Реферат на тему:
Знахідки фальшивих півтораків Сигізмунда III на території козацького
містечка Самарь
Знахідки красномовно свідчать про те, що фортецю було збудовано не на
порожньому місці й наочно доводять вірогідність припущення краєзнавців
В.В.Бінкевича та В.Ф.Камеко про існування тут старовинного запорізького
містечка Самарь з перевозом ще у XVI ст. [1] Окрім торгівельних пломб,
адміністративних та особистих печаток, було зібрано більш ніж триста
монет (західноєвропейське, кримське, російське карбування) найбільш
ранні з яких датуються ще золотоординським часом. [2] Під час вивчення
колекції було встановлено, що деякі з монет XVII ст. – підробки, що
цілком відповідало тогочасним реаліям, коли в грошовому обігу завжди був
присутній певний відсоток фальшивих монет. В даній роботі нами
розглядатимуться лише підробки найбільш поширеної монети українського
ринку – чеха.
Монету у півтора гроша почав карбувати польський король Сигізмунд III з
1613 року, взявши за зразок німецький драйпелькер. [3] Нова монета, що
отримала назву півторак або чех, незважаючи на низький вміст срібла
(приблизно 30%) стала згодом найбільш поширеною та популярною на
українських землях й залишалася в грошовому обігу практично до середини
XVIII ст. [4]
?????????X?дбито літеру N та цифру 4. Більшість цих відхилень, на нашу
думку, з’явилися не випадково. Майстер, що виготовляв штампи, ніби
кепкував та знущався над королівською владою. Подібна зневага цілком
могла бути продуктом замовлення, що відповідав до того ж своєрідному
козацькому гумору.
Підсумовуючи наведене спробуємо встановити ймовірне авторство підробок.
Відомі численні свідоцтва сучасників про спроби Богдана Хмельницького
карбувати власні гроші під час перебування у Чигирині. Наводилися навіть
описи його монет, хоча інформатор особисто їх не бачив. [5] До
сьогодення не знайдено жодної монети з ім’ям Богдана Хмельницького, що
можливо пояснити, на нашу думку, наступним. Знаходячись у стані війни з
Річчю Посполитою та закономірно відчуваючи велику потребу у грошах,
набагато легше та логічніше було б карбувати монету звичну населенню,
яка б легко приймалася до сплат на польських та українських землях.
Грошам з символікою Богдана Хмельницького потрібно було б на протязі
певного невизначеного часу заслужити довіру ринку, що гетьман добре
розумів. Задля цього він вимушений був би карбувати монету з дотриманням
стандартів ваги й проби металу, що при відсутності достатніх запасів
срібла зробити було неможливо. Кредитні гроші, навіть підкріплені владою
також не користувалися б попитом населення, а завдавали зайвого клопоту
та поступово дискредитували владу. Наочним прикладом цьому може
слугувати невдала спроба введення російським урядом у 1686-87 рр. на
українських землях так званого “севського чеху”6. Богдан Хмельницький,
як мудрий та зважений політик, розумів, що в даній ситуації простішою та
вигіднішою була б підробка звичної населенню монети, що користувалася
стабільним попитом. Номінал у півтора гроша був обраний для цього не
випадково – у великій масі різноманітних чехів монети, карбовані на
досить високому професійному рівні, одразу ж губилися, а тонке срібне
покриття давало змогу виготовляти велику кількість півтораків з малими
витратами дорогоцінного металу.
Підсумовуючі наші спостереження можливо говорити про існування в
середині XVII ст. козацького монетного двору на якому карбувалися
підробки найбільш розповсюдженої на Україні польської монети. Поширення
ж підробок XVII ст. на території посаду Богородицьком фортеці в черговий
раз свідчить про широкі торгівельні стосунки населення цього
прикордонного містечка ще до спорудження саме фортеці у 1688 році.
ЛІТЕРАТУРА.
Бинкевич В.В., Камеко В.Ф. Городок старинный запорожский Самарь с
перевозом. – Днепропетровск: Пороги, 2000.
Шалобудов В.Н. Находки монет на территории Богородицкой крепости//
Проблеми археології Подніпров’я. – Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2002. –
С.123 – 134.
Археологія доби українського козацтва XVI – XVIII ст. /Під ред.
Д.Я.Телегіна/. – К., 1997. – С.177.
Супруненко О.Б. Диканський скарб 1953 року// Полтавський археологічний
збірник. – Вип.2. – Полтава: Полтавський літератор, 1994. – С.152 – 158;
Фролова Н.В. Клад монет XVIII в. из Добротово// Монеты, медали, жетоны.
– М.: Археографический центр, 1996. – С.222 – 224.
Котляр Н.Ф. Кладоискательство и нумизматика. – К.: Наукова думка, 1974.
Зайцев В.В. Некоторые вопросы чеканки и обращения севских чехов//
Нумизматика в историческом музее. Нумизматический сборник. – 4. XIV. –
М.: ИПК Желдориздат, 2001. – С.230-248.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
