — 10 452 км2;
населення — 3 млн 340 тис. чол.; столиця й порт — Бейрут; мови —
арабська та французька (обидві державні), вірменська, англійська.

Недавня історія: незалежна від Франції з 1944 р., у 1964 р. в Бейруті
була заснована Організація Визволення Палестини (ОВП). Громадянська
війна між християнами та мусульманами розпочалась у 1975—1976 рр. і
завершилась у 1978 р. після вторгнення Ізраїлю в Південний Ліван у
пошуках бойовиків ОВП. У 1985 р. Ліван опинився на межі повного хаосу,
спроби установити діючий уряд до 1990 р. були невдалими, після чого уряд
встановив контроль в Бейруті, були висунуті пропозиції зі створення
нової конституції Другої Республіки. Усю країну уряд взяв під контроль.
У 1991 р. були звільнені західні заручники. Просирійська адміністрація
була переобрана в 1992 р.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави з 1998 р. — Е. Лахуд; глава уряду з 1998 р. — С. Хосс.

Лівія, Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія — країна на
півночі Африки; межує з Єгиптом; Суданом, Чадом, Нігером, Алжиром і
Тунісом. Площа — 1 759 540 км2; населення — 4,6 млн чол.; столиця —
Тріполі; мова — арабська.

Недавня історія: до 1942 р. — італійська колонія, після чого країна була
під контролем Великобританії і Франції. У 1951 р. отримала незалежність
як З’єднане Королівство Лівія з королем Ідрисом І на чолі. У результаті
путчу 1969 р. полковник Каддафі скинув короля, установив Революційну
раду й оголосив країну однопартійною Арабською Соціалістичною
Республікою. У 1972—1982 рр. спроби Каддафі створити федерацію з Чадом,
Єгиптом і Сирією були відкинуті. У 1986 р. США звинуватили Каддафі в
терористичній діяльності та піддали бомбардуванню його штаб.

Політична система — однопартійна соціалістична республіка; глава держави
й уряду з 1969 р. — полковник Муамар аль Каддафі.

Люксембург, Велике герцогство Люксембург — держава в Західній Європі;
межує з Бельгією, Німеччиною, Францією. Площа — 2,6 тис. км2;
населення — близько 400 тис. чол.; столиця — Люксембург; офіційна мова —
французька (державна), німецька.

Недавня історія: герцогство з 1354 р., під управлінням Габсбургів — з
1482 до 1797 рр.; Франції — з 1797 до 1815 рр.; під управлінням
Голландії — з 1815 до 1830 рр., коли правити країною почав великий
герцог Адольф Насау-Вайльбурзький. З 1948 р. входить у Бенілюкс.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — великий
герцог. Законодавчий орган — Палата депутатів.

Мавританія, Ісламська Республіка Мавританія — держава на північному
заході Африки; межує з Алжиром, Малі, Сенегалом, Західною Сахарою; на
заході омивається Атлантичним океаном. Площа — 1 030 700 км2;
населення — 2,2 млн чол.; столиця — Нуакшот; мови — французька
(офіційна), арабська.

Недавня історія: незалежна від Франції з 1960 р. Західна Сахара була
передана Іспанії у 1975 р.; Мавританія окупувала південні області,
Марокко — північні. Дипломатичні відносини з Марокко були перервані в
1981 р., відновлені в 1985 р. У 1985 р. стався ряд збройних сутичок із
сенегальцями. У 1991 р. військовими були обіцяні вибори.

Політична система — військова республіка, що розвивається; глава держави
й уряду з 1984 р. — Маауйя ульд Сід Ахмед Тайя.

Мадагаскар, Республіка Мадагаскар — країна на острові в Індійському
океані поблизу східного берега Африки. Площа — 587 041 км2; населення —
13,2 млн чол.; столиця — Антананаріву; мови — малагасійська (державна),
французька, англійська.

V

X

a

ae

???????$????Q

???????$????Q

???????$????Q

h

j

???????$????Q

???????$????Q

???????$????Q

???????$????Q

???????$????Q

8незалежна від Франції з 1960 р. У 1972 р. армія взяла уряд під свій
контроль, Дідьє Рацирака став президентом; у 1977 р. Національний фронт
захисту малагасійської соціалістичної революції став єдиною політичною
організацією. Політична опозиція легалізована в 1990 р., створено 36
нових партій. У 1991 р. відбулись антиурядові демонстрації; Рацирака
створив новий кабінет. Перші багатопартійні вибори 1992 р. виграла
демократична коаліція, очолювана Альбертом Зафі, який став президентом у
1993 р., але в 1996 р. був підданий імпічменту.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави з 1996 р. — Дідьє Рацирака; глава уряду — Т. Андріанириву.

Македонія, Республіка Македонія — країна на сході Європи, межує з
Грецією, Албанією, Болгарією, Югославією. Площа — 25,7 тис. км2;
населення — 2,1 млн чол.; столиця — Скоп’є; мова — македонська,
споріднена болгарській.

Недавня історія: давня країна Македонія розділена між Сербією, Болгарією
та Грецією після Балканських війн 1912—1913 рр. Сербська частина
включала територію майбутньої Югославії в 1918 р., але постійно вимагала
автономії. Під час Другої світової війни окупована Болгарією
(1941—1944 рр.). У 1945 р. стала республікою у складі Югославії.

Після виниклої напруженості між етнічними македонцями й урядом
Югославії, склад якого майже повністю становили серби, у 1992 р.
республіка проголосила незалежність від Югославії. Міжнародне визнання
було відкладене через несприйняття Грецією назви країни, ідентичної
назві грецької провінції. Після зміни назви («Колишня Югославська
Республіка Македонія») за згодою Греції у 1993 р. прийнята до ООН.

Глава держави — президент Борис Тайковські (1999 р.), глава уряду —
Любчо Георгієвські, законодавчий орган — однопалатні Збори.

Малаві, Республіка Малаві — країна на південному сході Африки; межує з
Танзанією, Мозамбіком, Замбією. Площа — 118 тис. км2; населення —
10,6 млн чол.; столиця — Лілонгве; мови — англійська, чиньянджа (обидві
державні).

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1964 р., стала
однопартійною республікою; у 1977 р. Г. К. Банда розпочав політику
помірної лібералізації. У 1986—1989 рр. у країну прибуло близько 1 млн
біженців з Мозамбіку. У 1992 р. відбулись заворушення на промислових
підприємствах з вимогами розширити демократію.

Політична система — однопартійна республіка; глава держави й уряду з
1994 р. — Б. Мулузі.

Малайзія — країна на південному сході Азії на півострові Малакка, межує
з Таїландом, омивається водами Південнокитайського моря; їй також
належать області в північній частині острова Калімантан (штати Сабах і
Саравак). Площа — 329,7 тис. км2; населення — 19,1 млн чол., малайці —
54 %, китайці — 35 %, індійці — 10 %; столиця — Куала-Лумпур; мови —
малазійська (державна), англійська, китайська.

Недавня історія: колишня англійська колонія (з 1826 р.). У 1963 р. була
сформована Федерація Малайзія, включаючи Малайю, Сінгапур, Сабах і
Саравак; Сінгапур вийшов з федерації в 1965 р.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави з 1994 р. —
султан Туанку Джаафар, глава уряду з 1981 р. — Махатхір Ібн Махаммад. З
1991 р. розпочата реалізація нової економічної політики для збільшення у
8 разів національного доходу (до 2020 р.).

Малі, Республіка Малі — держава в Північно-Західній Африці, межує з
Алжиром, Нігером, Буркіна-Фасо, Сенегалом, Гвінеєю та Мавританією.
Площа — 1240,2 тис. км2; населення — близько 11 млн 113 тис. чол.;
столиця — Бамако; мова — французька (державна).

Недавня історія: Малі перебувала під управлінням Франції з 1895 р.,
незалежною республікою стала в 1960 р. У результаті військового
перевороту владу здобув Муса Траоре, була прийнята нова конституція, за
якою Малі стала однопартійною державою (у 1974 р.). У 1991 р. почались
демонстрації проти однопартійності, які завершились переворотом,
очоленим лейтенантом Амаді Тумані Туром, і прийняттям нової конституції,
схваленої референдумом 1992 р.

Політична система — демократична республіка, що розвивається. Глава
держави й уряду — Альфа Умар Конаре, обраний президентом у результаті
виборів на багатопартійній основі, які виграв центристський Союз за
демократію в Малі.

Мальта, Республіка Мальта — країна на однойменному острові в
Середземному морі. Площа — 320 тис. км2; населення — 363 тис. чол.;
столиця й порт — Валетта; мови — мальтійська, англійська (обидві
державні).

Недавня історія: у 1814 р. була анексована Великобританією; одержала
самоуправління в 1947 р., повної незалежності досягла в 1964 р.
Політична система — ліберальна демократія. Глава держави з 1999 р. —
Гвідо де Маркоз, глава уряду з 1987 р. — Едуард Фенек-Адамі.

У 1990 р. Мальта стала членом ЄС.

Марокко, Королівство Марокко — країна на півночі Африки; межує з Алжиром
і Західною Сахарою, омивається Середземним морем. Площа — 458 730 км2;
населення — 26,5 млн чол.; столиця — Рабат; мови — арабська (державна),
берберська, французька.

