Реферат

На тему:

ЧЕСЬКА СЕРЕДНЬОВІЧНА

КУЛЬТУРА

У Х—ХІІ ст. в чеських землях повсюдно поширилися християнство й
латинська освіченість. Щоправда, в 30-х роках XI ст. в Сазавському
монастирі відновилися відправи слов’янською мовою. Після схизми (1054),
як називали церковний розкол католики, слов’янська мова назавжди
потрапила в опалу.

На відміну від Пястів і Арпадів, Пржемисловичі не домоглися незалежної
церковної організації. Вони наполягали тільки на заснуванні Празького
єпископства (973), проте й це можна вважати за успіх, оскільки церква в
чеських землях дістала автономію у складі архідієцезії. У 1063 р.
виникло Оломоуцьке єпископство. Однак мета, з якою воно створювалося,
була радше політичною — празькі князі використовували його як знаряддя в
боротьбі проти моравських удільних князів.

У другій половиш X ст. скрізь відкриваються монастирі, що ставали
політичною опорою князів, духовними центрами та носіями освіченості. В
1100 р. їх налічувалося 7, а в наступному столітті з’явилося ще 27.
Найстаріші з них — бенедиктинські, наприклад жіночий у Празькому Граді
(970), чоловічий у Бржевнові поблизу Праги (993). Монастирі також
виникли в Рай-граді під Брно (1045), у Тржелбічі (1101). У XII ст.
засновуються монастирі інших орденів. В цей період у романському стилі
були споруджені у Празькому Граді — базиліка Св. Віта та храм Св. Юрія;
в Оломоуці — базиліка Св. Вацлава; Старому Болеславі — храми Св.
Климента та Св. Вацлава. До відомих пам’яток романської архітектури
належить також ротонда в Зноймі. На її стінах художник намалював
картини, що відтворюють легенду про витоки влади Пржемисловичів. У
світському будівництві застосовувалася нова техніка. Ціла низка градів
зазнала реставрації, в містах виростали перші романські кам’яниці,
насамперед у Празі. В першій половиш XII ст. Прагу прикрасив кам’яний
міст над Влтавою, що перетнув ріку в місці, де тепер милує око Карлів
міст.

Панування останніх Пржемисловичів було періодом не тільки видобутку
срібла, заснування міст, плетіння інтриг, укладення вигідних і не зовсім
вигідних шлюбів, а й сорому за програні битви. За одне століття
мистецтво зробило вирішальний крок від романського до готичного стилю.
Готичні елементи в архітектурі проникли на чеські землі вже в XIII ст.,
але здебільшого як фрагменти, що вносилися у романські будівлі.
Справжній розвиток ранньої готичної архітектури розпочався у 30—40-х
роках XIII ст. у зв’язку зі спорудженням численних монастирів та
прийняттям нових орденських статутів, зокрема в домініканців і
міноритів. Особливо виразне утілення цей стиль знайшов у монастирському
комплексі міноритів і кларисок поблизу храму Св. Франтішека на
набережній Влтави у Старому Мєсті в Празі, який заснувала бл. 1279 р.
сестра Пржемисла І Отакара блаженна Анежка. Інший неоціненний зразок
ранньої готичної архітектури, що дійшов до нас, — монастир у Тісневі під
Брно зі знаменитим порталом. Досить завершені архітектурні зразки
представлені в деяких інших монастирях, наприклад у Вишшім Броді (1259),
Злате Коруні (1263), Збраславі (1292) тощо.

Політичні зміни й поширення латинської літургії призвели в XI ст. до
занепаду старослов’янської писемності. У 1095 р. слов’янські ченці
покинули монастир у Сазаві. Центр слов’янської літургії відтепер
перемістився за межі Чехії. Зате чеська латиномовна писемність набула
більшого поширення, передусім завдяки творчості каноніка собору Св. Віта
Козьми Празького (бл. 1045—1125). Тоді ж з’явилася «Чеська хроніка»,
автор якої намагався пояснити осібне історичне й політичне становище
Чехії, залишивши у спадщину першу системну розповідь про її минувшину.
Справу Козьми — «Геродота чеської історіографії» — продовжили в інших
монастирях. І хоча місцеві зразки поступалися йому в майстерності, та
все одно ми завдячуємо їм можливістю дізнатися про події XII ст.

Готичний стиль, пов’язаний із заснуванням міст, проникає у світську
архітектуру. Визначною пам’яткою кінця епохи Пржемисловичів вважається
Старонова синагога у Старому Мєсті, збудована в останні десятиліття XIII
ст. Ґ

Латина й надалі залишалася «рідною» мовою для освічених людей, але вже
почали з’являтися численні перекладні й оригінальні твори іншими мовами.
Зовнішня колонізація та честолюбні плани останніх Пржемисловичів сприяли
швидкому поширенню німецької мови та літератури. У королівському дворі,
в будинках вельмож гостинно приймали мінезингерів, які оспівували
пригоди закоханих придворних.

