Реферат на тему:
Єгипет раннього царства
Київ 2016
Джерела й історіографія Древнього Єгипту
Систематичне і поглиблене вивчання Древнього Єгипту почалося тільки в XІ
столітті.
До цього помічниками вчених були тільки біблійні дані та витвори
грецьких і латинських авторів, у яких не було можливості використовувати
письмові документи Єгипту і які у своїх утворах викладали усну традицію
чужого народу.
У своїй історії давньогрецький історик Геродот досить докладно описує
минуле Єгипту, докладніше, ніж він, наприклад, описував історію
вавилоно-ассірійської держави, але разом з тим його праця носить
бессистемний характер.
Геродот промандрував по Нілу від північних до південних границь країни,
оглядав стародавні пам’ятники, бував на полях боїв, розмовляв з
єгиптянами, що знали грецьку мову, про минуле країни. У відповідь же
отримував уривчасті і нерідко перекручені зведення, але перевірити їх у
нього не було можливості.
Звичайно, багато хто з його співрозмовників спеціально перебільшував
подвиги своїх предків – через гордість за свою країну. Так, наприклад,
його завірили, що один з фараонів, якого єгиптяни називали Сесострісом,
проникнув на північний беріг Чорного моря і скорив Скіфію.
Однак відомо, що війська єгипетських фараонів не доходили до Чорного
моря.
Разом з тим, багато зведень Геродота представляють великий історичний
інтерес.
В І-ІІ ст. н.е. грецький письменник Плутарх присвятив питанням
єгипетської релігії цілу книгу, що назвав “Про Ісиду й Осіріса”.
Інтерес до минулого Єгипту значно підсилився після того, як у 332 р. до
н.е. він був завойований Олександром Македонським і туди переселилася
велика кількість греків. Єгипетський жрець Манефон написав грецькою
мовою “Єгипетську історію”, у якій дав хронологічну схему і по ній
разло-жил ряд подій історії Єгипту, перемішуючи реальні факти з міфами.
І пізніше історикам приходилося користатися джерелами подібного ро-да.
Разом з тим, у Єгипті збереглися багато історичних пам’ятників –
пи-рамиди, храми, колоси, обеліски, що також не мало могли розповісти
про історію країни.
Крім того, нерідко ці пам’ятники були покриті письменами, але протягом
довгого часу прочитати їх ні кому невдавалося. І тільки в1822р.
Французький учений Ф.Шампольен знайшов ключ до читання єгипетських
ие-роглифов, що просунуло історичну науку про Єгипет на кілька кроків
уперед.
Що ж стосується пам’ятників – пірамід, храмів і т.д. – те тут були
неко-торие проблеми. Адже більшість з них виявилися занесеними піском.
Потрібні були розкопки для їхнього відкриття.
Згодом були розкриті цілі міста, а також скельні гробниці, у яких із
середини ІІ тис. до н.е. ховалися єгипетських фараонів. На відміну від
пірамід, що були на очах і часто піддавалися пограбуванню, скельні
гробниці і робили під землею і засекречували.
Країна і населення
Рабовласницьке суспільство в Єгипті склалося трохи раніш, ніж це
відбулося в інших країнах.
Тут виникло перше у світі держава.
До речі, цікаво знати, що сучасні єгиптяни, що говорять по-арабски, свою
країну називають “Міср”. Назва “Єгипет” походить від давньогрецького
найменування “Айгуптос”. У свою чергу це слово, швидше за все, восходит
до одному з імен найбільшого з давньоєгипетських міст – Мемфіса. По
давньоєгипетські ж, відповідно до прийнятого в науці умовній вимові,
вона вимовляється як Хет-ка-Птах, хоча, судячи з Вавілонським даної, це
назва в дійсності вимовлялося як Хе-ку-Птах.
Що стосується самих древніх єгиптян, то вони свою країну називали “Кеме”
– “Чорна”, по кольорі її темного ґрунту, на відміну від “червоної” землі
околишньої пустелі.