Недавня історія: з 1912 р. Марокко перебувала під спільним протекторатом
Іспанії та Франції. Незалежна від Франції з 1956 р., колишня провінція
Іспанії Іфні повернута Марокко в 1969 р. У 1972 р. докорінно переглянута
конституція. У 1975 р. Іспанія передала Марокко та Мавританії Західну
Сахару; партизанська війна в Західній Сахарі з Фронтом Полісаріо,
організацією, що виступала за незалежність регіону. 1983 р. Марокко
погодилась на пропоновану формулу, але відмовилась мати справу з самим
Полісаріо. У 1987 р. підписано перемир’я, але війна триває. У 1988 і
1989 рр. відновлені дипломатичні відносини з Алжиром і Сирією. На
національному референдумі в 1992 р. прийнята нова конституція.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави з 1999 р. —
Мохаммед VІ, глава уряду з 1998 р. — Абдеррахман Юсуфі.

Мексика, Мексиканські Сполучені Штати — країна в Центральній Америці;
межує зі США, Белізом, Гватемалою; омивається водами Мексиканської
затоки та Тихого океану. Площа — 1958,2 тис. км2; населення — 89,9 млн
чол.; столиця — Мехіко; мова — іспанська (державна).

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1821 р. Частина території
втрачена у війні зі США у 1846—1848 рр. У 1917 р. в результаті
демократичної революції прийнята конституція, у якій закріплена
демократія. У 1983—1984 рр. Мексика була охоплена фінансовою кризою, МВФ
запропонував позики. У 1991 р. розпочались конституційні реформи.

Політична система — федеративна демократична республіка; глава держави й
уряду з 1994 р. — Е. Седильо-Понсе де Леон.

Мозамбік, Республіка Мозамбік — країна на південному сході Африки; межує
із Замбією, Малаві, Танзанією, Південно-Африканською республікою (ПАР),
Свазілендом і Зімбабве, омивається Індійським океаном. Площа —
799 380 км2; населення — 15,2 млн чол.; столиця — Мапуту; мова —
португальська (державна).

Недавня історія: колишня колонія Португалії (з 1505 р.), незалежна з
1975 р. як соціалістична республіка. Єдина законна партія — ФРЕЛІМО.
Добрі стосунки із Західними державами відновлені в 1983 р., у 1984 р.
підписано угоду з Південно-Африканською Республікою. Опозиційна група
опору РЕНАТО продовжує нападки на уряд. Однопартійне правління
республікою закінчилося в 1990 р.

Політична система — соціалістична республіка; глава держави й уряду з
1986 р. — Жуакін-Алберту Шісану.

Молдавія, Республіка Молдавія — країна на південному сході Європи; межує
з Україною та Румунією. Площа — 33 700 км2; населення — 4,36 млн чол.;
столиця — Кишинів; мова — молдавська.

Недавня історія: Східна Бессарабія стала частиною СРСР з 1940 р.,
Західна — залишилась в Румунії; загарбана німецько-румунськими військами
в 1941 р.; відвойована Червоною Армією в 1944 р.; Народний фронт,
створений у роки перебудови (1988 р.), виступав за проведення політичних
реформ. У 1989 р. в столиці розпочалися націоналістичні виступи з
вимогою надання молдавській мові статусу державної, що призвело до
етнічних суперечностей між молдаванами та росіянами. У 1990 р. оголошено
економічний і політичний суверенітет, проведені вибори (нелегітимні) у
парламент; Молдавія бойкотувала референдум 1991 р. про збереження СРСР і
в серпні цього ж року оголосила про незалежність. У 1992 р. була
прийнята в ООН. Мали місце заворушення, пов’язані із самопроголошенням
Придністровської республіки (глава Снєгірьов), які тривали до 1993 р.
Напруженість у взаємовідносинах між Молдавією й Придністровською
республікою зберігається.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави —
президент, законодавчий орган — парламент.

У 2001 р., у результаті перемоги на виборах у парламент Комуністичної
партії Молдавії президентом обрано комуніста Володимира Вороніна, який
замінив на посаді Петру Лучинського.

Монголія, колишня Зовнішня Монголія до 1921 р.; Монгольська Народна
Республіка до 1992 р. — країна на сході Центральної Азії; межує на
півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм. Площа — понад
1,5 млн км2; населення — 2 млн 185 тис. чол.; столиця — Улан-Батор;
мови — монгольська (державна), китайська, російська.

Недавня історія: повалення у 1921 р. з допомогою Радянської Росії
китайського правління, у 1924 р. країна проголошена Народною
Республікою. У 1966 р. був підписаний договір на 20 років про дружбу,
співробітництво і взаємодопомогу із СРСР, після поступового зменшення
кількості радянських військ у 1980-х рр. розширились контакти із
зарубіжними країнами. Кампанія демократизації розпочалася в 1990 р., на
багатопартійних виборах у парламент перемогла Монгольська народна
революційна партія під керівництвом Очірбата. У 1992 р. прийнята нова
конституція й уведена в дію широка програма приватизації, але економічна
ситуація в країні не поліпшилася.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
1997 р. — Н. Багабанді, глава уряду — Ж. Наранцацралт.

Намібія, Республіка Намібія — країна на південному заході Африки; межує
з Анголою, Замбією, Ботсваною та ПАР, омивається водами Атлантичного
океану. Площа — 824 300 км2; населення — 1,5 млн чол.; столиця —
Віндхук; мови — англійська (державна), бурська, німецька.

Недавня історія: управлялася Південно-Африканською Республікою за
мандатом Ліги Націй як британська Південна Африка з 1920 до 1946 рр. ПАР
не визнала припинення дії мандату в 1966 р. і поширила закони апартеїду
на країну. У 1978 р. резолюція ООН про нову незалежність Намібії була
визнана ПАР, проте воєнні виступи за незалежність продовжувалися до
1989 р., коли миротворчі сили ООН були направлені в країну для контролю
за багатопартійними виборами. У 1990 р. була прийнята конституція
незалежності на багатопартійній основі й досягнута повна незалежність
від ПАР. Тоді ж главою держави було обрано Сема Нуйома, главою уряду —
Хаге Гейгоба.

Політична система — демократична республіка.

Непал, Королівство Непал — країна в Гімалаях, межує з Тибетом та Індією.
Площа — 147 181 км2; населення — 19,3 млн чол.; столиця — Катманду;
мови — непалі (державна), 20 розмовних діалектів.

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1923 р.; у 1951 р.
відбулась реставрація монархії. У 1980-х рр. пройшли виступи населення
за надання демократичних свобод, у результаті чого в 1990 р. система
безпартійної держави зруйнувалась, у 1991 р. були проведені вибори,
лідер партії Непальський конгрес Гірійя Прасад Койрала став главою
уряду.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — король
Біренда Бір Бікрам шах Дева.

Економічні проблеми призводять до виступів проти уряду.

Нігер, Республіка Нігер — країна на заході Африки; межує з Нігерією,
Лівією, Чадом, Беніном, Буркіна-Фасо та Малі. Площа — 1267 тис. км2;
населення — 8,5 млн чол.; столиця — Ніамей; мови — французька
(державна), хауса та ін.

Недавня історія: повна незалежність від Франції з 1960 р.; обраний
президент Амані Діорі був повалений воєнною хунтою на чолі із Сейні
Кунче в 1974 р. У 1987 р. Кунче помер, його місце посів полковник Алі
Сайбу. Багатопартійна політика мала почати діяти в 1990 р. У 1991 р.
було створено перехідний уряд, який розпався в 1992 р. Багатопартійна
політика була схвалена на референдумі. Новий президент обраний в липні
1996 р. Ним став І. Баре Майнасара, главою уряду в 1997 р. призначено
І. Х. Майякі.

Політична система — військова республіка.

Нігерія, Федеративна Республіка Нігерія — країна на заході Африки; межує
з Нігером, Чадом, Камеруном і Беніном. Площа — 923 773 км2; населення —
91,5 млн чол.; столиця — Абуджа; мови — англійська (державна), хауса,
ігбо.

Недавня історія: незалежна від Великобританії в межах Співдружності з
1960 р.; республікою стала в 1963 р. За воєнним переворотом 1966 р.
стався контрпереворот, наслідком якого стала загибель багатьох людей
племені ігбо на півночі. Конфлікт навколо нафти призвів до проголошення
незалежності держави Біафра та громадянської війни 1966—1970 рр., за
якою відбулася серія політичних переворотів і контрпереворотів. У
1989 р. з’явилися дві нові партії. У 1993 р. за результатами виборів
1992 р. Ібрагім Бабангіда став президентом, але вибори виявилися
недійсними. У 1993 р. генерал Сані Абача став прем’єр-міністром,
відновив воєнне правління та розпустив політичні партії. Після його
смерті (1998 р.) інший генерал — Абубакар — почав здійснювати
лібералізацію режиму. У 1999 р. на загальних виборах перемогу здобув
лідер опозиційної Народно-демократичної партії відставний генерал
Олусегун Обасанджо, який і став главою держави й уряду.

Політична система — військова республіка, очікуються вибори.

Німеччина, Федеративна Республіка Німеччина — країна в Центральній
Європі, омивається водами Північного й Балтійського морів, межує з
Данією, Польщею, Чехією, Австрією, Швейцарією, Францією, Бельгією,
Люксембургом і Нідерландами. Площа — 375 041 км2; населення — 81,2 млн
чол., у т. ч. 5 млн іноземних робітників; столиця — Берлін; мова —
німецька (державна).

