Реферат на тему:
Трипільська культура
?урою еллади. будівлі типу мегарона тут і там, культ матері й
мужа-пастуха» керамічних форм, мітологій, пластичних і орнамеитальвик
мофивів — пояснюють їх генетічні зв’язки». На Україні Трипільська
культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди.
Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною
людністю Пра-України. До останніх часів сільські жінки й молодиці
розмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві, ганчарстві,
дереворізьбі, вишивках, нисанках — дуже багато геометричних та рослинних
орнаментів (званих по-народному циганською вулицею, безконечником,
кривулькою, кучериками, троєчками, гачками тощо), які виразно нагадують
орнамент палеолітичної та неолітичної діб на Україні. На Лемківщіяи,
наприклад, ще й до цього часу зберігся спосіб розмальовувати хата
(рівнобіжне до покладеного в стінах дерева з горизотазніними омурами, що
сягає, очевидно, до дуже давніх часів). Згодом неоліт України
характеризується низкою різних культур, пов’язаних з певними
територіями, які мали свої властиві прикмети в кераміці, різних
знаряддях. Так, на Полтавщині жило населення, яке залишило «гребінцеву»
кераміку, на Волині та в Галичині утворилася «надбузька» культура, на
Закарпатті — носії «буківської» культури тощо, в надчорноморських степах
— «ямна» культура, і ця назва походить від звичаю ховати небіжчиків в
ямах. Одночасно, наприкінці 111 тисячоліття до Р. X., з’явилися носії
«лінійно-стрічкової» кераміки, пов’язаної з Мізинською та Трипільською
культурою. Ця культура цікава тим, що зв’язує неоліт Волині та Галичини
з центральною Европою: Моравією, Угорщиною, Німеччиною. Добу неоліту 1,
зокрема, Трипільську культуру новіші дослідники пов’язують з українським
народом. В. М. Щербаківський писав, лцо жадного переселення слов’ян не
було. Слов’яни-українці жили в Україні від доби неоліту. «Гадаємо, що
історія України починається з иалеоліту… що всі послідовні великі
культури на Україні являють собою етапи, щаблі формування та розвитку
українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії в
цілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає
правдиве розуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого
народу.» З усього, що подано вище, можна зробити висновки, пише В. В.
Мавродін, мовляв, український народ був автохтоном на тій території, де
застала його історія. Антропологи встановили, що на території
історичного слов’янства за перших віків нашої ери були в основному
поширені ті самі європеоїдні расові типи, як і за епохи пізнього
неоліту.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
