Реферат з світової історії

Франція у другій половині ХХ ст.

План

Становище Четвертої республіки в 40-х-50х рр..

Проголошення П’ятої Республіки Ш.де Голль.

Франція у 70-х рр.. – 90-х рр.

Зовнішньополітична доктрина Франції.

Війна та окупація нанесли великі руйнування економіці Франції. В 1944
рр. об’єм промислового виробництва впав до 38%, сільськогосподарського –
до 60%. Зовнішня торгівля була згорнута, фінансова система знаходилась в
комі.

На передній план виходять партії, що відігравали відчутну роль в русі
Опору. Зокрема це були КПФ, Соціалістична партія (діяла разом), загальна
конфедерація праці, Французька конференція трудящих-християн, Загальна
конфедерація кадрів.

Значно зріс авторитет генерала Шерля де Голля. В період 1944-1945 рр.
діяло Тимчасовий уряд очолював де Голь). Уряд виступав за союз з СРСР,
США і Францію. Активно вимагало розчленування Німеччини. Під тиском
населення було проведено ряд реформ:

збільшено грошові виплати на 40-50%;

проведена чистка державного апарату від колабораціоністів;

націоналізовано вугільну, автомобільну та авіабудівельну промило світ.

В країні готується підготовка до виборів в Установчі збори, а також до
референдуму 21 жовтня 1945 р. віблуись вибори. Більшість отримали
комуністи та соціалісти. Було сформовано трьох партійний уряд на чолі з
Ш.де Голем. Новий уряд провадив політику соціальних реформ:

встановлення тіл заробітної плати;

40 год. Робочий тиждень;

двохтижневі відпустки;

пенсії з 65 річного віку;

допомога багатодітним сім’ям;

кредитування селянських господарств.

Внаслідок конфлікту між урядом і головою уряду 20 січня 1946 р. Ш.де
Голь подає у відставку. 26 грудня 1946 р. у Франції було за прийнято
Нову Конституцію. Основні положення:

проголошені основні права і свободи людини і громадянина;

мирний характер зовнішньо політики;

республіканська-парламентарний устрій;

президент володів лише представницькими функціями;

розширено систему місцевого самоврядування.

Проти такої моделі держави виступив Ш.де Голль.

Після виключення з уряду комуністів провідні позиції зайняли соціалісти.
Їхня внутрішні політика була досить непослідовною і суперечливою. Було
припинено націоналізацію, збільшено податкові тарифи. В 1948 р. рівень
промислового виробництва перевищив довоєнний рівень, в 1950 р. сільське
господарство перевищило рівень 1939 р. і було відмінено карткову
систему. Швидко розвивається державно-монополістична модель економіки.

Франція прийняла план Маршала. В травні 1950 р. міністр закордонних
справ запропонував створити організацію Єдиний Ринок (Європе2ське
об’єднання вугілля та сталі). Договір передбачав відміну митних пошли і
створення єдиного ринку для вугільної та металургійної промисловості.
Увійшли ФРН, Італія та Бенілюкс.

В 1947 р. генерал Шарль де Голль створив організацію “Об’єднання
французького народу” (РПФ). Він заявив, що РПФ є не партією, а
представляє широкий рух французького народу.

Початок розпаду колоніальної імперії, залежність Франції від США
викликало критику як комуністів, так і націоналістично настроєної
буржуазії. В 1952 р. в кратні вибухнула інфляція, зросло безробіття.
Парламент розколовся на “європейців” і “націоналістів”. Однак останній
удар Четверта республіка отримала в Алжирі де весною 1958 р. вибухнув
заколот ультра колоністів.

2. За цих умов 1 червня 1958 р. Національні збори призначили де Голля
прем’єр-міністром Франції. Особа цього генерала задовольняла як правих
так лівих.

Де Голль (22.ІІ.1890 р. – 9.11.1970). – Народився в сім’ї викладача.
Вчився у військовому училищі Сен-Сір, у Вищій військовій школі в Парижі.
Брав участь в І Світовій війні. В 1940 р. генерал де Голль створив
організацію Опору. Вільна Франція”.

Після приходу до влади в 1958 р. він висунув проект реформування
Конституції з метою розширення повноважень виконавчої влади. 4 жовтня
1958 р. було прийнято Конституцію П’ятої республіки. Згідно з нею:

президент як голова держави отримав особливі прерогативи, в тому числі
право призначення вищих цивільних і військових керівників, право
розпуску парламенту, керувати зовнішньою політикою, приймати всю повноту
влади у разі надзвичайної ситуації;

законодавча ініціатива і затвердження складу уряду залишилися у веденні
Національних борів.