Недавня історія: Німеччина була розділена в 1945 р. на чотири окупаційні
зони (американську, радянську, британську та французьку). Федеративна
Республіка Німеччина (Західна Німеччина) і Німецька Демократична
Республіка (Східна Німеччина) були створені восени 1949 р. і з цього
часу існували роздільно як дві суверенні німецькі держави до осені
1990 р. У 1989 р. були відкриті національні кордони, включаючи
Берлінську стіну, зведену в 1961 р. 12 вересня 1990 р. у Москві
підписано договір про остаточне врегулювання німецького питання. З
жовтня 1990 р. було оголошено про об’єднання двох німецьких держав в
одну Федеративну Республіку Німеччину. Канцлером (главою уряду)
об’єднаної Німеччини в 1990 р. було обрано християнського демократа
Гельмута Коля.

Політична система — демократична федеративна республіка, у складі якої
16 земель; глава держави — президент, яким з 1999 р. є Йоганнес Рау;
глава уряду (канцлер) з 1998 р. — Герхард Шредер; вищий законодавчий
орган — бундестаг.

Нова Зеландія — країна в південній частині Тихого океану на південний
схід від Австралії. Площа — 268 680 км2; населення — 3,5 млн чол.;
столиця — Веллінгтон; мови — англійська (державна), маорі.

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1931 р., незалежність у
складі Співдружності оформлена в 1947 р. У 1985 р. без’ядерна військова
політика викликала незгоду Франції і США; у 1987 р. Національна партія
висловила підтримку уряду лейбористів стосовно без’ядерної політики
країни; у 1988 р. уряд уклав угоду про вільну торгівлю з Австралією. На
виборах у 1990 р. перемогу здобула Національна партія. У 1991 р.
створена нова партія — Партія згоди.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави з 1952 р. —
Єлизавета ІІ, представлена генерал-губернатором; глава уряду з 1997 р. —
Дж. Шиплі.

Норвегія, Королівство Норвегія — країна на північному заході Європи на
Скандинавському півострові; межує зі Швецією, Фінляндією та Російською
Федерацією. Площа — 387 тис. км2; населення — 4,3 млн чол.; столиця —
Осло; мови — норвезька (державна), саамі й фінських меншин.

Недавня історія: до 1814 р. перебувала під правлінням данців, потім
перейшла до Швеції. Незалежна від Швеції з 1905 р. Окупована Німеччиною
в 1940—1945 рр. Приєдналася до НАТО в 1949 р., до Північної Ради в
1952 р., ЄС в 1972 р., але після референдуму вийшла. У 1991 р. король
Улаф V помер, наступником престолу став його син Харалль V (нар.
1937 р.). У 1992 р. Норвегія знову ввійшла в ЄС.

Політична система — конституційна монархія; глава держави — король
Харалль V; глава уряду у 1997—2000 рр. — Хьйольв-Магне Буннсьсек.

Об’єднані Арабські Емірати, ОАЕ — федерація еміратів Абу-Дабі, Дубай,
Шарджа, Аджман, Умм-аль-Кайвайн, Аль-Фуджайра та Рас-аль-Хайма; у
Південно-Західній Азії; на узбережжі Перської затоки, межує із
Саудівською Аравією й Оманом. Площа — 83 657 км2; населення — 2,25 млн
чол.; столиця — Абу-Дабі; мови — арабська (державна), фарсі, унду,
англійська.

Недавня історія: у 1952 р. сім еміратів за порадою і під патронатом
Великобританії створили раду в складі семи правителів з рішенням
об’єднатися у федерацію. У 1968 р. англійський уряд заявив про
готовність вивести свої сили через три роки. У 1971 р. сім держав
утворили федерацію еміратів. Її першим президентом став шейх Заід бен
аль Нахайан. У 1985 р. встановлені дипломатичні зв’язки з СРСР і Китаєм;
у 1987 р. з Єгиптом. ОАЕ протистояли вторгненню Іраку в Кувейт у 1991 р.
і брали участь у війні в Перській затоці на боці коаліції ООН.

Політична система — абсолютизм; глава держави й уряду з часу утворення
федерації — шейх Заід бен Султан аль Нахайан з Абу-Дабі.

Оман, Султанат Оман — країна на Аравійському півострові, межує з
Об’єднаними Арабськими Еміратами, Саудівською Аравією й Єменом,
омивається на сході Аравійським морем. Площа — 272 тис. км2; населення —
1,7 млн чол.; столиця — Маскат; мови — арабська (державна), урду,
англійська.

Недавня історія: султанат Маскат і Оман отримав повну незалежність від
Великобританії в 1951 р.; підписані договори про дружбу з Англією. У
1970 р. після 38 років правління султан Саїд бін Теймур у результаті
перевороту був зміщений і його місце посів його син, котрий запровадив
більш демократичний режим і змінив назву країни на Султанат Оман.
Повстання на півдні в 1975 р. було придушене. У 1982 р. з Об’єднаним
Королівством було підписано Меморандум про взаєморозуміння, який
гарантував постійні консультації з міжнародних питань.

Політична система — абсолютна монархія; глава держави й уряду з
1970 р. — Кабус бен Саїд.

Пакистан, Ісламська Республіка Пакистан — країна на півдні Азії, межує з
Іраном, Афганістаном, Китаєм та Індією. Площа — 796 тис. км2;
населення — 130 млн чол.; столиця — Ісламабад; мови — урду й англійська
(державні), сінді, пушту, пенджабі, белуджі.

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1947 р.; до цього
Пакистан входив до складу Індії; у 1956 р. проголошена республіка. У
1971 р. Східний Пакистан став самостійною країною Бангладеш. Після
громадянської війни влада перейшла до Зульфікара Алі Бхутто, але був
повалений генералом Зія уль Хаком у 1977 р. і страчений у 1979 р. У
1986 р. його дочка Беназір Бхутто розгорнула агітацію за проведення
вільних виборів, у 1988 р. вона була обрана прем’єр-міністром (усунена
від влади в 1990 р.). Уряд Ісламського демократичного альянсу ввів
закони шаріату, у 1991 р. розпочав здійснювати програму приватизації. У
1993 р. президентом був обраний Фартух Легарі, обіцяв відновити повну
парламентську політичну систему. У цьому ж році Беназір Бхутто була
обрана прем’єр-міністром. У жовтні 1999 р. військові здійснили
безкровний переворот, глава хунти — генерал Мушарраф.

Політична система — парламентська республіка; глава держави — Первез
Мушарраф.

Панама, Республіка Панама — країна в Центральній Америці на Панамському
перешийку між Карибським морем і Тихим океаном; межує з Коста-Рікою та
Колумбією. Площа — 77,1 тис. км2; населення — 2,56 млн чол.; столиця —
Панама; мови — іспанська (державна), англійська.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1820 р.; Панама була приєднана
до Колумбії з 1830 до 1903 р., коли отримала повну незалежність.
Взаємовідносини Панами та США були пов’язані з Панамським каналом.
Генерал Нор’єга, який правив країною з 1983 р., у 1988 р. був
звинувачений Сполученими Штатами у зв’язках з наркомафією. У 1989 р. він
оголосив перемогу опозиції на виборах недійсною, а себе лідером. Було
оголошено стан війни зі США, вторгнення США привело до відставки Нор’єги
і передачі влади Гільєрмо Єндера. Спроба Нор’єги військового перевороту
в 1991 р. провалилась, у 1992 р. він був засуджений у США.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1994 р. — Е. Перес-Бальядарес.

Папуа—Нова Гвінея — країна на південному заході Тихого океану. Площа —
462 840 км2; населення — 3,9 млн чол.; столиця — Порт-Морсбі (на о. Нова
Гвінея); мови — англійська (державна), піджін-англійська.

Недавня історія: незалежна від Австралії всередині Співдружності з
1975 р. Соломонові острови й Вануту виступають за гарантію незалежності
території Нова Каледонія. У 1991 р. відбулися виступи сепаратистів. У
цьому ж році розпочався економічний бум у зв’язку з подвоєнням видобутку
золота.

Політична система — конституційна монархія; глава держави — англійська
королева Єлизавета ІІ, представлена генерал-губернатором; глава уряду —
Білл Скейт (1997—1999 рр.).

Парагвай, Республіка Парагвай — країна в Південній Америці, межує з
Бразилією, Аргентиною та Болівією. Площа — 406 752 км2; населення —
4,7 млн чол.; столиця — Асунсьйон; мови — іспанська (державна), гуарані.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1811 р. Більша частина
території втрачена в результаті війни з Аргентиною, Бразилією й Уругваєм
у 1965—1970 рр., частина території придбана після війни з Болівією в
1932—1935 рр. З 1940 р. Парагвай переживав період політичної
нестабільності та часту зміну президентів, у 1954—1989 рр. управлявся
диктатором Альфредо Стресснером. У 1993 р. відбулися багатопартійні
вибори.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1998 р. — Рауль Кубас-Грау.

Південно-Африканська Республіка (ПАР) — країна на крайньому півдні
Африки, межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве, Свазілендом і Мозамбіком.
Площа — 1,2 млн км2; населення — 40,7 млн чол.; столиця — Кейптаун;
мови — африканс і англійська (обидві державні), банту.

