.

Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4104
Скачать документ

Реферат на тему:

Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті

«Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї», — під таким
гаслом кращі сини й дочки України більше 10 років боролися за Українську
Самостійну Соборну Державу.

Історія визвольної боротьби УПА роками замовчувалася і, всупереч
історичним фактам, висвітлювалася тенденційно та необ’єктивно. УПА — не
бандити, не вороги народу, як грубіла большевицька пропаганда, а
повстанці, що не зазіхали на чуже, а боронили своє, мужньо боролися
протії режимів Гітлера і Сталіна.

Сьогодні на основі документів, літератури, спогадів учасників Визвольних
Змагань маємо можливість правдиво відтворити діяльність УПА на
Прикарпатті.

Перші загони УПА почали формуватися на Поліссі та Волині, а з червня
1943 року — в Галичині та безпосередньо в Карпатах. Для захисту
місцевого населення від сваволі польсько-німецької поліції та щоби
перешкодити відправленню. молоді на каторжні роботи, а юнаків у дивізію
«Галичина», — Провід Організації Українських Націоналістів почав
організовувати військові відділи Української Національної
Самооборони (УН), які згодом переросли в УПА. Крім відділів УНС, у
кожному районі діяли збройні боївки ОУН. У Станіславській області
спочатку діяло 36. пізніше — 32 районні, до 150 підрайонних і
до 1500 станичних проводів ОУН, які налічували 23870 членів, з яких 20%
становили жінки.

Обласним провідником ОУН був Роман Мокрій- «Байда» (загинув 5 травня
1944 p.), a після нього — Ярослав Мельник—«Роберт» (родом з Бережниці,
Калуського р-ну, загинув 31 жовтня 1946 p.). Станіславським окружним
провідником був Василь Дейчаківський—«Мирон (1918 — 1944; убитий ворожим
агентом).

Для підготовки військових кадрів за розпорядженням керівника військового
сектору ОУН Романа Шухевича у червні 1943 р. на Станіславщині було
створено дві підстаршинські школи: ім. Симона Петлюри (командир
«Степовий», колишній інструктор військової школи Красної армії: загинув
у бою біля Космача у березні 1945 р.) «Беркути» (командир «Чмелик»); два
вишкільні курені: «Гайдамаки» у Долинському районі (командир “Хміль”
“Чорні чорти” (командир “Козак”) у Коломийському районі, а також
військову школу кадрів ОУН “Тигри”. Випускники цієї школи створили
курінь «Сіроманці», який складався виключно з членів ОУН. Командував
“Сіроманцями” колишній старший ляйтенант совєтської армії Дмитро
Карпенко — «Яструб». Він пёршим серед старшин УПА був нагороджений
Золотим Хрестом Бойової Заслуги. (У вересні 1943 р. в області діяло 9 із
12-ти військово-вишкільних таборів.

Нa території Станіславської области всі відділи УПА належали до воєнної
округи «Говерля». Командирами цієї округи у свій час були підполковник
Іван Бутковський — “Гуцул” (колишній старшина Закарпатської Січі,
організатор відділів народньої самооборони на Станіславщині в 1943 р.)
та майор Микола Твердохліб — «Грім» (родом з Петрилова, Тлумацького
р-ну; загинув будучи референтом СБ Карпатського краю 27 травня 1954 р.
біля с. Зелена, Надвірнянського р-ну).

В 1945 р. воєнна округа «Говерля» була поділена на два
тактичні відтинки: Коломийський — «Гуцульщина» (ч.21,
командири «Степовий», «Козак») І Станіславський — «Чорний
Ліс» (ч. 22, командири Василь Андрусяк — «Грегіт» — «Різун», нар.
1912 р. в.м.Снятин — загинув 24.02.1945; і «Дунай»).

До Станіславського відтинку УПА «Чорний Ліс» у 1944 — 45 pp. входили
курені «Дзвони» (командири «Хмара», а в 1945 — 47 pp. — Володимир Чав’як
— «Чорнота», 1922 с. Тустань, Галицького р-ну — 1951), «Бескид»
(командир «Довбуш»), «Месники» (командир Олекса Химинець —«Благий» із
Саджави; загинув 20.03.1945 р. в с. Лесівка), Прикарпатський курінь
«Скажені» (командир «Прут»), «Сивуля» (командир «Іскра»), «Смертоносці»
(командири «Черник», «Куля», «Чорний»).

До тактичного відтинку «Гуцульщина» в 1945 р. входив курінь «Перемога»
(командир «Недобитий»), а в 1946-47-му pp. входили сотні «Сурма»
(командир «Білий»; район дій: Яблунів, Коломия, Косів), ім.
Колодзінського (командир «Спартак»; район дій: Печеніжин, Ланчин,
Коршів), «Дністер» (командир «Юрко»; район дій: Городенка, Обертин,
Гвіздець, Заболотів), ім.Богуна (командир пор. «Вихор»; район дій:
Вижниця, Жаб’є, Кути). Згодом на Косівщині діяли курені «Гайдамаки»,
«Гуцульський», «Карпатський» (очолював «Лісовий» зі Східньої України).

