Реферат на тему:

Греки

ГРЕКИ

 

ПОНЯТТЯ – СИМВОЛИ

Олімпійські ігри.

Найбільш видатні пам’ятки скульптури: групи на фронтонах храмів Афіни на
острові Егіна та Зевса в Олімпії, «Дискобол» Мирона, «Дорифор»
Поліклета, фресковий живопис Полігнота, відомий за описами Павсанія.

БОГИ :

Зевс (Юпітер) — бог неба, верховний володар Олімпу і всього, що існує на
землі.

Гера (Юнона) — богиня неба й землі, заступниця шлюбів, сімейного життя.

Афродіта (Венера) — богиня любові, краси і виробничих сил природи.

Афіна (Міневра) — богиня неба, володарка блискавок та хмар, домашнього
вогнища, богиня-переможниця.

Арес (Марс) — кривавий бог війни

Аполлон (Феб) — бог сонячного світла, заступник муз и віщун (означає
променистий, той, що світиться).

Артеміда (Діана) – богиня-діва, богиня полювання, початково вважалась
суворою богинею місяця.

Гестія (Веста) — заступниця сімейного вогнища, домашніх отар, захисниця
чужоземців, які просять про допомогу, помічниця природи.

Гефест (Вулкан) – бог вогню й майстер всілякого ремесла, клишоногий
бог-коваль.

Гермес (Меркурій) – податель всіляких благ. заступник торгівлі.
Бог-винахідник.

Діоніс ( Бахус — лідер) – бог виноградарства, заступник театру.

Деметра (Церера) — богиня плодючості, рослинного світу. Заступниця
землеробства, особливо хлібних злаків.

МУЗИ

Калліопа — муза героїчної пісні, епосу

Полігімнія — муза співів й красномовства, урочистих священних співів –
гімнів. (Означає багатозвучна)

Мельпомена — муза драми і трагедії, муза театру

Талія — муза комедії

Евтерпа — муза ліричної поезії, музики (означає “та, що веселить”).

Терпсихора — муза танців і хороводної пісні

Уранія — муза астрономії (означає небесна)

Ерато — муза любовних пісень й весільних співів (означає “та, яку
люблять; та, яка любить)

Кліо — муза історії.

   

МОВА

Грецьке письмо – алфавітне письмо греків. Виникло на основі
фінікійського письма. В кінці 5 ст. до н.е. в Афінах було прийнято
алфавіт з 24 букв, що став загально грецьким. На основі давнього
грецького письма створені латинський алфавіт та слов’янська кирилиця,
від якої (через російський громадянський шрифт) походять російський,
український, білоруський и багато інших алфавітів. Грецька мова,
еллінська мова – мова греків. Утворює окрему групу індоєвропейської
родини. Під загальною назвою “грецька мова” розуміють: давньогрецькі
діалекти (іонічний, аттійський, дорійський та ін.); койне (загально
грецька мова елліністичної і римської епох); новогрецька (демотика –
загально грецька літературна й побутова мова та кафаревуса – архаїчна
літературна мова, до недавніх пір обслуговувала адміністративні й
наукові сфери).

 

ЕТНОКУЛЬТУРА

Одяг

Жінки носять сукні в талію, фартухи, на північному-сході – закритий
сарафан, на північному-заході – розпашний безрукавний одяг, на голові –
хустки. Характерні металічні прикраси й вишивки, широкі пояси з срібними
і золоченими пряжками. Чоловічий костюм має декілька варіантів:
фустанелла – коротка (вище колін) і широка (до ста клинів) біла спідниця
й ярка коротка куртка з золотим галуном й ложними рукавами ( слугує
парадним одягом гвардейців); враки — чорні штани з широким шагом до
колін й вузькими штанинами, що обтягують ногу нижче колін, короткий
чорний жилет та капелюх з полями або головна пов’язка.

Костюми греків Приазов ‘ я.

Одяг чоловіків.

Сорочка була безкомірцева й не мала орнаменту. Сорочка була вільною,
тунікового покрою. Застібок не було. Матеріали нижнього покрою –
покупні. Для верхнього одягу матеріал робили самі (ткали матеріал).
Нижній колір – пастельних тонів. Верхній одяг в основному чорного
кольору. Шви були збоку. Для поясів використовують сітку. Брюки були
щоденного носіння. Пізніше з ‘ явився піджак. На голову одягали шапку.