Недавня історія: у 1910 р. створений Союз Південна Африка з двох
англійських колоній. У 1948 р. Даніелем Меланом введена система
апартеїду та расової дискримінації. У 1960 р. заборонений Африканський
національний конгрес (АНК). Південна Африка вийшла зі Співдружності й у
1961 р. стала республікою. Жорсткі репресії проти чорношкірого населення
продовжувались, у 1964 р. лідери АНК були довічно ув’язнені. У 1976 р.
відбулось жорстоке придушення повстання в Соуято; у 1977 р. помер в
ув’язненні активіст Панафриканського конгресу Стів Біко. У 1987 р. була
прийнята нова конституція, яка надавала право на часткове представництво
кольоровим. Репресії тривали. Співдружність прийняла рішення ввести з
1986 р. обмежені санкції. У 1989 р. президент Ф.-В. де Клерк оголосив
про відміну заборони АНК і в 1991 р. відмінив закон апартеїду. У 1991 р.
лідером АНК став Нельсон Мандела. У 1993 р. Ф. де Клерк і Н. Мандела
досягли згоди про утворення уряду національної єдності після вільних
виборів у 1991 р. На виборах АНК отримав перемогу, а його лідер
Н. Мандела

у травні 1994 р. став президентом.

Політична система — перехідна республіка; глава держави й уряду з
1999 р. — Тамбо Мбекі.

Польща, Республіка Польща — країна на сході Європи; на півночі
омивається Балтійським морем, межує з Литвою, Білорусією, Україною,
Чеською та Словацькою республіками, на заході з Німеччиною. Площа —
312,7 тис. км2; населення — 38,5 млн чол.; столиця — Варшава; мова —
польська (державна).

Недавня історія: стала незалежною республікою в 1918 р., окупована
Німеччиною в 1939—1944 рр.; кордони держави були змінені рішеннями
Потсдамської конференції 1945 р. У 1947 р. проголошено створення
Народної Республіки. У 1980 р. сформувалась профспілка «Солідарність»,
яка розпочала активну діяльність у Гданську на кораблебудівних заводах і
проводила активну боротьбу з комуністичним урядом, у 1990 р. керівник
профспілки Лех Валенса був обраний главою держави. У 1991 р. у
результаті виборів на багатопартійній основі було сформовано коаліційний
уряд. У 1991—1996 рр. економічні негаразди спричинювали часті зміни
прем’єр-міністрів.

Політична система — демократична республіка; глава держави — Александр
Кваснєвський; глава уряду — Лєшек Міллер.

Проводить активну зовнішню політику, мета якої полягає у членстві в НАТО
і Євросоюзі.

Португалія, Португальська Республіка — країна на південному Заході
Європи на узбережжі Атлантики, межує з Іспанією. Площа — 92 тис. км2;
населення — 9,8 млн чол.; столиця — Лісабон; мова — португальська.

Недавня історія: у Португалії з 1932 до 1968 р. був режим військової
диктатури Антоніу Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в
1975 р., у 1976 р. була прийнята конституція, яка забезпечувала поворот
до громадянського управління. Нова конституція, яка обмежувала права
президента, була прийнята в 1982 р. У 1986 р. Марью Суаріша було обрано
першим за 60 років цивільним президентом. Цього ж року Португалія
приєдналась до Європейського співтовариства.

Політична система — демократична республіка; глава держави з 1996 р. —
Жоржі Сампаю; глава уряду з 1995 р. — Антонію Гуттяріш.

Росія, Російська Федерація — країна в Східній Європі та Північній Азії,
омивається на півночі Північним Льодовитим океаном, Беринговим і
Охотським морями; кордони проходять по Чорному й Каспійському морях на
півдні та Фінській затоці на заході. Площа — 17 млн 75 тис. км2;
населення — 148,4 млн чол.; столиця — Москва; мова — російська
(державна).

Недавня історія: країна була членом-засновником ООН у 1945 р.; Борис
Єльцин був обраний на З’їзд народних депутатів СРСР з 1989 р.;
президентом РРФСР з 1990 р.; оголосив про економічний і політичний
суверенітет республіки. У 1991 р. з підприємств були виведені
організації КПРС. Після провалу путчу в серпні 1991 р. Єльцин став
головною постаттю СРСР і розпустив КПРС і Російську комуністичну партію,
був одним з ініціаторів припинення існування СРСР і створення в грудні
1991 р. Співдружності Незалежних Держав (СНД). Незалежність Російської
Федерації була визнана США й іншими Західними країнами в 1992 р. Росія
займала місце колишнього СРСР у Раді Безпеки ООН; на референдумі 1992 р.
була прийнята нова конституція. У 1993 р. З’їзд народних депутатів Росії
намагався обмежити повноваження Єльцина, спроба правого перевороту в
жовтні 1993 р. була нейтралізована. У грудні 1993 р. набрала чинності
нова конституція. Глава держави — президент РФ, який обирається на
4 роки всенародним таємним голосуванням, законодавчий орган
(парламент) — Федеральні Збори, що складаються з двох палат: Державної
Думи та Ради Федерації. Глава уряду (виконавча влада) призначається
президентом і затверджується Державною Думою. У 1996 р. Б. Єльцин був
обраний на другий (і останній за конституцією) термін, вибори нового
президента відбулись у 2000 р.

Політична система — демократія, що розвивається; главою держави обрано
Володимира Путіна (з травня 2000 р.); главою уряду призначено Михайла
Касьянова.

Руанда, Руандійська Республіка — країна в Центральній Африці; межує з
Угандою, Танзанією, Бурунді та Заїром. Площа — 26 338 км2; населення —
7,6 млн чол.; столиця — Кагалі; мови — руанда, французька (державна).

Недавня історія: Ліга Націй передала Руанду й Бурунді Бельгії як
підмандатні території після Першої світової війни; незалежна від Бельгії
з 1962 р. Військовий переворот, очолений генералом Хабіяаріманою,
повалив президента Кайібанда в 1973 р.; нова конституція прийнята в
1978 р., за якою Руанда залишалася республікою, контрольованою
військами. Цивільне правління прийнято в 1980 р., Руандійська
патріотична армія атакувала уряд у 1990 р., були обіцяні конституційні
реформи.

Політична система — однопартійна військова республіка; глава держави —
Пастер Бізімуту (1994—2000 рр.); глава уряду з 1995 р. — П.-С. Рвігема.

Румунія — країна на південному сході Європи, омивається Чорним морем;
межує з Україною, Молдавією, Болгарією, Югославією, Угорщиною. Площа —
237 500 км2; населення — 23,3 млн чол.; столиця — Бухарест; мова —
румунська (державна).

Недавня історія: профашистська диктатура Антонеску повалена в 1944 р.; у
1945 р. сформовано уряд комуністичної спрямованості, король Михай
відрікся від престолу і в 1947 р. створена республіка. У 1949 р.
прийнята конституція прорадянського зразка.

У 1955 р. Румунія приєдналась до Варшавського договору. У 1958 р. були
виведені радянські війська. Нова конституція прийнята в 1965 р. У
1965 р. державу очолив Ніколае Чаушеску. У 1987 р. почались виступи
робітників проти програми економії. «Різдвяна революція» 1989 р. привела
до повалення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного
порятунку, очолюваного Іоном Ілієску. Чаушеску був засуджений і
страчений; ліквідована розвідка Секурітате; страйки протесту проти
наслідків введення ринкової економіки тривали до 1990 р. На референдумі
1991 р. прийнята нова конституція.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави з 1996 р. — президент Еміл Константинеску; глава уряду з
2000 р. — Петре Роман.

Зовнішня політика Румунії спрямована на входження в НАТО і Євросоюз.

Сальвадор, Республіка Ель-Сальвадор — країна в Центральній Америці;
межує з Гондурасом, Гватемалою; омивається Тихим океаном. Площа —
21 393 км2; населення — 5,1 млн чол.; столиця — Сан-Сальвадор; мови —
іспанська та нахуать.

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1821 р.; у 1961 р. до влади
прийшов правий уряд, що викликало партизанські дії лівих. У результаті
перевороту пацифіст архієпископ Оскар Ромео був повалений, на зміну
прийшла військово-цивільна хунта. Убивство Оскара Ромео в 1980 р.
призвело до громадянської війни. У тому ж році президентом став Хосе
Дуарте; у 1983 р. була вироблена нова конституція. У 1989 р. президентом
був обраний Альфредо Кристіані. Партизанські дії тривали до підписання
миру в 1991 р. за сприяння ООН.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави й уряду з
1994 р. — А. Кальдерон-Соль.

Саудівська Аравія, Королівство Саудівська Аравія — країна на
Аравійському півострові, що простяглася від Червоного моря до Перської
затоки, межує з Йорданією, Іраком, Кувейтом, Катаром і ОАЕ. Площа —
2,15 млн км2; населення — 17,4 млн чол.; столиця — Ер-Ріяд; мова —
арабська.

Недавня історія: території були об’єднані в королівство у 1926—1932 рр.;
відносини з Іраном ускладнилися після повстання іранців у 1987 р. У
1990 р., коли війська Іраку вторглися в Кувейт і сконцентрувались на
кордоні Саудівської Аравії, король Фахд звернувся за допомогою до США і
Великобританії; війна, що розгорнулася в Перській затоці, відвернула
небезпеку Саудівській Аравії.

Політична система — абсолютна монархія. Глава держави й уряду з
1982 р. — король Фахд ібн Абдель Азіз аль Сауд.

Сенегал, Республіка Сенегал — країна на заході Африки на березі
Атлантичного океану; межує з Мавританією, Гвінеєю, Гвінеєю-Бісау,
Гамбією. Площа — 196 200 км2; населення — 7,9 млн чол.; столиця — Дакар;
мови — французька (державна), африканські діалекти.

Недавня історія: незалежна від Франції з 1960 р. У 1982 р. була створена
Конфедерація Сенегамбія, яка розпалася в 1989 році.

Політична система — соціалістична демократія, що розвивається; глава
держави з 1981 р. — Абду Діуф; глава уряду з 1998 р. — Л. Луле.