Єгипет розташований у північно-східній частині Африки. У стародавності
їм вважали саму долину ріки Нілу. Тепер же до нього відноситься не
тільки долина, але і також пустельне, сильно пересічене Східне, чи так
називане Аравійське нагір’я, розташоване між Нілом і Червоним морем, а
на заході – Лівійське плоскогір’я, яке представляє собою безжиттєву
піщану пустелю з рідкими оазисами. З півночі країну омивает Середземне
море. Східне нагір’я упирається в Червоне море, що відокремлюється від
Середземн тільки вузьким перешийком. На заході границі Єгипту проходять
по малонаселеним пустельної местно-стям. У стародавності південною
границею країни вважалися перші – за течією ріки останні – пороги на
Нілу, південніше яких була розташована Нільська Ефіопія, чи Нубія.
На думку вчених, клімат Єгипту 10-12 тисячоріч назад був м’якше,
прохолодніше, а атмосферних опадів тут випадало значно більше.
Потім, вже в послеледниковий період, клімат тут стає усе більш сухим,
печенею, степи перетворюються в пустелі, а рослинний і тваринний світ
поступово убожіє.
Уже протягом тисячоріччя в Єгипті, навіть на узбережжя Середземного
моря, кількість опадів мало, а далі від узбережжя дощі іноді не
випадають по кілька років.
Ніл – одна з найбільших рік у світі, довжина її 6500 км. Площа басейну
2,8 млн. кв. км. Джерелом Нілу вважається ріка Кагера, що бере початок у
горах до сходу від озер Киву і Танганьїка і Виктория, що впадає в озеро.
З озера випливає ріка за назвою Вікторія-Ніл. Зливши з рікою
Бахр-ель-Газаль, вона одержує назву Білий Ніл, а після з’єднання з
Блакитним Нілом – соб-ственно Ніл. Впадає в Середземне море
Уся долина Нілу власне кажучи є гігантським оазисом. Якби не Ніл, то
весь Єгипет представляв би собою пустелю, подібну Лівійської.
Особливістю водяного режиму Нілу, що визначає його величезне
господарське значення, є періодичні розливи. Завдяки зливам, які
випадають у тропічній Африці, а також таненню снігів на гірських
вершинах, до середини липня вода в Нілу починає прибувати. Найвищий
рівень води в Нілу буває восени, коли ріка заливає величезні прибережні
простору. На залитій землі осідає іл, що ріка приносить з верхів’їв.
Весь родючий ґрунт долини Нілу складається з відкладень річкового мулу.
Цей ґрунт дуже легко піддається обробці і відрізняється винятковою
родючістю.
Для регулювання розливів і використання вод Нілу для зрошення со-оружено
кілька великих гребель і водоймищ.
Доліна і дельта Нілу з родючими алювіальними ґрунтами є одним з найбільш
густонаселених районів на земній кулі.
Швидше за все єгипетська народність склалася в процесі змішання
раз-особистих племен північно-східної Африки, а можливо також, і деяких
племен, що згодом жили в передній Азії. Якщо судити по зображеннях, що
дійшли до нашого часу, і кістковим останкам, древні єгиптяни були людьми
міцної статури. Колір їхньої шкіри був смаглявий, а волосся чорне і
гладке.
Давньоєгипетська мова складає особливу групу в рамках семито-хамитськой
родини мов. Більше всего вивчені взаємини древнеегипетського мови із
семитическими мовами, а найменше – з іншими схожими йому групами мов, а
саме з берберськими і кушитськими.
Виникнення держави в Єгипті
Щоб долина Нілу перетворилася в одну з плодовитіших країн світу, було
потрібно прикласти чимало зусиль. Виробництво кремінних знарядь у
пер-вобитном Єгипті досягло дивної досконалості. Чимало цьому
завдячували місцеві поклади каменю.