Голлісти вважали, що партія по своїй суті відображають інтереси лише
частини населення, а система парламентсько-партійної демократії лише
слугує засобом для досягнення компромісу між їхнім егоїстичними
інтересами. Лише голова держави, що має необхідні повноваження. Здатний
гарантувати національну єдність.

Прагнучи стабілізувати ситуацію в країні, де Голль ужив рішучих заходів
проти ультраколоністів. У листопадів 1958 р. де Голль створив політичну
організацію “Союз в захист нової республіки” (ЮНР). Проголошувалась
підтримка голлістів.

Починаючи з 1958 р. в країні відбувається ріст промисловості, зростає
технічне озброєння промисловості. Уряд створив атомну і ракетну
промисловість. Зросли прибутки нафтової промисловості. Особливо зросла
роль іноземного капіталу, хоча де Голль активно проводив національну
політику Активним стало втручання уряду в економіку.

В травні 1968 р. вибухнула політична криза, яка почалась з виступів
студентів у найбільших містах (вимагали покращення умов життя, реформи
освіти. Основні профспілкові центри закликали до страйку. Держава і
монополії пішли на поступки:

тік зарплати зріс на 35%;

зарплату підвищили на 12%;

відпустки збільшені на 3 тижні.

В квітня 1969 р. генерал де Голь подав у відставку.

3.Наступники де Голля –Жорн Помпіду і Валері Тіскан Дестен заявили про
продовження політики голлізму. В першій половині 70-х Франція хопила
валютна, енергетична криза. В 1972 р. дві найбільші партії ФКП і СПФ
утворили Союз лівих сил. Однак ліві партії здобули перемогу в 1981 році.
Тоді на виборах переміг Союз за французьку демократію. Президент став
Франсуа Міттеран, а в уряд увійшли два комуністи. Уряд провів часткову
націоналізацію великих банків і компаній. У березні 1993 р. прийнято
програму оздоровлення економіки:

підвищено податки;

заохочення приватної ініціативи.

Зовнішня політика Франції в другій половині ХХ ст. відзначалась
непослідовність і в той же час реальністю.

В 40-50-х р. Франція прийняла активну участь в “холодній війні”. Влітку
1948 р. парламент прийняв план Маршала. У квітні 1949 р. Франція ввійшла
до складу НАТО. На французькій території розмістилась штаб-квартира
НАТО, Франція відмовилась від репарацій з боку Німеччини, згодилась із
вступом ФРН до “плану Маршала”.

Франція в цей період сповідувала ідею “атлантизму” – підпорядкування
зовнішньополітичного курсу інтересам США.

В 1946 р. розпочалась війна Франції з В’єтнамом (до 1954 р.). В 1952 р.
було створено Європейська Оборонна Спільнота, однак французький
парламент відкинув цю ідею.

З 8 років І в’єтнамської війни Франція втратила 320 тис. солдат і
офіцерів. В липні 1954 р. уряд Мендес-Франса визнав незалежність
В’єтнама, Лаоса, Камбоджі. В 1955 р. Франція надала автономію Туліса і
Марокко й листопада 1954 р. вибухнуло повстання в Алжирі. Алжир мав
особливе значення:

морський департамент;

1 млн. Європейців (з 9 млн. населення);

значні поклади нафти.

В Алжирі вибухають заколоти з метою проходу до влади ультракологістів.
13 травня 1958 р. армія захопила владу в колонії. Прихід до влади де
Голля дещо розрядив ситуацію. Однак в 1961 р. було створено ОАС
(організацію Тайної армії), що спробувала захопити владу. Заколот було
подано. В 1962 п. Алжир отримав незалежність, а Франція зберегла
військову базу і контроль над видобутком нафти. На 1962 р. французька
колоніальна імперія розпалась.

На початку 60-х р. Франція виходить з НАТО і зближується з СРСР. В 1958
р. було створено Французький союз Націй.

Література

Буранок Ю.В. Всемирная история. Нов..время 1945-1998 – К., 1998.

Новейшая история: 1939-1973. Под ред. И.С. Галнина – М., 1975.

Новітня історія. 1939-1988. За ред. В.К. Фураєва – К., 1989.

Татаринов М.В., Воропаєва В.В. Історія України та всесвітня історі ХХ
ст. – Харків, 200)

Похожие записи