Сирія, Сирійська Арабська Республіка — країна на заході Азії на
побережжі Середземного моря; межує з Туреччиною, Іраком, Йорданією,
Ізраїлем і Ліваном. Площа — 185 200 км2; населення — 13,4 млн чол.;
столиця — Дамаск; мови — арабська (державна), курдська, вірменська.

Недавня історія: повна незалежність від Франції з 1946 р. У 1958 р.
об’єдналась з Єгиптом для створення Об’єднаної Арабської Республіки, яка
припинила своє існування в 1961 р. Під час шестиденної війни з Ізраїлем
у 1967 р. втратила частину території; Ізраїль продовжує контролювати
Голанські висоти після війни 1973 р.; 14 грудня 1981 р. анексовані
Ізраїлем. У 1976 р. сирійські війська були втягнуті в громадянську війну
на території Лівану; у 1981—1982 рр. виник ще один збройний конфлікт з
Ліваном. У 1984 р. плани про національну єдність у Лівані були схвалені
президентами обох країн. Президент Асад сприяв визволенню
39 американських заручників, захоплених організацією Хесболлах у 1985 р.
Дипломатичні відносини з Великобританією відновлені в 1990 р. Сирія
брала участь у війні в Перській затоці 1991 р. проти Іраку. Президент
Асад схвалив план мирного врегулювання на Близькому Сході в 1991 р.

Політична система — соціалістична республіка; глава держави — з 1971 р.
президент Хафез Асад; глава уряду з 1992 р. — М. Заубі.

Словаччина, Словацька Республіка — країна на сході Центральної Європи;
межує з Чеською Республікою, Польщею, Україною, Угорщиною й Австрією.
Площа — 49 035 км2; населення — 5,8 млн чол.; столиця — Братислава;
мова — словацька (державна).

Недавня історія: незалежна від Австро-Угорщини з 1918 р.; словаки
об’єднались з чехами й створили незалежну Чехословаччину. Комуністи
прийшли до влади в 1948 р., Словацька соціалістична республіка в межах
Чехословаччини була створена в 1968 р. Демократичні виступи та
демонстрації в Празі та Братиславі в 1989 р. привели до створення нових
політичних партій, у грудні було створено новий коаліційний уряд, Вацлав
Гавел був призначений президентом, потім обраний на цю посаду на
багатопартійних виборах 1990 р. У 1991 р. став посилюватись чеський і
словацький сепаратизм, що зрештою призвів до утворення в серпні 1992 р.
двох самостійних держав. У січні 1993 р. Словацька Республіка стала
самостійною державою.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
1999 р. — президент Рудольф Шустер; глава уряду з 1999 р. — Мікулаш
Дзуринда. Зовнішня політика спрямована на входження в НАТО і
Європейський Союз.

Словенія, Республіка Словенія — країна на півдні Європи; межує з
Австрією, Угорщиною, Італією; на сході омивається Середземним морем.
Площа — 20 300 км2; населення — майже 2 млн чол.; столиця — Любляна;
мова — словенська.

Недавня історія: об’єдналась з Сербією та Хорватією у 1918 р.
Королівство сербів, хорватів і словенців у 1929 р. було перейменовано в
Югославію. Стала союзною республікою Югославії в 1945 р. У 1989 р. була
змінена конституція для виходу з федерації. 1990 р. відбулися вибори на
багатопартійній основі, Словенія оголосила про суверенітет і
незалежність. Незалежність декларована в 1991 р., після чого в Словенію
була введена федеральна армія. Договір про припинення вогню був
підписаний за допомогою ЄС, федеральна армія виведена. Незалежність
Словенії визнана ЄС і США в 1992 р., потім країна була прийнята в ООН і
ОБСЄ.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
1990 р. — президент Мілан Кучан; глава уряду з 1992 р. — Янеш Дрновшек.
Законодавчий орган — двопалатний парламент (Державна рада та Державні
збори).

Сомалі, Сомалійська Демократична Республіка — країна на північному сході
Африки на узбережжі Індійського океану; межує з Джібуті, Ефіопією та
Кенією. Площа — 637 700 км2; населення — 8415 тис. чол.; столиця —
Могадішо; мови — сомалі, арабська (обидві державні), італійська,
англійська.

Недавня історія: незалежна від Великобританії й Італії з 1960 р. Після
військового перевороту 1969 року дія конституції була призупинена,
створено Верховну революційну раду, назву країни змінено на Сомалійську
Демократичну Республіку. Після поразки у восьмимісячній війні з Ефіопією
в 1978 р. на півночі країни почалось збройне повстання, яке призвело до
громадянської війни й захоплення столиці повсталими в 1991 р. Угода про
припинення вогню була укладена й знову порушена. Спроби світового
співтовариства допомогти постраждалим від надзвичайно тяжкої засухи
1992 р. були ускладнені через політичну нестабільність. У 1993 р. лідери
ворогуючих сторін дійшли згоди створити федеративну систему правління,
засновану на 18 автономних районах. До 2000 р. угода не була виконана.

Політична система — однопартійна соціалістична республіка. За посаду
глави держави й уряду суперничають два угруповання на чолі з Хасейном
Айдідом та Алі Махді Мохаммедом.

Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) — колишня країна
(1917—1991 рр.) у Північній Азії та Східній Європі. СРСР був заснований
у 1922 р. як перша у світі комуністична держава на місці Російської
імперії в результаті Жовтневої революції 1917 р. Союз став тоталітарною
державою в роки правління Й. Сталіна, який перебував при владі з
середини 20-х років до своєї смерті 1953 р. Після Другої світової війни
Радянський Союз суттєво впливав на країни Східної Європи, допомагав
антиколоніальним рухам у країнах «третього світу». Зі США й іншими
країнами Заходу перебував у стані «холодної війни», супроводжуваної
нестримною гонкою ядерних і космічних озброєнь. Лідером держави після
смерті Сталіна були М. Хрущов, за якого виникла ракетна криза на Кубі в
1962 р., і Л. Брежнєв, за якого відбулось вторгнення радянських військ у
Чехословаччину в 1968 р. і Афганістан у 1979 р., результатом чого став
зрив міжнародної розрядки, досягнутої на Нараді в Гельсінкі (Фінляндія)
у 1975 р. З приходом лідера реформ Михайла Горбачова (1985—1991 рр.)
була закінчена «холодна війна» у 1989 р.; у внутрішній політиці була
проголошена гласність, яка виявила серйозні проблеми в економіці та
міжнаціональних відносинах, що раніше не вирішувались. Внутрішні
соціально-політичні процеси привели до розпаду СРСР. У серпні 1991 р.
після провалу спроби перевороту більшу владу отримав президент Росії
Б. Єльцин, який прискорив розпад комуністичних структур. Решта республік
поступово вийшли із Союзу, який офіційно припинив існування після того,
як лідери Російської Федерації, України і Білорусії на початку грудня
1991 р. уклали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, до
якої 25 грудня приєднались інші незалежні держави — колишні союзні
республіки.

Сполучені Штати Америки (США) — країна в Північній Америці, яка
простяглася від Атлантичного до Тихого океану; межує з Канадою,
Мексикою; включає зовнішні штати Аляска й Гавайї. Площа — 9 368 900 км2;
населення — 258,2 млн чол.; столиця — Вашингтон; мови — англійська
(державна), іспанська.

Недавня історія: США брали участь у Першій світовій війні в
1917—1918 рр. У 1919—1921 рр. 14 пунктів Вільсона лягли в основу
формування Ліги Націй. У 1920 р. жінки отримали право голосу на виборах.
У 1924 р. за рішенням Конгресу американські індійці стали громадянами
держави. У 1928 р. США опинилася в стані глибокої економічної кризи.
Заходи проти депресії запроваджені в 1933 р. («Новий курс»
Ф. Рузвельта). У Другу світову війну США вступили після нападу японців
на Перл-Харбор у 1941 р. Закінчили війну на Тихому океані, застосували
атомні бомби в Японії (міста Хіросіма й Нагасакі) у серпні 1945 р. брали
участь у Корейській війні 1950—1953 рр. У 1961 р. здійснили невдале
вторгнення на Кубу. У 1963 р. убитий президент Джон Кеннеді. Невдала
війна у В’єтнамі 1964—1975 рр. У 1973 р. економічна криза викликала
ембарго країн ОПЕК на постачання нафти.

У 1987 р. президент Рейган Р. підписав договір із СРСР про обмеження
кількості ракет середньої дальності. Цього ж року США вторглись у
Панаму. 1989 р. декларовано закінчення «холодної війни» із СРСР. У
1990—1991 рр. США були ініціаторами й учасниками війни в Перській
затоці. У 1991 р. США підписали договір про скорочення й обмеження
стратегічних наступальних озброєнь під час зустрічі президентів США і
СРСР у Відні. У 1993 р. вступив на посаду Білл Клінтон, цього ж року
набрала чинності угода про Північноамериканську вільну торгівлю між США,
Канадою та Мексикою.

Політична система — ліберальна демократія; глава держави й уряду —
президент Джордж Буш (молодший), представник Республіканської партії.
Вищий законодавчий орган — двопалатний парламент (Конгрес і Сенат).

Судан, Республіка Судан — країна на північному Сході Африки, на
узбережжі Червоного моря, на південь від Єгипту; найбільша країна в
Африці. Площа — 2,5 тис. км2; населення — 25 млн 164 тис. чол.;
столиця — Хартум; мови — арабська (державна), місцеві мови.