Дуже рано з’явилися в Єгипті і мідні знаряддя. Незважаючи на те, що в
самому Єгипті родовища мідної руди дуже незначні, недалеко від долини
Нілу – на Синайському півострові – знаходилися найбагатші поклади міді.
Розробляти їхньої сталі вже в найглибшій стародавності.
В міру удосконалювання знарядь праці розвивалося і суспільство. Зрештою
розвиток досяг такого рівня, при якому ставало можливим широке
господарське використання могутньої природної сили – ріки. Людьми
розподілялася рівномірно і вчасно надлишкова волога по поверхно-сти
землі, усувалися безвіддя і заболоченность ґрунту.
У результаті праці багатьох поколінь країна була покрита мережею
насипів, що відгороджували землеробські ділянки. Від Ніла до цих ділянок
у високих наносних берегах були прориті протоки. Коли починалося
повіддя, ділянки затоплялися. Коли ж вода просочувала ґрунт,
відстоювалася і відкладала іл, її назад спускали в ріку.
У міру того як створювалася зрошувальна система, у первісних
родоп-леменних громадах, що переходили до землеробства, ставали
можливими бо-лее продуктивну землеробську працю і нагромадження
продуктів понад не-обходжені для прогодування самих працівників. Це у
свою чергу дозволило деяким людям – більш багатим і сильної –
привласнювати велику частину добутків праці. Швидше за все, це були
вожді племен і близькі до них лю-ди, що згодом і заволоділи засобами
виробництва.
Про хід цих подій у Нільській долині ми можемо судити тільки
предпо-ложительно, на підставі даних, відомих про життя інших народів.
Не викликає сумніву той факт, що в Єгипті подібний процес происхо-дил
дуже рано, оскільки для водоспоруди й обробки мулистого ґрунту і для
одержання з її досить високих врожаїв тут було достатнє і самих немудрих
знарядь.
Як і в інших країнах, у Єгипті поступово руйнувалася родо-племінна
спільність. На місці первісних громад з’являлися громади землевласників,
що були об’єднані сусідством і спільною працею по підтримці зрошення.
6^gdZ)o
‚ D
,V-?0†1iUUUUUUUUUUUIUUUUUUUUUU
Незважаючи на те, що письмові джерела, що збереглися від різних періодів
історії древнього Єгипту – а це літературні пам’ятники, написи на
гробницях, храмах, царські написи, документи великих у тому числі
царських, господарств, – ще не дають поки можливості простежити історію
цієї сільської громади, що збереглися дані дозволяють припускати її
існування протягом тисячоріч.
Саме працею членів громади будувалися грандіозні зрошувальні й інші
спорудження древнього Єгипту.
Точну дату виникнення держави в Нільській долині установити важко.
Справа в тім, що предсталяется дуже проблематичним звести воєдино
свідчення різних древніх пам’ятників – багато хто з них із працею
подда-ются тлумаченню, з непрямими натяками пізніших письмових
источни-ков.
Між кам’яним і розвитої мідними віками лежала тривала пере-ходная пора,
у яку мідні знаряддя суперничали з кам’яними чи начина-ли переважати.
Коли ж повсюдно взяли гору мідні знаряддя, у Єгипті уже відбувався
процес додавання держави.
Як установили вчені, у часи, що передували утворенню об’єднаної держави,
Єгипет розпався на кілька десятків окремих областей. По гречески ці
області називалися номами. У пізніші часи вони мали кожна по головному
місту, а також своїх місцевих богів.
У наступні періоди історії Єгипту номи не раз намагалися відокремитися.
У більш пізні часи постійно розмежовувалися дві половини держави –
верхньоєгипетська і нижньоєгипетська, а в особі фараона з’єднувалися два
володарі – верхньоєгипетський і нижньоєгипетський.
Це говорить про те, що в стародавності існували в Єгипті два роздільних
царства – Нижнє і Верхнє.
