Реферат на тему:
Жінки і сталінізм: історичний досвід насильницької зміни свідомості
Свідомість і соціальна поведінка жінок сучасної України багато в чому
визначені політикою радянського керівництва. Для вивчення витоків і
особливостей створення «нової» жінки необхідно проаналізувати вплив
ідеології сталінізму на зміну свідомості жінок в період становлення та
утвердження радянської влади в Україні.
Розуміння сталінізму як командно-адміністративної системи включає в
себе не лише певну систему господарювання (економіки), але й певну
ідеологію, методи впливу на народні маси. Особливо слід зазначити, що
сталінське керівництво акцентувало на трансформації свідомості кожної
радянської людини. Спеціальні методи тиску та впливу на народ мали на
меті створити в кожній людині особливе світорозуміння та світовідчуття,
котрі б призвели до «необхідної» зміни відносин між різними соціальними
групами, «вигідним» для побудови «світлого майбутнього» великої
комуністичної держави.
Недостатня вивченість історичного періоду, зокрема аналіз історії
ідеології не дозволяли довгий час, особливо історикам радянського
періоду, робити об’єктивні оцінки. Незважаючи на кількісні дослідження
феномену сталінізма протягом останніх років слід зазначити, що практично
не вивчалася або вивчалася лише фрагментарно проблема впливу сталінізму
на зміну свідомості жінок, що є метою нашого дослідження.
Перш за все підкреслемо, що сталінський режим ставив за мету обмеження
і підпорядкування своєму впливу усього суспільного життя народу в тому
числі й жінок. Контролювався не лише культурно-освітній рівень жінок,
але й взагалі відносини на виробництві, у побуті тощо.
Намагаючись змінити свідомість жінок, компартійне керівництво на чолі
зі Сталіним хотіло створити «нову» людину, «нову» жінку. Зокрема
необхідно було повністю підкорити розум жінок, перетворивши їх у
«слухняних» виконавців комуністичних завдань.
Першим кроком з перевтілення чи перевиховання жінок була антирелігійна
кампанія. Слід зазначити, що найбільш результативною вона була у містах.
Це пояснюється тим, що найактивніше пропагандисти діяли на
підприємствах, в установах та організаціях, а враховуючи те, що значна
кількість жінок проживала у казармах, бараках та гуртожитках, де також
активно проводилася агітаційна робота, то на свідомість жінок впливали
навіть у неробочі часи. Всюди створювалася атмосфера захопленості і
відданості владі.
Другим кроком до зміни був вплив на їх світогляд за допомогою засобів
масової інформації. Враховуючи те, що пропаганда була монополізована, то
через пресу, кіно, театр, радіо тощо також відбувалася «обробка» жінок.
Комуністичне виховання, що здійснювалося за допомогою засобів масової
інформації, базувалося на популяризації лише позитивних прикладів та
численних досягнень у розвитку економіки.
Наступним кроком стала освіта і наука. З цього приводу активно
використовувалася художня «пролетарська» література, у якій
відображалися ентузіазм робітників та колгоспників та досягнення на
фабриках, заводах, шахтах тощо. Партійне керівництво таким чином
намагалося вплинути на психологію жінок, примусити краще працювати. У
радянській державі ще Надією Крупської були заборонені для читання
Платон, Кант, Шопенгауер, Соловйов, Тен, Рескін, Ніцше, Лєсков. З цього
приводу літератор-емігрант Роман Гуль казав про Н.Крупську, котра
керувала справою просвіти населення: «…ця духовно і інтелектуально
обмежена радянська леді (грубіше – партійна дурепа-начьотчиця) видала
один за другим три циркуляри, виключно визначних тим, що вони говорили
ясно будь-кому, що бестіарій почався». Не зовсім етичне висловлювання на
адресу жінки, але Роман Гуль був, на жаль, правий у тому, що бестіарій
почався. Більшість класиків літератури були заборонені. Лишалися лише
автори, які допомагали партійним агітаторам перевиховувати людину і в
першу чергу жінку, як найбільш емоційну і тому більш піддатливу до
перевиховання у напрямку, вигідному партійним лідерам. Ставка була
зроблена саме на жінку і це не помилково, партійні лідери розуміли, що
чоловіки в першу чергу прислуховуються до дружин, саме в сім’ї
закладаються основи соціальної поведінки, а діти – майбутне комунізму –
також наслідують поведінку батьків, часто імітуючи їх; саме в сім’ї
формуються основи світогляду дитини. Тому жінка у цьому випадку була
ключовою фігурою для агітаторів та пропагандистів. Саме через жінку
відбувався вплив на свідомість чоловіків та дітей та корегувався у
потрібному напрямку. Отже, розповсюджувалися твори в першу чергу
пролетарської спрямованості: М.Горького, М.Шолохова, О.Фадєєва,
Д.Фурманова, М.Коцюбинського, А.Головка, Г.Коцюби тощо. Серед класиків
залишалися одиниці. Розповсюджувалися і праці класиків
марксизму-ленінізму, історія Комуністичної партії, життя та діяльність
Й.Сталіна та В.Леніна.