У надзвичайно складних умовах відбувався процес становлення чеської мови
та літератури, яким доводилося спиратися на власні надбання. Старочеська
мова поступово сформувалася на базі старослов’янської. У X ст. вона жила
в епосі, «житіях святих» та інших релігійних текстах. Певної
досконалості форм та внутрішнього змісту чеська література набула в XIII
ст., коли тривали хрестові походи, рицарські турніри й зростав інтерес
до античного світу. Чеські й німецькі письменники черпали теми для своїх
творів з однакових джерел. Чільне місце в давньочеському епосі посідає
«Александреїда», яку завершено бл. 1310 р. В інших літературних жанрах
також уживалася чеська мова, зокрема нею написана римована «Далімілова
хроніка», в основі якої лежить латинський переказ.

У красному письменстві XIV ст. вживалися чеська і латинська мови. В 60-х
роках XIV ст. чеською мовою перекладено Біблію (Краліцька Біблія).
Особливість літератури цієї доби — поширення чеськомовних творів,
посилення світського впливу. Багато художніх творів позначаються високим
рівнем патріотизму й національної свідомості.

У XIV ст. виникла чеська драма. Розвивалася музична творчість. У
Ємауському монастирі практикувався слов’янський літургійний спів. При
дворі існували оркестри.

У цей період бурхливо розвиваються архітектура, скульптура, будівництво.
В 1344 р. розпочалося спорудження кафедрального собору Св. Віта в
класично-готичному стилі. Прага мала своєю величчю і красою
підтверджувати масштабність політики Карла IV. В березні 1348 р. він
заходився будувати Нове Мєсто у Празі. На площі в 360 га, де раніше
тулилися селища й колосилися поля, виростав модерний міський комплекс з
широкими вулицями та майданами. Неподалік Празького Граду прискорено
споруджувалися палаци та будинки феодальної знаті, дипломатів і
торговців. Правобережну і лівобережну частини міста з’єднав Кам’яний
(Карлів) міст з брамами на обох кінцях. Прага того часу стала одним з
основних центрів пізньоготичного стилю. До Чехії проникали твори
італійських гуманістів. Прагу відвідали відомий трибун Кола ді Рієнцо та
поет Франческо Петрарка.

Систематичне будівництво, в результаті якого у Празі з’явилось чимало
величних споруд, продумане оздоблення храмів і королівських замків
служили звеличенню діянь Карла IV. Так, своєрідним пантеоном останків
святих, які король натхненно збирав, став замок Карлштайн, збудований у
1348—1365 рр. Цим Карл IV намагався показати себе захисником і
поширювачем християнської віри.

Інтер’єри храмів і Карлштайна розписували найвідоміші маляри — Мікулаш
Вурмзер і Освальд. Чехія стала центром культурного життя Європи.

Величезний вплив на культуру і освіту Чехії справив гуситський рух.
Зросла роль Празького університету, особливо після того, як його
ректором обрали Яна Гуса. В університетських стінах зародився і
розвивався реформаційний рух, поширювалися гуманістичні ідеї.

По всій Чехії відкривалися школи, викладання в яких провадилося рідною
мовою.

Релігійні та світські літературні твори перекладалися чеською мовою. Ян
Гус удосконалив її орфографію і граматику.

Гуситський рух сприяв розвиткові літератури й усної народної творчості.
Видатною пам’яткою того часу є «Поема про перемогу біля Домажліце» поета
Варжінца з Бржезова, у якій прославляються подвиги гуситів. Саме тоді
були створені численні гуситські хроніки, які розповідають про героїчну
боротьбу чехів з чужоземними поневолювачами.

Надзвичайно популярними були гуситські пісні. В них народ славив Яна
Гуса, Яна Жижку, подвиги таборитів, таврував загарбників і зрадників.
Найвідоміші пісні — «Повставай, повставай, велике місто Прага», «Хто ж
ви, Божі воїни?», «Пісня про правду» та ін.

Під впливом культури Ренесансу та гуситського руху в Чехії у XV ст.
поширюється гуманізм. Друкарство сприяло зростанню кількості книг,
виданих чеською мовою, які мали величезний попит серед різних верств
людності.

Водночас політична нестабільність, повстання та війни в Чехії у XV —
першій половині XVI ст. гальмували розвиток культури. Тому про здобутки
в галузі архітектури, образотворчого мистецтва, музичної творчості тощо
в цей період можна говорити з певним застереженням.

ЛІТЕРАТУРА

История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1998. Т. 1.

Средние века и новое время.

Краткая история Чехословакии: С древнейших времен до наших дней. Москва,
1988.

Лаптева Л. П. Гуситское движение в Чехии. XV век: Учебно-методическое
пособие. Москва, 1990.

Лаптева Л. П. Гуситское движение в освещении современников: Источники и
материалы для практических занятий. Москва, 1992.

Лаптева Л. П. История Чехии периода феодализма (XV век — 1648 г.):
Учебное пособие. Москва, 1993.

Похожие записи