Куренем «Гуцульським» командував майор «Скуба» (Дмитро Гах
із Хрипліша; відзначений Золотим Хрестом). Сотні «Сурма» та
«Березівська» (командири Дмитро Негрич — «Мороз» /1909, с.
Верхній Березів — 1946, Мирослав Симчич — «Кривоніс»)
прославилися рейдами на Буковину та Закарпаття. Прославили себе сотня
важких кулеметів «Гамалії» (колишній старшина УГА С.Скригунець з с.
Стопчатова) та сотня «Цигана».

Створені під керівництвом ОУН-Бандери збройні відділи УПА з самого
початку вели ] боротьбу проти німецьких і московських, окупантів, а
також проти вороже наставлених до ( українців польських озброєних
загонів.

У 1944 р. Головне Командування УПА досягло домовлености про невтралітет
з частинами мадярської армії, а також з польським антикомуністичним
підпіллям у Західній Україні.

Але основні бої за Карпатську базу УПА вела з большевицьким з’єднанням
М.Шукаєва. Спочатку большевицькі партизани захопили Чорний Ліс і
залишили тут загін «іскра» під командуванням І.Кулаґіна. Совєтським
партизанам вдалося 28 квітня 1944 р. захопити с. Грабівку, де вони вбили
23-х цивільних осіб, в тому числі священика Микитюка. Незабаром відділи
УПА розгромили загін Кулаґіна і в 1944 р. очистили терен Чорного Лісу
від совєтів.

З осени 1944 р. почалася запекла боротьба УПА з військами НКВД. На
території области в цей час було 10 куренів. Всього УПА нараховувала
близько 40 тис. осіб (за совєтськими джерелами — 150 — 200 тис.). Взимку
1944 — 45 pp. більша частина Гуцульщини та частково Бойківщини були під
контролею УПА. Совєтська влада появлялася там тільки з допомогою більших
з’єднань військ НКВД.

Великі бої з участю кількох куренів УПА відбулися за село Космач 30
січня та З лютого 1945 р. У бою за Космач 30 січня курені «Гайдамаки» та
«Гуцульський», що мали тут постій, упродовж шести годин відбивали наступ
большевиків, завдавши ворогові значних втрат (140 убитих). Повстанці
відступили тільки тоді, коли всі шпиталі з пораненими та підпільники
відійшли в гори. 3 лютого ворог заплатив ще більшими втратами за спробу
викинути повстанців з їхніх становищ на горі Кливі. Позиції обороняли
три курені (двом, що там були, прийшов на поміч переможець у бою під
Брустурами — курінь УПА «Карпатський»). 11 лютого курінь УПА «Перемога»
відбив усі атаки большевиків під присілком Сеньківським, що біля с.
Гриняви. Большевики в цьому бою втратили 104-х вбитими, а 90 дістали
поранення.

У січні 1945 р. група УПА «Чорний Ліс» (командир «Грегіт» —«Різун»)
вела бої з большевиками. 6 січня «Різун» напав на випадкову точку НКВД у
Рип’янці. Бій тривав від 10-ї год. вечора до 3-ї ранку, ворогові було
завдано значних втрат: 6 січня курінь УПА «Смертоносці» (командир
«Черник») знищив у с. Рибному 80 большевиків. З інших боїв треба
згадати два великі бої повстанців з большевиками, що
відбулися між селами

Саджавою та Глибокою, Богородчанського району. У першому бою курінь УПА
«Месник» (командир «Благий») розбив три роти НКВД, яких у наступі на
постої куреня підтримували літаки. Повстанці знищили один літак.
Наступного дня і большевикам, і повстанцям наспіла поміч. Розгорівся
новий бій, у якому курені УПА «Месник» і «Підкарпатський» (командир
«Прут») завдали ворогові тяжких втрат і утримали свої становища.

4 лютого курінь УПА «Сивуля» (командир «Іскра») вів бій у Парищанському
лісі, (Ланчинський район). В цьому бою повстанці втратили 41-го,
большевики — 50 убитими. У Братишеві в бою з повстанцями загинув
командир большевицького батальйону. 23 лютого повстанці вимінували
військовий транспорт недалеко від ст. Голинь (Калущина), а наступного
дня п’ять сотень вдало наскочили на випадкову точку НКВД у с. Збора, яку
ліквідували з великими втратами для ворога.

7 квітня большевики розпочали велику облаву, заславши перед тим до
повстанців своїх шпигунів під виглядом розбитих на Поділлі «повстанців»,
що нібито шукають «зв’язку», замаскованих «втікачів» з Німеччини, тюрем,
таборів тощо. Після виявлення місць постою відділів УПА проти них було
кинуто значні сили піхоти, артилерію, моторизовані відділи та літаки. Та
навіть у таких важких умовах відділи УПА відтинків «Чорний Ліс» і
«Гуцульщина» зберегли свої основні сили завдяки підтримці місцевого
населення. Правда, під час цієї облави большевикам вдалося розбити

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020