Жіночий костюм.

Поділяється на костюм замужньої дівчини і костюм дівиці. Жіночий костюм
греків Приазов’я значно консервативний. Обов ‘ язковий комір, що
закриває груди. Рукава вільні. Обов’язковий фартух. Поверх накидалась
вільна накидка. Жіночий костюм ніколи не підкреслював її фігуру.

Незаміжня жінка не могла показувати руку до ліктя. Головний убір обов ‘
язковий для всіх, хустка ( перифтар — довге півтораметрове полотно з
орнаментом на кінці). Перифтар мав свої секрети зав ‘ язки. До сучасних
днів вони нам відомі і це дає нам привід вважати, що перифтар –
святковий головний убір. Були хустки: святкові (пушу) – чорна квадратна
хустина з китицями по краях; щоденні хустки (пов’язувались по-різному).
Хустина як правило мала орнамент, лицевий та зворотний боки.

Взуття. Основа з цупкого матеріалу, оббита грубим матеріалом (з
домотканини). Греки носять «чарухья» – сандалі з чистої шкіри зі
складками навколо підошви.

Ритуальний одяг. Сукня нареченої була яскраво-червоною, потім білою.
Сукня, яку одягала жінка в дні трауру — чорного кольору.

Прикраси. Прикраси були шийні й ніжні. Прикраси діляться на святкові та
буденні. Хрестик не вважався прикрасою. Золото не характерно для жінок
на ранньому етапі. Часто використовувались срібні прикраси. Наприкінці
Х1Х століття намисто стає обов ‘ язковою жіночою прикрасою. Прикраси не
дарували, а передавали у спадок. Кільця на жіночих пальцях з ‘ явились
до кінця Х1Х ст. спочатку з простого металу, потім з срібла й золота. В
старину гречанки одягали перламутрові й черепахові намиста з такими ж
хрестами, що привозили з Ієрусалиму. Носили також браслети й пояси
кавказького срібла. Усі жінки носили сережки (сріблі, золоті).

 

Храмова архітектура

Витоки давньогрецької архітектури – в егейській культурі. В період
архаїки, коли розвивались міста держави (поліси), створювались акрополі
(«верхні міста» — укріплені частини давньогрецьких міст, розміщені на
узвишші), склалась система архітектурних ордерів. Найвищого розквіту
архітектура досягла в класичний період: виникла регулярна планування
міст, споруджувались театри, храми, мавзолеї, стадіони, сформувався тип
жилої будівлі. Серед пам ‘ яток – ансамбль афінського акрополя (храми
Парфенон, Эрехтейон), мавзолей в Галикарнасе. Зразки архітектури епохи
еллінізма: храм Зевса Олімпійського в Афінах, Пергамський алтар.

 

Житло

Будинки декількох традиційних типів: середземноморський (гористі райони
материкової Греції) – кам’яний двоповерховий будинок (нижній поверх для
худоби й господарських приміщень, верхній – жилий) з зовнішніми сходами,
довгими балконами и двоскатним дахом; левантійський (Пелопоннес й о-ва)
одно-, півтора- або двоповерховий будинок з каменю або глини, з плоским
купольним або конусоподібним дахом; панлонський — одноповерховий будинок
з жилими й господарськими приміщеннями, витягнутий в одну лінію під
загальною покрівлею; орієнтальний (Пн. Греція) – двоповерховий будинок з
нижнім кам’яним поверхом для господарських приміщень й верхньою рамною
конструкцією, що утворює закритий балкон – еркер.

 

КУХНЯ

Що їдять греки у святкові дні

На Різдво і Новий рік.

•  індичку, запечену з картоплею;

•  коровай;

•  козинакі;

•  кураб’є;

•  листовий пиріг (з монеткою на щастя)

 

На Пасху:

— баранця, запеченого на вертелі;

•  чуреки;

•  пасхальні калачі;

•  крашені яйця.

В дні посту:

•  мучні коржі;

•  пісні блюда (морепродукти, бобові, салати, халву)

В поминальні дні:

— кутю.

 

НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО

 

 

Гончарна, ковальська справа, домашнє ткацтво, вишивка, килимарства.
Збереглися пам’ятки егейської культури, кераміка (вазопис)
геометричного, «килимового», чорно фігурного та червоно фігурного
стилів, витвори скульптури.