Недавня історія: незалежна від Великобританії й Єгипту з 1956 р., назву
країни на Демократичну Республіку Судан змінено в 1969 р. Нова
конституція прийнята в 1971 р., Національні збори створені у 1974 р.,
закони шаріату введені з 1983 р. З 1956 р. відбулося декілька
переворотів і країною управляли декілька невдалих урядів, що призвело до
громадянської війни з Суданською народною армією в 1987 р. Договір про
мир був підписаний у 1988 р., але війна тривала. У 1991 р. була введена
федеративна система, країна поділена на дев’ять штатів. У 1993 р.
визвольна армія оголосила про припинення бойових дій і розпочалися мирні
переговори. Цивільний уряд змінив військову раду, але реально країна
продовжувала перебувати під контролем армії.

Політична система — військова республіка; глава держави й уряду з
1998 р. — Омар Хасан Ахмет ель Башир.

Таджикистан, Республіка Таджикистан — держава в центрі Середньої Азії;
межує з Киргизією, Китаєм, Афганістаном і Узбекистаном. Площа —
143 100 км2; населення — 5,7 млн чол.; столиця — Душанбе; мова —
таджицька.

Недавня історія: частина Туркестанської Радянської Соціалістичної
Автономної Республіки з 1921 р.; стала союзною республікою в 1929 р. у
складі СРСР. Етнічні конфлікти розпочалися в 1990 р. На референдумі
1991 р. республіка висловилась за збереження СРСР, але Таджицька
Компартія вийшла з КПРС. У 1991 р. була оголошена незалежність від СРСР.
У грудні 1991 р. приєдналась до Співдружності Незалежних Держав; ввійшла
в ОБСЄ й ООН 1992 р. Збройні конфлікти між силами колишніх комуністів і
продемократичними групами тривали до 1993 р. В останні роки постійно
відбуваються збройні сутички на афгано-таджицькому кордоні. У 1991 р.
укладено угоду про спільне управління країною з ісламською опозицією,
очолюваною Саїдом Абдуллою Нурі.

Політична система — соціалістична, плюралістична. Глава держави з
1994 р. — Емомалі Рахмонов.

Таїланд, Королівство Таїланд — країна в Південно-Східній Азії; межує з
Лаосом, Камбоджею та Малайзією. Площа — 513 115 км2; населення —
57,8 млн чол.; столиця — Бангкок; мови — тайська й китайська (обидві
державні), місцеві діалекти.

Недавня історія: англо-французька угода 1896 р. визнала Сіам незалежною
буферною державою; конституційна монархія встановлена в 1932 р., назва
країни Таїланд прийнята в 1939 р. У 1941—1945 рр. країну окупувала
Японія. Військові захопили владу в результаті перевороту в 1947 р.,
повалені в 1973 р., повернули управління через три роки. Цивільний уряд
утворено в 1983 р. У 1991 р. військові знову захопили владу, у 1992 р.
були проведені нелегітимні вибори. Призначення генерала Сучинду
Крапрайуна прем’єр-міністром викликало протест громадськості і йому
довелось залишити посаду; було сформовано новий коаліційний уряд, який
очолив Чаун Ліпкай.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави — Пупіпон
Адульядет, або Рама ІХ; глава уряду з 1997 р. — Чуан Ліпкай.

Тайвань — територія в Південно-Східній Азії, офіційно належить Китаю;
знаходиться на острові Тайвань (раніше Формоза) між Південнокитайським і
Східнокитайським морями. Площа — 36 179 км2; населення — 21 млн чол.;
столиця — Тайбей; мови — китайська (державна), тайська, діалекти хакка.

Недавня історія: анексований Китаєм в 1683 р.; був переданий Японії в
1895 р., але повернувся до Китаю в 1945 р. Націоналістичний уряд Китаю
на чолі з Чан Кайші втік на Тайвань після комуністичної революції в
Китаї в 1949 р. і домінував на острові, висуваючи претензії на
материкову частину до 1970 р., але вже більше не визнавався США й
Західними державами як легітимний уряд Китаю. У 1975 р. Чан Кайші помер.
Його син почав проводити політику поступової демократизації. У 1989 р.
партія Гоміньдан перемогла на перших вільних виборах до Загальних
зборів. Закінчення стану громадянської війни з Китаєм оголосив у 1991 р.
президент Лі Тенгуї; схвалена конституція, розпочата кампанія за
отримання незалежності.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
2000 р. — Чень Шуйбянь.

Танзанія, Об’єднана Республіка Танзанія — країна на сході Африки на
березі Індійського океану; межує з Угандою, Кенією, Мозамбіком, Малаві,
Замбією, Заїром і Бурунді. Площа — 945 тис. км2; населення — 26,5 млн
чол.; столиця — Додома; мови — суахілі, англійська (обидві державні).

Недавня історія: Занзібар став британським протекторатом у 1890 р.;
незалежним султанатом у 1963 р. Танганьїка, колонія Німеччини до
1918 р., стала підмандатною територією Ліги Націй у 1920—1946 рр.,
підопічною територією ООН з 1946 р., незалежна в межах Співдружності з
1961 р., стала республікою, очолюваною президентом Джуліусом Ньєрере. У
1964 р. Танганьїка об’єдналась із Занзібаром в Об’єднану Республіку
Танзанію. Революційна партія Танзанії в 1977 р. була проголошена єдиною
законною партією в країні; у 1992 р. було укладено угоду про усунення
однопартійної системи, дозволено діяльність 13 партій. На виборах
1995 р. перемогу отримала Революційна партія.

Політична система — однопартійна соціалістична республіка. Глава держави
з 1995 р. — Б.-У. Мкапа; глава уряду з 1995 р. — Ф. Сумайє.

Того, Тоголезька Республіка — держава на заході Африки; межує з Ганою,
Беніном, Буркіна Фасо. Площа — 56 800 км2; населення — 3,8 млн чол.;
столиця — Ломе; мови — французька (державна), еве, кабре.

Недавня історія: країна була під протекторатом Німеччини під назвою
Тоголенд з 1885 р. до захоплення її англо-французькими військами в
1914 р.; за мандатом Ліги Націй у 1922 р. розділена між Великобританією
та Францією. Британський Тоголенд у 1956 р. з’єднався з Ганою;
Французький Тоголенд дістав незалежність як Республіка Того. На чолі
держави став Сільванус Олімпіо. У 1963 р. в результаті військового
перевороту президентом став Ніколас Груницькі; у 1967 р. його замінив у
результаті нового (безкровного) військового перевороту підполковник
Ейадема. Спроба чергового військового перевороту 1986 р. провалилась. У
1991 р. Ейадема легалізував політичні партії.

Політична система — перехідна. Глава держави — нині генерал Етьєн
Гнасінгбе Ейадема; глава уряду з 1996 р. — К. Клютсе.

Туреччина, Турецька Республіка — країна розташована між Чорним і
Середземним морями; межує з Вірменією, Грузією, Іраном, Іраком, Сирією,
Грецією та Болгарією. Площа — 779 500 км2; населення — 59,9 млн чол.;
столиця — Анкара; мови — турецька (державна), курдська, арабська.

Недавня історія: незалежна республіка, очолювана Мустафою Кемалем
(Ататюрком), з 1923 р.; перші вільні вибори проведені в 1950 р.;
прем’єр-міністром став Аднан Мендерес, який був страчений після
військового перевороту в 1960 р. До 1982 р., доки не була прийнята
конституція, усю діяльність держави контролювала армія, жорстоко
придушуючи будь-яку політичну діяльність, що викликало серйозну
міжнародну критику. У 1983 р., коли прем’єр-міністром став Тургут Озал,
заборона на політичну діяльність була знята. У 1989 р. Озал був обраний
президентом, у цьому році Туреччині було відмовлено у членстві в ЄС. У
1991 р. Туреччина виступила на боці коаліції ООН у Перській війні проти
Іраку.

Політична система — демократична республіка; глава держави з
1993—2000 рр. — Сулейман Демірель; глава уряду з 1999 р. — Бюлент
Еджевіт.

Туркменія, Республіка Туркменія — країна на півночі Середньої Азії,
межує з Казахстаном, Узбекистаном, Афганістаном та Іраном; омивається
Каспійським морем. Площа — 488 100 км2; населення — 3,5 млн чол.;
столиця — Ашгабат; мова — туркменська.

Недавня історія: частина Туркестанської Радянської Соціалістичної
Автономної Республіки з 1924 р., союзна республіка у складі СРСР з
1925 р. Економічний і політичний суверенітет проголошений у 1990 р. У
1991 р. Туркменія на референдумі проголосувала за збереження СРСР.
Президент Ніязов підтримав антигорбачовський путч 1991 р. У жовтні
1991 р. декларувала незалежність після широкого схвалення на
референдумі. У грудні 1991 р. республіка приєдналась до СНД. В ОБСЄ й
ООН прийнята в 1992 р. Запроваджена нова конституція, обрано парламент у
складі 60 осіб.

Політична система — соціалістичний плюралізм. Глава держави й уряду з
1990 р. — Сапармурат Ніязов.

Угорщина, Угорська Республіка — країна в Центральній Європі; межує зі
Словаччиною, Україною, Румунією, Македонією й Австрією. Площа —
93 тис. км2; населення — 10,3 млн чол.; столиця — Будапешт; мова —
угорська.