До нашого часу збереглися уламки давньоєгипетського літопису, який був
висічений на камені приблизно в середині ІІІ тисячоріччя до н.е. Судячи
з них, у літописі перелічувалися египетські царі і від часу їх царювання
малися погодні записи. Необхідно відзначити, що єгипетські царі
називалися фараонами. Ім’я і титул єгипетського царя були священними,
тому царя уникали називати по імені без особої до того потреби. Із
середини ІІ тисячоріччя єгиптяни називали царя: “Пер-Ао” – “великий
будинок”, відкіля відбувається видозмінене слово “фараон”.
Судячи з тих же уламкам давньогрецького літопису, перерахованим ца-рям
передував, цілком ймовірно, ще в ІV тисячоріччі до н.е. довгий ряд
царів, що володіли як областями Північного (Нижнього), так і Південного
(Верхнього) Єгипту, для яких літопис не давав погодних записів.
Нажаль, ми не знаємо, скільки часу продовжувався ранній період в історії
Єгипту. Виразно можна сказати, що близько 3000 р. до н.е. держава в
долині Нілу вже існувала.
Точне літочислення давньоєгипетської історії також неможливо за
недостатністю даних. Тому час найчастіше позначається не стільки
сторіччями, скільки – умовно – династіями.
Древні списки фараонів поділялися на династії, і жрець Манефон,
написавший близько 300р. до н.е. грецькою свій твір про історію Єгипту,
нараховував до 30 династій фараонів.
Прийнято історію давньоєгипетського царства поділяти на кілька періодів
– Раннє, Древнє, Середнє, Нове і Пізнє царства. До Раннього царства
відносять І й ІІ династії за списком Манефона. Крім того, сюди ж
відносять і напівзабутих давньоєгипетською традицією прямих попередників
І дина-стии, тому що в часи їхнього правління класове суспільство і
держава в Єгипті, швидше за все, уже склалося.
Звичайно царів цього часу називають стосовно манефоновским списків
династій додинастическими царями.
Кам’яні і мідні знаряддя праці
Ремесла раннього царства
Не викликає сумніву, що видобуток руди і виготовлення знарядь з металу
з’явився сильним поштовхом для розвитку виробництва. Уже порівняно давно
при розкопках поховань часів І династії було виявлено чимало мідних
знарядь, причому, із природної міді, без штучного приплаву. Особливо
багато було виявлено різців і голок, а також сокири, шил, тесел, щипців,
значна кількість мідних цвяхів і дроту, мідних обшивань, посуду, різних
прикрас.
Разом з тим, у той же час ще широко застосовувався як матеріал для
виробництва знарядь і камінь. Про це говорять численні кремнієві
знаряддя – ножі, різноманітні шкребки, наконечники стріл, – знайдені в
похованнях не тільки підданих, але і царів як І, так ІІ династії.
В часи Раннього царства широке розповсюдження і значну досконалість
одержало будівництво з цегли-сирцю. Як вважають археологи, цегельний
звід єгиптяни вміли зводити вже в першій династії.
У той же час у Єгипті широко використовувалося дерево. Як видно, країна
тоді була набагато багатше деревом, чим пізніше. Про це свідчить
зображення, що відноситься до І династії, на якому показані цілі ряди
густих дерев у Західному нагір’ї. Підземні склепи царів І династії, що
обшиття усередині деревом і перекритие дуже товстими колодами, говорять
про велику майстерність в обробці дерева. Про це свідчать і залишки
домашньої обстановки.
Разом з тим при І і ІІ династіях, більш ніж коли-небудь, колись, був
розповсюджений кам’яний посуд, особливо виготовлена з більш м’якого
каменю – переважно алебастру який легко піддавався обробці знаряддями з
міді.
Як свидительствуют знахідки археологів, у той далекий час древні
егип-тяне уже уміли виготовляти скло.