 

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

Свято Різдва Христового «Христуену» (25 грудня). У цей день у домівках
прикрашали ялинку. Співали пісні «Христос інисін» (Христос народився).
Дарували один одному подарунки. Пригощали усіх, хто входив у дім,
смачною їжею, солодощами.

Свято «Мега Юрти» — в перекладі «велике свято». Це, по суті, фестиваль
грецької народної творчості. Тут демонструють свої таланти як
професійні, так і художні самодіяльні колективи, проводяться виставки
виробів прикладного мистецтва, виставки-дегустації блюд національної
кухні, роботи художників. Поети читають свої вірші. Музеї експонують
предмети побуту й етнографії, які свідчать про життя греків в попередні
часи. Закінчується свято спортивними змаганнями по перетяганню каната,
перегонам на конях і обов’язково греко-римською боротьбою «куреш».

Куреш

Куреш – це грецька національна боротьба. Здавна вона проводилась на
святкуванні релігійних свят, але в основному — панаіра, релігійного
храмового свята, який відмічали в день пам’яті святого, на честь якого
було освячено престол в місцевій церкві.

Для проведення боротьби обиралась суддівська колегія з двох — трьох
старих. Формувалося коло з глядачів. Спочатку в середину кола виходять
хлопчики і починають боротися, імпровізуючи спортивні змагання. Іноді в
цю гру включаються старі, найчастіше ті, хто в молодості брав участь в
таких змаганнях. Але, нарешті, судді насправді вступають в свої права і
запрошують в коло першого бійця. Боротися з ним може вийти будь-хто з
глядачів. Починається боротьба-куреш. Перемагає той, хто першим покладе
на спину 3 людини поспіль. Нагородою переможцю є живий баран, якого
переможець звалює на плечі та обходить коло шани, підкреслюючи цим свою
силу.

Поряд з боротьбою – куреш на святі проводились також і перегони на
конях.

Традиційна музика і спів

Жанри народних пісень давньої Греції: георгіки – селянські, епіталами і
гіменеї – весільні, трени – заплачки, ембатерії – похідні, сколії –
застільні та ін. Велике місце в Давній Греції відводили співам на честь
богів: Аполлона (пеани номи), Артеміди (парфенії, юпінги), Діоніса
(дифирамби, іобакхі, фаллікі), Деметри (іули), Киибелы (метроа) та ін.

В музичній практиці існували багато чисельні різновиди інструментів:
струнних – ліра, кіфара, формінга, кінір, барбитон, лірофенікс, самбіка,
спадикс, псалтерій, магадис, пектіда, епігоній, набл. Духових —
різноманітні види авлоса ( бомбікс, борим, калам, гінгр, ниглар, елім),
сирінги (одно-, двух- и багатотрубчаті) та труб (сальпінга, керас).
Ударні – тимпан, сиситр, кімвалы, кротали, псифира. Гідравлос – водяний
орган. Музичні інструменти сучасної Греції – п’ятиструнна ліра, авлос,
гайда (рід волинки) та струнні бузуки. Авлос – давній грецький язичковий
духовий інструмент. Представляє собою пару окремих циліндричних або
конічних трубок з троснику, дерева, кістки, пізніше з металу з 3-5
(пізніше більше) пальцевими отворами. Використовувався професійними
виконавцями для супроводу сольного і хорового співів, танців, під час
поховальних і весільних обрядів, воєнних ритуалів, а також в театрі.

 

Танцювальна культура

Високим етосом володіла танцювальна музика в Давній Греції, де
призначення танцю бачили в удосконаленні людини.

Сиртос – тип хороводного танцю, педіктос – танець з підскоками, сіртакі.
Весільні танці – яремава и бугданок.

 

Етнопедагогіка

Іграшки.

В дитячих похованнях античної епохи знайдені художні іграшки зі слонової
кістки, янтарю, теракоти (ляльки, маріонетки, предмети лялькового
господарства, фігурки тварин та ін.) Згідно свідчень Плінія и Плутарха в
той час були відомі іграшки з заводними механізмами. Великі художники
робили на замовлення заможних рабовласників іграшки зі срібла та
мармуру. В Афінах та Римі існувала розвинута торгівля іграшками. Серед
народу були розповсюджені прості саморобні іграшки – м’ячі зі шкіри,
дерев’яні рухомі іграшки та примітивні ляльки, бабки, дзиґи, лялькове
господарство та інші.