Намагаючись виховати «нову» жінку застосовувався принцип, що мета
виправдовує засоби. Лариса Васильєва в «Кремльовських дружинах»
намагалася реабілітувати Н.Крупську, зазначаючи: «Вона старалася для
майбутніх поколінь, очищала їх від літературної гидоти, мріючи створити
надзвичайну, посередню людину нового суспільства без непотрібних пошуків
і відхилень у попередній світ. Без коренів. Або з дистильованими
коренями». Загалом можна погодитися з думкою Л.Васильєвої за виключенням
одного: не можна називати гидотою чи мерзотою класиків художньої
літератури чи видатних науковців-просвітників, філософів. Але правдою
було те, що в роки сталінізму мета справді виправдовувала засоби.
Художні твори пролетарської спрямованості стимулювали працю жінок,
перетворюючи їх у героїнь трудових буднів. Жіноча слабкість, жіночність,
котрі виспівувалися попередніми поетами та прозаїками відходили у
небуття і навіть розцінувалися як пережитки кабального становища жінок,
відношення до них як до безправних рабинь. Владі не потрібні були
тендітні, ніжні жінки, їй були потрібні сильні, виносливі робітниці,
колгоспниці, які ударно працювали на користь державі з метою підвищення
її економічного потенціалу. «Новий тип жінки виковується на наших
соціалістичних фабриках і заводах. Там можна поспостерігати, правда,
повільний, але багатообіцяючий зріст жінок майбутнього, красота яких
нічого спільного не має з вічною жіночою красою, що виспівувалася
поетами старого часу. По шматкам особливий тип жінки все відтворюється
новими поетами і письменниками, але в цілому він ще настільки весь у
динаміці росту, що не піддається художньому втіленню», – так
висловлювали погляд на радядську жінку більшовики (Л.Васильева
Кремлевские жены. – М., 1992. – С. 131).
Революційно-пролетарської тематики були п’єси у театрі та кінофільми, у
більшості яких зображувалося життя радянського народу у наполегливій
праці за побудову соціалістичної країни. З метою посилення впливу на
самосвідомість жінок на підприємствах, в установах та організаціях
влаштовувалися культпоходи до театрів та кінотеатрів з наступним
обговоренням змісту фільмів і вистав.
Значну роботу з культури просвіти жінок у “необхідному” напрямку
проводили краєзнавчі, мистецькі, літературно-меморіальні та
історично-революційні музеї.
Отже, свідомість жінок протягом перших двух десятиліть радянської влади
претерпіла докорінні зміни. Сталінізм виконав своє завдання. Більшовикам
вдалося сформувати особливу культуру, підпорядкувати її реалізації ідеї
побудови соціалізму. Всеосяжний партійний контроль призвів до деформації
свідомості жінок України. Досягнення нового світогляду, нового способу
мислення жінок було перемогою радянського керівництва. Психологія
жінки, її свідомість були повністю підкорені за допомогою розроблених
ідеологічних установок, що у свою чергу призводило до так званої
“стандартизації” внутрішнього світу жінок, до однаковості. При чому
набір стандартних штампів, закладених у підсвідомості кожної жінки
сталінською агітаційно-пропагандистською машиною, призводив до
відповідної поведінки жінок, необхідної радянській владі для досягнення
комуністичних цілей.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