Недавня історія: до 1918 р. Угорщина входила до складу Австро-Угорської
імперії. 1918 р. Угорщину було проголошено республікою, запроваджено
загальне виборче право, надано свободу зборів тощо. У 1918 р. за
допомогою угорської секції РКП(б) на чолі з Бела Куном у Будапешті було
засновано Комуністичну партію. Навесні 1919 р. комуністи й радикальні
соціал-демократи проголосили радянську владу в Угорщині, яка проіснувала
4,5 місяця (до серпня 1919 р.). На парламентських виборах 1920 р. було
обрано адмірала Хорті регентом, який одержав майже королівські
повноваження. Хорті взяв курс на встановлення тоталітарного режиму
фашистського ґатунку. На початку 1939 р. Угорщина приєдналася до
«Антикомінтернівського пакту» і вступила в Другу світову війну як
союзник Німеччини. У 1948 р. встановлено комуністичний режим; 1949 р.
прийнята конституція радянського зразка. Національне повстання 1956 р.
було придушене радянськими військами. Реформи 1968—1988 рр. послідовно
привели до відкриття кордонів з Австрією в 1989 р., була прийнята нова,
«перехідна» конституція, заснована на багатопартійній демократії.
Коаліційний уряд з 1991 р., коли останні радянські війська були виведені
з Угорщини.

Політична система — демократична республіка, що розвивається. Глава
держави з 1990 р. — президент Арпад Генц; глава уряду — Віктор Орбан.

Узбекистан, Республіка Узбекистан — країна на півночі Середньої Азії;
межує з Казахстаном, Афганістаном, Киргизією та Туркменією. Площа —
447 400 км2; населення — 21 млн 179 тис. чол.; столиця — Ташкент; мова —
узбецька.

Недавня історія: з 1921 р. — частина Туркестанської Радянської
Соціалістичної Автономної Республіки; союзною республікою стала в
1925 р.; у 1944 р. близько 160 тис. турків-месхетинців були переселені
Сталіним із Грузії в Узбекистан; у 1989 р. сформувались узбецькі
націоналістичні організації, почались напади на турків-месхетинців.
Економічний і політичний суверенітет декларовано в 1990 р. На
референдумі 1991 р. Узбекистан підтримав збереження СРСР, але
Комуністична партія Узбекистану вийшла з КПРС. У грудні 1991 р.
Узбекистан приєднався до СНД. У 1992 р. прийнятий в ОБСЄ.

Глава держави й уряду з 1991 р. — президент Іслам Каримов.

Україна, Українська Республіка — країна на сході Європи; межує з
Болгарією, Російською Федерацією, Молдавією, Румунією, Угорщиною,
Словаччиною та Польщею. Площа — 603 700 км2; населення — 48 млн
416 тис. чол. (на грудень 2001 р.); столиця — Київ; мова — українська
(державна).

Недавня історія: у січні 1918 р. Українська Народна Республіка
проголошена незалежною, завойована Червоною Армією в 1920 р., під час
Другої світової війни до 1944 р. була окупована Німеччиною, цього ж року
була визволена й відновлене радянське правління. У 1945 р. стала
членом-засновником ООН. У 1982 р. відбулось становлення Українського
Народного Руху. У 1990 р. Україна проголосила суверенітет. Незалежність
декларована 24 серпня 1991 р., діяльність комуністичної партії України
призупинено. На всенародних таємних виборах 1991 р. Президентом
незалежної України обрано Леоніда Кравчука. У 1994 р. ратифіковано
договір ОСВ-2 (обмеження стратегічних озброєнь). У 1994 р. на виборах
президента перемогу здобув Леонід Кучма.

Політична система — президентсько-парламентська республіка; глава
держави з 1994 р. — Л. Кучма; діючий прем’єр-міністр — Віктор Янукович
(з листопада 2002 р.). Вищий законодавчий орган — Верховна Рада (450
народних депутатів).

Уругвай, Східна Республіка Уругвай — країна в південній Америці на
узбережжі Атлантичного океану; межує з Бразилією, Аргентиною. Площа —
176 200 км2; населення — 3,15 млн чол.; столиця — Монтевідео; мова —
іспанська.

Недавня історія: незалежна від Бразилії з 1825 р.; перша конституція
прийнята в 1930 р. З 1976 р. до 1984 р. встановлено режим репресивного
військового управління. Активні антиурядові виступи привели до угоди в
1985 р. про повернення конституційного уряду. Уряд національної згоди
встановлено в 1986 р., президентом обрано в 1989 р. Луїса Лакалле Ереру.

Політична система — демократична республіка; глава держави й уряду з
1995 р. — Хуліо-Марка Сангінетті.

Філіппіни, Республіка Філіппіни — країна на архіпелазі в східній частині
Тихого океану та заході Південнокитайського моря. Площа — 300 тис. км2;
населення — понад 66,4 млн чол.; столиця — Маніла; мови — тагальська
(державна), англійська, іспанська.

Недавня історія: незалежна від США з 1946 р. Президент Фердінанд Маркос
був повалений Рухом народної влади на чолі з Корасан Акіно в 1986 р.; з
1987 р. до 1990 р. країна зазнала сім спроб переворотів, але президент
Акіно залишалася при владі до 1992 р. У 1991 р. сенат Філіппін відмовив
США у відновленні прав на оренду морської бази в затоці Сабік.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави й уряду —
Джозеф-Ехерсіто Естради (з 1998 р.).

Фінляндія, Фінляндська Республіка — країна на Скандинавському
півострові; межує з Норвегією, Російською Федерацією та Швецією,
омивається на півдні й заході Балтійським морем. Площа — 338 145 км2;
населення — 5,06 млн чол.; столиця — Гельсінкі; мови — фінська, шведська
(обидві державні).

Недавня історія: незалежна від Росії з 1917 р., зазнала поразки від СРСР
у «зимовій війні» 1939—1940 рр., пізніше надала свою територію
німецько-фашистським військам для створення баз для нападу на СРСР у
1941 р. У 1944 р. окремі військові підрозділи приєднались до Червоної
Армії. З 1955 р. Фінляндія — член ООН і Північної Ради; у 1973 р.
підписала договір про торгівлю з ЄС і в 1977 р. — з СРСР; у 1989 р.
приєдналась до Ради Європи, у 1992 р. стала членом ЄС.

Політична система — демократична республіка; глава держави з 1994 р. —
Марті Аттісарі; глава уряду з 1995 р. — Паало Ліппонен.

Франція, Французька Республіка — країна на заході Європи; межує з
Бельгією, Німеччиною, Швейцарією, Італією, Іспанією; на півдні
омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном. Площа —
543 965 км2; населення — 58,07 млн чол.; столиця — Париж; мова —
французька.

Недавня історія: уряд де Голля в 1944—1946 рр. створив четверту
республіку, у 1957 р. приєдналась до ООН; у 1959 р. де Голль став
президентом, пішов у відставку в 1969 р. У 1981 р. вперше було обрано
президентом соціаліста Франсуа Міттерана, обраного на посаду президента
повторно в 1988 р. У вересні 1990 р., після нападу іракців на посольство
в Кувейті, французький уряд направив п’ятитисячний контингент
військовослужбовців у сусідню Саудівську Аравію, що відіграло важливу
роль у війні в Перській затоці під час звільнення Кувейту в 1991 р.
Цього ж року стала першою жінкою прем’єр-міністр Едіт Крессон, але в
1992 р. на цій посаді її змінив П’єр Береговуа. Спостерігається падіння
рейтингу Ф. Міттерана. У вересні 1992 р. референдум з труднощами прийняв
Маастріхтський договір. На виборах до Національних зборів Соціалістична
партія зазнала серйозної поразки. Прем’єр-міністром став Едвард Балаюр.
У 1995 р. президентом Франції був обраний колишній мер Парижа Жак Ширак.

Політична система — ліберальна демократія; глава держави — Жак Ширак;
глава уряду з 1995 р. — Ліонель Жоспен. Вищий законодавчий орган —
Національні збори.

Хорватія, Республіка Хорватія — держава на Півдні Європи, на узбережжі
Адріатичного моря; межує зі Словенією, Угорщиною, Сербією, Боснією і
Герцеговиною. Площа — 56 538 км2; населення — 4,8 млн чол.; столиця —
Загреб; мова — хорватський діалект сербохорватської.

Недавня історія: у 1918 р. Хорватія стала складовою Королівства сербів,
хорватів і словенців (з 1929 р. — Югославія); після німецького
вторгнення (1941 р.) стала нацистською маріонетковою державою. З
1945 р. — Народна республіка у складі Соціалістичної Республіки
Югославія. Протягом усього часу перебування у складі СФРЮ Хорватія
прагнула отримати автономію; сепаратиські рухи активізувались у 70-х рр.
З 1989 р. дозволено створення опозиційних партій. У 1990 р. комуністи
зазнали поразки на перших з 1938 р. вільних виборах. У 1990 р.
проголошено суверенітет і прийнята нова конституція. У 1991 р.
проголошена незалежність Хорватії, на цьому ґрунті виник воєнний
конфлікт із Сербією, який переріс у громадянську війну. Хорватія
формально відділилась від Югославії у жовтні 1992 р. З допомогою ООН у
1992 р. в Сараєво підписаний план мирного врегулювання конфлікту;
незалежність Хорватії визнали США. У Хорватію введені війська ООН з
підтримання миру. Хорватія стала членом ООН. У 1993 р. хорватські
війська порушили мирний договір 1992 р. і почали воєнні дії із
захоплення частини території Сербії, що призвело до затяжного воєнного
конфлікту.

Політична система — демократія, що розвивається; глава держави з
2000 р. — Стиш Месіг; глава уряду з 1993 р. — Нікіка Валентиг.