 

Загадки .

Одна бабуся, дві матері, дві доньки і одна онучка. Скільки всього?
(Троє: бабуся, донька, онука)

Біжить, біжить, йде, йде і назад не обертається (час)

Мене не їдять й без мене не їдять (каструля)

Біле поле, темні насінини, розмовляють з нами, як той, хто їх посадив
(Написані слова)

 

ІГРИ

Горіхи — карид’я.

Коли наступає пора збору грецьких горіхів, діти із захопленням в них
грають.

Гра перша.

Ведучий — «мана» складає п’ять горіхів в купку, а всі інші по черзі
кидають свої горішки та намагаються потрапити в них з певної відстані.
Хто промахнувся, той втрачає свій горішок. Горішок дістається ведучому.
Той, хто потрапить, забирає всі горіхи і стає наступним ведучим.

Гра друга.

Всі учасники виставляють в ряд по горішку. Домовляються про черговість
кидків. Визначають відстань, з якої усі будуть намагатися потрапити
своїм горішком по вибудованому ряду. Потрапив — забрав, кидає знову.
Промахнувся — передав хід наступному. Коли всі зробили по першій спробі,
хід отримує той, в кого горішок знаходиться якнайдалі від ряду. Грають
до тих пір, поки не виб’ють останній горішок. Переможцем вважають того,
хто виграв найбільше всього горіхів.

 

ВИДАТНІ ПОСТАТІ

Феоктист Хартахай – (1836 – 1880)

Народився в селі Чердакли Маріупольського повиту. Закінчив Петербурзький
університет. Автор книг «Християнство в Криму» та «Історичні долі
кримських татар». В 1875 році заснував в Маріуполі чоловічу і жіночу
гімназії, які в 1876 році стали державними. Займався укладанням словника
греків – румеїв.

Георгій Костоправ — (1903 – 1938). Народився в селі Малий Янисоль .
Грецький поет. Перекладач, укладач та редактор літературних видань на
румейській мові. Автор поетичних збірників та книг «Калимера, зисимо»
(Здравствуй, життя), «Леонтій Ханахбей», «Та прота вымата» (Перші
кроки). Працював в грецькій газеті «Коллективістіс» в Маріуполі. Пав
жертвою репресій 1930-х років.

 

ТРАГЕДІЇ

Однією із найбільш похмурих сторінок в історії українських греків була
депортація з Криму, організована російською владою в період з 1774 до
1783 року. Акцію було проведено під наглядом О. Суворова. Греків, що
жили в Тавріді протягом понад 20 століть пересилили з рідної землі в
райони північного Приазов’я. В Петербурзі вважали, що депортація
кримських християн, переважно ремісників та купців, знищить економіку
Кримського ханату, та полегшить приєднання Криму до Росії. Жертвам же
сваволі, як завжди, пояснювали, що вигнання здійснюється заради їх же
власного добра.

У другій половині 30-х років почалися репресії, національні райони
зліквідували, школи закрили, письменників розстріляли. Грецьке
відродження в Україні теж стало розстріляним відродженням.

Кримських греків, як і кримських татар, теж депортували в 1944-му році,
але на відміну від татар, яких звинувачували в зраді СРСР, греків ні в
чому не звинувачували. Депортували мовчки і без пояснень, головним чином
до Узбекистану, де дозволили видавати газету грецькою мовою, що не без
чорного гумору була названа “Неос дромос” – “Новий шлях”.

Воля до свободи (національно-визвольні рухи)

У кінці XVIII ст. у Греції та грецьких колоніях у Європі створювалися
грецькі патріотичні товариства, гетерії. Найбільше товариство „Філікі
етерія”, засноване в Одесі у 1814 році, очолювали брати Іпсіланті.

У Греції 25 березня 1821 року почалась грецька визвольна боротьба проти
турецького ярма під лозунгом «Воля або смерть».

 

ГРЕЦІЯ

ДЕРЖАВА

Державна символіка

Державний прапор Греції – на блакитному фоні чотири білі горизонтальні
смуги, у верхньому куті — хрест з білих смуг. Білий колір — це свобода,
блакитний – море, хрест – християнська релігія. Релігійний національний
прапор – на синьому фоні в центрі є коло, що складається з 12 золотистих
зірочок, які означають 12 апостолів.