Найбільш древній зразок штучно виготовленого скла – бусину зеле-новатого
кольору діаметром близько 9 мм. – археологи знайшли недалеко від
древньої столиці Єгипту Фив. І швидше за все саме Єгипет був
батьківщиною скла. Вік знахідки – 5,5 тисяч років.
Землеробство і скотарство
Характерною рисою історії найдавнішого Єгипту було те, що тут у силу
природних умов навіть при тодішньому рівні розвитку техніки оказався
можливим величезний ріст продуктивності землеробства.
Людині необхідно було освоїти Ніл, що не тільки орошав землю, але і при
щорічних своїх розливах відкладав плодоносний іл. Освоїти для того, щоб
цю ріку можна було пристосувати для розвитку свого господарства. Без
штучні осушення і зрошення долина Ніла залишалася би топкою низиною
посередині хитких пісків. Для освоєння ріки (тобто потрібно було копати
зрошувальну мережу, насипати насип, містити в справності всі ці
спорудження, відкривати і закривати протоки) були потрібні досить
нескладні знаряддя – мотики і кошика для перенесення землі.
Збереглося зображення, що відноситься вчасно одного з додинасти-ческих
царів. На ньому показані піддані, голими руками і мотикою працюючи на
багатоводному потоці.
Вже при І династії Єгипет, пересічений зрошувальними спорудженнями, став
країною виняткової родючості.
У період раннього царства вже були відомі чи ледве не усі види домашньої
худоби, розповсюджені в Древньому царстві. Єгиптяни тримали бика, осла,
барана з крислатими рогами, козу. Про цьому свідчать образотворче
мистецтво, писемність, а також про це можна судити по знахідках кіст
тварин при розкопках.
Як вважають учені, у той час тримали багато худоби. Ще біля початку І
династії один з царів хвалився захопленням 400 тис. голів великої
рогатої худоби і 1422 тис. голів дрібної худоби. Цей цар воював проти
Нижнього Египта, так що цілком можливо, його видобуток з’явився відтіля.
Об’єднання Єгипту
Як сведительствуют історичні джерела, на початку ІІ династії
давньоєгипетські царі порушили вікову традицію і перестали
використовувати абідоський цвинтар. Згодом, ще при тієї ж династії, в
Абидосі знову стали появлятся царські поховання, однак тепер царі вже
носять нову, скільки незвичайну титулатуру.
Як уже відзначалося вище, правителі Єгипту звичайно іменували себе богом
Гором. Тепер же, у період ІІ династії, ми виявляємо царя, що не-ожиданно
оголосив себе не Гором, а його супротивником – богом Сетом. Мало того,
інший, наступний за ним цар, уже під самий кінець династії, раптом
оголосив себе одночасно Гором і Сетом і навіть іменувався, як вважають
вчені, приблизно так: “Той, у кому умиротворилися обибва бога”.
Важко сказати з усією визначеністю, чи були такі зміни титулу зв’язані з
кривавими подіями в Нижньому Єгипті, де шанувався бог Сет, про які
оповідає цар тієї ж династії Гор-Хасехем. На підніжжях двох своїх споруд
він символічно зобразив Нижній Єгипет ураженим. Там же зображені трупи
бунтарів, а також укзано число полеглих ворогів: на одному извоянии –
48205, на іншому – 47209. На двох кам’яних судинах представлена богиня
Верхнього Єгипту, що вручає Гор-Хасемему, прикрашеному верхне-египетской
короною, знак з’єднання обох земель у ” рік поразки Нижнього Єгипту”.
Поразка Півночі і припинення династичних звад привели до кінця ІІ
династії до остаточного об’єднання країни, що открили нову епоху в
історії Єгипту – епоху Древнього царства. “Білі стіни” царя Менеса –
місто Мемфіс стає столицею єдиної держави. Згідно найбільше
распро-страненному думці, до одному з назв цього міста – Хет-ка-Птах, що
значить ” Садиба двійника Птаха” – головного бога столиці, і восходит
грече-ское Айгюптос і наше найменування країни – Єгипет.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