Центральноафриканська Республіка — держава в Центральній Африці; межує
із Суданом, Заїром, Конго, Камеруном і Чадом. Площа — 622 436 км2;
населення — 3 млн чол.; столиця — Бангі; мови — санго (національна),
французька (державна).

Недавня історія: незалежна від Франції з 1960 р. У 1966 р. стався
воєнний переворот, очолений підполковником Бокассою (згодом маршал),
який проголосив себе пожиттєвим президентом та імператором. У 1979 р.
він був зміщений президентом Давидом Дако, який, у свою чергу, у 1981 р.
був зміщений генералом Андрее Коліндбою. На референдумі 1986 р. була
прийнята нова конституція;

у 1990—1991 рр. пройшли масові демонстрації за проведення реформ.

Політична система — однопартійна військова республіка; глава держави й
уряду з 1993 р. — Анж-Фелікс Патассе.

Чад, Республіка Чад — країна в центрі Північної Африки; межує з Лівією,
Суданом, Центральноафриканською Республікою, Камеруном, Нігерією і
Нігером. Площа — 1 млн 284 тис. км2; населення — 6,1 млн чол.; столиця —
Нджамена; мови — французька, арабська (обидві державні).

Недавня історія: незалежна від Франції з 1960 р., уряд відправився в
заслання через жорстку опозицію Чадського національного фронту
визволення, підтримуваного Лівією. Протиборство між військовими
частинами, підтримуваними Лівією, і частинами, підтримуваними Францією,
тривало до 1987 р. Дипломатичні відносини з Лівією відновлені в 1988 р.
Нова конституція прийнята в 1990 р.

Політична система — демократія перехідного періоду. Глава держави й
уряду з 1990 р. — Ірдісс Дебі.

Чехія, Чеська Республіка — держава на сході Центральної Європи; межує з
Німеччиною, Польщею, Словаччиною й Австрією. Площа — 78 864 км2;
населення — 10,3 млн чол.; столиця — Прага; мова — чеська.

Недавня історія: незалежна від Австро-Угорщини з 1918 р.; чехи
об’єднались зі словаками для створення єдиної держави Чехословаччини. У
1948 р. до влади прийшли комуністи. Чеська Соціалістична Республіка в
складі Чехословаччини створена в 1968 р. Демократичний рух 1968 р.
жорстоко придушений силами радянських військ і військ країн Варшавського
договору. «Оксамитова революція» 1988 р. привела до створення
багатопартійної системи, включаючи Громадянський форум під керівництвом
Вацлава Гавела; у грудні 1989 р. було сформовано коаліційний уряд,
президентом призначений В. Гавел, обраний у 1990 р. на цю посаду на
основі багатопартійних виборів. Згодом Громадянський форум розколовся на
Громадянську демократичну партію та Громадянський рух, виникли
сепаратиські тенденції. У 1992 р. прем’єр-міністром став Вацлав Клаус,
під керівництвом якого ринкові й демократичні реформи прискорились. У
серпні 1992 р. було прийняте рішення про створення окремих Чеської і
Словацької республік. Із січня 1993 р. Чехія стала суверенною державою.
Визнана США й іншими країнами Заходу. Прийнята в ООН, ОБСЄ та Раду
Європи.

Політична система — демократія, що розвивається. Глава держави — Вацлав
Клаус (з березня 2003 р.); глава уряду — Мілош Земан. Зовнішня політика
спрямована на входження найближчим часом у НАТО і ЄС.

Чилі, Республіка Чилі — країна в Південній Америці; межує з Перу,
Болівією, Аргентиною. Площа — 756 950 км2; населення — 13,5 млн чол.;
столиця — Сант-Яго; мова — іспанська (державна).

Недавня історія: незалежна від Іспанії з 1818 р. Інтенсивна програма
націоналізації та соціальних реформ, розпочата лівим президентом
Сальвадоре Альєнде в 1970 р., привела до військового перевороту, у
результаті якого влада в 1973 р. опинилася в руках хунти генерала
Піночета. У 1989 р. Піночет погодився на проведення конституційних змін
і запровадження багатопартійної системи. У 1990 р. главою держави й
уряду став Патрісіо Аїлвін.

Політична система — демократична республіка, що розвивається; глава
держави й уряду з 2000 р. — Рікардо Лагос.

Швейцарія, Швейцарська Конфедерація — країна на Заході Європи; межує з
Німеччиною, Австрією, Італією та Францією. Площа — 41 300 км2;
населення — 6,99 млн чол.; столиця — Берн; мови — німецька, французька,
італійська (усі державні).

Недавня історія: громадянська війна 1847 р. привела до тіснішого
об’єднання колишньої республіки Гельвеція; з 1874 р. запроваджений
принцип референдуму. Жінкам надано право голосу на федеральних виборах у
1971 р. Референдум 1986 р. відкинув пропозицію про членство в ООН. У
1992 р. Швейцарія ввійшла в ЄС.

Політична система — федеративна демократична республіка; глава держави й
уряду обирається на один рік за принципом ротації з числа федеральних
радників.

Швеція, Королівство Швеція — країна на півночі Європи на Балтійському
морі; межує з Норвегією та Фінляндією. Площа — 450 тис. км2; населення —
8,7 млн чол.; столиця — Стокгольм; мова — шведська.

Недавня історія: Швеція була нейтральною країною в обох світових війнах
ХХ ст. При владі незмінно з 1951 до 1976 років була соціал-демократична
партія, створивши квітучу державу. Останні конституційні права монарха
були відмінені в 1975 р., залишені тільки представницькі функції. У
1986 р. був убитий прем’єр-міністр Улоф Пальме (злочин не розкритий). У
1988 р. знову було обрано соціал-демократичний уряд, але в 1990 р. він
пішов у відставку. У 1991 р. Швеція ввійшла в ЄС.

Політична система — конституційна монархія; глава держави з 1973 р. —
Карл ХVІ Густав; глава уряду з 1998 р. — Йорн Перссон.

Югославія, Союзна Республіка Югославія — країна на південному сході
Європи; межує з Хорватією, Угорщиною, Румунією, Болгарією, Грецією й
Албанією. Площа — 102,2 тис. км2; населення — 10,5 млн чол.; столиця —
Белград; мова — сербохорватська.

Недавня історія: у 1918 р. було створено Королівство сербів, хорватів і
словенців, назву Югославія прийнято в 1929 р. У 1945 р. створена
Югославська Федеративна Республіка під керівництвом Йосипа Броз Тіто;
прийнята соціалістична конституція. У 1948 р. через ідеологічні та
політичні розходження в поглядах Сталіна та Тіто взаємини між СРСР і
СФРЮ були фактично розірвані, Югославію виключено з Комінформбюро, щодо
керівництва країни організовано компанію жорсткої критики і звинувачень
в опуртунізмі. Після смерті Тіто в 1980 р. прийнято рішення про
колективне керівництво. Економічні труднощі призвели до високої інфляції
й безробіття, що викликало страйки й наростання етнічних проблем.
У 1990 р. в Словенії і Хорватії створені багатопартійні системи. Деякі
республіки стали виступати за відокремлення в 1991 р., президент країни
подав у відставку; виникли конфлікти між сербами і хорватами в Хорватії.
Словенія й Хорватія оголосили себе незалежними, у результаті чого туди
була введена федеральна армія. Словенія прийняла підтримувані ООН умови
миру, але війна тривала в Хорватії, умови припинення вогню не
дотримувались. У 1992 р. ЄС визнав Хорватію та Словенію як самостійні
республіки; Боснія, Герцеговина й Македонія в 1992 р. також оголосили
про незалежність; Боснія і Герцеговина визнані ЄС і США, незважаючи на
наростаючу напруженість на етнічному ґрунті; розпочалась кривава
громадянська війна. У 1992 р. Сербією і Чорногорією була проголошена
нова Республіка Югославія, але вона не була визнана Західними країнами.
Сербська агресія триває в Хорватії і Боснії для створення етнічно чистої
Великої Сербії. Проти Сербії і Чорногорії застосовані міжнародні
санкції, доля республіки залишалася невизначеною до 2002 р.

На початку лютого 2003 р. на засіданні парламенту Союзної Республіки
Югославія прийнято рішення про припинення існування держави з такою
назвою. Упродовж трьох наступних років, до проведення референдумів,
колишня держава називатиметься федерацією Сербії і Чорногорії. Всі
питання державного управління та внутрішньої політики до результатів
референдумів Сербія і Чорногорія вирішуватимуть самостійно.

Японія — країна на сході Азії, розташована на 4000 островів, основні з
яких: Хоккайдо, Кюсю, Сікоку та Хонсю. Площа — 377 535 км2; населення —
127 млн чол.; столиця — Токіо; мова — японська.

Недавня історія: Друга світова війна, у якій Японія виступала на боці
Німецького блоку, закінчилася для неї нищівною поразкою, країна була
окупована американськими військами; повний суверенітет з 1952 р., у
1958 р. стала членом ООН. У післявоєнний період досягла значного
економічного успіху й вийшла на світовий ринок. Після смерті імператора
Хірокіто наступником у 1989 р. став його син Акіхіто. Серія фінансових
скандалів у 1992 р. привела до серйозних перестановок у Кабінеті
міністрів. Темпи розвитку економіки уповільнились. З 1992 р. Японія
стала світовим лідером з питань охорони навколишнього середовища,
витрачаючи на ці цілі величезні кошти.

Політична система — ліберальна демократія; глава держави — імператор
Акіхіто; глава уряду з 2003 р. — Дзюнітіро Коідзумі.

PAGE 32

Похожие записи