Національний гімн Греції було написано Діонісієм Соломосом у 1823 році
на честь тих, хто повстали. В 1861 році Ніколаос Мандзарос поклав текст
на музику й з 1864 року його виконують як Національний Гімн.

Се гнорізо апо тин копсі

Ту спасью тин тромері.

Се гнорізо апо тин опсі

Пу ме вья метраі ти гі.

 

Ап та коккала вгальмєні

Тон еллінон та ієра,

Ке сан прота андрамені,

Хере о хере елєфсєрья.

 

Державна мова – новогрецька

Столиця

Афіни. Місто виникло на початку 1 тисячоліття до н.е., коли довкола
афінського акрополя об’єдналися племена, які населяли Аттіку.

Державний устрій – демократична республіка

Населення – майже 10 млн. осіб, з них в Афінах – близько 4 млн. осіб.

Віросповідання

Православне християнство.

 

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ

На території сучасної Греції в стародавні часи існувала антична
цивілізація. У 4 ст. Греція увійшла в склад Візантії.

У 14 – 15 ст. Греція була підкорена Османською імперією.

У результаті грецької національно-визвольної революції 1821-29 років
Грецію було проголошено незалежною державою.

З 1832 – Греція монархія. У XIX ст. продовжувала боротьбу за визволення
своїх земель.

У 1864 році до Греції були приєднані іонічні острови, у 1881 – Фессалію
та частину Епіру. У 1898 році дістав автономію Кіпр.

У 1917 році Греція вступила у І світову війну на боці Антанти.

25 березня 1924 року Грецію було проголошено республікою.

У 1935 році в країні було реставровано монархію. У 1936 році встановлено
фашистську диктатуру. На початку ІІ світової війни Греція дотримувалася
нейтралітету. Проте у жовтні 1940 року італійські фашистські війська
вторглися на територію Греції. Згодом країну окупували німецькі нацисти.

У 1946 – 49 роках тривала громадянська війна.

У 1952 року Греція вступила до НАТО.

1962 року приєдналася до Європейського економічного товариства на правах
асоційованого члена.

 

День незалежності та традиції його святкування

Свято День незалежності Греції – 25 березня. 25 березня 1821 року
почалась грецька визвольна боротьба проти турецького гніту під лозунгом
«Свобода або смерть». Це велике національне свято греків. В цей день
проводиться демонстрація учнів та студентів у могили Невідомого солдата
в Афінах, а також воєнний парад. Цей день вважають подвійним святом, так
як церква в цей день святкує Євангелізм.

Свято «День «ОХИ ». (28 жовтня) 28 жовтня 1940 року греки сказали
історичне «ні» фашистській Італії. Тоді ж почалась для Греції Друга
світова війна. Щорічно в цей день проводяться демонстрації по всій
країні. Головна демонстрація проводиться в місті Салоники.

 

ГРЕКИ В УКРАЇНІ

ПОСОЛЬСТВО ГРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛIКИ

01901, Київ-1, МСП, вул. Софійська, 19

(044) 229 5730, 462 0560

Федерація грецьких товариств України (об’єднує 92 товариства, що діють у
17 областях та АР Крим). ФГТУ – член Всесвітньої Ради греків Закордоння.

Всеукраїнське товариство “Еллада”.

ІСТОРІЯ РОЗСЕЛЕННЯ

Греки з’явилися на теренах України ще в 6-му столітті до Христа. Це було
пов’язано із заснуванням давньогрецьких міст-держав на узбережжі Чорного
моря. Ольвія, Тира, Пантикапей, Херсонес тощо стали форпостами
елінського світу в цьому регіоні Європи. З 9 століття починають
встановлюватися торг і вельн і і культурн і зв ‘ язки Русі з Візанті є
ю. Відносини з греками активізувалися після прийняття Руссю- Україною
християнства, над усе в царині релігійних питань, міжцерковних
контактів.

У період ХVI-XVII ст. грецькі колонії виникають у Львові,
Кам’янець-Подільському та інших містах, де греки брали активну участь в
діяльності місцевих православних братств.

