РЕФЕРАТ

На тему: Франція у 80-90-х роках.

На президентських виборах у Франції 1981р. переміг представник
соціалістичної партії Франсуа Міттеран. Після 23-річної перерви вибори у
Національні збори також принесли перемогу лівому блокові, сформованому з
соціалістів і комуністів.

Ліва коаліція напередодні виборів вміло використала загальне
незадоволення народу погіршенням матеріального становища і висунула
багатообіцяючу популістську програму.

З перших же днів своєї діяльності новий парламент прийняв закон про
націоналізацію 18 банків і п’яти найбільших фірм. Частка державного
сектора в промисловості зросла до 32%. Розмір мінімальної зарплати
збільшився на 10%, пенсій і сімейної допомоги-на 20-25%.

Заходи уряду прискорили інфляцію і фактично не змогли поліпшити
матеріальне становище трудящих. Окрім того, така політика спонукала
великі фірми до переведення капіталу у закордонні банки. Різко
скоротились вклади у виробництво. Окремі політичні сили, зокрема ОПР і
„Союз за французьку демократію” об’єднались і вступили проти
націоналізації підприємств. Активізувалися неонацистські сили з
„Національного фронту” . У країні здійснювалося терористичні акти проти
політичних і державних діячів. З огляду на це уряд Ф. Міттерана оголосив
про перехід до „суворої економіки”. У правлячій коаліції виник розкол, і
комуністи вийшли з уряду. На виборах у Національні збори в березні
1986р. перемогли представники правих партій. Був сформований уряд на
чолі з лідером ОПР Жаком Шираком. Виникла ситуація, коли президент і
глава уряду належали до різних політичних партій, програми яких суттєво
відрізнялися. За цих умов президент і глава уряду повинні були шукати
компромісні варіанти у проведенні внутрішніх та зовнішньої політики.
Націоналізація загальмувалася. Почався зворотний процес приватизації
націоналізованих підприємств. Чимале значення уряд і президент надавали
ліквідації зовнішнього дефіциту, стабілізації економіки і виконання
соціальних підприємств. Чимале значення уряд і президент надавали
ліквідації зовнішнього дефіциту, стабілізації економіки і виконанню
соціальних програм. Тільки у 1988р. виробництво зросло на 3,6%. Це
найвищий показник за всі 80-ті роки.

Велика увага приділялась інтеграційним процесам в Європі, розвитку
економічних зв’язків з країнами східної Європи. Одним з пріоритетних
напрямів зовнішньої політики залишався курс на зміцнення відносин з
африканськими країнами, колишніми колоніями.

На президентських виборах 1988р. знов переміг Ф. Міттеран, який
використав відсутність єдності серед правих партій. Вибори у національні
збори привели до майже однакового розподілу депутатських місць між
лівими і правими партіями. Вперше виник парламент без більшості. Це
значно затруднювало маневри президента і депутатів лівої коаліції у
парламенті. Уряд, який складався переважно з представників ОПР і правих
угрупував, продовжував попередню політику компромісів. Виконати
передвиборну програму соціалістів Ф. Міттерану не вдалося. Особливо
велике розчарування у населення викликало розорення дрібних підприємств,
скорочення робочих місць і зростання безробіття. Кількість безробітних
до середини 90-х років досягла 2,5 млн. осіб.

Президентські вибори 1995р. відбувалися в надзвичайно напруженій
політичній боротьбі. Праві сили, розгорнувши критику проти соціалістів
звинувачували їх у всіх невдачах економічної та соціальної політики. З
семи кандидатів у президенти від різних партій у першому турі жоден не
набрав необхідної кількості голосів. У другому турі боротьба
розгорнулася між кандидатом від ОПР – досвідченим політиком Жаком
Шираком і представником Соціалістичної партії Ліонелем Жоспеном. Їхні
передвиборні програми суттєво відрізнялися. Якщо Ж. Ширак, за котрого в
другому турі виборів голосували голлісти та центристи, обіцяв підтримати
підприємців і власників, знизити податки і соціальні виплати населенню,
перейти до професійної армії, відновити ядерні випробування, то Л.
Жоспен зобов’язувався підвищувати соціальні виплати, поступово скоротити
час перебування президента та при владі з семи до п’яти років. Незначною
перевагою голосів перемогу здобув Ж. Ширак.

Похожие записи