Наприкінці XVIII , на початку XIX ст. уряд Російської імперії переселив
тисячі греків із володінь Туреччини на терени України. На початку ХІХ
століття, після чергового повстання греків на островах Егейського
архипелагу та жорсткої розправи після придушення виступу, тисячі греків
переїхали до тодішньої Російськолї імперії, насаперед у Крим. Серед них
були грецькі аристократи – Кантакузени, Іпсіланті, що отримали величезні
маєтки на українських землях.

Значним центром українських греків був Ніжин, де грецькі купці
ініціювали щорічні ярмарки, що спричинилися до розквіту цього міста.
Чимало греків було в Переясл а ві і Києві, де з 18 століття до 1917р.
існував грецький Катерининський монастир.

У наші дні виповнюється 225 років з того часу, як греки переселилися в
Приазов’я. У 20-ті, 30-ті роки ХХ століття у Приазов’ї серед греків
розпочався процес національного відродження, виникли 3 грецькі
національні райони і 30 сільрад, з’явилися літератори, що писали
грецькою.

УКРАЇНО-ГРЕЦЬКЕ СПІВЖИТТЯ

У Х VI — XVII ст. православна Україна наполегливо намагається встановити
відносини зі східними патріархами – Константинопольским, Антихійським,
Олександрійським, Єрусалимським, де теж домінував грецький етнічний і
культурний елемент. Грецька мова була обов’яковою в усіх навчальних
закладах релігійного спрямування в Україні того часу. Та й грецьких
викладачів там було чимало. В релігійно-культурному житті Львова і
Острога помітний слід залишили греки архиєпископ Арсеній, Кирило
Лукарис. Майже всі діячі української науки і культури вказаної доби були
добрими знавцями грецької мови і мали міцні зв’язки з Грецією,
насамперед із Святим Афоном. Багато грецьких професорів та спудеїв було
в Києво-Могилянській академії, численних колегіях, духовних семінаріях
тощо.

Князь Костянтин Острозький мав греків-радників: Діонісія Полеолога і
Мосхопула. Грек Астаматій був послом гетьмана Петра Дорошенка в
Царгороді. Чимало українських старшинсько-шляхетських родин було
грецького походження: Томари, Капністи, Тернавіоти, Левицькі, Янжули,
Константиновичі, Христофоровичі, Мануйловичі, Урсали, Мотоніси,
Комбурлеї, Мазапети, Мазараки та ін.

На Січі, як віками в Україні-Русі, сповідували «греко-східне»
християнство. Греки траплялись у козацтві ( одному з них судилося стати
предком Михайла Драгоманова, Олени Пчілки та Лесі Українки). З 1709 p.,
під оттоманською адміністрацією, архімандритом низовиків був грек.

ГРЕКИ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Костянтин Корнякт. Грек за походженням, народився на острові Крит 1517
року. Згодом переїхав до Молдови і почав возити до Львова на продаж
вино, шовк та бавовну. Отримавши від короля Сиґизмунда Другого Авґуста
право безмитної торгівлі по всій території Речі Посполитої, він 1570
року оселився у Львові, домігся королівської грамоти на право збирання
мита на Волині, Київщині, Поділлі, Підляшші, Холмщині та в Галичині. Він
надавав магнатам і шляхті позики під заставу маєтностей, а невдовзі сам
був піднесений у шляхетську гідність, придбав містечко Куликів і десяток
сіл.

1586 року Корнякт став одним з дванадцяти членів-засновників
славнозвісного Успенського православного братства у Львові. Коштом
Корнякта італійські архітектори Петро Барбон та Павло Домінічі Римлянин
звели ренесансну шістдесятишестиметрову дзвіницю Успенської церкви. Вона
отримала назву “вежа Корнякта”, стала символом братства і була зображена
на його печатці. Про вежу Корнякта йшлося і у статуті братства: “А якби
брат брата словом у братстві зганьбив, має бути покараний сидінням на
дзвіниці”. Корнякт замовив для неї великий дзвін, підтримував братські
школу і друкарню. Він оплачував судові видатки у процесі православних
міщан проти контрольованого католиками львівського маґістрату,
фінансував діяльність православної фракції Сейму у Варшаві. Костянтин
Корнякт помер у Львові 1603 року, заповівши братству величезну суму, і
був похований у збудованій його коштом церкві Трьох Святителів.

Іван Карабиць – композитор

Микола Аркас – засновник “Просвіти” в Миколаєві, автор опери “Катерина”
і книги “Історія України-Русі”, його предки народились поблизу Олімпу.

Архип Куїнджі — (1841 – 1910), художник, автор славнозвісної картини
„Місячна ніч на Дніпрі”, а також „Чумацький шлях”, „Березовий гай” та
багатьох інших. Народився в Маріуполі.

Брати Зосими (Ніжин), меценати.

Академіки Геннадій Мацука, Віктор Берехта, Сергій Андранатті,
члени-кореспонденти Дмитро Зербіно, Анатолій Мазаракі.

ПАМ’ЯТКИ

Майже у кожному історичному чи краєзнавчому музеї України є пам’ятки з
давніх грецьких колоній на теренах сучасної України. Пам’яткою просто
неба є руїни міста Херсонес поблизу сучасного Севастополя у Криму.

У Києві на Подолі сьогодні є діюча грецька церква.

 

СЬОГОДЕННЯ

За переписом 2001 року в Україні є майже 92 тисячі осіб, які визнали
себе греками. Греки найбільш зрусифікована національна меншина України,
російську визнали рідною мовою 88,5% представників цього народу, 4,8%
визнали рідною українську і лише 6,4% — грецьку мову. Найбільша грецька
громада в сучасній Україні зафіксована в Донецькій області: 77,5 тисяч
осіб. Це левова частка всіх українських греків.

МОЖЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Викладання новогрецької мови здебільшого не входить в офіційну шкільну
програму, тому на вивчення її відводиться 1-2 години на тиждень; мало
шкільних підручників, які б допомагали учням засвоювати мову, і
посібників для вчителів. Проте, вже існують проекти двосторонніх угод
між Україною та Грецією, які повинні сприяти поліпшенню стану в освітніх
закладах України, де вивчають грецьку мову. Запропоновані двомовні
міжкультурні освітні програми, які передбачають існування:

•  факультативів у недільних школах грецьких общин і культурних
товариств для засвоєння навичок спілкування людей різного віку;

•  шкіл із програмами, куди внесено вивчення грецької мови як іноземної
або як мови національної меншини;

•  дошкільних закладів з вивченням новогрецької;

•  експериментальних двомовних шкіл з викладанням новогрецької мови 7-8
годин на тиждень у молодших і 10-12 годин – у старших класах.

Особливу ланку в освіті греків становлять вищі навчальні заклади
України. Створено Маріупольський гуманітарний інститут, який готує
вчителів новогрецької мови. Традиційно новогрецьку мову вивчають у
Київському національному університеті ім.Т.Шевченка, де спеціалістів
цього профілю готують з 1958 року і де в травні 1999 року створено
кафедру елліністики. Така кафедра є в Таврійському університеті, її
викладачі також готують учителів новогрецької мови. У Львівському
національному університеті неоелліністика нещодавно увійшла до
навчальних програм студентів класичного відділення. Новогрецьку мову
викладають також в Одеському університеті. Крім того, новогрецьку мову
вивчають у низці приватних вузів, скажімо, в Слов’янському університеті
в Києві, в Міжнародному інституті лінгвістики та права. Можна
сподіватися, що незабаром викладання новогрецької мови в освітніх
закладах України, особливо в місцях компактного проживання греків, дасть
вагомі наслідки.

Цьому допомагають різні установи Греції (Посольство Грецької Республіки
в Україні, Міністерство освіти та релігій Греції, Міністерство
закордонних справ Греції, Генеральний Секретаріат у справах зарубіжжя та
інші заклади).

1994 року була прийнята друга програма Європейського Союзу з підтримки
розвитку грецької освіти, що закінчилася у кінці 1999, у ній було
передбачено спеціальний розділ «Грецька освіта за кордоном». Згідно з
цією програмою визначені напрямки допомоги у викладанні новогрецької
мови вчителями з Греції, стажування викладачів шкіл та університетів
України в навчальних закладах Греції, удосконалення знань мови у
студентів. На додачу, передбачено допомогу навчально-методичною
літературою, відеокасетами, касетами записів уроків підручників та
посібників. Таку допомогу отримали всі університети України, де
викладають новогрецьку мову, деякі школи України.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи